Нарахування податку на прибуток

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади справляння податку на прибуток підприємств в Україні

2. Аналіз механізму нарахування та сплати податку на прибуток підприємств в Україні

3. Напрями підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток підприємств в Україні

Висновки

Література



Вступ

Актуальність теми. Податки є головним джерелом наповнення державного бюджету, а з іншої сторони - важливим інструментом державного регулювання економіки. Зміна тенденцій загальноекономічної динаміки в Україні зі спаду на зростання, що розпочалася в кінці ХХ століття, вимагає і перегляду підходів щодо податкового навантаження на економіку. У зв'язку з розвитком акціонерної форми власності особливої актуальності набуває вирішення проблеми оптимізації механізмів прибуткового оподаткування, що потребує розробки як теоретичної концепції податкової політики, так і практичного обґрунтування напрямів її реформування.

Питання податків взагалі турбують усіх. Зараз майже всі в один голос говорять, що підприємства просто гинуть під податковим тягарем. А специфікою податку на прибуток як прямого податку є те, що він відшкодовується за рахунок прибутку, кінцевого фінансового результату, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати непрямих податків, відшкодування валових витрат та відрахувань до амортизаційного фонду, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва.

Прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в податковій системі України. Щорічно ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними х провідних джерел наповнення бюджету.

Податки на прибуток підприємств - одна з болючих і ключових тем сьогоднішнього напрямку оподаткування. Від правильного і продуманного оподаткування залежить не тільки успішний економічний розвиток окремого підприємства, але й держави в цілому.

Механізми оподаткування прибутку підприємств та доходів фізичних осіб, які нині використовуються в Україні, мають деякі суттєві вади. Серед них - наявність двох паралельних обліків - бухгалтерського та податкового, безсистемне надання пільг на безповоротній основі, паралельне існування спрощеної і загальної системи оподаткування, недосконалість механізмів адміністрування прибуткових податків, відсутність чітко визначених механізмів оподаткування розподіленого прибутку тощо. Недосконалість податкового законодавства привела до фактів ухилення від сплати податків. Це призводить до недостатнього фінансування суспільного сектора, порушення конкуренції, відпливу капіталів за кордон та інших негативних наслідків в економіці та соціальній сфері.

Теоретичні основи сучасних наукових підходів до побудови оптимальної системи прибуткового оподаткування закладені у роботах вчених-економістів: А. Сміта, Д. Рікардо, А. Пігу, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, А. Лаффера, Дж. Б'юкенена, В. Петті, В. Андрущенко, О. Василик, В. Вишневський, В. Геєць, А. Даниленко, О. Данілов, Л. Демиденко, Ю. Іванов, А. Крисоватий, І. Луніна, П. Мельник, В. Опарін, А. Соколовська, В. Федосов, Л. Шаблиста.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є обґрунтування теоретичних засад та напрямів оптимізації прибуткового оподаткування в Україні. Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

- розкрити теоретичні засади справляння податку на прибуток підприємств в Україні;

- здійснити аналіз механізму нарахування та сплати податку на прибуток підприємств в Україні;

- запропонувати напрями підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток підприємств в Україні.

Об'єктом роботи є взаємовідносини між платниками податків і державою з приводу перерозподілу доходів через механізми прибуткового оподаткування.

Предметом роботи є механізми прибуткового оподаткування доходів підприємств.



1. Теоретичні засади справляння податку на прибуток підприємств в Україні

В сучасних умовах становлення і розвитку економічних відносин України провідну роль відіграє діяльність підприємств, особливо це стосується його регулювання з боку держави. Дане регулювання здійснюється через систему оподаткування, провідне місце в якій посідає податок на прибуток.

Податок на прибуток є важливим як для підприємств так і для держави, що спрямовує здійснення фіскальної функції податків. Податок на прибуток, який справляється в Україні, має дуже велике значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Справляння податку на прибуток підприємств, крім великого значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів [1, с. 24].

