Фінансова система і фінансова політика

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Господарський механізм, його сутність та елементи

Сучасна економіка є регульованою з боку держави, тому повинна існувати система інструментів, за допомогою яких можна впливати на економічні процеси тобто існує особливий господарський механізм.

ГМ - сукупність форм і методів управління н/г

ГМ включає управління, планування, економічне стимулювання у їх органічній єдності. А це означає, що ГМ - поняття комплексне, воно відображає економічні, виробничо-технічні та частково політичні і юридичні відносини.

ГМ, перш за все, формує використання ЕЗ, тому вірна його організація має виключно важливе значення для ефективного використання відносин власності.

З точки зору п/е ГМ виражає сукупність виробничих відносин між державою і суб'єктами господарювання.

Функції ГМ:

1. використання ЕЗ - перш за все ЕЗ необхідно пізнати, уявити умови, за яких діє певний закон і реалізувати

2. розв'язання соціально-економічних суперечностей - кожен ЕЗ містить у собі суперечність. Основна суперечність між ПС і ВВ

3. реалізація відносин власності - вирішальна роль тут належить реалізації власності на засоби виробництва, тому що від цього залежить тип ЕС та її ефективне функціонування. Ця функція має спрямовуватися на те, щоб відносини власності сприяли розвитку всієї системи ПС, насамперед основної ПС - людини, безпосереднього працівника.

4. всебічний розвиток людини - людина є економічним суб'єктом всіх економічних відносин, і, перш за все, відносин власності. Завдання ГМ - узгоджувати економічні інтереси людей.

Основними елементами ГМ є:

- ринкове саморегулювання, державне регулювання та наднаціональне регулювання

- ринкове саморегулювання здійснюється через механізм вільної конкуренції, вільного ціноутворення

- державне регулювання (вперше його необхідність обґрунтовано доповів Дж. Кейнс) його суть у використанні різних форм і методів впливу на процес розширеного відтворення;

- національне регулювання відтворюється в межах ЕС.

Основні форми державного регулювання:

1. Планування - держава розробляє і реалізує індикативні плани. Вони мають рекомендаційний характер: держава встановлює основні макроекономічні показники і через систему економічних стимулів та прямих і опосередкованих важелів забезпечує їх виконання.

2. Програмування - комплексний аналіз стану економіки, виявлення найважливіших проблем, які не можуть бути вирішені за допомогою ринкових інструментів, тому розробляються стратегічні програми.

3. Прогнозування - наукове передбачення тенденцій розвитку економіки на перспективу темпів ЕЗ, кон'юнктура ринку, тенденції розвитку НТП, структурні зміни.

фінансовий грошовий фіскальний економіка

2. Фінанси, фінансова система і фінансова політика

Основними методами ДР є фінансова, фіскальна, грошово-кредитна, науково-технічна політика.

Пряме регулювання здійснюється за допомогою фінансової і грошово-кредитної політики.

Термін - фінанси - походить від латинського - дохід, платіж

Фінанси - система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами щодо акумуляції та використання централізованих грошових засобів.

Таблиця 1

Система фінансових відносин різних рівнів утворюють фінансову систему країни.

Її найважливіша ланка - державний бюджет.

ДБ - головний фінансовий план країни.

Доходи ДБ:

- Податки

- Відрахування на соціальний строк

- Державна позика

- Емісія грошей

- Продаж державного майна

Видатки ДБ:

- На утримання підприємств і установ

- Субсидії - державна допомога організаціям і громадянам на конкретні цілі

- Субвенції - державна допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку

- Дотації - допомога підприємцям для покриття збитків з метою підтримки.

Формування ДБ через механізм податків і здійснення на цій основі державних витрат є інструментом фіскальної політики.

Вона може бути:

а) Дискреційною

б) Стимулюючою - фаза кризи і депресії(зниження податкової ставки, збільшення державних витрат)

в) Стримуючою - фази пожвавлення і піднесення( збільшення податкової ставки, зменшення державних витрат)

г) Фіскальна політика - дозволяє стабілізувати темпи ЕЗ, зменшити тривалість (або збільшити) фаз циклу.

д) Автоматичною - використання вмонтованих стабілізаторів, які забезпечують автоматичне формування податкових надходжень.

У цьому процесі важлива роль належить податковій політиці.

Податки - обов'язків внесок до бюджету всіма особами, які одержують доходи.

Функції податків:

1) Фіскальна - акумуляція (нагромадження) частини ВВП у ДБ на загальносуспільні послуги

2) Розподільча - перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами.

3) Регулююча - вплив податків на різні аспекти діяльності їх платників.

Податкова ставка - норма оподаткування - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкові пільги - звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

Види податкових пільг:

1. Прискорена амортизація - списання амортизації в обсягах, що значно перевищують реальне зношування капіталу.

