Фінансова політика України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Фінансова політика як важлива складова економічної політики держави

2. Оцінка бюджетної політики України

3. Характеристика податкової політики України

4. Пріоритети фінансової політики України

5. Напрямки підвищення ефективності бюджетної та податкової політики.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У формуванні та розвитку економічної структури будь-якого сучасного суспільства провідну, визначальну роль відіграє державне регулювання, здійснюване в рамках обраної владою економічної політики, складовою частиною якої є фінансова політика. Нинішня фінансова політика повинна враховувати всю багатофакторність, багатокомпонентність та багатоваріантність управління фінансами для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо ефективного розвитку вітчизняних підприємств. Державна фінансова політика не може визначатися раз і назавжди. Навпаки, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки вона повинна бути гнучкою та коригуватися у відповідь на зміни зовнішніх та внутрішніх факторів. Досягнення такого результату є досить проблематичним, тому це питання набуває особливої актуальності в умовах плинних та нестабільних тенденцій економічного розвитку.

Мета роботи: розгляд сутності фінансової політики, аналіз сучасного її стану в контексті базових складових, а також пошук напрямків підвищення її ефективності. Основним завданнями постають вивчення теоретичних основ для розкриття поняття «фінансова політика», її основних складових та інструментів реалізації, аналіз сучасного стану базових компонентів фінансової політики, розгляд її пріоритетів розвитку та виявлення шляхів підвищення її ефективності на етапах розроблення та впровадження.

Об'єктом є економічна система країни, а предметом - сукупність економічних відносин, які виникають з приводу формування та реалізації засад, завдань та напрямків впливу держави на регулювання фінансових аспектів діяльності економічних суб'єктів.



1. Фінансова політика як важлива складова економічної політики держави

На сучасному етапі практично всі реально діючі економічні системи характеризує тісне переплетення ринкових відносин з елементами державного контролю і регулювання. Світовий досвід доводить, а численні наукові дослідження підтверджують, що не може бути ефективної ринкової економіки без активної регулюючої ролі держави. Для здійснення цієї ролі вона використовує різні важелі впливу на економіку.

Масштаби державного регулювання, його конкретні форми і методи істотно розрізняються в різних країнах. Тривалу історію має дискусія між тими, хто абсолютизується і перебільшує роль ринку, недооцінюючи роль держави, і тими, хто перебільшує можливості сучасної держави, не визнаючи роль ринкової саморегуляції. Пошук шляхів раціонального співвідношення цих двох підходів ведеться дотепер. І тут особливого значення набуває економічна політика держави. [1, с. 49]

Економічна політика держави -- це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації. [2, с.73] Це складова загального політичного процесу, цілісна система заходів державного впливу на економіку, ефективність яких виявляється через взаємозв'язок її елементів та складових. [3, с.18]

Однією з важливих складових економічної політики держави виступає її фінансова політика, яка у різних своїх проявах може стосуватися різноманітних сфер організації та функціонування держави і суспільства (Додаток А).

В науковій літературі існують різні трактування поняття фінансової політики. Початково зміст фінансової політики, її основні напрями розглядались в теоретичних концепціях, які визначають ступінь участі держави в управлінні економікою і сягають досліджень класиків А. Сміта і Д. Рікардо, англійського економіста Дж. Кейнса та їх послідовників. Сутність концепції представників політекономії А. Сміта і Д. Рікардо зводилась до невтручання держави в діяльність економіки, збереження вільної конкуренції. Натомість кейнсіанська теоретична концепція обґрунтовувала необхідність посилення ролі держави в розвитку економіки через втручання в регулювання циклічного розвитку відтворювального процесу. Одним із засобів такого втручання розглядалась фінансова політика -- система заходів правового та адміністративного плану для цілеспрямованого регулювання фінансової системи і національної економіки загалом. У сучасних умовах більшість розвинених країн у своїй політиці використовують елементи як кейнсіанської, так і неокейнсіанської теорії державного регулювання.

