Загальнодержавні податки та збори. Місцеві податки та збори відповідно ПКУ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальнодержавні податки та збори. Місцеві податки та збори відповідно ПКУ



Зміст

податок збір фінансовий бюджет

Вступ

1. Визначення загальнодержавних податків і зборів

2. Загальнодержавні податки і збори, що справляються в Україні, їх визначення

3. Сутність та види місцевих податків

4. Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Сьогодні податки відіграють вирішальну роль у формуванні дохідної частини державного бюджету. Вони виконують роль регулятора економічних відносин у суспільстві. Створення оптимальної системи оподаткування - одне з найголовніших завдань держави. Економічні відносини, пов'язані з податками, торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки економістів, а й звичайних громадян.

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг. Податки в державному регулюванні економіки мають дві ролі: головне джерело фінансування державних витрат, інструмент регулювання.

Місцеві податки та збори є складовою частиною системи оподаткування України. Вони виконують важливу роль у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

Дуже важливим є вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання міжбюджетних відносин повинні вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов'язані.

Питання, пов'язані з місцевим оподаткуванням, розглядалися й раніше у роботах таких українських вчених як Іванов Ю.Б., Бєлова Н.О., Курносова К.В., Яцюта В.П., та ін. Проте багато з проблем чекають на своє практичне вирішення. Все це обумовлює актуальність цього питання. Податковий кодекс України у статті 8 встановлює види податків та зборів в Україні, а саме:

- загальнодержавні податки та збори;

- місцеві податки та збори.



1. Визначення загальнодержавних податків і зборів

Під загальнодержавним податком і збором до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснювати платниками у порядку на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Платниками є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг) , вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Загальнодержавні податки та збори є обов'язковими до сплати на усій території України.

Податковий кодекс України у статті 9 до загальнодержавних відносить такі податки та збори:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (виключено на підставі Закону № 4834-VI від 24.05.2012);

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів регулює Бюджетний кодекс України.

Загальнодержавні податки та збори може встановлювати лише Податковий кодекс України.

2. Загальнодержавні податки і збори, що справляються в Україні, їх визначення

1) Податок на додану вартість - непрямий податок на додану вартість, який створюється на всіх стадіях виробництва і обігу, він включається у вигляді надбавки в ціну товару, робіт і послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів та послуг. ПДВ носить фіскальний характер.

Об'єктами оподаткування виступають:

? Операції по оплаті вартості послуг по договорах оперативної оренди (лізинг)

? Операції по передачі права власності на об'єкт застави (з продажу товарів, послуг, робіт на території України, операції з ввозу товарів в Україну, операції з вивозу товарів, робіт, послуг за межі України)

Ставка ПДВ = 20 %

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшувати податкове зобов'язання. Для визначення суми для внесення для бюджету суб'єкт оподаткування заповнює податкову декларацію з ПДВ.

2) Акцизний збір - непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів, визначених законом як підакцизні, що стягуються з них (споживачів) під час здійснення оборотів з продажу таких товарів на митну територію України.

Платниками акцизного збору є:

? суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії та відділення - виробники підакцизних товарів на митній території України;

? нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України;

? будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

? фізичні особи - резиденти та нерезиденти, які ввозять або пересилають підакцизні речі та предмети на митну територію України;

? юридичні чи фізичні особи, які купують або одержують підакцизні товари у податкових агентів.

Акцизний збір нараховується лише один раз і платниками його виступають або виробники підакцизних товарів, або суб'єкти, що імпортують підакцизні товари. Для імпортованих товарів об'єктом оподаткування є митна вартість завезених товарів з урахуванням митних зборів і мита. Ставка акцизного збору встановлюється : тверді ставки, у відсотках і в євро.

3) Податок на прибуток підприємств визначається як сума скорегованого валового доходу - сума валових витрат підприємства - суму амортизаційних відрахувань.



Основна ставка податку на прибуток = (оподатковуваний прибуток*30%)/100%.

Ставки оподаткування:

1. Базова ставка 25%.

2. 15 % - суми будь-яких виплат з доходів резидентів на користь нерезидентів з джерелом їх походження з України. Ставка діє на суми доходів нерезидентів у вигляді страхових внесків, платежів, премій від перестрахування ризиків на території України.

3. 50 % від базової ставки - оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.

