Сутність фінансів, їх функції та роль

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Еволюція фінансів у процесі розвитку товарно-грошових відносин

фінанси товарний економічний грошовий

Термін фінанси використовується доволі часто у сучасному житті. Наприклад, державні фінанси, фінанси підприємств, фінансовий ринок, фінансова діяльність тощо. Давайте розглянемо термін «фінанси» з категоріальної точки зору. Слід зазначити, що у світовій науці єдиної думки з цього приводу немає. Можна зустріти думку щодо пов'язування «фінансів» з латинськими термінами finatio, financia, financia pecuniaria які вживалися у ХІІІ-ХІV ст. у значеннях «обов'язкова сплата грошей», грошово-боргове зобов'язання».

Вже у Франції «фінанси» як слово вживаються у значенні «державні доходи», «грошові суми», причім у якщо це слово вживалося у множені (les finanances) визначало усе державне надбання та стан урядового господарства. Вочевидь саме це слугувало виділення фінансів в окрему науку саме у Франції ХVІІІ.

Однак усі науковці єдині у тому, що поняття фінанси в історичному аспекті пов'язано з державою та з'явилося у процесі розвитку товарно-грошових відносин.

З розвитком товарно-грошових відносин натуральні виплати не забезпечують потреби держави. Це спричиняє необхідність у формуванні нових загальнодержавних фондів. Тому на свої потреби держава вилучає частину доходів членів суспільства у грошовій формі, формуючи у такий спосіб державні доходи, форму утворення котрих диктує рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Отже, з появою держави виникають економічні відносини, які носять примусовий характер. Метою цих відносин є забезпечення виконання державою своїх функцій, а відтак ці відносини набувають форму фінансів. Відомий економіст Е. Вознесенський з цього приводу писав: «Держава «одягає» фінансові відносини в правову форму, надає їм відповідну державно-владну форму при збереженні їх об'єктивно економічного характеру».

Завжди стояло питання про ступень втручання держави в економіку, що, безумовно, позначалося й на розвитку фінансових відносин.

У 17 ст. з розвитком теорії меркантелизму Вілям Стаффорд, Томас Мен, які були засновниками нормативної економіки писали, що тільки скрупульозне керівництво з боку уряду сприяє забезпеченню господарчого порядку та соціальної справедливості Меркантелісти призивали до прирощення власного багатства у грошовій формі шляхом збільшення експорту та забороні або скороченню імпорту.

У 18 ст. поширилися думки представників класичної політекономії, які засновувалися на тому, що держава має мати обмежений вплив у господарчу діяльність. Такі зміни були закономірними, оскільки набули стійкого розвитку ринкові відносини та свобода вибору, яка передбачає захищене законом право приватної власності та самостійність прийняття рішень.

У 19 ст. ст. економічна роль держави зводилася саме до охорони цих первинних прав. Звідки й вийшло поняття «нічний сторож приватної власності» або «laissez-faire+констебль» (свобода дії + поліція).

Як видно значимість держави з часом змінювалася.

На початковому етапі розвитку суспільства державні доходи забезпечували затрати на ведення війн, утриманню двору монарху, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храми, дороги тощо) Саме з формуванням доходів та видатків держави історично пов'язана поява фінансів.

Історичний розвиток фінансів являє собою необоротну, спрямовану, закономірну зміну, в ході якої досягається нова якість фінансових відносин.

З'ясуємо основні історичні характеристики «фінансів»:

1. Фінанси формувалися або у вигляді натуральних повинностей та зборів на користь держави, або у формі податкових надходжень, за рахунок яких утримувалася держава. Отже, за допомогою фінансів реалізовувалися доходи та видатки держави.

2. Спосіб перерозподілу доходів на користь держави носив імперативний (обов'язковий) характер.

3. Через механізм фінансів перерозподіляється значна частина доходів суспільства для забезпечення функцій держави, саме такий спосіб є найбільш ефективним для використання частини грошових доходів суспільства на користь держави.

На рубежі ХХ-ХХІ ст. товарні ринки та ринки факторів виробництва відходять на другий план, уступаючи місце ринку грошових фондів - фінансових активів, обіг котрих базується на формуванні боргових зобов'язань в умовах невизначеності та ризиків. Саме це характеризує боргову природу фінансів, функціонування котрих відбувається з огляду на час та ризики. Це привело до появи й інших суб'єктів фінансових відносин, учасниками котрих, окрім держави, стають звичайні господарські суб'єкти - домогосподарства, фірми, підприємства, організації.

Висновок:

Розвиваючись у якості відособленого розділу макроекономічної теорії, фінанси (спочатку як державні, потім корпорацій та домогосподарств) у кінці-кінці набули достатньо відмінних рис, щоб виокремитися у самостійну науку.

2. Об'єктивна необхідність та сутність фінансів.

Первісною сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, коли ця вартість розпродається на складові елементи C + V + m, де C - вартість використаних засобів виробництва, V - оплата праці, m - додатковий продукт. Таким чином, фінансові відносини формуються на стадії виробництва. Подальший розподіл та перерозподіл відбувається також за допомогою фінансів. Він супроводжується рухом грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів, які формуються у суб'єктів господарювання та держави за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань та надходжень.

Наступна стадія перерозподілу відбувається у зв'язку з перерозподілом первинних доходів. В такий спосіб формуються фонди суспільного призначення - бюджетні та позабюджетні. Фінансові ресурси перерозподіляються в основному через грошові фонди цільового призначення. Проте можлива й не фондова форма використання фінансових ресурсів. Вона є розповсюдженою в умовах ринку, коли підприємець сам вирішує, як використовувати чистий прибуток.