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат. У цій консультації розглянемо основні його положення щодо оподаткування прибутку підприємств, зокрема особливості розрахунку доходів та витрат для визначення об'єкта оподаткування, порядок нарахування цього податку, застосування пільг тощо. [28, с. 156-158]

В Україні існує два види прибуткового податку: податок підприємств та податок на доходи фізичних осіб. Пріоритетне значення сьогодні з нашій країні надається податку на прибуток підприємств, що є даниною традиціям колишнього СРСР, коли основними платниками податків були великі державні підприємства.

Але ринкова економіка виходить з того, що левова частина прибуткового податку повинна надходити від приватних осіб, тому що будь-яке підприємство є лише інструментом для громадян заробити собі певні доходи. Тому у другій половині 80-х років минулого сторіччя у країнах із розвинутою економікою пройшла хвиля широкомасштабних податкових реформ, спрямованих на зниження рівня оподаткування. Протягом цих років податок на прибуток корпорацій неухильно зменшувався. Лідером у зменшенні прибуткових податків були СІЛА: тільки за 1984-1990 роки об'єднання ставка федерального та місцевих податків була зменшена з 51 до 39 відсотків [2].

Така економічна філософія на зменшення ставки податку на прибуток підприємств покладена і в основу Податкового кодексу України, розділ III якого саме присвячено механізму стягнення податку на прибуток підприємств.

В Податковому Кодексі України встановлені такі ставки справляння податку на прибуток підприємств [33]:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток.

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків

- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків. Платниками податку на прибуток підприємств:

а) з числа резидентів є:

- суб'єкти господарювання - юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- управління залізниць, підприємства залізничного транспорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

- відокремлені підрозділи платників податків;

б) з нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. [26, с. 58-62]

Натомість, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб'єктів господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях "п'ять зірок", "чотири зірки" та "три зірки";

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім тих, які виробляють продукцію на давальницькій сировині;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суд небудівельної промисловості;

д) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;

е) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є [3, с. 34]:

а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:

- прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

- прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

- прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та складаються з [4]:

- доходу від операційної діяльності;

- інших доходів.

Дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

а) дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного агента тощо);

б) дохід банківських установ. До інших доходів включаються:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

б) доходи від операцій оренди (лізингу);

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням договору або відповідних державних органів;

г) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, яка визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної. фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

д) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів);

е) суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

є) фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого споживачем, що повертаються на його користь;

ж) суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

з) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового соціального страхування або бюджетів;

и) доходи, не враховані при обчисленні доходу, періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

і) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

ї) інші доходи платника податку за звітний податковий період. [29, с. 74-79]

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. А дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності;

- інших витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації. Визначаються ці витрати лише на підставі первинних документів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного [5]:

- датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

- датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку;

- витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт послуг).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а сааме [7]:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат [6, с. 74]:

- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;

- платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, платником на виконання цих договорів;

- суми попередньої (авансової перераховані) оплати товарів, робіт, послуг;

- витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги);

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів;

- суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання; податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів;

- витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

- дивіденди;

- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами;

- вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

- витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації);

- витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами;

- витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інженірінга. [22, с. 87-95]

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - пр.ацівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг; витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру; будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод).

Також, до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Амортизація кожного об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання об'єкта, встановленого платником податку наказом по підприємству, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого Податковим кодексом України помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію; призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, консервації і проводиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості [17, с. 29].

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання [19].

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Основна ставка справляння податку на прибуток підприємств, встановлена Податковим кодексом України, становить 16 відсотків (з 1 січня 2014 року). Податок нараховується платником самостійно. [22, с. 57-62 ]

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення [18].

У разі якщо від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці [20].

На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом; та які відповідають одному із таких критеріїв [21]:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим кодексом України, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень і середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб. [14, с. 58-64]



2. Аналіз механізму нарахування та сплати податку на прибуток підприємств в Україні

Існують дві альтернативні точки зору на питання про доцільність стягнення податку на прибуток:

1) абсолюціонистський підхід, відповідно до якого підприємство повинно сплачувати податок на прибуток, оскільки є самостійним агентом економічних відносин;

2) інтеграціонистський - коли стверджується, що стягнення спеціального податку з прибутку підприємств не має достатніх підстав.

