Податкові важелі охорони НПС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

навколишній оподаткування природний

Актуальність теми. Сучасні світові фінансово-економічні та політичні тенденції свідчать про постійне зростання інтересу міжнародного співтовариства до проблем захисту довкілля та раціонального природокористування. Першопричину екологічних проблем вбачають в антропогенній діяльності, яка, з огляду на принцип невичерпності та неушкодженості природних благ, завдає значної шкоди навколишньому природному середовищу, породжуючи дисбаланс між суспільством і природою. Саме тому сьогодні першочергового значення набувають питання екологізації світового виробництва через введення ефективних важелів регулювання природоохоронної діяльності.

В нинішній системі економічного механізму екологічного регулювання важлива роль відводиться податковим важелям. З одного боку, вони виявляються інструментами мотивації природокористувачів до екологоконструктивної діяльності, а з іншого - джерелами створення природоохоронних фондів.

Метою роботи є дослідження податкових важелів охорони навколишнього природного середовища.

Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань:

- висвітлити загальні відомості про охорону НПС в сфері оподаткування;

- висвітлити суть екологічних податків та їх класифікацію;

- зазначити проблемні питання та перспективи їх вирішення.

1. Загальні відомості про охорону НПС в сфері оподаткування

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Економічні важелі управління економікою є невід'ємною частиною господарського механізму. Фінансово-економічні та податкові методи регулювання в ринкових умовах значно ефективніші від прямого адміністративного регулювання. Система адміністративних обмежень і заборон, суперечливе накладання часто формальних штрафів за порушення чинного законодавства, виявляється неефективним.

Економічні важелі регулювання охорони навколишнього природного середовища або примушують (наприклад, податки, штрафи), або спонукають (наприклад, податкові пільги, диференціація цін на екологічно брудні товари та послуги, що завдають шкоди довкіллю) суб'єктів господарювання дотримуватись екологічних вимог, спрямовуючи їх на здійснення ресурсозберігаючих заходів і раціональне природокористування. Вони допомагають змінювати стан об'єкта, здійснювати повороти для досягнення певних економічних результатів та використовуються для регулювання економіки як на макрорівні, так і на мікрорівні. Тому правильна комбінація інструментів регулювання охорони навколишнього природного середовища спонукає не лише господарюючих суб'єктів до здійснення природоохоронних заходів, а й дає можливість використовувати недержавні фінансові джерела інвестування природокористування, що є дуже актуальним в умовах дефіциту Державного бюджету та економічної кризи.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного

середовища в Україні регулюються ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», з прийняттям даного закону розпочався новий період в розвитку системи управління природоохоронної діяльності, який отримав назву еколого-економічного періоду. Що пов'язано саме з створенням економічного механізму у сфері природокористування. До прийняття даного Закону вчені виділяли регулятивний період, який охоплював 60-90-ті роки. Також відносини регулюються земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу, податковим законодавством та іншим спеціальним законодавством.

У статті 3 Закону України від 25.06.1991 №1264 «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено що одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища (далі НПС) є встановлення екологічного податку відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України). Екологічний податок, відповідно до приписів ПК України, - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщення відходів, у тому числі радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, та новоутворених радіоактивних відходів.

На базі чинного в Україні природоохоронного, податкового і

бюджетного законодавства сформовано фінансово-економічний механізм, який містить як запровадження зборів за природні ресурси, надання пільг при оподаткуванні, так і систему фінансового забезпечення природоохоронних заходів

Кошти, що сплачуються платниками екологічного податку акумулюються на рахунках в органах Державного казначейства та розподіляються згідно до Законом України «Про держаний бюджет», між державним та місцевим бюджетами.

Тобто економічний механізм екологічного регулювання в Україні ґрунтується на концепції платності природокористування, охоплює систему економічних інструментів, спрямованих на акумулювання матеріальних ресурсів для реалізації природоохоронних програм та на спонукання товаровиробників до підвищення екологічності застосовуваних технологій і власної продукції.

Нині введена плата за спеціальне використання водних ресурсів, надр під час видобування корисних копалин, земельних, лісових ресурсів, диких тварин, рибних та інших водних живих ресурсів. Варто зазначити, що збір за спеціальне використання природних ресурсів належить до обов'язкових загальнодержавних платежів і зараховується до державного та місцевих бюджетів.

2. Сутнісь та класифікація податків екологічного спрямування

Як було зазначено вище, головним податковим важелем охорони НПС являються екологічні податки за використання і забруднення (пошкодження) основних видів природних ресурсів - води, повітря, ґрунту, надр, рослинного й тваринного світу.

Уперше необхідність застосування екологічного податку на офіційному рівні була підтверджена в першій Програмі дій Європейського Союзу з охорони навколишнього середовища (1973 р.); вона пов'язувалася з реалізацією принципу «забруднювач платить». У фінансовій літературі ще колишнього Радянського Союзу ці питання уперше розглядалися українськими економістами-фінансистами В. Андрущенком і В. Федосовим та російським ученим А. Букіним у 70-ті роки ХХ ст.

