Податкова система України

Вступ

1. Історія розвитку податків

2. Еволюція податкової політики

3. Класифікація податків

4. Система оподаткування України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Подальший розвиток України значною мірою залежить від ефективності фінансової стратегії, яка забезпечує підвищення добробуту населення, виконання державою своїх обовязків та функцій. Адже стабільність і економічний розвиток держави залежать від її податкової політики. Однією з основних складових фінансової стратегії на всіх рівнях - від держави до підприємства - є податкова стратегія, яка залежить від того, наскільки вона відповідає потребам сьогодення. Податкова стратегія розробляється на визначений період.

Податкова політика - досить складний механізм, що поєднує податковий менеджмент і податкову систему, яка існує в державі. Нажаль, в Україні вони перебувають на низькому рівні. В умовах перехідного періоду до ринкової економіки кожне підприємство повинне розробляти свою податкову політику, яка визначає не тільки його фінансовий стан, а в деяких випадках і напрям діяльності в майбутньому. Податкова політика повинна мати ту ж спрямованість, що і державна податкова політика, основою якої є чинна законодавча база. На жаль, в Україні законодавчі акти постійно змінюються,більшість підзаконних актів не конкретизовані, що дає змогу та обєктивні можливості для їх порушень як з боку платників, так і збоку податкових адміністрацій. Нестабільність законодавчої бази впливає на те, що більшість підприємств не розробляють своєї податкової політики, а тільки визначають суму податку, яку їм потрібно сплатити. А це не дає змоги підприємству розробити стратегію своєї майбутньої діяльності.

Тому розробка податкової політики є одним з найважливіших елементів розробки всієї економічної стратегії підприємства.

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч. Податки - це обовязкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Податки є частиною фінансової системи як на макро-, так і на мікрорівні. Вони виконують фіскальну, розподільчу та соціальну функції. Податки мають досить високу питому вагу в дохідній частині бюджету будь-якої держави, тому що вони є основним джерелом його наповнення.

В усіх країнах світу витрати держави плануються виходячи з дохідної частини, тобто з кількості зібраних податків. Якщо при плануванні зявляється дефіцит бюджету, уряд при введенні нових податків, обовязкових зборів та платежів повинен передбачати можливі негативні наслідки насамперед для населення і підприємців. У розвинених країнах світу податкові збори становлять від 25 до 50 % загального валового внутрішнього продукту країни. Більшу питому вагу податкові платежі мають у країнах із командно-адміністративним шляхом розвитку економіки (Швеції, Данії, Бельгії, Нідерландах, Фінляндії). Значні зміни в податковій політиці країн світу відбулися у 70-80-хроках ХХ ст.

Підвищення ставок податків має бути ретельно обґрунтованим і відбуватися тільки за форс-мажорних обставин, коли необхідно збільшити витрати бюджету. У більшості країн світу перед платником податків не стоїть питання, платити чи не платити податки. Їх необхідно сплачувати згідно з чинним законодавством.

1. Історія розвитку податків

Будь-якій державі для виконання своїх функцій необхідні фінансові ресурси. Основним джерелом таких ресурсів є кошти, які держава збирає з фізичних і юридичних осіб у вигляді податків.

В понятті "податок" міститься не тільки економічний, але й філософський зміст. Податок - це встановлений вищим органом державної законодавчої влади обов'язковий платіж, що сплачується юридичними особами і громадянами в бюджет у розмірах і в строки, передбачені законом.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Тема податків завжди була актуальною і згадується ще у філософських трактатах античних мислителів. Так, Міністр Франції Кольбер три століття тому, зауважив: "...збирання податків подібне до скубання гусака: необхідно отримати максимальну кількість пір'я з мінімальним шипінням". Суддя Олівер Уенделл Холмс сформулював, що "податки - це те, чим оплачуємо цивілізованість суспільства". Бенджамін Франклін, один із батьків Декларації незалежності США, висловив таку історичну фразу: "В житті немає нічого більш неминучого, ніж смерть і податки". Відомий французький вчений Монтеск'є у свій час дав визначення податків як "частини, яку кожний громадянин віддає зі свого майна для того, щоб забезпечити охорону тієї частини, що залишається в нього, та використання її з більшим задоволенням". Це трактування податків було визнано більшістю дослідників і політичних діячів свого часу. Воно стало відправною точкою для появи багатьох напрямів у теорії податків.

