Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Аналіз і управління дебіторською і кредиторською заборгованістю мають дуже велике значення для підприємств, що функціонують в умовах ринку. Вміле й ефективне управління цією частиною поточних активів є невід'ємною умовою підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності. Управління дебіторською заборгованістю необхідно як при формуванні іміджу надійного позичальника, так і з погляду забезпечення ефективної поточної діяльності підприємства.

Особливо актуальним представляється аналіз дебіторської заборгованості для фірм, велика частина господарських операцій яких полягає в русі коштів і фінансовій документації. У таких фірм значна частка поточних активів приходиться саме на дебіторську заборгованість. Управління дебіторською заборгованістю має особливе значення в період інфляції, коли подібна іммобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною.

У залежності від спрямованості діяльності деякі підприємства працюють переважно за готівку, а деякі надають свої послуги визначеній частини покупців у залежності від рівня сталих відносин у кредит. Кредит може бути необхідною умовою існування підприємства, особливо якщо його надають конкуренти.

Рівень заборгованості визначається багатьма факторами: видом продукції (послуг), місткістю ринку, ступенем насиченості ринку даною продукцією (послугами), прийнятою на підприємстві системою розрахунків та ін. Якщо підприємство має значну питому вагу дебіторської заборгованості в складі поточних активів, найважливішою задачею фінансових менеджерів є ефективне управління нею.

Інформаційною базою для аналізу заборгованості є офіційна фінансова звітність: бухгалтерський звіт (розділ "Оборотні активи"), форма № 5 "Додаток до бухгалтерського балансу" (розділ 2 "Дебіторська і кредиторська заборгованість" і довідки до нього). Ліквідність дебіторської заборгованості визначається головним чином швидкістю і термінами її оборотності. Якість дебіторської заборгованості визначається ступенем відповідності термінів заборгованості умовам платежу.

До безпосередніх завдань аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості належать такі:

· Точний і своєчасний облік руху грошових коштів і операцій з їх руху;

· Контроль за дотриманням касової і платіжно-розрахункової дисципліни;

· Визначення структури кредиторської та дебіторської заборгованості за термінами погашення, по виду заборгованості, за ступенем обґрунтованості заборгованості;

· Визначення складу і структури простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, її частки в загальному обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості;

· Виявлення структури даних по постачальниках по неоплачених у розрахунковими документами, постачальникам за простроченими векселями, постачальникам за отриманим комерційному кредиту, встановлення їх доцільності і законності;

· Виявлення обсягів і структури заборгованості за векселями, за претензіями, за виданими і отриманими авансами, по страхуванню майна і персоналу, заборгованості, що виникає внаслідок розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами, заборгованості по банківських кредитах і ін визначення причин їх виникнення та можливих шляхів усунення;

· Визначення правильності використання банківських позик;

· Виявлення неправильного перерахування або отримання авансів і платежів за безтоварними рахунками і т.п. операціями;

· Визначення правильності розрахунків з працівниками з оплати праці, з постачальниками і підрядчиками, з іншими дебіторами і кредиторами і виявлення резервів погашення наявної заборгованості за зобов'язаннями перед кредиторами, а також можливостей стягнення боргів з дебіторів.

1. Теоретико-методологічні аспекти аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей

1.1 Економічна сутність дебіторської та кредиторської заборгованостей та порядок їх формування

Дебіторська заборгованість - це сума боргів юридичних чи фізичних осіб підприємству, що виникли внаслідок їх господарських взаємовідносин. Дебіторська заборгованість виникає внаслідок нагромадження заборгованості по розрахункам з покупцями за товари, роботи та послуги; з бюджетом; з дочірніми підприємствами та іншими дебіторами (наприклад, заборгованість підзвітних осіб, аванси, видані постачальникам та підрядникам).