Фінансова політика має забезпечувати нормальне функціонування фінансової системи держави і, як наслідок, створення необхідних умов для максимально ефективного виконання державою її функцій. Зміст фінансової політики визначається прийнятою концепцією розвитку фінансів, її стратегічними цілями, що розкривають основні напрямки формування, розподілу та використання фінансів, і системою заходів, які здійснюють органи державної влади та управління щодо досягнення поставлених цілей. При цьому заходи у фінансовій сфері та кожній з її підсистем мають бути узгоджені з тими, що здійснюються в інших сегментах соціально-економічної політики. Найважливіша мета фінансової політики - збільшити обсяг фінансових ресурсів на основі економічного розвитку, нарощування державних фінансів, необхідних для повнішого задоволення потреб суспільства. Центром фінансової політики є система організації фінансових відносин, механізм фінансового регулювання та забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Фінансова політика реалізується зазвичай у декілька етапів: 1) формування науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів на основі вивчення вимог економічних законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва та потреб населення; 2) визначення основних напрямків використання фінансів у перспективі та в поточному періоді, тобто формування стратегії і тактики фінансової політики. На цьому етапі, виходячи з поставлених цілей, варто враховувати можливості збільшення та зменшення обсягів фінансових ресурсів, а також зовнішні, політичні та економічні фактори; 3) безпосередні практичні дії, спрямовані на досягнення поставлених цілей.

На фінансову політику впливають внутрішні й зовнішні фактори. До внутрішніх факторів відносять: галузева структура економіки, національний та соціальний склад населення, рівень добробуту населення, стабільність національної грошової одиниці, ефективність податкової, цінової та кредитної політики тощо. До зовнішніх факторів відносять: ступінь інтеграції національної економіки у світову економічну систему, географія і диверсифікація постачальників сировини і енергоресурсів, структура експорту та імпорту, наявність системи обміну технологіями тощо.

Залежно від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія - це основні напрямки використання фінансів на тривалу перспективу. Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни.

Фінансову політику розглядають переважно в певному часовому періоді: довгостроковому (перспективному) чи короткостроковому (поточному). Поточна фінансова політика пов'язана з оперативним регулюванням ланок фінансової системи, їх збалансуванням і підтримкою рівноваги між ними. Перспективна фінансова політика розрахована на тривалий період. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, які потребують великих витрат часу та капіталу.



2. Оцінка бюджетної політики України

Важливу роль у розвитку державних фінансів відіграє бюджетна політика. В умовах розвитку ринкової економіки бюджетна політика виступає одним із головних інструментів регулювання економічних процесів. Без ефективної бюджетної політики неможливо подолати наслідки фінансової кризи, забезпечити реалізацію програм довгострокового розвитку країни, зростання добробуту населення, покращення діяльності суб'єктів господарювання. Сучасна бюджетна політика має ефективно здійснювати перерозподіл результатів економічного зростання і використання національного багатства, тим самим створюючи стимули для подальшого сталого розвитку суспільства [18, с. 17].

Бюджемтна полімтика -- це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації [19].

До основних засад проведення бюджетної політики в Україні належать: збільшення обсягу грошових надходжень до доходів бюджету; скорочення взаємозаліків та інших негрошових витрат; оптимізація видатків державного бюджету; обмеження зростання державного боргу; скорочення дефіциту державного бюджету; зміцнення місцевих бюджетів та ін. Організація та ефективність проведення такої політики впливають на інфляційні процеси, валютний курс, обсяги і напрями використання кредитних ресурсів, залучення іноземних капіталів, державний борг, розвиток окремих галузей економіки, фінансування підприємницької діяльності та ін.

На кожному етапі розвитку країни бюджетна політика вирішує певні задачі за допомогою певних інструментів (Додаток Д).

Бюджетна політика проводиться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському (для трирівневої бюджетної системи) і місцевому, на кожному з яких вона має певні особливості. Разом з тим, цей різновид політики на рівні окремого бюджету тісно пов'язаний з іншими бюджетами. Першочергове значення в розвитку бюджетної політики належить її проведенню на макроекономічному (загальнодержавному) рівні.

Ефективність бюджетної політики є важливим питанням сьогодення, оскільки вона прямо впливає на формування Державного бюджету, а це ключовий елемент державних фінансів. З огляду на це, оцінка та ефективність бюджетної політики на сьогодні розглядається, по-перше, з точки зору виконання державного бюджету, а саме з точки зору його дефіциту (профіциту), і по-друге - з точки зору впливу на соціально-економічну ситуацію в країні [20].