4. 6 % - діє ставка від суми доходів нерезидентів, які виплачуються резидентами за фрахт транспортних засобів. Діє також на доходи, отримані страховиком в разі дострокового розірвання договору зі страхування життя.

5. 3 % - діє на валові доходи від страхової діяльності страховиків-резидентів, крім страхування ризиків життя.

Платниками податку є:

? резиденти - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку;

? нерезиденти - фізичні та юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України;

? НБУ та його установи;

? управління залізниці від господарської діяльності залізничного транспорту;

? установи пенітенціарної системи (тюрми, колонії).

4) Податок на доходи фізичних осіб (особистий податок) - це форма прямого оподаткування , при якій податком обкладається доход платника. Платники:

? громадяни України та іноземні громадяни

? особи без громадянства, які проживають в Україні неменше 183-х днів.

Види особистих податків: традиційний, на прибуток, на надприбуток, подоходній.

Ставка подоходнього податку . Доходи фізичних осіб, одержані за договорами цивільно-правового характеру в Україні оподатковуються за ставкою 13 %.

Об'єкти оподаткування:

? громадяни, які постійно проживають в Україні. Доход отриманий із різних джерел як на території України так і за її межами

Доходи отримані за місцем основної роботи.

Доходи отримані за сумісництвом.

Доходи від підприємницької діяльності

? громадяни, які не мають постійного проживання в Україні, доход отриманий із джерел на території України.

5) Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Види і ставки мита:

1. За напрямком руху товару

? ввізне, нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на територію України, є диференційованим;

? вивізне нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні.

2. За способом нарахування:

? адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

? специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

? комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

3. За періодом застосування:

? загальної дії

? сезонне, на окремі товари та інші предмети на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

4. За ступенем заохочення імпорту:

? преференціальні, мита, які встановлюються державою для створення особливого сприятливого режиму для однієї або декількох держав при ввезенні всіх чи окремих груп імпортованих товарів;

? пільгові - створюють режим найбільш сприятливого до імпорту товарів із країн і економічних союзів з якими Україна уклала угоду про вільну торгівлю або торгівельно-економічні угоди.

? повні, застосовуються до всіх товарів або предметів, які ввозяться на митну територію України.

5. За принципом обмеження імпорту:

? спеціальні мита, застосовується як засіб захисту українських виробників;

? антидемпінгове, якщо з митної території України вивозяться товари за ціною нижчою за ціни інших експортерів;

? компенсаційне, у разі вивезення за межі митної території України товарів для виробництва, переробки продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

6) Державне мито - грошовий збір, який знімається у судових та арбітражних органах державного нотаріату.

Платник - юридичні і фізичні особи за послуги надані судовими, нотаріальними та іншими державними органами та видачу документів.

Об'єкт - вартість послуг у державних органах, ціна позову.

Ставка:

? проста (у твердій сумі); ? пропорційна (у відсотках).

Джерело: для суб'єктів підприємницької діяльності - собівартість продукції, для громадян - власні кошти.

7) Плата (податок) на землю - один із видів доходів місцевих бюджетів, яка зараховується на рахунки відповідних рад, на території яких розташовані земельні ділянки. Плата за землю - прямий реальний податок на володіння та користування землею.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки.

? для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

? для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

8) Рентні платежі - це платежі за видобутий природний газ, газовий конденсат і нафту.

Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих в установленому законодавством порядку.

Об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини.

Сума рентної плати визначаються платниками відповідно до обсягу видобутої ними вуглеводневої сировини та встановлених законом про державний бюджет ставок рентної плати. У 2006 році до затвердженому у державному бюджеті ставок рентної плати застосовується коригуючий коефіцієнт., який обчислюється для кожного звітного періоду, шляхом ділення середньозваженої ціни однієї тони нафти на базових умовах поставки, що склалася на останньому аукціоні звітного періоду, який проводився на біржах.

9) Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є витокою фінансового виробництва реконструкції, ремонту та утримання автомобілів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймах.

10) Податок на промисел - це плата, яка знімається з фізичних осіб за право займатися торгівлею. Джерело - власні кошти.

Платники : фізичні особи, незареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять несистематичну (не більш чотирьох разів на рік) продаж переробленої та купленої продукції.

Об'єкт: сумарна вартість товарів по ринковим цінам, вказана в декларації.

