Проблеми бюджетного процесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет ім. Я. Мудрого

Кафедра:

Фінансового права

Індивідуальна робота

на тему: «Проблеми бюджетного процесу в Україні»

Виконав:

Студент 3 курсу

4 факультету 3 групи

Корх Юрій

Перевірила:

Шорохова Ю.С.

Харків 2014

Вступ

За більше як двадцять років незалежності бюджетний процес в Україні пройшов значний еволюційний шлях, втім і на сьогодні цілий ряд проблем залишається невирішеним - починаючи від самого процесу прийняття бюджету, закінчуючи його виконанням та відповідальністю за бюджетні порушення.

Традиційно бюджетний процес визначається як сукупність дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування, що здійснюється на підставі норм бюджетного права, щодо складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, а також складання, розгляду та затвердження звіту про їх виконання. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес являє собою заснована на владних повноваженнях діяльність відповідних органів, підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету. Бюджетний процес в Україні має циклічний та періодичний характер. Бюджетний цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює календарному року, містить у собі проміжок часу від початку формування бюджету на рік, що планується, до затвердження звіту про його виконання.

Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, унаслідок чого така діяльність набуває нових якостей. Відповідно до п. 1 ст. 19 Бюджетного Кодексу України стадіями бюджетного процесу визнаються :

- складання проектів бюджетів;

- розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

- виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішення щодо нього.

Проблеми бюджетного процесу в Україні

бюджет україна планування

Спочатку треба дати визначення що ж таке бюджетний процес. Тому, бюджетний процес -- це регламентована нормами бюджетного права діяльність держави та територіальних громад зі складання, розгляду та затвердження бюджету, його виконання, а також зі складення та затвердження звіту про його виконання.

На сьогодні багато вчених не можуть дійти згоди з приводу проблем, які виникають під час складання, розгляду, прийняття, виконання та звітності Державного бюджету, так і бюджетів місцевих рівнів. В даній роботі я спробую проаналізувати точки зору різних вчених, що на мою думку є найбільш цікавим, з питань бюджетного процесу.

Бугай Т.В. у своїй роботі зазначає, що бюджетний процес ґрунтується на відповідних правових засадах, принципах, які є гарантією чіткого та неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової (бюджетної) дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів і відбивають важливі риси бюджету. Такими засадами є як принципи, що властиві бюджетній системі України взагалі, так і притаманні тільки бюджетному процесу.[2]

Отже, окрім принципів побудови бюджетної системи, закріплених в ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетному процесу властиві: принцип розподілу бюджетних повноважень, принцип спеціалізації бюджетних показників, принцип щорічності бюджету, принцип гласності, наочності, достовірності та послідовності.

Важливим, з точки зору виконання контрольних функцій, є п. 2 ст. 19 Бюджетного Кодексу України [1], згідно з яким передбачається, що «на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється контроль за дотримання бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства». Водночас доводиться констатувати, що хоча більш ніж за двадцять років незалежності бюджетний процес в Україні пройшов складний еволюційний шлях, проте нині існує ціла низка проблемних питань, які потребують негайного вирішення на різних стадіях бюджетного процесу. Автор вважає, що детальний аналіз таких проблем дозволить створити міцне підґрунтя для оптимізації бюджетного процесу в Україні.

Однією з найскладніших проблем, що завжди супроводжувала бюджетний процес в Україні було його прийняття, а точніше хронічна несвоєчасність і неузгодженість дій органів державної влади при ухваленні головного фінансового документа держави.

Надзвичайна проблематичність прийняття державного бюджету в принципі (не говорячи про ухвалення його у встановлені законодавством терміни) обумовлюється дією низки інституційних кон'юнктурних чинників, серед яких найбільш актуальними в Україні слід вважати такі: політична нестабільність, відсутність політичного консенсусу між впливовими партіями, спроби лобіювання інтересів промислово-фінансовими групами, відстоювання приватних інтересів представниками державної влади тощо. Внаслідок зазначених вище факторів типовою є ситуація, коли країна вступає в новий рік без бюджету як це відбулося, наприклад, у 2010 році.

