Склад і структура доходів бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА СУТНІСТЬ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Методи формування доходів бюджету

1.2 Доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації. Джерела формування доходів бюджету

1.3 Фінансування бюджету

1.4 Склад і структура видатків бюджету України

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ КРАЇНИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: «Склад і структура доходів бюджету України. Сутність видатків державного бюджету» є актуальною для вивчення, оскільки економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад, тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями -- центральним та місцевим. Розподіл доходів між бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завданнями та обумовленими цими завданнями видатками об'єктивно вимагає диференціації пріоритетів в направленні фінансових ресурсів. Оскільки в перехідний період функції держави зростають, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм. а також особисто кожною людиною.

Таким чином, головною ланкою фінансової системи є державні фінанси, які включають бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а отже і доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їх видатків повинні бути закріплені законодавчо.

Ніхто й ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансова система держави. Саме вона забезпечує успіх чи невдачу всієї реорганізації господарства, зумовлює піднесення чи падіння політичного іміджу незалежної держави. Аналіз свідчить, а практика підтверджує, що та структура фінансів, яка безсистемне склалася після проголошення незалежності України, не відповідає нагальним вимогам сучасного реформування економіки.

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він -- невід'ємна частина ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Змістовну організацію бюджетних відносин, які б відповідали сучасним бюджетних відносин, які б відповідали сучасним вимогам потрібно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу. Прерогативним за цих умов є правильні відповіді на запитання як стабілізувати економіку, забезпечити ефективність господарювання, які методи нормалізують фінансовий стан країни, як збільшити дохідну частину державного бюджету, зменшити бюджетний дефіцит. Дані економічні категорії є об'єктом розгляду даної курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА СУТНІСТЬ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Методи формування доходів бюджету

Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції лише за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв'язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно зменшити потребу держави в коштах, необхідно переглянути функції, які вона виконує. Кошти, які централізує держава, акумулюються переважно в бюджеті.

Формування бюджету може здійснюватися на різних засадах, залежно від чого розрізняють доходи бюджету та джерела його фінансування.

Доходами бюджету є ті кошти, що надходять державі у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність формування бюджету і фінансування його видатків.

Джерелами фінансування бюджету, а точніше бюджетного дефіциту, є кошти, що надходять лише у тимчасове використання на поворотній основі -- державні запозичення. Сюди також належить використання грошової емісії, яка, по суті, є фіктивним доходом.

Мобілізація доходів бюджету може проводитися на податковій і неподатковій основі (рис. 1.1).

Податковий метод характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави, який регламентується податковим законодавством.

Неподаткові доходи формуються від продуктивної діяльності держави та від реалізації її майнових прав.

Доходи від продуктивної діяльності надходять від підприємницької діяльності держави (державний сектор економіки) та від надання певних послуг, а доходи від майнових прав - у вигляді доходів від використання державного майна та угідь.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Основні методи формування доходів бюджету

У такий спосіб виділяються три методи формування доходів держави:

-- від підприємницької діяльності;

-- від державного майна, угідь і послуг;

-- податковий.

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних підприємств і організацій, який належить їй на правах власника засобів виробництва. Водночас не весь цей прибуток спрямовується в бюджет, адже певна його частина залишається на потреби соціально-економічного розвитку підприємства. Централізація частини прибутку державних підприємств у бюджеті може здійснюватися двома способами:

1) прямим вилученням, що було притаманним адміністративній економіці;

2) на основі оподаткування цих підприємств на загальних підставах, що характерно для ринкової економіки.

Але при цьому необхідно враховувати, що подібні платежі державних підприємств до бюджету є податками лише за формою, а не за змістом, оскільки переходу вартості від одного власника до іншого не відбувається.

У сучасних умовах доходи від підприємницької діяльності держави не мають відчутного бюджетного значення, оскільки державний сектор має обмежені рамки, а державні підприємства переважно є або малоприбутковими, або функціонують на засадах неприбутковості чи взагалі збиткові, що пов'язано насамперед із соціальним спрямуванням їхньої діяльності.

Отримання доходів у вигляді платежів за використання державного майна та угідь і від надання послуг теж не має відчутного фіскального значення. Таким платежам, на відміну від податків, притаманний еквівалентний характер взаємовідносин їх платників з державою.

