Суперечності реалізації фінансової політики в Фінляндії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальне завдання

з курсу «Фінансова політика України в умовах глобалізації"

на тему: "Суперечності реалізації фінансової політики в Фінляндії"

Київ - 2014



Зміст

Вступ

1. Фінансова політика Фінляндії

2. Структура фінансових органів Фінляндії

3. Організація місцевих фінансів в Фінляндії

3.1 Місцевий бюджет

3.2 Види місцевих податків і зборів

3.3 Інші джерела муніципальних доходів

4. Форми фінансового контролю

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Фінляндія одна з найбільш індустріально розвинутих європейських країн, яка вважається найменш корумпованою країною світу. Економіка країни характеризується макроекономічною стабільністю, високим рівнем конкурентноздатності, транспарентності, впровадження новітніх технологій та інноваційних розробок. Член Європейського Союзу з 1 січня 1995 року.

Природні ресурси: ліс, мідь, цинк, залізна руда, срібло.

Енергетична залежність: Фінляндія традиційно імпортує газ та нафту (100%) та електроенергію (близько 10%). Електроенергія - виробництво: 77 ТВт/г (2007 р.). Електроенергія - споживання: 90 ТВт/г (2007 р.). Електроенергія - імпорт: протягом 2007 року було закуплено в Росії, Швеції та Естонії 13 ТВт/г. Нафта - імпорт: 12 млн. тонн, з них - 9 млн. тонн з Росії, 1,6 млн. тонн з Великобританії, 0,5 млн. тонн з Данії, 0,5 млн. тонн з Казахстану, 0,4 млн. тонн з Норвегії (2007 р.). Газ - імпорт: 4,3 млрд. куб. м з Росії (2007 р.).Промисловість (основні галузі): металургія, електроніка, машинобудування, суднобудування, целюлозно-паперова, харчова, хімічна, текстильна. Продукція сільського господарства: ячмінь, пшениця, цукровий буряк, картопля, продукція тваринництва, риба. Структура ВВП (210 млрд. дол. США у 1-3 кв. 2008 р.): промисловість 25%, нерухомість та бізнес 18%, транспорт 10%, торгівля 10%, сільське господарство 2,9%.

Стратегічні підприємства: корпорація «Фортум» - провідна енергетична компанія у Північному та Балтійському регіонах, 75% акцій якої належать державі; компанія «Несте» - компанія, що спеціалізується на виробництві та продажу палива (контрольний пакет акцій належить державі); компанія «Кеміра Груп» - світовий лідер з виробництва та постачання хімічної продукції (контрольний пакет акцій належить державі); компанія «Фінейр» - лідер з авіаційних перевезень у Фінляндії (державі належить 56,3% акцій компанії, решта акціонерів - страхові та інші компанії, приватні особи; близько 34% акцій належать закордонних власникам); Північний інвестиційний банк - міждержавна фінансово-кредитна установа (державі належить 18,5% акцій); корпорація «Нокіа» - всесвітньо відомий фінський виробник телекомунікаційного обладнання (компанія знаходиться в іноземній власності, частка акцій держави незначна).

Інвестиції: 564 млрд. дол. США (3 кв. 2008 р.). Більшість інвестицій припадає на країни ЄС (серед них основні - Швеція, Нідерланди, Німеччина). Прямі іноземні інвестиції: 122 млрд. дол. США; основними інвесторами є Швеція, Франція, США, Великобританія, Німеччина.Зовнішній борг: близько 345 млрд. дол. США (3 кв. 2008 р.). Економічна допомога: країна-донор, 943 млн. дол. США (станом на кінець 2007 р.).

Торгівля. Обсяг експорту: 73 млрд. дол. США (01-09.2008 р.). Основні експортні товари: продукція машинобудування, хімічна продукція, метал, продукція целюлозно-паперової промисловості. Основні країни-споживачі фінського експорту: РФ 11,5%, Німеччина 10,1%, Швеція 10%, США 6,6%, Великобританія 5,6%, Нідерланди 5,2%.