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П{С)БО 2 "Баланс" дається визначення операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

До складу майна підприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі - при перерахуванні об'єктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, не названі в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість у законодавстві. Якщо в числі об'єктів цивільних прав названі майнові права, то варто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обов'язки, чи, більш конкретно, кредиторську заборгованість.

Кредиторська заборгованість - це грошові кошти підприємства, які потрібно сплатити юридичним або фізичним особам за виконані роботи, поставлену продукцію чи надані послуги. Кредиторська заборгованість виникає внаслідок нагромадження заборгованості по розрахунках з кредиторами за товари, роботи та послуги; з дочірніми підприємствами; з робочими та службовцями по оплаті праці; з бюджетними, позабюджетними фондами; з підрядниками та постачальниками за матеріали та цінності, які надійшли, з іншими кредиторами.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна це борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками. Або як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, які мають право вимагати стягнення від організації зазначеної частини майна.

У разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань кредитор може подати на нього позов і у судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначеної функції і через несприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутство і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс", а також доповненням форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» інформацією про поточні зобов'язання: суми зобов'язань за об'єктами їх виникнення; суми поточних зобов'язань у межах строків їх погашення; суми поточних зобов'язань, за якими закінчився строк їх погашення (прострочена заборгованість), та суми списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позивної давності, з метою поліпшення інформаційного забезпечення проведення аналізу платоспроможності підприємства.

Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Отже, кредиторська заборгованість являє собою частину майна організації, що є предметом боргових зобов'язань, котрі виникли з різних правових основ організації - дебітора (боржника) перед кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації - балансоутримувача.

Слід зазначити, що динаміка зміни кредиторської заборгованості, її склад, структура і якість, а також інтенсивність її збільшення або зменшення значно впливають на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а, отже, на фінансовий стан підприємства. Але кредиторська заборгованість сама по собі не є проблемою для підприємства, на відміну від, скажімо, дебіторської заборгованості.

Основною проблемою є оптимальне, ефективне управління кредиторською заборгованістю як економічним інструментом для того, щоб, з одного боку, не допустити надто великих зобов'язань, що будуть загрожувати економічній безпеці підприємства, а з іншого - отримати максимальний ефект від використання цих залучених ресурсів. Проаналізувавши теоретичні погляди на сукупність факторів впливу на виникнення кредиторської заборгованості виділяємо наступні економічні мотивуючі важелі розрахунків із кредиторам - правові обмеження, ділова етика та фінансова доцільність.

У тих випадках, коли організація-дебітор не приймає ніяких заходів щодо добровільного повернення боргів, у кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.

Поняттям кредиторської заборгованості охоплюються боргові зобов'язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо ("розрахунки з кредиторами" чи просто "кредитори"), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

За діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення "про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторської заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

- постачальники і підрядчики;

- векселя до сплати;

- заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами;

- заборгованість перед персоналом організації;

- заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

- аванси отримані;

- інші кредитори.

У залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

1.2 Система показників, які використовуються для аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей

Дебіторська заборгованість - це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, в свою чергу, вимагає додаткового фінансування.

Традиційна класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм на строкову або прострочену. До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов'язана з нормальними строками розрахунків, визначеними в угодах. Прострочена - це заборгованість з порушенням договірних термінів, або заборгованість, що пов'язана з помилками в оформленні розрахункових документів.

Окремо необхідно виділити безнадійну дебіторську заборгованість - рахунки, які покупці не оплатили. Такі борги списуються на збитки по закінченні строку позовної давності.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.

Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1. і 1.2).

Рис. 1.1 Склад зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Рис. 1.2 Склад внутрішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість покупців - це фактично безвідсоткова позика контрагентам. Її рівень визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає товарооборот і сума дебіторської заборгованості.

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості контрагентів з вигодою від зростання обсягу продаж. Якщо результат такого порівняння дає прибуток, то підприємство може послабити покупцям свої розрахункові умови.