Доходи від державного майна можуть надходити на постійній основі -- орендна плата, чи одноразово -- доходи від приватизації державного майна.

Доходи від державних угідь можуть формуватись у два способи:

1) від передання відповідних угідь чи родовищ корисних копалин під концесію;

2) у вигляді плати за використання природних ресурсів.

В Україні встановлені плата за спеціальне використання лісових і водних ресурсів та плата за користування надрами (розділи XVII, XVI, XI Податкового Кодексу України) (при цьому необхідно зазначити, що віднесення їх згідно з діючою бюджетною класифікацією до податкових доходів необґрунтоване, оскільки це еквівалентні взаємовідносини їх платників з державою).

Доходи від державних послуг надходили до введення Податкового кодексу у формі державного мита за вчинення нотаріальних дій, видачу різноманітних документів, патентів, ліцензій тощо.

Окрім розглянутих вище доходів від підприємницької діяльності держави та від державних майна, угідь і послуг, є особлива група надходжень, які можна визначити як супутні доходи бюджету. Це різноманітні штрафні санкції та адміністративні стягнення. Вони створюються не як доходи бюджету, а як засоби фінансового впливу на порушників чинного, у тому числі й фінансового, законодавства. Надходження їх до бюджету пов'язане з тим, що при встановленні відповідних санкцій держава визначає їх спрямування в бюджет (необхідно зазначити, що окремі види штрафних платежів можуть надходити в інші фонди чи окремим суб'єктам).

Основою формування доходів бюджету є податки. Податковий метод формування доходів бюджету, на відміну від неподаткового, має такі характерні риси, як примусовість, безеквівалентність, законодавчо регламентований порядок стягнення податків, однаковий підхід до всіх платників.

Податки з'явились у процесі історичного розвитку одночасно з виникненням держави. З розвитком товарно-грошових відносин розвивалися форми податку. Цікаво простежити в цьому зв'язку, як змінювалися погляди платників податків на необхідність утримувати державу. Спочатку у відносинах між державою і населенням превалювала ідея подарунка, потім уряд просив народ про підтримку, далі виникла ідея допомоги державі, потім - жертовності особи в інтересах держави, ще пізніше у платника податку розвивається почуття обов'язку і, нарешті, перемагає ідея примусу з боку держави, без будь-якої залежності від волі платника. Одночасно змінювались і назви відповідних доходів держави: приношення, дар, дань, подать, повинність, податок.

Розвиток поняття «податок» в історичному аспекті свідчить, що разом із розвитком ринкових форм відносин між відокремленими суб'єктами господарювання формування державних доходів набирало все більш примусового характеру. І це було об'єктивним явищем, оскільки у процесі історичного розвитку держава, яка раніше була чи не найбільшим власником і тому могла формувати свої доходи не примусовим шляхом, поступово передавала право власності приватним особам, що сприяло розвитку ринкових відносин. При цьому держава здобувала право виконання функцій, пов'язаних з управлінням відокремленої від неї власності. Тобто внаслідок відокремлення держави-функції від держави-власності з'явився такий економічний феномен, як податок.

Поряд із примусовим характером важливою ознакою податку називають його безеквівалентність. Необхідно зазначити, що безеквівалентність в економічних відносинах, пов'язаних зі сплатою податку, полягає у тому, що кожний платник у момент сплати податку не отримує відповідний товар або послугу. З погляду суспільства в цілому безеквівалентність податкових відносин є дещо умовною, оскільки у цьому разі все, що держава отримує через податки, вона витрачає на суспільні потреби. У ширшому розумінні безеквівалентність можна визначити як односторонній напрям економічних відносин, пов'язаних з перерозподілом вартості ВВП від фізичних та юридичних осіб на користь держави.

Законодавча регламентація податкових відносин є результатом розвитку демократичних засад у державному управлінні. Вона дає змогу суспільству, а отже платникам, контролювати встановлення нових і зміну існуючих податків.

Однаковий підхід до всіх платників податків, на відміну від диференційованого при прямому вилученні доходів державою, зумовлений законодавчим регламентуванням стягнення податків, установленням однакових ставок оподаткування, наданням пільг не стільки окремим суб'єктам оподаткування, скільки визначеним пріоритетними напрямам діяльності.