Обсяг імпорту: 68 млрд. дол. США (01-09.2008 р.). Основні імпортні товари: харчова продукція, нафтопродукти, хімічна продукція, транспортне обладнання, залізо та сталь, продукція машинобудування, текстильна продукція, зерно. Основні країни, що поставляють товари до Фінляндії: Росія 16,9%, Німеччина 14%, Швеція 9,8%, Китай 6,9%, Великобританія 4,3%, Нідерланди 4,3%.

фінансовий фінляндія бюджет муніципальний



1. Фінансова політика Фінляндії

Фінляндія -- одна з найбільш економічно розвинених європейських держав, член Євросоюзу з 1995 р. Менше двох століть тому Фінляндія входила до складу Російської імперії і здобула незалежність лише після Жовтневої революції 1917 р.

З 1994 р. фінська економіка переживала період швидкого і стійкого економічного зростання після подолання глибокої кризи початку 1990-х років. Накопичений потенціал позитивних тенденцій, сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура і внутрішня соціально-економічна стабільність надали можливість країні зберегти позитивну динаміку найважливіших макроеконо-мічних показників. Проте одним із серйозних наслідків реформ є високий рівень зовнішньої заборгованості країни, яка збільшилася після кризи початку 1990-х років і з того часу практично не знижується.

У 2004 р. ВВП країни становив 151,2 млрд дол. за паритетом купівельної спроможності. У перерахунку на одну особу це 29 тис. дол. Зростання ВВП у 2004 р. було зафіксоване на рівні 3 %. Сума зовнішнього боргу в 2005 р. сягала 175 млрд євро.

Таблиця 1. Показники організаційного розвитку Фінляндії 2011- 2013 рр.

Рік	ВВП, млн.. $	млн.. $ ВВП на душу населення, $	Структура ВВП по галузям економіки, %	Доля працездатного населення, %	Торгівельна інтегрованість у ЄС
					Імпорт з ЄС, %	Експорт з ЄС, %	Торговий оборот з ЄС, %
2011р.	209,7 млрд	39828	Сфера обслуговування - 67%; Сільське господарство - 2,7%. Промисловість - 30,3 %;	54,8	53
2012р.	246,35 млрд	46856	Сфера обслуговування - 65,9%; Промисловість - 31,7 %; Сільське господарство - 2,4%.	69,0	45,1	33,5
2013р.	287,62 млрд	54578	Сфера обслуговування -70,1 %; Промисловість - 25 %; Сільське господарство - 2,9%.

Із середини 1990-х років одним із пріоритетів державних витрат є розвиток науки. Рівень видатків на науково-дослідні роботи у відсотках відносно ВВП є одним з найвищих у світі (1999 р. -- 3,19 %, 2000 р. -- 3,29 %). Значна частина асигнувань з державного бюджету на науково-дослідні роботи розподіляється через Фінське національне агентство з розвитку технологій та Академію Фінляндії, яка функціонує під егідою міністерства освіти.

Встановлені у Фінляндії податки є дещо меншими, ніж у сусідніх країнах -- Швеції, Данії і Норвегії. Корпоративний податок (податок на прибуток підприємств) справляється за ставкою 29 %, причому ним обкладаються не всі підприємства, а тільки юридичні особи, що мають статус окремого платника податків (акціонерне товариство, кооператив, фонд). Податок на доходи індивідів -- прогресивний податок, який підлягає сплаті державі й обчислюється із сукупних трудових доходів фізичних осіб. Закон про шкалу оподаткування доходів приймається щорічно. Мінімальна ставка становить 13%, а максимальна -- 36 %.

Найважливіший із непрямих податків -- податок на додану вартість, базова ставка якого -- 22%. За ставкою 8 % обкладаються продаж ліків, книг, а також кінопрокат, фізкультурні заходи, послуги пасажирського транспорту. Деякі види діяльності, такі як експортні операції, продаж періодичних друкованих видань і банківські послуги, ПДВ не обкладаються. До встановлюваних парламентом комунальних податків належать: податок на доходи, на нерухомість, а також церковний (на утримання євангельсько-лютеранської або православної церков).

