Валютні відносини в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

В умовах становлення ринкових відносин в Україні необхідною передумовою структурної перебудови економіки країни є активізація та модифікація валютної політики, вдосконалення повноцінного валютного ринку.

Невід'ємною складовою валютного ринку є система валютного регулювання - діяльність держави та державних органів щодо врегулювання міжнародних розрахунків та порядку проведення операцій з валютними цінностями.

Останнім часом важливого значення набуває питання подальшого розвитку валютного регулювання та поступової лібералізації валютних відносин в бік спрощення міжнародного обміну товарами, послугами, капіталами, переходу до гнучкого обмінного курсу.

Мета роботи - розкрити основні завдання, теоретично обґрунтувати механізми та процеси здійснення валютного регулювання в умовах ринкової економіки, а також здійснити оцінку ефективності використання інструментів валютного регулювання в Україні. Поставлену мету можна досягти, виконавши наступні завдання:

- розкрити поняття валютного регулювання з точки зору різнихнаукових діячів та законодавства;визначити основні завдання валютного регулювання;

- окреслити механізм та процес здійснення валютного регулювання, а також визначити головні напрямки застосування;

- розглянути систему показників функціонування валютного ринку України для оцінки ефективності використання інструментів валютного регулювання.

Об'єкт дослідження-процесздійснення валютного регулювання, який використовується для стабілізації валютного ринку держави.

Предметом дослідженняє сукупність інструментів, методів та форм валютного регулювання за допомогою яких відбувається регулювання валютних відносин. У процесі дослідження були використані наступні методи:

а) Системного аналізу та синтезу-для розгляду теоретико-методичного аспекту даного питання;

б) Графічного зображення даних-використовуються при дослідженні динаміки показників функціонування валютного ринку;

в) Історичний метод-має місце у другому розділі при дослідженні становлення та розвитку системи валютного регулювання в Україні. Теоретичною основою даної роботи є законодавчі та нормативні акти України, підручники, навчальні посібники, наукові монографії, статті, періодичні видання та ресурси мережі Інтернет. У роботі використані наукові праці таких авторів як: В. А.Ющенко, О. В. Дзюблюка, Ф. О. Журавка, Ю. М. Бездітко, М. Пебро, В. О. Ткачук, Б. Б. Сас та інших.



1. Теоретичні основи здійснення валютного регулювання

1.1 Сутність валютного регулювання, його основні завдання

Самоорганізація і саморегулювання ринкових відносин в умовах розширення світової торгівлі, збільшення обсягу спекулятивних операцій із валютами на міжнародних ринках може виявитися неефективним, це зумовлює потребу втручання держави в організацію валютних відносин з використанням валютного регулювання і валютного контролю [1].

Спільним у поглядах вчених на валютну політику є те, що на її основі визначається відношення держави до валютного регулювання і його виділення в якості важливого елемента валютної політики [2, C. 178] .Особливо потрібно зосередитись на визначенні поняття «валютне регулювання», так як у спеціальній літературі не існує єдиного підходу до визначення даного поняття.Проблема визначення поняття валютного регулювання є предметом аналізу у наукових працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, практиків.

Проте у більшості їх основна увага зосереджується або на аналізі лише теоретичних аспектів цієї проблеми, або розглядаються тільки конкретні практичні інструменти механізму регулювання. У таких умовах варто розглянути проблему валютного регулювання у поєднанні його теоретичних і практичних аспектів.

Виходимо з припущення, що побудова ефективного механізму валютного регулювання можлива лише на основі чіткого теоретичного обґрунтування йогосутності, принципів, змісту, критеріїв ефективності[3].

У деяких джерелах можна знайти наступне визначення, валютне регулювання -це діяльність держави в особі уповноважених нею органів, що передбачає проведення законодавчих і організаційних заходів, які визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями на території країни [1, 4, 5, 6, 7, 8].

М. Пебровважає, що регулювання валютних відносин є ніщо інше як регулювання відносин, які виникають між суб'єктами валютних відносин з приводу операцій, які здійснюються ними[2]. Б. Райзберг розглядає валютне регулювання як діяльність органів держави, яка полягає в управлінні обігом валюти, контролю валютних операцій, впливу на валютний курс державної валюти, обмеженні використання іноземної валюти. На думку В. О. Ткачук та Б. Б. Сас, розглянуті вище визначення сутності валютного регулювання є неповними і відображають лише сукупність оперативних дій у процесі валютного регулювання[3].

Саме тому вони надають своє трактування валютного регулювання -це система адміністративних, законодавчих, економічних та організаційних заходів, які визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями державними органами влади на території держави, спрямованої на забезпечення економічного зростання.

У вузькому розумінні валютне регулювання -це сукупність нормативних документів, які встановлюються органами валютного регулювання в законодавчому та адміністративному порядку, що спрямовані на регулювання потоків капіталу з країни в країну, а також валютних операцій, які здійснюються в межах держави і основною метою яких є підтримання стабільного рівня валютних резервів, стабільного курсу національної грошової одиниці, балансування міжнародних платежів.