У системі доходів бюджету особливу роль відіграють офіційні трансферти. їх можна розділити на дві групи: внутрішні й зовнішні. Внутрішні, або бюджетні, трансферти відображають перерозподіл коштів між окремими ланками бюджетної системи. Виступаючи доходами одного бюджету, вони одночасно є видатками іншого, а тому з позицій бюджету держави у цілому не є доходами. Зовнішні трансферти, наприклад гранти та дарування від юридичних і фізичних осіб даної країни чи з-за кордону, є реальними доходами. Але це доходи разового і випадкового характеру, які не відіграють відчутної ролі.

За іншими ознаками доходи бюджету можна класифікувати таким чином.

За ознакою частоти появи доходи бувають регулярні (звичайно регулярно включаються у доходи бюджету) та надзвичайні (з'являються у доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин).

За способом зарахування доходи можуть зараховуватися до загального або спеціального фонду бюджету.

1.2 Доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації. Джерела формування доходів бюджету

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

бюджетну класифікацію затверджує Міністерство фінансів України та інформує про це Верховну Раду України. Бюджетна класифікація, що діє сьогодні, впроваджена відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №11 від 14.01.2011 р. (зі змінами і доповненнями) «Про бюджетну класифікацію».

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків та кредитування бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Податкові надходження згідно з бюджетною класифікацією подаємо далі (таблиця А.1, додаток А).

Неподатковими надходженнями визнаються:

Таблиця 2.2

Проаналізувавши дані таблиці 2.2 можна сказати, що основна частка видатків державного бюджету України належить соціальній допомозі та соціальному забезпеченню - 19,2 % в 2008 році, у 2009-2010 роках вона становила 20,2 % та зросла до 20,9 % у 2011 році. Проте у 2012 році вона знизилася на 1,1 % і становить 19,8%. Варто зазначити, що дана частка у 2011 році була найбільшою протягом досліджуваних років.

Також значна частина видатків у 2012 році була спрямована на видатки пов'язані з освітою - 19,3%, порівняно з 2008 роком, де освіта становила 16,6%.

Найменша частина видатків державного бюджету України в 2008 році належить промисловості, архітектурній, містобудівній та будівельній діяльності - 1,2%. На протязі 2008-2012 років вона поступово знижалася і у 2012 році становила 0,4%.

Таблиця 2.3

Таблиця 2.4

Проаналізувавши дані таблиць 2.3 і 2.4, можна зробити висновок, що основним джерелом доходів є податкові надходження 148,9 млрд. грн., що становлять 72,6% у 2009 році. Протягом 2010-2011 років податкові надходження поступово зростають: 162,5 млрд. грн. (68,9%) у 2010 році, 219,8 млрд. грн. (83,3%) у 2011 році і вже у 2012 році становлять 254,5 млрд. грн., що складає 84,9% доходів.

Витрати бюджету у 2009 році становили 242,4 млрд. грн., у 2010 році вони зросли до 303,6 млрд. грн., а у 2011 році - до 338,7 млрд. грн. Зростаючи з кожним роком, витрати у 2012 році на 22,9 млрд. грн. перевищили витрати у 2011 році і становили 361,6 млрд. грн.

За 2009-2012 роки спостерігається перевищення видатків над доходами, що спричинило дефіцит за досліджувані роки. Згідно таблиці 2.3 державний бюджет за 2009-2012 роки був виконаний з дефіцитом. У 2009 році бюджет був виконаний з дефіцитом у 37,4 млрд. грн., порівняно з 2010 роком який становив 67,6 млрд. грн., він зріс на 30,2 млрд. грн. У 2011 році державний бюджет було виконано з дефіцитом у сумі 74,9 млрд. грн., що на 13,73 більше порівняно з 2012 роком, який становив 61,17 млрд. грн. Дана величина у 2011 році була найбільшою за останні 4 роки. Це свідчить про недоотримання джерел фінансових ресурсів в результаті чого перевищення доходів бюджету над його видатками і виникнення дефіциту бюджету.

За даними таблиці 2.5 визначити найбільш депресивні регіони країни.