Сільське господарство, перш за все рослинництво, у Фінляндії, як і в багатьох інших країнах, збиткове. Тому тут прийнято закони про субсидування цієї галузі народного господарства. Субсидування може застосовуватися і відносно деяких інших галузей, наприклад промисловості, що працює на експорт. Проведення такої політики, а також політики митних зборів після вступу Фінляндії до Європейського Союзу значною мірою почало залежати від рішень цієї організації.

Більшість державних компаній Фінляндії діють у різних галузях -- від гірничодобувної промисловості до банківської справи. Переважно вони були створені після Другої світової війни.Державний сектор у Фінляндії в післявоєнний час розвивався в умовах недостатнього розвитку ринку капіталу, внаслідок чого варіант створення державної власності став єдиним виходом для підйому промисловості й економіки взагалі. Уряд не націоналізував підприємства, а створював нові.

Незважаючи на орієнтацію на ринкові відносини, у 1980-х роках у Фінляндії ідея приватизації ще розглядалася як радикальний крок. Проте з початку 1990-х років рішення про продаж державних підприємств все більше втілюються в життя. Уряд почав переглядати свою політику у сфері державної власності і приватизовувати найбільші компанії, що раніше знаходилися в повній власності держави. У більшості приватизаційних операцій держава зберегла за собою мінімальний пакет акцій. За період 1978--2000 рр. у країні пройшло 26 приватизаційних процесів, які принесли фінському уряду 10,4 млрд дол. доходів (у цінах 1996 р.). Ці ресурси були спрямовані на фінансування освіти, зокрема університетів, на зменшення державного боргу. Водночас отримання доходів від продажу активів не було головним завданням приватизації. Завданням ставилося створення процвітаючої ринкової моделі економіки, максимально наближеної до західноєвропейських стандартів.

Загальної програми приватизації у Фінляндії немає, справи з кожним конкретним підприємством вирішуються індивідуально. У цілому виділяються три групи підприємств:

1) спеціального призначення, які можуть бути лише частково приватизовані, залишаючись у цілому під контролем держави (сфера повітряного транспорту, телерад. Домовлення, національні лотереї і стадіони);

2) стратегічно важливі, частка держави в яких може знижуватися нижче 50 % (в основному хімічна і металообробна промисловість);3) які можуть бути повністю передані в руки приватного власника (паперова промисловість, інженерні компанії, банківський сектор).



2. Структура фінансових органів Фінляндії

Фінляндія є найменш корумпованою країною у світі. Міжнародна конкурентоспроможність Фінляндії багато в чому ґрунтується на благонадійності її суспільної організації та високому рівні обслуговування. Населення Фінляндії має досить високі доходи, а територія Фінляндії в економіко-географічному відношенні частково нагадує північні регіони Російської Федерації.

Для загального управління Фінляндія поділена на губернії, повіти і комуни. Структура управління Фінляндії включає 3 рівні:

-державне центральне управління;

-регіональне управління;

-власне місцеве управління.

На рівні держави діють парламенту 200 депутатів, президент країни, кабінет міністрів та міністерства. На чолі незалежної судової системи Верховний суд і Верховний адміністративний суд.Специфіка організації управління на регіональному рівні пов'язана з тим, що Фінляндія, на відміну від Росії, є унітарною державою.

На регіональному рівні за напрямами діяльності створюються регіональні спільні муніципальні ради.

На відміну від Данії і Норвегії, Фінляндії немає органів регіонального самоврядування, що обираються населенням. Основний аргумент проти їх створення - введення для їх організації додаткових податків, а податковий тягар фінських платників податків і без того вважається одним із найбільш високих у європейських країнах.

