Аналіз інвестиційної діяльності СП "КАМО"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної діяльності

1.1Сутність інвестиційної діяльності

1.2 Форми сучасного інвестування

Розділ 2. Методичні підходи до оцінки інвестиційної діяльності

2.1 Системи інвестиційного аналізу підприємства

2.2 Методичні основи аналізу інвестиційної діяльності

Розділ 3 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

3.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства СП „КАМО"

3.2 Аналіз привабливості інвестиційних проектів СП “КАМО”

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

У сучасному світі різноманітних і складних економічних процесів і взаємовідносин між громадянами, підприємствами, фінансовими інститутами, державами на внутрішньому та зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення капіталу з метою його збільшення, тобто інвестування. Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. Всі інвестиційні складові формують, таким чином, структуру засобів, що безпосередньо впливає на ефективність інвестиційних процесів і темпи розширеного відтворення.

Так як основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства, важливим аспектом, що характеризує проблематику інвестиційної діяльності, є адекватна оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів. При цьому проблема прийняття рішення про інвестиції полягає в оцінці плану передбачуваного розвитку подій з точки зору того, наскільки зміст плану та ймовірні наслідки його здійснення відповідають очікуваного результату. Практика інвестиційного аналізу свідчить про наявність численних підходів до оцінки інвестиційних проектів. Безліч підходів до певної міри не дозволяє судити про точності оцінки за допомогою будь-якого методу окремо, що зумовлює необхідність комбінування підходів і методів з метою найбільш адекватного аналізу передбачуваного проекту інвестування.

Метою комплексної курсової роботи є аналіз теоретичних, методичних та практичних аспектів управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Поставлена мета розкривається через наступні завдання:

- дослідити теоретичні основи організації та аналізу інвестиційної діяльності підприємства;

- зробити комплексний аналіз фінансового стану підприємства;

проаналізувати використання інвестиційного потенціалу підприємства розробити заходи щодо вдосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Об'єктом дослідження виступає процес здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві.

В якості предмета дослідження розглядається аналіз теоретико-методичних засад та практичних аспектів інвестиційної діяльності та особливості її організації на підприємстві.

Базовим підприємством для дослідження було обрано СП «КАМО».

інвестиційний проект аналіз

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної діяльності

1.1 Сутність інвестиційної діяльності

Термін «інвестиції» - відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованої планової системи використовувалося поняття "капітальні вкладення". Поняття "інвестиції" ширше, ніж поняття "капітальні вкладення". Інвестиції містять у собі як реальні, так і портфельні інвестиції, тобто вкладення в цінні папери й активи інших підприємств [1].

Сучасний економічний словник визначає інвестиції як довгострокові вкладення приватного чи державного капіталу у власній країні чи за рубежем з метою одержання доходу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально - економічні програми, інноваційні проекти. Інвестиції дають віддачу через значний термін після вкладення.

Слово "інвестиція" походить від латинського "invest", що означає вкладати. В даний час значення інвестицій в економіці підприємства досить високе. Для того щоб підприємство могло успішно функціонувати, підвищувати якість продукції, знижувати витрати виробництва і підвищувати конкурентоздатність своєї продукції, воно повинно направляти фінансові ресурси на поточні витрати і на інвестиції [4].

Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі задачі, як розширення власної підприємницької діяльності за рахунок нагромадження фінансових і матеріальних ресурсів; придбання нових підприємств; диверсифікованість діяльності внаслідок освоєння нових областей бізнесу.

Термін «інвестування» (інвестиційний процес) - це процес простого чи розширеного відтворення засобів виробництва. Це зв'язано з тим, що основні фонди підприємства піддаються зносу, машини й устаткування старіють фізично і морально і повинні замінятися. Вирішення задач максимізації прибутку підприємств у довгостроковому періоді зв'язано з залученням у виробництво новітньої техніки і технології, проведенням технічного, переозброєння і реконструкції [7].

Інвестиційний процес являє собою складний комплекс робіт, що включає наступні основні фази:

· визначення об'єкта інвестування

· фінансування капіталовкладень

· контроль над їхнім виконанням.

Промислове підприємство робить інвестиції, з метою збереження чи збільшення свого прибутку. При інвестуванні підприємство повинне вирішити, чи буде за визначений час маса прибутку, принесена інвестиціями, більше вартості відповідних витрат. Альтернативною вартістю інвестування буде ринковий відсоток з капіталу, узятий по сумі засобів, необхідних для придбання нового капіталу [9].

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони виступають основою для:

· Систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;

· Прискорення НТП і поліпшення якості продукції;

· Структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

· Створення необхідної сировинної бази промисловості;

· Вирішення чи пом'якшення проблеми безробіття;

· І т.д.

Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед - підйому життєвого рівня населення.

Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падав значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останніх років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни [6].

Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенерируючих потужностей; нафтогазовидобуток, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.

Значне поліпшення інвестиційного клімату стає однієї з найважливіших задач економічної політики уряду. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів державі необхідно не тільки створити всі умови, що полегшують приплив приватних інвестицій у реальний сектор, але і зробити вкладення у вітчизняну економіку однієї з найбільш вигідних форм використання вільних фінансових ресурсів приватних інвесторів [3].

Поняття «інвестиційний клімат» являє собою економічні, політичні, фінансові умови, що роблять вплив на приплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку країни.