Розглянемо динаміку виконання Державного бюджету за доходами за 2008-2012 рр.



Рис. 2.2.1. Доходи державного бюджету у 2008-2012 роках [21]

Рис. 2.2.2. % виконання планових доходів державного бюджету у 2008-2012 роках [21]

Доходи Державного бюджету за 2008-2012 роки, виходячи з динаміки на рисунках 2.2.1 і 2.2.2 поступово збільшуються, проте відсоток виконання планових доходів Державного бюджету коливається, що є свідченням нестабільності розвитку економіки нашої держави.

У процесі розподілу коштів державного бюджету за допомогою бюджетної політики визначають і закріплюють видатки за основними розпорядниками. Таким чином фінансують державні витрати на утримання органів державного управління, оборони, розвиток освіти і науки, народного господарства, захист навколишнього середовища, обслуговування державного боргу та ін.

Рис. 2.2.3 Видатки Державного бюджету у 2008-2012 роках [21]



Рис. 2.2.4 % виконання планових видатків Державного бюджету у 2008-2012 роках [21]

Аналізуючи рисунки 2.2.3 і 2.2.4, можна зробити висновок, що за останні роки видатки Державного бюджету також збільшуються, а відсоток виконання планових видатків не вищий 94 %, що свідчить про використання всіх наявних у державі коштів та присутність дефіциту (рис. 2.2.5).

Рис. 2.2.5. Динаміка дефіциту Державного бюджету за 2008-2012 рр., млрд.грн. [22]

Таким чином, виконання державного бюджету у 2008-2012 роках як по дохідній, так і по витратній частині здійснювалось з відхиленням планових показників від реальних. Зазвичай спостерігається негативна ситуація з недоотриманням коштів, перебільшенням витрат, що є проявом незбалансованості Державного бюджету України. Це підтверджується існуванням дефіциту державного бюджету та необхідністю його фінансування. Крім того, недосконалість формування і розподілу доходів і видатків, тобто незабалансованість бюджету змушує уряд і країну брати запозичення до державного бюджету і здійснювати погашення державного боргу, який зростає з року в рік (Рис.2.2.6)

Рис.2.2.6. Динаміка державного та гарантованого державою боргу за 2008-2012 рр., млрд.грн. [22]

Бюджетна політика має за мету досягнення певних господарських результатів: економічного зростання, цінової стабільності, повної зайнятості, сприяння розвитку підприємницької діяльності, підтримки малозабезпечених верств населення, забезпечення однакових умов для розвитку територій та ін. Вибір орієнтирів для проведення бюджетної політики, по суті, передбачає і напрями її проведення. Так, акцент на економічному зростанні передбачає сприяння процесам надання суспільних благ, здійснення видатків на сферу освіти, науки та ін. Для забезпечення цінової стабільності та повної зайнятості уряд має проводити політику, спрямовану на збільшення обсягів видатків та зменшення рівня оподаткування в періоди спаду, скорочення видатків і підвищення рівня оподаткування в періоди економічного зростання.[23, с. 220]

3. Характеристика податкової політики України

Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі - податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні має будуватися на засадах: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковості; рівнозначності й пропорційності; рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальної справедливості; стабільності; економічної обгрунтованості; рівномірності сплати; компетенції; єдиного підходу до розроблення податкових законів; доступності податкового законодавства для платників податків.

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин. [24, с. 187]

Узагальнення теоретичних досліджень суті податкової політики як сегмента державної економічної політики під час її практичної реалізації дозволяє стверджувати, що вона трансформується на конкретному етапі розвитку в побудову певної системи оподаткування, яка й виступає практичною формою реалізації стратегії й тактики податкової політики. Таким чином, податкова політика як складова фінансового-економічної політики уособлює діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів. Податкова політика держави має специфічну сутність, власні як стратегічні, так і тактичні цілі, виокремлені форми проведення та методи здійснення, притаманний лише їй інструментарій [25, с. 21].

