Податкова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження податкової політики держави

1.1 Сутність та значення податкової політики

1.2 Основні принципи формування податкової політики в Україні

1.3 Етапи розвитку податкової політики в Україні

Розділ 2. Оцінка впливу податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі

2.1 Фінансовий механізм реалізації податкової політики в Україні та його аналіз

2.2 Аналіз податкових надходжень до державного бюджету за 2010-2012 рр

Розділ 3. Основні проблеми та шляхи удосконалення податкової політики держави

3.1 Зарубіжний досвід функціонування податкової політики

3.2 Сучасний стан податкової політики в Україні: проблеми та шляхи їх подолання

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами в першу чергу є податки, які забезпечують вилучення та перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави. податок фінансовий економічний бюджет

Історія цивілізації свідчить, що податки -- це найбільш пізня форма державних доходів. Спочатку податки називались «anxibia» (допомога) і мали тимчасовий характер. Вважалося, що податки суперечать недоторканності приватної власності, і їх введення допускалося лише в надзвичайних випадках як екстраординарне джерело державних доходів. Ще в першій половині ХVII ст. англійський парламент не визнавав постійних податків на загальнодержавні потреби, і король не міг ввести податки без його згоди. З часом податки перетворились із тимчасового в постійне джерело державних доходів. Податки стають настільки звичним джерелом державних коштів, що відомий політичний діяч Північної Америки Б. Франклін (1706--1790) сказав, що «платити податки і вмерти повинен кожен». Сьогодні об'єктивною реальністю є те, що, з одного боку, податки -- це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки -- це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво [13].

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з цілою низкою проблем та суперечностей. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових правовідносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правові відносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи країни слід керуватися реаліями соціально-економічного стану країни, а не побажаннями окремих індивідів, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки та фінансів.

Все вище сказане визначає актуальність обраненої теми курсової роботи: «Податкова система України на сучасному етапі».

Мета роботи полягає в узагальненні теоретичних та практичних аспектів податкової системи України.

Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно виконати наступні завдання:

· розглянути економічну суть податкової політики та її роль в економіці України;

· розглянути етапи розвитку податкової політики в Україні;

· дослідити наслідки впливу сучасної податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі;

· розглянути фінансовій механізм реалізації податкової політики в Україні та його аналіз;

· дослідити показники ефективності податкової політики в Україні;

· розкрити проблеми забезпечення ефективності проведення податкової політики в Україні;

· розкрити питання дотримання податкового законодавства в умовах євроінтеграції та відповідальність за його порушення

Об'єктом курсової роботи виступає податкова система України.

Предметом є особливості функціонування та реалізації податкової політики в Україні. При написанні курсової роботи необхідно використовувати сучасні підручники, статті науковців-економістів з періодичних видань та Інтернет ресурсів, офіційні сайти податкової служби України, державного комітету статистики України та інші джерела [7].



Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження податкової політики держави

1.1 Сутність та значення податкової політики

Податкова політика - комплекс правових дій органів влади і управління, що визначає цілеспрямоване застосування податкових законів. Це також правові засади здійснення податкової техніки при регулюванні, плануванні та контролі державних доходів. Податкова політика є частиною фінансової політики. Зміст і цілі податкової політики обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства і соціальними групами, що стоять при владі. Економічна обгрунтована податкова політика має на меті оптимізувати централізацію коштів через податкову систему.

В умовах високорозвинутих ринкових відносин податкова політика використовується державою для перерозподілу національного доходу з метою зміни структури виробництва, територіального економічного розвитку, рівня прибутковості населення.

Завдання податкової політики зводяться до:

· забезпечення держави фінансовими ресурсами;

· створення умов для регулювання господарства країни в цілому;

· згладжування виникає в процесі ринкових відносин нерівності в рівнях доходів населення.

Можна виділити три типи податкової політики [3].

Перший тип - політика максимальних податків, що характеризується принципом "взяти все, що можна". При цьому державі уготоване "податкова пастка", коли підвищення податків не супроводжується приростом державних доходів. Гранична межа ставок визначена і залежить від безлічі факторів у кожному конкретному випадку. Зарубіжні вчені називають граничну ставку в 50%.

Другий тип - політика розумних податків. Вона сприяє розвитку підприємництва, забезпечуючи йому сприятливий податковий клімат. Підприємець максимально виводиться з-під оподаткування, але це веде до обмеження соціальних програм, оскільки державні надходження скорочуються.

Третій тип - податкова політика, що передбачає достатньо високий рівень оподаткування, але при значній соціального захисту. Податкові доходи спрямовуються на збільшення різних соціальних фондів. Така політика введе до розкручування інфляційної спіралі.

При сильній економіці всі зазначені типи податкової політики успішно поєднуються.

