Акціонерні товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з фінансів

на тему:

Акціонерні товариства

План

Вступ

1. Сутність фінансів підприємств

2. Поняття акціонерного товариства та нормативні документи і статут

3. Формування фінансових ресурсів акціонерного товариства

4. Емісія цінних паперів акціонерного товариства

5. Державне регулювання фінансової діяльності акціонерного товариства

6. Фінанси акціонерного товариства, проблеми та перспективи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

акціонерний товариство емісія установчий

Тема фінанси акціонерних товариств - це тема, яка є досить цікавою та обширною, її можна досить довгий час обговорювати. Мета курсової роботи детально висвітити фінанси акціонерних товариств, і їх формування.

Без фінансових ресурсів на сьогоднішній день не може існувати жодне підприємство, хоч то акціонерне товариство чи командитне, чи з додатковою відповідальністю. На фазі створення акціонерного товариства формується статутний капітал, тобто для створення акціонерного товариства потрібні фінансові ресурси.

При виробництві продукції, чи наданні послуг, підприємство воліє залучити кошти зі сторони, тобто інше підприємство чи організація фінансує надаючи кредити чи вкладе свої інвестиції для розширеного виробництва. По закінченню виробництва і реалізації продукції, підприємство отримує прибуток, який також можна вважати одним з видів фінансових ресурсів. Отже, без цих фінансових ресурсів жодне підприємство не може працювати як слід.

У першому пункті плану, я даю визначення , що являють собою фінанси підприємств. У другому пункті плану, я даю характеристику акціонерному товариству та якими установчими документами закріплюється його статут. У третьому пункті я виконую як саме формується акціонерне товариство. У четвертому пункті обговорюю і обґрунтовую випуск (емісію) цінних паперів акціонерним товариством.

У п'ятому пункті я показую, як саме держава регулює фінанси акціонерних товариств. У шостому пункті, я торкаюсь проблем і перспектив фінансів акціонерних товариств. У моїй курсовій роботі , я хочу показати і висвітити роль, проблеми фінансів акціонерних товариств з найпривабливішої, з найкращої сторони.

Акціонерні товариства і аналогічні їм інші види товариств є початковою , досить важливою та вирішальною, що дає на сьогоднішній день функціонувати економіці нашої держави.

Створення акціонерного товариств, формування його фінансових ресурсів, планування діяльності є досить важливими на сьогодні і не лише для самого товариства а й для економічного ладу в державі товариства.

Розділ І. Сутність фінансів підприємств

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи, займає визначне становище у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у системі суспільного виробництва, де створюється суспільний продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому, від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, поліпшення фінансового становища в країні. Фінансова стійкість країни великою мірою визначається стійкістю та подібністю фінансового стану підприємств.

Фінансам підприємств, як і фінансам в цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом вартості суспільного продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, пов'язані з первинним розподілом вартості суспільного продукту, а саме формуванням і використанням грошових фондів та децентралізованих фондів.

Особливості фінансів підприємств, пов'язані з їхнім функціонуванням у різних галузях економіки.

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових засобів. Саме тому досить-таки часто поняття “фінанси підприємств” ототожнюється з грошовими засобами, наявними фінансовими ресурсами. Однак, самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття “фінанси”, якщо не з'ясовувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових засобів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових фондів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

До фінансів належать такі групи фінансових відносин:

Пов'язані з формуванням Статутного фонду суб'єктів господарювання;

Пов'язані з утворенням та розподілом первинних грошових доходів: виручки, валового та чистого доходів, прибутку, грошових фондів підприємств;

Які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку із інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів у вигляді відсотків, дивідендів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням та сплатою штрафних санкцій.

Які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за розміщення та зберігання грошових засобів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуванням за різними видами страхування.

Що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержанням субсидій.

Що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів та фондів.

Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляться та виражаю свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

Формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

Розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств.

Завдання фінансових служб підприємств полягає в як найціннішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів впливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні та вартісні пропозиції виробництва та реалізації продукції, робіт та послуг.

Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити чи дотримано умови господарських угод тощо.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств.