В сучасних умовах розвитку економіки Державна податкова служба України здійснює контроль над 18 загальнодержавними, 5 місцевими податками та зборами та іншими внесками, платежами та відрахуваннями до бюджету, державних цільових фондів. До платників податків входять підприємства, організації, установи усіх форм власності; громадяни; спільні підприємства; іноземні громадяни та особи без громадянства. Об'єктами оподаткування є доходи (прибутки), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість окремих товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об'єкти оподаткування, визначені законодавчими актами України (основним з яких виступає Податковий кодекс України). Поряд з об'єктами та видами оподаткування важливими інструментами податкової системи є ставки оподаткування та податкові пільги, які полягають у зменшенні податкових ставок або повному звільненні від сплати податків окремих підприємств або виробництв залежно від профілю, характеру продукції, що виробляється, робіт, робочої сили та ін.

В Україні в умовах перехідного періоду, з огляду на низький рівень доходів переважної більшості громадян та значної частки отримуваних ними доходів із тіньового сектора економіки (який в Україні за офіційним даними сягає 45-50 %), який не підлягає прямому оподаткуванню , виникає беззаперечна необхідність використання податків на споживання як панівного сегмента стратегії й тактики податкової політики.

Рис.2.3.1. Частки прямих та непрямих податків у Зведеному бюджеті України за 2008-2012 рр, % [22]

Рис. 2.3.2. Частки прямих (ПДФО, податок на прибуток) та непрямих (ПДВ, акцизний податок) податків у Зведеному бюджеті України за 2008-2012 рр, % [22]

Як продемонстровано на рис.2.3.1 та рис.2.3.2, непрямі податки, тобто податки на споживання, суттєво перевищують надходження прямих податків, спостерігається тенденція до зростання непрямих податків, прямі податки зростають дещо повільнішими темпами.

Важливими характеристиками будь-якої податкової системи, з точки зору економічного зростання країни, є такі:

- Загальний рівень оподаткування, для оцінки якого використовується показник частки доходів сектора державного управління в загальному обсязі ВВП країни - відношення суми податків , обов'язкових платежів у бюджет і внесків з обов'язкового соціально страхування до ВВП країни;

- Нейтральність оподаткування (розподіл обмежених господарських ресурсів між різними секторами економіки).

Щодо визначених характеристик, податкова система України є досить недосконалою. Так, її відрізняє надзвичайно високий податковий тягар (сукупні податкові вимоги складають від 40 до 120 % доданої вартості підприємств), високе податкове навантаження лягає на доходи споживачів; нерівномірно розподілений податковий тиск на різних платників податків(міжгалузева та територіальна нерівномірність податкового навантаження сягає від 12 до 150 % доданої вартості на окремих підприємствах). Крім того, слід відзначити, що для податкової системи України є характерними не відпрацьованість ставок оподаткування й постійна їх зміна, примат законодавчої влади над економікою, який свідчить про необхідність упровадження такої економічної політики, яка б виступала певною формою використання об'єктивних економічних законів і, водночас, формою вирішення суперечностей в економіці.

В цілому рівень податкового навантаження в Україні порівняно з іншими країнами відносять до середнього, проте у рейтингу сприятливості податкових систем Paying Taxes 2012, підготовленому Світовим банком спільно з Pricewaterhouse Coopers, Україна посіла 152-ге місце серед 183 досліджуваних країн, [28, с. 112], що може свідчити про прорахунки в податковій політиці України.



4. Пріоритети фінансової політики України

В умовах наростання ризиків погіршення економічної ситуації у світі, що знижує потужність зовнішніх чинників економічного зростання України, фінансова політика має стати інструментом реалізації внутрішнього потенціалу зростання.

Реалізація фінансової політики спрямована на забезпечення сталого розвитку національної економіки, підвищення стандартів життя і рівня добробуту громадян, сприяння збалансованому розвитку конкурентоспроможної економіки, забезпечення фінансової стабільності держави та здійснення заходів із зменшення рівня "доларизації" економіки, підвищення ефективності виконання програм імпортозаміщення, розвиток виробництва вітчизняних товарів, ефективний захист внутрішнього ринку та підтримку експорту, модернізацію інфраструктури та базових секторів економіки, забезпечення екологічної безпеки, оптимізацію соціального захисту населення в результаті підвищення його рівня та адресності. [29]

Пріоритетами національної економічної політики є надання державної підтримки підприємствам, що реалізують інноваційні проекти або використовують у своїй діяльності інноваційні технології, а також збільшення обсягів виробництва базових галузей економіки (зокрема, сільського господарства, вугільної промисловості, машинобудування і виробництва мінеральних добрив). [30]

Оглядово розглянемо пріоритети фінансової політики в розрізі окремих її складових та тісному взаємозв'язку між ними.

