Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аналіз оподаткування нерезидентів в Україні

Глобалізація, територіальне розширення Європейського Союзу, економічна інтеграція та мі жнародна міграція людей і капіталів суттєво впливають на фінансово-економічні процеси в Ук раїні і, зокрема, на оподаткування. Створення спільних підприємств, рух робочої сили та ка піталів, загалом співробітництво у сфері економіки передбачають активізацію податкової по літики України на зовнішньоекономічному напрямі. У зв'язку з цим постає проблема опо даткування нерезидентів в Україні.

Дослідженню оподаткування в умовах ринкової трансформації економіки присвячені праці ба гатьох провідних вітчизняних економістів: О.Д. Василика, І.О. Луніної, З.О. Луцишин, П.В. Ме льника, А.М. Соколовської, В.М. Федосова, Л.І. Шаблистої та інших. Проте питання опо да тку вання нерезидентів у наукових працях названих вчених досліджуються фрагментарно, що обумовлює потребу в більш повному вивченні. Саме тому метою даної статті стало висвітлення пи тання оподаткування нерезидентів у контексті міждержавних податкових угод (конвенцій) та впливу оподаткування нерезидентів на динаміку залучення іноземного інвестиційного капіталу в Україну.

Розкриття значення нерезидентів як суб'єктів оподаткування зустрічається в декількох дже релах, проте найбільш повне визначення терміна „нерезиденти” містить ст. 9 Митного ко д ексу України [5].

Нагадаємо, що до нерезидентів відносяться такі категорії фізичних і юридичних осіб:

- громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної осо би (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здій снюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юри дичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та ін ших суб'єктів підприємницької діяльності України;

- розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, то р говельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх фі лії, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних ор ганізацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до законодавства Ук раїни.

Основними законодавчими актами, що регулюють порядок оподаткування нерезидентів в Україні, є закони України „Про податок з доходів фізичних осіб” [9] та „Про оподаткування при бутку підприємств” [10]. податок прибуток нерезидент іноземний

При оподаткуванні іноземних юридичних осіб важливе значення має поняття податкової юри сдикції тієї чи іншої держави. Це питання вирішується на основі двох критеріїв: резидентства та територіальності. Критерій резидентства полягає у тому, що прибутки резидентів даної кра їни (отримані як на території країни, так і за її межами) підлягають оподаткуванню в цій країні. У свою ж чергу, обкладаються лише ті прибутки нерезидентів, які були отримані в цій країні. Критерій територіальності базується на національній приналежності джерела доходу. Опо даткуванню в даній країні підлягають тільки ті доходи, які отримані на її території. Будь-які до ходи, отримані за кордоном, звільняються від оподаткування в даній країні.

Щодо застосування названих критеріїв, різні країни світу підходять по-різному. Наприклад, у Великій Британії нерезиденти сплачують корпоративний податок у випадку, якщо вони ре алізують продукцію в самій Британії через свої філії та відділення. Відповідно, британські ко мпанії, які працюють за кордоном, повинні сплачувати прибутковий податок у цих країнах. Ви плачений за кордоном прибутковий податок вираховується із зобов'язань по даному податку у Великій Британії. У результаті цього компанія сплачує податок за більшою ставкою - іно зе м ною або британською. США також беруть за основу критерій резидентства, який до по в ню єть ся залежно від конкретних обставин територіальним критерієм. Натомість у Франції та Швейцарії в податковій практиці має місце критерій територіальності. Домінуючим є даний критерій для податкової юрисдикції в країнах Латинської Америки. Немало держав, у тому числі Україна, Польща і Росія, виходять із поєднання обох цих критеріїв. Вибір того чи іншого кри терію, зазвичай, пов'язаний із національними інтересами країни. Так, країни, чиї компанії отримують значні прибутки від їх закордонної діяльності та від капіталів, розміщених за ко р доном, при розмежуванні податкової юрисдикції перевагу віддають критерію резидентства, а країни, в економіці яких значне місце займає іноземний капітал, перевагу надають критерію територіальності.

Відсутність єдиного підходу спричиняє виникнення проблеми подвійного оподаткування. Подвійне оподаткування виникає у випадках, коли об'єкт податку або його платник оподатковується в межах однієї або кількох фіскальних юрисдикцій податком певного виду більше, ніж один раз. Здебільшого подвійне юридичне оподаткування зустрічається у випадках ве дення господарської діяльності в міжнародному масштабі внаслідок одночасного за с тосуван ня принципів резидентства та територіальності декількома країнами щодо одного й того ж доходу платника податків. У світовій практиці як країни з розвиненою економікою, так і країни, що розвиваються, користуючись своїм правом на податковий суверенітет, використовують у сво єму національному оподаткуванні обидва принципи.

