Управління податковими ризиками

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Класифікація та джерела податкових ризиків небанківських фінансових установ в Україні

2. Аналіз особливостей оподаткування небанківських фінансових установ та ризиків які виникають у процесі оподаткування

3. Зарубіжний досвід управління податковими ризиками небанківських фінансових установ та можливості його використання в Україні

4. Напрями удосконалення управління податковими ризиками небанківських фінансових установ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У ході розвитку та реформування податкової системи в Україні на сучасному етапі недостатньо уваги приділяється розробкам у галузі фундаментальних основ оподаткування, зокрема, - у частині дослідження податкових ризиків та системі управління ними. Навіть після прийняття Податкового кодексу України (ПКУ) на даному етапі залишається актуальним питання тіньової економіки та проблеми повної сплати податків і зборів суб'єктами підприємницької діяльності до бюджету. Вирішення даної проблеми можливе саме завдяки впровадженню в податкову систему дієвого механізму з моніторингу та управління податковими ризиками.

Податкові ризики, як структурний елемент податкової безпеки, дедалі більше й частіше привертають до себе увагу і практиків, і науковців-фінансистів. Вони є необхідним атрибутом, важливим елементом податкової безпеки.

Зокрема, однією з актуальних проблем є виявлення об'єктивних та суб'єктивних чинників, котрі породжують ризик у сфері оподаткування, встановити взаємозв'язок між джерелами та видами податкових ризиків, оцінити конкретні види податкових ризиків із фінсово-економічних, політичних, соціальних та етичних позицій.

Вивченням податкових ризиків займалися такі вчені економісти, як А.І. Крисоватий , О.М. Десятнюк , В.В. Вітлінський, О.М.Тимченко, О.Д. Вовчак, В.М. Гранатуров, І.Б. Ясенова , О.А. Долгий , Л.І. Гончаренко. Праці зазначених науковців є фундаментом для дослідження причин і джерел податкових ризиків. Важливим і найбільш складним етапом дослідження податкових ризиків є їх якісний аналіз, покликаний виявити об'єктивні й суб'єктивні чинники, котрі породжують ризик у сфері оподаткування. Податковий ризик держави полягає в імовірності недотримання фактичних податкових надходжень порівняно з плановими (прогнозними) як у цілому з податкових доходів бюджету, так і з окремих видів і груп податків. Нині широко розповсюджуються порушення податкового законодавства, що призводить до певних утрат і з боку держави, і з боку суб'єкта господарювання. У зв'язку із цим, підвищується рівень податкових ризиків, управління якими є одним з пріоритетних завдань податкових адміністрацій.

Метою курсової роботи є поглиблення теоретичних знань у галузі податкової ризикології, розвинути теоретичні засади податкового ризик-менеджменту шляхом урахування кола причин, що генерують ризики у сфері оподаткування, систематизувати їх, відокремити окремі види ризиків, встановити їх взаємозв'язок із небанківськими фінансовими установами.

Для досягнення визначеної мети ставилися такі завдання:

- вивчити класифікацію та методи визначення податкових ризиків небанківських фінансових установ в Україні;

- проаналізувати вплив діяльності установ на управління податковими ризиками у процесі оподаткування;

- розглянути зарубіжний досвід управління податковими ризиками небанківських фінансових установ;

- запропонувати напрями удосконалення управління податковими ризиками небанківських фінансових установ

Об'єктом дослідження є ризики, які виникають між державою та небанківськими фінансовими установами в процесі їх оподаткування.

Предмет дослідження є система податкових ризиків небанківських фінансових установ.

Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові акти, Податковий та Господарський кодекси України, статистичні матеріали та спеціальні монографічні видання й статті вітчизняних та зарубіжних учених, автореферати, підручники, статті періодичних ЗМІ, матеріали наукових конференцій та інші.



ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Класифікація та джерела податкових ризиків небанківських фінансових установ в Україні

Ситуація, що склалася у сфері оподаткування, свідчить про те, що в процесі становлення ринкових відносин вітчизняна податкова система виявилася неадекватною щодо умов ринкової економіки, оскільки не може повною мірою забезпечити розвиток економічних реформ та добровільну сплату податків. Швидкий розвиток підприємницької діяльності, бізнесових структур збільшив ризик виникнення значного розриву між розвитком бізнесу та можливостями контролюючих органів у сфері оподаткування. Про це свідчить тенденція до зростання застосування схем мінімізації й ухилення від оподаткування та загалом - до зростання обсягу “тіньового” сектору економіки. Зазначена ситуація викликала необхідність перебудови фіскальної служби на таку, яку б підтримувало суспільство і яка б спиралася на визначені у податковому законодавстві правові норми відносин між платниками податків та фіскальною службою, неупереджено ставилася до добросовісних платників податків та ефективно застосовувала заходи і санкції щодо випадків ухилення від сплати податків

Ризик породжується об'єктивно існуючими невизначеністю, конфліктністю, нестачею інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначністю прогнозів, змінами як в оточуючому середовищі, так і в самій системі, еволюційно-трансформаційними процесами, нестачею часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішен.

На практиці існує безліч визначень ризику.

Ризик - це економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економічних, зокрема, податкових відносин, об'єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, притаманних процесам ціле покладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що супроводжуються можливими загрозами та невикористаними можливостями як для держави, так і для платника податків.

