Матеріальна та фінансова база органів державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У період трансформації національної економічної системи у напрямку ринкових перетворень виникла необхідність становлення та формування фінансової системи України та її складових - державних та місцевих фінансів, які являються найважливішими інструментами економічної політики держави. Становлення ефективної фінансової системи можна розглядати як показник успішності реформування державної влади, у тому числі шляхом її децентралізації.

Через поширення тенденції до децентралізації управління в розвинутих країнах світу посилюється роль регіональної політики, сфери діяльності та вплив місцевої влади. Виходячи з цього, на сьогоднішній день найбільшу увагу приділяють питанню децентралізації бюджетної системи України, а саме фінансовій децентралізації, оскільки вона є однією з фундаментальних умов незалежності та життєдіяльності органів місцевої влади. Добре розроблена політика фіскальної децентралізації не тільки підсилюватиме місцеву автономію, а й сприятиме політичній відповідальності, економічній ефективності, відкритості політичних рішень та ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельного узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями.

Питання регіональної політики, в тому числі й шляхи законодавчого забезпечення бюджетних повноважень органів місцевої влади, залишається актуальним і потребує постійного дослідження. В першу чергу це стосується проблем, пов'язаних зі значними недоліками у процесі розроблення, визначення складу та структури місцевих бюджетів, з політикою фінансового вирівнювання регіонів, збалансування доходів і видатків місцевих органів влади, спрямованого на забезпечення населення суспільними послугами.

Тому саме місцевим бюджетам належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави, що є головним фінансовим фондом місцевих органів влади, а також важливим і складним елементом бюджетної системи України. Головним напрямом використання фінансів місцевих бюджетів стає фінансове забезпечення активної участі місцевих органів влади в інвестиційно-інноваційному розвитку та стимулювання розвитку пріоритетних галузей регіону і його соціальної, виробничої інфраструктури. Крім цього, саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, охорони здоров'я, культури, соціального захисту та соціального забезпечення населення регіону тощо. Тому на сучасному етапі розвитку національної економіки формується чітке усвідомлення необхідності удосконалення системи бюджетування на місцевому рівні та існуючих міжбюджетних відносинах, а особливо актуальною є проблема вироблення дїєвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси - видатків кожного виду бюджету, і що саме головне - доходів між різними ланками бюджетної системи.

Метою роботи є вивчення механізму матеріальної та фінансової бази органів державної влади на місцях та місцевого самоврядування.

Виходячі із зазначеної мети в роботі було поставлено та вирішено слідуючі задачі:

- сформульовані основні критерії спеціальної соціальної ефективності державного управління регіоном;

- зображені складові елементи матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування та охарактеризовані проблеми їх формування.

- розглянута практична ситуація.

1. Сформулюйте основні критерії спеціальної соціальної ефективності державного управління регіоном та охарактеризуйте їх

У теорії організації ефективність в адміністративному управлінні визначається як «відношення чистих позитивних результатів (перевищення бажаних наслідків над небажаними) і допустимих витрат. Рішення можна назвати ефективним, якщо найкращий результат досягнуто за умов заданих тимчасових витрат або якщо результат отримано за найнижчих витрат виробу».

Змістом діяльності державного апарату є управлінська, організаційна робота, що покликана забезпечити належну організованість і ефективне функціонування всіх сфер громадського життя. Основним структурним елементом державного апарату є орган державної влади, що складається зі службовців, посадових осіб - громадян, які виконують управлінські функції на професійних засадах, що мають державно-владні повноваження, спеціальний правовий статус і офіційні атрибути посади.

Ефективність державної служби - це властивість управлінських дій, рішень, поведінки, що відображує міру того, наскільки ці дії приводять до бажаного результату. Оцінка тих або інших дій державної служби та їх ефективності залежить насамперед від критеріїв оцінювання.

Оцінка, що забезпечує ефективність діяльності державного службовця, містить у собі:

1) суб'єкт оцінки;

2) об'єкт оцінки;

3) науково розроблені критерії оцінки діяльності державних службовців, тобто конкретні вимоги, яким повинні відповідати діяльність працівника, його особисті якості і результати праці. У літературі можна зустріти різні погляди на питання критерію оцінки роботи службовців, однак на практиці стабільних, чітких критеріїв оцінки дій державних службовців поки що не розроблено. В основному, критерії оцінки -- це вимоги, що висуваються до службовця по займаній ним державній посаді державної служби. Конкретизацію особистих якостей державних службовців здійснюють переважно керівник, атестаційна комісія, які керуються при цьому моральними нормами. Потрібно зазначити, що сьогодні наука соціологія має низку розробок (у вигляді усного опитування, тестування) оцінювання особистих якостей службовців (кмітливість, розумові здібності, ініціативність тощо), але в системі державної служби вони застосовуються вкрай рідко;

4) методи оцінки;

5) процедура оцінки (створення раціональної системи обліку показників роботи службовців, що дозволяє аналізувати зібрану інформацію про державного службовця).