Інвестиційний клімат - це ґрунт для інвестицій, що характеризується цілим набором факторів. Це і макроекономічна ситуація ( збалансованість бюджету, рівень інфляції, платіжний баланс із позитивним сальдо, розумний рівень державного боргу, солідний розмір золото - валютних резервів), і політична стабільність і передбачуваність. Немаловажні для інвесторів і такі фактори, як захищеність прав власності, рівень корпоративного керування, масштаби злочинності і корупції [12].

Негативний вплив на інвестиційні процеси в Україні роблять невирішені проблеми в кредитно - грошовій сфері ( висока вартість кредиту, низький рівень капіталізації банківської системи і т.д.); недостатній платоспроможний попит населення; високе податкове навантаження на реальний сектор економіки; недостача коштів в оборотних активах підприємств; необхідність обслуговування значного зовнішнього боргу; відтік капіталу за рубіж; відсутність контролю над застосуванням законодавчої бази і її недосконалість; недостатньо пророблена процедура банкрутства й ін. [13].

1.2 Форми сучасного інвестування

Інвестиції можна класифікувати на основі різних ознак.

По об'єкту вкладення капіталу:

Інвестування може здійснюватися в двох формах: безпосереднє вкладення засобів у створення нових виробничих потужностей, для придбання нового обладнання, ліцензій, нерухомості і приміщення, у цінні папери. У першому випадку мова йде про так називане реальне інвестування (real іnvestment), у другому - про "портфельне інвестування" (portfolіo іnvestment) [8].

Також можна говорити про виробничі інвестиції, що направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, і інтелектуальних, вкладених у створення інтелектуального, духовного продукту [2].

Сучасний економічний словник дає наступні визначення:

Інвестиції прямі - 1. вкладення безпосередньо в матеріальне виробництво і збут визначеного виду продукції; 2. вкладення, у тому числі в статутний капітал, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій компанії.

Інвестиції портфельні (непрямі) - 1. інвестиції фінансові, формовані у виді портфеля цінних паперів; 2. невеликі по розмірі інвестиції, що не можуть забезпечити їхнім власникам контроль над підприємством.

Відповідно, виділяють фінансові і не фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - інвестиції в цінні папери.

Не фінансові інвестиції - не грошові інвестиції у формі вкладень прав, ліцензій, ноу-хау, майна в проект, у підприємство, у справу.

По суб'єкту інвестування:

· Приватні інвестиції характеризують вкладення засобів фізичних осіб і підприємницьких організацій недержавних форм власності.

· Державні інвестиції - це вкладення засобів державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.

По періоду інвестування:

· Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Як правило, фінансові інвестиції фірми є короткостроковими.

· Довгострокові інвестиції являють собою вкладення коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. Відповідно до цього основною формою довгострокових інвестицій фірми є її капітальні вкладення у відтворення основних засобів [19].

З погляду спрямованості дій:

· Інвестиції на підставі проекту (початкові інвестиції), чи нетто-інвестиції.

· Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на збільшення виробничого потенціалу.

· Реінвестиції, тобто зв'язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх на придбання чи виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства. До таким можна віднести:

o Інвестиції на заміну, у результаті яких наявні об'єкти заміняються новими.

o Інвестиції на раціоналізацію, що направляються на модернізацію технологічного чи устаткування процесів.

o Інвестиції на зміну програми випуску

o Інвестиції на диверсифікованість, зв'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту.

o Інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, що направляються на НІОКР, підготовку кадрів, рекламу і т.д.

· Брутто-інвестиції, що складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій.

Крім цього, окремо виділяють венчурні інвестиції й ануїтет [20].

Венчурні інвестиції - це ризикові вкладення. Вони являють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв'язаних з великим рівнем ризику. Венчурні інвестиції направляються в не зв'язані між собою проекти, що мають високий ступінь ризику, у розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій [23].

Ануітет - інвестиції, що приносять вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному - це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди.

Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У сучасних умовах господарювання дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це зв'язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості [17].

Підготовка й аналіз інвестицій у реальні активи істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто яку задачу ставить перед собою підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі реальні інвестиції зводяться в наступні основні групи:

· обов'язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) - це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу включаються інвестиції, ціль яких - організація екологічної безпеки діяльності фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.;

· інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування. Здійснення даних інвестицій необхідно підприємницькій фірмі для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі;

· інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування - розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;

· інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.

У процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами: по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми; по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі; по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і (чи) можливістю залучення позикових ресурсів [16].

Розділ 2. Методичні підходи до оцінки інвестиційної діяльності

2.1 Системи інвестиційного аналізу підприємства

В сучасних умовах нестабільної економіки України та гострого дефіциту на підприємствах вільних фінансових ресурсів критичного значення набули обґрунтування та прийняття інвестиційних рішень. Від того, наскільки об'єктивно та всебічно проведено таке обґрунтування, залежать терміни повернення вкладеного капіталу та темпи економічного розвитку підприємства. Висока результативність прийняття рішень щодо інвестицій досягається шляхом поетапного і послідовного опанування методики інвестиційного аналізу, його сучасних систем і методів оцінки.

Методика інвестиційного аналізу - сукупність способів і правил найбільш доцільного виконання аналітичних досліджень в області інвестиційної діяльності підприємств. Будь яка методика аналізу інвестицій являє собою методологічні поради щодо поетапного виконання аналітичних досліджень [27].