Міжнародне подвійне оподаткування (double taxation) [14, с. 401] - одночасне обкладання в різних країнах ідентичними податками або такими, які мають однакову природу, зустрічається до сить часто. Зазвичай це прибуткові та майнові податки, якими обкладаються доходи від пра ці чи від капіталу. Розрізняють міжнародне економічне подвійне оподаткування та між на родне юридичне подвійне оподаткування. В економічному розумінні поняття „подвійне опо даткування” виникає у випадку, коли відсутня повна ідентичність оподатковуваних суб'єктів, а даний об'єкт відсутній двічі стосовно податку. Визначення міжнародного юридичного подві йного оподаткування, як конфлікту правових основ, що виникає, коли в межах первинних фіскальних юрисдикцій податкова влада обкладає податком той же об'єкт, дає нам Типова М о дель Договору Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) [4, с. 125].

Значні розбіжності у визначенні резидентства між різними країнами - досить поширене яви ще, що призводить до випадків подвійного резидентства стосовно деяких компаній. Про бле ми подвійного оподаткування вирішуються шляхом укладення міжнародних податкових угод (конвенцій) та врегулювання вітчизняного податкового законодавства. За допомогою по даткових угод досягається розмежування податкової юрисдикції щодо доходів юридичних і фізичних осіб між урядами країн-партнерів, усувається можливість неправомірного за сто сування в односторонньому порядку національного режиму оподаткування. Зазвичай, у таких угодах місце перебування центру фактичного керівництва (офісу, штаб-квартири) і є ос таточним критерієм.

Підраховано, що в світі діє понад 1 000 міжнародних податкових угод. Перші форми взаємодії де ржав у сфері оподаткування були відомі ще в позаминулому столітті. Так, у 1843 році було ук ладено угоду з питань адміністративної допомоги в оподаткуванні та обміні фіскальною ін формацією між Бельгією та Францією, а у 1845 р. - між Бельгією та Нідерландами [6, с. 43]. До говори, які були укладені ще до Другої світової війни та у післявоєнні десятиліття, зберігають свою силу і нині. Головна особливість міжнародних податкових угод полягає в тому, що як еле менти міжнародного податкового права вони мають пріоритет над національним за ко но дав ством. Крім того, міжнародні угоди набирають чинності після виконання внутрішніх де р жав них процедур, а саме: після ратифікації податкової конвенції Міністерство закордонних справ надсилає повідомлення (ноту) другій стороні про те, що перша сторона виконала внут рі шньодержавні процедури (тобто ратифікувала угоду) і чекає аналогічного повідомлення. Лише після надходження ноти про ратифікацію міжнародна угода (договір, конвенція) набирає чинності. Парафування договорів (необов'язкова, але досить поширена процедура) відповідно до Віденської Конвенції „Про право міжнародних договорів” [2] (ратифікована Україною 14.05.86 р. у складі СРСР) відбувається до офіційного підписання угоди.

Найбільш суттєвою подією щодо запобігання подвійного оподаткування стало прийняття Фі нансовим комітетом Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР) „Моделі Договору про запобігання подвійного оподаткування доходів від праці і капіталу” (за версією 1963, 1977 і 1992 років) [4, c. 126]. Проте дана типова Модель Договору ОЕСР про подвійне опо даткування не може вирішити всі проблеми, що виникають при укладенні двосторонніх угод. Хоча договори про запобігання подвійного оподаткування укладаються в інтересах пла тників податків, а їхні умови і постанови роблять сторони-учасниці договору більш при ваб ливими для інвесторів з погляду фінансових зобов'язань, досить часто деякі питання опо дат ку вання окремих видів господарської діяльності потребують додаткового розгляду та вре гу лю вання (шляхом укладення додаткових угод).

Україна також використовує міжнародні податкові угоди. Застосування норм національного законодавства, перш за все ст. 9 Конституції України [3], ст. 19 Закону України ”Про систему опо даткування” [11], ст. 18.1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” [10], гарантують першочерговість норм міжнародного права над національним. Зокрема, в ста тті 18.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що у разі, як що міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші пра вила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Режим оподаткування нерезидентів - один із факторів інвестиційного клімату. Україна є досить привабливою європейською державою для іноземних інвесторів, якщо мати на увазі місткий ринок, низьку ціну робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови. Однак законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні ще недосконале. Не раз говорили про те, що постійна зміна законів і нормативних актів не сприяє підвищенню привабливості інвестиційного клімату.

Залучення іноземного інвестиційного капіталу є дуже важливим для української економіки, так як вона не має достатньо власних ресурсів. Обсяг прямих іноземних інвестицій (тобто сукупного капіталу нерезидентів) в Україну протягом останніх п'яти років становив: у 2009 р. - 36 885 млн грн., у 2010 р. - 53 555 млн грн., у 2011 р. - 51 080 млн грн., у 2012 р. - 63 671 млн грн., у 2013 р. - 58 457 млн грн. [15, c. 229]. Відносно внутрішніх інвестицій це становить: 49 %, 77 %, 89 %, 73 %, 76 %, оскільки власні інвестиції України в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування протягом останніх п'яти років становили відповідно: у 2009 р. - 33 958 млн грн., у 2010 р. - 37 552 млн грн., у 2011 р. - 53 629 млн грн., у 2012 р. - 52 573 млн грн., у 2013 р. - 67 178 млн грн. [15, c. 290] .