Безумовно «оцінка» є основним елементом поняття «ефективності державної служби», тому що вона відображає рівень розвитку суспільства, а також рівень функціонування державної служби. Через те оцінювання повинно здійснюватися за певними критеріями.

Критерій у загальновизнаному розумінні являє собою певну кількісну або якісну ознаку, на підставі якої оцінюється факт, матеріальний чи духовний об'єкт, здійснюється оцінка будь-яких явищ, проявів функціонування матеріальних та нематеріальних суб'єктів, класифікація предметів матеріального та духовного світу, це фактично «мірило», за яким виробляються ставлення і думка щодо доцільності та ефективності функціонування певного суб'єкта.

Для систем управління критерій має визначати ефективність управління, тобто оцінювати прояви управління, завдяки аналізу яких можна визначати рівень і якість управління та надання послуг, його відповідність потребам суспільства. Саме врахування якості вирізняє критерії управління серед інших показників, що вимірюють тільки кількісні показники відповідних ознак, проявів тощо. Взагалі критерії пов'язані з поняттям ефективності, трансформують його в себе через певні уточнення та визначення, віддзеркалюють співвідношення між отриманими соціальними результатами та витратами на їх досягнення.

Багатоманітність впливу державного апарату на суспільну життєдіяльність, багатовекторність його цілей та функцій його діяльності, відповідна складність його структури обумовлюють певні труднощі щодо визначення критеріїв оцінки. Вони також підсилюються тим, що методологія дослідження питань державного управління та державної служби успадкувала підходи правових наук, зокрема адміністративного права. У системі державного управління не в усіх випадках враховується єдність суб'єкта та об'єкта управління, внаслідок чого аналізи та оцінки здійснюються переважно в межах управлінської діяльності органів державної влади. При цьому метою та кінцевим результатом управлінської діяльності вважають управлінський вплив, а не його наслідок.

Цим обґрунтовується те, що оцінювання функціонування державного апарату має здійснюватися з двох поглядів: по-перше, з погляду функціональності, тобто забезпечення виконання завдань і функцій держави, по-друге - з погляду витрат.

Функціональна оцінка розкриває, характеризує та дозволяє оцінювати роль державного апарату в суспільному розвитку, у вирішенні тих проблем, що виникають у процесі соціально-економічного розвитку та суспільної життєдіяльності.

Оцінка діяльності органу влади зосереджена в основному на наслідках діяльності, тому що кінцевою метою виробництва послуг і товарів у державному секторі є не послуги та товари як такі, а їх спроможність задовольняти інтереси користувачів і платників податків. Найважливішими показниками є результати та наслідки.

Державний апарат забезпечує реалізацію завдань і функцій держави, є інтегрованим суб'єктом державного управління. Зміст і характер цілей управління, способи і методи їх реалізації, сприйняття їх громадськістю та відповідність цілей потребам суспільного розвитку та особистості -- це чинники, що безпосередньо впливають на ефективність функціонування державного апарату.

Витратна складова оцінки функціонування державного апарату та державної служби зафіксована такими критеріями, як ефективність, продуктивність та робоча норма.

Певним чином ці критерії можна назвати вторинними, тому що вони фактично оцінюють внутрішню діяльність органу влади чи його структурного підрозділу.

Ці критерії перебувають під впливом двох груп чинників. Перша -- чинники, пов'язані з організацією управлінського процесу. До них можна віднести: доцільність надання органу (його структурному підрозділу) певних повноважень щодо вироблення певних управлінських рішень, відповідність структури органу, його штатного розпису та штату наданим повноваженням, оптимальність технології управління чи регулювання та прийняття управлінських рішень, раціональність нормативного врегулювання управлінської діяльності тощо.

Друга група чинників інтегрує питання організації трудової діяльності державних службовців. Вона включає формування персонального складу органу кадрами необхідної кваліфікації, створення необхідних соціальних, матеріальних, інформаційних, психологічних умов для продуктивної праці тощо.

Поряд з визначеними критеріями функціональної та витратної спрямованості доцільно виокремити критерії спеціальної соціальної ефективності державного апарату та державної служби. Ця група критеріїв має віддзеркалювати організацію та функціонування певної підсистеми державного апарату. До неї можна віднести такі критерії:

1) цілеспрямованість організації і функціонування певної підсистеми державного апарату та її структур, що полягає у відповідності їх управлінських впливів цілям, які об'єктивно формуються суспільством. Аналіз цілеспрямованості підсистеми чи органу влади передбачає: виявлення та нормативне закріплення суспільно актуальних цілей і повноважень; моніторинг їх реалізації з урахуванням змін потреб та інтересів; вимірювання досягнення цілей і коригування діяльності залежно від ступеня їх досягнення;

2) витрати часу на вироблення управлінських рішень та їх реалізацію. Управлінське рішення має найвищу результативність протягом досить короткого проміжку часу, поки воно відповідає умовам його розроблення і чинникам, які при цьому враховувалися;

3) стиль функціонування підсистеми державного апарату, тобто форми і методи вирішення управлінських проблем, а також оптимальний набір структурних елементів цієї підсистеми;

4) складність структури підсистеми державного апарату. Цей критерій враховує виключно важливий аспект управління. Чим простіша організаційна структура у вертикальному та горизонтальному розподілі, тим скоріше відбувається проходження управлінського рішення, тим менше воно піддається змінам, тим менше проблем на так званих стикових вузлах.

