Кредитування підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту і права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Виконала:

Реньова О.К.

Перевірила:

Журавльова Т.В.

Рівне, 2014 рік



Зміст

Вступ

1. Теоретична частина «Кредитна політика підприємства»

1.1 Сутність, призначення та необхідність кредитування підприємств

1.2 Банківське кредитування підприємств

1.3 Небанківське кредитування підприємств

2. Розрахунок відпускної оптової ціни

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Підприємства за сучасних умов господарювання для здійснення своєї діяльності систематично залучають позикові кошти.

Банківське кредитування є важливим чинником розширення і зростання ділової активності підприємств України.

В умовах недостатності і гострого дефіциту власних капіталовкладень, витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення основних фондів необхідна тісна співпраця підприємств та комерційних банків, кредити яких дали б змогу значно прискорити вирішення фінансових проблем господарюючих суб'єктів.

З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначаються об'єкти кредитування, умови одержання та погашення позик включаючи плановий розмір кредиту, процентні ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов'язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови кредитування. Незважаючи на обмеженість джерел фінансування підприємств і збільшення попиту на банківські кредити з боку бізнесу, обсяги банківського кредитування є незначними.

Висока вартість кредитів та їх висока ризикованість перешкоджають істотному розширенню банківського кредитування. Зі свого боку, потенційні вкладники не використовують банківську систему через низьку довіру до неї та невластиві їй фіскальні функції.

Розвитку кредитних відносин підприємств присвячені праці В.М. Гайдука, О.О. Непочатенка, Є.А. Фірсова, П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка, І.Г. Кириленка, І.І. Лукінова. Проте ситуація, що склалася в нинішніх умовах, свідчить про те, що кредитування все ще не відіграє належної ролі у фінансуванні українських підприємств, тому це питання потребує подальшого вивчення й удосконалення. У даній роботі розглядається два елементи кредитування підприємств - банківське і небанківське. Також розкрито сутність та організацію цих видів кредиту. Це питання є дуже актуальним, оскільки саме процес кредитової політики дозволяє залучити в обіг кошти, необхідні для ефективної діяльності підприємства.



1. Теоретична частина «Кредитна політика підприємства»

1.1 Сутність, призначення та необхідність кредитування підприємств

Відповідно до Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженим Постановою Правління Національного Банку України №246 від 28 вересня 1995 року, кредитування підприємницької діяльності здійснюється шляхом проведення кредитних операцій.

Кредитна операція - це договір про видачу кредиту, що супроводжується записами на банківських рахунках, з відповідним відбиттям у балансах кредитора й позичальника.

Визначаються такі види кредитних операцій…

Товарний кредит - господарська операція, що передбачає реалізацію продукції на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка є більшою, ніж звичайні строки банківських рахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.

Комерційний кредит - господарська операція, що передбачає авансування продукції з відстрочкою дати реалізації, якщо така відстрочка є більшою, ніж звичайні строки поставки.

Фінансовий кредит - господарська операція, що передбачає видачу засобів у борг на певний строк і під певні відсотки з поверненням основної суми заборгованості й нарахованих відсотків.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики - це кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів.

У господарській діяльності використовуються такі форми кредиту, лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний, інвестиційний податковий. Кредитування властиве підприємницькій діяльності і здійснюється методом видачі банками фінансових кредитів.

Загальне визначення поняття кредиту дається в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. зі змінами та доповненнями та в затвердженому постановою Правління Національного банку України Положенні НБУ “Про кредитування” від 28 вересня 1995 р.

При цьому в Законі зазначається, що кредит - це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк під певний відсоток.

Докладніше термін “кредит” визначено у Положенні про кредитування, де вказано, що кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами на банківських рахунках, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника. Кредит як інститут, що включається до фінансової системи держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості.

Таким чином, кредит в Україні є одним із видів економічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та від платності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання.

При характеристиці кредиту найбільш поширеною є класифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з чим розрізняють державний, банківський і комерційний кредити.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Кредиторами підприємств можуть бути:

- банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський, лізинговий кредити);

- підприємства (комерційний кредит);

- держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

- міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси.

Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких.



1.2 Банківське кредитування підприємств

Нині в Україні найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками: цільова направленість, термін кредиту, вид відсоткової ставки, валюта кредиту, види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на: фінансування оборотного капіталу, фінансування основного капіталу, викуп приватизованого підприємства. Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства: проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації), під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів, коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити:

- з плаваючою відсотковою ставкою (за умов економічної нестабільності);

- з фіксованою відсотковою ставкою (надаються переважно за умов стабільної економіки).

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру…

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей.

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок - контокорент - єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства.

На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження).

Контокорент - це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо. Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству, банк визначає ліміт кредиту, який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін. Ліміт кредитування може бути збільшений, якщо підприємство переконає банк у доцільності такого рішення (плановане збільшення обсягів виробництва тощо).

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать…

Акцептний кредит - це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати. Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов'язань. Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств у порівнянні з дисконтним, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

Авальний кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання.