Ставка: 10 % вказана в декларації вартості товарів, які підлягають продажу на протязі 3-х днів але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Штрафи - без придбання разових патентів від 1-го до 10-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторні порушення протягом року від 10-ти до 20-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

11) Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету - це форма реалізації економічного механізму відшкодування витрат на пошук та розвідку місцезнаходження корисних копалин за рахунок державного бюджету, які стягуються з користувачів надрами, які проводять видобуток корисних копалин на раніше розвіданих місцезнаходжень. Платники: користувачі надрами всіх форм власності, підприємці з іноземними інвестиціями, які добувають корисні копалини на місцезнаходженнях розвіданих за рахунок державного бюджету.

Об'єкт: вартість видобутої сировини або продукту її переробки, а при видобутку підземних прісних, мінеральних і термальних вод - об'єм їх видобутку.

Ставка: нормативи, які визначаються як частина вартості одиниці видобутої мінеральної сировини, або у вигляді ставки відрахування за одиницю видобутку.

Джерело - собівартість продукції.

Штрафи: 0,3 % за кожен день.

12) Збір за спеціальне використання природних ресурсів це податок за передачу у використання природних ресурсів, які встановлюються з метою компенсації затрат держави на відновлення природних ресурсів.

Платники: користувачі природними ресурсами (заготовлювачі деревини, підприємства - водокористувачі, тепло- і гідроенергетики, суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять видобуток корисних копалин).

Об'єкти: кількість або об'єм заготовлених природних ресурсів.(деревини, забір та викид води, об'єм фактично погашених у надрах балансових і внебалансових запасів).

Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а аз понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ організацій чи громадян. Ліміти встановлюються у порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними міськими Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

13) Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

14) Збір на обов'язкове соціальне страхування використовується для виплати допомоги по тимчасові непрацездатності, вагітності і пологам, при народженні дитини; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку працюючих, їх дітей, ветеранів, інвалідів; фінансування витрат пов'язаних з забезпеченням зайнятості населення.

Платники суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів.

Об'єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

15) Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Пенсійний фонд - це самостійна фінансово-банківська система, засоби якої не входять в державний бюджет і мають виключно цільове призначення для виплат різного роду пенсій.

Платники суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів.

Об'єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

16) Збір до Державного інноваційного фонду. Для формування Державного інноваційного фонду підприємства, об'єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації та банки здійснюють вказані відрахування від валового доходу. Відрахування відноситься на собівартість продукції

Платники: юридичні особи.

17) Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Торговий патент - це державне свідоцтво, стверджуюче право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися торговою діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунку.

Платники: суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівку та інших форм розрахунку.

Об'єкт: плата за торгівельний патент.

3. Сутність та види місцевих податків

Склад доходів місцевих бюджетів та форми мобілізації ресурсів до місцевих бюджетів залежать від побудови фінансової та бюджетної систем, економічної моделі держави та завдань, які вирішуються суспільством у певний період його розвитку. Сукупність усіх видів доходів місцевих бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування становить систему доходів місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. До спеціального фонду зараховуються власні надходження бюджетних установ, окремі цільові фонди. Податки та збори, які не мають цільового призначення, зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів.

Розглянемо на рис. 1. структурні частини доходів місцевих бюджетів у відповідності до бюджетної класифікації.

Місцеві податки входять до складу власних доходів місцевих бюджетів. Власні - це грошові надходження до місцевих бюджетів, які повністю належать органам місцевого самоврядування. До власних доходів належать місцеві податки та збори, прибутки від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, доходи отримані від комунальних кредитів, адміністративні штрафи та санкції. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, тому принцип самостійності цих бюджетів поки що є задекларованим.

Таким чином, місцеві податки і збори - це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

Рис. 1. Структура доходів місцевих бюджетів

Про місцеві податки та збори ми говоримо як про єдине ціле, цікаво з ясувати чим же ці платежі відрізняються між собою. Розглянемо табл. 1.