Ризик - це можливість виникнення певної події, настання якої призводить до фінансових чи іншого виду втрат членів та/або учасників платіжної системи.

Виходячи з узагальненого визначення, під поняттям „ризик” розуміється ступінь потенційної можливості для суб'єкта понести фінансові або інші втрати внаслідок негативних відхилень від очікуваних результатів, що ґрунтуються на чинних нормах права та враховуються суб'єктом при прийнятті рішень.

Що стосується терміну „податковий ризик”, то за основу взято наступне визначення: „Під податковим ризиком слід розуміти теоретичну ймовірність того, що внаслідок певних дій платника податку певні платежу до бюджету можуть надійти не в повному обсязі або несвоєчасно”.

Для виявлення ризикових суб'єктів на практиці використовуються індикатори ризиків - певні критерії (ознаки), що вказують на наявність або можливість негативного перебігу подій.

Групування переліків індикаторів проводиться відповідно до визначених груп ризиків:

- індикатори випадкових ризиків;

- індикатори оптимізації оподаткування;

- індикатори ухилення від оподаткування.

Індикатори ризиків визначаються структурними підрозділами органів ДФС в процесі адміністрування податків та постійно актуалізуються.

Вага індикаторів, як правило, визначається, з урахуванням ступеню ризику, щодо якого визначено ці індикатори. Для визначення ризиків використовуються такі методи:

- метод історичного аналізу, що полягає у визначенні схожості ситуації, схеми або документу, по яких визначається ризик, з тими, що спостерігалися, використовувалися або готувалися раніше;

- метод аналогій, який базується на використанні досвіду та напрацювань, набутих іншими державними органами України або податковими органами інших країн в аналогічних (схожих) ситуаціях;

- аналітичний метод, який передбачає використання таких технологій, як моделювання, аналіз за схемою „причина-наслідок" та інші;

- метод „зворотного аналізу", який полягає у вивченні виявлених на практиці фактів невідповідності податкових стягнень їх прогнозованим розмірам і встановленні причин та зовнішніх ознак цих відхилень, які у подальшому буде можливо використовувати для виявлення ризиків на ранніх стадіях адміністрування;

- індивідуальне опитування, тобто проведення опитувань, у тому числі анонімних, учасників або потенційних учасників процесу, щодо якого визначаються ризики.

Що стосується останніх наукових досліджень у даній галузі, податкові ризики прийнято поділяти на податковий ризик держави та податковий ризик платника.

Податковий ризик держави - це економічна категорія, яка характеризує невизначеність кінцевого результату діяльності щодо забезпечення надходжень коштів до бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів, унаслідок можливого впливу (дії) на нього низки об'єктивних та/або суб'єктивних факторів, неефективного адміністрування податків та порушень податкового законодавства. Податковий ризик держави є складним ризиком, тобто таким, що включає інші ризики, зокрема ризики, управління якими зі сторони органів ДФС України повністю або частково неможливе. Це природно - кліматичні ризики (стихійні лиха), та політико-економічні ризики (зміна або реорганізація політичної або економічної систем). До ризиків, управління якими зі сторони органів ДФС України можливе, відносять ризики порушення податкового законодавства, операційні та організаційно-управлінські ризики.

Ризик порушення податкового законодавства може розглядатися за двома аспектами:

- ризик порушення податкового законодавства платниками податків;

- ризик порушення податкового законодавства державними службовцями.

Ризик порушення податкового законодавства платниками податків характеризується можливістю (ймовірністю) ненавмисного або навмисного порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства, в результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету, виражені в грошовій формі.

Ризик порушення податкового законодавства платниками податків, державними службовцями інших відомств, природно - кліматичні та соціально-політичні ризики відносяться до зовнішніх ризиків адміністрування податків. До внутрішніх ризиків відносяться операційні та організаційно-управлінські ризики.

Операційні ризики адміністрування податків характеризуються невизначеністю кінцевого результату здійснення операційних процесів, завданням яких є забезпечення надходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів, унаслідок можливого впливу (дії) на них об'єктивних та/або суб'єктивних факторів, неефективного управління та порушень податкового законодавства.

Організаційно-управлінські ризики адміністрування податків характеризуються можливістю (ймовірністю)впровадження неефективної організаційної структури органів та підрозділів ДПС України, системи прийняття управлінських рішень, планування, ціле покладання, прогнозування, що у свою чергу впливає на невизначеність результатів діяльності операційних процесів адміністрування податків.

Податковий ризик платника податків відноситься до різновиду підприємницьких ризиків. Чинниками його можуть бути: зміна податкової політики, у результаті чого може збільшитися податковий тиск, і відповідно, збільшиться податкове зобов'язання; можливість донарахувань і платежів та штрафів за ненавмисне порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства; помилки та недоліки при плануванні, проектуванні та організації бізнесу.

Існують наступні групи джерел податкових ризиків:

1. фіскальна психологія платника (елементи - це матеріальний інстинкт, примус, почуття громадського обов'язку, рівень виховання, податкової культури);

2. фактори соціально-економічного характеру (скорочення обсягів виробництва, зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, криза платежів);

3. зміни в податковій політиці (введення нових податків, збільшення/зменшення податкових ставок, впровадження/скасування податкових пільг, розширення/звуження бази оподаткування);

4. недоліки планування та прогнозування;

5. недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність законодавства, недоліки правової бази);

6. причини організаційно-правового характеру (недосконалість обліку, недостатній рівень кваліфікації фахівців, недостатня захищеність податківців, неузгодженість дій контролюючих органів);

7. галузеві особливості діяльності платника (торгівля, будівництво, транспорт, побутове обслуговування, експортно-імпортні операції, операції з використанням векселів, посередницькі операції).