Принципова різниця між звальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог, ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції, інкасацію заборгованості клієнту, страхування його від кредитного ризику. Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству можливості для отримання нових банківських кредитів, а також дає змогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.

Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Кредит надається підприємству на строго визначені цілі. Залежно від цілей розрізняють: кредит для фінансування оборотного капіталу, кредит для фінансування основного капіталу, кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту: заставне зобов'язання, договір-гарантія, договір-поручительство.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом. Відсотки, які сплачує підприємство за користування короткостроковими банківськими кредитами, відносять на собівартість продукції. Відсотки за кредит, узятий на капітальне будівництво чи реконструкцію, підприємства сплачують за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Витрати підприємств на оплату відсотків за кредит відносять до складу валових витрат виробництва і обігу, що зменшує суму оподатковуваного прибутку. Банк-кредитор у процесі оцінки діяльності підприємства-позичальника ставить такі вимоги: підприємство має бути кредитоспроможним, підприємство повинно забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), співвідношення суми зобов'язань, включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу має становити не більше 70:30, інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансово скупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком, кредит має бути забезпечений.

Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли внаслідок порушення зобов'язання надати кредит або надання його не в повному обсязі.

За неповного використання кредиту підприємство сплатить кредиторові неустойку у розмірі плати банку за залучені кредитні ресурси і нестриманої маржі у звітному періоді.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.

Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі - оплатою платіжних документів з позикового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті, переказуванням коштів на поточний рахунок підприємства, якщо інше не передбачено кредитним договором, у готівковій формі для розрахунків зі здавачами сільськогосподарської продукції.

Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з: цільового спрямування кредиту, обсягів та терміну позики, порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства, сезонності та циклічності виробництва, рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою. Підприємство може звернутись до банківської установи з проханням переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. За несвоєчасного погашення боргу і за браком домовленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує до підприємства штрафні санкції.

1.3 Небанківське кредитування підприємств

Кругооборот коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора.

За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу.

Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "брати в оренду". Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі.

З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

Державний кредит - це економічні відносини, які виникають між, підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів.

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи: пускових об'єктів, раніше розпочатих новобудов виробничого призначення, технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

Бюджетні позики надаються на таких умовах:

- терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках - п'яти років;

- погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування і здійснюється щоквартально;

- погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається наступного за плановим року і здійснюється щоквартально протягом не більше двох років;

- за користування бюджетними позиками встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету;

- обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України.

Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.

Нині комерційні банки України дуже рідко надають підприємствам довготермінові кредити. Можливість отримати такий кредит є реальнішою через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), що надаються уповноваженими банками.

Головні критерії та обсяги фінансування підприємств по лінії ЄБРР: фінансуються тільки проекти підприємств з приватною формою власності, які функціонують переважно у галузях сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості та послуг, допроектні активи підприємств не повинні перевищувати 2,5 млн. доларів США за винятком вартості споруд та будівель, кількість працівників не повинна перевищувати 500 осіб, частка приватної власності має бути не меншою за 51%, підприємство має відповідати вимогам техніки безпеки, екологічним, санітарно-гігієнічним, а також іншим нормам охорони довкілля, що встановлені законодавством України, власний внесок позичальника в проект не може бути меншим за 30% вартості проекту, коефіцієнт обслуговування боргу (відношення прибутку позичальника після сплати податків, амортизаційних відрахувань та витрат на сплату відсотків за всіма позиками до всієї заборгованості підприємства з урахуванням кредиту ЄБРР) має бути не меншим за 1,3.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюються короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування надається для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування надається для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).



2. Розрахунок відпускної оптової ціни

Розрахунок тарифних ставок:

Згідно із чинним законодавством мінімальна заробітна плата станом на 2014 рік складає 1218 грн.

Середня тривалість робочого місяця для 40-годинного робочого тижня становить 2002 ? 12 = 166,83 год.

На основі цих даних розраховуємо тарифну ставку 1-го розряду (ТСТ1):

ТСТ1 = ЗПмін. ? (Т.роб.міс.) = 1218 ? 166,83 = 7,30 грн/год

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідні тарифні коефіцієнти за формулою:

ТСТі = ТСТ1 ? ki

ТСТ2 = 7,30 ? 1,87 = 8,67 грн/год;

ТСТ3 = 7,30 ? 1,385 = 10,11 грн/год;

ТСТ4 = 7,30 ? 1,577 = 11,51 грн/год;

ТСТ5 = 7,30 ? 1,813 = 13,24 грн/год;

ТСТ6 = 7,30 ? 2,073 = 15,13 грн/год.