Спільні муніципальні ради є органами, незалежними від своїх членів-муніципалітетів з власними фінансами та органами управління. Ці муніципальні ради фінансуються своїми членами-муніципалітетами, які, в свою чергу, отримують для фінансування спільних рад державні субсидії.

На місцевому рівні країна поділена на 455 муніципалітетів, 102 з яких називаються міськими і 353 - сільськими муніципалітетами.

У Фінляндії місцеве управління ґрунтується на принципі самоврядування громадян, які проживають на території муніципалітету. Це самоврядування гарантується Конституцією Фінляндії та Комунальним законом 1995 р. Населення обирає органи місцевої влади - муніципальні ради.



3. Організація місцевих фінансів в Фінляндії

Фундаментом для ефективної діяльності місцевого самоврядування у Фінляндії є право муніципалітетів встановлювати власні податки.

Основним правовим актом, що визначає порядок формування місцевих бюджетів у Фінляндії, є Комунальний закон. Крім того, ряд норм міститься у спеціальному законодавстві - фінансовому, податковому і т.д.

На відміну від українського законодавства Комунальний закон досить детально регулює діяльність органів місцевого самоврядування Фінляндської Республіки в галузі фінансів. Він містить норми, які стосуються бухгалтерського обліку та звітності, та інші положення, які, як правило, в російських умовах регулюються статутами місцевого самоврядування конкретних міст та інших населених пунктів.

3.1 Місцевий бюджет

Комунальний закон Фінляндії містить спеціальну главу 8 - «Господарство комуни», присвячену фінансових питань. У відповідності з параграфом 65 названого Закону до кінця року муніципальний рада має прийняти для комуни бюджет на наступний календарний рік. Цікаво, що законодавство країни зобов'язує місцеві органи здійснювати планування розвитку території. Разом з бюджетом муніципальні ради повинні приймати господарський план на 3 роки або більше. Бюджетний рік вважається першим роком господарського плану.

Бюджет і план, в яких визначаються соціальні та економічні перспективи розвитку комуни, повинні бути складені таким чином, щоб забезпечувати виконання комунальних завдань, до яких відносяться: освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, технічна інфраструктура, контроль за збереженням навколишнього середовища.

Монополією муніципалітетів є планування використання землі та забезпечення нормального функціонування міського середовища.В бюджет закладаються асигнування, призначені для вирішення завдань соціально-економічного розвитку територій, і прибуткова кошторис. Також у ньому вказуються джерела фінансування. У відповідності з параграфом 65 Комунального закону асигнування і прибуткову кошторис можна враховувати у валовому або чистому обсязі. У бюджеті повинен в обов'язковому порядку містяться розділ витрат на інвестування.

Діяльність комуни та утримання громадських служб повинні здійснюватися в рамках бюджету. Рішення про внесення змін до бюджету приймає рада комуни.

Завдяки тому, що планування роботи та фінансів комуни з'єднане з розробкою бюджету, бюджет носить у Фінляндії вельми інформативний характер. Наприклад, щодо організації дитячих дошкільних установ бюджет, як правило, містить, поряд з кінцевою сумою витрат із діяльності та інвестицій, також і інші дані (динаміка кількості дітей дошкільного віку, кількості дітей в дитячих дошкільних установах і дітей, за якими дивляться будинку, кількості працівників установ, а також динаміка витрат дитячих дошкільних установ тощо).

У бюджеті може також міститися оцінка витрат з планування та будівництва нового дитячого дошкільного закладу або повідомлення про закриття працюючої установи. Уповноважені або громадяни, читаючи бюджет, розуміють, що означає бюджету для розвитку обслуговування населення. Вимірювання кількості та якості комунальних послуг і розрахунок одиничних витрат являють собою інструменти управління, планування роботи комуни і контролю над ними.

