Система оподаткування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної' частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової' системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб'єктів підприємництва та громадян забеспечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема. податок бюджет економіка

Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забеспечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі.

Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

В 1997 році почався новий етап формування податкової системи України, пов'язаний з утворенням замість колишніх податкових інспекцій нових підрозділів - податкових адміністрацій в областях та містах Києві та Севастополі на чолі з Державною податковою адміністрацією України. Ця реорганізація спричинила подальше оновлення, яке відобразилося в необхідності створення Податкового Кодексу України. До вже існуючих податків та платежів додалися кілька нових (гербовий збір, відрахування до Пенсійного фонду з купівлі-продажу валюти, золота, дорогоцінних металів та каміння, автомобілів), разом з цим деякі платежі та збори до бюджету скасовано (відрахування в фонд Чорнобиля).

Такі нововведення, безумовно, повинні бути підкріплені нормативною базою, тому розроблені нові закони в сфері оподаткування. Першими з пакету законодавчих актів були прийняті зміни і доповнення до Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до Декрету “Про прибутковий податок з громадян”. Ці закони є основними, тобто стосуються найважливіших видів податків, що поповнюють доходну частину бюджету.

В цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення податків і контроль за надходженням їх до бюджету.

Предметом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. 06'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.

Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень - готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обґрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

Робота складається з 2 розділів, підрозділів висновків та списку використаної літератури.

При написанні роботи використані матеріали, надані ДПА України.

1. Податкова система України

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави. Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати приоритетні цілі, пов'язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу , і платників податків.

Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.

Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні:

- перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей;

- друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів;

- третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, податкова система - це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і Місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.

М. П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: - принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги;

- принцип цілісності, принцип єдиної цілі;

- принцип обмеження податкового тиску;

- принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів.

У свою чергу Закон України “Про систему оподаткування” містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, численність податків тощо.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, Це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції.

Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства.

Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості:

- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази;

- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами;

- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.

Щодо складу податкової системи України, то її основу створюють податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування.

Слід зауважити, що, на відміну від основних податків, які становлять серцевину податкової системи України і склад яких не змінюється, склад решти обов'язкових платежів періодично зазнає змін. Законом УРСР “Про систему оподаткування” в редакції від 25 червня 1991 р. до загальнореспубліканських віднесено 16 податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно з Законом України “Про систему оподаткування” в редакції від 18 лютого 1997 р. (зі змінами, внесеними в наступні роки), податкова система включає 23 загальнодержавні податки і збори. Цей перелік був розширений за рахунок включення: рентних платежів; збору до Державного інноваційного фонду; плати за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності; фіксованого сільськогосподарського податку; збору на розвиток виноградарства; єдиний митний збір; гербовий збір. Деякі з цих зборів вже скасовані. В той же час цей перелік включає податки і збори, які на території України ще не справляються (наприклад, податок на нерухомість ще не запроваджено).

Вищезазначене дає можливість зробити висновок про існування в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх - до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого - суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування - звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого.

Слід зауважити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох видів податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо.

Крім обумовлених об'єктивними причинами тенденцій, у розвитку податкової системи України спостерігається така особливість, як обмежене застосування майнових податків, що повинні бути доповненням до особистих. Крім податку на нерухомість до складу податкової системи України поки не входить ще один з поширених у країнах з розвинутою ринковою економікою податків - податок на спадщину і дарування (хоч згідно з законопроектом, що перебуває з 2002 р. на розгляді у парламенті, планується справляти прибутковий податок з громадян зі спадщини та дарування).

Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування. Методологія оподаткування це теоретичне, науково-практичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття "податок" - одночасне дослідження податку як об'єктивної економічної категорії та конкретної форми правових взаємовідносин платників податків з державою.

Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподаткування - це вибір податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.

2. Реформування прямого оподаткування періоду 1991-1996 років

Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон “Про систему оподаткування”. Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України.

В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт).