Одже, для уникнення (усунення) кожного визначеного ризику розробляється та впроваджується конкретизований перелік заходів, що розробляється на підставі стандартного переліку. Конкретизований перелік заходів має надавати відповіді на три запитання: хто?, що?, коли?



2. Аналіз особливостей оподаткування небанківських фінансових установ та ризиків які виникають у процесі оподаткування

Сегмент фінансових установ ринку фінансових послуг має значний податковий потенціал.

Станом на 31.12.2013 р. в Державному реєстрі фінансових установ налічувалось 3411 фінансово-кредитних установ. З них: 450 - страхових компаній, 108 - недержавних пенсійних фондів, 755 - кредитних спілок, 1403 - інститути спільного інвестування, 64 - фінансові компанії, що мають право надавати послуги з факторингу, 373 - ломбарди та інші.

За даними ДФС України, у 2012 році фінансовими установами було сплачено до бюджетів усіх рівнів 6,5 млрд. гривень податкових надходжень (включаючи 3,7 млрд. гривень з податку на прибуток), 90% з яких було отримано від банківських установ (період з 1.01.2012 по 1.12.2013). Частка небанківських фінансових установ в наповненні Державного бюджету України є незначною.

Основним податком, що забезпечує податкові надходження від небанківських фінансових установ є податок на прибуток підприємств.

За даними Нацкомфінпослуг та Комітету Верховної Ради з питань бюджету небанківськими фінансових установами у 2012 році було сплачено 630 098 607,8 грн. Основну частку податку на прибуток формують податкові надходження від діяльності страхових компаній.

Податок на прибуток підприємств, сплачений страховиками та іншими небанківськими фінансовими установами представлений у таблиці 2.1.



Таблиця 2.1.

Податок на прибуток підприємств, сплачений фінансовими установами у 2011 - ІІ пол. 2013 рр., грн.

Назва установи	Податок на прибуток підприємств 2011 2012 І Іпол. 2013	Темп приросту,% 2011/2012 2012/2013
Страхові компанії	591 639 219,60 621 400 850,43 647320005,38 38 459 388,20 42 540 312,95 49 248 130,49	9,51 9,79
Інші фінансові установи		9,04 8,63
Небанківські фінансово - кредитні установи	630 098 607,8 675 425 102,95 691 341 009,32	9,32 9,77

Джерело: складено автором за даними Нацкомфінпослуг та Державної казначейської служби України

У ІІ пол. 2013 року в Україні функціонували 610 кредитних спілок, 445 страхових компаній, 452 ломбарди, 97 недержавних пенсійних фондів.

У ІІ пол. 2013 року фінансово-кредитні установи сплатили податок на прибуток підприємств на суму 49 248 130,49грн.

Таким чином у ІІ пол. 2013 року збільшились податкові надходження від податку на прибуток небанківських фінансових установ порівняно із 2011 та 2012 роками.

Основним фактором збільшення надходжень від податку на прибуток фінансових установ стало збільшення надходжень від податку на прибуток страхових компаній.

Надходження від податку на прибуток страховиків порівняно із аналогічним показником 2012 року зросли на 95 350 319,6 грн., що було спричинено збільшенням валових доходів від страхової та не страхової діяльності, які виступають об'єктом оподаткування. Надходження від податку на прибуток інших фінансових установ у 2012 році збільшились порівняно із 2012 роком на 3 539 924,79 грн.

Таким чином у ІІ пол. 2013 року так само як і попередніх аналізованих періодах основну частку у податку на прибуток фінансовних установ складає податок на прибуток страхових компаній, що показано на рис.2.1.

Джерело: складено автором за даними Державної казначейської служби України

Рис.2.1. Частка податку на прибуток від страхових компаній та інших фінансових установ у загальній сумі податку на прибуток фінансово - кредитних установ у ІІ пол. 2013 року.

Розглянувши попередні проаналізовані періоди можна зробити висновок, що у 2011- 2013рр. основну частку надходжень від податку на прибуток фінансово - кредитних установ формує податок на прибуток страхових компаній (займаючи у загальній структурі 94%), надходження від податку на прибуток інших небанківських фінансових установ є незначними та складають 4-6% від загальної суми податку на прибуток фінансово - кредитних установ.

У 2011- 2013 рр. спостерігається збільшення надходжень від податку на прибуток фінансово - кредитних установ. Найбільші надходження від податку на прибуток фінансово - кредитних установ спостерігаються у 2013 році, що спричинено збільшенням валових доходів страховиків за рахунок розвитку ринку страхових послуг в Україні.

Динаміка податку на прибуток небанківських фінансовних установ у 2011 - 2013 рр. показана на рис 2.2.



2011 2012 2013

Джерело: складено автором за даними Нацкомфінпослуг та Державної казначейської служби України

Рис.2.2. Динаміка податку на прибуток небанківських фінансових установ за 2011 - 2013рр.