Недоліки у плануванні бюджетних показників також створюють перешкоди у формуванні якісного фінансового плану України. Йдеться про те, що в нашій країні бюджет складається за умовами поточної діяльності, тобто кожного року він є абсолютно новим документом. При цьому не враховується стратегія розвитку держави, проте вирішальний вплив на бюджетний процес чинять різні політичні сили, які відстоюють власні інтереси. З даними поглядами автора я повністю згідний, так як нестабільність в середині держави та протиріччя між різними політичними силами дуже негативно впливають на формування і виконанню бюджету.

Планування основних напрямів бюджетної політики на наступний рік має важливе значення у підготовці проектів державного та місцевих бюджетів. Формально в Україні намагаються впливати на процес розробки бюджету за допомогою положень Бюджетної резолюції, проте на практиці цей документ занадто формалізований і його зміст, як правило, не відповідає проекту бюджету [5].

Низька якість бюджетного процесу в Україні також пояснюється встановленим порядком планування бюджету. В Україні процедура планування бюджету реалізується за схемою «згори-донизу», тобто спочатку затверджується державний бюджет, у якому визначаються основні доходні джерела місцевих бюджетів, а потім плануються місцеві бюджети. Така процедура є не зовсім оптимальною, оскільки в умовах достатнього рівня автономності місцевих бюджетів (що декларується бюджетним законодавством), затвердження бюджету державного рівня та затвердження місцевих бюджетів - це складові двох самостійних бюджетних процесів. В даному випадку я не повністю згідний з Бугай Т.В., оскільки на мою думку при прийнятті бюджету маю бути певна централізація і держава могла певним чином впливати на прийняття місцевих бюджетів.

Важливою вадою бюджетного процесу в Україні, що виникає на стадії прийняття, є його недостатня прозорість. Тому що влада надає широкому загалу тільки деяку інформацію про бюджет і фінансову діяльність центрального уряду впродовж бюджетного року. Окрім цього, потрібно наголосити на відсутності публічних слухань і обговорень. Щодо проведення круглих столів із питань бюджетної політики та залучення до бюджетного процесу незалежних експертів та аналітиків в галузі економіки та соціального розвитку держави, то такі заходи є досить формалізованими і більшою мірою мають декларативний характер.

Усі проаналізовані недоліки призводять до дисбалансу доходів і видатків державного та місцевих бюджетів, що в Україні приймає форму бюджетного дефіциту. Економічно необґрунтоване встановлення дефіциту бюджету породжує проблему його фінансування, що стає головним завданням на стадії виконання бюджету. Як показує практика, у нашій країні використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Це пов'язано в першу чергу з недостатнім державним фінансуванням розвитку національної економіки, проведенням структурної перебудови, формуванням ринкової інфраструктури та реформуванням інших сфер господарського комплексу.

Однією з гострих проблем бюджетного процесу в Україні залишається незбалансованість міжбюджетних відносин у системі «держава-регіони», тобто існує дисбаланс у фінансуванні та самостійності місцевих бюджетів. Згідно з аналізом, проведеним З. Лободіною, до комплексу проблем фінансування та розвитку місцевих бюджетів можна віднести такі [6]:

- низький рівень самостійності органів місцевого самоврядування;

- нечітке розмежування функцій між державною владою та місцевим самоврядуванням;

- нерозвиненість місцевого оподаткування;

- незабезпеченість достатнім обсягом бюджетних коштів делегованих державою повноважень органам місцевого самоврядування;

- неефективне використання коштів місцевих бюджетів тощо.

На мою думку,в даному випадку ключовою проблемою організації та реалізації бюджетного процесу в Україні є контроль і відповідальність за виконанням бюджету. Зокрема, проблема відповідальності криється в розумінні того, що нині фінансується з бюджету зазвичай не результат, а сама функція. Отже, у процесі розподілу фінансових ресурсів розпорядники бюджетних коштів повинні їх «освоїти» у відведені терміни, а не ефективно інвестувати. Таким чином Бугай Т.В. та Лободіна З. в своїх роботах показують, які проблеми існують під час створення та виконання Державного бюджету.