Законом України від 7 липня 1992 р. було внесено зміни, згідно з якими державна податкова служба в Україні створюється при Міністерстві фінансів України у складі Головної державної податкової інспекції України та державних податкових інспекцій у Республіці Крим, областях, районах, містах і районах. Кількість податкових інспекцій тоді складала 53. В основу побудови організаційної структури органів ДПС України було покладено структуру жорсткої вертикальної централізації з прив'язкою до адміністративно-територіального устрою держави. Така організаційна структура була об'єктивною необхідністю в період розробки основ податкового законодавства країни, створення методологічної бази його реалізації на практиці, налагодження механізму нарахування і стягнення податків.

У Державній податковій службі України було вироблено єдину цілеспрямовану ідеологію розвитку податкової служби, яка полягала в забезпеченні відповідності реформам у суспільному та економічному житті країни. Водночас виявилась необхідність комплексної модернізації органів ДПС України. У чинній організаційній структурі не існувало типової організаційно-функціональної структури районного і обласного рівня, що не сприяло ефективному управлінню діяльності податкових органів.

У результаті реорганізації було закладено важливі організаційні передумови для розвитку методології діяльності та створено нові підрозділи: примусового стягнення податків; по роботі з платниками податків; Державного реєстру фізичних осіб; апеляцій; організації документальних перевірок; податкової поліції; по боротьбі з корупцією; організаційно-розпорядчий; економічного аналізу. Для оперативного супроводження збиткових підприємств було створено відповідне управління у складі податкової міліції, а для посилення правового захисту інтересів держави в податковій сфері - управління правового забезпечення роботи з судами.

Першим керівником податкової служби незалежної України був Віталій Никифорович Ільїн заступник міністра фінансів України - начальник Державної податкової інспекції Мінфіну України в 1990 - 1992 рр. та заступник міністра фінансів України - начальник Головної державної податкової інспекції Мінфіну України в 1993 -- 1996 рр.

В 1992 - 1993 рр. очолював податкову службу Віктор Петрович Тентюк - заступник міністра фінансів України - начальник Головної державної податкової інспекції України.

Формування Україною власної податкової системи розпочалося з 1992 року. Загалом сам процес становлення системи оподаткування в Україні можна умовно розділити на декілька етапів:

- Перший етап відбувся з 1992 року по 1993 рік;

- Другий етап проходив протягом 1994-1999 років.

Перший етап характеризувався суто фіскальною спрямованістю податкової політики. Вона була обумовлена як об'єктивним так і суб'єктивними чинниками. Зокрема далася в знаки первинність фіскальної функції податків, а також історичні передумови становлення податкової системи України, адже держава вилучала колись до бюджету значну частку доходів державних підприємств. Відбувалась часта зміна об'єктів оподаткування, податкових ставок та інших елементів оподаткування стосовно трьох основних податків - податку на валовий доход підприємств, ПДВ та особистого прибуткового податку, що мало на меті збільшення надходжень до бюджету та зменшення його дефіциту. Зокрема, у 1993 році ставку податку на валовий доход було підвищено з 18 до 22 відсотків. 1992 року ставка ПДВ Декретом Кабінету Міністрів була визначена у розмірі 20 відсотків, а в 1993, у зв'язку зі значним дефіцитом бюджету, підвищена до 28 відсотків.

У цей період найвищого рівня досягло й оподаткування доходів фізичних осіб: з 1 грудня 1993 року гранична ставка цього податку була підвищена до 90 відсотків, з 1 жовтня 1994 року вона була скорочена до 50 відсотків, натомість було підвищено мінімальний податковий тягар в усіх інших діапазонах доходів. Внаслідок цього, якщо ВВП, розрахований у постійних рублях 1990 року, за період з 1992 по 1994 рік зменшився у 2,3 рази, то доходи консолідованого бюджету - в 1,6 рази, що свідчить про посилення податкового тиску. Наслідком фіскальної податкової політики стало встановлення надмірного рівня оподаткування у країні, зростання масштабів “тінізації” економіки (хоч остання зумовлена цілим комплексом причин, а не лише податковим тягарям), відбувалося значне зниження валового внутрішнього продукту. На першому етапі сформувалися такі види податків, як податок на прибуток, податок на додану вартість (ПДВ), а також було розроблено три концепції перспективного розвитку системи оподаткування в Україні:

- за першою концепцією суть полягає в оподаткуванні сплачених обсягів реалізації із застосуванням системи диференційованих ставок, які залежали від сфери і виду діяльності;

- друга концепція заснована Головною державною податковою інспекцією, Міністерством фінансів та Міністерством економіки України. Її основними положеннями є: ставка податку на прибуток на рівні 30-3 %, з пільгами для інвестиційної діяльності; зменшення розміру ставки податку на додану вартість до 20%; чітко виражене розмежування загальнодержавних і місцевих податків; перехід в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як обґєкта оподаткування;

- засновником третьої концепції є Український союз промисловців і підприємців. Вона є аналогом другої концепції, але акцент здійснений на значні пріоритети для виробників продукції та товарів.

До прийняття у 1993 році Законів України “Про податок на прибуток” та “Про оподаткування доходів підприємств і організацій”, податкова система в Україні функціонувала за другою концепцією, проте із прийняттям цих законів розміри ставок за даними податками становили згідно із першою концепцією, що підвищило податкове навантаження на виробника.

У 1994 році був прийнятий новий Закон “Про систему оподаткування” з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Як можна реально оцінити діючу податкову систему? Встановлені податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки - доходи підприємств.

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.

Таким чином, утворення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації дасть змогу удосконалити і покращити податковий контроль. А втім, розробка й прийняття податкового законодавства знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів і Верховної Ради. За Програмою діяльності Кабінету Міністрів України заходи, розроблені з метою впорядкування процедури стягнення податків та зборів були визначені такі:

1. Завершити розробку й прийняття Податкового Кодексу України як єдиного нормативного акту, регулюючого всі питання податкових відносин, в тому числі права, обов'язки та відповідальність їх учасників, взаємовідносини держави та платників податків;

2. Внесення змін в законодавство про ПДВ, які передбачають введення механізму гарантованої компенсації із бюджета сум, перевищуючих суми ПДВ, які сплатили підприємства.

3. Утворення багаторівневої телекомунікаційної сіті для накопичення та обміну інформацією в Державному реєстрі фізичних із базою даних юридичних осіб про отримані доходи, стан сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Ці та інші напрямки є основними в розробці нового Податкового Кодексу України.

3. Встановлення податкової системи періоду 1996-2001 років

Створенню та функціонуванню сучасної управлінської та організаційної структури податкової системи також сприяли такі офіційні заходи органів влади України:

* 20серпня 1996 року президент України підписав Указ “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових інспекцій”, 30 жовтня 1996 року - Указ “Питання державних податкових адміністрацій”. Згідно з цими правовими актами податкова служба України офіційно набула свого організаційного та управлінського визначення. Це означало,що податкова служба стала самостійним та незалежним органом державної виконавчої влади,вона мала жорстоку вертикальну управлінську та організаційну структуру і представляла виключно державні інтереси.;

* Тісна взаємодія податкових органів та Міністерства внутрішніх справ України була офіційно визнана зі створенням у липні 2001 року Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

* Для підвищення ефективності та дієвості податкових заходів Державною податковою адміністрацією було розроблено Програму модернізації податкової служби України та утворено Департамент розвитку і модернізації державної податкової служби;

* Для забезпечення кваліфікованої діяльності податкових органів було розроблено систему підготовки і перепідготовки кадрів для податкових інспекцій та створено вищий навчальний заклад - Академію державної податкової служби України,яка здійснює навчання майбутніх податківців;

* З 1997 року Державна податкова адміністрація брала участь у розробці та прийнятті більш як двохсот проектів нормативно-правових актів з реалізації загальних завдань економічної політики України;

* За активну участь у роботі державних фінансових органів та ефективну допомогу у здійсненні заходів щодо поповнення доходної частини державного бюджету в липні 1997 року вперше в Маріїнському палаці відбулося урочисте вручення нагород 34 працівників податкової служби України;