Отже, упродовж 2011 - 2013 рр. спостерігається поступове збільшення податкових надходжень від податку на прибуток фінансових установ до державного бюджету України, що свідчить про розвиток фінансового сектору на ринку фінансових послуг та збільшення його доходів.

Задля подальшого збільшення податкових надходжень слід звернути увагу на процес управління податковими ризиками, які виникають у просесі сплати податків небанківськими фінансовими установами.

Об'єктом податкового ризику для небанківських фінансових установ як платників є податкова політика держави, її діяльність стосовно організації сплати податків. Прийнято вважати, що моніторинг та прогнозування цього процесу з позиції платника у вичерпній повноті на перспективу здійснити буде неможливо, тому завжди буде існувати невизначеність і ризики у його діяльності.

Джерелами податкових ризиків виступають:

- нечіткість і висока динаміка законодавства та судової практики;

- протиправні дії або бездіяльність представників державних органів;

- стратегічні помилки при плануванні бізнесу;

- розбіжність декларованих дій власників з фактичними;

- людський фактор (помилки компетенції, технічні помилки, навмисні помилки (ігнорування законодавчих обмежень ), неправильна розстановка пріоритетів відповідальності.

Отже, важливе місце у системах оподаткування належить спеціалізованим фінансовим установам, які в останні десятиліття набувають усе більшого розвитку та починають складати серйозну конкуренцію для комерційних банків на ринку фінансових послуг.

податковий ризик небанківський фінансовий

3. Зарубіжний досвід управління податковими ризиками небанківських фінансових установ та можливості його використання в Україні

Ринок фінансових послуг функціонує в Україні не достатньо ефективно, однією з причин цього вважається недосконалий механізм оподаткування. У зв'язку з цим, реформуючи власну систему оподаткування діяльності фінансових установ, варто звернутися до досвіду розвинених країн та країн, членів Європейського Союзу, особливо враховуючи факт вступу України до ЄС.

Зокрема, цікавим є досвід країн Європейського Союзу щодо оподаткування небанківських фінансових установ та управління податковими ризиками, що виникають у процесі оподаткування на єдиному ринку країн-членів.

Перш за все, основною проблемою вважаємо те, що податкові органи офіційно не оприлюднюють у своїх річних звітах основні ризики щодо дотримання податкового законодавства і заходи боротьби з ними. Це стосується не тільки України, але і зарубіжних країн також. До речі, в 2010 році проводилося дослідження щодо виявлення публічності інформації про виникнення податкових ризиків та їх адміністрування. В дослідженні прийняло участь 49 податкових органів різних країн. Переважна більшість (45 із 49) заявили, що вони мають формальний процес їх виявлення і оцінки, а 27 із 49 наголошують про оприлюднення податкових ризиків та методів боротьби з ними. При цьому було відзначено тільки дві країни (Австралію і Нову Зеландію), податкові органи яких постійно публікують у звітах детальне резюме оцінки основних ризиків і як вони збираються працювати з ними [9].

Цікавою для нас є діяльність податкової служби Австрії (Austria's tax organization (AТО)). Опис ризиків будується навколо ключових сегментів ринку (наприклад, великих підприємств і мікропідприємств), кожен з яких коротко профільований в заяві. Для кожного сегменту ринку визначені основні ризики і використовуються основні стратегії нейтралізції. Наприклад, заява 2010-2011 рр. визначає наступні області ризику для великих платників податків: 1. Зміна розміру прибутку; 2. Міжнародні транскордонні угоди; 3. Консолідація; 4. Корпоративна реструктуризація, злиття та поглинання; 5. Доходи і втрати капіталу; 6. Приріст капіталу та іноземні резиденти; 7. ПДВ за фінансовими поставками; 8. Оподаткування фінансових механізмів; 9. Дослідження і розробка вимог; 10. Цілісність бізнес-систем; 11. Операції і вартість майна; 12. Пенсійні фонди.

Заява включає коротку інформація про діяльність, яка відповідає вимогам програми для поточного фінансового року [9].

Такий приклад був би корисний і для України, оскільки не проводиться поділ ризиків в залежності від сегментів їх виникнення. Крім того, необхідно додати до вище згаданих областей ризиків, а саме до корпоративної реструктуризації, злиття та поглинання, ще і таке явище як рейдерство. Дивно, що податкові органи Австрії не згадують про це явище, оскільки воно є досить поширеним в наш час і прийшло до нас також із-за кордону. До того ж існує необхідність виділити такий сегмент як сільське господарство, оскільки Україна - це аграрна країна.

Позитивним є і приклад Нової Зеландії, де ризики визначаються для кожного з десяти ключових клієнтських сегментів (тобто осіб багатих і високого доходу осіб, сімей, некомерційних груп, малих і середніх підприємств, тіньової економіки, великих підприємств, центральних і місцевих органів влади, роботодавців та податкових агентів і посередників). Вони групуються за профілем, за яким слідує опис конкретних ризиків, підходи до ліквідації, які будуть використовуватися (наприклад, шляхом освіти, кампаній, обслуговування, аудиту, публічності, ініціативи кримінального переслідування). Податкова служба повідомляє про позитивні результати від її ініціативи і, на додаток до створення значної публічності, шукає зворотного зв'язку з зовнішньою аудиторією [9].