Податкова політика як сукупність науково обгрунтованих і економічно доцільних тактичних і стратегічних правових дій органів влади і управління здатна забезпечити потреби відтворення і зростання суспільного багатства. Вихідною установкою при проведенні податкової політики служить не тільки забезпечення правового порядку стягнення з платників податків податкових платежів, а й проведення всебічної оцінки господарсько-економічних відносин, що складаються під впливом оподаткування. Отже, податкова політика - це не автоматичне виконання приписів податкових законів, а їх вдосконалення.

Податкова політика, що проводиться з розрахунком на перспективу, - це податкова стратегія, а на поточний момент - податкова тактика. Тактика і стратегія незамінні, якщо держава прагне до узгодження суспільних, корпоративних та особистих економічних інтересів. Нерідко тактичні кроки, які вживає керівництво держави з координації оподаткування на поточний момент, економічно не обгрунтовані. Це не тільки перешкоджає реалізації податкової стратегії, але і деформує весь економічний курс держави. Виходячи з цього, з урахуванням прогнозів учених, що стосуються тенденцій економічного розвитку, об'єктивної дійсності, стану соціального становища в суспільстві, що розробляється державою податкова стратегія переслідує наступні завдання [16]:

· економічні - забезпечення економічного зростання, ослаблення циклічності виробництва, ліквідація диспропорцій у розвитку, подолання інфляційних процесів;

· соціальні - перерозподіл національного доходу на користь певних соціальних груп шляхом стимулювання зростання прибутків та недопущення падіння доходів населення;

· фіскальні - підвищення доходів держави;

· міжнародні - зміцнення економічних зв'язків з іншими країнами, подолання несприятливих умов для платіжного балансу.

Суперечності між тактичними діями управлінських структур і загальною стратегією оподаткування, затвердженої конституціональними правовими актами держави, призводять до розбалансованості бюджету, збоїв у господарському механізмі, гальмування відтворювальних процесів і в кінцевому тозі - до економічної кризи.

Податкова політика і податковий механізм визначають роль податків у суспільстві. Ця роль постійно змінюється в залежності від зміни діяльності держави. На відміну від функцій роль податків більш рухлива і багатогранна, вона відображає в концентрованому види інтереси і цілі певних соціальних груп і партій, що стоять при владі.

1.2 Основні принципи податкової політики в Україні

Виходячи із загальної функції політики держави, мети та завдань податкової політики визначаються головні принципи її організації. До них належать [5]:

1)Принцип справедливості та соціальної направленості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Кожний вид податку більш влаштовує одні верстви населення і настільки ж не підходить іншим.

2)Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш "справедливого" податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури та рівня оподаткування, яка мають максимально задовольняти всі верстви населення, господарюючі суб'єкти. З принципом соціальної справедливості щільно пов'язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутих результатів може забезпечити рівнонапруженість.

3)Принцип вигідності або економічної зацікавленості - як для держави так і для платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку має отримати максимум благ чи послуг, яка б задовольняла його уяву про їх вартість.

4)Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики:

· по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Ні про яке нормальне фінансове планування, в таких умовах не може бути й мови.

· по-друге, стабільність податкової політики забезпечує високій рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.

5)Принцип економічної ефективності. Така ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків, мінімальність затрат пов'язаних з обліком платників і збирання податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Гнучкість податкової політики. Даний принцип відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків, зборів як фінансових інструментів впливу на економіку країни.

Основи податкової політики складуються на кожний фінансовий рік через прийняття державного бюджету, а її проведення здійснюється шляхом прийняття відповідних законодавчо-нормативних актів.

При визначені ефективності здійснюваної податкової політики виділяють поняття етатизму - пріоритет інтересів держави над суспільством та обов'язків суб'єктів перед їх правами.

Усю сукупність завдань податкової політики умовно поділяють на три групи:

· фіскальна - мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами.

· економічна - спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем.

· контролююча - контроль за діяльністю суб'єктів економічних відносин.

При розробці податкової політики враховуються інтереси всіх сторін податкових відносин. На практиці податкова політика здійснюється через відповідний податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно - правових форм і методів управління оподаткування. Держава додає цьому механізму юридичну форму через податкове законодавство.



1.3 Етапи розвитку податкової політики в Україні

Податкова система є найстародавнішою фінансово-економічною системою людства. В період натурального господарства в якості податків збиралась на користь керівника або ватажка частина здобичі в натуральному вигляді.

На початку народження державного устрою й в перший період його існування оподаткування проводилось у вигляді жертвування, причому ставка була визначена в розмірі 10% від усіх доходів. Звідки і термін «десятина».

Пізніше таку ж частину брали собі і релігійні організації. Кошти, які збирались, витрачалися на утримання армій, будівництво храмів, різних фортифікаційних споруд, шляхів, проведення свят тощо.