Кожна з них не є вичерпною, а тому для побудови концептуальних основ використання податку на прибуток у складі системи оподаткування в роботі запропоновано класифікацію і проаналізовано відповідні групи факторів: фінансової ефективності, плати за суспільні послуги, регулювання господарських процесів (рис. 2.1.) [9,c.68].

Форми прояву цих факторів мають особливості, визначені даним етапом розвитку економіки, що обумовило доцільність спеціального аналізу механізму оподаткування прибутку підприємств в Україні та його впливу на функціонування промислових підприємств [23].

У процесі аналізу виникнення податку на прибуток виявлено, що в сучасному вигляді він сформувався на початку ХХ сторіччя та поширився майже в усіх країнах світу, набувши особливостей зумовлених історичними, культурними традиціями кожної з них. У середині ХХ сторіччя урядами країн були проведені широкомасштабні реформи прибуткового оподаткування юридичних осіб через зміну ставок податку, механізму його нарахування та сплати, що призвело до певних змін у розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів і капіталів. Після таких реформ податок на прибуток утвердився як регулюючо-стимулюючий інструмент національних податкових систем.



Рис. 2.1 Концептуальні підстави використання податку на прибуток підприємств у складі системи оподаткування

На основі синтезу підходів до формування економічного змісту поняття „податок на прибуток” визначено, що він є вагомим інструментом фіскальної політики держави, який регламентує порядок формування, розподілу (частково) та вилучення частини прибутку законодавчо закріпленої категорії платників до централізованого фонду грошових ресурсів держави та є субстанцією для підвищення ефективності системи регулювання взаємовідносин суб'єктів господарювання з бюджетом, невід'ємним атрибутом регулювання та стимулювання інвестиційних процесів у країні [25].



Рис. 2.2 Класифікація пільг з податку на прибуток та їх цілей

Розглянувши основи прибуткового оподаткування підприємств, з'ясували, що об'єктом оподаткування може бути валовий дохід або прибуток. У зв'язку з цим важливим є вивчення чинників, які впливають на розмір зазначених показників доходу, а отже й на величину податку.

З одного боку, розмір валового прибутку (доходу) залежить від рівня цін. В умовах економіки ціни встановлювалися державою й підприємства не могли їх змінити. В результаті валовий дохід та прибуток були майже гарантованими величинами. Відповідно до ситуації, що склалася в Україні, то за відсутності необхідної товарної маси на ринку і переповненні каналів грошового обігу підприємство також має можливість диктувати ціни споживачам і тим самим забезпечувати собі потрібний рівень доходів. В умовах же реальної ринкової економіки підприємства не мають фіксованих цін. У зв'язку з цим їх доходи можуть тільки прогнозуватись [10,c.28].

Економіка України переходить до стадії стимулювання прискореного розвитку, яка передбачає використання податкових механізмів як інструменту стимулювання інвестиційної активності, що в результаті здатне забезпечити суттєвий поштовх до економічного зростання. Але, як засвідчив аналіз, податок на прибуток підприємств практично не використовується для стимулювання інвестиційної діяльності, а, навпаки, є спрямованим і відірваним від макроекономічних показників. Це в сукупності з політичною кризою призводить не тільки до уповільнення економічного розвитку, а й до його різкого спаду.

У 2012 році, в умовах активної реалізації структурних реформ, визначених Програмою економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки, тривала тенденція до зростання економіки, що забезпечило стабільне виконання дохідної частини Державного бюджету України.

Доходи зведеного бюджету за 2009-2011 роки зображено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Доходи зведеного бюджету за 2009-2012 роки, млн.грн [31]

№ пп	Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Динаміка 2011/2009 млн.грн.	Динаміка 2011/2009 %
1	Доходи	225319.9	240615	311898.2	317973,6	92653,7	141,1
2	Податкові надходження	148915,6	152345,1	226346,7	148400,0	-515,6	99,6
3	Податок на прибуток підприємств	32569,8	39969	54739,2	39163,6	6539,8	120,2
4	ПДВ	84596.7	73350	119235.1	135427,7	50831	160,0
5	Акцизний податок	17584.5	23020	28410.5	17600,5	16	100,1

Динаміку податкових надходжень та податку на прибуток підприємств в Україні за період 2009-2012 роки зображено на рис. 2.3.