До найважливіших завдань, останніх належать забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу і перерозподілу національного доходу, як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Фінанси беруть участь у вартісному розподілі створеного суспільного продукту, забезпечуючи формування та використання фондів і фондів грошових засобів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму комерційним розрахунком, ціною, кредитом тощо.

Саме тому, фінанси підприємств можуть бути важливими інструментами економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів є?

Різноманітність форм власності;

Свобода у прийнятті рішень;

Вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

Самофінансування підприємства тощо.

Розділ ІІ. Поняття акціонерного товариства та нормативні документи і стандарт

Акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій, рівної номінальної вартості і відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадку передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також і в межах неоплаченої суми.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальних заробітних плат, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать: Відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки, та купівлі-продажу на біржах; Закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржах.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статутного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та фізичні особи.

Засновниками акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, забезпечений у повідомленій, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.

Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Рішення про створення акціонерних товариств, його дочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерного товариства, виконавчих та контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю ѕ голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання - простою більшістю голосів.

Установчі документи Акціонерного товариства створюються і діють на підставі установчого договору і статуту про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку та збитку, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яким необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів і порядок ліквідації і реорганізації товариств.

Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статуті Закону, те що було сказано вище, повинні містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купується засновниками, наступні перевиконання зобов'язань по випуску акцій.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

В акціонерному товаристві може створюватись рада акціонерного товариства (спостережна рада, що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу).

Виконавчим органом акціонерного товариства, який -здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління або інший орган передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який здійснює правління акціонерним товариством, він має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносин.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Розділ ІІІ. Формування фінансових ресурсів акціонерних товариств

Формування фінансових ресурсів на підприємстві відбувається через формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення і використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання, доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв'язку із цим поняття “формування” та “розподіл” доцільно розглядати, як окремі процеси.

Утворення фондів грошових засобів завжди передбачає розподіл виручки (та й взагалі грошових надходжень).

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення фондів грошових засобів для виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарської та фінансової діяльності, а також процесу відтворення на підприємствах.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові засоби, що є в розпорядженні підприємства. Таким чином, до фінансових ресурсів належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід на прибуток.

До залучених - пайові та інші внески, засоби мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують повно підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце у утворених фінансових ресурсів належать пайовим та іншим внескам фізичних і юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур.

Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових засобів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявити ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємств.

У свою чергу, від величини фінансових ресурсів підприємства залежать зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства, платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває досить-таки важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура інших джерел. Підвищення питомої ваги власних засобів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємства.

Питома вага залучених коштів та засобів укладають фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових втрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства.

Тому в кожному конкретному випадку необхідно продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Розділ ІV. Емісія цінних паперів акціонерним товариством

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що пересвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та просити. Громадяни вправі бути власниками, як правило іменних акцій.

Обіг іменних акцій фінансується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акції, також кількість акцій у кожного акціонера.

По акціям на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові привілейоване право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участі в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Привілейовані акції випускатися можуть із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості, щорічно виплачувати дивіденди. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається Статутом акціонерного товариства. Акція, як цінний папір повинна містити наступні реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства, його місцезнаходження, найменування цінного паперу - “акція”, її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, яка випускається, строк виплати дивідендів, та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої особи, печатку акціонерного товариства.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства. Рішення про випуск акцій оформлюється протоколом.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий лише у тому разі, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не лише номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

При створені акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки у (ВАТ) або розподілу акцій між засновниками (у ВАТ).

Відкрита підписка на акції при створені акціонерного товариства організується засновниками. Засновники у будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше 2 років.

Засновниками акціонерного товариства публікують повідомлення про наступну відкриту підписку. Строк відкритої підписки не повинен перевищувати 6 місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій. Після закінчення вказаного у повідомлені строку підписка припиняється.

Для скликання установчих зборів, особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. У випадку, коли всі акції, акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести для скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Акції оплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також і іноземній валюті або шляхом передачі майна. Акції можуть бути видані одержувачу тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викупляти в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року.

Власник акції має право не частину продукції (прибутку від неї, або на дивіденди, на участь в управлінні акціонерним товариством (крім власника привілейованих акцій), а також інші права, передбачені Законом України “Про товариства”, та іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Розділ V. Державне регулювання фінансової діяльності акціонерних товариств

Ринкова економіка розвинутих країн на сучасному етапі являє собою уміле поєднання важелів підприємництва, як конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення з нинішньою стратегічною політикою державного регулювання економічних процесів.