У країнах південної Європи (Греція, Італія) сплачувались «податі». Для цього все майно та скарб платника оцінювались й виділялась та частина, яка підпадає під оподаткування. В Італії при стягненні податків існував особливий механізм - найбільший тягар оподаткування припадав на вибраних магістрантів, які працювали на користь міста безкоштовно. У мирний час громадяни взагалі не сплачували податки. В основі цієї податкової системи було майнове та подушне обкладання, тобто з'являється подушний податок [8].

Пізніше, в IV-III ст. до нашої ери Римська імперія змінює стратегію своєї діяльності і змінюється її податкова система. Податки поділяються на громадянські та провінціальні. Громадянський податок стягувався у вигляді майнового податку. Провінціальний поділявся на поземельний та особистий. Таким чином податкова система поділялась на державні та місцеві податки (тобто перші форми комунального податку).

Податкова політика та податкові системи в Європі будувались за прикладом Римської імперії, але поступово вони змінювались.

Фінансова система Русі почала складатися наприкінці IX ст. В той же час почалася складатися і податкова система, яка на той час була практично єдиним джерелом доходу Великого князя Русі. При стягненні дані були запропоновані два способи:

· «візки», коли платники привозили данину до князя в Київ;

· «полюдно» - за податками їздили сам князь або його «військова дружина».

На відміну від західних європейських держав податки зберігалися і розподілялися князем на утримання свої військової дружини та інші державні потреби. Існувала також і надзвичайна «подать», але вона запропоновувалась на час війни або військових походів.

Формування власної податкової системи в Україні бере свій початок з проголошення незалежності. Наприкінці 1991 р. серед першочергових, поряд із законами про бюджетну систему, про банки і банківську діяльність, було ухвалено Закон «Про систему оподаткування». Надалі в нього вносилися зміни і доповнення, у результаті чого він ухвалювався в новій редакції в 1994 р. і 1997 р. На сьогоднішній день головним документом, який регулює питання податкової політики України є податковий кодекс № 2755-VI вiд 02.12.2010.

Можна виділити три основні етапи розвитку податкової політики України:

· перший етап -- формування власної податкової системи;

· другий етап -- приведення складу податкової системи у відповідність до умов ринкових відносин;

· третій етап -- удосконалення податкової системи в умовах перехідної економіки.

Формування власної податкової системи, що було зафіксовано в першій редакції Закону «Про систему оподаткування», відбувалося в дуже стислі строки. Тому ухвалений наприкінці 1991 р. закон фактично продублював чинний раніше в СРСР «Закон про податки з підприємств, об'єднань, організацій», котрий майже одразу був відкоригований. У зв'язку з уведенням із 1992 р. податку на додану вартість з податкової системи випали податок з обороту, податок на експорт і імпорт. Податок на прибуток іноземних юридичних осіб також окремо не справлявся, оскільки був установлений єдиний для всіх підприємств податок на прибуток. Відразу був скасований і податок на фонд оплати праці колгоспників, тому що колгоспники стали звичайними платниками податків (цей податок відбивав ідеологію колективізму, у тому числі у сплаті податків, у зв'язку з чим колгоспники прибутковий податок із населення не сплачували -- за них це робив колгосп). У першій редакції Закону була передбачена можливість установлення місцевих податків, але тільки в 1993 р. був ухвалений відповідний закон про місцеві податки і збори [11].

Закон повинен був стати і став відправною точкою у створенні власної податкової системи. Тому цілком очевидно, що потрібно було, по-перше, привести його у відповідність до реалій часу (у Законі, з одного боку, йшлося про податки, які не справлялись, а з іншого -- не називалися уже впроваджені у фінансову практику) і, по-друге, дещо удосконалити.

Ухвалена в 1994 р. друга редакція Закону, юридично закріпила зміни, що відбулися в 1992--1993 рр. у податковій системі, і стала початком другого етапу її розвитку. Склад податкової системи, відбитий у другій редакції закону, в цілому вже відповідав умовам ринкової економіки. Виняток становив податок на дохід (а не прибуток) підприємств. Повернення до податку на прибуток було основною рисою третьої редакції Закону України «Про систему оподаткування», ухваленої в 1997 р.

Характерною рисою другого етапу розвитку податкової системи є поступове зниження податкового тягаря. Так, у 1994 р. була знижена ставка ПДВ із 28 до 20 %, а з 1997 р. щодо деяких товарів упроваджена нульова ставка. При переході від податку на дохід до податку на прибуток ставка оподаткування була знижена приблизно на третину. Поступово знижувалися ставки цільових податків аж до їх повного скасування.