На жаль, в Україні не існує такого широкого поділу ризиків за клієнтськими сегментами, що було б дуже доцільним. Під зону ризику попадають суб'єкти підприємницької діяльності (СПД)-потенційні вигодонабувачі; СПД, які використовують «податкові ями»; «транзитери»; «сплячі СПД»; ті які не звітуються; знову створені і фізичні особи. Тобто, класифікація ризиків відбувається після їх виникнення.

На рис. 1 представлена швецька модель адміністрування податкових ризиків. У Швеції існують відповідні робочі групи, що працюють на центральному та регіональному рівнях. Ці групи несуть відповідальність за виявлення та аналіз ризиків (за умови знання). Групи складаються з експертів, вони збирають інформацію та проводять аналіз, але вони не оцінюють ризики або вибирають їх пріоритети. Їх завдання полягає у забезпеченні основи для прийняття рішень. Також існує постійна робоча група (адміністрування ризиків референтної групи) з делегатами з усіх регіонів і від центрального рівня. Ця група робить оцінки ризику і вносить пропозиції про те, які з них пріоритетніші. Їх робота заснована на фактах і знаннях, отриманих від груп аналізу і вибору разом з іншою інформацією (наприклад, дослідження навколишнього середовища).

Своєрідною є і модель адміністрування податкових ризиків в Італії



Центральна дирекція поділена на відповідну кількість підрозділів, кожний з яких виконує певні функції. Це дозволяє більш точніше визначати ризики, оцінювати їх та приймати рішення щодо їх ліквідації. Крім того, дослідження ризиків великих платників проводиться окремо по чотирьох регіонах країни: півночі, сходу, півдня і заходу. Для України такий досвід виявився б корисним, оскільки в різних регіонах і ризики будуть іншими. Крім того, такі дослідження необхідно проводити не тільки за суб'єктами господарювання, а також за фізичними особами.

Структура адміністрування податкових ризиків в Німеччині представлена наступним чином (рис. 4).

Для того, щоб бути підготовленим при збільшенні випадків виникнення ризиків, управління фінансами постійно вирішує організаційні, кадрові та юридичні питання. Заходи та пропозиції складаються на основі різних регулярних робочих груп, в яких присутні експерти з усіх федеральних земель, федерального Центрального офісу і федерального міністерства. Весь практичний досвід, оснований на нових підходах, пропонується місцевими і регіональними рівнями влади, який будуть обговорювати ці робочі групи постійно.

Недостатня кількість працівників і складність податкового законодавства безпосередньо впливають на виникнення податкових ризиків для податкової адміністрації. Через це немає можливості перевірити кожну декларацію по заробітній платі інтенсивно. Тому в Німеччині посилено електронну обробку даних ризиків на основі системи фільтрів для того, щоб відрізнити випадки дефіциту надходження доходів з податку на заробітну плату і з низьким ризиком. Декларації з низьким ризиком перевіряються автоматично, з більш високим ризиком перевіряються особисто працівниками податкової адміністрації, а інші декларації обираються випадково для персональної перевірки.

Щодо адміністрування ПДВ, то вже реалізовані наступні заходи: онлайн бази даних з випадками шахрайства з ПДВ (ZAUBER); загальнонаціональні онлайн інформаційної системи, де внесені ім'я, адреса всіх зареєстрованих платників податків ПДВ (LUNA); кваліфіковані реєстрації з ПДВ за допомогою універсальних контрольних списків; федеральний центральний офіс (Kuss) координує випадки шахрайства з ПДВ за схемою каруселі з аналогічними ПДВ-підрозділами у всіх федеральних землях; федеральний центральний офіс аналізує незареєстровану комерційну діяльність в веб-просторі (наприклад, eBay), використовуючи веб-гусеничні системи Xpider; зворотне оподаткування для різних галузей (наприклад: будівництво); законодавча база для перевірок без попереднього оголошення; системи управління ризиками (risk management systems (RMS)).

Серед цих заходів податкові органи федеральних земель збираються створити універсальну систему адміністрування ризиків (RMS) якомога скоріше в кожній федеральній землі. Основне завдання полягає у виявленні випадків високих ризиків з ПДВ.

Колосальний досвід Німеччини з інформатизації, комп'ютеризиції та створенні нових продуктів для податкових органів могла б перейняти і Україна. Державі необхідно виділяти відповідні ресурси, а також залучати до програмних розробок перспективну молодь. Але, на жаль, склалася тенденція до виїзду вчених за кордон, де існують ширші можливості розвитку їх здібностей.

Адміністрування податкових ризиків в Нідерландах - це невід'ємна частина контролю і забезпечення стратегії нідерландської податкової та митної адміністрації (the Dutch Tax and Customs Administration). Організація адміністрування ризиків складається з чотирьох частин: (1) Податок на дохід та та корпоративний прибутковий податок; (2) ПДВ і податку на заробітну плату; (3) Матеріальні ризики і (4) Знання. Матеріальні ризики створюють сигнал в регіональних податкових офісах. Основою матеріальних ризиків може бути кореляція між наявними даними внутрішніх і зовнішніх джерел та професійним судженням регіональних податкових аудиторів. В організації адміністрування ризиків важливо як «що» повинно бути зроблено, так і «як» це зроблено. Саме тому цикл навчання включений в здійснення їх адміністрування.

