Акції та операції з ними

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

Акції, види, дохід



Зміст

1. Акції та операції з ними

2. Види акцій

3. Ціни акцій

4. Дохід власників акцій

Список використаної літератури

акція емісійний ціна



1. Акції та операції з ними

Провідним різновидом цінного паперу первісного порядку, що використовується підприємствами, державними й муніципальними органами для капітального фінансування своєї діяльності в сучасній ринковій економіці, стали акції.

Студенти мають зґясувати характерні риси та відмінні особливості акцій як пайового різновиду цінних паперів, навчитися аналізувати реквізити акцій і проспекти їх випуску, відсліджувати причинно-наслідкові результати конкурентної боротьби за володіння пакетами акцій, вміти визначити курс акцій на ринку, робити практичний розрахунок емісії та розміщення акцій, а також розрахунку дивідендів.

Термін акція (походить від фр. action - цінний папір). В латинській мові actio означає розпорядження, дозвіл, претензію. Як економічна категорія акція - це цінний папір без встановленого строку обертання, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у ньому та право на участь в управлінні цим товариством, дає право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і на участь у розподілі майна при ліквідації цього акціонерного товариства.

Суть акції полягає в тому, що вона становить різновид емісійного цінного паперу, який має такі властивості:

По-перше, містить титул власності на майно акціонерного товариства. Це стає можливим тому, що капітал у процесі руху поділяється на дві частини: власність (колективна, суспільна, приватна) та функція (заводи, фабрики, фірми). Внаслідок цього утворюються дві форми капіталу: фіктивного і реального. Тому й акціонерний капітал існує у двох формах:

а) реального капіталу, представленого основним і оборотним капіталом, що бере участь у виробництві і реалізації виробленої продукції з метою отримання прибутку;

б) фіктивного капіталу, що існує лише на папері та представлений грошовими сумами і цінними паперами, які зростають (приносять проценти) у процесі особливого обігу поза сферою реального капіталу.

В сукупності він нині у 2 рази перевищує обсяг ВНП, а зростання прибутків акціонерного товариства водночас збільшує і розмір фіктивного капіталу. Проте відокремлений від дійсного капіталу фіктивний капітал якраз бере участь у перебігу реального капіталу та перерозподілі реальних прибутків. Реальний власник акції володіє не конкретною часткою капіталу, а цінним папером, який приносить йому прибуток у формі дивідендів. Внаслідок цього акціонерне товариство фактично є товариством з обмеженою відповідальністю, що у своїх операціях відповідає тільки своїм капіталом.

По-друге, випуск акцій та їх продаж на ринку означає безстрокове капітальне фінансування діяльності акціонерного товариства. Це надає власникові акції право брати участь у володінні колективною формою власності акціонерного товариства на засадах співволодіння. Кожна акція представляє частку майна акціонерного товариства:

При цьому в ході первісного акціонування статутний фонд фірми чи підприємства складає початкову суму капіталу, яку умовно можна поділити на визначену кількість рівних часток, що за розміром своєї вартості дорівнюють номінальній вартості однієї акції.

Кожна акція для її власника (акціонера) є фінансовим документом, що видається акціонерним товариством в якості компенсації за вкладені ним кошти, та свідченням визначених майнових і немайнових прав. Якщо акціонерне товариство створюється заново, то емітент (засновник) самостійно приймає рішення про розмір статутного фонду та на скільки рівних частин він буде розподілений. Мінімальна номінальна вартість однієї акції встановлена розміром 50 грн. Всі акції більшої вартості випускаються кратними номіналами. Акціонери можуть отримувати не самі акції, а сертифікати на сумарну номінальну вартість належних їм акцій. В ринковій економіці це загально прийнята практика.

По-третє, акція не має кінцевого терміну обертання. Він цілковито залежить від фінансово-господарської стабільності емітента і погашається лише внаслідок ліквідації акціонерного товариства. За умов належної прибуткової діяльності акціонерного капіталу його акції здійснюють безперервний обіг на фондовому ринку, забезпечуючи емітентові мобілізацію потрібних інвестицій і формування інших видів коштів для вдосконалення його бізнесу. Звичайно, AT може передбачити викуп своїх акцій через певний період часу, але за умов надання права придбати нові види цінних паперів цього ж емітента і за вищими показниками прибутковості. Такі акції називають конвертовуваними.