За своїм змістом прискорена амортизація тотожна податкової субсидії підприємницькому сектору. Вона зменшує прибуток, належний до оподаткування, прискорює поворот основного капіталу, створює стимули для прискорення оновлення основного капіталу.

2. Інвестиційний податковий кредит - фінансування державою інвестицій приватного бізнесу. за своїм змістом він є податковою знижкою, його обчисляють як відсоток від вартості основного капіталу і вилучають безпосередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню. Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер.

При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету.

При податковій ставці 100% держава не отримуватиме доходу, оскільки працювати безоплатно ніхто не буде.

Класифікація податків:

Залежно від рівня державних структур:

- Загальнодержавні(встановлюються державними органами влади вищого рівня)

- Місцеві(встановлюються місцевими органами влади)

За об'єктами оподаткування:

- По доходний податок (сплачують всі особи, як отримують доходи)

- Податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності)

- Податки на споживання (сплачуються при використанні доходів - НДС, акциз)

За формою оподаткування:

- Прямі(вилучаються безпосередньо у власників майна, отримачів доходу - подохідні, майнові)

- Непрямі - опосередковані (вилучуються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто не залежать від рівня доходу і сплачуються споживачами.

Непрямі податки поділяються на три групи:

а. Фіскальні - держава монопольно встановлює ціни на товари і послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів(монопольні товари: сіль, сирники, горілчані та тютюнові вироби)

б. Акцизи - непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни і ця надбавка належить державі(з продажу, НДС, з обороту)

в. Мито - податок на експорт - імпорт товару(через кордон) або транспортування іноземних товарів через територію певної країни.

Переваги непрямих податків:

- Швидке надходження грошей до бюджету

- Рівномірність вилучення у територіальному аспекті

- Мотивація у створенні державою умов для виробництва і реалізації як передумова стабільності податкових надходжень.

Недоліки непрямих податків:

- Неадекватність податків розміру доходів платників

- Непомірна обтяжливість для малозабезпечених верств населення

В Україні переважають непрямі податки, тому що у ас: низький рівень доходів переважної більшості населення, значна частка тіньового сектору, велика кількість збиткових підприємств, низький рівень податкової культури.

Принципи оподаткування:

1) Обов'язковість

2) Оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості

3) Прогресивний характер оподаткування

4) Захист вітчизняного виробника

5) Уникнення подвійного оподаткування

3. Грошово-кредитна політика та її інструменти

Кредитна система - важливіший елемент ГМ, яка здійснює регулювання економічних процесів через проведення монеторної політики. КГП реалізується ЦБ країни (НБУ) основна функція НБУ - контроль за грошовою масою і кредитом в економіці.

Банківська система України має два рівні:

- НБУ

- Комерційні банки

Функції НБУ:

1) Розробка і реалізація ГКП.

2) Емісія готівкових та безготівкових грошей

3) Зберігання золотовалютних резервів в країні

4) Акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків

5) Кредитування комерційних банків

Функції комерційних банків:

1) Ведення поточних рахунків

2) Акумуляція депозитів вкладників

3) Видача грошових засобів з рахунків

4) Ведення касових розрахунків

5) Розміщення грошових засобів

6) Створення нових грошей

Комерційні банки виконують кредитні операції в основному і також:

а) Трастові(довірчі) операції - управління майном підприємств та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів(платіжні, гарантування позик, продаж ц.п. на фондовому ринку.

б) Факторингові - передача підприємством банку права на управління своєю дебіторською заборгованістю( банк в міру необхідності фінансує за допомогою кредиту виконання зобов'язань таких підприємств)

Основні інструменти ГКП:

1) Облікова ставка - банк надає камеру банкам позики, якщо їм з об'єктивних причин потрібні грошові кошти. Якщо КБ бере позику в НБУ він переводить НБУ боргове зобов'язання. НБУ за надану позику відшкодовує відсоток - облікову ставку. Цю ставку НБУ встановлює сам, залежно від ситуації в економіці

2) Резервна норма - комерційні банки зобов'язані зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках НБУ, що забезпечує їх ліквідність. Розмір ОР також визначає НБУ.

3) Операції на відкритому ринку - головний інструмент(гнучкий) - купівля або продаж державних цінних паперів на відкритому ринку комерційним банкам і населенню.

Залежно від ситуації в економіці НБУ формує політику „дорогих” або „дешевих” грошей.

Політика „дорогих” грошей(фази пожвавлення і піднесення ЕЦ)

- Підвищення ОС

- Підвищення НОР

- Продаж ц.п. на відкритому ринку

Політика „дешевих” грошей (фази кризи і депресії):

- Зниження ОС

- Зниження НОР

- Купівля ц.п.

Шляхи покриття дефіциту ДБ:

- Економія ресурсів на утримання державного апарату

- Державні займи

- Емісія грошей реально

Размещено на Allbest.ru