Фролов С.М. виділяє таку проблему бюджетного процесу як його прийняття, а точніше хронічна несвоєчасність дій органів державної влади. Необхідність прийняття бюджету щороку лише підвищує складність проблеми. Політична нестабільність та відсутність політичного консенсусу, спроби лобіювання інтересів промисловими групами, відстоювання власних інтересів представниками влади обумовлюють надзвичайну проблематичність прийняття бюджету в принципі, не говорячи про прийняття його в строк. Ситуація, коли країна вступає в новий рік без бюджету, на жаль, є скоріше правилом, аніж винятком із нього. Погоджуються з його думкою і Ю.Ганущак і Є.Жовтяк ,які відмічають, що навіть якщо бюджет ухвалюють вчасно, то його якість настільки низька, що дуже ускладнює підготовку до виконання. [4]

Низька якість державного бюджету багато в чому пояснюється недоліками в його плануванні. Бюджет кожного року від початку і до кінця є новим документом, що був складений за умов поточної реальності, не враховуючи стратегії розвитку держави.

Таким чином, маємо наступну проблему бюджетного процесу в Україні - відсутність стратегічної складової в бюджетному процесі - бюджет планується на рік, в той час як стратегічний розвиток держави та її складових потребує довгострокових фінансових планів країни. Як результат, фінансова-бюджетна і соціальна економічна стратегії держави розвиваються паралельними шляхами, замість необхідного симбіозу. Держава фактично не має можливостей для проведення анти-циклічної політики, тобто балансування дефіцитними і профіцитними бюджетами залежно від фази економічного циклу. З даним твердження автора я повністю погоджуюсь, оскільки стратегічний розвиток держави потрібно складати на декілька років вперед, тому що спланувати подальший розвиток держави в майбутньому за один рік дуже важко.

Також Фролов С.М виділяє проблему є в існуванні системи податкових пільг, що не завжди виправдані та значно звужують податковий потенціал держави. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує таку закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг. Що приводить нас до висновку про проблему надмірного податкового навантаження в Україні.

Автора зазначає,що однією з головних проблем бюджетного процесу в Україні є незбалансованість міжбюджетних відносин «держава-регіони», тобто проблема місцевих бюджетів, їх самостійності та фінансування.

Згідно з аналізом, проведеним О.Чорним, до комплексу проблем місцевих бюджетів можна віднести наступні:

1) значна залежність місцевого бюджету нижчого рівня від бюджету вищого рівня;

2) трансфертна політика згідно Бюджетного кодексу не враховує зміни соціально-демографічної ситуації місцевих громад;

3) закритість системи розрахунків, що створює сприятливі умови для домовленостей у бюджетному процесі;

4) відсутність можливості перерозподілу субвенцій в регіональному просторі виходячи з трансформацій соціальної структури населення;

5) відсутність перспектив розвитку у вигляді планів через не прогнозованість трансфертної політики держави;

6) низький рівень системності у визначенні прогнозних показників доходів, так зване планування від досягнутого;

7) відсутність системи мотивацій учасників бюджетного процесу до дій насамперед в інтересах населення території (регіону);

8) недостатній рівень самостійності у місцевих органів в бюджетному процесі;

9) асиметрія інформації у відносинах місцевого самоврядування і органів державного управління. [7]

Тоді як Белялов Т.Е. виділяє такі проблеми формування місцевих бюджетів:

1. Відсутність у Бюджетному кодексі розподілу повноважень місцевих органів влади на делеговані і власні, що приводить до зниження рівня відповідальності органів влади за фінансування витрат, а тому до економічно неефективного використання обмежених бюджетних коштів.

2. Використання при розрахунку трансфертів індексу відносно податкоспроможності регіону, який може переглядатися тільки раз у три роки, не дає можливості врахувати зміни, які відбуваються в податковій базі регіону в процесі ринкових трансформацій і структурних реформ.