Третій етап -- удосконалення податкової системи України розпочався з розгляду проекту податкового кодексу в 2000 року. На підставі набутого досвіду реформування податків і з урахуванням відносно сформованої на ринковій основі системи економічних відносин розроблено проект «Податкового кодексу України». Основним завданням останнього є систематизація податкового законодавства, його уніфікація і спрощення методики розрахунку податків. Крім того, під час його розроблення враховувалося також завдання подальшого зниження рівня оподаткування.

Однак, для прийняття кодексу знадобилося майже 11 років, адже його прийняття відбулося в кінці 2010 року, а вступ в дію він з 01.01.2011 року.

Отже, практика оподаткування використовувалася з давніх давен і в різних країнах. В Україні історія податкової політики розпочалася з проголошення незалежності, та пройшла складний шлях становлення, реформування та перетворення до умов ринкової економіки. Фактично можна виділити три етапи розвитку податкової політики в Україні[19].



Розділ 2. Оцінка впливу податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі

2.1 Фінансовий механізм реалізації податкової політики в Україні та його аналіз

Наукове забезпечення побудови податкової системи, крім дослідження сутності, функцій податків, передбачає визначення принципів, на яких має будуватись механізм реалізації податкової політики.

Класичні принципи побудови податкової системи, що не втратили своєї актуальності й до нашого часу, розроблено А. Смітом [22]. Цей напрям економічної думки було поглиблено А. Вагнером, який вперше визначив сукупність податків як систему, що має відповідати принципам достатності та еластичності. В основу побудови податкової системи України покладено економічні, юридичні й організаційні принципи.

Так, економічні принципи об'єднують: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, рівнозначність і пропорційність, соціальну справедливість та економічну обґрунтованість. Принцип стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності передбачає введення пільг щодо оподаткування.

Прямі податки орієнтовані на обкладання доходів підприємництва чи населення, а непрямі - спрямовані на кінцеве споживання.

Податкова політика розробляється на різних рівнях управління - від державного управління до управління підприємством, фірмою.

При впровадженні податкової політики держава обов'язково враховує такі принципи:

1. Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платників податків, тобто рівня їх доходів.

2. Оподаткування доходів повинно носити одноразовий характер

3. Обов'язковість сплати податків.

4. Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки.

5. Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до змін суспільно-політичних і економічних умов.

6. Податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

В Україні передбачено [12]:

1. Загальнодержавні податки:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- плата за землю (фізичні особи);

- фіксований сільськогосподарський податок;

- мито.

2. Загальнодержавні збори:

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

- плата за використання інших природних ресурсів.

Крім загальнодержавних податків та зборів податкова система України передбачає місцеві податки та збори.

Головним органом який здійснює податкову діяльність в Україні та контроль за її виконання фізичними та юридичними особами України є Державна податкова служба України.

Отже, на механізм реалізації податкової політики вливають юридичні, економічні та організаційні принципи. Вона формується на всіх рівнях управління від держави до підприємства, та повинна бути гнучкою та адаптивною до змін суспільно-політичних і економічних умов. В Україні діють загальнодержавні та місцеві податки і збори [15].

2.2 Аналіз податкових надходжень до державного бюджету за 2010-2012 рр

Податкові надходження бюджету, їх формування, розподіл та використання є важливим елементом системи бюджетно-податкового регулювання економіки, значення якої посилюється в умовах трансформації економічної системи. На цій стадії економічних перетворень вплив держави на розвиток економіки набуває непрямого характеру і реалізується шляхом проведення економічної, в тому числі бюджетної та податкової політики, послідовність та виваженість якої визначають темпи економічного зростання.

Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Основне призначення податкових надходжень - забезпечення бюджету країни фінансовими ресурсами з метою фінансування державних видатків. Податкові надходження формуються за рахунок мобілізації до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів, сукупність яких утворює систему оподаткування. Обсяги податкових надходжень бюджету визначаються станом розвитку економіки країни, кількістю економічних агентів та їх активністю, які відповідно до положень національного податкового законодавства зобов'язані здійснювати відрахування на користь держави, а також потребами держави щодо перерозподілу ВВП та фінансового забезпечення реалізації державних програм. Природа податкових вилучень обумовлює характер утворення податкових надходжень бюджету, формування яких здійснюється державою шляхом вилучення частини доходів чи інших активів платників податків на основі реалізації конституційного права на суверенітет в оподаткуванні. Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об'єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).

Визначимо роль податкових надходжень у доходах Державного бюджету, шляхом проведення аналізу.

Податкові надходження складають ѕ доходів Державного бюджету протягом останніх років. Так, у 2010 році податкові надходження склали 74,5% доходів бюджету становить 234447,7 млн. грн., у 2011 році цей показник значно зріс і становив 84%, тобто 334691,9 млн. грн.., а у 2012 році - 73,3%, тобто 326708,5 млн. грн. Ці показники свідчать про те, що роль податкових платежів дуже велика, оскільки ефективність виконання державою своїх функцій та добробут суспільства в цілому залежить від кількості сплачених податків.