І. Основні завдання бюджетної політики:

1. Продовження реформ бюджетної системи, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 рр.

Реформування бюджетної системи має бути продовжено відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 [31] роки та включати як імплементацію нових рішень, так і роботу щодо виправлення помилок, які були допущені підчас реалізації першого етапу реформ. Ключовими заходами, впровадження яких має стати пріоритетом в 2013 році, мають бути:

а) Підвищення ефективності державних видатків. Удосконалення мають торкнутися всіх щаблів видаткової політики: від планування та розподілу видатків до здійснення державних закупівель.

б) Підвищення ефективності та продуктивності державних інвестицій. В умовах низької динаміки приватних інвестицій стимулювати зростання економіки можливо через розширення та підвищення ефективності державних інвестицій. Разом з тим, ці інвестиції не продукують адекватних інвестиційних імпульсів для економіки, що обумовлено: неефективністю вибору об'єктів фінансування; загальним несприятливим інвестиційним кліматом в країні; значними корупційними втратами бюджетних коштів через поширену практику зловживань в даній сфері.

в) Запровадження механізмів стримування необґрунтованого підвищення видатків соціального спрямування. Раціональним і досить перспективним механізмом подолання цього ризику є автоматизація процесу розрахунку базових соціальних стандартів і мінімізація суб'єктивного впливу на цей процес.

г) Розширення фінансової бази місцевих органів влади. Попри чимало нововведень та змін, процес бюджетної децентралізації просувається надто повільно, і в ході бюджетної реформи в цьому напрямі зроблений незначний прогрес. фінансовий бюджетний податковий політика

д) Запровадження системи збалансованих автономних фондів сектору державних фінансів. Україна має законодавчо закріпити принцип збалансованості позабюджетних фондів та природних монополій (Пенсійний фонд України, НАК «Нафтогаз України», «Укрзалізниця»).

е) Формування інституційної платформи для реалізації боргової політики. Затверджена урядом Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2011-2013 роки не може створити обмежень та встановити орієнтири для боргової політики, а Закон «Про державний борг» так і не був прийнятий.

є) Підвищення ефективності боргової політики. Існує нагальна необхідність переходу до системного управління державним боргом.

2. Перегляд окремих пріоритетів бюджетної політики.

У випадку сприятливої економічної ситуації, відсутності форс?мажорних обставин та виконання (перевиконання) дохідної частини бюджету, в 2013 році бюджет отримає суттєві фінансові ресурси, які можуть стати вагомим чинником стимулювання економічної активності та покращення рівня соціального захисту населення. Разом з тим, 2013 рік є останнім перед радикальним зниженням ставок податків, тому додатковий фінансовий ресурс необхідно використати таким чином, щоб отримати максимальний економічний ефект та вирішити найбільш нагальні та важливі завдання. Починаючи з 2014 року, фінансові можливості уряду в даному напрямі будуть обмежені. Отримані додаткові фінансові ресурси в 2013 році в обґрунтованій пропорції мають бути спрямовані на: зменшення дефіциту бюджету, зменшення боргового навантаження на економіку, збереження високого рівня інвестиційних видатків зведеного бюджету, підвищення соціальних стандартів та збільшення видатків на соціальні проекти, інвестиції в проведення реформ.

ІІ. Удосконалення взаємовідносин державного та місцевих бюджетів:

Подальші реформи мають бути логічним продовженням попередніх трансформацій і спрямовуватися на такі стратегічні цілі: збільшення обсягу надходжень від власних джерел місцевих бюджетів; зменшення фінансової залежності місцевих бюджетів від державного бюджету; зростання обсягів залучення ресурсів, у т.ч. інвестиційних; підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів.