3. Відсутність у складі доходів, які не враховуються при розрахунку трансфертів, вагомих дохідних джерел. Найбільшими джерелами в цій групі є місцеві податки і збори, плата за землю, податок на промисел, єдиний податок, питома вага яких не перевищує 5% у загальній сумі доходів місцевих бюджетів України. За рахунок таких досить незначних податків неможливо фінансувати великий обсяг місцевих суспільних благ. Таким чином, державні органи влади фактично контролюють прийняття рішень місцевими органами влади відносно фінансування більшої частини бюджетних послуг.

4. Передача 100% надходжень від ПДВ і податку на прибуток підприємств у державний бюджет привела до зниження зацікавленості місцевих органів влади в збільшенні бази оподатковування. Це, у свою чергу, створює серйозні проблеми для наповнення державного бюджету і, як наслідок, для надання трансфертів місцевим бюджетам.[3]

Я вважаю, що місцеві бюджети повинні бути самодостатніми для виконання делегованих і власних повноважень, а також для забезпечення населення соціальними послугами не нижче рівня мінімальних соціальних гарантій. Якщо місцеві бюджети не можуть бути збалансованими з урахуванням цих умов, то держава забезпечує їхнє збалансування шляхом передачі коштів у вигляді міжбюджетних відносин. Також потрібно удосконалити механізм надання прямих трансфертів з державного бюджету. Прямі трансферти повинні надаватися тоді, коли стає очевидним, що план їхнього надання шляхом щоденних відрахувань недовиконується; установити для місцевих бюджетів, які щорічно нарощують обсяги доходів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів, повноцінний механізм і реальні джерела стимулювання.

Висновок

Проаналізувавши думки даних авторів я побачив, що в Україні існує багато проблем, які стосуються організації бюджетного процесу та які вимагають негайно їх вирішенню. Це дозволить забезпечити ефективне управління державними фінансовими ресурсами, підвищити результативність, ефективність і прозорість використання бюджетних коштів, уникнути зриву бюджетного процесу через політичні події, підвищити якість головного фінансового документа держави та стане міцним підґрунтям для забезпечення соціально-економічного розвитку України. Також в даній роботі я частково звернувся до формування місцевих бюджетів. Необхідно відзначити, що в сучасній Україні назріла необхідність дійсної, а не

декларативної фінансової децентралізації для більш повного і ефективнішого задоволення населення в кожному регіоні. Без бюджетної самостійності місцевих бюджетів з її багато чисельними складовими і обліку податкового потенціалу кожного регіону побудова і розвиток ефективної і діючої бюджетної системи може відкладатися на невизначений час.

Тому я вважаю, що є багато пунктів, які потрібно удосконалювати у бюджетному процесі,які будуть сприяти подальшому розвитку складання, виконання та звітності як Державного так і місцевих бюджетів, що в свою чергу могтиме допомогти вийти Україні із дуже важкого фінансового становища, в якому вона зараз знаходиться. І я дуже надіюсь, що законодавці приймуть певні рішення стосовно вдосконалення бюджетного процесу( особливо це стосується прозорості процесу і його децентралізації), що в подальшому призведе до покращення ситуації в країні.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

2. Бугай Т.В. Сучасні проблеми та вектори розвитку бюджетного процесу в Україні.

3. Белялов Т.Е. Напрямки вдосконалення бюджетного процесу на регіональному рівні.

4. Фролов С.М. Дослідження проблем організації і реалізації бюджетного процесу

в Україні.

5. Ганущак Ю. Інженерія бюджетного процесу / Ю. Ганущак, Є. Жовтяк //

Дзеркало тижня. - 2004. - № 6. - С. 14-16.

6. Лободіна З. Фінансування видатків місцевих бюджетів: стан і проблеми

здійснення / З. Лободіна // Галицький економічний вісник. - 2011. - № 2 (31). - С. 123-130.

7. Чорний, О.С. Управління бюджетним процесом на регіональному рівні [Текст] :

автореф. дис. канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / О.С. Чорний // Донецький держ.ун-т управління. - Донецьк, 2006. - 18 с.

Размещено на Allbest.ru