Обрати регіон (за номером студента у списку ) та на підставі аналізу його географічного становища та розвитку промисловості (дані обираються студентом з мережі Інтернет або з інших джерел за бажанням) обґрунтувати його економічне становище з точки зору наявності дефіциту чи профіциту бюджету.

Таблиця 2.5

Проаналізувавши дані таблиці 2.5 можна зробити висновок, що найбільш депресивними регіонами України є Донецька та Київська області. З Донецької області до державного бюджету перераховано 3,85 млн. грн., а отримано 13,09 млрд. грн. Дефіцит становить 9,25 млрд. грн. З Києва до державного бюджету перераховано 50,63 млрд. грн. та отримано 62,27 млрд. грн., а дефіцит становить 11,74 млрд. грн.

Найбільш прибуткові для бюджету області - це Харківська, Дніпропетровська та Полтавська, профіцит бюджету становить 6,90 млрд. грн., 6,19 млрд. грн. і 5,48 млрд. грн. відповідно.

Більш детально ми розглянемо Херсонську область і обґрунтуємо її економічне становище з точки зору наявності дефіциту чи профіциту бюджету.

Херсонська область розташована на півдні України в Причорноморській низині, в степовій зоні, на нижній течії Дніпра. Омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем (Гнилим морем) та Каховським водосховищем. На території області протікає 19 річок. Найбільші ріки: Дніпро довжиною 178 км., Інгулець довжиною 180 км.

Херсонщина має розвинуту промисловість, агропромисловий та рекреаційний комплекси. Окремі сектори промисловості мають таку спеціалізацію: суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, радіоелектроніка, електротехніка, нафтопереробка і легка промисловість.

Великий внесок в економіку області вносять Херсонський суднобудівний завод, ВАТ «Херсонські комбайни», АТ «Херсоннафтопереробка», Новокаховський завод радіопродукції «Сокіл» та інші.

Сільське господарство області спеціалізується на вирощуванні високоякісного продовольчого зерна озимої пшениці, кукурудзи, рису, соняшника, а також баштанних культур. Досить широко розвинуто в області тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Сприятливі кліматичні умови дозволили утворити в області ефективне садівництво та виноградарство.

Потенціальні можливості дозволяють щорічно вирощувати в області не менше 2 млн. тонн продовольчого зерна, 35 тис. тонн рису, 100 тис. тонн плодів, 50 тис. тонн винограду.

Природні ресурси Херсонщини відзначаються широким різноманіттям. В області відкрито багато родовищ нерудних будівельних матеріалів. На Арабатській стрільці розробляється Стрелкове родовище газу. На півострові Чонга виявлено унікальне родовище термальних вод, які містять до 36% йоду. На території області є два великих центри видобутку кам'яної солі.

Херсонська область займає вигідне географічне положення і знаходиться на перетині транзитних транспортних коридорів. Сприятливим фактором економіко-географічного розташування області є її близькість до промислових центрів Донецького та Запорізького регіонів та виходу до Чорного, Азовського морів, Дніпро-Бугського лиману та річки Дніпро.

Зростає значення Чорноморського регіону як перспективного вузла транспортних комунікацій і торговельних зв'язків Європи та Азії. Через Чорне море вже зараз пролягають морські вантажні лінії, які є продовженням чотирьох транспортних шляхів: Євроазійського транспортного коридору (ТРАСЕКА), Критського коридору №9, нового та перспективного транспортного коридору - Балтика - Чорне море та кільцевого (Навкруги Чорного моря) транспортного коридору, який зв'язує країни Чорноморського економічного співробітництва.

Територія Херсонської області є одним з центрів міжнародних економічних та транспортних зв'язків, через який проходять залізничні, автомобільні магістралі та трубопроводи. Перспективи його розвитку пов'язані із збільшенням вантажопотоків та підвищенням ефективності перевезень.

Сприятливе економіко-географічне та геополітичне розташування, унікальна екологія та природні ресурси аграрної і переробної галузей, транспортної мережі, курортно-рекреаційної сфери та туризму, функціонування яких пов'язано із збільшенням пасажиро- і вантажообігу.