Покращання ситуації щодо залучення іноземного капіталу потребує розширення кола кра їн, з якими необхідно укласти міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування, ад же зміни концепції та принципів оподаткування призводять до невідповідності та різночитань но рм законодавства, що стримує приплив іноземного капіталу. Так, відповідно до ст. 3 Закону України „Про режим іноземного інвестування” [13] іноземним інвесторам надано право мати частку в статутному капіталі господарських товариств, створених в Україні. І хоча в Україні про голошено єдиний режим здійснення підприємницької діяльності для всіх суб'єктів госпо дарювання, який повинен передбачати і єдиний режим оподаткування аналогічних операцій ді яльності та доходів, доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, всупереч такій вимозі, опо датковуються в більш обтяжливому порядку, ніж аналогічні доходи інвесторів-резидентів. У правовому забезпеченні зовнішньоінвестиційних зв'язків в Україні є багато питань, що по требують термінового вирішення. Саме тому, за оцінками експертів Європейського центру еко номічних досліджень, ризикованість інвестування в Україну складає 80 %. Україна посідає од не з останніх місць у світі за таким показником.

Ще більш неприваблива ситуація щодо залучення іноземних інвестицій в регіони України. Для порівняння візьмемо по три регіони з найбільшими та з найменшими інвестиціями [15, c. 294].

Найбільша кількість іноземних підприємств зосереджена в м. Києві. Дуже низький рівень присутності іноземного капіталу в Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та інших областях. Вважаємо, що з метою залучення іноземних інвестицій деяким регіонам доцільно надати статус вільної економічної зони.

З метою оподаткування податком на прибуток у разі одержання послуг від нерезидента можливі два випадки:

1) послуги надаватимуться на території України;

2) послуги фактично надаватимуться за межами України.

У другому випадку дохід буде одержано нерезидентом не на території України, тож і податків в Україні не буде. Але пам'ятайте, що підтвердженням факту здійснення господарської операції є первинний документ, який має бути складений під час здійснення госпоперації, а якщо це неможливо -- безпосередньо після її закінчення (п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік). Місце складання документа має засвідчити, що послуга фактично надавалася за межами території України.

За загальним правилом виплати нерезиденту за надані послуги (виконані роботи) відноситимуться до доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості наданих резиденту послуг (робіт) від такого нерезидента. Тож згідно з пп. «й» п. 160.1 ПКУ такі суми не оподатковуються додатково ні у джерела виплати, ні за рахунок нерезидента. Але щодо оподаткування деяких інших видів доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України від наданих послуг, є винятки. Так, послуги інжинірингу та рекламні послуги (у разі їх надання на митній території України) обкладаються податком на прибуток відповідно до ст. 160 ПКУ.

Вимогу щодо оподаткування інжинірингових послуг наведено у пп. «г» п. 160.1 ПКУ, тому при виплаті таких доходів нерезидент утримує податок 15% від суми доходу, «...який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності» (п. 160.2 ПКУ).

Щодо виплат резидента нерезиденту за надані послуги реклами, то такі послуги не обкладаються так званим податком на репатріацію і не треба утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок відповідно до п. 160.2 ПКУ. Але згідно з п. 160.7 резиденти, «які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок». Причому, як випливає з відповіді в ЄБПЗ, податківці дотримуються думки, що в разі надання нерезидентом послуг з реклами оподатковуватися за ставкою 20%, відповідно до п. 160.7 ПКУ, мають виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, що здійснюються резидентом власним коштом незалежно від місця надання зазначених послуг.Сума податку нараховується «зверху» на суму виплати. Тобто сума виплати (гривневий еквівалент), помножена на 20%, дорівнюватиме сумі податку, який має сплатити платник податку на прибуток -- резидент при виплаті нерезиденту за виробництво та/або розповсюдження реклами.

Консалтингові та маркетингові послуги, придбані у нерезидента, не треба оподатковувати за ставкою 15% відповідно до п. 160.2 ПКУ. Адже ці виплати нерезиденту відноситимуться до доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості наданих резиденту послуг від такого нерезидента, а тому, згідно з пп. «й» п. 160.1 ПКУ, не оподатковуються додатково ні у джерела виплати, ні за рахунок нерезидента.

Приклад 1. Підприємство «Olio di oliva», зареєстроване в Iталії, відкрило своє представництво у м. Києві та реалізує в Україні оливкову олію за плату. Прибуток київського представництва підлягає обкладенню податком на прибуток з урахуванням особливостей, установлених ст. 160 ПКУ, а також міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Iталією.

Приклад 2. Підприємство «Адольф», зареєстроване у м. Львові, -- 100% дочірнє підприємство німецької фірми «Adolf und C^о». Дивіденди, що виплачуються німецькій компанії «Adolf und C^о» у I кварталі 2013 р., є доходами з джерелом походження з України. Тож підлягатимуть оподаткуванню згідно з нормами п. 153.3 і ст. 160 ПКУ. У цьому випадку слід сплатити:

1) авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 19%, без зменшення суми дивідендів на суму такого податку;

2) податок з доходів нерезидентів (дивідендів) у розмірі 15% за рахунок таких доходів. Але за наявності міжнародної угоди між Україною та Німеччиною про уникнення подвійного оподаткування такі дивіденди оподатковуються згідно з міжнародною угодою.