Отже, податкові надходження за період 2009-2011 років зросли з 148915,6 млн. грн. у 2009 році до 226346,7 млн. грн. - у 2011 році, проте у 2012 році вони знизилися до 148400 млн. грн.

Щодо податку на прибуток підприємств в Україні, то він зростав і з 32569,8 млн. грн. у 2009 році до 54739,2 млн грн. у 2011, проте у 2012 році вони як і податкові надходження знизилися і становили 39163,6 млн. грн.



Рис. 2.3 Динаміка податкових надходжень та податку на прибуток підприємств в Україні за період 2009-2012 роки, млн. грн.

Таблиця 2.2 Структура доходів зведеного бюджету України за 2009-2011 роки, млн. грн. [32]

№ пп	Показники	2009 рік	2009 рік %	2010 рік	2010 рік %	2011 рік	2011 рік %	2012 рік	2012 рік, %
1	Доходи	225319,9	100 %	240615	100 %	311898,2	100 %	317973,6	100%
2	Податкові надходження	148915,6	66,0	152345,1	63,3	226346,7	72,5	148400,0	46,6
3	Податок на прибуток підприємств	32569,8	14,4	39969	16,6	54739,2	17,5	39163,6	12,3
4	ПДВ	84596,7	37,5	73350	30,4	119235,1	38,2	135427,7	42,5
5	Акцизний збір	17584,5	7,8	23020	9,5	28410,5	9,1	17600,5	5,5

Структуру доходів зведеного бюджету України у 2012 році зображено на рис. 2.4.

Отже, в структурі доходів зведеного бюджету України у 2012 податок на прибуток підприємств займає 3 місце за рейтингом і становить 11%.



Рис. 2.4 Структура доходів зведеного бюджету України у 2012, %

Надходження податку на прибуток підприємств до державного бюджету за період 2009-2012 роки зросло на 6539,8 млн. грн., або на 20,2 % (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Надходження податку на прибуток підприємств

	Податок на прибуток підприємств, млрд. грн.	Темпи приросту прибуткових підприємств до попереднього періоду, %
2010 рік	40,0	146,5
2011 рік	54,7	137,7
2012 рік	39,1	71,4

Темпи приросту податку на прибуток підприємств до попереднього періоду зображено на рис. 2.5

Рис. 2.5 Темпи приросту податку на прибуток підприємств, %



На стан справляння податку на прибуток вплинуло запровадження норм Податкового кодексу, зокрема наближення податкового та бухгалтерського обліку, та зниження ставки податку, що сприяло детінізації економіки і, як наслідок, збільшенню декларування прибутку підприємствами.

Охарактеризуємо стан сплати податку на прибуток Львівського шкіряного підприємства "Світанок".

Львівське шкіряне підприємство "Світанок" є одним з найбільших шкіряних підприємств України - підприємство, основним видом діяльності якого є переробка сировини та виробництво широкого спектру шкіртоварів.

Сьогодні - це Відкрите акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок" (без державної частки майна), яке готове переробляти - 100-120 тонн шкіряної сировини великої рогатої худоби і шкір свиней щоденно, згідно технологій і на обладнанні, що відповідають сучасному рівню шкіряної промисловості. ВАТ ШП "Світанок" володіє патентом на шкіру для низу взуття, що відповідає загальноприйнятим взірцям. Підприємство діє на основі статуту, див. додаток А.

ВАТ "ШП "Світанок" складається з 6 шкіряних заводів і заводу попередньої обробки сировини.