По-четверте, власник акції несе обмежену відповідальність за фінансові результати емітента. Тобто на випадок банкрутства він не може втратити більше коштів, ніж вклав у акції акціонерного товариства.

По-пґяте, власник акції отримує окреслені статутом акціонерного товариства майнові й немайнові права члена товариства як співвласника колективної форми власності у межах даного товариства. Тобто він стає не лише власником паю, а й співвласником акціонерного товариства, який бере участь в управлінні ним.

По-шосте, право емісії акцій належить відкритим і закритим акціонерного товариства. Згідно з чинним законодавством акція неподільна. Приміром, якщо акція належить спільному володінню декількох осіб, то вони визнаються єдиним тримачем акції та мають лише один голос на зборах акціонерів. Їх інтереси може представляти лише одна особа.

AT можуть виникати і діяти у формі двох типів: а) відкритого, якщо акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на фондовому ринку. Відкриті акціонерні товариства (ВАТ) виникають у тих випадках, якщо ризики ефективного функціонування потрібно поширити серед якомога більшого числа акціонерів; б) закритого типу, якщо акції реалізуються лише між засновниками. Тобто їх акції не можуть розміщуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на вільному ринку. Закриті акціонерні товариства (ЗАТ), як правило, виникають тоді, коли прибутковість акціонерного проекту гарантована. Тобто акціонерам ЗАТ немає сенсу високі доходи передавати за межі визначеного кола учасників.

Звичайно, кожне ЗАТ може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у відповідності з вимогами чинного законодавства та внесення належних змін до статуту. Переважну більшість сучасних акцій складають акції ВАТ. Вони вільно обертаються на фондовому ринку, без обмежень переходять з рук в Руки інвесторів, мають ринкову ціну.

Водночас акції ВАТ можуть розміщуватися закритою підпискою. Тобто серед заздалегідь відомого обмеженого кола інвесторів, у межах обмеженої суми емісії та у короткі строки. Закрита підписка акцій практикується емітентами тоді, коли акції розміщуються серед обмеженого кола акціонерів, якими, приміром, можуть бути суміжники, що приймають участь у спільних ефективних проектах та ін.

Акція, як і будь-який цінний папір має належні реквізити - суттєві сторони (елементи), що визначають юридичну силу даного виду цінного паперу. Обовґязковими реквізитами акції є: а) фірмове найменування AT і його місцезнаходження; б) назва цінного паперу «акція», її порядковий номер, дата випуску, вид акції та її номінальна вартість; в) імґя власника (для іменної акції); г) розмір статутного фонду на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються; д) термін виплати дивідендів та підпис голови правління. Якщо відсутній хоч би один з цих реквізитів, то такий документ не є акцією. До акції може додаватися купонний лист на сплату дивідендів.

Вільний продаж акцій на відкритому ринку та необмежене їх обертання серед інвесторів обґєктивно призводить до такого стану, коли фізичні та юридичні особи у своїй власності можуть мати одну, декілька, або велику кількість акцій одного емітента.

Тоді у останніх двох випадках кажуть, що даному акціонеру належить пакет акцій. Ринкова практика пакетом акцій вважає 10 000 шт. і більше акцій одного емітента. При цьому розрізняють два їх види:

а) значний пакет акцій - така кількість акцій, володіння якою надає акціонерові можливість досить істотно впливати на управління справами емітента. Під значним пакетом міжнародна практика розуміє володіння або розпорядження більше, ніж 5% пакетом акцій одного емітента. Про наявність значного пакета необхідно інформувати державні органи та емітента;

б) контрольний пакет акцій. Це така питома вага акцій, що зосереджена в руках одного власника і надає йому можливість здійснювати фактичний контроль над AT. Теоретично, контроль ний пакет повинен складати 50+1% голосів. Але у практиці число акцій може бути значно меншим під дією двох чинників: частина акцій взагалі може не давати право голосу, а дрібні тримачі акцій, як правило, не беруть участі у загальних зборах акціонерів.