Уникнення подвійного оподаткування

Чинний перелік країн, з якими Україна підписала угоди про усунення подвійного оподаткування та взаємний захист інвестицій, надано в листі ДПСУ від 12.01.2012 р. №811/7/12-1017.

Тож якщо Україна має з державою нерезидента ратифікований ВР договір про уникнення подвійного оподаткування, застосовуються норми міжнародного договору.

У статті 103 ПКУ міститься порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. Відповідно до п. 103.4 ПКУ, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидента є подання нерезидентом особі, що виплачує доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Причому, як зазначено у п. 103.5 ПКУ, така довідка «...видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України». Також особі, яка виплачує доходи нерезидентові, слід врахувати особливості, передбачені п. 103.6 ПКУ. У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом ДПС під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Якщо ж нерезидент подав довідку з інформацією за попередній звітний період (рік), то резидент може застосовувати правила міжнародного договору щодо звільнення (зменшення) від оподаткування у звітному (податковому) році, але з обов'язковим отриманням довідки від такого нерезидента за поточний рік після закінчення такого звітного року (п. 103.8 ПКУ). Якщо ж нерезидент не подав довідку, доходи такого нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України (п. 103.10 ПКУ).

У всіх випадках при виплаті доходу нерезиденту, незалежно від того, як відбувалося оподаткування доходів останнього (за законодавством України чи згідно з міжнародними угодами), особа, яка здійснює таку виплату, зобов'язана подавати до органу ДПС за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, що на сьогодні встановлено Мінфіном. Такий обов'язок резидента випливає з п. 103.9 ПКУ. Фактично це тепер не окремий звіт, а складова (невід'ємний додаток ПН) до декларації з прибутку, в якій заповнено рядок 17 (за формою, затвердженою Наказом №1213). У самому додатку ПН є дві таблиці, перша з яких і має назву «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України». Додаток ПН подається на кожного нерезидента окремо, а в самій декларації з прибутку слід зазначити кількість поданих додатків ПН, а не просто поставити відмітку «Х» біля відповідного додатка в полі «Наявність додатків».

Відображення у звітності

Декларація з податку на прибуток містить відомості про суму податків, які утримуються при виплаті доходів нерезиденту протягом звітного податкового періоду. У декларації за формою, затвердженою Наказом №1213, ці відомості відображаються наростаючим підсумком з початку року у рядку 17 декларації. Цей рядок є результатом розрахунків, проведених у додатку ПН. Своєю чергою, дані рядка 17 декларації попереднього періоду переносяться до рядка 18 звітної декларації, а рядок 19 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду» обчислюється як різниця (рядок 17 -- рядок 18).

У шапці додатка зазначаються такі дані:

-- повне найменування нерезидента;

-- його місцезнаходження;

-- назва (українською мовою) і код країни резиденції (за Класифікатором держав світу);

-- код нерезидента у країні резиденції;

-- відмітка про наявність офшорного статусу (згідно з Переліком офшорних зон, затвердженим розпорядженням КМУ від 23.02.2011 р. №143-р).

Сам додаток складається з двох таблиць: у таблиці 1 наводиться розрахунок податкових зобов'язань нерезидента в розрізі окремих видів отриманих ним доходів із джерел їх походження в Україні. Таблиця 2 містить розрахунок прибутку від операцій з безпроцентними (дисконтними) облігаціями та казначейськими зобов'язаннями.

Таблиця 1 заповнюється наростаючим підсумком з початку податкового періоду. У колонці 1 зазначаються види доходів, отриманих нерезидентом у звітному періоді.

Сума доходів, яку вписують до колонки 3 цієї таблиці, визначається за правилами, зазначеними у ст. 160 ПКУ. Доходи, що не підлягають оподаткуванню, також включаються до загальної суми доходів, отриманих нерезидентом у звітному періоді (рядки 17, 18 таблиці 1 додатка ПН), але податкові зобов'язання щодо них не визначаються.

Сума прибутку від операцій з безпроцентними (дисконтними) облігаціями та казначейськими зобов'язаннями до рядка 16 цієї колонки таблиці 1 переноситься із рядка 16 колонки 5 таблиці 2 додатка ПН.

У колонці 4 таблиці 1 зазначено ставку податку щодо кожного виду доходів. Зверніть увагу: у рядку 16 цієї колонки відображується основна ставка податку, адже зазначений у цьому рядку прибуток від операцій з безпроцентними (дисконтними) облігаціями та казначейськими зобов'язаннями оподатковується саме за цією ставкою. Вона визначається пунктами 151.1 та 10 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ¹, проставляється у рядку 10 декларації і повторюється у відповідних колонках рядків 16 таблиць 1 і 2 додатка ПН.