У широкому розумінні валютне регулювання є частиною макроекономічної політики держави, що стосується сфери валютно-фінансових зв'язків резидентів окремої держави [3].

За рахуноквалютного регулювання держава визначає порядок організації валютних відносин, контролює здійснення валютних операцій, проводить контроль за наданням іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення в країну, вивозу і переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти, обмежує масштаби незаконного вивезення валютних цінностей з країни [8]. Валютне регулювання є невід'ємною складовою валютної політики, оскільки передбачає регламентацію поведінки учасників валютного ринку і способу здійснення валютних операцій, що дає змогу контролювати співвідношення попиту і пропозиції іноземної валюти та обмежувати вплив негативних чинників, які дестабілізують ринок та національну грошову систему.

Фактично валютне регулювання включає комплекс важелів, з використанням яких держава регламентує усі види операцій з валютними цінностями, що здійснюються суб'єктами ринку[1]. Завданнями валютного регулювання є:

1)захист національної валюти, який означає мінімізацію зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на її купівельну спроможність;

2)встановлення оптимального режиму обмінного курсу національної валюти, який був би спроможний збалансувати інтереси експортерів та імпортерів для ефективної участі країни у міжнародному поділі праці;

3)регламентація порядку використання іноземної валюти суб'єктами валютного ринку країни, що визначає динаміку його кон'юнктури і стан обмінного курсу;

4)захист прав власності на валютні цінності, що є необхідною умовою ефективного руху валютного капіталу і розвитку валютного ринку країни;

5)визначення статусу національної валюти, що передбачає встановлення відповідного режиму її конвертованості для забезпечення стратегічних завдань розвитку національної економіки та її участі у світовому господарстві [1, 9, 7].

Таким чином, валютне регулювання є формою державного впливу на суб'єктів валютних відносин із метою реалізації відповідних цілей економічної політики держави, що забезпечується належним валютним законодавством.

Відтак валютне регулювання можна розглядати як певний процес, який включає комплекс цілеспрямованих заходів держави зі стабілізації або зміни наявних валютних відносин [1].В залежності від виду інструментів, що використовуються державою у процесі валютного регулювання, воно може бути прямим або опосередкованим (рис. 1.).

Пряме валютне регулювання є сукупністю законодавчих і нормативно-правових актів, адміністративних дій органів державної влади, які визначають порядок проведення операцій з валютними цінностями. Опосередковане валютне регулювання передбачає використання економічних важелів впливу на поведінку суб'єктів валютного ринку за допомогою формування у них економічної зацікавленості здійснювати ті чи інші валютні операції. Такими важелями є відповідні інструменти, що використовуються центральним банком[1].

Рисунок 1. Організація валютного регулювання

Переважання прямих чи опосередкованих засобів валютного регулювання визначають, таким чином, його характер -адміністративний або ліберальний. Ліберальне валютне рулювання спрямоване на поточну кон'юнктуру валютного ринку і не змінює головних засад валютної системи країни.

Адміністративне регулювання жорстокіше регламентує діяльність суб'єктів валютних відносин та зміст їхніх операцій з валютними цінностями [1].Залежно від сфери проведення валютного регулювання слід виділити два рівні валютного регулювання: міжнародне та внутрішнє державне.

Міжнародне валютне регулювання здійснюють міжнародні фінансово-кредитні організації з метою створення єдиного валютного простору, який забезпечував би вільний обмін товарами, капіталом, послугами у світовому економічному просторі.

Внутрішнє державне валютне регулювання має на меті встановлення контролю з боку держави за зовнішніми та внутрішніми валютними потоками, а також за станом на внутрішньому валютному ринку з метою підтримки рівноваги платіжного балансу та стійкості національної валюти [8].

Рисунок 2. Елементи валютного регулювання

Система валютного регулювання включає наступні елементи (рис. 2.):

- закріплення статусу органів, що здійснюють валютне регулювання;визначення переліку об'єктів, що відносяться до валютних цінностей;

- встановлення правового режиму здійснення валютних операцій;

- визначення режиму курсу національної валюти і порядку формування валютних резервів;

- встановлення валютних обмежень та валютного контролю;визначення підстав відповідальності за порушення валютного законодавства та закріплення відповідних санкцій[8].

При здійсненні валютного регулювання встановлює інструменти, види, форми здійснення операцій з іноземною валютою та порядок їх проведення. Валютне регулювання, будучи інтегрованим у систему державного регулювання, повинно сприяти реалізації пріоритетних напрямів економічної політики держави.Виділяють три основні напрями валютного регулювання:

- Регулювання валютних ринків, основною метою якого є забезпечення рівноваги на валютному ринку, що проводиться за допомогою співставлення попиту та пропозиції на національну валюту. Одним із методів забезпечення достатнього попиту на гривню в умовах доларизації економіки України може бути вимога обов'язкового продажу частини експортної виручки.

