Міжнародні фінансові організації та їх вплив на борг України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Міжнародні фінансові організації та їх вплив на борг України

Вступ

міжнародний фінансовий державний борг

Після набуття державної незалежності у 1991 р. Україна почала формувати взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) - з Міжнародним валютним фондом (МВФ), Групою Всесвітнього банку (Всесвітній банк), Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР), Чорноморським банком торгівлі та розвитку (ЧБТР), Північним інвестиційним банком (ПІБ) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ).

Вступ до зазначених організацій став першим кроком до поглиблення міжнародного співробітництва, відкрив Україні дорогу на міжнародні фінансові ринки.

Протягом останніх років перед Україною надзвичайно гостро постало питання обслуговування боргових зобов`язань. В умовах економічної кризи та обмеженого фінансування потреб, тема зростання до загрозливих масштабів розміру державного боргу не сходить зі сторінок преси; державні діячі, незалежно від своїх політичних поглядів, вдаються до критики валютно-боргової діяльності влади, перекладаючи на попередників відповідальність за лавиноподібне зростання державного боргу та виплат з його обслуговування.

З року в рік збільшується сума відрахувань на обслуговування державного боргу, що в умовах нестабільної політичної ситуації та в період пост економічної кризи викликає значні труднощі при формуванні державного бюджету країни. Зважаючи на необхідність термінового реформування чинного законодавства України у сфері управління державним і приватним боргом, надзвичайної ваги набуває узгодження дій різних органів державної влади.

МФО використовують різні форми співробітництва у взаємовідносинах з Україною, зокрема надають технічну допомогу та кредитні кошти, що залучаються для здійснення різноманітних проектів. Умови надання кредитів МВФ, ЄБРР, Всесвітнього банку, а саме процентна ставка, термін погашення, пільговий період, дуже привабливі для України, бо за багатьма показниками є кращими, ніж можна було б отримати з інших джерел.

Багато проблем у сфері взаємовідносин України з МФО залишаються не дослідженими. Зокрема, бракує цілісного аналізу діяльності МФО в Україні та їх впливу на борг країни, на основі якого можна було б вибудувати стратегію розвитку подальших взаємовідносин з цими організаціями.

Актуальність даного питання обумовлюється важливим значенням взаємовідносин з МФО як для забезпечення достатніх фінансових ресурсів для здійснення системних та структурних реформ в Україні, так і для зміни відношення до України в світі; необхідністю вдосконалення державної стратегії розвитку взаємовідносин з МФО в контексті визначення основ зовнішньої та внутрішньої політики України на сучасному етапі; відсутністю аналізу факторів, які перешкоджають встановленню взаємовигідного співробітництва з МФО; недостатньою урегульованістю процедур узгодження позицій України та МФО при підготовці відповідних угод, контролю за їх виконанням; необхідністю забезпечення високого рівня ефективності залучення та використання коштів, одержаних від МФО.

1. Причини виникнення міжнародних фінансових організацій та їх класифікація

Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації є важливою складовою сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Виникли вони майже всі після Другої світової війни, їх функціонування та розвиток є одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення світо господарських зв'язків у цілому.

Метою діяльності МФО є:

* стабілізація і розвиток системи міжнародних фінансів та світової економіки в цілому;

* міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

* розробка та координування стратегії й тактики розвитку світової валютно-фінансової та кредитної системи;

* акумуляція фінансових ресурсів та їх використання з метою забезпечення стабільності національного, регіонального та світового економічного розвитку.

Основними функціями МФО є регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, реалізація фінансових проектів, обговорення і розробка спільної позиції та рекомендацій у цій сфері, збір інформації, видання науково-практичної літератури.

Міжнародна організація - це об'єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур, і діяльність яких виходить за національні кордони. Сьогодні в світі майже не існує держав, які б не були членами жодної міжнародної організації.

Утворення міжнародних організацій є об'єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства.

Серед основних передумов виникнення міжнародних організацій можна виділити такі:

поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;

міжнародний розподіл праці;

вихід відтворювального процесу за національні кордони;

швидкий розвиток та посилення ролі транснаціональних корпорацій та банків у світовій економіці;

активізація міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;

необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світового господарського розвитку.

Цей перелік можна узагальнити такими поняттями, як міжнародна економічна інтеграція та глобалізація.