Однак послаблення вимог щодо розрахунків не завжди дає такий результат. Інколи додаткові витрати на безнадійні борги та утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості значно перевищують прибуток від додаткового товарообороту. Результатом може стати накопичення на балансі, окрім старої, ще й нової дебіторської заборгованості. В цьому випадку краще не змінювати умови розрахунків, тобто не послаблювати їх.

Після того, як встановлено тривалість виробничо-фінансового циклу, слід провести аналіз дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

Далі проводиться аналіз оборотності дебіторської заборгованості, для чого використовують відповідні коефіцієнти. Для розрахунку цих коефіцієнтів використовується бухгалтерський баланс і Звіт про фінансові результати.

Оборотність

ДЗ = ,

де ВР - виручка від реалізації;

ДЗсер - середня дебіторська заборгованість.

Для розрахунку середньої дебіторської заборгованості використовуються формули:

середньої хронологічної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості на початок кожного місяця або кожного кварталу):

ДЗсер = ,

де ДЗ1, ДЗ2,...,ДЗn - величина ДЗ на початок кожного місяця або кварталу;

середньої арифметичної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості тільки на початок і кінець періоду):

ДЗсер =,

Чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тим менший ризик її непогашення. Чим вищий є цей коефіцієнт, тим агресивніша політика стягнення платежів;

Період погашення ДЗ = .

Чим більший період погашення дебіторської заборгованості, тим вищий ризик її непогашення. Період до 60 днів вважається нормальним, до 90 днів - поганим, а більше 90 днів - суцільні проблеми.

Слід проаналізувати також такі показники рівня дебіторської заборгованості як:

Частка ДЗ в поточних активах =

Частка сумнівної ДЗ = .

Цей показник характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вищий цей показник, тим нижча ліквідність дебіторської заборгованості.

Можна провести аналіз дебіторської заборгованості за покупцями з метою виявлення покупців, що порушують строки платежів, і підготовити звіт про збитки по безнадійних боргах.

При аналізі коефіцієнтів, що характеризують дебіторську заборгованість, необхідно дотримуватися наступних принципів:

· порівнювати їх із середньогалузевими і з коефіцієнтами підприємств цієї ж галузі. Велика розбіжність із вказаними показниками у будь-який бік потребує уваги;

· враховувати циклічність бізнесу, тобто розраховувати коефіцієнти окремо для періодів зростання і для періодів спаду;

· порівнювати їх значення при зміні кредитної політики, яка проводиться підприємством, і тим самим визначати ефективність цієї політики;

· розрізняти продаж в кредит і за готівку. Якщо у підприємства переважає продаж за готівку, а за продажем в кредит мають місце постійні затримки і середній період сплати занадто високий, то можливо варто припинити продаж в кредит взагалі і продавати товари та послуги тільки за готівку;

· прагнути до балансу між кредиторською заборгованістю і дебіторською, адже кредиторська заборгованість є безкоштовним джерелом фінансування.

Аналіз дебіторської заборгованості дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики.

Аналіз кредиторської заборгованості

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства займають позикові кошти, в тому числі і кредиторська заборгованість. Тому необхідно також вивчати, аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз з дебіторською заборгованістю.

Перш ніж аналізувати кредиторську заборгованість, необхідно перевірити достовірність інформації за видами і строками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів і договорів, особисті бесіди з робітниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства.

В процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості -- умов заборгованих договорів з точки зору їх реальності і повноти. Треба звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 «Баланс».

Для цього розраховується питома вага кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, шляхом порівняння їх визначається відхилення в структурі кредиторської заборгованості, встановлюються причини змін окремих складових частин цієї заборгованості і вживаються заходи з регулювання цієї заборгованості, особливо тих складових частин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин і визначається, як:

Кз = РАС x Оп / Р, де

РАС - матеріальні витрати + величина відкладених виплат стороннім організаціям;

Оп - відстрочка платежів у днях,

P - тривалість періоду в днях.