Для вирішення конкретних завдань інвестиційного аналізу застосовуються спеціальні системи й методи, які дозволяють одержати кількісну оцінку результатів інвестиційної діяльності в розрізі окремих її аспектів. Залежно від методів, які використовуються, в теорії управління інвестиційною діяльністю підприємств розрізняють п'ять основних систем інвестиційного аналізу який проводиться на підприємстві:

Ш горизонтальний (або трендовий) аналіз;

Ш вертикальний (або структурний) аналіз;

Ш порівняльний аналіз;

Ш аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз);

Ш інтегральний аналіз.

Розглянемо більш докладно кожну з систем інвестиційного аналізу.

Горизонтальний інвестиційний аналіз базується на вивченні динаміки окремих показників інвестиційної діяльності в часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих інвестиційних показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда). Найбільшого поширення набули дослідження динаміки показників звітного періоду в зіставленні з показниками попереднього періоду, показниками аналогічного періоду минулого року й вивчення показників за ряд попередніх періодів [35].

Вертикальний інвестиційний аналіз базується на структурному розподілі окремих показників інвестиційної діяльності підприємства. При цьому попередньо розраховується питома вага окремих структурних складових інвестиційної діяльності та знаходяться її зміни. Найбільшого поширення набув структурний аналіз інвестицій (за видами, рівнем ліквідності, складом інвестиційного портфеля), інвестиційних ресурсів (за складом капіталу, що використується, по періодах часу й видам) і грошових потоків від інвестиційній діяльності (у розрізі надходження й витрат коштів).

Порівняльний інвестиційний аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. Широко застосовується порівняльний аналіз показників інвестиційної діяльності даного підприємства зі середньогалузевими показниками й показниками підприємств-конкурентів; порівняльний аналіз показників інвестиційної діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства (його „центров інвестицій") і порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) показників інвестиційної діяльності [37].

Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношень різних абсолютних показників інвестиційної діяльності підприємства між собою. У процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники (коефіцієнти) інвестиційної діяльності і їх вплив на рівень фінансового стану підприємства. Найчастіше обчислюються і аналізуються показники рентабельності інвестиційної діяльності, оборотності операційних активів, оборотності інвестованого капіталу, фінансової стабільності й платоспроможності підприємства.

Коефіцієнти рентабельності інвестиційної діяльності характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток [39]. До них відносяться коефіцієнти:

Ш рентабельності інвестованого капіталу;

Ш рентабельності власного інвестованого капіталу;

Ш рентабельності капіталу, інвестованого в операційні активи;

Ш рентабельності власного капіталу, інвестованого в операційні активи;

Ш рентабельності капіталу, використаного в процесі фінансового інвестування.

Коефіцієнти оборотності операційних активів характеризують інтенсивність їх відновлення. Для оцінки оборотності операційних активів, сформованих у процесі інвестиційної діяльності підприємства, використовуються наступні показники:

Ш коефіцієнт оборотності операційних активів;

Ш коефіцієнт оборотності оборотних (поточних) активів;

Ш період обороту операційних активів;

Ш період обороту оборотних (поточних) активів;

Ш період обороту необоротних операційних активів у роках.

Коефіцієнти оборотності інвестованого капіталу характеризують раціональність використання капіталу в процесі реального інвестування, і показують як швидко він обертається в процесі операційної діяльності [44]. До них відносяться наступні показники:

Ш коефіцієнт оборотності капіталу, використаного в процесі реального інвестування;

Ш коефіцієнт оборотності власного капіталу, використаного в процесі реального інвестування;

Ш коефіцієнт оборотності позикового капіталу, використаного в процесі реального інвестування;

Ш коефіцієнт оборотності фінансового (банківського) кредиту;

Ш коефіцієнт оборотності товарного (комерційного) кредиту;

Ш період обороту капіталу, використаного в процесі реального інвестування в операційні активи підприємства;

Ш період обороту власного капіталу, використаного в процесі реального інвестування в операційні активи підприємства;

Ш період обороту залученого (позикового) капіталу, використаного в процесі реального інвестування в операційні активи підприємства;

Ш період обороту залученого фінансового (банківського) кредиту;

Ш період обороту залученого товарного (комерційного) кредиту.

Коефіцієнти оцінки фінансової стабільності підприємства дозволяють виявити рівень фінансового ризику, пов'язаного зі структурою джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства, а відповідно й ступінь його фінансової стабільності в процесі майбутньої інвестиційної діяльності [33]. Для проведення такої оцінки в інвестиційному аналізу використовуються наступні коефіцієнти:

Ш автономії;.

Ш фінансової залежності (заборгованості);

Ш фінансування (співвідношення позикових і власних коштів) підприємства;

Ш поточної заборгованості;

Ш довгострокової фінансової незалежності;

Ш маневреності власного капіталу;

Ш маневреності власного й довгострокового позикового капіталу.

Коефіцієнти оцінки платоспроможності характеризують можливість підприємства в процесі інвестиційної діяльності вчасно розраховуватися по своїх поточних фінансових зобов'язаннях за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності [26]. Для проведення оцінки платоспроможності (ліквідності) у процесі інвестиційного аналізу використаються наступні коефіцієнти:

Ш абсолютної платоспроможності (ліквідності);

Ш проміжної платоспроможності (ліквідності);

Ш поточної платоспроможності (ліквідності).