Таблиця 1. Відмінності сутностей місцевих податків та місцевих зборів

Критерій	Місцеві податки	Місцеві збори
1	2	3
Призначення	Мають задовольняти потреби держави	Мають задовольняти певні потреби чи витрати установ.
Характер обов'язку	Сплата пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника	Характеризуються певною добровільністю його дій і іноді не регулюються відносинами імперативного характеру.
Періодичність	Характеризуються певною періодичністю.	Часто є разовими, і сплата їх здійснюється без визначеної системи
Значення	Займають велику питому вагу надходжень у дохідній частині місцевих бюджетів	Мають невелику питому вагу у дохідній частині місцевих бюджетів

Як видно з таблиці місцеві податки та місцеві збори мають між собою деякі відмінності, та все ж вони на, нашу думку, мають більше спільного. Місцеві податки і збори мають, перш за все, мають спільну мету - обидва створені, щоб задовольняти інтереси територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Місцеві податки і збори є невід'ємною частиною доходів місцевих бюджетів, а значить і податкової системи держави в цілому. Тому особливу увагу при розробленні нового податкового кодексу приділили регулюванню місцевого оподаткування.

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів:

1) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, що забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів;

2) сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування;

3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території;

4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню тощо.

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності місцевих податків і зборів. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої входять: Конституція України, Податковий кодекс України від 02. 12.2010 року № 2755-VІ, Закон України від 21 травня 1998 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" зі змінами та доповненнями, акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

Отже, регулювання місцевого оподаткування здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних актів, що визначають компетенцію органів місцевого самоврядування у сфері оподаткування, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також актами місцевих органів. При цьому необхідно звернути увагу на основні проблеми регулювання справляння місцевих податків і зборів.

Відповідно до п. 8.3. Податкового кодексу України замість 14 місцевих податків та зборів, передбачено всього п'ять видів платежів. Так, у їх число з 01. 01.2011 р. входять:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

єдиний податок;

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відзначимо, що Податковий кодекс України від 02. 12.2010 р. припинив дію Закону України "Про систему оподаткування" податків і зборів. У прийнятих положеннях про справляння окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслювалося коло платників, об'єкти оподаткування, змінювались граничні ставки платежів.

Існування цих порушень указувало на потребу удосконалення правового регулювання місцевої системи оподаткування як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому.

Вбачається, рішення таких проблем стане можливим із прийняттям Податкового кодексу України.

4. Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України

Основним чинником кризи всієї бюджетної системи, зокрема місцевих бюджетів, є нинішня модель бюджетної системи, за якою формуються бюджети територій. Сьогодні багато економістів приділяють увагу проблематичністю системи місцевого оподаткування. При цьому, неодноразово, як з боку наукових кіл, так і збоку політичних діячів констатується факт її невідповідності загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності та економічної доцільності.

Прийняття нового Податкового кодексу України стане новим кроком у вдосконаленні цілісної системи місцевих податків. Кількість місцевих податків значно скоротилась, а це на наш погляд повинно позитивно вплинути на ефективність роботи системи оподаткування, адже багато податків та зборів, що стягувалися до 2011 року, були не доцільними, витрати на їх адміністрування часто перевищували доходи. Сьогодні сформувалися верстви населення, які володіють значною нерухомістю та коштовним рухомим майном, тому хочеться відмітити таке удосконалення як впровадження податку на нерухоме майно.

Та все ж ця нова законодавча база не вирішить всіх проблем у сфері місцевого оподаткування України. Визначимо основні вади моделі системи місцевого оподаткування України:

1) формування місцевих бюджетів здійснюється шляхом встановлення процентних відрахувань від регульованих загальнодержавних податків радою вищого рівня для ради нижчого рівня при відсутності чітких критеріїв їх пропорційного розподілу, що не сприяє зацікавленості територій у розвитку виробництва, раціонального використання бюджетних коштів, не завжди забезпечує гарантований розмір власних дохідних джерел;

2) нормативи відрахувань від регульованих загальнодержавних податків щороку переглядаються, що створює ситуацію, за якої дохідна база місцевих бюджетів формується не на постійній основі;

3) при відсутності критеріїв визначення їх розміру нормативи відрахувань виконують функцію засобу збалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів, є одним з основних важелів, за допомогою якого формування бюджетів здійснюється за принципом "зверху-вниз";

4) існує неефективний і нераціональний механізм надання дотацій з вищестоящого бюджету нижчестоящому. Надання дотацій проводиться хаотично та суб'єктивно через те, що сума дотацій для бюджетів нижчого рівня планується в бюджеті вищого рівня, а не в окремому субвенційному фонді.