4. Напрями удосконалення управління податковими ризиками небанківських фінансових установ

Причиною виникнення фінансових установ є погіршення життя простих людей, їх потреби в отриманні фінансових послуг, у додаткових фінансових ресурсах для забезпечення свого існування, які стала забезпечувати кредитна кооперація.

В сучасних умовах однією з актуальних проблем є виявлення об'єктивних та суб'єктивних чинників, котрі допоможуть удосконалити процес управління податковими ризиками у сфері оподаткування небанківських фінансових установ.

Система управління податковими ризиками являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, кінцевою метою існування яких є мінімізація податкових ризиків. Іншими словами, систему управління податковими ризиками можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, які дають змогу відповідною мірою прогнозувати недопоступлення податкових платежів і приймати заходи з недопущення чи мінімізації порушень в сфері оподаткування. Як система управління управління податковими ризиками передбачає здійснення багатьох процесів і дій, які являють собою елементи системи управління податковими ризиками. До них належить:

- визначення ризику;

- аналіз, оцінка і опис ризику;

- методи мінімізації ризику;

- моніторинг заходів попередження і протидії ризикам.

Найбільш складним і в той же час важливим елементом системи управління податковими ризиками є їх визначення, від якого залежить ефективність застосування таких елементів. Для визначення податкових ризиків застосовується метод систематизації платників згідно з визначеними стандартами за групами. Така систематизація ґрунтується на принципах мікрорівневого аналізу підприємств. Під час аналізу кожного підприємства відбирають основні критерії, які дають характеристику щодо нього: до якої галузі належить, якими видами діяльності займається дане підприємство, які регіональні умови перебування, обсяг доходів, розрахунок бази оподаткування з урахуванням динаміки надходження за видами платежів протягом минулих періодів, зміна показників фінансово-господарської діяльності тощо.

Проводити аналіз діяльності платників податків необхідно з точки зору можливості ухилення від оподаткування, тобто наявності податкових ризиків. На підставі стандартних процедур такого аналізу буде можливим здійснення автоматизованого відбору платників податків для перевірок. Один з видів такого аналізу - автоматизована перевірка та аналіз податкової звітності платників податків [1].

На сучасному етапі органами державної податкової служби (далі ДПС) України в практику вводиться нова стратегія організації контрольно-перевірочної роботи, визначена Департаментом податкового контролю, підпорядкована одному з головних завдань ДПС України - формуванню неупереджених відносин з платниками податків, за яких податкова служба буде партнером легального бізнесу, забезпечуючи зниження податкового тиску та створюючи сприятливі умови для зростання економіки [7]. На практиці це означає, що головним критерієм відбору підприємств до перевірки є наявність у їх фінансово-господарській діяльності ризиків несплати належних платежів до бюджету. Таким чином, нові підходи до організації контрольно-перевірочної роботи дають змогу не застосовувати пост-контроль до сумлінних платників податків, водночас для несумлінних такий контроль має бути не відворотним. Тобто планові контрольно-перевірочні заходи спрямовуються виключно на ті підприємства, які свідомо не сплачують або сплачують не в повному обсязі платежі до бюджету, використовуючи схеми ухилення від оподаткування [7].

Запроваджені зміни дали змогу чітко розподілити суб'єктів господарювання за ступенями ризику та зосередити увагу на тих, у кого встановлено велику вірогідність несплати податків або приховування об'єктів оподаткування. Вже минулого року такий підхід сприяв істотному зменшенню кількості планових перевірок. Так, до плану-графіка проведення документальних перевірок на 2013 рік було включено 12,2 тис. суб'єктів господарювання, що на 11,1 тис., або на 48%, менше, ніж на 2012 рік - 23,3 тис. [7]

До плану-графіка перевірок на ІІ квартал 2013 року, включено 2,1 тис. суб'єктів господарювання. У поточному році передбачається охопити плановими перевірками тільки підприємства з високими показниками ризиків несплати податків [7].

Важливим етапом процесу управління податковими ризиками для кожного елемента системи управління є збір і обробка інформації [1].

До основних напрямів удосконалення управління податковими ризиками у фінансових установах можна виділити наступні:

- якісне поліпшення контролю фінансових установ, починаючи зі збирання, аналізу, узагальнення й розкриття звітності (включаючи вдосконалення інформаційних каналів) з боку Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

- удосконалення методології аналізу і закінчуючи формуванням оптимального механізму оперативних перевірок небанківських фінансових установ і ефективної системи реагування на синдроми їх неплатоспроможності.

- Посилення контролю за діяльністю (наданням достовірної інформації про результати проведених фінансових операцій) фінансових кредитних установ з боку податкових органів.