Інтегральний аналіз дозволяє одержати комплексну й найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих оціночних показників [28]. Найбільшого поширення набули наступні методи інтегрального аналізу:

† інтегральний аналіз ефективності використання активів підприємства по моделі «Дюпон». В її основі лежить комплексне дослідження факторної залежності рентабельності активів ( ) від рівня їхньої оборотності ( ) і рентабельності підприємства ( ) з метою виявлення резервів подальшого підвищення рентабельності активів підприємства:

(1.1)

† Свот-аналіз [SWOT-analisis] інвестиційної діяльності. Являє собою вивчення характеру сильних і слабких сторін інвестиційної діяльності підприємства, а також позитивних або негативних впливів окремих зовнішніх (екзогенних) факторів на умови її здійснення.

S - Strehgths (сильні сторони підприємства);

W - Weaknesses (слабкі сторони підприємства);

O - Opportunities (можливості розвитку підприємства);

T - Trears (погрози розвитку підприємства).

† об'єктно-орієнтований аналіз формування чистого інвестиційного прибутку по моделі «Модернсофт» (США). Базується на використанні комп'ютерної технології й спеціального пакету прикладних програм. Основою цієї концепції є подання моделі формування чистого інвестиційного прибутку (або іншого показника) підприємства у вигляді сукупності взаємозалежних первинних фінансових блоків, що моделюють „класи" елементів. Користувач сам визначає систему таких блоків і класів виходячи зі специфіки інвестиційної діяльності підприємства, з тим, щоб відповідно до бажаного ступеня деталізації представити в моделі всі ключові елементи формування чистого інвестиційного прибутку. Після побудови моделі користувач наповнює всі блоки кількісними характеристиками відповідно до звітної інформації по підприємству [42]. Систему блоків і класів можна розширювати й поглиблювати в міру зміни напрямків інвестиційної діяльності підприємства й появи більше докладної інформації про процес формування чистого інвестиційного прибутку.

Портфельний аналіз pаснований на вивченні взаємозв'язку рівня прибутковості портфеля фондових інструментів і рівня ризику портфеля (система «прибутковість-ризик»). Дозволяє за рахунок підбору конкретних інструментів інвестування знизити рівень портфельного ризику й відповідно підвищити співвідношення розглянутих показників на користь рівня прибутковості [42].

2.2 Методичні основи аналізу інвестиційної діяльності

Аналіз ефективності здійснюється шляхом розрахунку системи показників, в яких видатки і доходи приводяться до дати початку реалізації проекту.

Метод розрахунку чистого приведеного до теперішньої вартості доходу від реалізації інвестиційного проекту (Net Present Value - NPV) [39].

Цей метод в інвестиційному менеджменті є одним з основних. В літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста наведена цінність, дисконтні чисті вигоди.

NPV є дисконтною цінністю проекту (поточною вартістю доходів або вигод від зроблених інвестицій), показником абсолютної ефективності інвестицій і дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод та поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигод і підсумувати дисконтні вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту є закладеною вартістю капіталу, тобто прибутком, який міг би бути одержаний при інвестування найприбутковіших альтернативних проектів.

Загальне правило прийняття проектів за критерієм NPV: якщо NPV >, = 0, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV < 0 - проект не фінансується.

Значення NPV = 0 означає, що надходжень від проекту достатньо для того, щоб забезпечити мінімальний рівень дохідності на інвестований капітал, тобто рівно стільки, щоб сплатити власникам капіталу плату за користування ним. Значення NPV > 0 означає, що надходжень від інвестицій вистачить не тільки для розрахунків із кредиторами та засновниками підприємства, але й на збільшення доходів акціонерів, а це, у свою чергу, призводить до зростання вартості акцій цієї компанії. Тому можна говорити про те, що вартість фірми складається з двох часток:

· Вартості активів;

· Вартості “можливостей росту”, тобто проектів із NPV > 0.

Розрахунок NPV проводиться за формулами (2.1. - 2.3.).



, (2.1.)

. (2.2.)

, (2.3.)

де i -- прогнозний середній рівень інфляції.

Основна перевага NPV полягає в тому, що всі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Окрім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом додавання до NPV його окремих під проектів. Це дуже важлива властивість яка дозволяє використовувати NPV як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту [37].

Метод розрахунку внутрішньої норми дохідності інвестиційного проекту (Internal Rate of Return, IRR) [38].

За змістом IRR є очікуваним рівнем дохідності (більше за цю величину бути не може, а менше - небажано для інвестора). Значення IRR - це точка беззбитковості, якщо IRR більше вартості інвестованого капіталу, то акціонери компанії одержують прибуток, якщо IRR менше, то це означає зменшення поточного капіталу акціонерів.

IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтні вигоди дорівнюють сумарним дисконтним витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. IRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Метод IRR - це метод класифікації інвестиційної пропозицій із використанням граничного рівня дохідності інвестицій в активи, що дорівнює ставці дисконту, за якою теперішня вартість надходжень від проекту дорівнює теперішній вартості витрат на нього [39].

Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки проводяться за формулою (2.4).

, (2.4.)

де r₁ -- значення коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₁)>0 (f(r₁)<0);

Загальне правило прийняття проектів за критерієм IRR: якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за вартість капіталу інвестора або за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави - за нормативну ставку дисконту і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може рекомендуватися для фінансування.