Власник контрольного пакету акцій отримує можливості визначати всі рішення емітента, проводити до складу управління та інших Органів управління своїх кандидатів і у такий спосіб здійснювати фактичний контроль за AT. Ось чому антимонопольно законодавство більшості країн світу вимагає суворої реєстрації всіх власників контрольного пакету. Іноді навіть обовґязковою є згода державних органів на володіння ним. Чинним законодавством в Україні передбачено, що повідомлення державним органам надаються у трьох випадках:

1) якщо власник пакету акцій отримав у емітента 10 - 25 - 33 - 50% голосів у вищому органі управління AT;

2) якщо вартість пакету акцій становить 100 000 дол. за курсом НБУ;

3) незалежно від величини вартості пакету в тих акціонерних товариствах, які є монополістами. Монополістом в Україні вважається те акціонерне, яке володіє 35% ємності ринку. Законодавством США монополістом визнається фірма, яка володіє 31% ємності ринку, дві фірми, якщо вони володіють 44%, три фірми - 54%, чотири фірми - 64% ємності ринку. Якщо на ринку товару взаємодіють понад 10 фірм, то загроза монополії відсутня. Діє олігополія. Загроза виникнення монополії може реалізуватися також шляхом використання системи участі в дочірніх підприємствах. Нормальним є стан олігополії.

Кожне акціонерне товариство може здійснювати зі своїми акціями такі дії:

а) Операції розподілу. Вони означають прийняття рішення про заміну кожної випущеної акції на дві або більше акції цього ж емітента з пропорційно меншим розміром номіналу. При цьому розмір статутного фонду не змінюється. Але емісією акцій нижчого номіналу підвищується їх доступність дрібним вкладникам, тому ринкова ціна цих акцій зростає швидше ніж дорогих.

б) Операції консолідації - обміну акцій, що перебувають у володінні акціонерів, на пропорційно меншу кількість нових акцій з підвищеним номіналом.

в) Операції індексації означають проголошення нового, підвищеного номіналу акцій без їхнього обміну.

Загальноприйнятим способом придбання і продажу акції є їх вільний обіг на ринку цінних паперів. Але інколи самі правління акціонерних товариств приймають рішення про закупівлю власних акцій.

Причинами цього стають:

Стан ринкової конґюнктури. Зокрема, за сприятливої ринкової конґюнктури викуп власних акцій може стати вигідним розміщенням тимчасово вільних коштів і принести додатковий прибуток.

Викуп своїх акцій є найпоширенішим заходом протидії скуповуванню акцій третьою особою (агресивне захоплення), а також запорукою збереження контролю над управлінням AT.

Викуп великої кількості власних акцій може стати необхідним заходом зниження пропозиції з метою запобігти падінню курсу на ринку.

Викуп власних акцій може стати доцільним для наступних виплат прибутків акціонерам замість дивідендів та для стимулювання активної роботи співробітників.

Для створення належного запасу акцій у випадку виконання зобовґязань щодо конвертації своїх цінних паперів.

Формування фонду майбутніх платежів у ході викупу невеликих фірм, якщо такий викуп за угодою передбачає передачу власникам (акціонерам) визначеного пакету акцій фірми-покупця.

Інколи виникає потреба скоротити кількість акцій в обігу.

Дивіденди на придбані свої акції не нараховуються. Створений за рахунок цього додатковий прибуток перерозподіляється серед решти власників і водночас стимулює зростання курсової ціни акцій на ринку цінних паперів. Акціонерне товариство має право викуповувати власні акції за наступних умов:

коштами, що перевищують статутний фонд, тобто за рахунок капіталізації прибутку;

купівля власних акцій проводиться на добровільній основі і за поточними ринковими цінами;

куплені акції підлягають реалізації іншим акціонерам протягом

одного року. Якщо цей термін не витримано, то акції анулюються з відповідними змінами статутного фонду.