У 2012 році податкові надходження становили 326708,5 млн. грн., тобто понад 73%, неподаткові надходження - 71128,8 млн. грн., що становить 16% загального обсягу доходів.

До факторів, що впливають на обсяг податкових надходжень до бюджету, відносять макроекономічні чинники, які змінюються з кожним роком: розмір ВВП, структура платіжного балансу, законодавча база. Крім цього, на обсяг податкових надходжень до бюджету впливають і мікроекономічні чинники: вибір підприємствами виду свого оподаткування, наявність у підприємств податкових пільг, рівень прибутковості суб'єктів господарювання, розмір їх валового доходу, витрати на оплату праці в структурі собівартості продукції підприємства, середньооблікова чисельність працюючих, ефективність податкового менеджменту підприємств тощо.

Значний вплив на обсяги податкових надходжень до бюджету має група соціально-економічних факторів, яка визначає потужність податкового потенціалу, насамперед базу оподаткування і, відповідно, визначальний для нарахування податкових платежів.

Важливою складовою аналізу податкових надходжень державного бюджету є їх динаміка, яка дає змогу охарактеризувати зміну обсягу надходжень до бюджету за кожний період.

У 2011р. порівняно з 2010р. загальна сума доходів без урахування трансфертів збільшилась на 27568320,1 тис. грн., що у відсотковому відношенні становить 10,81%. Податкові надходження в загальній сумі зросли на 24,8%, що становить 47265328,3 тис. грн., в межах цієї групи найбільше зросли податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості - 11075025,3 тис. грн. або на 27,66%, внутрішні податки на товари і послуги зросли в цілому на 11,49%. Проте, збори за спеціальне використання природних ресурсів зменшились на 51,64% порівняно з попереднім роком. Зростання податкових надходжень у 2011 р. порівняно з попереднім періодом, зокрема можна пояснити зміною бюджетної класифікації, коли окремі групи неподаткових надходжень були переміщені в податкові надходження, що, відповідно, призвело до зменшення об'єму неподаткових надходжень (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо), внаслідок прийняття Податкового кодексу, а відтак збільшило навантаження на підприємців.

2012 р. порівняно з 2011р. характеризується зростанням загальної суми доходів Державного бюджету на 514692273,4 тис грн., тобто на 18,22%, щодо податкових надходжень, то їх сума збільшилась на 50752605,5 тис. грн. (21,33%) порівняно з попереднім роком, а саме сума податків на доходи, податків на прибуток, податків на збільшення ринкової вартості зросла на 17,83%, сума зборів за спеціальне використання природних ресурсів зросла на 12,87%, сума внутрішніх податків на товари і послуги збільшилась на 24,21%, сума податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - на 24,96%, і лише сума інших податків, до складу яких входять екологічний податок, збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства, збір за користування радіочастотним ресурсом України, податки і збори не віднесенні до інших категорій зменшилась по відношенню до 2011 р. на 543302,1 тис. грн. тобто на 14,96%.

Враховуючи важливість значення податкових надходжень в бюджеті, ми вважаємо, що дотримання єдиного підходу у виконанні податкових зобов'язань та мобілізації доходів бюджету в поєднанні з єдиним підходом у визначенні відповідальності за формування державних фінансових ресурсів і належне, ефективне, економне їх використання, має сприяти формуванню дієвого та прогресивного механізму мобілізації доходів бюджетів України.

Серед основних заходів щодо збільшення податкових надходжень можна запропонувати такі:

1) основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі. що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;

2) кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;

3) податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;

4) з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції;

5) досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов'язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі.



Розділ 3. Основні проблеми та шляхи удосконалення податкової політики держави

3.1 Зарубіжний досвід функціонування податкової політики

Уніфікація (або гармонізація) податкових систем країн Європейського Союзу (ЄС) - це один із ключових елементів загального процесу фіскальної конвергенції, який закономірно виник із проблеми податкової конкуренції. Інколи твердження про те, що податкова конвергенція, під якою розуміють процес зближення податкових систем країн із різним рівнем політичного й соціально-культурного розвитку, передбачає розробку і впровадження механізмів та інструментів фіскального регулювання на всіх наявних у інтеграційному угрупованні ієрархічних рівнях. Такий процес включає в себе стандартизацію систем, коінтеграцію інституцій та гармонізацію підходів до сталого соціально-економічного розвитку країн.

Необхідність адаптації вітчизняних податків до законодавства ЄС визнають багато вітчизняних та зарубіжних фахівців, її підтверджено у Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2006-2015 роки "Шляхом європейської інтеграції" і закріплено в Концепції реформування податкової системи України від 19 лютого 2009 року № 56-р.