Для зручності інвесторів звичайно додатково розраховують індекс дохідності інвестиційного проекту (IL), який показує, у скільки разів (у частках одиниці) додатково може зрости дохідність інвестиційної альтернативи, не перетворюючи цей, проект у менш вигідний (що аналізується) порівняно з вкладенням обмежених засобів у зазначену альтернативу (або рівно вигідний проект) [19].

Також в контексті показника IL визначається стандартне відхилення дохідності інвестиційної альтернативи у найближчому минулому.

При застосуванні IRR виникають певні труднощі:

· Критерій IRR зовсім не придатний для аналізу неординарних інвестиційних потоків (тобто коли відплив і приплив капіталу чергуються);

· Критерій IRR не дає можливості розрізняти ситуації, коли пріоритетність проектів змінюється залежно від ставки дисконтування [5].

Метод IRR не дає змогу використовувати різні ставки дисконтування до різних періодів реалізації проекту.

Різновидом показника IRR є модифікована внутрішня норма дохідності інвестиційного проекту (MIRR). Цей показник усуває недоліки IRR та зберігає переваги над NPV.

MIRR - це ставка доходу, за якою кінцева вартість чистих грошових потоків проекту дорівнює поточній вартості інвестиційних витрат [27].

Проект буде вважатися прийнятним, якщо модифікована внутрішня норма дохідності (MIRR) перевищує необхідну.

MIRR припускає, що грошові потоки від усіх проектів реінвестують ся за ставкою, що дорівнює вартості капіталу, тоді як при застосуванні методу ІRR ставка реінвестування дорівнює IRR. Оскільки припущення, що реінвестування має здійснюватись під WACC, більш правильне, MIRR є кращим індикатором дійсної прибутковості проекту. MIRR також вирішує проблему мультиплікації IRR.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій (Profitability Idex, PI )

PI є відношенням дисконтних вигод до дисконтних витрат. Основна формула розрахунку (2.5.) має вигляд :

. (2.5.)

Очевидно, що якщо:

o РІ > 1, то проект варто прийняти;

o РІ< 1, то проект варто відкинути;

o РІ = 1, то проект ні прибутковий , ні збитковий.

Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами PI, бальними або такими, що дорівнюють одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам'ятати, що коефіцієнт PI має наступні недоліки:

може давати неправильні ранжування за перевагою навіть незалежних проектів;

непридатний для використання при виборі альтернативних проектів;

не показує фактичну величину чистих вигод. [85]

Індекс прибутковості є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигод і поточних витрат) до величини інвестицій.

PI тісно пов'язано з NPV. Якщо NPV позитивна, той PI > 1, і навпаки. PI > 1, проект ефективний, якщо PI < 1 - неефективний.

Метод періодів окупності пропонує інфорормацію про ризик та ліквідність проекту. Триваліший період окупності означає, що:

доступ до інвестиційний грошей (фондів) буде закритий на декілька років, а отже проект не ліквідний;

надходження грошових потоків очікується протягом тривалого часу - проект досить ризиковий.

Коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR) [39]

Цей метод має дві характерні риси: він не припускає дисконтування показників доходу ; доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за винятком відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках) (2.6.). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два , якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.



ARR = _____PN______ (2.6.)

1/2 (IC - RV)

Підсумовуючи наведену інформацію варто зазначити:

Метод NPV важливий, бо дає прямий вимір грошового прибутку (вигоди) акціонерів на основі теперішньої вартості проекту. Тому показник NPV є найкращим засобом виміру прибутковості. Показник IRR також вимірює прибутковість, але вона виражена у процентному відношенні. Дехто з тих, хто приймає рішення, вважають це за краще. IRR містить інформацію щодо “граничної норми безпеки” проекту, якої немає у NPV. MIRR притаманні всі властивості NPV. Це найкраще припущення ставки реінвестування. При її застосуванні не виникає проблеми мультиплікації. Їх легко розрахувати, тому їх необхідно розглядати у сукупності під час і прийняття рішень.

Оцінювання економічної ефективності реальних інвестиційних проектів в умовах інфляції [27].

Інфляція може помітно змінити вигідність проекту. Серед основних факторів, що впливають на грошові потоки та вимагають відповідного їх коригування при оцінювані ефективності є обсяги грошових надходжень від реалізації продукції (валовий дохід) та змінні витрати. Для разових початкових інвестицій формула визначення чистого приведеного до теперішньої вартості доходу в умовах інфляції (2.7.) буде мати такий вигляд:

, (2.7.)

де CF - грошові потоки в t-році;

CBK_c - середньозважена вартість капіталу, що також включає інфляційну премію;

C₀ - початкові інвестиції.

Коефіцієнт дисконтування в умовах інфляції розраховується за формулою (2.8.):

(2.8.)

де CBK_c - середньозважена вартість капіталу, що також включає інфляційну премію;

i_k - показник інфляції; в свою чергу величина 1+СВК·i_k - інфляційна премія.

Таким чином, CBK_c = 1+СВК+ i_k + СВК·i_k (так звана формула Фішера) При розробці інвестиційного проекту важливого значення набуває правильне прогнозування темпів інфляції - її переоцінка може призвести у майбутньому до великих труднощів з погашенням зобов'язань перед інвесторами. Найпростіший спосіб тут такий:

взяти прогнози темпів інфляції з кількох незалежних джерел (включаючи прогнози НБУ, уряду);

класифікувати елементи майбутніх грошових надходжень за ступенем “чутливості” до інфляційних процесів.