2. Види акцій

Враховуючи, що акції є провідним пайовим цінним папером, то залежно від їх ознак класифікують такі види акцій:

Ознаки класифікації	Види акцій
За ознакою емітента	Біржові Банківські Корпоративні Інвестиційних компаній і фондів
За способом руху	Іменні На предґявника
За обсягом реалізації прав акціонера	Звичайні (прості, загальні) Конвертовані Привілейовані Безплатні (преміальні)
За кількістю голосів	Безголосні Одноголосні Плюралістичні
За ознакою моменту емісії	Старі Нової емісії

Проспектом емісії акцій можна передбачити випуск двох видів: іменних акцій і на предґявника.

Іменною є така акція, у реквізитах якої вказано імґя власника. Досвід багатовікової історії розвитку корпоратизації свідчить, що іменні акції вперше зґявилися на ранній стадії розвитку акціонування. Тоді у кожній акції вказувалося імґя власника, а для передачі її іншому акціонерові потрібно було мати спеціальне рішення правління. Це суттєво обмежувало і уповільнювало обіг акцій та зменшувало можливість швидкої мобілізації капіталу через ринок цінних паперів. Іменні акції обертаються на ринку тільки за умов обовґязкового повного індосаменту, а про всі передачі (відчуження) акції робиться спеціальний запис у реєстрі AT, що потребує розвиненої інфраструктури і значних затрат. Тому такі акції, як правило, випускаються крупними номіналами.

Предґявницькі акції вперше зґявилися вже у XVIII ст. і швидко стали абсолютно переважаючими. Їхньою перевагою стала здатність вільно, без перереєстрації та вказівок емітента обертатися на ринку цінних паперів. AT реєструє лише загальну кількість цих акцій. Предґявницькі акції бувають двох видів: звичайні і привілейовані.

Звичайні акції дають право на дивіденди, які коливаються залежно від ефективності фінансово-господарської діяльності емітента і величини отриманого прибутку: чим вища прибутковість AT, тим більші дивіденди спроможне воно сплачувати. Це означає, що власник звичайної акції ризикує двояко: не отримати дивідендів взагалі, або ж отримує їх останній і лише з тієї частини прибутку, що залишилася після розподілу за привілейованими акціями. Водночас власник звичайної акції набуває права участі в управлінні AT або право голосу. Тобто на зборах акціонерів він заслуховує адміністрацію, затверджує її звіти, приймає участь у виборах керівних органів, володіє першочерговим правом на купівлю акцій наступних випусків, правом інформування про діяльність AT, одержання частини вартості майна у випадку ліквідації (після задоволення вимог усіх кредиторів і власників привілейованих акцій).

Привілейовані акції - це акції, на які сплачується заздалегідь встановлений фіксований дивіденд (принцип фіксингу). Це означає, що:

по-перше, з чистого прибутку насамперед відраховується відповідна сума для першочергової сплати процентів тримачам привілейованих акцій. Решта прибутку підлягає розподілові як дивіденд тримачів звичайних акцій;

по-друге, власники привілейованих акцій отримують вказаний у акції процент дивідендів навіть тоді, коли прибуток відповідного фінансово-господарського року є недостатнім. Обовґязкові виплати дивідендів здійснюються коштом резервного фонду, а то навіть із статутного фонду. Звичайно, можливі варіанти, коли відсутність коштів змушує переносити виплати на наступний рік за сумою двох років;

по-третє, у випадку банкрутства збитки власника привілейованих акцій мінімальні, тому що право на отримання частки майна він отримує після задоволення вимог кредиторів;

по-четверте, привабливість привілейованих акцій вища, ніж звичайних тому, що їх у будь-який час можна обміняти на встановлену кількість звичайних акцій того ж емітента з можливим виграшем від приросту їх курсової вартості. Вона визначається за формулою:

Якщо в основу класифікацію акцій покласти обсяг прав інвестора, то розрізняють:

Таблиця 1 Види акцій за обсягом прав інвесторів

Основні види	Обсяг прав акціонерів
Звичайні акції	Засвідчують факт передачі частини капіталу, гарантують право на отримання дивідендів за підсумками діяльності та право участі в управлінні
Привілейовані акції	Гарантують власникам фіксований прибуток, але не дають права голосу
Іменні акції	Вказують найменування тримача акцій, що вноситься до акціонерної книги компанії
Акції на предґявника	Юридичне посвідчення колективного власника AT. Вони можуть вільно обертатися на ринку без фіксації угоди акціонерним товариством

Згідно з чинним законодавством число привілейованих акцій не повинно перевищувати 10% загальної емісії. Їх розміщення, як правило, розраховане на прискорення процесу збільшення власного капіталу без загрози переходу контролю над управлінням AT до рук власників нових акцій і для реалізації великомасштабних проектів.

Водночас власник привілейованої акції є інвестором, але не господарем AT і не бере участі в управлінні ним. За умов ефективної діяльності AT власник привілейованої акції може перебувати у програшному становищі. Ось чому емітентові важливо чітко зґясувати особливості емісії простих і привілейованих акцій. Практичний розрахунок емісії акцій здійснюється на основі «Положення та типового плану розміщення акцій звичайного відкритого AT».

Для врегулювання інтересів усіх учасників корпоратизації Положення передбачає наступне:

а) визначає загальний обсяг первинної емісії акцій. Мінімально він обмежується сумою 1250 необкладуваних податком мінімумів заробітної плати, а максимально - величиною статутного фонду підприємства;

б) встановлює номінальну вартість однієї акції і надає розрахунок їх кількості для первинної емісії (К):

Приміром, якщо статутний фонд становить 10 млн. грн., а номінальна вартість акції прийнята за 50 грн., то кількість емісії акцій становить:

в) надає механізм розрахунку очікуваного річного приросту чистого прибутку від корпоратизації підприємства. Він розраховується за формулою:

де ДП- річний приріст чистого прибутку; А1, А2 - річний обсяг реалізації продукції до і після корпоратизації підприємства; С1, С2 -витрати на 1 грн. реалізації продукції до і після корпоратизації; П1 - чистий прибуток підприємств до корпоратизації.

Різновидом привілейованих акцій стали конвертовані акції, які можуть випускатися відзивними (зворотними) і з плаваючим розміром дивідендів, розмір яких встановлюється в залежності від рівня інфляції або ж від величини банківських ставок. Їх випуск також випливає з потреб збільшити попит і водночас зменшити ризики інвестора, який може сумніватися, що в найближчий час прості акції стануть приносити достатній дивіденд. Якщо ж за простими акціями буде сплачуватися необхідної величини і стабільний прибуток, то інвестор прийме рішення про конвертування привілейованих акцій у прості того ж емітента.

Положення про конвертацію акцій емітент заздалегідь включає у проспект емісії і стимулює продаж, особливо за умов збільшення курсової вартості простих акцій. Загалом, конвертовувані акції приносять їх власникам фіксований вищий дохід, ніж прості, але він нижчий, ніж від просто привілейованих акцій. При цьому конвертація акцій може передбачатися лише для якоїсь частини емісії або для визначеної категорії акціонерів. Сучасною практикою напрацьовано також зворотні процедури конвертації простих акцій у конвертовані. Студентам важливо зґясувати суть і механізми реалізації ринкової (курсової) ціни, роль номінальної, емісійної і балансової або книжкової ціни.

3. Ціни акцій

Ціна акції - це грошовий вираз вартості, що сплачується за одну акцію. Акція має такі форми ціни: номінальну, курсову (ринкову), емісійну, балансову.

Ринкова ціна або курс акцій (від лат. cursus - біг, рух, і actio - дія, вчинок) фактична продажна ціна акцій на ринку цінних паперів. Тобто це ціна, за якою акція конвертується у грошовий вираз на вторинному ринку цінних паперів. Як правило, її розмір відрізняється від номінальної вартості, тому що прямо пропорційний отриманому дивідендові з урахуванням перспектив його зростання у майбутньому. Одночасно курс акцій знаходиться у зворотній залежності від величини позичкового процента:

Розрахований на підставі цих основних показників курс акцій піддається впливові багатьох економічних, політичних, екологічних та інших чинників.