У Фінляндії ведення комун передані широкі порівняно з іншими країнами завдання. Тому комуни тут мають дуже великі бюджети. У Фінляндії сума бюджетів усіх комун відповідає приблизно сумі державного бюджету. В розрахунку на одного жителя у Фінляндії комунальний бюджет становив у 2004 р. в середньому 5500 євро на одного жителя в рік2

3.2 Види місцевих податків і зборів

Не пізніше прийняття бюджету рада має прийняти рішення про відсоток прибуткового податку, відсоток податку на нерухомість, а також про основні показники інших податків.

Органи місцевого самоврядування (муніципалітети) мають право встановлювати податки для кожного жителя і власника нерухомості на території, підвідомчій муніципалітету. Ставки податку визначаються муніципальними радами один раз в рік.

Сума коштів, одержуваних від місцевих податків в різних муніципалітетах, коливається від 30 до 70%. Органи місцевого самоврядування можуть використовувати податкові надходження для виконання своїх функціональних завдань без будь-яких обмежень.Основними видами податків є наступні.

Податок на доходи. Цей вид приносить муніципалітетам основний дохід. (В доповнення до муніципального прибуткового податку держава також встановлює прогресивну шкалу оподаткування доходів громадян).

Податок на нерухомість. Середня ставка податку залежить від оціночної вартості нерухомості та становить в середньому 0,47%. При цьому для приміщень, призначених для постійного проживання, встановлюється ставка близько 0,22% вартості нерухомості, для літніх дачних будиночків вона більш висока - до 0,67%, але в кожному окремому муніципалітеті ці цифри можуть змінюватись.

Крім того, муніципалітетам надане право встановлювати підвищені ставки оподаткування на нерухомість електростанцій. (Це право може бути застосовано і в умовах Російської Федерації).Муніципалітети отримують також частина загальнодержавного податку на національні компанії.

Збори і платежі. Джерелами доходів для місцевих органів є збори і платежі, наприклад, за організацію на місцях забезпечення водопостачання та подачу електроенергії.

Здача в оренду власності або розпродаж муніципальної власності, землі або споруд також приносить певні кошти місцевій владі.Місцеві органи також отримують доходи від діяльності муніципальних підприємств, таких як портові споруди, громадський транспорт, телекомунікації, мережа очисних споруд.

Цікаво, що для покриття витрат фінським муніципалітетам надане право брати позики без будь-яких обмежень, як у себе в країні, так і за кордоном. Ці позики беруться, як правило, тільки для інвестицій, а не на оперативні витрати. Подібний досвід практично не існує в Росії, разом з тим, такий спосіб отримання доходів міг би бути корисний для довгострокового розвитку територій Російської Федерації.

3.3 Інші джерела муніципальних доходів

Серйозним джерелом муніципальних доходів у Фінляндії є державні гранти і субсидії, які зазвичай виплачуються у зв'язку з тим, що місцеві органи взяли на себе надання населенню тих послуг, які раніше надавала держава.

Правове регулювання виплати субсидій здійснюється нормами фінансового законодавства - про державні субсидії органам місцевого самоврядування, про планування і державних субсидіях на соціальну сферу та охорону здоров'я та про фінансування освіти і культури.

Субсидії застосовуються як загальні, так і цільові - під конкретні інвестиційні проекти.

Загальні субсидії на поточні витрати в муніципальний сектор включають:

- субсидії, які виплачуються на душу населення (найбільші виплати спрямовуються муніципалітетам слаборозвинених економічних районів Лапландії).

- субсидії на соціальну сферу та охорону здоров'я (розмір визначається з розрахунку на душу населення в залежності від вікового складу населення муніципалітету);

- субсидії на освіту і культуру (розраховується на душу населення і, частково, на кількість учнів і студентів);

- відрахування від податків на користь найбідніших муніципалітетів.

При наданні державних субсидій також враховується географічне місцезнаходження муніципалітету, щільність населення, рівень безробіття, мовний статус (фінська, шведська), розташована частина або вся територія, підвідомча органу місцевого самоврядування, на архіпелазі (це додаткова умова, що характеризує умови, в яких доводиться функціонувати муніципалітету).