Прийняття Податкового кодексу України обумовило трансформацію збору за забруднення навколишнього середовища в екологічний податок, який функціонує з 1 січня 2011

У принципі система екологічного оподаткування відбиває взаємозалежність негативного впливу на навколишнє середовище (обсяги, види, категорія викидів та скидів) і ставок оподаткування (система диференційованих ставок), що сприяє прогресивності екологічного оподаткування.

Екологічні податки - це загальнодержавний обов'язковий платіж, відособлена частина податкової системи, спрямована на регулювання екологічних проблем держави. Сутність екологічних податків виявляється в їх функціях. Класично виділяють фіскальну та регулюючу, а також ресурсозберігаючу і контрольно-стимулюючу. Ресурсозберігаюча функція найбільше сприяє механізму регулювання екологічних процесів в державі.

Використовуючи ресурсозберігаючу функцію можна прослідкувати чітку логічну послідовність наслідків, пов'язаних з реалізацією цієї функції. Встановлюючи екологічні податки (платежі), держава обмежує надмірне використання природних ресурсів. Крім того при дбайливому використанні підприємствами природних ресурсів, зберігається екологічний баланс. За понадлімітне споживання природних ресурсів оплата проводиться з чистого

прибутку підприємства, що сприяє більш раціональному споживанню природних ресурсів.

Процес виробництва, побудований на ощадливому природокористуванні, є могутнім поштовхом розвитку науково-технічного прогресу, стимулом створення новітньої серії устаткування для вирішення екологічних завдань.

Система оподаткування, що діє в Україні, містить підсистему екологічного спрямування як складову загальнодержавних податків, платежів та зборів щодо фізичних та юридичних осіб. Їх можна класифікувати наступним чином: (табл.).

Класифікація податків екологічного спрямування в Україні

Оцінюючи взаємозв'язок підсистеми екологічного оподаткування можна стверджувати, що вона представлена практично одним екологічним податком, який входить до складу ресурсних платежів. Екологічним податком вважається плата за забруднення атмосферного повітря і водних басейнів шкідливими відходами виробництва і споживання, розміщення і складування відходів виробництва і споживання, за виробництво екологічно шкідливої продукції та застосування екологічно шкідливих технологій.

3. Проблеми та перспективи розвитку

Сьогодні важливе значення має формування і запровадження дієвих економічних інструментів раціонального природокористування, серед яких особлива увага належить: податкам, платежам, фінансовій допомозі, кредитам на обмеження викидів, платним дозволам на викиди, квоти, допуски чи граничні показники рівня забруднюючого викиду, ліцензії, створення організаційно-економічних умов для інноваційного підприємництва в екології, виробництва екотехніки та екотехнологій, утилізації відходів, розвиток екологічного аудиту, становлення екологічного менеджменту тощо. Платні дозволи створюють для забруднювачів стимули для зменшення своїх викидів до рівня, нижчого від установлених меж, щоб продавати різницю між реальними і дозволеними викидами іншим забруднювачам.

Нині економічний механізм природокористування перебуває в стадії реформування з врахуванням ринкових орієнтирів та трансформаційних процесів у вітчизняній економіці. З огляду на це, елементами нового економічного механізму природокористування можуть бути: плата за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища; удосконалення рентних відносин; створення ринку природних ресурсів.

В Україні більшість відомств державного апарату не вважають пріоритетними проблеми раціонального використання природних ресурсів й охорони довкілля. І хоча в умовах фінансово-економічної кризи впровадження природоохоронних проектів не є першочерговим завданням, більш вдалого часу для їх реалізації годі й шукати. Адже кожна гривня, вкладена в охорону навколишнього природного середовища, повернеться у вигляді соціально-економічних інвестицій у майбутньому. А це перехід на наукомістке виробництво, зменшення енергомісткості та матеріаломісткості виробництва, використання відновлювальних джерел енергії тощо.

Проте сучасні платники екологічних і ресурсних платежів не зацікавлені як у відрахуванні коштів до бюджетів та природоохоронних фондів, так і в здійсненні природоохоронних заходів. Це пов'язано з тим, що підприємства, які сплатили екологічні збори за використання ресурсів і платежі за забруднення довкілля, не отримують відчутної економічної підтримки у реалізації власних природоохоронних заходів. Тому природо користувачі розглядають екологічні та ресурсні платежі як додатковий податок і прагнуть будь-якими засобами занизити їх шляхом перекручування звітності, отримання пільг або звільнення від платежів.