Провідними факторами, що визначають величину ринкової ціни є: коливання співвідношення попиту з пропонуванням, обсяг сплачених і очікуваних у перспективі дивідендів, розмір банківської відсоткової ставки, ціни на коштовні метали, паливо, товари і нерухомість, рівень прибутковості операцій на альтернативних ринках, рівень ліквідності акцій, біржова спекуляція та ті тенденції, що зумовлюють зміни у її темпах.

Найважливішим ринковим показником ціни акції є коефіцієнт PER (price earning ratio). Він визначається як відношення ринкової ціни акції до прибутку на акцію:

Приміром, на європейсько-американському ринку цінних паперів середнє значення коефіцієнта PER становить 10-12, на ризикових ринках Азії та Латинської Америки він підноситься до 3-4, а в Україні його показник у 1995 р. для понад 50% акцій підприємств був меншим 1 або ж коливався у межах від 1 до 2. Це свідчення нестабільності та нерозвиненості ринку цінних паперів та наслідок дії інших економічних і політичних чинників перехідної економіки. Лише їх усунення зменшить ризики володіння акціями українських підприємств, а зростання їх привабливості підвищуватиме ціни акцій і водночас зробить цивілізованим коефіцієнт PER. Приміром, власний акціонерний капітал США характеризується так:

Таблиця 2 Власний акціонерний капітал США

Курсова вартість акцій, трлн. дол.	5,13
Населення	49,4%
Юридичні особи, в тому числі:	50,6%
приватні пенсійні фонди	20,5%
взаємні фонди	9,1%
державні пенсійні фонди	9,1%
іноземні інвестори	6,4%
компанії страхування життя	2,4%
інші страхові компанії	2,5%
інші	0,6%

Вказана на лицьовому боці акції або задекларована у статуті акціонерного товариства вартість акції називається номінальною ціною. Вона розраховується як часточка колективної вартості, що припадає на акцію:

Абсолютна більшість акцій мають номінальну ціну, тому що вона є підставою, з якої визначається розмір дивідендів. Водночас бувають деякі випуски акцій без зазначення номінальної ціни. Приміром, у акції вказано, що це - стотисячна частка акціонерного товариства.

Емісійна ціна виражає вартість акції на первинному ринку. Як правило, вона є дещо вищою, ніж номінальна, щоб покривати видатки на емісію і сформувати емісійну надбавку, яка визначається як сума перевищення емісійної ціни над номінальною:

Ціна емісійна = номінальна ціна +(затрати на емісію та емісійний дохід).

Балансова (книжкова) ціна акції визначається на основі документів, фінансової звітності і встановлюється під час аудиторської перевірки, як реальна вартість капіталу, що припадає на одну акцію

Її вартісну основу становить підсумковий аналіз фінансової звітності за активами та пасивами акціонерного товариства в процесі аудиторської перевірки:

Ціна балансова = Оф + Об/К,

де Оф - основний капітал на день перевірки; Об - оборотний капітал; К - кількість акцій, що емітовані акціонерним товариством на день аудиторської перевірки

Найважливішими чинниками відхилення ринкової ціни в ту чи іншу сторону є співвідношення попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Водночас у кожний конкретний момент ціни акцій на ринку складаються під впливом таких факторів:

1) обсягів сплачених і очікуваних дивідендів у перспективі;

2) розмірів банківської відсоткової ставки (позикового відсотка );

3) рівня прибутковості операцій на альтернативних ринках, в тому числі і на облігаційному ринку;

4) ціни на коштовні метали, паливо, товари і нерухомість за умов, що вкладання у них коштів стає альтернативою інвестиціям у акції;

5) рівня ліквідності акцій. Тобто можливість перетворювання їх у грошову форму без особливих втрат;

6) біржової спекуляції, очікуваних тенденцій в конґюнктурі ринку цінних паперів;

7) рівня інфляції та тенденцій очікуваних змін у перебігу інфляційного процесу.



4. Дохід власників акцій

Після сплати податків, внесення обовґязкових платежів до державного бюджету і позабюджетних фондів та розрахунків за використані кредити із чистого прибутку власникам акцій нараховуються дивіденди.