*13 липня 2000 року Президент України підписав Указ “Положення про Державну податкову адміністрацію України”, в якому офіційно визнано, що Державна податкова адміністрація забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики;

*У 2000 році було встановлено День податкової служби України,який визначається щорічно 30червня;

Політику зниження оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності з метою стимулювання їх господарської діяльності було продовжено в 1996 -1997 роках, коли на розгляд Верховної Ради було винесено пакет податкових законопроектів, які передбачали внесення кардинальних змін до системи оподаткування. З цього пакету Верховна Рада ухвалила лише два закони, які створили умови для деякого послаблення податкового тягаря. По -перше, йдеться про перехід до нової методики розрахунку оподаткованого прибутку - за валовими доходами і валовими витратами, яка надає підприємствам можливість підприємствам можливість зменшувати величину оподатковуваного прибутку за рахунок розширення кола витрат, що відносяться до валових. По-друге, запроваджено механізм податкового кредиту та відшкодування з бюджету впродовж місяця суми перевищення податковим кредитом суми податкових зобов'язань щодо ПДВ, тоді як раніше підприємство могло компенсувати ПДВ, сплачений в ціні придбаних ним товарів, матеріальних ресурсів і введених в експлуатацію основних фондів, тільки при реалізації товарів. По - третє, було зменшено з 51 до 47,5 відсотків нарахування на фонд заробітної плати. Однак податкова реформа 1997 року виявилась вкрай не послідовною внаслідок її непродуманості, невміння зіставляти наші можливості і бажання. Податкова політика в Україні у 1997 році мала ті самі вади, що й у попередні роки: некритичне перенесення в Україну досвіду оподаткування в розвинутих країнах без врахування особливостей соціально -економічної ситуації в Україні; намагання ув'язати прийняття Державного бюджету на 1997 рік з ухвалою нових законодавчих актів щодо оподаткування без відповідного нормативного забезпечення, а також практика запровадження окремих законодавчих норм; неузгодженість з бюджетною політикою і реформування інших сфер життя, безпосередньо пов'язаних з податково - бюджетною політикою. Характеризуючи податкову політику в Україні з 1995 року в цілому, треба зазначити, що вона поступово набуває антициклічного характеру, спрямовується на стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання шляхом зниження рівня їх оподаткування. В зв'язку з цим постає два питання: чому ця політика не мала стимулятивного впливу на економіку; чому вона не була адекватно сприйнята громадською думкою. Щодо першого питання, відповідь цілком зрозуміла з аналізу вад податкової політики останніх років. Окрім того зауважимо, що по - перше, вплив податкової політики на економіку проявляється у довгостроковій перспективі. По-друге, найбільше змін у 1995 році зазнала ставка ПДВ, проте це не справило позитивного впливу на економіку. Щодо відповіді на друге питання, то вона визначається такими моментами: непослідовністю податкової реформи; збереження високого ступеня нерівномірності розподілу податкового навантаження серед економічних суб'єктів внаслідок “тінізації” економіки і чималої кількості необґрунтованих пільг; нераціональним використанням бюджетних коштів; посиленням репресивних заходів, спрямованих не проти тих, хто ухиляється від сплати податків, приховуючи свої доходи, а лише проти отримувачів легальних доходів, котрі з тих чи інших причин не можуть своєчасно сплатити податки. У 1998 році спостерігаються нові спроби знизити податкові ставки.