Ще на початку попереднього розгляду проекту заздалегідь неприйнятними вважаються проекти, рентабельність (дохідність) яких нижче за рівень інфляції [8].

Ефективність реальних інвестиційних проектів в умовах ризику:

Під ризиком розуміють імовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується [17].

Ризиковість інвестиційного проекту виражається у відхиленні грошового потоку для даного проекту від очікуваного. При розгляданні альтернативних проектів можна оцінити грошові потоки керуючись експертними оцінками ймовірності їх надходження та величиною відхилень членів потоку від очікуваних величин. З двох проектів, що порівнюються, проект з більшим значенням цього відхилення вважається більш ризиковим.

Сутність імітаційного моделювання в оцінці ризику полягає в корегуванні грошового потоку проекту і наступним розрахунком NPV для всіх можливих його сценаріїв (варіантів). Отже, методика аналізу в даному випадку полягає в наступному:

За кожним проектом, що розглядається будують на основі експертних оцінки три можливих варіанти розвитку: найгірший, найбільш реальний та оптимістичний.

Розраховується NPV для найгіршого варіанту (NPV_Н)

NPV найбільш реального (NPV_Р);

NPV оптимістичного варіанту (NPV_О).

3. Для кожного проекту розраховується найбільша зміна NPV -розмах варіації (R_NPV) за формулою (2.9):

(2.9.)

З двох проектів, що порівнюються вважає більш ризиковим той, у якого більший варіаційний розмах (R_NPV).

Згідно іншого підходу до оцінки ризику за імітаційною моделлю, замість R_NPV розраховують середнє квадратичне відхилення за формулою (2.10.):

(2.10.)

де NPV_і - загальний фінансовий підсумок кожного з варіантів, що розглядаються;

= середнє значення NPV, зваженого за присвоєними ймовірностями (Р_і) (2.11.):

(2.11.)

Проект з більшим значенням середнього квадратичного відхилення вважається більш ризиковим [16]. Отже, варто співвідносити прибутковість інвестицій з величиною ризику по цьому проекту.



Розділ 3. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

3.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства СП „КАМО"

Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями СП «КАМО» є товариством з обмеженою відповідальністю, яке створене у 2005 році. «КАМО» сплановано як комплексний виробничо-переробний заклад з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так і готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізації продукту. Цей комплекс базується у Запорізькій області та використовує ресурси, що вкладаються співзасновниками компанії СП «КАМО», у тому числі компанією «Геррет Лтд» (Росія). На сьогоднішній день статутний фонд підприємства становить 1835,60 тис. грн, з них 1101,36 тис. грн. -- 65% внесок ТОВ «Геррет Лтд». СП «КАМО» -- одне з провідних підприємств не тільки в Україні, а і серед країн СНД, яке перероблює до 900 тонн брухту металів у місяць.

Починаючи з IV кварталу 2006 року СП «КАМО» займалося переробкою, пакуванням та продажем брухту чорних та кольорових металів на внутрішньому ринку, а починаючи з II кварталу 2007 року почало займатися експортною діяльністю з продажу брухту металів на міжнародному ринку.

Продукція підприємства відпускається споживачам у спресованих брикетах з маркіруванням відповідно до вимог країни та фірми-споживача.

Підприємство дотримується стратегії зростання шляхом виходу на нові та закріплення на старих ринках збуту брухту чорних та кольорових металів. На сьогодні підприємство з метою розширення експортної діяльності займається пошуком потенційних інвесторів [ 47].

СП «КАМО» має сучасне технологічне обладнання для обробки та вантаження металобрухту: автокари, трактори, екскаватор, підйомний кран, кисневу різку тощо. Екскаватор зі спеціальними змінними захватами для пресування металобрухту в необхідні за розміром пакети, для кращого розміщення при транспортуванні, газоплазмову різку зі спеціальними мундштуками для різки.

Для підвищення обсягу переробки металобрухту та продажу його на міжнародному ринку СП «КАМО» має намір придбати високопродуктивне обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH. Та освоїти нову сучасну технологію кисневої різки [48].

Вдосконалення існуючого комплексу з переробки металобрухту надасть можливість підприємству зменшити собівартість виробництва, ефективність переробки, а одже і збільшити обсяги експорту, та інтенсифікувати просування зазначеного товару на світові ринки.

На сьогодні СП «КАМО» має намір розширити свій експортний потенціал, отже, пошук фінансових ресурсів є одним з першочергових завдань.

Цінова політика є визначним методом проникнення на нові та закріплення на старих ринках збуту брухту чорних та кольорових металів. В умовах насиченості не тільки внутрішнього, а й ринків країн колишнього СРСР для проникнення на європейський та американський ринки фірма СП «КАМО» проводить агресивну цінову політику, пропонуючи свою продукцію за цінами, на 3-5% нижчими, ніж ціни, що склалися на вітчизняному ринку.

Головними споживачами продукції СП «КАМО» є переважно фірми Західної Європи, а також США, з якими укладені відповідні контракти на загальну суму 18,6 млн. дол. на період з 2-3 кварталу 2009 по 2010р. (Додаток А). У 2009 році планується розширення експортної діяльності, звуження діяльності на внутрішньому ринку (внаслідок зростання неплатежів вітчизняних.