ІІІ. Пріоритетні завдання податкової політики:

В умовах погіршення зовнішніх чинників економічного зростання, в 2013 році ключовим пріоритетом податкової політики має стати формування сприятливого фіскального простору для активізації інвестицій. В цьому контексті необхідно розглянути доцільність додаткових податкових стимулів пожвавлення інвестиційної діяльності. Такими можуть бути:

1. Стимулююча модель податку на прибуток. Для того, щоб активізувати інвестиційну діяльність, необхідно запровадити відповідну модель адміністрування цього податку. Для прикладу, в розвинених європейських країнах ставки податку досить високі (25-35 %), проте вони застосовуються лише для тієї частини прибутку, яку акціонери бажають вилучити (тобто отримати в якості дивідендів). Для частини прибутку, яку підприємство планує інвестувати, діють спрощені податкові режими у формі знижених податкових ставок на прибуток, або загалом звільнення від оподаткування тієї частини податку на прибуток, яку підприємство реінвестує у модернізацію. Для тієї частини прибутку яка спрямовується на виплату дивідендів, в Україні було б доцільним залишити ставку у розмірі 23 %, а для частини прибутку, що реінвестується в модернізацію основних фондів,- знизити до 10 %.

2. Спеціальні правові режими економічної діяльності (СПРЕД), передусім технопарки та індустріальні парки. Завдяки набору різного роду державних гарантій, пільг і преференцій СПРЕД як економічний інструментарій державної політики дозволяє розв'язати широкий спектр різноманітних соціально-економічних проблем - від «реанімації» депресивних територій і галузей до надання додаткового імпульсу пріоритетним точкам економічного зростання та формування «точок прориву» у визначених галузях чи регіонах.

3. Розширення права на застосування методу прискореної амортизації. На сьогодні, коли більшість підприємств України потребують технічного переозброєння, а власних коштів недостатньо, актуальним є застосування методу прискореної амортизації, в першу чергу, для високотехнологічного, екологічного та енергозберігаючого обладнання в пріоритетних галузях національної економіки. Завдяки цьому підприємства отримують значний ресурс для інвестицій, не сплачуючи податок на прибуток чи відсотки за користування кредитом.

4. Впровадити комплекс податкових стимулів для пріоритетних галузей економіки, серед яких поширеними є: податкові канікули, передусім із сплати податку на прибуток, податків на землю та нерухоме майно; знижені (пільгові) ставки податку на прибуток, землю та нерухоме майно як менш затратна для держави альтернатива податковим канікулам; податкова знижка, тобто зменшення бази оподаткування шляхом включення витрат на інвестиційні цілі до валових витрат [32].

IY. Пріоритетні завдання грошово-кредитної політики

Основні завдання грошово-кредитної політики передбачають необхідність утримання приросту індексу споживчих цін, забезпечення стабільності гривні, спрямування процентної політики на сприяння формуванню умов для зниження реальної вартості кредитних ресурсів, врахування у валютно-курсовій політиці стану платіжного балансу, характеру коливань на міжбанківському валютному ринку тощо. [33]

5. Напрямки підвищення ефективності бюджетної та податкової політики

З огляду на сучасну фінансово-економічну ситуацію в країні, наявність серйозних проблем , які постають на шляху до економічного зростання, об'єктивною необхідністю виступає розгляд напрямків підвищення ефективності бюджетної та податкової політики України як базових складових її фінансової політики.

Підвищення ефективності бюджетної політики в Україні вимагає вжиття наступного комплексу заходів:

- Якісне поліпшення нормативно-правової бази, що регламентує перебіг бюджетного процесу в Україні, шляхом її уніфікації, консолідації і спрощення, приведення у відповідність до податкового законодавства.

- Вдосконалення всієї системи бюджетного планування, підвищення якості розробки проектів Державного бюджету України на основі підвищення якості макроекономічних прогнозів основних макроекономічних показників; обов'язкового проведення попередньої незалежної експертизи щодо реалістичності таких прогнозів, забезпечення поступового переходу до середньо- і довгострокового бюджетного планування як основи формування державного бюджету на певний рік, створення системи бюджетних планів (вдосконалення використання програмно-цільового методу).

- Запровадження досконалої бюджетної статистики, яка б уможливлювала отримання достовірної інформації, а також спиралася на міжнародні стандарти у питаннях збирання даних та їхньої обробки і поширення, забезпечення достатнього рівня прозорості бюджетного процесу, а також поступовий перехід на форми міжнародної звітності.

- Чітке визначення ролі, повноважень і обов'язків у бюджетному процесі всіх його учасників, усунення дублювання, суперечливості і недостатньої визначеності їхніх функцій.