Потужність ПАТ "ШП "Світанок": виробництво хромових шкіртоварів - 30,3 млн.м2 виробництво шкіртоварів для низу взуття - 7,9 млн.м2

Основні документи, які дають інформацію для аналізу та вивчення формування прибутку є наступні джерела інформації :

- форма № 1 “ Баланс”

- форма № 2 “ Звіт про фінансові результати роботи”

- форма 1-торг “ Звіт про товарообіг ”

На формування величини чистого прибутку (збитку) як результату операційної, інвестиційної, фінансової та звичайної діяльності ПАТ ШП «Світанок» суттєво впливають показники, що зазначені на рис.2.6.

Як видно з рисунку, основними показниками, що впливають на діяльність підприємства є:

- чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

- валовий прибуток (збиток);

- фінансовий результат від операційної діяльності;

- фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування;

- фінансовий результат від звичайної діяльності, прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

Прибуток ПАТ ШП ”Світанок” є одним з основних показників підприємства в ринкових умовах господарювання та виступає стратегічною метою підприємства, реалізація якої є обов'язковою для забезпечення нормальних умов функціонування підприємства.

Рис. 2.6 Формування чистого прибутку (збитку) від звичайної та надзвичайної діяльності підприємства

Аналіз фінансових результатів ПАТ ШП «Світанок» наведемо в таблиці 2.4 та 2.5.

Таблиця 2.4 Аналіз фінансових результатів ПАТ ШП «Світанок» за 2008-2012 роки, тис. грн.

Номер	Показник	Період	Зміна
		2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік	тис. грн. (гр. 1- гр. 2)	відсотки (гр. 3 / гр. 1)*100
а	б	1	2	3	4	5	6	7
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	29806,7	62484,8	126365,2	216386,1	336358,9	306552.2	1128
2	Собівартість реалізованої продукції	26969,2	63953,6	126512,3	210174,8	315520,9	288551,7	1169
3	Валовий прибуток від реалізації (р.1 - р.2)	2837,5	-1468,8	-147,1	6211,3	20838	18000,5	734
4	Адміністративні витрати	1674,6	1881	2009	2747,4	4147,3	2472,7	418
5	Інші операційні витрати	4706,9	6317,5	1859,6	2542,5	6308,2	1601,3	134
6	Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут (р.2 + р.4 )	28643,8	65834,6	128521,3	212922,2	319668,2	291024,4	1116

Таблиця 2.5 Аналіз фінансових результатів ПАТ ШП «Світанок» за 2008-2012 роки, тис. грн.

Номер	Показник	Період	Зміна
		2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік	тис. грн. (гр. 1- гр. 2)	відсотки (гр. 3 / гр. 1)*100
а	б	1	2	3	4	5	6	7
1	Прибуток від реалізації	1162,9	-3349,8	-2156,1	3463,9	16690,7	15027,8	1436
2	Інші операційні доходи	4265,4	5556,6	1230,2	1152,1	4458,0	192,6	104
3	Прибуток від операційної діяльності (р.7 + р.8-р.5)	721,4	-4110,7	-2785,5	2073,5	14840,5	14119,1	2058
4	Прибуток від участі в капіталі	-	-	-	-	-	-	-
5	Інші фінансові доходи	159.5	11468,0	5,1	1711,1	7622,2	7462,7	4778
6	Прибуток від звичайної діяльності	314.8	-4429,2	-3630,0	-984,9	349,9	35,1	111,4
7	Податок на прибуток	-	-	17,9	33,6	104,7	104,7	100
8	Чистий прибуток	314,8	-4419,7	-3647,9	-1018,5	245,2	-72,6	77,8

Динаміку чистого прибутку ВАТ ШП «Світанок» за 2008-2012 роки зображено на рис. 2.7.

Рис. 2.7 Динаміка чистого прибутку ВАТ ШП «Світанок» за 2008-2012 роки, тис. грн.

Отже, з рисунку видно, що чистий прибуток у 2008 та 2012 році був позитивним, а у 2009, 2010 та 2011 роках - негативним. Так, у 2008 році він становив 314,8 тис. грн., у 2009 - -4409,7 тис. грн., у 2010 - -3647,9 тис. грн., у 2011 - -1018,5 тис. грн., а у 2012 - 245,2 тис. грн. Підприємство протягом 2009-2011 років працювало збитково, зате у 2012 році підприємство отримало чистого прибутку на суму 245,2 тис.грн. Динаміку податку на прибуток ВАТ ШП «Світанок» за 2008-2012 роки зображено на рис. 2.8.