Дивіденд (від лат. dividendus - те, що слід поділити) - частина прибутку акціонерного товариства, котра щорічно розподіляється між власниками акцій як дохід. Загальна сума щорічних дивідендів визначається загальними зборами акціонерів за результатами господарського року, коли загальний чистий прибуток розподіляється на три частини:

а) відрахування на вдосконалення і розширення виробництва та поповнення резервів з метою піднесення прибутковості акціонерного капіталу у майбутні періоди;

б) формування фондів стимулювання високо ефективної праці членів трудового колективу;

в) визначення розміру тієї частини прибутку, що підлягає розподілу як дивіденд на акції.

Розраховується абсолютна і відносна величина дивіденду.

Абсолютна величина дивідендів (Да) на акцію визначається:

Відносний розмір дивідендів (Дв) залежить від абсолютного дивіденду, поділеного на номінальну вартість акцій:



Величина абсолютного і відносного розмірів дивідендів є важливим джерелом доходу акціонера, але не єдиним. Загальний дохід акціонера, якщо він володіє акцією впродовж усього фінансового року, включає також і зрослу курсову вартість. Загальна формула відносного розміру доходу містить такі елементи:

де Цк - курсова вартість акції на момент розрахунку дивідендів; Цн - номінальна ціна акції.

Якщо акція перебуває у власності акціонера після початку фінансового року, або продається до його завершення, то до вище вказаної формули додається строк володіння акцією у днях, а загальна формула прибутковості акції набуває такого виразу:

Тут дохід від володіння акцією включає реальну норму доходу у вигляді дивідендів і віртуальний прибуток, який можна отримати лише за умов продажу акції. Якщо ж акціонер вирішив не продавати акцію, то його загальний капітал зростає від підвищення курсової ціни акції, а розмір загального доходу визначається:



Приміром, акціонер володіє пакетом акцій у 100 тис. дол., строк володіння складає 180 днів. Сума дивідендів, що нараховані за 2001 p., - 40 тис. дол. Визначте дохід акціонера у річному обрахуванні.

Формою розрахунку, звичайно, є грошова сума. Але за умов високого рівня дивідендів певна їх частина може сплачуватися акціонерам у вигляді додаткового випуску безкоштовних для акціонерів акцій.

Величина дивідендів насамперед залежить від розмірів чистого прибутку і кількості випущених акцій. Загалом, розмір дивідендів за акцією повинен бути вищим від величини банківського відсотку за депозитними вкладами. Лише тоді вкладення капіталу у акції робляться привабливішими, ніж депозити у комерційному банку. При цьому дивіденд від звичайних акцій цілковито залежить від ефективності фінансово-господарської діяльності AT, тому його сума прямо пропорційно залежить від величини річних прибутків. Проте дивіденд від привілейованих акцій наперед зафіксований, не залежить від величини прибутку та сплачується їх власникам у вигляді твердого відсотку від номінальної вартості привілейованих акцій.

При цьому дивідендний дохід відіграє вирішальну роль у формуванні курсу акцій. Від його розміру залежить рівень ліквідності акцій. Наявність достатньо високого розміру дивідендів є чуйним індикатором стану конґюнктури ринку, а його різкі зміни стають свідченням крутих змін у тенденціях фінансового стану того чи іншого емітента акцій. В сучасних умовах формування ринку цінних паперів і розгортання корпоратизації державних підприємств в Україні дивіденд стає однією з важливих і поширених форм розподілу доходів підприємств і джерелом отримання доходів громадян.

За таких умов акція стає інструментом розподілу частини додаткового продукту за вартістю, а дивіденди нічого спільного не мають з розподілом суспільного продукту за працею, який ще недавно становив основу функціонування економіки радянського типу. Зокрема, Карл Маркс дивіденд тлумачив як певну частину додаткової вартості, яка вироблена живою працею трудящих на капіталістичних виробництвах і несправедливо привласнена капіталістами. Ось чому дивіденд зображувався наслідком експлуатації живої праці, несправедливою формою і джерелом нетрудових доходів, тому з трудовим вкладом членів суспільства нічого спільного не мав. Таке положення підтверджувалося тим фактом, що розмір дивідендів формується пропорційно номінальній вартості акцій, а не величиною трудового вкладу.