- Управління валютним курсом. В Україні прийнятий ліберальний варіант курсоутворення, що передбачає інтервенції НБУ на валютному ринку. Таким чином, управління валютним курсом шляхом політики управління валютними резервами та управління зовнішнім боргом є важливою частиною регулювання валютно-фінансової сфери.

- Регулювання руху капіталу. За всю історію валютного регулювання в Україні в його сучасному вигляді, тобто з 1992 р., щодо регулювання руху капіталу переслідувалось дві мети: попередження необґрунтованого відтоку капіталу з країни та створення сприятливих умов для залучення довгострокових іноземних інвестицій та фінансового капіталу при одночасному обмеженні відтоку спекулятивного іноземного капіталу. Реальна ефективність регулювання руху капіталів в Україні залишається на низькому рівні[3].

Для розкриття змісту валютного регулювання важливе значення має з'ясування принципів побудови системи валютного регулювання.До цих принципів належать:

- валютне регулювання повинно бути цілісною системою, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиним порядком здійснення валютних операцій та єдиним регулюванням валютних відносин;

- відносна стабільність, тобто забезпечення певної стійкості елементів системи валютного регулювання, наприклад, встановлених валютних обмежень і порядку здійснення валютних операцій;

- захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

- валютне регулювання повинно бути гнучким, що означає встановлення коригування цієї системи в залежності від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану держави і тенденцій розвитку світового валютного ринку;

- ефективність включає в себе умову, що встановлення основних елементів системи валютного регулювання має впливати на економічну політику держави та забезпечити необхідний рівень валютних резервів країни та підтримку рівноваги платіжного балансу;

- стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами, послугами та капіталом;

- виключення невиправданоговтручання держави та її органів у валютні операції резидентів та нерезидентів[8].Отже, валютне регулювання являє собою комплекс заходів, здійснюваних державними органами з метою організації функціонування внутрішнього валютного ринку та визначення порядку проведення операцій з валютними цінностями. Валютне регулювання є невід'ємною складовою валютної політики, оскільки передбачає регламентацію поведінки учасників валютного ринку і способів здійснення валютних операцій, що дає змогу контролювати співвідношення попиту і пропозиції іноземної валюти та обмежувати вплив негативних чинників, які дестабілізують ринок.

Дослідженням проблеми визначення поняття «валютне регулювання» займалися такі вітчизняні науковці, як: В. А.Ющенко, О. В. Дзюблюк, Ф. О. Журавка, Ю. М. Бездітко, В. О. Ткачук, Б. Б. Сас, О. А. Костюченко та інші. Фактично валютне регулювання включає цілий комплекс важелів, за допомогою яких держава регламентує всі види операцій із валютними цінностями, здійснювані суб'єктами ринку.

1.2 Характеристика методів валютного регулювання

валютний платіжний рефінансування

Валютне регулювання в державі здійснюється за допомогою різних методів, тобто прийомів і засобів, видів і форм здійснення операцій з іноземною валютою, використовуючи які держава впливає на проведення валютної політики та регулювання валютних відносин [8].О. А. Костюченко виділяє такі методи, що є характерними для України:

- вимога проведення валютних операцій через уповноважені банки;ліцензування валютних операцій;

- регулювання платежів і переказів за кордон;вивезення капіталу, репатріації прибутків, руху золота, грошових знаків і цінних паперів;

- обмеження порядку придбання іноземної валюти;здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони у проведенні окремих видів валютних операцій;

- обмеження, пов'язані з використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України та порядком здійснення розрахунків у іноземній валюті;контроль за здійсненням закордонних інвестицій резидентами і інвестицій нерезидентами в економіку України;

- встановлення лімітів відкритої валютної позиції банками;обмеження, пов'язані з відкриттям і використанням валютних розрахунків резидентами за межами України і відкриттям та використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України [8].

Згідно інших джерел, методами валютного регулювання є:

- валютні інтервенції (девізна політика);дисконтна (облікова) політика;

- девальвація та ревальвація валют;

- валютні обмеження;

- управління валютними резервами (диверсифікація).

Валютна інтервенція (девізна політика) -це пряме втручання ЦБ країни у функціонування валютного ринку за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці [4]. В Україні валютна інтервенція є головним методом НБУ, за допомогою якого впроваджується національне регулювання валютного курсу та запобігання зниженню (підвищенню) валютного курсу гривні [13].У разі існування надлишкової пропозиції та низького валютного курсу банк вдається до скуповування іноземної валюти. Коли пропозиція іноземної валюти недостатняі валютний курс високий іноземна валюта продається банком. За допомогою цього попит і пропозиція на іноземну валюту урівноважуються, рівень коливань курсу національної валюти обмежується[4]. Також, при недостатній ефективності регулювання валютних курсів засобами валютних інтервенцій можуть проявлятися валютні кризи.

Девальвація --офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

У сучасних умовах даний термін застосовується для ситуацій значного зниження курсу національної валюти по відношенню до твердих валют (зазвичай, щодо долара США, євро, SDR) [14].