На ранніх стадіях розвитку товарного виробництва, наші функціонуючі підприємства в переважній більшості були дрібні і середні за розміром капіталу, головними регуляторами суспільного виробництва служили конкуренція і вільний ринок. Роль держави полягала лише у створенні загальних умов для функціонування приватних капіталів.

Із розвитком форм власності, зокрема політики у підприємництві, розширилась сфера і напрямки політики державного регулювання, визначаються масштаби, форми і методи такого регулювання. Найефективнішими інструментами регулювання виявляє державні фінанси, грошовий обіг і кредит.

З використанням різних методів у державному регулюванні стало можливим здійснювати відповідну фінансову, кредитно-грошову політику, впливати на рух промислового капіталу, на міжнародній валюті й економічних відносин.

Чільне місце у проведенні політики державного регулювання посідають саме методи регулювання фінансів підприємницьких структур як складової частини державних фінансів.

Важливу роль у теоретичній розробці нової системи господарювання відіграли праці Дж. Кейнса. Він і його прихильники говорили, що прогресу суспільство може досягти тільки тоді, коли держава активно втручатиметься у фінансову діяльність підприємств. Таке втручання має полягати у регулюванні економіки через проведення відповідної системи податків, амортизаційних відрахувань, бюджетних надходжень і витрат, субсидій і пільг виробниками і т.д..

На сучасному етапі державне регулювання фінансів підприємницьких структур в економіці України проводять двома напрямками:

Проведення бюджетно-податкової та кредитно-грошової політики;

Створення системи державної підтримки розвитку підприємницьких структур із метою стимулювання їх фінансової діяльності.

Державне регулювання фінансової діяльності за цими напрямками має бути узгоджене і не повинно заперечувати одне одному, оскільки через податкову політику створюється можливість наповнення переважної частини бюджету, а не вивірені заходи щодо стимулювання у фінансовій сфері підприємництва можуть призвести до бюджетного дефіциту.

Податкова система України має багато спільних рис із тими системами, які застосовують розвинуті країни світу.

Її основу становлять прямі прибуткові податки з підприємств громадян, а також непрямі - податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір (АЗ), мито, спеціальні відрахування на соціальне страхування та забезпечення.

Але, попри те, що Україна має досить сталу систему податків, особливою проблемою залишається перехід до суті економічних взаємовідносин товаровиробників із державою, подолання економічного необґрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств і організації.

Якщо розглядати структуру зведеного бюджету України за 1996-1999 роки, то найбільшу питому вагу в доходах мають місце такі податки, як податок на додану вартість і податок на прибуток. Водночас частина акцизного збору, державного мита, надходжень до Чорнобильського фонду, плати за землю - незначна.

У таблиці наведено питому вагу найважливіших податків та надходжень до державних цільових фондів у доходах зведеного бюджету України.

Таблиця

Структура зведеного бюджету України, %

№ п/п	Доходи	2000	2003	2004	2005	2006
1.	Податок на доходи (прибуток)	23,5	18,2	20,6	19,7	24,3
2.	Податок на додану вартість	21,9	20,7	29,3	28,8	30,1
3.	Акцизний збір	2,0	2,1	4,3	4,6	4,9
4.	Прибутковий податок з громадян	7,7	8,9	11,7	12,3	14,0
5.	Надходження до Чорнобильського фонду	5,0	4,9	6,0	5,2	4,6

Висока питома вага ПДВ у доходах державного бюджету свідчить про підвищення ролі цього виду непрямого податку у наповненні державної казни України про можливість розв'язати за допомогою цього податку інші проблеми, пов'язані з невиконанням держбюджету.

Але в умовах, коли податковий тягар переходить кількісну межу.

Головний зміст фіскальної схеми із застосуванням ПДВ полягає в тому, що об'єктом оподаткування є не господарська діяльність, у результаті якої створюється прибуток, а новостворена вартість, яка з'являється на кожній стадії виробництва та обігу.