5) серйозною проблемою на сьогодні є і те, що законодавчо закріплені місцеві податки і збори загалом, та їх ставки зокрема, не враховують реальних можливостей платників, а отже, не виконують стимулюючої функції. Як наслідок, такі вади негативно позначаються на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності бюджетного устрою України в цілому.

Загалом, інститут місцевих податків і зборів в Україні порівняно з практикою західних країн є фактично недієздатним, не виконуючи при цьому тих функцій, які покладені на нього законодавством. Це головним чином зумовлено вкрай мізерною роллю місцевих податків і зборів у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування.

Як бачимо, ситуація, що склалась у вітчизняній системі місцевих податків і зборів змушує порушити питання про радикальне перетворення всієї системи місцевого оподаткування, що в перспективі стане передумовою до удосконалення всієї фінансової системи України.

Сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такої моделі бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку та зміцнення місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи. Це повинно стати основним критерієм у побудові нової моделі бюджетної системи.

На сьогодні існуюча модель бюджетної системи побудована і служить одному принципу - формування бюджетів «зверху-вниз», коли вищестоящий бюджет може диктувати умови нижчестоящому шляхом встановлення диференційованих ставок процентів відрахувань від регульованих загальнодержавних податків. Для її зміцнення, для зміцнення місцевих бюджетів необхідно в першу чергу побудувати таку бюджетну систему, за якої б нею виконувався і обслуговувався головний принцип - формування бюджетів «знизу - вверх», за якої вищестоящий бюджет формувався б на основі внесків нижчестоящих бюджетів. Тільки формуючи місцеві та державний бюджети за таким принципом, ми зуміємо зміцнити всю бюджетну систему, в т. ч. місцеві бюджети. А це можливо втілити в життя лише шляхом перегляду існуючого складу місцевих податків і зборів. З огляду на це, доцільним є перенесення акценту у місцевому оподаткуванні на податки, які згідно із світовим досвідом, найбільш придатні для місцевого оподаткування, серед яких: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, плата за землю та ін. Бюджет повинен формуватися на основі фіксованих, визначених в абсолютних величинах внесків територій або, іншими словами, фіксованого податку територій, визначених за допомогою встановлення певних процентів відрахувань від загальнодержавних податків, які встановлюються вищестоящим бюджетом для нижчестоящого.

Основними напрямами в реформуванні податкової системи повинен бути перехід від виключно фіскальної функції податків до регулюючої. Тобто податкова політика повинна не тільки забезпечувати надходження до бюджету коштів, необхідних для задоволення державних потреб, але й забезпечувати встановлення податків, які стимулюватимуть розвиток підприємництва, сприятимуть вирішенню соціальних потреб населення країни.

В умовах загрозливої екологічної ситуації в Україні, значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків, які доцільно було б стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, лісів, водоймищ та інших природних ресурсів, утилізацію шкідливих побутових відходів. Такі податки мають стати дієвим інструментом у забезпеченні збереження та охорони довкілля і поліпшення екологічної ситуації в країні.

В умовах сьогодення, зарубіжний досвід переконує, що в Україні також є можливість і перспективи для запровадження податків на цінні папери, на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на право розміщення офісів у центральній частині міста.

Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це необхідно в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки останніх.

У вітчизняній економічній літературі неодноразово висловлювалися пропозиції щодо надання органам місцевого самоврядування права запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Аргументом на користь такої позиції є те, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно поповнити доходи місцевих бюджетів, отже дадуть змогу спрямувати додаткові кошти на вирішення економічних і соціальних проблем регіонів. Але в умовах досить відчутного податкового тягаря і, на цій основі, гострого дефіциту фінансових ресурсів надання місцевій владі повної самостійності у сфері місцевого оподаткування може мати непередбачувані наслідки. Тому на сучасному етапі становлення місцевого самоврядування в Україні, коли можливості місцевої влади у залученні альтернативних джерел доходів обмежені й немає ще необхідного досвіду, держава все-таки повинна залишити за собою загальний контроль і й надалі визначати граничні межі місцевого оподаткування.

Не менш важливою є і активізація роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їх сплати, у відповідності до чого посилення потребує державний контроль за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів.