Рис. 2.8 Динаміка податку на прибуток ВАТ ШП «Світанок» за 2008-2012 роки, тис. грн.

Протягом 2008-2012 років у ВАТ ШП «Світанок» податок на прибуток зріс із 17,9 тис.грн. у 2010 році до 104,7 тис.грн. у 2012 році. У 2008 та 2009 роках податку на прибуток не сплачувалося.

Отже, вищенаведений аналіз дозволяє стверджувати, що підприємство за останні роки сплачує податок на прибуток досить високими темпами. За 2012 рік темп приросту даного податку відповідно до 2011 року зріс на 211,6 %

У процесі дослідження податку на прибуток встановлено, що у національній економіці він виконує значну роль, не характерну для податкових систем країн з ринковою економікою та країн з близьким рівнем економічного розвитку.

3. Напрями підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток підприємств в Україні

Майбутнє України як держави з визначним вектором інтеграції в європейську спільноту потребує вироблення відповідних підходів до вдосконалення податкової системи країни. На сьогодні в Україні відсутні механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних високорозвиненим ринковим суспільно-економічним відносинам.

Проблеми податкової політики, напрями її розв'язання постійно знаходяться у центрі уваги українських науковців та фахівців, але при цьому кожне нове дослідження, кожний новий аналіз та погляд є суттєвим внеском в розуміння такого надзвичайного складного та важливого явища як податкова система України.

Питання реформування системи оподаткування України досліджували українські науковці В. Андрущенко, Т. Василькова, Г. Василевська, С. Гасанов, В. Геєць, Т. Єфименко, І. Луніна, В. Попович, А. Соколовська, В. Федосов та інші. Проте це питання й досі не втратило актуальності і потребує подальшого дослідження.

Політика оподаткування прибутку, яка сьогодні проводиться в Україні, має низку істотних вад, через що не змогла стати надійним джерелом прогресивних починань незалежної держави. Нинішній системі прибуткового оподаткування притаманні такі проблеми [30]:

1) Наявність двох паралельних обліків - бухгалтерського та податкового: взаємозв'язок бухгалтерського обліку з нормами податкового законодавства є однією з найважливіших бухгалтерських проблем сьогодення, котра вже декілька років обговорюється обліковцями. Цей конфлікт змушує піднімати питання про виділення податкового обліку із єдиної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиної методики розрахунку податкового зобов'язання за даними бухгалтерського обліку тощо. Головними причинами, що спричиняють розбіжності показників фінансової і податкової звітності є: дата визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та відповідно до податкового законодавства, обмеження щодо віднесення затрат до валових витрат. Розглянемо кожен із названих факторів. Момент визнання доходів (витрат) підприємства є одним із ключових питань обліку. Основними причинами різниці у часі між доходами (витратами) бухгалтерського обліку і відповідними їм валовими доходами (витратами) є: застосування правила «першої події»; коригування витрат на залишки запасів; застосування різних методів амортизації.

Описані протиріччя норм податкового законодавства і національних стандартів обліку призводять до штучного збільшення витрат на їх здійснення, а також виникнення помилок [15, с. 45].

2) Безсистемне, необґрунтоване надання пільг: надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткуванні не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків підприємства, не є перспективною.

Для України дуже важливим на сьогодні є вдосконалення податку на прибуток підприємства, який має бути необхідністю забезпечення достатніх державних надходжень. На вдосконалення справляння податку на прибуток підприємств слід провести заходи, що включають:

- реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектора економіки;

- поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єктів господарювання;

- звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

- забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу прискореної амортизації до пріоритетних інноваційних технологій;

- запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку [11].

Податок на прибуток є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України, оскільки цей податок становить вагому частину в обсязі надходжень бюджету України.