- Оптимізація кількості головних розпорядників коштів Державного бюджету України і збереження її протягом принаймні 5 років, що дозволить не лише поліпшити бюджетне планування і контроль за використанням бюджетних коштів, а й наблизитися до побудови чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

- Розробка системи оцінки ефективності використання бюджетних коштів, яка включала б: встановлення безумовної відповідальності за використання бюджетних коштів керівників міністерств, відомств, установ, що є головними розпорядниками; визначення критеріїв, за якими можна оцінити ефективність бюджетних видатків, що здійснюються головними розпорядниками бюджетних коштів і розпорядниками нижчого рівня; розробку механізмів, методик здійснення оцінки ефективності використання бюджетних коштів; оцінку ефективності програм за визначеними критеріями.

- Забезпечення повної (за винятком статей, що містять державну таємницю) прозорості формування та виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

- Проведення інвентаризації всіх зобов'язань держави і оцінки ефективності їхнього виконання, скорочення урядових видатків, які вважаються низькопродуктивними та неекономічними.

- Скорочення прихованого дефіциту Державного бюджету України шляхом ліквідації заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, платежів за енергоносії та водопостачання, недопущення недофінансування решти бюджетних видатків.

- Посилення контролю за реалізацією державою права власності на підприємствах державної та змішаної форм власності з метою спрямування частини доходів від цієї власності відповідно до орієнтирів бюджетної політики.

- Завершення створення єдиної системи управління державним боргом, що дасть можливість здійснювати активну боргову політику і диверсифікацію методів управління державними активами на основі їхньої інвентаризації й оцінки ефективності.

- Вдосконалення міжбюджетних відносин. Зокрема, вирішуючи комплекс завдань, що стоять у цій сфері, на нашу думку, необхідно: здійснити децентралізацію бюджетних ресурсів; невідкладно приступити до розробки науково обгрунтованих методів оцінки доходів і планування видатків місцевих бюджетів; провести чітке розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, підвищення ступеня автономності податкових повноважень; запровадити політику поступового фінансового вирівнювання територій на основі зближення середньої дохідної бази на душу населення по територіях, державних мінімальних стандартів, які б гарантувалися на всій території та інші питання. [34]

Слід підкреслити, що підвищення ефективності бюджетної політики неможливе без поліпшення податкової політики.

Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних процесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій [35, с. 14].

Порівняння різних чинників оподаткування за останні декілька років в Україні, свідчить про те, що умови, створені в Україні новим Податковим кодексом, зменшили ставку податків в 1,03 рази (на 1,7%), кількість платежів зменшилась в 1,09 разів (на 12%), а витрати часу на сплату податків зменшились в 1,12 раз (на 79 годин на рік) відносно показників 2010 року [36], але все-таки чинний Податковий кодекс необхідно максимально узгодити з іншими законодавчими актами, що створить умови для подолання ряду проблем.

Посилення процесів європейської інтеграції, які значно вплинули на обсяг суверенних прав держав-членів, не могло не позначитися на такому важливому атрибуті класичного розуміння держави, як фіскальний суверенітет. На фоні подій сьогодення щодо інтеграції України в ЄС, для неї це питання набуває особливої актуальності як з точки зору необхідної умови для продовження міжнародних взаємозв'язків, так і зі сторони перспектив поліпшення ефективності податкової політики (Додаток Ж).

На сьогодні в ЄС існує модель «Податкова координація», яка передбачає узгоджене співіснування податкового законодавства різних держав - членів інтеграційного об'єднання шляхом координування основних напрямів національної податкової політики для досягнення спільних цілей і завдань. Фіскальний суверенітет понині вважається досить чутливою сферою виключних повноважень сучасної держави. Відповідно режими, що базуються на міжнародному праві, не можуть встановлювати податки і майже не здійснюють прямого регулювання національних податкових систем. Водночас такі режими встановлюють суттєві непрямі або опосередковані обмеження свободи дії держав у сфері оподаткування. [37, с. 15].



ВИСНОВКИ

Теоретики до сьогодні не сформулювали єдиного визначення поняття «фінансова політика». Фінансова політика - це завжди пошук балансу, оптимального на цей час співвідношення кількох напрямів розвитку національної економіки та вибір найбільш ефективних методів і механізмів їх досягнення. Фінансова політика не лише структуризована, але і системна, тобто повинна бути пов'язана з усіма елементами загальної економічної політики і раціонально взаємопов'язана за своїми структурними елементами. Саме цим обумовлена необхідність комплексного, системного підходу до побудови і реалізації фінансової політики.