Слід зазначити, що на сучасному етапі склад податкових систем у країнах ЄС характеризується значним рівнем уніфікації. Така ситуація є наслідком тривалого процесу гармонізації податкових систем, який серед інших чинників задокументовано в "Acquis Communautaire" (перелік чітко сформульованих вимог до країн-кандидатів). Так, у всіх країнах-учасницях передбачено стягнення податків на прибуток, доходи громадян, додану вартість, а також можна стверджувати про впорядкованість структури соціальних відрахувань та платежів. У країнах, що аналізуються, податок на прибуток юридичних осіб нараховується за календарний рік або відповідний фінансовий рік, зазначений в установчих документах підприємства. Об'єктом оподаткування в більшості країн ЄС є прибуток, отриманий підприємством від діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Спільним моментом у стягненні податку на прибуток у країнах-учасницях ЄС с також наявність інвестиційних пільг при сплаті податку на прибуток. Такі пільги, як правило, надаються у вигляді права на прискорену амортизацію об'єктів основних засобів або можливості використання підприємством податкових вирахувань сум видатків на здійснення науково-дослідної чи інноваційної діяльності. Систему та порядок стягнення ПДВ і акцизних зборів також істотно уніфіковано. Водночас податкові системи країн ЄС мають певні особливості, пов'язані з пріоритетами національної економічної політики, бюджетними взаємовідносинами між різними рівнями влади та іншими факторами. Так, значні відмінності зберігаються щодо ставок оподаткування. Це стосується навіть найбільш уніфікованого податку - ПДВ, не кажучи про податки на прибуток і доходи громадян [14].

Оскільки засадничою мотивацією для уніфікації національних податкових систем у країнах ЄС є створення економічної зони із характеристиками єдиного ринку, це передбачає вироблення та досягнення спільних цілей і тісну координацію, а в перспективі - навіть проведення спільної економічної політики Це вимагає високого рівня бюджетної інтеграції та однорідності політики у сферах оподаткування й державних видатків. Виходячи із засадничих цілей створення ЄС, які закладено в Договорі про ЄС, а також директивних і рекомендаційних документах Європейської комісії, можна виділити такі напрями уніфікації податкових систем:

1. Зменшення прогресивності й перехід до поміркованого пропорційного оподаткування доходів фізичних осіб. У більшості країн ЄС максимальні надходження в бюджет забезпечує оподаткування доходів громадян. Хоча між країнами "соціально орієнтованої моделі" (Данія, Нідерланди, Бельгія, Франція) та країнами "нової" Європи (Словаччина, Чехія, країни Балтії) помітні разючі відмінності у величині максимальної ставки податку.

Проміжну позицію займають Великобританія, Німеччина й Польща (в цій країні ведеться гостра дискусія щодо зниження максимальної ставки із 40 % до 32 % або навіть запровадження значно нижчої ставки лінійного податку).

2. Зниження ставок податку на прибуток підприємств при одночасному скороченні податкових пільг із метою стимулювання економіки й забезпечення ефективного розподілу ресурсів.

Податки на прибуток корпорацій становлять значно меншу, порівняно з особистими прибутковими податками, частку державних доходів, проте ставки оподаткування істотно різняться.

3. Підвищення ролі непрямих податків. Характерною рисою європейських податкових систем є те, що значну частину державних доходів у всіх країнах ЄЄ формують непрямі податі - ПДВ і акцизні збори. Проте їхня частка в доходах бюджетів різних країн є неоднаковою, що створює додаткові труднощі при уніфікації непрямих податків 12. Інтеграція економік країн ЄС засвідчила, що різноманітність непрямих податків у цих країнах (наприклад, із продажу, з оптового продажу, з обороту і система ПДВ) створювала перешкоди для вільного руху товарів. Фахівці Європейської комісії (ЄК) та національних податкових відомств досліджували можливості:

1) заміни податку з оптового продажу на податок із роздрібного продажу;

2) запровадження альтернативного спільному податку на стадії виробництва - податку на додану вартість;

3) введення одноступеневого чи багатоступеневого податку на виробництво й додану вартість.

За результатами досліджень фахівцями ЄК було визначено напрями уніфікації системи непрямих податків у країнах ЄС, що мало створювати фінансову раціональність (досягати високих і узгоджених результатів), конкурентну нейтральність (податок не повинен впливати на структуру цін імпорту й експорту), зниження ставок оподаткування та мінімальні витрати на стягнення непрямих податків. Реалізація подібної системи в межах країн ЄС розпочалася з 1977 року, коли ПДВ почав нараховуватися за єдиною системою, хоча й нині зберігається значна диференціація за кількістю й рівнем ставок (рис.3.4)[24]. Не викликають подиву високі ставки ПДВ у Скандинавських країнах, проте дещо несподіваною є наявність у цьому переліку Польщі та Угорщини. Водночас порівняно невисокою ставкою оподаткування вирізняються Великобританія й Німеччина.