Якщо міжнародним договором встановлюється інша ставка податку, то у колонці 5 таблиці 1 зазначається саме ця ставка для оподаткування. А у виносці додатка ПН додатково слід зазначити назву договору та норму, за якою застосовується передбачена договором ставка податку (порядок застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування встановлено ст. 103 ПКУ).

Коли податкові зобов'язання за всіма видами отриманих нерезидентом доходів розраховано, підсумок зазначається у рядку 20 таблиці 1 і переноситься до рядка 17 ПН звітної декларації. Зауважте, що ці податкові зобов'язання не впливають на розмір податку на прибуток, який платник повинен сплатити до бюджету за звітний період.

Приклад 3. Підприємство у IV кварталі 2012 року нарахувало нерезиденту:

-- дивіденди у сумі 25000,00 грн;

-- прибуток від операцій з казначейськими зобов'язаннями (номінал -- 50000,00 грн, ціна придбання -- 32000,00 грн) -- 18000,00 грн (з початку року виплати доходу не здійснювались).

2. Податок на прибуток для постійних представництв нерезидентів

Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Пункт 160.8 ПКУ

Платники та об'єкт оподаткування

Порядок №115 передбачено для застосування постійними представництвами, що є платниками податку на прибуток. Підпункт 14.1.193 ПКУ визначає постійне представництво як постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

Відповідно до п. 160.8 ПКУ, суми прибутків нерезидентів, що провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, але й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що здійснюється ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складання нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності (Розрахунок 1 розділу III Порядку №115).

Такий відокремлений баланс має бути погоджено з органом ДПС за місцезнаходженням постійного представництва. Якщо прибуток нерезидента з України прямим підрахунком визначити неможливо, ДПС визначає його як різницю між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (Розрахунок 2 розділу IV Порядку №115).

Українські підприємства, що надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (у т. ч. укладення договорів з іншими резидентами від імені та на користь нерезидента), мають утримувати і перераховувати до бюджету податок із доходу з України, отриманого таким нерезидентом. Сума податку визначається в порядку, передбаченому для оподаткування прибутку нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах ДПС як платники податку. Такі особи теж подають Розрахунок 1 або 2.

Крім Розрахунків 1 та 2, Порядком №115 затверджено додатки до звітності. Зокрема, це додатки ПН, ВП та «Відомості».

Додаток ПН призначено для відображення сум доходів, що виплачувалися у звітному періоді нерезиденту, та утриманого з них податку (п. 160.1 ПКУ). Зверніть увагу: на кожного нерезидента заповнюється окремий додаток ПН. Так, якщо за звітний квартал виплачувалися доходи 12-ти нерезидентам, то до Розрахунку 1 має бути подано 12 додатків ПН.

Додаток ВП заповнюється лише в разі самостійного виправлення помилки попереднього періоду у складі звітного/звітного нового Розрахунку. Якщо виправлення помилки здійснюється через УР, додаток заповнювати не треба. Отже, помилку можна виправити або окремим додатком ВП, або через рядки 15 -- 19 таблиці 1 Розрахунку 1.

Додаток «Відомості» призначено для розшифрування звільненої від оподаткування діяльності.

Зазначені додатки заповнюються як до Розрахунку 1, так і до Розрахунку 2.

Крім Розрахунків 1 або 2, звичайну декларацію подавати не треба. Розрахунки подаються наростаючим підсумком у гривнях без копійок.

Звітність за 2012 рік подається до органу ДПС протягом 40 днів після звітного кварталу, а термін сплати податку становить 50 днів від дня закінчення звітного кварталу.

Порядок розрахунку оподатковуваного прибутку постійного представництва

Об'єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України. Він, своєю чергою, визначається за формулою:

П = Д - Св - В ,

де: Д -- суми доходів звітного (податкового) періоду (визначаються згідно зі статтями 135 -- 137 розділу III ПКУ);

Св -- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

В -- сума інших витрат звітного (податкового) періоду (визначаються згідно зі статтями 138 -- 143 розділу III ПКУ з урахуванням правил, установлених ст. 152).

Крім того, об'єктом оподаткування є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що оподатковується за ст. 160 ПКУ.

Податковою базою податку на прибуток постійного представництва є грошовий вираз прибутку як об'єкта оподаткування, що визначається за нормою ст. 134 з урахуванням статей 135 -- 143 ПКУ. А сам податок на прибуток нараховується платником податку самостійно за ставкою, визначеною у ст. 151 з урахуванням Перехідних положень (на 2012 р. -- 21%, з 01.01.2013 р. -- 19%).

Порядок складання розрахунку на підставі відокремленого балансу

Нерезидент, який провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності через постійне представництво в Україні, має визначати суму прибутку в Україні на підставі складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності -- Розрахунок 1.

По суті, відокремлений баланс фінансово-господарської діяльності -- це баланс доходів, відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку, та витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом.

Оподатковуваний прибуток -- це різниця між відокремленими доходами постійного представництва та витратами, понесеними постійним представництвом.