Побудова і реалізація фінансової політики будь-якої держави неможлива без забезпеченості фінансовими ресурсами, адже дефіцит будь-яких інших ресурсів можна компенсувати за рахунок придбання її за кордоном при наявності саме фінансових ресурсів. Основним джерелом фінансових ресурсів виступає національний доход, який відіграє провідну роль у здійсненні економічних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування держави. Останні втілюються в основному фінансовому плані країни - Державному бюджеті, а також у бюджетному процесі в цілому, здійснення якого координується та відображається у бюджетній політиці країни. Базою для виконання державою її функцій постають ресурси фіскального характеру, які акумулюються на основі податкової політики держави та розподіляються і перерозподіляються через бюджетну систему.

Формування та реалізація фінансової політики передбачається не лише на поточний період, а й на перспективний. Саме стратегія покликана досягти узагальнених цілей, а тактичні заходи є лише засобами досягнення цих цілей, тому важливим аспектом виступають пріоритети розвитку фінансової політики в розрізі окремих її складових, які потребують інтенсивної професійної роботи державного апарату та втілюються у нормативно-правових актах. Щодо ефективності впровадження визначених заходів існують різні підходи з метою її підвищення, яким властиві часові варіації залежно від бази проблем та динаміки їх вирішення. Впровадження ефективних заходів державної фінансової політики сприятиме стабілізації та економічному розвитку національної економіки.

Задля активізації розвитку торговельного співробітництва України з країнами Європейського Союзу необхідно формувати фінансову політику, розраховану на тривалий період та здатну забезпечити виконання стратегічних масштабних завдань, які потребують великих витрат часу та капіталу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юрій М. Ф. Людина і світ. - К.: Літера, 2006. - 223 с.

2. Дідківська О.Л. Державне регулювання економіки. - К.: Основи, 2006. - 315 с.

3. Лагутін В. Д. Економічна політика держави: сутність, етапи, механізми // Вісник КНЕУ. - 2006. - №4. - С. 16-27

4. Пальчевич Г.Т. Формування та реалізація бюджетної політики в умовах розвитку інноваційної економіки // Вісник Кіровоградського національного технічного університету. - 2012. - №10. - С. 14-21

5. Бюджетна_політика [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

6. Сідлецький В. Ефективність бюджетної політики та її впливу на формування Державного бюджету [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua

7. Офіційний сайт Рахункової палати України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ac-rada.gov.ua

8. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ibser.org.ua/

9. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 431 с.

10. Копєйчиков В. В. Правознавство. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 312 с.

11. Прохорова В. В. Податкова політика України на сучасному етапі її розвитку // Теорія та практика державного управління. - 2008. - №3. -С. 17-22

12. Григоренко В. О. Вплив податкового навантаження на фінансовий потенціал території // Інноваційни економіка. - 2013. - №1. - С. 120-124

13. Цимбалюк І. О. Податкове навантаження як критерій ефективності ведення податкової політики // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - № 1. - С. 14-22

14. Paying Taxes 2012 The global picture. - World Bank Group and PricewaterhouseCoopers: 2011. - November 10. - 128 р.

15. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Poslannia_2013-c7954.pdf

16. Про основні напрямки бюджетної політики на 2013 рік [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4824-17

17. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0004100-10

18. Щодо основних напрямків бюджетної політики України 2013 року [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/802/

19. Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/vr016500-12

20. Основні напрями підвищення ефективності бюджетної політики [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://niss.gov.ua/Table/jalilo14/txt5.htm

21. Швець А. Г. Сучасний стан податкової політики: умови та шляхи її розв'язку // Економічні науки. - 2010. - № 5. - С.13-15

22. Колонтаєвська А.В. Напрями підвищення ефективності податкової політики сприяння розвитку підприємництва [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua

23. Веремчук Д.В. Інтеграція податкової політики держави у глобальній економіці // Вісник університету банківської справи НБУ . - 2010. - № 3. - С. 13-16

Размещено на Allbest.ru

...