Девальвація відбувається стихійно або проводиться цілеспрямовано як елемент валютної політики держави з метою впливу на розвиток економіки, передусім на розвиток зовнішньоекономічних відносин, що забезпечується підвищенням конкурентоспроможності експорту та поліпшенням стану платіжного балансу.

Ревальвація --офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць [4, C. 18]. Дисконтна політика-це регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) центрального банку з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін.Дисконтна політика є традиційним інструментом ЦБ для регулювання валютногокурсу та для збереження валютних резервів. Регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) центрального банку є ринковим інструментом і здійснюється з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін [4, C. 19]. Важливим методом валютного регулювання є управління офіційними валютними резервами. Валютні резерви --це запаси іноземних фінансових активів, які належатьдержавіі перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення [17].

Офіційні валютні резерви складаються із золота, іноземних валют, спеціальних прав запозичення (СПЗ), а також із внеску країни до капіталу Міжнародного валютного фонду, тобто з її квоти. Одним із методів валютного регулювання є обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здійснення експортних операцій.Вимога обов'язкового продажу валютних надходжень резидентами --одна із форм організації валютного ринку, яказначною мірою залежить від рівня розвитку ринкових відносин та форм організації валютного ринку країни і має на меті підтримати стабільність обмінного курсу національної грошової одиниці та захистити офіційні золотовалютні резерви.

Обов'язковий продаж валюти може мати різний вплив на стан валютного ринку залежно від застосування того чи іншого режиму валютних курсів на різних етапах розвитку економіки. Оптимальний рівень обов'язкового продажу валютних надходжень для створення ефективного валютного ринку має відповідати в кожний певний період часу рівновазі між готовністю експортерів продавати валюту і готовністю імпортерів її купувати [4].

1.3 Особливості здійснення валютного регулювання в ринковій економіці зарубіжних країн

Головним об'єктом валютного регулювання за ринкових умов є валютний курс національної грошової одиниці. Його коливання значною мірою впливають на розвиток внутрішньогосподарських процесів та зовнішньоекономічних позицій тієї чи іншої держави. Тобто валютний курс впливає на стан зовнішньої торгівлі, зовнішньої заборгованості, платіжний баланс, рух довгострокових та короткострокових активів [4].

Валютне регулювання в капіталістичних країнах залежить від загального стану міжнародних економічних і політичних відносин капіталістичного світу, економічного і політичного становища цієї країни, від стану її платіжного балансу і грошового обігу. Капіталістичні країни вводять валютне регулювання з метою урівноваження платіжних балансів, зміни структури імпорту або обмеження його, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів у руках держави. У період загальної кризи капіталізму зростає кількість держав, що використовують валютне регулювання як одне зі знарядь державного втручання в зовнішню торгівлю, вивезення і ввезення капіталу та інші зовнішні розрахунки. У країнах валютне регулювання служить одним із заходів захисту від зовнішньоекономічної експансії держав і використання валютних ресурсів в національнихінтересах розвитку даної країни.

Кожна країна самостійно визначає перелік державних вкладних структур, які здійснюють валютне регулювання та валютний контроль відповідно до чинного законодавства. В економічно розвинених країнах валютне регулювання здійснюється або міністерством фінансів, або центральним банком, або спеціальними урядовими установами. Спільним у здійсненні валютного регулювання країн з ринковою економікою є використання інструментів регулювання. Значну роль в системі валютного регулювання відіграють парламенти, як вищі законодавчі органи країн.

До їх виняткової компетенції належать:прийняття відповідного валютного законодавства з питань валютного регулювання та контролю;визначення основних принципів та напрямків валютної політики;встановлення лімітів державного боргу, державних кредитів та іншої економічної допомоги іноземним державам, що здійснюється на бюджетній основі;визначення повноважень органів державного управління в сфері валютних відносин тощо[4].



2. Практичні аспекти здійснення валютного регулювання в Україні

2.1 Становлення та розвиток системи валютного регулювання в Україні

Становлення системи валютного регулювання в Україні проходило у складних соціально-економічних та політичних умовах. Йому були притаманні значний та стрімкий спад обсягів виробництва, високі рівні інфляції, розрив сталих традиційних економічних зв'язків [4]. Правовою основою функціонування валютного ринку в Україні як незалежної держави в цей період став закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий 16 квітня 1991 року, який базувався, в основному, на неринкових методах управління валютною сферою в Україні[4].З 10 січня 1992 року в Україні були запроваджені в обіг як законний платіжний засіб готівковий купоно-карбованець Національного банку України. 16 листопада 1992 року на підставі Указу Президента України «Про реформу грошової системи України» купоно-карбованець був запроваджений і в безготівковий обіг. Тим самим було створено власну національну грошову систему,і почала формуватись система валютного регулювання[22].