Виріб:

1. Сировина і матеріали = 100 ? 5,5 + 48 ? 5,2 + 40 ? 11,2 + 8 ? 6,8 + 38 ? 7,3 + 48 ? 4 + 24 ? 0,01 + 32 ? 0,9 = 1800,44 грн.;

2. Покупні вироби і напівфабрикати = 42 ? 0,43 + 11 ? 0,58 + 10 ? 0,65 + 6 ? 0,6 + 24 ? 2 = 82,54 грн.;

3. Основна заробітна плата = 6 ? 8,67 + 10 ? 11,51 + 1,5 ? 13,24 + 0,5 ? 10,11 + 2 ? 11,51 = 215,07 грн.;

4. Додаткова заробітна плата = 215,07 ? 10% = 21,51 грн.;

5. Нарахування ЄСВ = (215,07 + 21,51) ? 0,381 = 90,14 грн.;

6. Базою розподілу загальновиробничих витрат є сума основної заробітної плати:

КрЗВВ = УЗВВ ? УОЗП = (52260 ? (130 + 75 + 90 + 20)) ? (215,07 + 220,51 + 314,70 + 245,72) = 0,17

7. Виробнича собівартість = 1800,44 + 82,54 + 215,07 + 21,51 + 90,14 + 35,82 = 2245,51;

8. Базою розподілу адміністративних витрат є сума основної заробітної плати:

КрАВ = УАВ ? УОЗП = (43180 ? (130 + 75 + 90 + 20)) ? (215,07 + 220,51 + 314,70 + 245,72) = 0,14

9. Базою розподілу витрат на збут є загальна виробнича собівартість:

КрЗБ = УЗБ ? УВс-в = (13200 ? (130 + 75 + 90 + 20)) ? (1858323,21) = 0,01

Операційні витрати = адміністративні витрати + витрати на збут = 29,60 + 16,04 = 45,64

Загальні витрати = виробнича собівартість + операційні витрати = 2245,51 + 45,55 = 2291,16

Прибуток = загальні витрати ? очікуваний рівень рентабельності = 2291,06 ? 0,25 = 572,79

Оптова ціна = загальні витрати + прибуток = 2291,16 + 572,79 = 2863,95

ПДВ + оптова ціна ? 20% = 2863,95 ? 0,2 = 572,77

Відпускна оптова ціна = оптова ціна + ПДВ = 2863,95 + 572,79 = 3436,73 грн/штук

Висновки

В результаті виконання розрахункової роботи з дисципліни “Банківська справа” досягнуто поставленої мети роботи (поглиблення теоретичних знань студентів з дисципліни «Банківська справа», вміння їх застосувати під час вирішення конкретних завдань з питань організації, методики і техніки фінансової роботи) та одержано наступні результати:

Висвітлено теоретичне питання «Кредитна політика…». Виявлено, що підприємства за сучасних умов господарювання для здійснення своєї діяльності систематично залучають позикові кошти. Банківське кредитування є важливим чинником розширення і зростання ділової активності підприємств України. банківський капіталовкладення кредитування

Саме в умовах недостатності і гострого дефіциту власних капіталовкладень, витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення основних фондів необхідна тісна співпраця підприємств та комерційних банків, кредити яких дали б змогу значно прискорити вирішення фінансових проблем господарюючих суб'єктів.

Таким чином, кредит в Україні є одним із видів економічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та відплатності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Нині в Україні найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Хоча також існує і небанківське кредитування підприємств у вигляді лізингу, надання державних, комерційних кредитів, а також кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів. Також в ході виконання розрахункової роботи було закріплено навики щодо розрахунку відпускної оптової ціни виробу, отримані на практичних заняттях із дисципліни.



Список використаної літератури

1. Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженим Постановою Правління Національного Банку України №246 від 28 вересня 1995 року (Електронний ресурс).

2. А.М. Поддерьогін, Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам, А.М. Павліковський, О.В. Павловська, В.З. Потій, А.П. Куліш, О.О. Терещенко, Н.П. Шульга, С.А. Булгакова Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

3. Банківська діяльність: навч. посіб. / З.Б. Живко, О.П. Просович, М.І. Копитко, М.О. Живко. - К.: Алерта, 2012. - 248 с.

4. Банківська справа: навч. посіб. / О.М. Петрук. - К.: Кондор, 2004. - 461 с.

5. Біла О.Г. Фінанси підприємств: навч. посіб. / О.Г. Біла. - Львів: Магнолія - 2006, 2009. - 382 с.

6. Гроші та кредит: підручник: 6-ге вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазепко та ін., за наук. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2011.

7. Жукoва, Н.К. Oсoбливoсті кредитування кoмерційними банками суб'єктів гoспoдарювання в Україні / Н.К. Жукoва // Банківська справа. - 2006. - №2. - С. 85.

8. B. Зимoвець, В. Макрoекoнoмічні аспекти активізації банківськoгo кредитування в Україні / Н. Шелудькo, В. Зимoвець. - Вісник НБУ. - 2006. - №11. - С. 11-12.

9. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: навч.посіб. - 4-е вид. випр. і доп. / Д.І. Коваленко. - К.: Каравела, 2012. - 360 с.

10. Копилюк О.І. Банківські операції: навч. посіб. - 2-е вид., випр. і доп. / О.І. Копилюк, О.М. Музичка. - К.: Кондор, 2012. - 536 с.

Размещено на Allbest.ru

...