Для аналізу стану кредиторської заборгованості використовуються коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості, що відносяться до групи показників ділової активності.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, що виражається в числі оборотів за період, можна розрахувати:

Кокз = Рп / Кз, де

Рп - вартість реалізованої продукції (собівартість);

Кз - середньорічна кредиторська заборгованість.

Період обороту (погашення) кредиторської заборгованості, розраховується в днях:

Покз = 360/ Кокз

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.

Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Як, правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської і дебіторської заборгованостей.

2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей ПАТ «Камет»

дебіторський кредиторський заборгованість фінансовий

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства та аналіз його фінансового стану

Повне найменування: Публічне акціонерне товариство "КАМЕТ"

Код за ЄДРПОУ: 00241206

Місцезнаходження: 03062 м.Київ, пр-т Перемоги, буд. 65

Дані про державну реєстрацію

Регіон: м. Київ

Дата: 14.06.2001

Орган: Святошинська районна у мiстi Києвi державна адміністрація

Види діяльності

Основний: 73.10.1 (Дослідження і розробки в галузі природничих наук)

Додатковий: 29.43.1 (Виробництво інших верстатів)

Додатковий: 29.24.1 (Виробництво інших машин та устатковання загального призначення)

Коротка характеристика

У ПАТ ""КАМЕТ" є науково-виробничою, проектно-конструкторською, технологiчною компанiєю машинобудiвного профiлю. Має бiльш нiж 50-рiчний досвiд роботи в сферi машинобудiвного виробництва, у т.ч.: ливарного, зварювального, антикорозiйного, полiмерного та декоративного покриття, а також в сферi комп'ютерних технологiй.

ПАТ "КАМЕТ" заснований товариством покупцiв трудового колективу державного iнституту по автоматизацiї та механiзацiї технологiї виробництва (iнститут "КАМЕТ"), наказ Фонду Держмайна України 27.10.1993р. №47-АТ.

Комплексна механізація і автоматизація машинобудівних виробництв, проектування, розробка і виготовлення засобів технічного оснащення.

Технологічні розробки, запропоновані до впровадження

· Розробка технологічних процесів лиття за газифікованими моделями, вакуумно-плівкового формування.

· Розробка технологічних процесів плавки і модифікування сплавів.

· Розробка технологічних процесів і обладнання для дегазації і рафінування кольорових сплавів.

Проектно-конструкторські розробки (тех. Документація)

· Нестандартне обладнання для ливарного виробництва.

· Проектування цехів і дільниць ливарного виробництва.

Вироблене ливарне технологічне обладнання

Виготовлення обладнання, монтаж, введення в експлуатацію цехів і дільниць лиття за газифікованими моделями, лиття з використанням вакуумно-плівкового формування.

Публічне акціонерне товариство «КАМЕТ» на сьогоднішній день підприємство працює за наступними напрямками:

- Експлуатація наявного офісно-господарського комплексу;

- Виробництво та реалізація виробів ливарно-механічного виробництва та нестандартного обладнання;

- Надання інжинірингових послуг ливарним і машинобудівним підприємствам. - Надання ремонтно-будівельних послуг;

- Надання сервісних послуг (ресторан, автостоянка, транспортні послуги);

- Управління регіональними проектами.

Експлуатація майнового комплексу

ПАТ «КАМЕТ» забезпечує управління експлуатацією майнового комплексу та надання комплексу послуг бізнес-структурам, підприємствам і організаціям, що розміщаються на території комплексу на правах оренди.

Орендарям надається можливість використовувати упорядковані офісні, виробничі та складські площі.

Системи зв'язку та інформації, енерго- та теплопостачання, блок громадського харчування та медичного обслуговування, спорткомплекс, індивідуальне закріплення місць на автостоянці, що забезпечують комфортні умови для виробничої і комерційної діяльності, включаючи цілодобовий режим роботи.