Цільові субсидії на інвестиції надаються окремо на кожен проект.По кожному проекту, що стосується сфери соціального захисту та охорони здоров'я чи освіти, орган місцевого самоврядування складає план-проект. На підставі представленого плану з урахуванням необхідних бюджетних асигнувань органи самоврядування можуть отримати цільову субсидію на проект з встановленим графіком його реалізації.

Загальна сума доходів фінських муніципалітетів виглядає наступним чином:

Таблиця 2 Загальна сума доходів фінських муніципалітетів

	% млн. евро
Доходи від податків (місцевих, а також відрахувань від загальнодержавних)	45,61
Державні субсидії	23,31
Надходження від зборів	17,24
Позики	2,2
Інші доходи	13,18

Звертає на себе увагу той факт, що більша частина місцевих бюджетів у Фінляндії формується за рахунок власних джерел органів місцевого самоврядування - податки, збори, позики, інші платежі. Державна підтримка не становить навіть однієї третини дохідної частини.



4. Форми фінансового контролю

Кожна комуна повинна мати надійну систему перевірки і контролю. Комунальну систему контролю можна розділити на зовнішній і внутрішній контроль.

Основні принципи системи перевірки та контролю визначені у законі про комунах, проте, в роботі дотримуються і норми закону та положення про бухгалтерії. Правильна аудиторська практика ґрунтується, поряд з законами, також і на рекомендаціях бухгалтерської комісії та її комунальної секції, на рекомендаціях Союзу Комун Фінляндії про ведення рахунків, на інструкціях державних органів і Статистичного центру.

Внутрішній контроль є невід'ємною частиною постійного управління діяльністю та фінансами комуни. Він спрямований на: забезпечення результативності роботи, реалізацію поставлених цілей, забезпечення надійності бухгалтерії та інформаційних систем, забезпечення роботи систем управління ризиком, дотримання виданих інструкцій та інструкцій. Він включає контроль над управлінням власністю і використанням грошових коштів.Внутрішній контроль спрямований, особливо, на такі сфери, як закупівлі, заробітна плата, обчислення ПДВ і повернення сум ПДВ, безпеку інформаційних систем, а також виплата допомог та грошової допомоги.

Відповідальність за організацію внутрішнього контролю лежить на комунальному правлінні, а за його реалізацію відповідає мер. Внутрішній контроль здійснює або діюче керівництво (мер, галузеве керівництво). У більш великих комунах їм допомагає орган внутрішньої перевірки (ревізії). Орган внутрішньої перевірки проводить аналізи, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про що підлягають перевірці функціях. Якщо орган внутрішньої перевірки виявляє недоліки чи проблеми, то він доповідає про це керівництву негайно комуни, яке вживає необхідні заходи.Офіційний аудитор комуни зобов'язаний у своєму звіті давати оцінку того, чи належним чином у комуні організований внутрішній контроль.

Зовнішній контроль є незалежною від чинного керівництва комуни функцією. Для зовнішнього контролю раду уповноважених кожної комуни Фінляндії повинен призначати для комуни ревізійної комісії та аудитора, і кожен з них виконує власні завдання.Комунальний раду уповноважених призначає на початку свого терміну роботи на чотири роки ревізійну комісію для організації перевірки управління і фінансів комуни. Ревізійна комісія продовжує свою роботу до тих пір, поки буде проведено останній аудит (перевірка рахунків) періоду діяльності ради уповноважених. Голова і заступник голови ревізійної комісії повинні бути уповноваженими комуни. Про кількість членів комісії рішення приймається самою радою уповноважених.

Важливим завданням ревізійної комісії є оцінка того, чи реалізовані були функціональні та фінансові цілі, поставлені радою уповноважених. Комісія повинна приділяти увагу доцільності роботи, форм роботи і організації обслуговування. На основі проведеної перевірки комісія випускає ревізійний звіт.



Висновки

У процесі аналізу економічної системи Фінляндії були зроблені наступні висновки.