Для обчислення відокремлених доходів постійного представництва шляхом прямого підрахування платник податку подає до органу ДПС дані про:

1) загальні обсяги отриманих доходів та понесених витрат від провадження господарської діяльності нерезидента загалом;

2) загальну кількість працівників (загальна кількість працівників для постійного представництва нерезидента є середньою кількістю працівників протягом звітного (податкового) періоду);

3) вартість основних засобів нерезидента (вартість ОЗ має зазначатися не на конкретну дату, наприклад на кінець звітного періоду, а як середня вартість протягом усього звітного (податкового) періоду).

Такі дані мають бути завірені податковою службою у країні резиденції, належним чином легалізовані та перекладені українською мовою. При складанні Розрахунку 1 ці показники платник податку відображає у рядку 01 таблиці 1 та у рядках 01, 04, 07 таблиці 2 цього Розрахунку.

Крім того, якщо у країні резиденції через існуючі правила нерезидент подає податкову декларацію про доходи раз на рік або раз на півріччя, зазначені дані за інший податковий період можуть бути засвідчені аудитором (аудиторською фірмою). Якщо податкові періоди збігаються, тобто йдеться про дані за той самий податковий період, у якому податкова звітність подається у країні резиденції, дані мають бути засвідчені тільки податковою службою країни резиденції. У розділі III Порядку №115 докладно розписано порядок заповнення Розрахунку 1.

Зверніть увагу: у разі самостійного виправлення платником податку помилок минулих звітних (податкових) періодів шляхом уточнення показників розрахунку, згідно зі ст. 50 ПКУ, платник має право виправитися через поточну декларацію або шляхом подання УР.

Рядки 15 -- 19 у таблиці 1 Розрахунку 1 заповнюються у разі самостійного виправлення помилки через поточну звітність. Якщо виправлення здійснюється через поточну декларацію, подається додаток ВП.

Додаток ПН подається у разі виплати доходів нерезиденту та утриманні з них податку. У ньому окремо розписуються види доходів (дивіденди, роялті, фрахт, доходи від інжинірингу тощо) відповідно до п. 160.1 ПКУ та сума податку, утриманого та сплаченого в розрізі кожного окремого виду доходу нерезиденту.

Порядок складання розрахунку органом ДПС

Якщо представництво не має змоги надати засвідчені дані щодо загальних обсягів отриманих доходів та понесених витрат від здійснення госпдіяльності нерезидента загалом, загальної кількості працівників та вартості основних засобів нерезидента, Розрахунок 1 не подається. Орган ДПС самостійно визначає такому представництву оподатковуваний прибуток. Це робиться через застосування до сум доходів коефіцієнта 0,7. Постійне представництво, податкові зобов'язання якого визначаються із застосуванням коефіцієнта 0,7, складає «Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби» -- Розрахунок 2. Докладний механізм заповнення Розрахунку 2 наведено в розділі IV Порядку №115.

У разі самостійного виправлення помилок минулих звітних (податкових) періодів має бути подано додаток ВП у складі звітності за звітний (податковий) період, у якому наводиться інформація про виправлені помилки. Як і в ситуації із додатком ВП до Розрахунку 1, за кожен звітний (податковий) період, у якому виявлено помилки, подається окремий додаток. У разі подання Розрахунку 2 та виплати у звітному періоді доходів нерезиденту постійне представництво у вигляді додатка до звітності має подати додаток ПН.

3. Особливості оподаткування доходів за міжнародними договорами України

Не всі доходи з України мають бути оподатковані. Відповідно до п. 103.4 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей пунктів 103.5 і 103.6 ПКУ особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Такі нерезиденти разом із Розрахунком 1 чи 2 повинні подати також додаток до розрахунку -- «Відомості про доходи (прибуток), що звільнені від оподаткування на підставі міжнародних договорів України», докладний механізм заповнення якого прописано розділом V Порядку №115.

«Відомості» складаються з чотирьох розділів за окремими видами діяльності, доходи від яких, отримані постійним представництвом, звільняються від оподаткування в Україні відповідно до міжнародного договору. Їх заповнення має свої особливості.

Так, основною діяльністю визначається діяльність нерезидента, визначена у його статутних документах. Вона має бути регулярною і постійною протягом усього календарного року, на який припадає звітний (податковий) період. На таку діяльність є обмеження: будь-який вид діяльності із зазначених у розділі «Діяльність допоміжного або підготовчого характеру» або сукупність всіх цих видів діяльності не повинні бути основними або одним із видів основної діяльності нерезидента.

Якщо постійне представництво, відповідно до міжнародного договору, визнано агентом з незалежним статусом, то дохід, отриманий унаслідок такої діяльності, звільняється від оподаткування (п. 5.5 розділу V Порядку №115). Але в разі якщо така особа здійснює міжнародні перевезення через агента з незалежним статусом, він має заповнити у «Відомостях» не розділ II, а розділ IV «Міжнародні перевезення та пов'язані з ними доходи».