Головним поштовхом до створення найбільш впливових сьогодні МФО, а саме, Міжнародного валютного фонду та Всесвітнього банку, стали «Велика депресія» 1929-1933 рр. та Друга світова війна з її руйнівними наслідками для світової економіки.

Не дивлячись на велику різноманітність міжнародних фінансових організацій та широкий спектр питань, що вони охоплюють, процес формування світового фінансового середовища триває. Продовжують виникати нові МФО та відбувається реформування діяльності вже існуючих організацій.

Класифікація МФО є подібною до загальної класифікації міжнародних організацій. (Рис. 1)

Зазвичай головними критеріями такої класифікації є умови членства, коло учасників, характер повноважень, коло компетенції.

За колом компетенції (функціональною спрямованістю) всі міжнародні організації поділяються на організації загальної та спеціальної компетенції.

За умовами членства виділяють МФО з відкритим та закритим членством. До закритих організацій нових членів приймають тільки по запрошенню її засновників, до відкритих організацій може увійти кожна держава, що поділяє принципи і статут організації.

За характером повноважень можна виділити МФО координаційного типу, що поділяють свої повноваження з державою і різняться співвідношенням цих повноважень та методами регулювання (це, наприклад, більшість установ ООН, що займаються валютно-фінансовими проблемами), МФО з окремими наддержавними функціями, в установчих документах яких прямо обмежується компетенція держав-учасниць у окремих сферах та ухвалення рішень державами в цих сферах є можливим лише за згоди цих організацій (МВФ, МБРР), та, нарешті, наддержавні МФО, специфіка яких полягає у створенні обов'язкових для держав-учасниць правил та норм (Європейський валютний союз, Європейський центральний банк).

За колом учасників МФО поділяються на глобальні та регіональні. Цей критерій можна також назвати критерієм географічного поширення організацій.

До глобальних МФО, тобто тих, членами яких може стати будь-яка країна, незалежно від її географічного розташування, належать Міжнародний валютний фонд, Група Всесвітнього банку, Банк міжнародних розрахунків, ПІБ, ЧБТР та ЕІБ.

До цього переліку можна також додати Паризький та Лондонський клуби кредиторів, які, хоча і є неформальними організаціями, але регулюють питання щодо боргових зобов'язань країн, а отже і мають пряме відношення до міжнародних фінансів, не являючись при цьому спеціалізованими МФО. Слід також згадати Організацію економічного співробітництва та розвитку, одним з напрямків діяльності якої є координація валютно-кредитної та фінансової політики країн-членів.

2. Аналіз структури державного боргу України у 2008-2012 роках

Незалежність і свобода вибору країни з економікою, що розвивається, значною мірою визначається динамікою її державного боргу. Утворення фінансових зобов'язань України змінювалось відповідно до еволюції країни, становлення бізнесу, зовнішньополітичної орієнтації та інших об'єктивних обставин. Урядовою делегацією України в Москві неодноразово підписувалися договори, меморандуми щодо правонаступництва боргів колишнього СРСР, відповідно до яких Україна відмовлялася від частки в активах колишнього СРСР на користь Росії в обмін на частку зовнішнього боргу СРСР. Таким чином, формування українського зовнішнього боргу розпочалося з нуля. Дату 15 липня 1992 року, коли ВРУ дозволила видавати державні гарантії за іноземними кредитами, залученими вітчизняними підприємствами, можна вважати днем народження державного боргу.

Загальний державний борг України поступово збільшувався, динаміку його зміни наведено в Таблиці 1. За останні 5 років зниження державного боргу не спостерігалося. З даної таблиці видно, що державний борг у 2012 році у порівнянні з 2008 роком зріс у 3 рази, при цьому значно державний борг зріс у 2009 році при порівянні з іншими роками, що негативно вплинуло на державний бюджет України.

Таблиця 1. Динаміка зміни державного боргу у період 2008-2012 років (тис. грн.)

Відповідно до змін державного боргу, змінювалася його структура (Таблиця 2):

Таблиця 2. Структура державного боргу у період 2008-2012 років (тис. грн.)

З таблиці 2 видно, що у 2012 році частка зовнішнього державного боргу стала майже однаковою з часткою внутрішнього державного боргу. У 2008 році спостерігається чітке структурування: зовнішній державний борг у 2 рази більший чим внутрішній. Отже, можна зробити висновок що у 2010 році і зовнішній і внутрішній державний борг зросли пропорційно у порівнянні з попередніми роками. На кінець 2012 року внутрішній державний борг склав 48% від загального, зовнішній - 52%. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом.