- вдосконалити форми звітності по сплаті податків;

- запровадити фінансову відповідальність банківських установ за невиконання розпоряджень податкових органів про зупинення операцій за розрахунками фіктивних фірм;

- внести пропозицію до НБУ про можливість розробки порядку позбавлення банків ліцензій на виконання банківських операцій у разі виявлення серед клієнтів фіктивних фірм;

- підвищити ефективність фінансових санкцій, за несплату податків, несвоєчасне погашення податкової заборгованості (передбачити, щоб несплата податків була менш вигідна платнику ніж залучення кредитних ресурсів для своєчасної їх сплати);

- підвищити технічне оснащення та професійний рівень працівників

Для врегулювання цих моментів і був розроблений Податковий кодекс. Статтями Податкового кодексу передбачено переведення всіх фінансових установ на оподаткування їх діяльності податком на прибуток на загальних підставах. Таке рішення зумовлене його відповідністю міжнародній практиці податкових систем, які встановлюють єдині умови господарювання для всіх секторів. Податковий кодекс України вносить цілу низку кардинальних змін в систему оподаткування фінансових кредитних установ, ефективність впровадження в практику їх діяльності доцільно оцінювати з наступних позицій:

? відповідності принципом побудови, цілям і завданням загальної вітчизняної системи оподаткування;

? здатності задекларованих змін ліквідувати або при наймі знизити дію негативних факторів і явищ, які мають місце у вітчизняній системі оподаткування діяльності.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Сплата податків має носити обов'язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

Отже, система управління податковими ризиками є важливим елементом вітчизняної податкової системи, що спрямований на забезпечення її сталого розвитку. Метою формування даної системи є мінімізація та протидія податковим ризикам в Україні. Тобто зменшивши рівень податкових злочинів (ухилень від сплати податків) державна податкова служба збільшить рівень податкових надходжень до бюджету, що в свою чергу призведе до зростання економіки, зменшення тіньового сектору економіки. Важливою проблемою є також недосконале податкове законодавство, що дозволяє законним шляхом здійснювати ухилення від оподаткування, зменшуючи доходи бюджету, тому на даному етапі необхідно також доопрацювати вітчизняне законодавство.



ВИСНОВКИ

Таким чином, важливе значення на ринку фінансових послуг займають небанківські фінансовоі установи, що являють собою інститути фінансової системи типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів. До них відносяться страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії, інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити: інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні товариства, спілки.

На сьогоднішній день порядок оподаткування фінансових установ регулюється Податковим кодексом України, який вніс суттєві зміни в систему оподаткування. Зміни в режимі оподаткування надавачів фінансових послуг спрямовані на стимулювання розвитку певних видів фінансових послуг та запобігання використанню фінансових установ для податкової оптимізації.

Податковий ризик -- вірогідна можливість порушення податкового законодавства, в результаті чого можливі втрати бюджету.

Податкові органи повинні бути поінформовані на як можна більш ранній стадії про можливі випадки порушення податкового законодавства та відповідно реагувати на них належними діями, у тому числі, передбачати та упереджувати. Податковий ризик може виникнути під час здійснення економічним об'єктом будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерцією, втіленням соціально-економічних та науково-технічних проектів. Визначення податкових ризиків являє собою узагальнення результатів контролю та створення єдиної бази даних податкових ризиків (БДПР). Тобто, систематизація недоліків і порушень нормативно-правових актів суб'єктами підприємництва у процесі господарської діяльності, схеми ухилення від оподаткування, загальних ознак, що можуть вказувати на наявність таких порушень, які на даний час відомі податківцям.

Система управління податковими ризиками є важливим елементом вітчизняної податкової системи, що спрямований на забезпечення її сталого розвитку. Метою формування даної системи є мінімізація та протидія податковим ризикам в Україні. Тобто зменшивши рівень податкових злочинів (ухилень від сплати податків) державна податкова служба збільшить рівень податкових надходжень до бюджету, що в свою чергу призведе до зростання економіки, зменшення тіньового сектору економіки. Важливою проблемою є також недосконале податкове законодавство, що дозволяє законним шляхом здійснювати ухилення від оподаткування, зменшуючи доходи бюджету, тому на даному етапі необхідно також доопрацювати вітчизняне законодавство. истема управління податковими ризиками є важливим елементом вітчизняної податкової системи, що спрямований на забезпечення її сталого розвитку. Метою формування даної системи є мінімізація та протидія податковим ризикам в Україні. Тобто зменшивши рівень податкових злочинів (ухилень від сплати податків) державна податкова служба збільшить рівень податкових надходжень до бюджету, що в свою чергу призведе до зростання економіки, зменшення тіньового сектору економіки. Важливою проблемою є також недосконале податкове законодавство, що дозволяє законним шляхом здійснювати ухилення від оподаткування, зменшуючи доходи бюджету, тому на даному етапі необхідно також доопрацювати вітчизняне законодавство.

Таким чином, з усіх вище розглянутих моделей зарубіжних країн можна взяти багато корисного і для України. Особливо ми звертаємо увагу на досвід Швеції, Німеччини, Італії і Нідерландів. По-перше, науково-дослідним інститутам необхідно більше уваги звертати на дослідження у сфері виявлення ризиків при адмініструванні податків і розробку заходів щодо їх мінімізації. Відповідна робота повинна проводитися на основі інформації, яка надана органами, відповідальними за повнотою надходжень до бюджету. З урахуванням отриманої інформації повинен затверджуватися план податкових надходжень і прийматися Закон «Про Державний бюджет на поточний рік». Доцільно також розділити виникнення ризиків окремо в північному, східному, південному і західному регіонах, як показує приклад Італії. Оскільки кожний регіон має свої особливості (наприклад, демографічні тощо) і відповідно види і масштаби ризиків будуть різними. І, на нашу думку, обов'язковою умовою якісного адміністрування ризиків є цикл навчання, який запроваджений в Нідерландах.

Наголошуємо, що з підвищенням рівня програмного забезпечення адміністрування ризиків буде динамічним і потужним інструментом нагляду і застосування для фіскальних органів.