2. Соціально-економічна сутність фінансів

Фінанси як об'єктивна форма прояву економічних відносин є абстракцією. Ця абстракція набуває реальної форми через діяльність владних структур шляхом управління фінансовими ресурсами. Саме фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин. Звідки виходить, що функціонування фінансів тісно пов'язано з такими категоріями, як фінансові відносини, фінансова діяльність, фінансові ресурси, гроші та іншими фінансовими категоріями, які є похідними фінансів.

Таким чином, фінансові відносини визначаються як суспільні відносини між державою, суб'єктами господарської діяльності і населенням, що виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу та використання певних грошових фондів.

Об'єктами фінансових відносин є:

1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб'єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);

2) національний доход, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);

3) національне багатство - сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).

Фінансові відносини проявляються у процесі руху грошових потоків через фінансову діяльність суб'єктів цих відносин. Рух грошових потоків відбувається як у фондовій, так й нефондовій формах. Фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника або розпорядника коштів, зміною форми власності або можуть не перетерплювати подібних змін. Наприклад, при стягуванні податків спостерігається зміна власника і розпорядника коштів.

З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття «фінанси».

Фінанси - це система економічних відносин, пов'язаних з об'єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу ВВП з ціллю формування й використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Оскільки використання фінансових ресурсів відбувається в основному через фонди, то фінанси трактують як економічну категорію, пов'язану з утворенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання послуг населенню з боку держави й забезпечення виконання державою своїх функцій.

Ці відносини здійснюються:

- з приводу перерозподілу доходів суспільства;

- з приводу забезпечення виконання функцій держави;

- у процесі нееквівалентного обміну.

Фінанси, що забезпечують функціонування держави називаються державними фінансами. У результаті перерозподілу доходів суспільства на користь домогосподарств та виробників виникають фінанси домогосподарств та фінанси комерційних організацій. Так, населення та підприємства сплачують податки державі в обмін на зобов'язання держави виконувати свої функції. Саме у результаті такої угоди відбувається перерозподіл доходу суспільства на користь одного з партнерів угоди.

Отже, фінанси можна трактувати як грошові відносини господарюючих суб'єктів, включаючи державу, в результаті котрих дохід суспільства змінює свою структуру шляхом збільшення його у руках одного суб'єкту за рахунок стягнення (нееквівалентного) цієї частини у другого.

Оскільки сучасні фінансові ринки на три чверті опосередковують спекулятивні операції - грошові виграші за рахунок програшу іншого, - то термін «фінансовий» є виправданим, оскільки одна частина гравців на випадок програшу перерозподіляє частину свого грошового доходу на користь тих, хто виграв. Різниця тільки у тому, що по відношенню до держави дії з приводу стягнення податків є імперативними, а у випадку ринку ці відносини виникають добровільно.

У зв'язку з вищезазначеним зарубіжні науковці трактують фінанси більше прагматично. Фінанси - це наука про те, яким чином люди управляють видатками та надходженнями дефіцитних грошових ресурсів протягом певного періоду часу. (Зви Боди)

Розмаїтість відносин! (Надати приклади). Однак обмеженість фінансових ресурсів і протистояння інтересів не дозволяють домогтися оптимального співвідношення в задоволенні потреб у процесі вартісного розподілу.

Об'єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:

1) наявністю суспільного поділу праці;

2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей);

3) наявністю різних форм власності;

4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;

5) дією економічних законів розвитку суспільства.

Централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);

- Децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).

3. Функції фінансів

Сутність категорії «фінанси» розкривається у її функціях, які характеризують суспільне призначення.

Переважна більшість вітчизняних вчених і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основні функції:

- розподільча;

- контрольна.

Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових кошів та використання їх за цільовим призначенням.

Об'єктом розподілу виступають:

1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість вироблених у суспільстві благ за певний період часу (переважно за рік);

2) національне багатство, тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо).

Суб'єктом розподілу є юридичні та фізичні особи, які беруть участь у відтворювальному процесі, та у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.

Призначення розподільчої функції полягає у формуванні потенційних можливостей для створення фінансової основи функціонування держави.

Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні (основні) прибутки учасників процесу виробництва: працівників (у формі оплати праці); підприємств (у формі прибутку); держави. До первинних прибутків відносяться також прибутки населення від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності. В сукупності всі первинні прибутки утворюють національний доход країни.

Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу національного доходу, що здійснюється за допомогою фінансових відносин і за допомогою оплати послуг, що виробляються соціальною сферою (сферою нематеріального виробництва).

Таким чином, за допомогою фінансів держава здійснює розподіл суспільного продукту не тільки в натурально-речовій формі, а й за вартістю. У цьому зв'язку стає можливим і необхідним контроль за забезпеченням вартісних і натурально-речових пропорцій у процесі розширеного відтворення.

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання.

Об'єктом контролю виступає безпосередньо розподільчий процес. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Пенсійний фонд, Рахункова палата та інші.

Одним із напрямків дії фінансового контролю є контроль за дотримуванням фінансової дисципліни суб'єктами фінансових відносин. А саме за своєчасним перерахуванням у встановлені терміни платежів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а також за своєчасною і повною сплатою податків до бюджету та позабюджетних фондів.

Через розподільчу і контрольну функції фінанси активно впливають на процес відтворення, опосередковуючи, по-перше, створення фондів нагромадження та споживання, по-друге, додержання пропорцій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне використання. Це сприяє збільшенню суспільного продукту, а відтак і національного доходу.

Размещено на Allbest.ru