3.2 Сучасний стан податкової політики в Україні: проблеми та шляхи їх подолання

Із здобуттям незалежності Україна самостійно визначає стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє та формує незалежну фінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики. Однією зі складових фінансової полі тики є фіскальна політика, частиною якої є податкова політика.

Актуальність проблеми реформування податкової політики зумовлена тим, що у ході здійснюваних в Україні за роки незалежності реформ відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала не виважена податкова політика держави, у результаті якої відбулося гальмування інноваційно-інвестиційних процесів, що у свою чергу призвело до зниження рівня реальних податкових надходжень.

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу [27].

Для досягнення цієї мети необхідне реформування податкової політики, а саме перетворення її з суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально - економічної стратегії держави. Податкова система має стимулювати інноваційну та інвестиційну діяльність, що потребує зменшення податкового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування.

Однак, в сучасних умова податкова система України має ряд недоліків:

1) Значна складність та суперечливість податкової системи;

2) Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання;

3) Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;

4) Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

5) Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;

6) Непрозорість податкового регулювання;

7) Діяльність Міністерства Фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин;

8) Корумпованість і каральний зміст податкових відносин.

Дані недоліки призвели до таких проблем у системі оподаткування України, як: податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ; ухилення від оподаткування; нерівномірне податкове навантаження, найбільша частка якого покладена на законослухняних платників.

На підставі зазначеного та з урахуванням сучасних економічних умов, ми можемо стверджувати, що основним пріоритетом податкової політики в перспективі має стати: створення сприятливих умов для розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності, а також їх ефективного захисту.

Для реалізації пріоритетів розвитку податкової політки, необхідно здійснювати комплекс стимулюючих заходів, які передбачають: зниження податкового тиску, стимулювання інноваційної діяльності, сприяння розвитку малого підприємництва, підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, декриміналізація податкового законодавства.

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки, забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави, посилення регулюючої функції податків.

Дослідження суті та особливостей податкової політики України дозволяє зробити певні узагальнюючі висновки і пропозиції щодо її реформування: прагнення України увійти до Європейського Союзу вимагає узгодженості вітчизняного податкового законодавства до законодавчих вимог у сфері оподаткування, що існують у ЄС; необхідна поступова лібералізації податкової політики в напрямі зменшення податкових ставок і надання податкових пільг за основними податками в Україні, детінізації доходів підприємців і населення, а також більш ефективного адміністрування податків; створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості у оподаткування; забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження; запровадження диференціації ставок податку на додану вартість у розрізі товарів першої необхідності та широкого вжитку, а також уведення прогресивної шкали оподаткування за податком із доходів фізичних осіб; розширення бази оподаткування та зменшення податкових витрат; необхідно ухвалити Податковий кодекс України; розробка ефективних механізмів і процедур податкового адміністрування; належна діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і протидії податковим правопорушенням; Україна має активніше залучатися до ведення дискусій із податкової проблематики на міжнародному рівні з метою формування позитивного іміджу України на міжнародно-правовій арені.

Головною метою податкової політики України є формування достатнього державного бюджету і стимулювання економічного. Головним завданням податкової політики України на сучасному етапі є ефективне застосування елементів системи оподаткування, виходячи зі стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку України.

Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних процесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій [20].

Отже, виходячи з дослідження сутності проблем і стратегічних цілей реформування податкової політики України, виникає необхідність удосконалення податкової політики України за такими напрямами: підвищення ефективності системи адміністрування; вдосконалення законодавчого забезпечення податкової системи шляхом розробки і прийняття Податкового кодексу України; детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністрування податків шляхом посилення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та корупцію у системі держаних органів влади; реформування спрощеної системи; реформування системи відрахувань до фондів соціального страхування шляхом запровадження єдиного соціального податку.



Висновок

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Сьогодні важко знайти державу, яка б не використовувала податки. Вони виконують такі функції: фіскальна, розподільча та соціальна. Головне завдання податків - це наповнення бюджету грошовими коштами.

Практика оподаткування використовувалася з давніх давен і в різних країнах. В Україні історія податкової політики розпочалася з проголошення незалежності, та пройшла складний шлях становлення, реформування та перетворення до умов ринкової економіки. Фактично можна виділити три етапи розвитку податкової політики в Україні.