У податковій практиці ПДВ використовує велика кількість країн із ринковою економікою, зокрема - Франція, Німеччина, Італія, причому податкові ставки у них приблизно рівні, тобто такі ж як і в Україні. Але негативний вплив ПДВ на стимулювання підприємницької діяльності на сучасному етапі в Україні проявляється передусім у тому, що включення ПДВ у ціну продуктів на кожній стадії руху від виробника до кінцевого споживача призводить до мультиплікаційного ефекту, коли в процесі руху товарів чи послуг за рахунок ПДВ - збільшується і його ціна пропорційно кількості стадії обігу. У результаті цього ціни на товари і послуги зростають, що на фоні низької купівельної спроможності населення призводить до співвідношення товарообігу та скорочення виробництва.

Тому, ПДВ, який є податком на споживача, за умов низького рівня споживання перетворюється у податок на виробника і змушує компенсувати витрати на нього за рахунок прибутку.

В таких умовах ПДВ частково сплачує за рахунок прибутку сумісний учасник господарського товарообігу, а кінцевий споживач звільняється від нього. З цієї причини податкова система є фінансово несприятливою для господарської діяльності у виробничій сфері.

Стимулююча функція ПДВ у країнах з ринковою економікою являється насамперед у стимулюванні експорту. Це досягається по-перше, звільненням експортних операцій від ПДВ, по-друге, відшкодуванням ПДВ, сплаченого за товари, придбані в країні, яка виготовила цей товар.

У законодавчій базі України затверджено 20% ставку та нульову, тобто пільгову ставку, а також існує перелік операцій, які звільняються від оподаткування.

Шляхом порівняльного аналізу можна дійти висновку, що в Україні застосовується досить висока ставка 20 відсоткова ставка ПДВ майже для всіх операцій.

Якщо ж взяти до уваги, що втрати виробництва виключаються перерахуванням із заробітної плати на соціальне страхування, в тому числі на соціальне страхування, на випадок безробіття, пенсійне забезпечення та на комунальний податок, то маємо ефект подвійного оподаткування заробітної плати і як результат - значне збільшення суми ПДВ.

У результаті недосконалої політики в галузі оподаткування ПДВ, склалася така ситуація, коли з одного боку, відбувається недонадходження ПДВ через скорочення виробництва, з другого боку існування тіньової економіки передбачає заниження суми податкових зобов'язань і, відповідно, завищення податкового кредиту.

Крім того, нинішня модель оподаткування ПДВ складна і трудомістка для ведення бухгалтерського обліку, не визначається соціальною орієнтацією. Другий за розміром податок, це податок у структурі зведеного бюджету України - є податок на прибуток підприємств.

Згідно з останніми законодавчими актами введено основну 30% ставку податку на прибуток підприємств, яка визначається шляхом зменшення суми валового доходу за звітній період на суму валових витрат платника податку і на суму амортизаційних відрахувань.

Прибуток від реалізації інноваційного продукту оподаткування становить 50% від чистої ставки, причому тільки пільги діють протягом перших трьох років після державної реєстрації.

У податковому законодавстві України, як і в багатьох ринково-економічних країнах, знято подвійне оподаткування прибутку акціонерних товариств, оскільки емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо ж сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов'язань - підприємства-емітента з податку на прибуток звітного періоду, то різниця переноситься на зменшення зобов'язань і податку на прибуток такого підприємства, передбачено також, якщо платник податку - емітент - протягом звітного кварталу має збитки, то дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного кварталу, а також кожного із подальших 20 звітних кварталів, тобто упродовж 5 років до дня повного погашення від'ємного значення.

Якщо розглянути пільги з оподаткування прибутку підприємств, а їх сорок сім, то можна прослідкувати їх відокремленість від стимулювання певних напрямків підприємницької діяльності з іноземними інвесторами, діяльність акціонерних товариств, діяльність акціонерних товариств, діяльність малого бізнесу та інше.

Саме цим наша система оподаткування суттєво відрізняється від практики оподаткування у ринково розвинутих країнах.

В оподаткуванні відсутній механізм рівнозначного і пропорційного стеження податку на прибуток підприємств, оскільки встановлено загальну ставку - 30% від об'єкта оподаткування незалежно від розміру прибутку підприємств, що в свою чергу, змушує платників шукати методів мінімізації оподаткування.