Наявний ресурс і багаторічний досвід ПАТ «КАМЕТ» використовується при виконанні складних замовлень (завдань) з розробки і створення ливарних виробництв на основі найсучасніших технологій, починаючи від конструкторсько-технологічної документації, організації виготовлення, комплектації і включає монтажні та налагоджувальні роботи на базі замовника.

Крім того, ПАТ «КАМЕТ» виконує замовлення з розробки документації та виготовлення нестандартного устаткування, а також широкої номенклатури виробів з використанням високоточних ливарних технологій, у тому числі для об'єктів будівництва.

Реконструкція і розвиток

ПАТ «КАМЕТ» здійснює проекти реконструкції майнового комплексу з обладнання будівель сучасними технологічним обладнанням, ведеться робота з благоустрою приміщень та території комплексу. До послуг орендарів більше 2000 м2 упорядкованих офісних і складських приміщень.

Успішна діяльність ПАТ «КАМЕТ» на ринках України та за кордоном забезпечує можливість подальшого розвитку.

Фінансовий стан ПАТ «КАМЕТ» стабільний. Воно працює в повному обсязі. Має достатньо коштів для покриття своїх затрат та для здійснення і розширення діяльності. Є конкуренто - та спроможним.

2.2 Аналіз динаміки та структури дебіторської та кредиторської заборгованостей

Таблиця 2.1

“Аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості ПАТ «Камет»”

Показники	2011	Питома вага	2012	Питома вага	2013	Питома вага	Відхилення
	Тис. грн.	В % до підсумку	Тис. грн.	В % до підсумку	Тис. грн.	В % до підсумку	Тис.грн.	%
							2012- 2011	2013- 2011	2012- 2011	2013-2011
Дебіторська заборго- ваність за товари, роботи, послуги	112	1,78	2248	17,53	2747	24,13	2136	2635	15,75	22,35
Дебіторська заборгованість за рахунками: - за бюджетом	38	0,60	37	0,29	606	5,32	-1	568	-0,31	4,72
- за виданими авансами	-	-	1445	11,27	394	3,46	1445	394	11,27	3,46
- у т.ч з податку на прибуток	-	-	-	-	586	5,15	-	586	-	5,15
-з нарахованих доходів	20	0,32	-	-	-	-	-20	-20	-0,32	-0,32
Інша поточна заборгованість	6138	97,31	9091	70,91	7051	61,94	2953	913	-26,4	-35,37
Усього дебіторська заборгованість	6308	100,00	12821	100,00	11384	100,00	6513	5076	-	-

Аналіз дебіторської заборгованості дозволяє оцінити можливу величину доходів, які можуть бути отримані у вигляді штрафів, пені, неустойок від дебіторів, які прострочили оплату. Проаналізувавши структуру і динаміку дебіторської заборгованості протягом 2011 -2013 рр. можна побачити за якими операціями виникла дебіторська заборгованість у ПАТ «Камет» (табл. 2.1). Отже за товари, роботи і послуги вона зросла з 112 тис. грн. у 2011р. до 2747 тис. грн. у 2013р., що у відсотковому значенні на 22,35%. Заборгованість за рахунками з бюджетом збільшилась з 38 тис.грн. до 606 тис.грн. відповідно. Заборгованість за авансами у 2011р. була відсутня, а у 2013 склала 394 тис.грн., у тому числі по податок на прибуток склала 586 тис.грн.. Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяємо статті «Інша поточна заборгованість», яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. В 2011 році питома вага її склала 97,31% що займала майже всю частину заборгованості по цим розрахунках, а у 2013 році питома вага знизилась до 61,94%, що у грошовому виразі скала на 913 тис.грн. менше, ніж за 2011р. З цього можна зробити висновок, що у підприємства постійно збільшується кількість контрагентів, з якими вона веде ділові стосунки. Підприємству слід простежити за своєчасним поверненням коштів та при потребі застосувати до них штрафні санкції.