В Херсонській області діє розвинута транспортна система, до якої входять 2 діючі міжнародні морські порти в м. Херсоні та м. Скадовську, 2 законсервованих морських портопункти - в м. Генічеську та с. Хорли Каланчацького району, Херсонський міжнародний річковий порт та 7 річкових портів на річці Дніпро, мережа залізничних пасажирських та вантажних станцій, автомобільні та трубопровідні магістралі, міжнародній аеропорт м. Херсон та законсервовані площадки аеропортів в мм. Скадовську, Генічеську, с. Лазурне Скадовського району.

Не зважаючи на сприятливе економіко-географічне, геополітичне розташування та розвинуту промисловість, агропромисловий, рекреаційний комплекси Херсонської області за даними таблиці таблиці 2.5 вона має дефіцит бюджету, який становить 0,40 млрд. грн. Причиною цього є те, що в останні десятиріччя під дією антропогенного фактора в області різко погіршився стан навколишнього природного середовища. Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води; забруднення підземних вод; забруднення водойм стічними, нерідко зовсім неочищеними водами, погіршення екологічного стану річок; деградація земель під дією водної та вітрової ерозії, осолонцювання, вторинного засолення, підтоплення; забруднення землі побутовими та токсичними відходами, отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в ґрунтах, внаслідок чого зменшилась продуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в області, яка перевищила всі припустимі межі; руйнування берегів річки Дніпра, Каховського водосховища, Азовського та Чорного морів; скорочення площі лісів та лісових смуг; забруднення атмосферного повітря в Херсоні канцерогенним для людини вуглеводнем бенз(а)піреном, який утворюється внаслідок викидів автотранспорту; наявність в Каланчацькому районі звалища з великою кількістю невизначених отрутохімікатів; збільшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ; загальне засмічення населених пунктів; недостатня площа об'єктів природно-заповідного фонду, внаслідок чого багато рідкісних видів флори, мікобіоти і фауни не охороняються; підвищення антропогенного тиску на ці об'єкти, особливо на біосферні заповідники; деградація біорізноманіття - стають рідкісними або навіть зникають види рослин, грибів, тварин; інтенсивне біологічне забруднення флори, в рослинні ценози проникають види- чужинці, серед яких є небезпечні карантинні види, та ін.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ КРАЇНИ

Особливо гостро на сучасному етапі розвитку економіки України, а саме - у кризовому періоді, постає проблема бюджетної політики України. Виконання бюджету стало ледь не основним завданням уряду, адже саме бюджет є основним «кермом» руху всіх важливих сфер економіки. І від того на скільки вдало та ефективно діють основні принципи бюджетної політики залежить економічний розвиток країни.

Від ефективної бюджетної політики держави залежить фінансове оздоровлення як підприємств-гігантів так і суб'єктів малого підприємництва, що є вкрай важливим та стратегічним завданням на шляху виходу з кризової ситуації економіки України. Не слід забувати про інвестиційну привабливість держави, де бюджет виступає як гарант наданих послуг та зменшення ризикових ситуацій. Бюджетна політика є дієвим інструментом соціально-економічного розвитку держави.

Проблеми формування сучасної бюджетно-податкової політики як в окремих країнах ЕС так і в Україні активно вивчаються вітчизняними, так і зарубіжними вченими, зокрема в працях М. Азарова, В. Андрущенка, З. Варналія, В. Вергуна, В. Вишневського, В. Гейця, С. Дриги, О. Василика, А. Гальчинського, О. Кириленко, Т. Єфименко, П. Мельника, Д. Полозенко, А. Соколовської, А. Крисоватого та інших. В роботах запропоновано вирішення багатьох проблем формування ефективної державної бюджетно-податкової політики України.

Однак, у зв'язку із прийняттям нового Бюджетного кодексу залишається багато невирішених питань. Але складність та масштаби завдань у фінансовій сфері потребують негайного вирішення, а насамперед потрібно внести корективи, які дозволили б суттєво посилити дієвість бюджетної політики, її конструктивний вплив на реалізацію стратегії економічного й соціального розвитку України на подальші роки.

Отже, під бюджетною політикою слід розуміти цілеспрямовану діяльність держави з використання бюджетної системи для реалізації завдань економічної політики.

Основними напрямами бюджетної політики держави на сучасному етапі є:

* створення соціально-орієнтованої ринкової економіки;

* стабілізація економічного середовища як передумови розвитку бізнесу;

* досягнення довготривалого економічного зростання; підвищення...