Відповідно до цього Указу всі наявні на балансах підприємств та установ рублеві кошти за станом на 16 листопада 1992 року були конвертовані в карбованці по курсу 1:1. Цим же Указом визначалась система обігу іноземної валюти та встановлювались досить високі податки на експорт з зобов'язанням обов'язкового здавання експортерами 100 % валютного виторгу державі. Значно зростали розміри введених акцизний зборів на цілу низку імпортних товарів. Національний банк України наприкінці 1992 року розпочав роботу по створенню Офіційних золотовалютних резервів України, структура яких була затверджена Правлінням НБУ в таких пропорціях: долар США -40 %, марка ФРН -20 %, ЕКЮ -20 %, інші валюти -15 %, золото -5%. Значні надії на створення золотовалютного резерву покладалися на підтримку міжнародних валютно-фінансових організацій, однак суттєвої допомоги в той час з її боку надано не було[4]. Множинність валютних курсів, за умови існування паралельних валютних ринків, призвела до відтоку капіталів за межі України. Як наслідок, пропозиція конвертованих валют різко скоротилася, що збільшило розрив між офіційним курсом і курсом на УМВБ. Причина розриву міжбанківського і ринкового курсів полягала в обмеженому доступі комерційних банків до валютних аукціонів НБУ, а також у відборі контрактів, що допускалися до торгів.Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо удосконалення валютного регулювання» від 2 листопада 1993 року було тимчасово призупинено валютні торги УМВБ, а також заборонено проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на інших біржах.Згідно із ЗакономУкраїни «Про внесення змін до декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контрою», який був прийнятий у листопаді 1993 року, обмінні курси іноземних валют установлювалися національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України [25].Таким чином, на першому етапі становлення системи валютного регулювання і контролю, обмінний курс карбованця визначався переважно адміністративними методами, що пояснювалося існуючими економічними й політичними умовами, а саме:

- у країні зберігалася значна частка державної власності в промисловості, колективізоване сільське господарство, слабо розвинута кредитно-банківська система, низькі темпи «малої» приватизації;

- «перехідні» уряди лише проголошували реформи і перехід до принципів регульованої економіки, що насправді означало відсутність реформ;

- не було достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів з питань валютного регулювання та не завжди ефективно використовувався світовий досвід.

На другому етапі розвитку валютного регулювання, що тривав до вересня 1996 року, основним напрямом валютної політики, передбаченим програмою економічних реформ Президента України, було здійснення заходів щодо поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України, а саме:

- створення умов, які б найбільшою мірою наближали курс національної валюти до його реального значення (розформування Тендерного комітету, визначення курсу українського карбованця на підставі встановлених торгів на УМВБ);

- забезпечення пріоритету національної валюти як платіжного засобу через поступове обмеження готівкового та безготівкового обігу іноземної валюти в Україні;

- здійснення децентралізації внутрішнього валютного ринку (створення незалежних валютних бірж у різних регіонах країни, зняття обмежень на здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку з купівлі-продажу іноземної валюти щодо поточних операцій);

- здійснення лібералізації внутрішнього валютного ринку (поступове скорочення обмежень щодо використання валюти та форми платежів);

Юридичною основою механізму та принципів валютного регулювання, повноважень і функцій державних органів у регулюванні валютних операцій в Україні є Конституція України, Укази Президента України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні документи Національного банку України. З часу прийняття зазначених вище законодавчих актів економіка України зазнала значних макроекономічних зрушень, чим і була викликана потреба у новому Законі України «Про валютне регулювання»[8].Отже, за роки незалежності нашої держави система валютного регулювання та контролю пройшла звивистий і тернистий шлях формування.



2.2 Оцінка ефективності інструментів валютного регулювання в Україні

Розглянемо класифікацію інструментів валютного регулювання, що побудована нами на основі аналізу літературних джерел (рис. 3.)

Рисунок 3. Класифікація інструментів валютного регулювання

Інструменти валютного регулювання можна умовно розділити на дві групи:

1) інструменти прямого впливу;економічні;адміністративні.

2) інструменти опосередкованого впливу.

Під інструментами прямого впливу ми розуміємо сукупність методів і важелів, що були розроблені спеціально для регулювання валютних відносин в країні. Дану групу можна умовно розділити на дві підгрупи: економічні та адміністративні.

Економічні інструменти валютного регулювання передбачають використання різних засобів стимулювання економічної зацікавленості суб'єктів ринку уздійсненні тих чи інших валютних операцій з метою впливу на динаміку обмінного курсу та інші макроекономічні параметри розвитку національного господарства [27].До числа основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать:1) девізна політика;2) диверсифікація валютних резервів;3) регулювання режиму валютного курсу;4) політика девальвації і ревальвації валют [28]. Адміністративні інструменти валютної політики передбачають сукупність заходів з нормативно-правового регулювання різноманітних аспектів функціонування валютного ринку країни та діяльності його учасників. Основним напрямом адміністративного регулювання валютних операцій є політика валютних обмежень [27].