Цільовим ринком для СП «КАМО» є ринки переробки відходів металургійної промисловості та брухту країн EC і, зокрема, Німеччини та Італії. З середини 2006 p. продовжує зростати попит на продукцію металургійної промисловості на внутрішніх ринках Німеччини та Італії. Стала кон'юнктура підтримає високий попит на брухт не тільки у цих державах, а й в інших країнах EC. У 2007 p. попит на сталеву продукцію у країнах EC зріс на 28%, у Німеччині -- на 21,5%, у Італії -- на 18,7%, у третіх країнах-- на 13,5% [50].

Стратегія виходу та освоєння нових ринків для СП «КАМО» полягає у диференційованому підході до їх вибору. Вже зараз керівництвом СП «КАМО» було підписано контракти та розпочато просування продукції в США, Швейцарію, Туреччину (частка збуту по країнах показана на рис 3.1).

Рис. 3.1- Частка покупців продукції “КАМО” по країнах

Конкурентами СП «КАМО» на внутрішньому ринку є підприємства системи «Вторчормет» (Києва, Донецька, Харкова, Херсона, Запоріжжя, Одеси), Артемівське AT «Азом», АТЗТ «Інтерсплав», СП «Сплав», СП «Alliant Kiev». Фізично та морально застаріле обладнання більшості вказаних підприємств, що були введені в експлуатацію більш як 20 років тому, не здатне конкурувати із сучасним обладнанням передових українських та закордонних переробників металобрухту [53].

На ринках Західної Європи є багато метало- та брухтопереробних фабрик, але невеликої потужності, що мають певну стабільну базу клієнтів; тенденції до активної експансії на ринку у них відсутні.

Основою маркетингової політики СП «КАМО» є використання системи прямих зв'язків із споживачами, що забезпечує максимальну обізнаність широкого кола потенційних споживачів з усім спектром товарів [52].

Фірма планує використовувати такі методи просунення свого товару:

- цінове стимулювання майбутніх посередників;

- доступність для більшості потенційних покупців;

- прямі контракти, агентські угоди.;

- робота з незалежними посередниками;

Вдосконалення існуючого комплексу з переробки металобрухту надасть можливість підприємству збільшити обсяги експорту та інтенсифікувати просування зазначеного товару на світові ринки.

3.2 Аналіз привабливості інвестиційних проектів СП “КАМО”

Розроблюється два альтернативних реальних інвестиційних проекти:

- Інвестувати у модифікацію існуючого устаткування та переробного процесу;

- Інвестувати у модернізацію переробного процесу за допомогою нового обладнання та нових технологій [50].

Проект А: Розробка та впровадження у виробництво верстатів пресованого розчленування IUN, управління, контролю енергоносіїв на базі електронних контролерів.

Стисла характеристика проекту:

· Розробка та впровадження у виробництво верстатів пресованого розчленування IUN, управління, контролю енергоносіїв на базі електронних контролерів, які можуть бути використані в забруднених вимірювальних середовищах (газу, води тощо) на базі електронних контролерів ( АРМ), які дозволять проводити облік хімічного складу, контроль їх переробки.

· Проект знаходиться на стадії проведення базової підготовки серійного виробництва. Інвестиції здійснюються у формі інвестиційної угоди.

· Загальна вартість проекту становить 13,0 тис. у.о.

· Потреба в зовнішніх інвестиціях становить 8,0 тис. у.о.

· Термін реалізації проекту: 01.01.2016-31.12.2016 рр.

· ермін окупності проекту - 58 міс

Проект Б: Підготовка виробництва та впровадження технології кисневої різки 5-го класу точності, (HAL-технологія), навісний поверхневий монтаж радіоелементів на блоки елементів (БЕ), припинення використання Хладону-113, застосування методу водного очищення БЕ.

Стисла характеристика проекту:

· Створення сертифікованої за ISO стандартами переробки друкованих плат та виробів кольорового металу.

· Проект знаходиться на стадії проведення базової підготовки серійного виробництва. Інвестиції здійснюються у формі інвестиційної угоди.

· Загальна вартість проекту становить 15,5 тис. у.о.

· Потреба в зовнішніх інвестиціях становить 9,5 млн. грн.

· Термін реалізації проекту :2016-2018рр.

· Термін окупності проекту - 68 міс.

Проведемо розрахунок показників економічної ефективності проекту на основі таблиць (3.1.- 3.4.) приведених нижче [50].



Таблиця 3.1 Чистий дисконтований дохід від реалізації інвестиційного проекту А (тис. у.о.)

Показник	Період
	0	1	2	3
1. Чистий прибуток	675,6	958,8	958,8	958,8
2. Амортизаційні нарахування	1020	1020	1020	1020
3. Капіталовкладення	8000
4. Ліквідаційна вартість				850
5. Чистий грошовий дохід (гр.1+гр.2-гр.3+гр.4)	-6304,4	1978,8	1978,8	2828,8
6. Коефіцієнт дисконтування	0,833	0,694	0,579	0,162
7. Чистий дисконтований дохід (гр.5*гр.6)	-5251,5	1373,3	1145,7	458,3
8. Чистий дисконтований дохід з кумулятивний (зростаючим) результатом	-5251,5	-3878,2	-2732,5	1535,0
9. Дисконтовані грошові надходження (гр.1+гр.2+гр.4)*гр.6	1412,5	1373,3	1145,7	458,3

Таблиця 3.2 Чистий дисконтований дохід від реалізації інвестиційного проекту Б (тис.у.о.)