На початку людської цивілізації філософи трактували податок як суспільно необхідне і корисне явище, незважаючи на те, що відомі на той час форми стягнення податків були варварськими: військові трофеї, жорстоке використання праці рабів, жертвоприношення.

Окремі податки носили парадоксальний характер. За свідками істориків, персидський цар Дарій брав податки євнухами, а правитель Пакистану Раджит Сінгх протягом 21 року збирав податки - по сотні відрізаних голів щорічно. У середньовічній Німеччині податки стягували з мешканців, які були досить жалібними до горобців і не хотіли їх вбивати. Такий платіж виник у зв'язку із зростаючою популяцією птахів, які докучали мешканцям Вюртемберга. Прусський король Вільгельм Фрідріх ввів податок за носіння париків, ним заохочувались різноманітні бліц-перевірки, коли контролери вдиралися в будинки і зривали з голів господарів парики, таким чином перевіряючи чи за них сплачений податок.

Більшість податків і зборів в Росії започатковано під час царювання Петра І, коли він намагався перетворити Росію в могутню державу і країна потребувала багато коштів. Саме у цей час до основних податків відносили - придворний та кінний збір, драгунський збір, збір на будівництво суден, податки за полоскання білизни, прогін худоби по річці, мито, всього з'явилося 50 різноманітних платежів. Саме у цей час з'явився курйозний податок на носіння бороди.

Податок на бездітних громадян, який існував в СРСР, не мав жодних аналогів у світі і крім СРСР існував лише в Монголії.

А.Лаффер обґрунтував залежність між рівнем оподаткування та доходами бюджету і відобразив цю залежність у так званій кривій Лаффера.

З розвитком поділу праці і розвитком міст податкова система істотно «збагатилася» порівняно зі зразково-показовою податковою системою Римської імперії. Держави наближалися до рубежу середньовіччя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові податки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торгівлі поширилися митні збори й непрямі податки.

Одним з тих, хто спробував створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотландський економіст і вчений XVIII ст. Адам Сміт. Він стверджував, що податки для платника - ознака не рабства, а волі. Праця «Дослідження про природу і причину багатства народів», нарешті, визначила основні принципи оподаткування, які актуальні й дотепер:

принцип справедливості;

принцип визначеності;

принцип зручності ;

принцип економії.

Отже, у XVIII ст. Європа вже могла пишатися раціональною системою справляння податків, як прямих, так і непрямих. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт.

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

2. Еволюція податкової політики

Податкова система є найдавнішою фінансово-економічною системою людства. У період натурального господарства ватажок сплачував як податок частину здобичі. За первіснообщинного ладу оподаткування мало вигляд жертвування, причому становило 10 % сукупних доходів. Звідти й пішов термін десятина. Пізніше таку ж частину брали собі й релігійні організації (церкви,монастирі та інші установи).

Так, в Римській імперії існував особливий механізм стягнення податків найбільший тягар оподаткування випадав на вибраних магістратів, які працювали на користь міста безкоштовно. У подальшому податкові системи змінювались, кількість податків зменшувалась (або збільшувалась). На початку I тисячоліття в Римській імперії, крім державних і поземельних податків, встановлювалась плата за фруктові дерева, виноградну лозу та ін. Існувала також подушна подать.

Податкова політика та податкові системи в Європі будувались за прикладом Римської імперії, але поступово вони змінювались. Наприклад, фінансова система Київської Русі стала формуватися наприкінці IХ ст. У той же час почала складатися і податкова система, яка була практично єдиним джерелом доходу великого князя Русі. Існували два способи оподаткування: візки - коли платники привозили данину до князя в Київ; полюдно - коли за податками їздив сам князь або його військова дружина. На відміну від західноєвропейських держав податки розподілялися князем на утримання військової дружини та інші державні потреби.