Крім того, практика оподаткування не робить привабливим закупленням фінансових ресурсів акціонерних товариств шляхом емісії облігацій, оскільки суми, залучені за рахунок емісії облігацій, включається до складу валового доходу підприємства й оподатковуються податком на прибуток, хоч емісія не є результатом господарської діяльності й не орієнтована на одержання прибутку як такого.

Окремо слід зупинитися на політиці прискореної амортизації в нашій країні, які можна розглянути у вигляді податкової пільги, що її одержують підприємства, інвестуючи кошти в основний капітал. У світовій податковій практиці часто використовується метод прискореної амортизації, який не є стимулом інвестицій, але може заохочувати уже інвестовані підприємства. Непопулярність механізму прискореної амортизації в Україні в сучасних умовах пояснюється незначним розміром одержаної при цьому пільг з податку на прибуток порівняно із втратами від інфляції, яка є головним фактором неефективності інвестицій в основний капітал.

Ввівши пільгу у вигляді методу прискореної амортизації, держава дає змогу підприємству повертати кошти, не боячись додаткового податкового тягаря, й при бажанні й далі робити інвестиції в основний капітал.

Таким чином держава стимулює інвестиції, але аж ні в якому разі не повинна обмежувати підприємства у використанні нарахованих амортизаційних відрахувань. Для підвищення економіки в галузі бюджетно-податкової політики необхідно вжити таких заходів:

зупинити безперервний потік податкових змін;

скоротити механізм оподаткування, упорядкувати систему наданих пільг і застосування фінансових санкцій;

прийняти нову податкову реформу;

створити більші можливості використання прибутку з метою інвестування його у виробництво шляхом скасування таких податків і відрахувань, які сплачуються до бюджету за рахунок прибутку (крім податку на прибуток).

Розділ VІ. Фінанси акціонерних товариств: проблеми і перспективи

Колективне підприємство - єдиний сектор економіки в Україні, що має тенденцію до зростання.

При цьому частка недержавних підприємств у промисловості становить 70%, і на них припадає майже 2/3 виробленої продукції. Більшість підприємств недержавного сектора становить акціонерні товариства - у минулому недержавні підприємства.

На початок 2000 року в Україні створено і діє майже 36,1 тис. Акціонерних товариств, із них близько 16 тис. - відкриті. При цьому акціонерні товариства сьогодні виробляються майже 61% від загального обсягу промислової продукції. Крім того, більша частина послуг в Україні також надається акціонерними товариствами, зокрема товариствам, що діють у фінансово-кредитному секторі економіки. Загальний обсяг емісії акцій, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, становить майже 21,5 міліард гривень. Із загального обігу емісії акцій у 1999 році близько 70% припадало на реально залучені кошти, а у 2000 році - 26%. Решта складалася з емісій при здійсненні корпоратизації та акціонуванні державних підприємств у результатів індексації основних фондів.

Практика країн із розвинутим акціонерним капіталом дає змогу зробити висновок, що за рахунок випуску акцій фінансується відповідна певна частка капітальних вкладень (у США майже 7,5%, Японії - лише 0,7%, у континентальних європейських країнах у середньому не перевищує 6% від усіх інвестицій).

Ринок акцій у цілому має більше значення з точки зору переходу капіталу із галузі в галузь і перерозподілу національного багатства в економіці, ніж із точки зору накопичення капіталу. Особливо важливе значення в економічно розвинутих країнах має повторний випуск акцій. У різні роки в різних країнах співвідношення між цими видами емісій значно відрізняються. Але в цілому в країнах з найрозвинутішими ринками акцій, як правило обсяг торішніх емісій перевищує обсяг первинних. В Україні сьогодні налічується 35 тисяч власних акцій приватизованих підприємств. Отже, відродження акціонерного товариства вважається однією з необхідних умов переведення економіки на шлях цивілізованого, перевіреного історичним досвідом розвитку. На макроекономічні та різносторонні валютно-фінансові та інші заклади не можуть позитивно вплинути на економічні процеси в країні.