2000-й рік вважається піком реструктуризації державного боргу України. Саме в цей період існувала найреальніша загроза того, що кредитори пред'являть вимоги щодо дострокової виплати всієї суми боргу за невиконання зобов'язань за позиками, що призвело б до дефолту [9]. Однак на той час було успішно здійснено реструктуризацію зовнішнього комерційного боргу на суму близько 2,2 млрд. дол. США. З іншого боку, Міністерство фінансів України, на підставі Закону України від 20 квітня 2000 р. «Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України» провело реструктуризацію боргових зобов'язань перед центральним банком [1]. Згідно із цим Законом було реструктуризовано заборгованість за кредитами Національного банку України, отриманими для фінансування дефіциту Державного бюджету України.

Державний борг України складається з державного боргу та гарантованого державою боргу.

Державний борг - загальна сума безумовних боргових зобов`язань держави щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), що виникають внаслідок державного запозичення.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов`язань резидентів України щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), що виникають внаслідок запозичення та забезпечені державними гарантіями.

За останні роки загальний державний та гарантований борг держави у порівнянні з попередніми роками значно зріс, що не є гарним показником для будь-якої каїни, а особливо для України. Як відомо, Україна переживає глибоку фінансову пост кризу, тому Україна невзмозі погашати свої борги, тому більш за все вони тільки зростуть у 2013 році.

Необхідно зазначити, що залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України за останні 5 років не був критичним, тобто не перевищував 60% ВВП. Україна, накопичуючи державний борг, перетнула відмітку лише в 1999 році. Тоді Уряд України звернувся до міжнародних фінансових організацій щодо реструктуризації міжнародних боргових паперів. Проведення реструктуризації у 2000-2001 роках дозволило на кінець року вийти на показник відношення державного боргу до ВВП у розмірі 37,6%, поступово знижуючи його.

Обсяг державного боргу та його структуру значною мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспроможності країни.

В Україні склалася ситуація, коли окремі види заборгованості, які мають специфічний характер, не обліковуються у складі державного боргу, хоча така заборгованість підтверджена законами і урядовими рішеннями.

3. Удосконалення напрямків використання коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій

На сьогодні, більшість галузей економіки України потребує значних капіталовкладень під реалізацію різноманітних проектів. Залучення приватних інвестицій не завжди є можливим, або його умови виявляються занадто жорсткими. У цьому випадку єдиним прийнятним шляхом залишається використання позичкових коштів міжнародних фінансових організацій.

На сьогодні більшість інвестиційних проектів, що реалізуються в Україні спільно з міжнародними фінансовими організації, це проекти, що фінансуються МВФ, МБРР та ЄБРР.

Основними донорами технічної допомоги в України є уряди США, Канади, ФРН, Нідерландів, Великобританії, Швеції, Швейцарії, Японії, Європейський Союз, ООН. Міжнародні фінансові організації також надають технічну допомогу Україні.

В Україні існує чимало прикладів спільного застосування кредитних ресурсів МФО та міжнародної технічної допомоги.

Як можна побачити, міжнародна технічна допомога та інвестиційні проекти МФО в Україні за своїми завданнями і цілями доповнюють один одне, сприяючи: здійсненню в Україні інституційних реформ та структурної перебудови економіки; розвитку підприємництва і секторів економіки та іншим ринковим перетворенням; притоку в Україну іноземного капіталу.

Пріоритетними напрямками залучення міжнародної технічної допомоги визначено наступні:

1. підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного зростання;

2. створення сприятливого підприємницького середовища, розвиток малого та середнього бізнесу;

3. поглиблення демократичних перетворень, формування інститутів розвинутого громадянського суспільства;

4. досягнення цілей розвитку тисячоліття, визначених в Декларації тисячоліття ООН, зокрема, поліпшення соціальних умов та здоров'я громадян України, гуманітарний розвиток;

5. підвищення рівня екологічної безпеки та мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи;

6. гарантування безпеки та захисту держави і громадян;

7. розвиток державної регіональної політики.