У кінці ХV ст. почали зароджуватись нова фінансова система і особиста податкова політика. Головним чином податок збирався грошима. Він стягувався з селян і посадових осіб. Крім того, були введені ямські, пищальні (для виробництва гармат) податки, міські збори, засічки (спрямовувались на будівництво оборонних укріплень, засік). Цар Іван IV ввів стрілецький податок на утворення військ, а також полонений податок - для викупу російських полонених. У ті часи на території України збиралися й інші податки.

Загалом податки в тогочасній Україні стягувались головним чином з диму і мали різні норми. Тут враховувався ступінь дохідності сімї. Незакріпачені, вільні селяни за користування державною землею повинні були сплачувати податки. Таких категорій громадян було по Україні 75-80 %, і вони при сплаті податків поділялись на три групи. [6, с. 13-15]

3. Класифікація податків

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом обєкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обовязковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:

повністю надходити до державного бюджету;

повністю надходити до місцевих бюджетів;

розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення.

За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів обєкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. [ 1, c. 69]

Податки стягуються не один раз, а періодично, в строки, визначені чинним законодавством. Відносини, що складаються при визначенні розміру податку та його сплаті, регулюються нормами фінансового права, які в сукупності створюють інститут податкового права. У ньому передбачаються спеціальні норми, які встановлюються щодо кожного податку, регулюється порядок нарахування, стягнення та відміна податку, строки сплати, пільги, відповідальність платника, порядок оскарження та застосування штрафних санкцій. Податки не мають територіальної закріпленості і не належать до конкретних витрат платника.

Оподаткування фізичних осіб. Стягнення прибуткового податку стосується всіх громадян України, які повинні сплачувати цей податок і мають дохід, що підлягає, згідно з чинним законодавством, оподаткуванню. Якщо платник податку має право самостійно встановлювати ціни на свій виріб або послугу, то він може перекласти сплату податку на споживачів.

Акцизний збір. Сфера дії перерозподілу цього податку невелика. Платнику важко перекласти сплату акцизного збору на споживача, наприклад, алкогольних напоїв, кондитерських виробів, тому що останній може купити інші товари та вироби за нижчою ціною, у тому числі товари іноземного виробництва (або алкогольні напої домашнього виробництва). Підвищення ціни може настільки зменшити обсяги виробництва, що платник згоден буде ці податкові витрати взяти на себе. Але й тут виникають різні варіанти. Наприклад:· збільшення ціни відбувається поступово й у невеликих розмірах, тобто споживач поступово звикає до незначного підвищення ціни; перекладання сплати податків можливо в тих випадках, коли наданому ринку відсутні товари-замінники, а аналогічні вироби дуже відрізняються від них за якістю.

Отже, перекладання акцизного збору на споживачів відбувається насамперед через підвищення ціни.

Податок на майно, яке здається в оренду. В цьому разі перекладання податку відбувається через підвищення орендної плати, й податковий тягар перекладається на орендаря.

Велике значення при дослідженні системи оподаткування, впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, при розробці податкової політики держави відіграє класифікація податків за різними ознаками. Її необхідність визначається різновидами податкових форм і застосуванням різних податкових режимів. При цьому враховуються особливості їх розрахунку, сплати, віднесення на витрати виробничої діяльності тощо. [6, c. 140-142]

4. Система оподаткування України

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним. [10, c. 92]

Державою проводиться податкова політика - цілеспрямована діяльність держави у сфері встановлення правового регламентування і організації справляння податків, податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Ця політика має на меті забезпечення доходної частини бюджету та формування оптимальної структури національної економіки. За ступенем відповідності податкової політики продекларованим державою принципам можна робити висновки про напрямок розвитку податкової системи, а відповідно й про його коригування.