Основні вади української екологічної політики полягають у тому, що, по-перше, вони не мотивують товаровиробників до проведення природоохоронних заходів за власний рахунок; по-друге, недостатньо взаємопов'язані з іншими важелями розвитку господарської діяльності; по-третє, недостатньо оперативно та ефективно реагують на динаміку еколого-економічних процесів у державі. Крім того, на жаль, доводиться констатувати той факт, що в практичних рішеннях органів виконавчої влади (як державних, так і місцевого самоуправління) здебільшого домінує підхід, при якому миттєва вигода отримує пріоритет над довгостроковою перспективою.

Тож необхідним є не лише посилення фіскальної спрямованості вітчизняної системи екологічного оподаткування в контексті регулювання природозахисної діяльності, а й підвищення рівня її стимулювальної функції з метою забезпечення фінансової зацікавленості суб'єктів підприємницької діяльності у збереженні довкілля та дотриманні вимог екологічного законодавства країни. Основу такого механізму повинні складати ринкові інструменти, які сприяють росту виробництва на базі нових технологій, покращення використання й охорони природних ресурсів.

Економічний механізм регулювання відносин у сфері природокористування спрямований на розв'язання таких основних завдань як: забезпечення ефективного використання природних благ для задоволення виробничих та невиробничих потреб суспільства, з реалізацією гарантій ресурсно-екологічної безпеки і довготривалого відтворення цих благ; використання для цього всіх можливих джерел формування дохідної частини бюджетів різних рівнів (державного, регіональних і муніципальних) із переважанням активізації регіональної політики раціоналізації природокористування та досягнення ресурсно-екологічної безпеки соціально-економічного розвитку.

В рамках удосконалення податкових важелів охорони НПС є необхідним впровадження в практику України таких визнаних на міжнародній арені платежів:

- екологічне оподаткування готової продукції, наприклад на енергоносії, на буре вугілля, на пальне, покришки до автомобілів, холодильники, на автомобільні акумулятори, пакетувальні матеріали і т.д.;

- екологічний акцизний збір (екологічно шкідливі у виробництві і споживанні товари);

- різниця у податкових ставках на певні види продукції, що відрізняються величиною екологічної шкоди (ставки на етиловий та не етиловий бензин, природний газ та дизельне пальне залежно від вмісту сірки).

Підсумовуючи вищесказане, економічний механізм впоєднанні з екологічним законодавством та державною екологічною політикою, призначені забезпечити освоєння екологічно чистих технологій і за можливістю мінімізувати збитки навколишньому середовищу, які завдано господарською діяльністю людини.

Висновок

У сучасних умовах загострення екологічних і економічних проблем, особливої актуальності набуває удосконалення фінансових відносин у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища. Організаційна структура регулювання природокористуванням в Україні потребує суттєвого розвитку, а фінансові інструменти мають бути підконтрольні державі. Досвід розвинутих країн переконує, що за наявності адаптованого природоохоронного законодавства і належного державного контролю за його дотриманням забезпечуються сприятливі умови для природо та ресурсозбереження і успішного соціально-економічного розвитку.

Аналіз та узагальнення функціональних можливостей регулюючого впливу держави на охорону довкілля дав змогу виявити здатність податків екологічного характеру регулювати ступінь узгодження екологічних та економічних інтересів у суспільстві. Враховуючи, що екологічні податки є засобом врахування негативних зовнішніх проявів економічної діяльності, можна стверджувати про визначну роль податкових важелів в системі державного регулювання охорони навколишнього середовища. Характер податкової політики відображає наскільки активно держава протидіє проблемам охорони довкілля. Подальше підвищення ефективності державного регулювання природоохоронної діяльності може забезпечуватись за рахунок посилення ролі податкових важелів.

Список використаної літератури

1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. - 2011. - Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII - Відомості Верховної Ради України. - №41. - С. 546.

3. Бець М.Т., Безпалова О.В. Екологічне оподаткування в Україні та його перспективи // Науковий вісник УкрДЛТУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.7. - С. 154-158.

4. Вовк В. Принципи ресурсно-екологічного оподаткування та доцільність еко-трудової податкової реформи в Україні // Українська асоціація Римського клубу. - електронний ресурс: clubofrome.org.ua

5. Концептуальні підходи до вдосконалення екологічного оподаткування

в Україні. - Ірпінь: НДІ фінансового права, 2013. - 32 с. 6. Данилишин Б.М. Економіка природокористування: підручник / Данилишин Б.М., Хвесик М.А., Голян В.А. - К.: Кондор, 2009. - 465 с.

7. Федчак О.М. Збори за забруднення довкілля як основне джерело фінансування природоохоронних заходів [Електронний ресурс] // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - 2007. - №4. Режим доступу до журн.: http://nuwm.rv.ua/metods/asp/v402ek.html. - С. 342-353.

8. Антоненко С.В. Податки як інструмент забезпечення еколого-економічного балансу / С.В. Антоненко // Реформування податкової служби в Україні відповідно до європейських стандартів: Збірник матеріалів науково-практичної конференції (22 жовтня 2010 р.). - Ірпінь: Нац. унів. ДПС України, 2010. - С. 26-28.

Размещено на Allbest.ru