Оскільки податкові ризики для держави - це нове явище в економічній науці, існує широке коло недосліджених питань. Зокрема, методи виявлення, аналізу, оцінки і шляхів мінімізації податкових ризиків, що і становить перспективу подальших досліджень науковців в даній галузі.

Отже, позитивна динаміка діяльності фінансових установ є запорукою отримання ними стабільних доходів, що зростають, а для держави - додатковим джерелом надходження податків та зборів. Тому, державна політика повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку небанківських фінансових установ. В цьому може допомогти вдала і ефективна система оподаткування даного сектору економіки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. // www.zakon.rada.gov.ua

2. Баланюк Л. Поняття та місце небанківської установи у фінансовій системі України [Текст] / Л. Баланюк // Право України. - 2008. - № 3. - С. 47-51

3. Биконя С. Інститути пара банківської системи в економічному зростанні [Текст] / С. Биконя //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9. -С.37-49

4. Булгакова С.О. Податки в зарубіжних країнах. ? К.: Основи, 2010. - 212 с.

5. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. ? К.: Парламентське видавництво, 2010. ? 215 с.

6. Корнєєв, В. Розвиток ринків фінансових послуг небанківських посередників [Текст] / В. Корнєєв // Економіка і прогнозування. - 2001. - № 3. -С.79-97.

7. Унинець - Ходаківська В.П. Оподаткування небанківських фінансових установ в Україні // Збірник наукових праць Національного університету Державної податкової служби України. - 2009. - №2. - с.361

8. Сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс]: Режим доступу : www.dfp.gov.ua.

9. О.М. Десятнюк. Управління податковими ризиками - нова парадигма розбудови податкової системи України.

10. О.Ю. Лащенко, В.В. Томашевська. Системний підхід щодо управління податковими ризиками на підприємстві.

11. Вовчак О.Д. Податкові ризики у системі управління економічною безпекою. ?? Фінанси України. - 2008. №11 - с. 41- 47.

12. Наказ ДПА України "Про затвердження Методичних рекомендацій з моніторингу податкових ризиків" від 23 жовтня 2001 року № 428.

13. М.Р.Пинская. Налоговый риск: сущность и проявление.

14. Гусак Н.Б., Гусак Ю.Д. Контроль податкових органів за діяльністю підприємств. Навч. Посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 320 с.

15. Крухмальов Сергій. У поточному році передбачається охопити плановими перевірками лише підприємства з високими показниками ризиків несплати податків / C. Крухмальов // Вісник податкової служби України. - 2012. - №12. - с. 11-12.

16. Вітлінський В. В., Джерела і види податкових ризиків, їх взаємозв'язок / Вітлінський В. В.,Тимченко О. М. // Фінанси України. - 2007. - № 3. - С. 132-139.

17. Гранатуров В. М. Податковий ризик держави : визначення та класифікація /В. М. Гранатуров, І. Б. Ясенова // Фінанси України. - 2007. - № 10. - С. 86-95.

18. Десятнюк О.М. Моніторинг податкових ризиків (навчально-методичний посібник для слухачів Центру підготовки магістрів). -- Тернопіль: Воля, 2003. - 237с.

19. Онишко С.В., Жеребних А.М. Виконання податкових зобов'язань в Україні // Фінанси України. -- 2001. - № 7. - С. 104 -- 114.

20. Андрущенко В. Ризики - сигнали тревоги в оподаткуванні / В. Андрущенко, Т. Тучак // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. - 2010. - № 2 (49). - С. 74-83.

21. Вовчак О. Податкові ризики в системі управління економічною безпекою підприємницьких структур України / О. Вовчак, І. Кеменяш // Фінанси України. - 2008. - № 11. - С. 41-46.

22. Вітлінський В. Джерела і види податкових ризиків їх взаємозв'язок / В. Вітлінський, О. Тимченко ?? Фінанси України. - 2007. - №3. - С. 132- 139.

23. Гранатуров В. Податкові ризики держави: визначення та класифікація / В. Гранатуров, І. Ясенова ?? Фінанси України. - 2007. - №10. - С. 86 - 94.

24. Десятнюк О. Управління податковими ризиками - нова парадигма розбудови податкової системи України [Електронний ресурс] / О. Десятнюк. - Режим доступу:www.nbuv.gov.ua/portal/natural/.../58.pdf.

25. Жигаленко О. Удосконалення адміністрування податкових ризиків при плануванні документальних форм податкового контролю / О. Жигаленко // Економіка України. - 2008. - №5. - С. 42-50.

26. Тимченко О. Прогнозування податкового боргу на основі абсолютної та відносної оцінки податкових ризиків / О. Тимченко, Ю. Сибірянська // Фінанси України. - 2010. - №8. - С. 34-43.

27. Risk management guide for tax administrations [Електронний ресурс]. - http://ec.europa.eu/taxation_customs/taxation/tax_cooperation/gen_overview/index_en.htm.

28. Tax Administration in OECD and Selected Non-OECD Countries: Comparative Information Series (2010) [Електронний ресурс] / Centre for tax policy and administration. Forum on tax administration. - 3 March 2011. - Режим доступу: www.oecd.org.dataoecd/2/37/47228941.pdf .

Размещено на Allbest.ru

...