Удосконалення напрямків використання коштів, отриманих від МФО полягає у:

· покращення підприємницького середовища та боротьба з корупцією шляхом посилення судової системи, верховенства права, реформування державного бюрократичного апарату, спрощення регуляторного режиму для підприємців та завершення реформи оподаткування;

· вдосконалення корпоративного управління разом з введенням в дію нового законодавства про акціонерні товариства, яке має краще захищати інтереси міноритарних інвесторів;

· посилення фінансового сектору та збільшення його конкурентоспроможності разом з подальшим вдосконаленням регуляторної бази з метою стимулювання консолідації, посилення капітальної бази та забезпечення прозорості власності;

· впровадження подальшої широкомасштабної приватизації шляхом прозорих та відкритих процедур та продовження процесу реструктуризації, особливо в галузях енергетики і телекомунікацій; та

· сприяння повній інтеграції України у світову економіку.

МФО необхідно зосереджуватись на таких напрямках:

- допомога у покращанні підприємницького клімату та розвитку конкуренції у приватному секторі шляхом заохочення прямих іноземних інвестицій та поділ ризиків з інвесторами, інвестиції у середні проекти у виробничому та агропромисловому секторах; надання більшого обсягу фінансування акціонерного капіталу та кредитів на більші строки, сприяння синдикації та здійснення невеликих прямих інвестицій; сприяння підвищенню прозорості та якості корпоративного управління у проектах національного приватного сектору; та підтримки проектів, пов'язаних з охороною навколишнього середовища та підвищенням енергоефективності;

- посилення інституційної спроможності фінансового сектору та підвищення рівня фінансування для мікропідприємств та малих і середніх підприємств шляхом підтримки консолідації в банківському секторі шляхом надання коштів для нового фінансування акціонерного капіталу, зокрема, в контексті злиття українських банків або входження у ринок іноземних стратегічних інвесторів; надання спеціалізованих кредитних ліній (фінансування для мікропідприємств та малих і середніх підприємств, іпотека, лізинг, підвищення енергоефективності, програма складських документів) та передприватизаційне фінансування і фінансування для злиття; співробітництво з більшою кількістю банків та початок роботи зі страховими компаніями та іншими небанківськими фінансовими установами;

- підтримка реструктуризації та модернізації української інфраструктури автомобільних доріг, залізниць, портів та аеропортів, електроенергетичного та нафтогазового секторів шляхом фінансування проектів з використанням державних гарантій та сприяння досягненню цілей переходу до ринкової економіки, наприклад, більшої комерціалізації та системи формування цін, що у більшій мірі відображає витрати.

Висновки

Взаємовідносини України та МФО формувалися передусім на базі економічних, політичних та соціальних інтересів суб'єктів такого співробітництва. В процесі співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями виник комплекс системних проблем, зокрема таких: неповне врахування регіональних та національних особливостей, етапів розвитку країни; об'єктивний незбіг національних інтересів та інтересів розвинутих країн, які є членами міжнародних фінансових організацій та в них домінують, оскільки перебувають на іншому етапі розвитку; неготовність країни до ефективного співробітництва в рамках міжнародних фінансових організацій: відсутність належним чином підготовлених кадрів, недосконала внутрішня політика, непослідовність в діях; об'єктивно існуюча нерівноправність у стосунках, характерна для взаємовідносин МФО та їх нових членів, що є результатом недостатньо високого рівня розвитку економіки цих країн, їх слабкою позицією у світі; зазначене дозволяє нав'язувати Україні такі форми співробітництв, які не завжди відповідають національним інтересам.

З метою вдосконалення практики реалізації інвестиційних проектів, що фінансуються за рахунок коштів МФО, необхідно: спростити процедури погодження інвестиційних проектів в органах державної влади; відмовитися від подвійного і неузгодженого характеру звітності щодо ходу реалізації проектів; створити систему підготовки фахівців груп управління проектами та представників органів виконавчої влади, що задіяні в їх реалізації; налагодити інформування підприємств та організацій, які можуть бути потенційними учасниками проектів, щодо процедур отримання фінансування від МФО; створити та впровадити автоматизовану інформаційну систему для забезпечення супроводження проектів МФО та контролю за їх виконанням, оцінки ефективності позичкових коштів; удосконалити порядок надання гарантій під інвестиційні проекти, зокрема, визначити порядок надання гарантій фінансово неспроможним підприємствам державної та комунальної форм власності; забезпечити комплексне використання різних видів технічної допомоги при підготовці інвестиційних проектів.