Розглянемо практичні аспекти регулювання режиму валютного курсу. Основним засадам, регулювання обмінного курсу спрямовувалося на підтримання цінової і фінансової стабільності. Крім того, у кожному із досліджуваних періодів Національний банк декларував необхідність збільшення гнучкості режиму валютного курсу. Застосування гнучких механізмів курсоутворення призведе до поступової втрати обмінним курсом статусу якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності грошової одиниці [33].

Девальвація, як інструмент валютного регулювання, майже не застосовується в Україні. Ревальвація, як інструмент валютного регулювання, застосовувалась НБУ навесні 2005 та 2008 років. Дані процеси переважно обумовлювались впливом зовнішніх факторів, що визначали структуру та динаміку платіжного балансу країни. Таким чином, девальвація або ревальвація не є повноцінними інструментами валютного регулювання в Україні. Національний банк не має достатніх ресурсів для практичної реалізації ринковими методами (незалежно від дії зовнішніх факторів) стратегічної політики щодо девальвації чи ревальвації національної валюти.

Диверсифікація валютних резервів, як інструмент валютної політики НБУ, спрямований на захист від валютного ризику офіційних резервів держави. Дані резерви необхідні для здійснення міжнародних розрахунків та проведення валютних інтервенцій. Таким чином, даний інструмент відіграє пасивну роль (безпосередньо майже не впливає на параметри валютного ринку України), а переважно використовується як допоміжний інструмент, що забезпечує ефективність інших інструментів валютного регулювання (перш за все валютних інтервенцій) [33].

Починаючи з березня 2010 НБУ почав активно викуповувати валюту на міжбанківському ринку, з одного боку стримуючи подальшу ревальвацію гривні, а з іншого поповнюючи валютні резерви, обсяг яких суттєво зменшився в умовах фінансової кризи. Зменшення обсягу викупу іноземної валюти у червні-серпні пов'язано, перш за все, із дією сезонних факторів. У порівнянні із мінімальним значенням у лютому 2010 року (24,2 млрд. дол. США) внаслідок додатних валютних інтервенцій обсяг офіційних резервів у серпні 2010 року зріс на 35.4% і станом на 31.08.2010 р. дорівнював 32,7 млрд. дол. США. Загалом, у 2010 році міжнародні (золотовалютні) резерви України зросли на 8.1 млрд. дол. США і на 01.01.2011 р. становили 34.6 млрд. дол. США.

Крім інтервенцій на позитивну динаміку міжнародних резервів вплинуло надходження зовнішньої позики від російського банку ВТБ на рахунки уряду України, а також кредити отримані від МВФ [33]. Стрімке збільшення продажу іноземної валюти у вересні 2011 року сприяли тому, що міжнародні золотовалютні резерви України скоротилися на8,5%, або на3,256 млрд. дол. США, істаном на1жовтня склали 34,95 млрд. дол. США. Другою групою інструментів прямого впливу є адміністративні методи., найбільш розповсюдженим з яких є валютніобмеження. Останні реалізуються за допомогою встановлення законодавчих або нормативних правил щодопроведення операцій резидентів і нерезидентів звалютою і валютними цінностями.

Протягом 2009 року НБУ активно застосовував даний інструмент валютного регулювання для нівелювання негативних наслідків глобальної та національної фінансових криз. Зважаючи на певну стабілізацію, що спостерігалася на міжбанківському валютному ринку України в 2010 році, Правлінням Національного банку України прийнято рішення:

1.Із 25.08.2010 р. скасувати вимоги щодо утримання банками, яким було надано кредитну підтримку, середньозваженого курсу гривні до долара США за безготівковими операціями його купівлі-продажу на міжбанківському валютному ринку України, а також додержання середнього курсу гривні до долара США за операціями його купівлі-продажу на готівковому валютному ринку;

2.Із 28.12.2010 р. Відновити режим функціонування кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, встановлений розділом 4 Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів у іноземній валюті такореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях. З огляду на позитивні тенденції на міжбанківському валютному ринку України та враховуючи зобов'язання України за Меморандумом про економічну і фінансову політику з МВФ від 16 липня 2010 року

Національний банк України оптимізував регуляторні норми, які мають вплив на операції на валютному ринку. З метою подальшого впровадження заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату й активізації інвестиційної діяльності в Україні, Правлінням Національного банку України 22.12.2010 р. було затверджено Постанову No 572 "Про врегулювання питань щодо здійснення деяких валютних операцій", якою передбачається комплексне внесення змін до нормативної бази регулювання валютних операцій, пов'язаних з інвестиційною діяльністю іноземних інвесторів на території України, для подальшого вдосконалення порядку проведення таких операцій, а також приведення нормативних приписів у відповідність із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування" [33].Було затверджено Постанову No 55 «Про випуск банкнот у 2011 і 2012 роках з підписом Голови Національного банку України С.Г.Арбузова» від 04.03.2011 з метою випустити в межах планового випуску та ввести в обіг банкноти зразка 2003 та наступних років випуску з підписом Голови Національного банку України С.Г.Арбузовата відображенням на них року випуску, у тому числі номіналом 1 гривня -з 1 вересня, 2 і 500 гривень -з 1 грудня, 5 і 200 гривень -з 1 листопада, 10 гривень -з 1 липня, 50 гривень -з 1 червня 2011 року, 20 і 100 гривень -з 1 березня 2012 року.