Таблиця 2.2

“Аналіз структури та динаміки кредиторської заборгованості ПАТ «Камет»”

Показники	2011	Питома вага, %	2012	Питома вага, %	2013	Питома вага, %	Відхилення
	Тис. грн.	В % до підсумку	Тис. грн.	В % до підсумку	Тис. грн.	В % до підсумку	Тис.грн.	%
							2012- 2011	2013- 2011	2012- 2011	2013-2011
Кредиторська забор- гованість за товари, роботи, послуги	-	-	25	0,40	-	-	-25	-	0,40
Поточні зобов'язання за розрахунками: -з одержаних авансів	747	33,10	727	11,68	660	5,68	-20	-87	-21,42	-27,42
-з бюджетом	-	-	57	0,92	58	0,50	57	58	0,92	0,50
-з учасниками	424	18,79	429	6,89	429	3,69	5	5	-11,9	-15,10
Інші поточні зобов'язання	1086	48,11	4987	80,11	10479	90,16	3901	9393	32	42,05
Усього позичковий капітал	2257	100,00	6225	100,00	11623	100,00	3968	9366	-	-

В табл. 2.2 можна простежити динаміку та структуру заборгованостей кредиторам підприємством «Камет». Таким чином воно мало кредиторську заборгованість за товарами, роботами і послугами у 2012 р. у розмірі 25 тис.грн., а вже в 2013 ця заборгованість є погашеною. Заборгованість за одержаними авансами у 2011 р. складає 7 тис.грн., а до 3013 знижується до 660 тис. грн., що у питомій вазі складає зниження на 27,42%. Заборгованість з бюджетом у 2011 р. відсутня, а у 2013 р. склала 58 тис. грн., а з учасниками майже не змінилась у грошовому виразі (5 тис.грн.), а у питомій вазі знизилась на 15,10%. Інші поточні зобов'язання зросли на 42,05%, що у грошовому виразі складає 9393 тис. грн.. Основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є неплатежі.

Таким чином, проаналізувавши динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства «Камет», можна зробити висновок, що загальна сума кредиторської заборгованості переважає суму дебіторської заборгованості.

Отримання платежів від дебіторів є одним з основних джерел надходження коштів на підприємство, тому виручка від продажу є єдиним засобом для погашення всіх видів кредиторської заборгованості. Надходження грошових коштів від продажу визначає можливості підприємства щодо погашення боргів кредиторам.

Як правило, більша частина дебіторської заборгованості формується як борги покупців. Отже, переважання кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про те, що підприємство в майбутньому не зможе погасити свою кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської.

В такому випадку, підприємствам слід вжити заходів щодо управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, яке передбачає:

- обґрунтування можливості виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- визначення політики надання кредиту та інкасації для різних груп покупців (постачальниками) і видів продукції;

- аналіз і ранжування покупців (постачальників) у залежності від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і запропонованих умов оплати;

- контроль розрахунків з дебіторами (кредиторами) за відстрочену або прострочену заборгованість та вивчення причин недотримання договірної дисципліни;

- визначення конкретних розмірів знижок при достроковій оплаті;

- своєчасне визначення прийомів прискорення боргів і зменшення безнадійних боргів;

- контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості;

- забезпечення умов продажу, що гарантують надходження грошових коштів;

- прогноз надходжень грошових коштів від дебіторів на основі коефіцієнтів інкасації.

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає також її порівняльний аналіз (табл. 2.3).

В результаті управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, мають забезпечуватися сприятливі умови, які визначаються двома обставинами:

1. Середній одноденний розмір виручки від продажів перевищує середню одноденну суму витрат на продану продукцію і приросту балансових запасів.

2. Дебіторська заборгованість обертається швидше кредиторської заборгованості.