На сьогоднішній день економічний та соціальний стан є нестійким, про що свідчить наявність в податковій системі України різноманітність пільг, якими з одного боку намагаються зрівняти нерівність між різними верствами населення, а з іншого, ситуація навпаки загострюється через необхідність формування коштів під такі пільги. Значний рівень частки соціальних податків призводить до значного податкового навантаження на не захищенні верстви населення, що створює появу нових пільг. Така податкова політика призводить до дефіциту бюджету та необхідності залучення нових коштів у вигляді податків та зборів. Вплив не прямих податків на соціальну та економічну стабільність полягає в ціноутворенні, що теж спричиняє податковий тягар на населення.

На механізм реалізації податкової політики вливають юридичні, економічні та організаційні принципи. Вона формується на всіх рівнях управління від держави до підприємства, та повинна бути гнучкою та адаптивною до змін суспільно-політичних і економічних умов. В Україні діють загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Податкову політику держави характеризують такі показники: частка податкових надходжень до бюджету у ВВП, частка податкових виплат підприємства в загальній сумі прибутку, частка податкових виплат підприємства в об'ємі реалізації, залежність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень, залежність критерію економічної ефективності від рівня оподаткування та інші.

Головними проблемами ефективності податкової політики в Україні є: відсутність в Україні дієвих регулюючих податкових інструментів, переважання прийняття рішень згідно з інтересами окремих категорій платників, а не соціально-економічних факторів, неузгодженість податкової і бюджетної політик, високий рівень податкової заборгованості в країні, значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухиляння від сплати податків та наявності податкових пільг та інші.

На даний час податкове законодавство значно змінилось завдяки набрання чинності Податкового кодексу України. В цьому документі акумульовані нормативні акти, що регулюють сплату до бюджету податків та зборів. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним напрямом співробітництва і обов'язковою передумовою інтеграції до цієї організації. Розуміння важливості цього процесу, вдале поєднання підходів та методів щодо реалізації зближення двох правових систем дасть позитивний результат.

Модернізація податкової служби сприятиме: зменшенню управлінського апарату та здешевленню його утримання, рівномірному навантаженню на кожен діючий сегмент, чіткому розмежуванню прав та обов'язків, що усуне дублювання та паралельне виконання функцій, сприятиме оперативному прийнятті рішень та підвищенню ефективності їх виконання. А контроль виконання планів по надходженню податків має здійснюватись Міністерством фінансів, а не органами податкової служби. Міністерство фінансів, Державна податкова та митна служби повинні працювати як один бюджетно-фінансовий механізм.



Список використаної літератури

1.Податковий кодекс України : від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Голос України. - 2010. - 4 грудня. - № 229-230

2. Податковий кодекс України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

3. Офіційний сайт Державної податкової служби України [Електронний ресурс]. - http://sts.gov.ua/

4.Андрюшин С.А. Наукові основи організації системи загальнодержавного контролю/С.А Андрюшин, О.З Дадашев // Фінанси. -- 2011 -- №4

5.Барабаш Н.С. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування : монографія /Н.С Барабаш, М.О. Ніконович // Фінансовий контроль. - 2009.- №3.- С.44-47.

6.Ставки окремих податків в Україні та деяких країнах ЄС // Інформація департамент апарату ФПУ з питань економічного захисту// [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fpsu.org.ua

7.Баpдаш С. В.. Податкова система держави: теорія і практика: [Hавч. посіб. для студ. вузів зі спец. ”Облік та аудит”] / С. В.Баpдаш, В. А. Деpій, H. І.Петpенко -- Житомиp: ПП ”Рута”, 2009. -- 382 с.

8.Басанцов І. В. Гармонізація податкового законодавства: українські реалії /І. Басанцов// Вісник Української академії банківської справи. - 2008.- № 1.- с.33-39.

9.Вітвіцька Н.С. Податкова політика і податкова система: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Н.С Вітвіцька, І.Ю.Чумакова, М.М.Коцупатрий, М.Т.Фенченко. - К.: КНЕУ, 2010. - 408 с.

10. Ільяшенко В. А. Розвиток податкової системи України в умовах євроінтеграції / В. А. Ільяшенко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2013. - № 2 (71). - С. 15-20

11.Гуцаленко Л. В. Податкова система.//Навч. посіб. [для студ.вищ. навч. закл.] / Л. В Гуцаленко, В. А. Дерій, М. М. Коцупатрий -К., 2009. - 424 с.

12.Дмитренко Г.В. Система оподаткування та податкова політика / Г.В Дмитренко // Економіка і держава. - 2009. - №7. - с.76-79.

13.Дробозіна Л.А. Бюджетно-податкова політика: Навчальний посібник/ Л.А. Дробозіна, Л.П. Окунєва, Л.Д. Андросова та ін.;- М.: ЮНИТИ, 2008;

14. Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи // Вісник Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. - 2009. - №4. - С.83-87.

...