До групи критеріїв спеціальної соціальної ефективності доцільно додати компетенцію органів, професіоналізм державних службовців, розподіл прав і повноважень між структурними підрозділами та їх працівниками, інші питання організації та функціонування державної служби.

За цими критеріями та витратними можна дати узагальнюючу оцінку внутрішній організації та функціонування підсистеми державного апарату чи певного органу влади. Таке поєднання критеріїв дає можливість оцінити процес управління, закінчуючи стадією «випуску» управлінського рішення чи впливу. Якщо додати функціональну оцінку, тобто оцінку соціального ефекту від реалізації управлінського рішення, то матимемо повну оцінку функціонування державного апарату.

Підсумовуючи, треба зазначити, що запропоновані три групи критеріїв (функціональної оцінки, витратної оцінки та спеціальної ефективності) охоплюють усі аспекти функціонування державного апарату, його складових, а також державної служби. У сукупності вони розкривають цілісність такої оцінки, а окремо - оцінки тих чи інших проявів функціонування державного апарату. Системне застосування зазначених критеріїв дозволить оцінити рівень організації державного апарату, органів державної влади та їх структурних підрозділів, державної служби і окремих державних службовців.

матеріальній фінансовий база державний

2. Як спеціаліст органу місцевого самоврядування схематично зобразить складові елементи матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування та охарактеризуйте проблеми їх формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Складові елементи матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування

Згідно зі статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах в об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Діяльність органів місцевої влади спрямована на задоволення суспільних потреб громадян і, у першу чергу, пов'язаних з отриманням життєво необхідних послуг.

Місцеві бюджети є фінансовою базою місцевого самоврядування і від обсягу ресурсів, що акумулюються в цих бюджетах, залежить наскільки результативно місцеві органи влади будуть виконувати покладені на них повноваження.

3. Задача

Цього року на святкування дня міста з міського бюджету планується виділити 1200000 гривень. Ви, як муніципальний службовець, розробіть шляхи зменшення витрат з місцевого бюджету за допомогою використання маркетингових інструментів. Вихідні умови: концентрація населення в місцях масового відпочинку; значне підвищення торгівельного обороту в святкові дні.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.

Так, з місцевого бюджету на святкування дня міста планується виділити 1200000 грн. Запропонуємо шляхи зменшення витрат з місцевого бюджету на проведення даного заходу, виходячи з вихідних даних.

Шляхи зменшення витрат з місцевого бюджету на проведення заходу:

1. Проведення свята на території зі значною чисельністю населення, так як концентрація населення в місці масового відпочинку, тим самим можна зменшити витрати на суму транспортних витрат, якщо вони заплановані (25%).

2. Так як в святкові дні значно підвищується торговельний оборот, то крім збору за впровадження торговельної діяльності - роздрібної торгівлі, фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які беруть участь в проведенні свята та пропонують свою продукцію, товари, роботи, послуги, повинні сплачувати організаційний внесок до місцевого бюджету (40%).

3. Часткове фінансування за рахунок спонсорських коштів (35%).

Список використаної літератури

1. Алієва В.С. Міжбюджетні відносини в Україні: тенденції і перспективи // Економіка України, 2004. - №12. -23с.;

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - 416с.;

3. Гапонюк М.А., Яцюта В.П., Буряченко А.Є., Славюк А.А. Місцеві фінанси: навч.-посіб. дя самост. Вивчення дисципліни.- К.: КНБУ -2002.;

4. Державне управління: Підручник/ В. Дьяченко , 2005. -- 544 с

5. Державне управління: Підручник/ П. Розумнюк , 2007 -455с

6. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник) / В.Б. Авер'янова, К., 2004р. - 432 с.).

7. Європейська Хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року // Віче. - 1993. - № 6;

8. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України.- К.: НІОС,2000.-225с.;

9. Конституція України. -- К.: Вікар, 1996. -- 64 с.

10. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб.- К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999;

11. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України.- К.: КНЕУ,1997. -№114с.;

12. Олег Кузьмін, Ольга Мельник. Регіональні бюджети: способи формування та використання в управлінні // Регіональна Економіка, 2004.-№2;

13. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року;

14. Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування: Закон України від 26 березня 1992року;

15. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997.- №280/97 ВР;

16. Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України від 25 грудня 2005 року.- №1345;

17. Слухай С. В. Особливості фінансової підтримки місцевих бюджетів // Фінанси України, 2002. - №9. - 48с.;

18. www.rada.kiew.ua

Размещено на Allbest.ru