Якщо нестача коштів носить постійний характер, то формується прострочена кредиторська заборгованість з усіма наслідками. Ліквідувати її навіть за допомогою платежів дебіторів, що надходять регулярно, в таких умовах неможливо, тому доводиться залучати короткострокові банківські кредити. Отже, більш швидка оборотність дебіторської заборгованості у порівнянні з кредиторською не забезпечує наявність вільних коштів у обігу. Єдиною причиною нестачі коштів для своєчасних розрахунків з кредиторами є більш низькі суми платежів дебіторів у порівнянні з розмірами належних оплат кредиторам.

Таблиця 2.3

“Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей ПАТ «Камет» станом на 2013 рік, тис.грн”

Показник	Дебіторська	Кредиторська	Перевищення заборгованості
			Дебіторської	Кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги	2747	-	2747	-
Зобов'язання за розрахунками: -з одержаних авансів	394	660	-	266
-з бюджетом	606	58	548	-
-з учасниками	-	429	-	429
-у т.ч з податку на прибуток	586	-	586	-
Інша поточна заборгованість	7051	10479	-	3428
Разом	11384	11623	-	239

Проаналізувавши кредиторську та дебіторську заборгованості ПАТ «Камет» за 2013р, можна зробити висновок (табл. 2.3), що у заборгованості за товарами, роботами та послугами перевищення йде на дебіторську заборгованість 2747 тис.грн.. За одержаними авансами переважає кредиторська заборгованість у розмірі 266 тис.грн., у розрахунках з бюджетом перевищує дебіторська заборгованість на 548 тис.грн, у розрахунках з учасниками перевищує кредиторська заборгованість на 429 тис.грн., а у т.ч з податку на прибуток дебуторська має перевищення на 586 тис.грн., у іншій поточній заборгованості переважає кредиторська на 3428 тис. грн.

Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей на ПАТ «Камет» за 2013 рік показав про загальне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською на 239 тис. грн.

2.3 Аналіз показників дебіторської та кредиторської заборгованостей

Таблиця 2.4

“Оцінювання оборотності дебіторської та кредиторської заборгованостей ПАТ «Камет»”

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р	Відхилення
				2012- 2011 рр.	2013-2011 рр.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	0,63	0,41	2,73	-0,22	2,10
Час обороту дебіторської заборгованості, днів	571,43	878,05	131,87	306,62	-439,56
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	2,61	0,42	4,65	-2,19	2,04
Час обороту кредиторської заборгованості, днів	137.93	857,14	77,42	719,21	-60,51

З табл.2.4 можна зробити висновок, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2011 становив 0,63, а у 2013 році підвищується до 2,73, що є позитивним показником. А час її обороту знижується з 572 днів до 132 днів відповідно. Тим самим коефіцієнт кредиторської заборгованості теж зростає у 2011 р. 2, 61, а вже в 2013 склав 4,65. Що є теж позитивним. Час обороту знизився з 138 днів до 78 днів.

Отже, зменшення часу оборотності дебіторської заборгованості означає, що до підприємства почали швидше надходити кошти за розрахунками від боржників, а збільшення кредиторської заборгованості передбачає швидшу оплату по кредитах самим підприємством. Однак, термін сплати кредитів перевищує термін повернення коштів, що погіршує стан підприємства.

3. Шляхи оптимізації дебіторської і кредиторської заборгованостей ПАТ „ КАМЕТ”

За результатами аналізу складу, структури та динаміки кредиторської та дебіторської заборгованості ПАТ «Камет» можна зробити висновок, що в цілому ситуація у сфері здійснення платіжно-розрахункових відносин підприємства з його дебіторами і кредиторами не становить суттєвої загрози стабільності фінансового стану підприємства. Тим не менш, динаміка росту і кредиторської, і дебіторської заборгованості свідчить про необхідність пильної уваги керівництва до організації платіжно-розрахункових відносин.

Представляють інтерес значні обсяги іншої заборгованості, як дебіторської, так і кредиторської. Були суми, видані в рахунок заробітної плати та своєчасно не повернуті, а також не повернені працівниками підзвітні суми.