Вони наберуть чинності лише тоді, коли держава реально стимулюватиме власне підприємство, яке веде ефективну господарську діяльність. Щодо зовнішньої заборгованості, то урядом схвалено проект закону, в якому мета зовнішніх запозичень на 2000 рік, що залучаються безпосередньо державою чи під державні гарантії, не повинно перевищувати 2558,94 млрд. у.е. становитиме 14 млрд. Водночас законодавчо закріплені доходи державного бюджету на 2000 рік становить 26,4 млрд. грн. Така ситуація негативно може вплинути на фінансовий бік діяльності акціонерних товариств, тому що значні кредитні ресурси будуть спрямовані на обслуговування зовнішнього боргу.

Отже, назріла необхідність термінового переходу ефективності використання запозичених коштів. Інша проблема, що її необхідно розв'язати - це структурна перебудова економіки, яка вважається реальним кроком до ринку і яку рекомендують провести між народні фінансово-кредитні організації.

Зокрема, розширене фінансування України Міжнародним валютним фондом за програмою ІFF, яка розпочалася у 1998 році й розрахована закінчитись до кінця 2001 року. По суті близько 2,6 млрд. дол. Зобов'язує нашу країну спрямовувати ці кошти на структурну перебудову.

Вартість державних активів в акціях, паях, частинах становить понад 9 млрд. грн., при цьому понад 80% статутних фондів не проіндексовано.

У2003 році за результатами роботи цих підприємств держава отримала менш ніж 0,5% дивідендів на свої корпоративні права. А от мобілізація коштів через акції була б джерелом додаткового фінансування економіки. Перетворення частки заощаджень населення в акції допоможе стримуванню інфляції, оскільки зменшиться тиск грошової маси на валютний ринок, ринок товарів і послуг, він переміститься на ринок недержавних цінних паперів.

Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняними підприємствами. Важливим при інвестуванні в акціонерних товариствах є той факт, щодо валових доходів емітента, є об'єктом оподаткування відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не виключаються суми коштів або вартість майна, котрі надходять платникові податків (емітенту) як прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права. Прямі інвестиції не підлягають оподаткуванню, що є додатковим стимулом вкладенням коштів у акції суб'єктів господарювання. Водночас, проста інвестиція у вигляді внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства невигідна, оскільки одразу це оподатковується ПДВ - 20% і податком на прибуток - 30%.

Такий порядок оподаткування інвестицій у вигляді внесення коштів на поточний рахунок підприємства, на думку більшості фахівців є стримуючим фактором, оскільки він штучно обмежує в додаткових джерелах фінансування і поповнення обігових коштів.

Будь-які інвестори закономірно вимагають також гарантій, а вони, за інших рівних умов також є достатньо надійними, тоді йде вкладення капіталу підкріплене правами власності. Акціонерна форма підприємства надає таку можливість, що в майбутньому, на наш погляд, буде основним стимулятором надходження у вітчизняну економіку фінансових ресурсів.

Не менш важливою проблемою в Україні є відсутність такого поширеного виду цінних паперів на світових фінансових ринках, як корпоративні облігації, що одночасно вважаються важливим і необхідним джерелом фінансування акціонерних товариств. У 1998-2000 році було зареєстровано емісії облігації на загальну суму 126,3 млн. грн., то в 2001 році випуск різко скоротився і становить лише - 9,16 млн. грн.

На мою думку, не розв'язаною проблемою, яка безпосередньо впливає на структурну перебудову і розвиток акціонерного підприємництва є створення ринкової інфраструктури та її основної одиниці - повноцінного фондового ринку.

На сьогодні роль фондового ринку суттєво відрізняється від тої, яку він відіграє у ринковій економіці, а його сегмент - ринок акціонерного капіталу, не втілює повної мети акціонерного підприємництва оптимального розподілу фінансових ресурсів з метою максималізації прибутку. Ефективність же прийнятих рішень в акціонерних товариствах не знаходить свого відображення у зміні цін на акції, що нормуються на біржах, оскільки більшість підприємств в Україні не платить дивідендів, і, як правило, не зростає попит на цінні папери і не збільшуються в перспективі обсяг торгів. До того ж, податкова система України також не стимулює цього сегмента ринку.