Приклад 4. Витрати нерезидента за 2012 рік становлять 5782000,00 грн. Iз них 485000,00 грн -- витрати постійного представництва в Україні. Вартість ОЗ -- 1458000,00 грн, із них 365000,00 грн належать постійному представництву. Кількість працівників нерезидента -- 140 осіб, із них 23 особи працюють в Україні.

Доходи головної компанії -- 46489000,00 грн, податок на прибуток за три квартали постійного представництва -- 1200000,00 грн. Нерезидентам за весь період 2012 року доходи не виплачувалися. Діяльність, звільнена від оподаткування, не провадилася.

Постійне представництво подає всі необхідні дані про діяльність нерезидента, засвідчені та належним чином легалізовані, до ДПС за аналогічний податковий період. Фрагмент заповнення таблиць Розрахунку 1 за 2012 рік подано на зразку 3.

Зразок 3

Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності

Приклад 5. Те саме представництво не має отриманих від нерезидента належним чином засвідчених даних про діяльність головної компанії, але має дані про доходи представництва. Представництво має заповнити Розрахунок 2 -- фрагмент заповнення див. на зразку 4.

Зразок 4

Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом ДПС

4. Оподаткування офшорних витрат

У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їхні банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їхніх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Пункт 161.2 ПКУ

Нерезиденти, що мають офшорний статус

Витрати за офшорними операціями включаються до складу витрат, що зменшують об'єкт оподаткування (є деякі витрати, що не включаються до податкових, понесені при співпраці з офшорними нерезидентами, про що далі). Але їх податковий облік має свої особливості. До нерезидентів, що мають офшорний статус, п. 161.3 ПКУ відносить нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, за винятком тих, які хоч і розташовані на території офшорних зон, але «надали платникові податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента». Отже, відповідно до п. 161.2 ПКУ витрати платників податку на оплату товарів (робіт, послуг), отриманих від нерезидентів з офшорним статусом, включаються до складу витрат у розмірі 85% від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Якщо нерезидент, розташований в офшорній зоні, надасть платникові податку згадану вище виписку із правовстановчих документів, зазначене обмеження не застосовується, і такі витрати платника у повному розмірі братимуть участь у визначенні об'єкта оподаткування.

Своїм розпорядженням від 23.02.2011 р. №143-р Кабмін затвердив перелік офшорних зон.

I зазначений у п. 161.2 ПКУ порядок оподаткування починає застосовуватися з наступного кварталу після офіційного опублікування переліку (тобто діє з 01.04.2011 р.).

Але тут слід мати на увазі, що платник податку спочатку визначає витрати (статті 138 -- 143 ПКУ), а вже потім застосовує щодо них 85-відсоткове обмеження. При цьому не відносяться у повному обсязі до витрат отримані (придбані) у нерезидента з офшорним статусом:

1) послуги консалтингу, маркетингу, реклами -- абз. 2 пп. 139.1.13 ПКУ;

2) інжинірингові послуги -- пп. «а» пп. 139.1.15 Кодексу;

3) а також роялті, нараховані на користь такого нерезидента -- пп. «а» пп. 140.1.2 ПКУ.

Приклад 6. Підприємство у III кварталі 2012 р. оплатило і отримало від офшорного нерезидента (умовно у перерахунку на грн, облік курсових різниць не розглядається):

-- товари на суму 125000,00 грн;

-- послуги з доробки товарів -- на 1500,00 грн;

-- послуги з фасування -- на 10000,00 грн;

-- рекламні послуги -- 15000,00 грн.

Увесь отриманий товар було реалізовано у IV кварталі, вартість реалізації -- 160000,00 грн (без ПДВ). У III кв. також було отримано від резидента-постачальника -- платника податку на прибуток на загальних підставах товар за ціною 100000,00 грн (умовно -- без ПДВ) і відвантажено на суму 120000,00 грн (умовно -- без ПДВ). Облік ПДВ не розглядається. Iнші операції у 2012 р. не здійснювалися.

До складу витрат у податковому обліку можна віднести плату на:

-- придбання товару -- у сумі 100000,00 грн (від резидента-постачальника);

-- придбання товару -- у сумі 106250,00 грн (125000,00 х 85%);

-- доробку товару -- у сумі 1275,00 грн (1500,00 х 85%);

-- фасування -- у сумі 8500,00 грн (10000,00 х 85%).

Рекламні послуги в повному розмірі не включаються до витрат у податковому обліку.

Розподіл витрат

Понесені витрати з придбання товарів (послуг) в офшорних нерезидентів, зрештою, як і всі інші витрати, зменшують об'єкт оподаткування і розподіляються (з урахуванням винятків, зазначених у статтях 139 -- 140 ПКУ) таким чином.

Слід врахувати, що відповідно до пунктів 138.4 -- 138.5 ПКУ витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

А от інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (визнані в бухобліку).