Незважаючи на те, що ситуація на даному підприємстві досить благополучна з точки зору того, що частка простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості незначна, тим не менш, зростання обсягів і дебіторської, і кредиторської заборгованості визначає необхідність підвищеної уваги до всього, що з нею пов'язано.

Динаміка і складу дебіторської заборгованості свідчить про те, що постачальники підприємства, отримуючи вчасно його продукцію, затримують її оплату, причому обсяг простроченої дебіторської заборгованості в загальному обсязі дебіторської заборгованості на початок року дозволяє зробити висновок про те, що підприємство значною мірою кредитує діяльність своїх контрагентів. Це створює перешкоди для погашення його власних зобов'язань.

Важливо не допустити подальшого зростання частки дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів підприємства - це може спричинити за собою зниження всіх фінансових показників, уповільнення обороту ресурсів, простої внаслідок не внутрішніх проблем, а зовнішніх, зниження можливості оплачувати свої зобов'язання перед кредиторами.

Збільшення частки кредиторської заборгованості в короткострокових пасивах говорить про зниження джерел формування оборотних активів, а також про зниження поточної ліквідності підприємства. Відомо, що поточна ліквідність є відношення всіх оборотних засобів (крім витрат майбутніх періодів) до суми термінових зобов'язань (кредиторська заборгованість плюс короткострокові кредити). Подальше збільшення частки кредиторської заборгованості буде зменшувати поточну ліквідність підприємства.

Можна рекомендувати підприємству використання вексельних форм розрахунків, використання механізму взаємозаліків, щоб знизити обсяги як кредиторської, так і дебіторської заборгованості. Крім того, це дозволить прискорити оборот ресурсів підприємства. Також, підприємству слід запровадити систему штрафів до тих контр агентів, які прострочують платежі.

Використана література

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-ІІІ від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391.

2. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов`язання” затверджений наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 Оренда затверджений наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. №237.

8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік, Житомир: ПП Рута, 2003.

9. Бутинець Ф.Ф., Олійник О. В., Шигун М. М., Шулепова С.М. Організація бухгалтерського обліку,- Житомир: ПП Рута, 2001.

10. Величко О. Г., Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. Д.: ВАТ Баланс-Клуб, 2000. 768 с.

11. Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник / Київський національний економічний ун-т. К., 2000. 258 с.

12. Економічний аналіз: Підручник За ред.. Чумаченка. К: КНЕУ, 2004.

13. Ізмайлова К. В.Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. К.:МАУП, 2003. 148 с.

14. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. К.: МАУП, 2000. 152 с.

15. Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни): Учеб.-метод. пособие. 3-е изд., перераб. и доп. К.: МАУП, 2003. 416 с.

17. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. Львів: Світ, 1995.

18. Лень В.С., Гливенко бухгалтерський облік в Україні: основи та практика. .К.: 2004

19. Лишиленко О.М. Бухгалтерський фінансовий облік: навч. Посібник, К.: 2005.

20. Маляревский Ю.Д. Тютюнник П.С.Финансовый учт: Учебно-методическое пособие для самостоятельного изучения дисциплины. Х.: ИНЖЕК, 2003. 288 с.

21. Нашкерська Г.В. фінансовий облік. К: Кондор, 2005.

22. Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерської звітності за вимогами національних стандартів України6 навч. Посібник. К.: Кондор, 2003.

23. Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник / Київський національний економічний ун-т. К., 2000. 258 с.

24. Сурмин Ю. П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. К.:МАУП, 2003. 368 с.

25. Фінансовий менеджмент: навч.-метод. посібник. / А.М. Поддєрьогін та ін. К.: КНЕУ, 2001.

26. Фінансовий менеджмент./За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. Київ:ЦУЛ, 2002.496 с.

27. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. К:”Академія”, 2002. 672 с.

Размещено на Allbest.ru

...