Крім цього, необхідно, щоб система оподаткування місцевими податками і зборами відповідала ще й таким вимогам: по-перше, тягар місцевих податків і зборів повинен лежати на місцевих жителях, бо в цьому випадку місцеві органи державного управління нестимуть відповідальність перед ними, а отже, ефективніше надаватимуть суспільні блага та послуги; подібно до будь-яких інших податків чи зборів, місцеві податки та збори повинні зводити до мінімуму викривлення (деформацію) вибору в галузі споживання і виробництва; по-друге, важливо, щоб видатки на адміністрування та забезпечення дотримання платниками правил добровільної сплати місцевих податків були невисокими; по-четверте, система місцевих податків і зборів повинна створювати рівні можливості для всіх територій щодо мобілізації доходів, адже на сьогодні у сприятливіших умовах перебувають лише великі громади.

Підвищити ефективність місцевого оподаткування, на нашу думку також могла б координація та об'єднання зусиль органів місцевого самоврядування, фінансових, податкових та правоохоронних органів у питаннях планування організації та контролю надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів.

Дотримання цих вимог є запорукою створення міцної, стабільної системи місцевого оподаткування, яка сприятиме ефективній реалізації регіональної політики та забезпечить фінансову стійкість регіонів.



Висновки

Загальнодержавні податки і збори - це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу, знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Місцеві податки і збори, їх ставки не враховують реальних можливостей платників, не носять стимулюючого характеру. Наявність зазначених недоліків не може негативно не впливати на додержання принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності всього бюджетного устрою України.

Нажаль сьогодні суми надходжень від місцевих податків і зборів не можуть розглядатися як реальне джерело наповнення місцевих бюджетів. Їх частка у складі доходів загального фонду поступово зменшується.

Новий Податковий кодекс України, який передбачає внесення значної кількості поправок і нововведень до діючого законодавства в сфері оподаткування, на наш погляд повинен дуже позитивно вплинути на доцільність та ефективність надходжень місцевих податків та зборів.

Основними напрямами в реформуванні податкової системи повинен бути перехід від виключно фіскальної функції податків до регулюючої.

Не менш важливою є і активізація роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства.

Ще одним шляхом удосконалення системи місцевого оподаткування може бути розвиток нових, актуальних сьогодні податків і зборів: екологічних, наприклад, чи збору на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін.

Сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такої моделі бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку та зміцнення місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи.

Найгострішою проблемою для економіки України є реформування чинної податкової системи, надання їй нормального, цивілізованого характеру. Головним завданням держави під час проведення реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства і відображення цих гарантій у податковому кодексі.



Список використаної літератури

1. Конституція України // Закони України: в 11 т. / Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К., 1997. - Т. 10. - С. 3-41.

2. Бюджетний кодекс України. № 2542-Ш від 21. 06.2001 // Український інвестиційний журнал. - 2001. - № 4. - С. 3-38.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VІ // htpp: // www.zakon1. rada.gov.ua.

4. О.П. Кириленко, Місцеві фінанси: Підручник / За ред. О.П. Кириленко. - К.: Знання, 2006. - 677 с.

5. Ю.Б. Іванов, О.М. Тищенко, Л.М. Карпов та ін. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. - 336 с.

6. Белова Н.О., Местные налоги и сборы по-новому: знакомимся и готовимся к уплате // Налоги и бухгалтерський учет. - 2011. - № 1-2. - С. 38-47.

7. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2010 року / Щербіна І.Ф., Рудик А.Ю., К: ДГВПП. - 2010. - 12 с.

8. Индюхова Я.А., Местные налоги и сборы в налоговом кодексе / Я.А. Индюхова: Бухгалтерская неделя. - 2011. - № 7 (476). - С. 55-62.

9. Курносова К.В. Шляхи стабілізації власної доходної бази місцевого самоврядування / К.В. Курносова: Наукові праці НДФІ. - 2008. - № 4. - С. 62-69.

10. Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави / П.В. Мельник: Фінанси України. - 2007. - № 6. - С. 101-103.

11. Статистичний збірник: "Бюджет України за 2010 рік " / Міністерство фінансів України. - К., 2011. - 301 с.

12. Тимченко О.М. Податковий борг в Україні: причини, наслідки, менеджмент. / О.М. Тимченко: - К.: КНЕУ, 2009. - 228 с.

Размещено на Allbest.ru

...