Інструментом реалізації податкової політики є податкова система. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову спроможність держави, а з іншого - виступає важливим знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Податкова система розвивається в умовах активного впливу на неї комплексу різних соціально-економічних процесів, які породжуються внутрішніми і зовнішніми факторами. Адекватна (тобто найбільш відповідна об'єктивним економічним умовам) структурно-функціональна організація податкової системи повинна враховувати в повному обсязі вплив всіх цих факторів, частина з яких неминуче носить деструктивний характер. [8, c. 26]

Податкова система є однією з найскладніших в правовій системі України. При цьому спостерігається тенденція щодо її нестабільності. Проте, як показує практика правозастосування податкового законодавства, зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, досить часто спричиняють нові проблеми. [ 2, c. 521-522]

Податкова система - це сукупність правових норм. Що регулюють розміри, форми і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну та інвестиційну активність.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Оптимальна податкова система в Україні має відповідати таким принципам:

економічній ефективності;

адміністративній простоті;

гнучкості;

політичній відповідальності;

справедливості.

Податки і збори - це платежі до бюджету і державних цільових фондів. Що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначеними законодавчими актами України.

Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України. Що формуються за рахунок визначених законів України податків і зборів юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків юридичних осіб. податок платник акцизний збір

Платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено обовязок сплачувати податки і збори. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України.

Платники податків і зборів зобовязані:

сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом;

подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Закону України декларації. Бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, повязані з обчисленням та сплатою податків і зборів;

допускати посадових осіб державних органів для перевірок, обчислення і сплати податкових платежів і зборів.

Припиняється обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів - зі сплатою податку, збору чи його скасуванням, а також у разі смерті платника. Заборгованість платників податків та зборів у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

Платники податків і зборів мають право:

оскаржувати у встановленому порядку рішення державних податкових осіб та дії їхніх посадових осіб;

одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійсненими державними податковими органами;

подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України. [12, c. 225]

Облік платників податків та зборів здійснюється податковими органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умов предявлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами порядку, становлять систему оподаткування.

Закон України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.97 р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки та відповідальність платників. Загальнодержавні податки і збори встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України. [ 9, c. 73]

Недоліки чинної податкової системи України:

Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є основою для більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки.

Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі.

Застосування спрощеного режиму оподаткування субєктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:

викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема незацікавленість субєктів господарювання у зміні свого статусу як субєктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування.

Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

Діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів, їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни конюнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.

Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб. [16]

Висновки

Отже, система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулювальної функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

Регулювання сучасних економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально повязати інтереси держави з інтересами підприємництва, рядових платників податків. З переходом до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої.

Тож можна зробити висновок, що метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Все це тільки підтверджує думку про те, що чинну податкову систему потрібно реформувати і робити це якнайшвидше. Отже, до теоретичних рекомендацій слід віднести таке:

провадити більш стабільну податкову політику;

прийняти комплексний податковий документ - Податковий кодекс, в якому будуть прописані усі механізми оподаткування в Україні;

спростити саму організаційну структуру податкової системи;

зменшити кількість обовязкових податків та платежів.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку - це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з другого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

До практичних рекомендацій слід віднести, що реформування податкової системи має відбуватися не лише на загальнодержавному рівні, а й на регіональному, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, що має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами бюджетів регіонів.

Список використаної літератури

1. Білик М. Д., Золотько І. А. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000.

1. . Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. - Вид. 2-е, доп., перероб. - К.: Атіка, 2007.

2. . Данилов О. Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. - К., 2001.

3. . Комарницький І.Ф., Економічна теорія: підручник. - Чернівці: Рута, 2006.

4. . Кощий В. Шляхи податкової реформи // Фінанси України. - 1998. - № 7.

5. . Литвиненко Я. В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003.

6. . Литвиненко Я. В., Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2004.

7. . Лондар С.Л. Фінанси: навч. посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2009.

8. . Омелянович Л.А., Папалка А.А., Орлова В.А. Податки і податкові системи. - Донецьк: Дон. ДУЕТ ім. Тугана-Барановського, 2002.

9. . Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. -К.: Юрінком Інтер, 2003.

10. . Стельмащук А.М., Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - Тернопіль: ТАНГ, 2000.

11. . Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навч. посіб. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.

Размещено на Allbest.ru