Але не завжди адміністративні методи є ефективними і дієвими. Постанова НБУ від 11.08.2011 р. No278 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», згідно з якою банк (фінансова установа) має право здійснювати операції на суму, що не перевищує 50000 грн, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, виявилась саме такою [35].

Це обумовлено відсутністю чітких роз`яснень регулятора щодо виконання фінансово-кредитними установами нових правил роботи на ринку готівкової валюти. Адже, саме брак однозначних тлумачень окремих положень цього документу створив штучні ускладнення при купівлі-продажу валюти населенням і призвів до посилення песимістичних очікувань суб`єктів валютного ринку та відродження його тіньового сегменту. Це створює ризики суттєвих дисбалансів у функціонуванні валютного ринку та небезпеку нової девальваційної хвилі в економіці України, всупереч основним цілям національної монетарної політики [37].

Таким чином, досить ефективно застосовувались інструменти валютного регулювання протягом 2006-2007 років коли фактичні показники валютного курсу та офіційних резервів відповідали цільовим орієнтирам. Найменш ефективно інструменти валютної політики застосовувались протягом 2008 року, що обумовило суттєве порушення задекларованих у Основних засадах грошово-кредитної політики на 2008 рік параметрів розвитку валютного ринку України. Також протягом даного періоду були сформовані передумови для подальшого порушення орієнтирів валютної політики НБУ в 2009 році.Серед окремих економічних інструментів найбільш дієвим є інтервенції НБУ на міжбанківському валютному ринку України, однак, в кризових умовах дієвість даного інструменту обмежується обсягом офіційних резервів НБУ, що може бути використаний для здійснення валютних інтервенцій. Основним видом адміністративних інструментів валютного регулювання в Україні є валютні обмеження. Національний банк активно використовувавданий інструмент протягом 2008-2011 років намагаючись нівелювати впливнегативних наслідків світової фінансової кризи на валютний ринок України. Але використання адміністративних методів не завжди ефективне через ті чи інші причини, що може спричиняти негативні тенденції на валютному ринку.



Висновки

Узагальнюючи вище викладене дослідження, можна зробити висновок, що валютне регулювання є невід'ємною частиною державної політики на валютному ринку. На сьогоднішній день в економічній літературі не існує загального поняття «валютне регулювання», тому різні науковці трактують його по -різному. Але все ж таки найбільш повним можна вважати наступне: валютне регулювання-це діяльність держави та уповноважених нею органів спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядку проведення операцій з валютними цінностями.

Основним завданням валютного регулювання є організація системи курсоутворення, забезпечення потрібного ступеня конвертованості національної валюти, регламентація поточних операцій платіжного балансу, організація внутрішнього валютного ринку, регламентація банківських операцій з валютними цінностями, регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій, встановлення обмежень на вивезення та ввезення через кордон валютних цінностей тощо.

Механізм валютного регулювання являє собою сукупність спеціальних інститутів, осіб, органів, що приймають участь у відносинах валютного регулювання (суб'єктивна складова), а також набір форм і методів їх діяльності .Загалом, до сфери валютного регулювання входить досить широке коло питань, але в цілому виділяють три основні напрями валютного регулювання: регулювання валютних ринків, управління валютним курсом, регулювання руху капіталу. Використання валютного регулювання в Україні, за результатами проведеного аналізу, є досить ефективним. Поєднуються як економічні, так адміністративні інструменти валютного регулювання, що дозволяє підвищувати загальну ефективність проведення валютної політики.Таким чином, основними напрямами подальшого вдосконалення валютного регулювання як складової єдиної державної грошово-кредитної політики має стати:

-забезпечення стабільності гривні;

-зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості вкладення в активи в гривні;

-забезпечення достатнього рівня золотовалютних резервів;

-стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу;

-здійснення регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;

-вдосконалення структури внутрішнього валютного ринку;

-запровадження нових видів міжнародних розрахунків;

-створення сприятливих умов для інвестування в національну економіку.

Система валютного регулювання в Україні є ще досить молодою. Вона сформувалась у сучасному її вигляді у 1992 році. Але в нашій країні існують всі можливості для подальшого розвитку валютного регулювання як основного елемента валютної політики.



Список використаних джерел

1. Дзюблюк, О. В. Валютна політика [Текст]: підручник / О. В. Дзюблюк. -К. : Знання, 2007. -422 с. -ISBN 966-346-289-2.

2. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник/Под ред. Л.Н. Красавиной. --2-е изд., перераб. и доп. --М.: Финансы и статистика, 2000. --608 с.--ISBN 5-279-02117-2.

3. До питання сутності валютного регулювання [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.icp-ua.com/ru/node/523.

4. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання [Текст] : навч. посіб. / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк.-Херсон: Олді-плюс, 2009.-272 с.-ISBN 966-7914-92-5.