Аналізуючи проблеми, які виникли за час проведення капіталу ринкових реформ у нашій державі, я дійшла висновку, що для їх успішного подолання необхідні кардинальні зміни у пріоритетних непрямих фінансово-економічних реформах. Зокрема, слід реально перебудувати структуру економіки. При цьому слід переорієнтувати централізоване фінансування на підприємства з ринковим капіталом, які крім виробничої діяльності займаються доступними у сфері електронних нових матеріалів, біотехнологій, програмного забезпечення.

Як переконує світова практика, такі підприємства є надійним джерелом економічного зростання у майбутньому. Як законодавча, так і виконавча влада мають подавати пільги компаніям, що виробляють експортно-спроможну високотехнологічну продукцію, а не тим, які займаються експортом сировини і напівфабрикатів. Я переконана, що реалізація запропонованих заходів дадуть змогу в перспективі підвищити ліквідність цінних паперів та довіру інвесторів до національного фондового ринку.

Висновок

У висновках я хотів би звернути увагу на те, як звичайні працівники (робітники) усвідомлені у тому, куди втрачаються прибутку, і як досягти ще кращого результату від своєї праці. Цю проблему якнайкраще, на мій розсуд, висвітив Юлій Кравченко - член Українського товариства фінансових аналітиків.

Баланс є основним із звітних документів акціонерного товариства господарського товариства, в якому воно звітується перед акціонерами, та перед державними контролюючими органами. Але в наш час хотілось би не перераховувати всіх кому належать доглядати баланс, а поговорити виключно про працівників акціонерного товариства, які частіше за всі є не лише акціонерами. Завдяки їх праці товариство має певні наслідки господарської діяльності, що регулярно відображається у балансі.

Необхідно розповісти всім працівникам окрему загальну картину всієї діяльності підприємств і показати, звідки з'являється прибуток. Якщо кожен працівник знатиме, яким чином його підприємство заробляє гроші, як відбувається їх рух, зможе розібратися у фінансових звітах і показниках, то цей працівник матиме змогу активно брати участь у прийнятті раціональних рішень відповідно до своєї посадової компетенції. І зможе зробити свій внесок в покращенні показників роботи підприємства.

Безперервно отримуючи інформацію про діяльність підприємства і свого підрозділу та, навчившись аналізувати цю інформацію, працівник буде більше розумітися на тому, що залежить від нього та від його кола, які їх перспективи отримати найбільшу зарплату і майбутні дивіденди.

В кількох закордонних економічних роботах підтверджується, що існує пряма залежність між обсягом інформації, які отримують ці робітники про свою компанію, що обізнані фінансовими показниками власної роботи.

Західними фахівцями це називається - “система” відкритого керування.

До всього написаного у цій роботі, хочу додати, ще те, що держава повинна поблажливо відноситись до таких товариств і перш за все своєю податковою політикою.

Не міняти щорічно рівень податкової ставки і кількість самих податків, а зробити їх нормальними. Я вважаю, якби держава зменшила податкову ставку до мінімальної 10%, то цим би заохотила виплачувати податок в належний термін і певну потрібну суму.

Якби держава не обтяжувала податком інвестиції, які надходять із-за кордону, тобто не робила подвійне оподаткування, то це був би плюс для більш розширеного виробництва і виходу на міжнародний ринок нашої продукції.

Тому фінанси для підприємств це головне навіть можна сказати - основа для побудови розширеної ставки акціонерних товариств, що призведе до розвинутої ринкової економіки.

Література

Закон України “Про господарські товариства” від 19.08.1999 р. №1576-ХІ // Відомості Верховної Ради України - 1991 - №49.

Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”

“Фінансово-господарське право” А.Д.Микуленко, А.С.Мируляк том 3. Ви-во “Вентурі”, 2001 р.

“Українська інвестиційна газета” №39 (54) від 29.08.96 Юлій Кравченко №3Р (62) від 24.09.2001 р.

Берегович Л.Н. “Зарубіжні фондові ринки” - Харків: “Тентер” - 1998 р.

Поддєрьогін А.М. “Основи фінансів підприємств - Фінанси підприємств - Київ - 1998 р.

Л.В.Скуратівський, О.М.Бєляєв “Все про Акціонерні товариства і їх діяльність” - Київ “Вектор”, 1999 р.

Стецько М.В., Юрій С.І. “Фінанси акціонерних товариств: проблеми і перспективи” // Фінанси України - №4 - І - 2000 р.

Размещено на Allbest.ru

...