Формування головних принципів становлення, функціонування й розвитку податкової системи ринкового типу є важливим завданням податкової теорії та практики, від успішного вирішення якого значною мірою залежить економічний потенціал країни, соціальна стабільність у суспільстві, підвищення рівня добробуту малозабезпечених верств населення.

Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного процесу. Вона багато в чому копіювала системи оподаткування країн з розвиненою економікою, належно не враховувала особливості перехідного етапу національної економіки, необхідність здійснення системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання.

Важливим напрямом вдосконалення адміністрування податку на прибуток є також гармонізація податкового та бухгалтерського обліку, оскільки наявність існуючих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів, витрат та нарахування амортизаційних відрахувань, для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і нормативно-правової бази бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, унеможливлює складання декларації з податку на прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недоодержання прогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та ін.

Зміни у податково-бюджетній сфері відіграють ключову роль у макроекономічній політиці, тому що безпосередньо впливають на перерозподіл доходу в усіх сферах економіки, сукупного використання ресурсів та сукупного попиту, і саме тому потребують чіткої розробки і послідовної реалізації.

Бюджет держави завжди є компромісом між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування доходів і власності, між центром і регіонами - з приводу розподілу податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм - стосовно державних замовлень.

Зміна податкових ставок та ведення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить, зрештою, до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

– нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не застосовуються;

– не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

– нерівномірне податкове навантаження, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування систем оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність та визначеність;

– існує велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат, які, на мою думку, доцільніше було б скасувати;

– методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців;

– в нашу економічну систему швидкими темпами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити суспільний розвиток не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

– ще однією гострою проблемою є широкомасштабне ухилення від оподаткування. Цьому є декілька пояснень, по-перше, нелегкий податковий тягар погіршує економічний стан підприємців; по-друге, законодавство настільки громіздке, що не порушити його майже неможливо. Його нерідко не знають комплексно не лише підприємці, а й самі чиновники, котрі здійснюють перевірки. Підприємці не тільки не здатні розібратись у плетиві законодавчих хитромудрощів, але дуже часто не мають усієї повноти інформації про те, якими законодавчими документами регулюється те чи інше питання, не мають у своїй бібліотеці зазначених документів, особливо в умовах, коли їхня сутність часто змінюється.

Усі ці проблеми переконують, що система оподаткування гостро потребує комплексної реформи і передовсім удосконалення законодавства.

Для розв'язання вищезгаданих проблем доцільно вжити заходів, які могли б удосконалити податкову політику держави, зокрема:

1. Зменшити податкове навантаження:

– зменшення податку на прибуток підприємств. Ставка оподаткування має бути знижена. Доцільно було б спробувати зрівняти ставку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На думку деяких експертів, це зменшить стимули для мінімізації та ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва, спростить систему оподаткування;

– спрощення вимог до амортизації активів підприємств стимулює інвестиційну діяльність;

– зменшення ставки ПДВ розширює базу оподаткування за умови скасування усіх пільг. За розрахунками експертів, при скасуванні лише деяких пільг з ПДВ ставку податку можна було б негайно зменшити до 16% без будь-яких втрат доходів;

– не піднімати ставку податку з доходів фізичних осіб більше 15 %, як це пропонують;

– зменшення відрахувань з фонду заробітної плати сприятиме виходу трудових ресурсів з тіні та легальному працевлаштуванню. Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого - дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів.

2. Зменшити державні видатки та вирівняти податкове навантаження допоможе:

– розширення бази оподаткування,

– збереження балансу державного бюджету та створення конкурентнішого бізнес-середовища,

– зменшення державних витрат;

– скасування майже усіх податкових пільг.

3. Реформувати податкову системи не лише на загальнодержавному рівні, але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів регіонів.

До довгострокових цілей регіональної економічної політики слід віднести:

– реформування системи господарювання;

– впровадження усіх форм власності та роздержавлення виробництва;

– наближення до економічної самостійності регіонів у контексті стратегії розвитку країни та зближення рівнів їх економічного розвитку;

– забезпечення економічного зростання в регіонах;

– раціональне використання інтегрального потенціалу території тощо.