5. Валютне регулювання [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Валютне_ регулювання.

6. Гроші та кредит [ Текст] / [Савлук М. І., Мороз А. М., Лазепко І. М., та ін.] ; під ред. М. І. Савлука. -К. : КНЕУ, 2006. -744 с. -ISBN 966-574-356-8.

7. Ющенко, В. А. Валютне регулювання [Текст] : навч. посіб. / В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. -К. : Т-во «Знання», 1999. -359 с. -ISBN 966-7293-94-7.

8. Костюченко, О. А. Правові засади валютного регулювання в Україні [Текст]: навчальний посібник / О. А. Костюченко.-К. : КНТ, 2009.-224 с.-ISBN978-966-373-488-0.

9. Щетинін, А. І. Гроші та кредит [Текст] : навч. посіб. / А. І. Щетинін. -К. : Центр учбової літератури, 2008. -432 с. -ISBN 978-966-364-663-3.

10. Симонов Ю. Ф. Валютные отношения [Текст] : учебное пособие / Ю. Ф. Симонов, Б. П. Носко. -Ростов : Феникс, 2001. -320 с. -ISBN5-222-01916-0.

11. Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник. -Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. -244 с.-ISBN966-553-389-4.

12. Валютная интервенция -Википедия [Електронный ресурс] : Режим доступа: http://uk.wikipedia.org/wiki/Валютне_ регулювання.

13. Державне регулювання валютної системи в Україні [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.vuzlib.net/birz_d/9-3.htm.

14. Девальвация -Википедия [Електронный ресурс] : Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/Девальвация.

15. Ревальвация -Википедия [Електронный ресурс] : Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/Ревальвация.

16. Комарська, Л. М. Проблеми реалізації грошово -кредитної політики НБУ в Україні [Текст] / Л. М. Комарська //Проблеми формування і розвитку фінансово -кредитної системи україни : збірник наук. статей / Міністерство освіти і науки України. -Х.: Штрих, 2002. -247 с.

17. Валютні резерви -Вікіпедія [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Валютні_резерви.

18. Валютное регулирование [Електронный ресурс] : Режим доступа : http://www.1candidate.ru/val4.html.

19. Валютное регулирование [Електронный ресурс] : Режим доступа : http://abc.informbureau.com/html/aaepoiia_daaoeediaaiea.html.

20. Дунаева Е. Теория цен и глобализация / Е. Дунаева // Мировая экономика и международные отношения. -2010. -No 4. -С. 93-100.

21. Основные производные показатели динамики обменного курса рубля. Банк России регулирование [Електронный ресурс] : Режим доступа : http://cbr.ru/statistics/print.aspx?file=credit_statistics/ex_rate_ind_11.htm&pid=svs&sid=analit.

22. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система.-К.: Лібра, 1993.-96 с.

23. Вступ до банківської справи / Під ред.. М. І. Савлука.-К.: Лібра, 1998.-344 с.

24. Про систему валютного регулювання і валютного контролю [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=15-93.

25. Законодавство України [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=index.

26. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред. В. І. Міщенка.-2 вид., перероб. і доп.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2003.-421 с.

27. Гроші та кредит [Текст]: підручник / А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін. ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. -К. : КНЕУ, 2005. -556 с.

28. Журавка Ф. О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України [Текст] : монографія / Ф. О. Журавка. -Суми : Ділові перспективи; ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. -334 с.

29. Про систему валютного регулювання і валютного контролю : декрет Кабінету Міністрів України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1993. -No 17. -Ст. 184.

30. Нідзельська, І. А. Вплив валютного регулювання на розвиток вітчизняної економіки [Текст] / І. А. Нідзельська // Фінанси України.-2010.-No 2.-С. 83-89.

31. БрюковВ.Г.Реформированиесистемывалютного регулирования КНР [Текст] /В. Г. Брюков // Международные банковские операции.-2010.-No 1.-С.77-86.

32. Монетарна політикаНаціональногобанкуУкраїни: сучасний стан таперспективи змін / за ред. В.С. Стельмаха. -К. : Центр наукових дослідженьНаціонального банку України, УБС НБУ, 2009. -404 с.

33. Савченко, Т. Г. Оцінка ефективності інструментів валютного регулювання в Україні [Текст] / Т. Г. Савченко, М. А. Єпіфанова // Актуальні проблеми економіки. -2011. -No 2. -С. 161-170.

34. Офіційний сайт Національного банку України : Режим доступу : http://bank.gov.ua/control/uk/index.

35. Платіжний балансі зовнішній борг України. II квартал 2011 року[Електронний ресурс] // Національний банк України. -Режим доступу :http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58128.

36. Річний звіт НБУ [Електроннийресурс] //Національний банкУкраїни.-Режимдоступу:http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=77106.

37. Валютні обмеження НБУ активізують тіньовий сегмент [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://blog.liga.net/user/golifer/article/7651.aspx.

Размещено на Allbest.ru

...