На сьогодні, більшість галузей економіки України потребує значних капіталовкладень під реалізацію різноманітних проектів. Удосконалення напрямків використання коштів міжнародних фінансових організацій в першу чергу залежить від органів державної влади. Органам влади необхідно здійснювати такі заходи:

ь вагоме місце серед інвестиційних проектів міжнародних фінансових організацій, особливо МБРР, мають посідати проекти за якими кошти спрямовуватимуться в соціальну сферу;

ь спрямування отриманих коштів на фінансування об'єктів незавершеного будівництва, що в свою чергу поліпшить соціальний стан багатьох сімей та частково вплине на банківський сектор;

ь спрямування отриманих коштів на фінансування агробізнесу, що призведе до збільшення кількості робочих місць.

ь спрямування отриманих коштів на фінансування реформування і структурної перебудови залізничного транспорту;

ь спрямування отриманих коштів на фінансування проектів з модернізації аеропортів, портів, авіатранспортних послуг;

ь спрямування отриманих коштів на фінансування сектору комунального господарства;

ь посилити боротьбу з корупцією шляхом посилення судової системи, верховенства права;

ь досягнення політичної стабільності.

Якщо спрямувати кошти за зазначеними вище напрямками, постійне збільшення державного боргу може бути призупинено. А в далекій перспективі, при політичній стабільності навіть може бути зменшений і підвищений кредитний рейтинг країни.

Список використаних джерел

1. The Welfare Gains of Age Related Optimal Income Taxation/ Spencer Bastani, Soren Blomquist, Luca Micheletto: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2010. - 47 р.

2. Differential Prize Taxation and Structural Discrimination in Contests/ Yosef Mealem, Shmuel Nitzan: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2012. - 33 р.

3. A Continuous Theory of Income Insurance/ Assar Lindbeck, Mats Persson: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2010. - 47 р.

4. External Sovereign Debt in a Monetary Union: Bailouts and the Role of Corruption/ Carolina Achury, Christos Koulovatianos, John D. Tsoukalas: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2011. - 47 р.

5. How significant are fiscal interactions in federations?: a meta-regression analysis/ Joan Costa-i-Font, Filipe De-Albuquerque, Hristos Doucouliagos: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2011. - 44 р.

6. Non-Observed Economy in National Accounts: Survey of National Practices/ UNITED NATIONS PUBLICATION New York and Geneva, 2008. - 255 р.

7. Money demand and macroeconomic uncertainty/Claus Greiber, Wolfgang Lemke: Frankfurt am Main, 2005. - 45 р.

8. Investment Management and Financial Innovations/Business Perspectives, 2004.

9. Business Cycle Fluctuations and International Financial Integration/Renatas Kizys, Christian Pierdzioch: Kiel Working Papers, 2004. - 40 р

10. Toward a Taylor rule for fiscal policy/Martin Kliem, Alexander Kriwoluzk: Frankfurt am Main, 2010. - 67 p.

11. Principles of Finance/ Robert Kolb), Ricardo Rodriguez: D.C. Heath and Company, 1992. - 817 р.

12. External Financing For Development And International Financial Instability/ Jan KREGEL: United Nations Conference on Trade and Development, UNITED NATIONS New York and Geneva, 2004.

13. Investment and Financing Strategy of a Multinational Enterprise Under Alternative Tax Designs/ Marcel Gerard, Savina Princen: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2012. - 23 p.

14. Exchange Rate Dynamics Under Alternative Optimal Interest Rate Rules/ Mahir Binici, Yin-Wong Cheung: CESifo (Center for Economic Studies and Ifo Institute for Economic Research), 2011. - 40 p.

15. Про державний бюджет України на 2008 рік. Закон України. Відомості Верховної Ради України. - 2008. - №5-6, 7-8. - ст. 78.

16. Про державний бюджет України на 2009 рік. Закон України. Відомості Верховної Ради України. - 2009. - №20, 21-22, - ст. 269.

17. Про державний бюджет України на 2010 рік. Закон України. Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №22-23, 24-25 - ст. 263.

18. Про державний бюджет України на 2011 рік. Закон України. Відомості Верховної Ради України. - 2011. - №7-8 - ст. 52.

19. Про державний бюджет України на 2012 рік. Закон України. Відомості Верховної Ради України. - 2012. - №34-35 - ст. 414.

20. www.minfin.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства фінансів України.

Размещено на Allbest.ru