Приклад 6 (продовження). За умовами прикладу 6 у податковому обліку витрати, отримані від нерезидента з офшорним статусом і повністю оплачені, розподіляються таким чином:

1) до собівартості відносяться витрати на придбання реалізованого товару в сумі 106250,00 грн та його доробку -- 1275,00 грн, тобто на загальну суму 107525,00 грн. Вони будуть включені до декларації у періоді продажу товару (тобто у IV кварталі);

2) до інших витрат відповідно до розподілу витрат, затвердженого на підприємстві, слід включити вартість фасування -- 8500,00 грн (як складову витрат на збут). Вони включаються до декларації за три квартали (тобто у періоді їх понесення).

Відображення у звітності

Для розрахунку офшорних витрат у декларації за формою, затвердженою Наказом №1213, передбачено додаток ВО «Розрахунок витрат при здійсненні операцій з нерезидентом, що має офшорний статус». Цей додаток заповнюється і подається тільки у складі декларації з податку на прибуток за звітний рік.

Підсумки з додатка ВО, своєю чергою, можуть бути складовою при формуванні собівартості реалізованих товарів або інших витрат. У першому випадку підсумок із додатка ВО у вигляді собівартості реалізованого товару відображається у рядку 05.1 декларації. У другому випадку підсумок із додатка ВО переноситься до рядка 06.4.37 додатка IВ і у складі інших витрат відображається у рядку 06.4 декларації з прибутку.

Приклад 6 (продовження). За умовами прикладу 6 декларацію з податку на прибуток слід заповнити так.

Три квартали. Для відображення у декларації за три квартали вартості придбаних у офшорного нерезидента допоміжних матеріалів (як складової інших витрат) додаток ВО не заповнюється:

1) у рядку 05.1 декларації відображається собівартість товару -- 100000,00 грн, отриманого від резидента та реалізованого у цьому періоді;

2) у рядку 06.4.37 додатка IВ послуги з фасування, отримані від офшорного нерезидента. Такі послуги не відображаються у рядку 06.2 як витрати на збут, а відображаються як розрахована частина інших витрат -- 85000,00 грн;

3) дані додатка IВ переносяться до рядка 06.4 декларації з прибутку.

Річна декларація. У декларації за 2012 рік заповнюється додаток ВО, а доходи від продажу придбаних у офшорного нерезидента товарів відображаються одночасно з їх собівартістю у такому порядку:

Відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі -- ПКУ), у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їхні банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 -- 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу (пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).

Згідно з пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПКУ амортизація -- це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності (п. 144.1 ст. 144 ПКУ). Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, як окремий об'єкт амортизації (п. 146.1 ст. 146 ПКУ). Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю (п. 146.4 ст. 146 ПКУ).

Враховуючи викладене, оскільки витрати на придбання основних засобів не включаються до складу витрат, а підлягають амортизації, то при придбанні основного засобу у нерезидента, який має офшорний статус, витрати на його придбання у повному розмірі враховуються у первісній вартості такого об'єкта.

Чи повинен резидент-ЮО при виплаті доходів з джерелом походження з України на користь нерезидента-ФО утримувати податок з таких доходів згідно з нормами ст. 160 ПКУ?

Пунктом 160.2 ст. 160 розділу III ПКУ встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у т. ч. на рахунки нерезидента, що ведуться у національній валюті), зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків їхньої суми та за їхній рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Перелік доходів, які слід розуміти як доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, наводиться у пункті 160.1 ст. 160 ПКУ. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного у статті 160 ПКУ, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати (п. 152.8 ст. 152 ПКУ).

Згідно з пп. 14.1.122 ст. 14 ПКУ нерезиденти -- це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їхні зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Проте згідно з пп. 170.10.1 ст. 170 розділу IV ПКУ доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV ПКУ для нерезидентів).

Відповідно до пп. 170.10.3 ст. 170 ПКУ, у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом -- юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладання договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити у договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Згідно з пп. 168.1.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок зі суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення подвійного оподаткування доходів, які виплачуються (нараховуються, надаються) фізичній особі -- нерезиденту резидентом -- юридичною особою, податок, передбачений п. 160.2 ст. 160 розділу III ПКУ, не утримується, але такі доходи оподатковуються згідно з нормами п. 170.10 ст. 170 розділу IV ПКУ.

Чи оподатковуються як фрахт відповідно до п. 160.5 ст. 160 ПКУ доходи нерезидента за перевезення вантажів автомобільним транспортом за межами митної території України?

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними цією статтею. З метою цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, фрахт та доходи від інжинірингу (пп. «г» п. 160.1 ст. 160 ПКУ).

Згідно з пп. 14.1.260 ст. 14 ПКУ фрахт -- винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 160.5 ст. 160 ПКУ сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому оскільки визначальним для оподаткування є доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, у розумінні п. 160.1 ст. 160 ПКУ, то сума фрахту оподатковується незалежно від території здійснення нерезидентом такої діяльності.



Висновок

На нашу думку, для залучення іноземного капіталу, який дасть можливість позитивно впли вати на розвиток економіки України, слід реалізувати такі заходи:

1. Привести у відповідність оподаткування доходів інвесторів-нерезидентів, отриманих у ви гляді дивідендів, з оподаткуванням аналогічних доходів інвесторів-резидентів.

...