Без визначення цієї міри і відповідно функцій держави та коштів, які необхідні для їх фінансування, встановити частку ВВП, що має перерозподілятись через бюджет, неможливо. Тому всі цифри якими оперують є абсолютно необґрунтованими. Що ж до моделі державного регулювання економіки, то зважаючи на специфіку соціально - економічної ситуації, більш прийнятою для України є не неоліберальна, а кейнсіанська модель, яка передбачає більш високий рівень податкового тягаря. Зокрема, за даними В. Андріанова, у країнах з монетаристською орієнтацією, як правило, питома вага податків у валовому доході фірми коливається від 25 до 35 відсотків, а в країнах де домінує кейнсіанська політика, - від 34 до 45 відсотків. Це означає, що частка податків у ВВП в Україні, за умови її орієнтації на кейнсіанську модель державного регулювання, може бути вищою, ніж у країнах з ліберальною ринкової економікою. Прийнятність для України саме кейнсіанської податкової моделі пояснюється незрілістю механізмів ринкового саморегулювання, глибиною соціально - економічної кризи, складністю і комплексністю проблем трансформації суспільства, що вимагають значного державного втручання в соціально - економічні процеси. Саме таке втручання передбачається кейнсіанською концепцією, в той час як неоліберальна теорія виходить з існування розвинутих механізмів саморегулювання економіки, які передбачають обмежене державне регулювання. Орієнтація на одну з цих моделей визначається не її абстрактними перевагами над іншою моделлю, а відповідністю умовам соціально - економічного розвитку, зі зміною яких одна модель державного регулювання закономірно заперечується іншою. Все вище зазначене дає підстави викласти своє бачення основних рис перспективної податкової політики в Україні. Вихідним пунктом її розробки має стати визначення форм і меж державного втручання в економіку України (розробка моделі державного регулювання економіки України), визначення функцій держави та обсягу фінансових ресурсів, необхідних для їх виконання, спочатку на мінімальному, потім, з розвитком економіки, на прийнятному і нарешті на оптимальному рівні. Проте, певні підходи до розбудови податкової системи вже визначаються. Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні - не відпрацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплата податків. Наша держава не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки. Податкова система України, що сформована сьогодні, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету, яка існувала в колишньому СРСР. Це об'єктивне явище, тому що не можна і недоцільно водночас відійти від усієї попередньої практики. З іншого боку перехід до ринкових відносин потребує відповідних форм і видів оподаткування у зв'язку з чим запозичується досвід країн із розвинутою ринковою економікою. Проблема полягає в тому, що планова і ринкова економіки базуються на протилежних варіантах розподілу ВВП і формування доходів бюджету. Тому суть полягає не стільки в зміні форм і видів оподаткування, скільки, передусім , у переході від одного варіанту розподілу ВВП до іншого. У країнах з розвинутою ринковою економікою вартість реалізованого валового національного продукту розподіляється спочатку між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва - підприємці або юридичні особи, які отримують свою частку у вигляді прибутку, та робітники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу валового національного продукту шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначає рівень оподаткування. Система оподаткування є відкритою і зрозумілою. Якщо державі потрібно додаткові доходи на фінансування певних видатків, то підвищити рівень оподаткування може тільки гласно, тобто їй так треба обґрунтувати свої обрахунки, щоб з ними погодилося суспільство. В цілому при такому формування доходів бюджету основними об'єктами оподаткування є доходи населення. Це не перевага чи недолік, це об'єктивна властивість економічної системи з даним розподілом ВНП.

4. Вдосконалення системи стягнення податків 2001-2011 років

Необхідність реформування податкового законодавства вже давно стала першочерговою у забезпеченні впровадження та реалізації економічних реформ в Україні. Реформа податкової системи передбачає розроблення і запровадження Податкового кодексу України, який включає введення податку на нерухоме майно, значне скорочення малоефективних податків і зборів, зближення податкового і бухгалтерського обліків. Стратифікація українського суспільства, внаслідок якої сформувався значний прошарок зубожілого населення, визначила необхідність проведення реформи, яка б зменшувала податковий тиск на громадян із низьким і середнім достатком, малий і середній бізнес, стимулювала започаткування нового бізнесу та інновацій і в той же час за прогресивною шкалою оподатковувала б високі доходи, розкіш, демонстративне споживання тощо. Модернізація системи оподаткування також має забезпечити ефективне податкове навантаження як чинник конкурентоспроможності економіки з одного боку та ефективний первинний перерозподіл доходів як чинник мінімізації вторинного перерозподілу у вигляді соціальної допомоги, пільг, субсидій тощо - з іншого. Бізнес-середовище в Україні оцінюється як найгірше серед постсоціалістичних країн Європи. Відповідно рейтингу Світового банку «Doing Business» (легкість бізнесу) в 2010 році Україна займала 142 позицію серед 183 країн світу, поступаючись таким країнам, як Польща (72), Росія (120), Угорщина (47), Чехія (74). Порівняно з 2006 роком Україна втратила 14 позицій у цьому рейтингу, що свідчить про погіршення умов ведення бізнесу у країні. Україні не вдалося посилити свої позиції у світових рейтингах у частині конкурентоспроможності економіки та якості середовища. Для усунення негативних тенденцій в Україні потрібно переглянути концептуальні засади економічної політики на принципово іншій, ліберально-демократичній основі. Економічні реформи мають включати системні заходи, спрямовані на:

- створення сприятливого середовища для ведення бізнесу;

- забезпечення довгострокової фінансової стабільності;

- підвищення ефективності державного управління;

- розвиток конкуренції на внутрішньому товарному ринку.

Податкова система покликана забезпечити суспільству якнайбільші доходи і справедливий їх розподіл ціною певної втрати ефективності. Тому оптимальною структурою податків можна вважати ту, за якої максимізується суспільний добробут, а вибір між справедливістю та ефективністю якнайкраще відповідає сподіванням суспільства. Частка податкових надходжень у доходах бюджету в останні роки стабільно утримується на рівні 55-65%. Однак, з огляду на високий рівень тіньового сектора економіки України при одночасному перманентному дефіциті бюджетних коштів і критичному рівні зовнішніх боргових зобов'язань країни в цілому, говорити про просте зниження податкового навантаження до оптимального рівня з метою забезпечення умов для економічного росту недоречно, тому що може виявитися недостатньо резервів і потенціалу для фінансування тимчасового збільшення дефіциту бюджетних коштів, яким завжди супроводжуються подібні заходи. Таким чином, необхідність прийняття Податкового кодексу є об'єктивною. Насамперед це дозволить створити єдину законодавчу базу, що поєднуватиме в собі досі роздрібнені та часом неузгоджені закони, що регулюють податкове законодавство. Податковий кодекс України як єдиний консолідований нормативно-правовий акт надасть можливість запобігти штучній податковій збитковості суб'єктів господарювання. Створення єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечить сталість податкового законодавства в державі.

5. Реформування податкової системи з прийняттям податкового кодексу

Згідно Податкового кодексу України, який прийнято 2 грудня 2010 року, зміни в загальнодержавних податках та зборах відбулися наступним чином: скасовано такі податки та збори: податок на промисел, збір за геологорозвідувальні роботи, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, збір за проведення гастрольних заходів, збір за соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, збір за обов'язкове соціальне страхування, державне мито; - введено заміну наступних податків та зборів: рентних платежів - на рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні та рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - на збір за першу реєстрацію транспортних засобів; збір за забруднення навколишнього середовища - на екологічний податок; акцизний збір - на акцизний податок; введено в дію нові податки та збори: плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів; податок на нерухоме майно, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності та єдиний податок відтепер належать до місцевих податків та зборів. Кодексом передбачено зменшення ставки податку на прибуток.