Фінляндська республіка - одна з високорозвинених індустріальних країн. Явними перевагами економічної системи цієї країни можна назвати її відкритість, політичну стабільність, високорозвинену інфраструктуру і надійність телекомунікацій, високий рівень взаємодії між окремими її суб'єктами, а також швидке освоєння нових технологій, високий освітній рівень населення, сприятливий діловий клімат для бізнесу. Все це - дуже важливі фактори у забезпеченні конкурентоспроможності Фінляндії.

Слабкі сторони економіки Фінляндії: високий рівень оподаткування, високий державний борг, високий рівень безробіття.

Особливу увагу варто звернути на те, що Фінляндія зробила прорив, будучи країною, в якій економіці домінував сировинний комплекс, що дуже актуально з точки зору російських проблем.

Економіка Фінляндії вважається однією з найбільш конкурентоспроможних, її спеціалізація - сектор високих технологій і, зокрема, інформаційні та комунікаційні технології. Завдяки експорту інформаційних і комунікаційних технологій зовнішня торгівля Фінляндії в області високих технологій дає більше прибутку, ніж у будь-якій іншій країні Європейського союзу. Це сама найменш корумпована країна в світі.

Зовнішні економічні зв'язки мають дуже велике значення для господарського життя країни. Про це свідчить той факт, що частка Фінляндії в світовій торгівлі вдвічі перевищує її частку в світовому промисловому виробництві. На зовнішньому ринку реалізується більше чверті валового національного продукту. Одночасно імпорт покриває до третини потреб країни в товарах і послугах.

Що стосується членства Фінляндії в ЄС, вступ стало природним кроком до інтеграції Фінляндії в європейську та глобальну економіку і багато в чому принесло користь країні. Фінляндія інтегрована в європейську економіку, в тому числі і в єврозону. Євро не принесло Фінляндії імунітету від потрясінь в глобальній економіці. Разом з тим, будучи частиною єврозони, країна отримала велику ступінь стабільності. Труднощі, які досі є, пов'язані з географічним розташуванням на північній околиці Європи, далеко від центру. Це викликає більш високі транспортні витрати. Не можна сказати, що членство в ЄС зіграла скільки-небудь значну роль у зусиллях Фінляндії по боротьбі з безробіттям, хоча позитивний ефект був очікуваним. В цілому, фінська економіка вважається однією з кращих в Європейському Союзі.



Список використаних джерел

Волков О.М. Північні країни: перші роки нового тисячоліття//Світова економіка і міжнародні відносини. 2012, № 1. С. 70-76.

Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: Навч. посіб. -- К.: Кондор, 2011 - 384 с.

3.Кузнєцов О.В. Фінляндія: складові високої конкурентоспроможності//Ринкова демократія в дії. Сучасне політико-економічний устрій розвинутих країн. М.: ИИЭПП, 2010. С. 81-123.

3.Лютий І., Рожко О. Сучасні тенденції та використання державного кре диту у розвинутих зарубіжних країнах // Світ фінансів. -- 2006. -- № 4.

4.Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. -- К.: Центр навч. л-ри, 2008. -- 240 с.

5.Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч посіб. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2008. -- 623 с.

6.Рудый К. Финансовые, денежные и кредитные системы зарубежных стран: Учеб. пособие. -- 2-е изд., испр. и доп. -- М.: Новое знание, 2013. -- 400 с.

7.Суторміна В.М. та ін. Держава -- податки -- бізнес (зі світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко. -- К.: Либідь, 2009. -- 328 с.

8.Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. -- К. КНЕУ, 2008. -- 566 с.

9.Лаврененко В.В., дерев'янко О.Г., Тоцький В. І . Організаційний розвиток підприємства навч. - метод. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005.

10.І.Д. Черник. Деякі питання організації місцевих фінансів у Фінляндії / / Фінанси №2, 2012.

11. Химанен П., Кастелс М. Інформаційне суспільство та держава добробуту: Фінська модель. М.: 2012.

Размещено на Allbest.ru

...