3. Реалізувати соціально орієнтовану податкову політику шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг.

4. Поліпшити справляння податків.

Для того щоб реформування податкової системи було ефективним необхідно також провести комплекс заходів по економічному зростанню країни, зменшенню інфляції, збільшенню сукупного попиту тощо.

Отже, основними шляхами удосконалення податкової політики є реформування податкової системи, що можливе за таких умов:

– зменшення податкового навантаження;

– зменшення державних видатків та вирівнювання податкового навантаження;

– спрощення законодавства, послідовне та прозоре;

– реформування податкової системи не лише на загальнодержавному рівні, але й на регіональному рівні;

– зміни розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

поліпшення адміністрування податків.

Щодо підприємств доцільним є впровадження податкового паспорта. Для цього необхідно передбачити таку його структуру:

- організаційно-правова форма ведення бізнесу та структура платника;

- інформація щодо наявності пов'язаних осіб підприємства;

- основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства;

- розрахунок узагальненого показника податкового навантаження та окремих показників, що розраховуються за джерелами відшкодування податків, що сплачує платник;

- наявність заборгованості платника за рівнями бюджетів, рівень сплачуваності податків.

Для підприємства перевага від впровадження податкового паспорту полягає в можливості більш ефективно здійснювати податкове планування.

Пропоную, з метою вдосконалення адміністрування податку на прибуток, на законодавчому рівні запровадити альтернативний мінімальний податок, досвід механізму справляння якого, зокрема, є в податкових органів США [12; 13; 14]. Ставка альтернативного мінімального податку на мою думку повинна бути диференційованою залежно від виду економічної діяльності платника і застосовуватись до валового доходу платника. Якщо альтернативний мінімальний податок, нарахований на валовий дохід підприємства, перевищує суми звичайних зобов'язань по податку на прибуток, то платник має сплатити саме альтернативний податок. Такі заходи пов'язані перш за все із стрімким зростанням кількості збиткових підприємств та сум задекларованих ними збитків за даними податкового обліку, оскільки часто такі платники за даними бухгалтерського обліку мають позитивний фінансовий результат. На мою думку, необхідно передбачити також перелік платників податку на прибуток до яких альтернативний мінімальний податок не може бути застосований. Вважаю, що в першу чергу це стосується підприємств - платників податку на прибуток, що перебувають у стані банкрутства та новостворених підприємств (протягом трьох років з часу державної реєстрації). Організація роботи податкових органів повинна ґрунтуватися на тісній взаємодії їх структурних підрозділів та взаємодії з іншими державними контролюючими органами в частині обміну інформації.

На мою думку, впровадження податкового паспорту підприємства, як обов'язкової форми податкової звітності, сприятиме швидкому отриманню податковими органами об'єктивної та достовірної інформації. В подальших дослідженнях необхідно передбачити диференціацію ставок альтернативного мінімального податку, залежно від виду економічної діяльності платника.



Висновки

1. Головною позитивною стороною податку на прибуток вважається те, що він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від джерела його сплати - прибутку. Отже, він може відігравати надзвичайно важливу роль в реалізації принципу справедливості та в регулюванні фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

2. Регулюючі можливості податку на прибуток виходять з його об'єкта оподаткування - прибутку. Прибуток для підприємства є багатогранною категорією, яка впливає на всі сторони підприємницької діяльності. Сама суть підприємництва передбачає основною метою ведення господарської діяльності отримання прибутку.

3. За рахунок прибутку підприємство має можливості вкладати кошти в розширення спектру своєї господарської діяльності, тобто придбати нові засоби праці, основні фонди, в більших об'ємах сировину, матеріали, фінансувати діяльність щодо створення інноваційних технологій та ін. Прибуток може спрямовуватись на формування резервного фонду, здійснення інвестиційної діяльності, створення додаткових соціальних гарантій працівникам, для виплати частини прибутку власникам підприємства. Але, таким чином перерозподіляється чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування. Тому, наслідком оподаткування прибутку вже будуть масштаби та обсяги здійснення описаного розподілу.

...