Показник	Період
	0	1	2	3
1. Чистий прибуток	1151,8	1461,6	1461,6	1709,5
2. Амортизаційні нарахування	1600	1600	1600	1600
3. Капіталовкладення	7000	-	2500	-
4. Ліквідаційна вартість	-	-	-	1000
5. Чистий грошовий дохід (гр.1+гр.2-гр.3+гр.4)	-4248,2	3061,6	561,6	4309,5
6. Коефіцієнт дисконтування	0,833	0,694	0,579	0,162
7. Чистий дисконтований дохід (гр.5*гр.6)	-3538,8	2124,8	325,2	698,1
8. Чистий дисконтований дохід з кумулятивний (зростаючим) результатом	-3538,8	-1414,0	-1088,8	5980,1
9. Дисконтовані грошові надходження (гр.1+гр.2+гр.4)*гр.6	2292,2	2124,8	1772,7	698,1



Таблиця 3.3 Вихідні дані для розрахунку внутрішньої норми прибутковості (проект А)

Показник	Період
	0	1	2	3
1. Коефіцієнт дисконтування, r=30	0,769231	0,59172	0,45517	0,0725
2. Чистий дисконтований дохід (тис. у. о.)	-4849,51	1170,90	900,69	69,51
3. Чистий дисконтований дохід із зростаючим рез-том (тис. у. о.)	-4849,51	-3678,61	-2777,92	-328,12
4. Коефіцієнт дисконтування, r=25	0,800	0,640	0,512	0,107
5. Чистий дисконтований дохід (тис. у. о.)	-5043,49	1266,44	1013,16	102,59
6. Чистий дисконтований дохід із зростаючим результатом (тис. у. о.)	-5043,49	-3777,05	-2763,89	330,68

Таблиця 3.4 Вихідні дані для розрахунку внутрішньої норми прибутковості (проект Б)

Показник	Період
	0	1	2	3
1. Коефіцієнт дисконтування, r=50	0,667	0,444	0,296	0,017
2. Чистий дисконтований дохід (тис. у. о.)	-2833,55	1359,35	166,23	73,26
3. Чистий дисконтований дохід із зростаючим рез-том	-2833,55	-1474,20	-1307,97	559,04
4. Коефіцієнт дисконтування, r=70	0,588	0,346	0,204	0,005
5. Чистий дисконтований дохід (тис. у. о.)	-2497,94	1059,31	114,29	21,55
6. Чистий дисконтований дохід із зростаючим результатом (тис. у. о.)	-2497,94	-1438,63	-1324,34	-384,41

Розрахуємо основні показники економічної ефективності проекту:

1. NPV, накопичений за час реалізації проекту А (табл. 1, стор. 8, стовпчик 10), склав -1535,0 тис. у.о., проекту Б (табл. 2, стр. 8, стовпчик 10)- 5980,1 тис. у.о.

Чистий дисконтований дохід (NPV) (інтегральний ефект) - величина позитивна в обох проектах - А, Б, за час здійснення проекту А складає 1535 тис. у.о, що менше ,ніж у проекту Б на 74% ( дані подані у таблиці 3.5)

2. Розрахуємо IRR (ВНД) проекту на основі даних за формулою ( 3.1. а,б):

(3.1.а)

(3.1.б)

Індекс прибутковості проекту (ARR) А більше 1, складає 1,02 - це менше, ніж у проекту Б.

3. Термін окупності складає для проекту А 6 повних років. Число місяців розрахуємо за формулою (3.2.):

(3.2.)

Де - абсолютна величина останнього негативного сальдо накопиченого потоку грошового доходу , S2 - значення першого позитивного сальдо накопиченого потоку грошового доходу .

(3.3.а)

Для проекту Б повне число років окупності складає три роки, число місяців:

(3.3.б)

Індекс прибутковості, розрахований через відношення суми дійсної вартості грошових надходжень (сума значень по рядку 9 з таблиці 3.3. - 3.4. відповідно для проектів А, Б) до величини інвестицій. Оскільки інвестиції в проекті Б вкладаються в різні періоди часу, те необхідно врахувати сучасну вартість всіх інвестицій:

(3.4.а)

(3.4.б)

Термін окупності проекту А - 6,58 року, це , безумовно менше терміну реалізації проекту, але в проекту Б цей показник краще - 3,68 роки.

На підставі результатів розрахунку вищевказаних критеріїв економічної ефективності вважаємо , що доходи , одержувані в результаті реалізації проекту А и проекту Б окупають витрати. Дані розрахунків показує більш високої економічної ефективності проекту Б по всіх розглянутих критеріях. ( таблиця 3.5)

Таблиця 3.5 Показники ефективності інвестиційних альтернатив

№	ПОКАЗНИК	ПРОЕКТ А	ПРОЕКТ Б
1.	NPV	1535	5980,1
2.	IRR	27,5	61,9
3.	Термін окупності	6,58	3,68

Висновок

Інвестиційна діяльність у тім чи іншому ступені присуща будь-якому підприємству. Ухвалення інвестиційного рішення неможливо без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, кількість доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, зв'язаний із прийняттям того чи іншого рішення й ін.

Причини, що обумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, однак у цілому їх можна підрозділити на три види: відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, у якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Задача ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, зв'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків і ін.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а імовірність того, що якийсь один проект буде переважати інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

В даній роботі, на прикладі реального інвестування, проілюстрований процес прийняття рішення щодо вкладання коштів у один із запропонованих проектів. Після необхідних розрахунків ми визначили який проект є більш перспективним.

...