Основна ставка податку визначена на рівні 16%. Проте вона застосовуватиметься тільки з 01.01.2014 р., а до цього діятимуть перехідні періоди і ставки: з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно - 23 %; з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. включно - 21%; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. включно - 19%; з 01.01.2014 р. 6%. Ефективність ставки залежить від того, як визначається обсяг валових витрат бізнесу: чим більші валові витрати, тим менший прибуток декларують підприємства і, відповідно, менше сплачують податку. Таким чином, Податковий кодекс з одного боку забороняє включати витрати, товари та послуги придбані від приватних підприємців до валових витрат, з іншого - так і не визначає чіткого переліку дозволених валових витрат. Крім того, передбачається встановлення нульової ставки на прибуток для малого бізнесу - на 5-річний період, для готельного бізнесу та легкої промисловості - на 10-річний період. Також звільняються від сплати податку на прибуток кошти підприємств, направлені на модернізацію та впровадження нових технологій. На нашу думку, це сприятиме розвитку конкурентних переваг для розвитку бізнесу. За податковими зобов'язаннями, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно - ставка податку на додану вартість становитиме 20%; з 1 січня 2014 року - 17%. Запроваджується обов'язкова реєстрація податкових накладних платниками ПДВ, якщо сума ПДВ в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Винятком є платники податків у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн. грн., середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, та вони мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток (на період з 01.04.2011 р. до 1.01.2016 р.).Такі платники податку можуть вибрати квартальний податковий період. До об'єкта оподаткування ПДВ не включатимуть консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій із питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем. Таким чином, до цієї дати діятимуть чинні на даний момент правила визначення звичайних цін. Зазначені зміни можна вважати позитивними, однак незначне зниження є не принциповим та не призведе до революційних змін у структурі економіки, адже саме ПДВ є стримуючим фактором розвитку внутрішнього ринку та здійснення структурних змін в економіці, так як основні надходження від ПДВ - це надходження від імпорту, що сплачуються при розмитненні товару, і саме негативний зовнішньоторговельний баланс призводить до того, що ПДВ наповнює бюджет. Що стосується місцевих податків та зборів, то необхідно відмітити такі зміни: загальна кількість скоротилася із 14 до 5. Згідно Податкового кодексу України скасовано податок з реклами, комунальний податок, ринковий збір, збір за видачу ордеру на квартиру, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір із осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за проведення кіно- та телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір із власників собак. Відбулася заміна збору за паркування автотранспорту - на збір за місця для паркування транспортних засобів і курортного збору - на туристичний збір. Введено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Для місцевих рад є обов'язковим встановлення податку на нерухомість, єдиного податку та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Що стосується інших місцевих податків та зборів, то місцеві ради мають право самостійно вирішувати вводити ці податки чи ні. Ніяких інших податків і зборів місцеві ради не мають права вводити. Податок на нерухомість, згідно із новим Кодексом, буде запроваджений із 1 січня 2012 року. Передбачається, що ставки даного податку встановлюватимуться місцевими органами влади. Мешканці квартир загальною площею до 240 квадратних метрів і будинків до 500 квадратних метрів повинні сплачувати 1% розміру мінімальної зарплати за один квадратний метр площі. Ті, хто живе у квартирах і будинках з більшою за вказану площу - 2,7% розміру мінімальної зарплати. Звільнені від оподаткування мешканці квартир площею до 120 квадратних метрів і будинків - до 250 квадратних метрів. Позитивними наслідками податку на нерухомість є регулярне джерело поповнення бюджету та полегшення адміністрування податку. Недоліком введення даного податку є можливість зловживання з метою ухилення від сплати податку. Для прикладу візьмемо пільги для соціальних груп. У зв'язку із введенням податку, спостерігатиметься тенденція перепису житла на ветеранів, інвалідів, тобто нечесним шляхом деякі громадяни зможуть ухилятися від сплати податків. Позитивними наслідками впровадження в діяльність Податкового кодексу для платників можуть бути: -Податковий кодекс України забезпечить встановлення єдиного механізму реалізації державою податкової політики, визначить єдині засади, правила та норми з питань оподаткування як для платників податків, так і органів державної влади, забезпечить уникнення колізійних норм, прогалин у законодавстві та неоднозначного тлумачення норм, які регулюють відносини у сфері оподаткування; скорочення кількості неефективних загальнодержавних податків та зборів на 10, а місцевих - на 9 означає скорочення паперової роботи для бухгалтерів. Це, у принципі, має покращити ситуацію, бо Україна за світовими рейтингами перебуває на доволі низьких позиціях саме по податковому законодавству - не через податковий тиск, який є нижчим, ніж у багатьох країнах Європи, а через те, що для сплати податків треба витратити набагато більше часу, виготовити набагато більше документів, ніж у європейських країнах; - запровадження дворівневої системи оскарження рішень контролюючих органів замість трирівневої, що пришвидшить строки вирішення спірних питань;