Зваживши на масову приватизацію й корпоратизацію колишньої державної власності в Україні, потрібно відкинути догмати минулого, які не підтвердились реаліями життя, і оволодіти науковими основами розуміння реальної ролі дивідендів. Насамперед, політика радянських часів орієнтувалася на розробку і втілення у життя версії «споживацького соціалізму», в якому основними засобами виробництва володіла держава та її органи управління. В тих умовах функцію нагромаджень виробничого призначення могли виконувати виключно органи держави. У особисте споживання населення надавалася лише мінімальна частка споживацьких коштів і їх слід було витрачати лише на споживання. А будь-яке володіння засобами виробництва нібито здатне було народжувати нетрудові доходи й експлуатацію чужої праці, тому заборонялось законодавчо.

Конституція України відновила право кожного громадянина володіти засобами виробництва і надала право вільно розпорядитися своїм доходом, в тому числі й інвестувати у виробниче нагромадження, що стимулює технічний і технологічний прогрес суспільного виробництва. Додатково отримані доходи громадян як дивіденди здатні за цих умов стати одним з найважливіших джерел внутрішніх інвестицій у прискорення НТП корпоратизованих підприємств. Творення нових робочих місць, піднесення продуктивності суспільної праці та вдосконалення якості продукції принесуть більше суспільної користі, ніж побоювання про те, що отримання дивідендів створить додаткове джерело сімейних доходів і прискорить диференціацію суспільства. Навпаки, власники акцій, вклавши свої кошти у розвиток колективної форми власності, яка вдосконалюється і зростає не лише в інтересах інвесторів, а й виробничих колективів і суспільства в цілому, стимулюють науково-технічне вдосконалення виробництва. Безпідставні також побоювання, що власники акцій стануть класичними рантьє і «житимуть не працюючи». Можливі проблеми тут легко знімаються на основі цивілізованої податкової політики та декларування доходів.

Важливо визнати, що дивіденд не є безпосереднім наслідком живої праці власника акції. Тому він не може привласнюватися носієм живої праці, тобто найманими працівниками. Адже від впровадження новітньої техніки і технології за кошти акціонерів працівники не збільшили затрат своєї праці. Навпаки, зросла продуктивність праці, а в кінцевому результаті і прибутковість даного AT. Тому цілковито справедливим стає перетворення додаткового прибутку у джерело дивідендів власників акцій.

Більше того, підвищення оплати праці найманих працівників фактично за рахунок інвестицій акціонерів було б вкрай несправедливим, означало б спосіб отримання дармової доплати і здатне привести до прямого «паралічу» матеріальної зацікавленості працівників у інтенсифікації та раціоналізації праці.

За умов вільного продажу акцій і справедливого розподілу дивідендів стає неможливою гіпертрофія економічної влади у акціонерному товаристві. Для цього можна використати законодавче регулювання розміру індивідуального пакету акцій одного емітента, придбання певного пакету акцій трудовим колективом, державою та ряд інших заходів. Водночас реалізація власності як дивідендів за акції створює довготривалу базу матеріальної зацікавленості акціонерів, робить кожного з них співвласником і господарем, який дбає про стабільну і прибуткову діяльність свого AT на далеку перспективу.

Якщо ж трудовий колектив діє як один із засновників AT, то він бере безпосередню участь в управлінні, в тому числі і в прийнятті рішень про загальну кількість емісії акцій, а також у вирішенні проблем визначення: кому і скільки акцій продати та як запобігти захопленню контрольного пакету.

Світовий досвід підтверджує, що акціонерні товариства мають незаперечні переваги над державними підприємствами. Адже власники акцій, навіть не працюючи на підприємстві, зацікавлені у підвищенні його прибутковості. Якщо, приміром, постає проблема перерозподілу дивідендів AT на придбання досконалішого обладнання, то й тоді акціонери підтримають таке рішення. Скажімо, AT зі статутним фондом у 10 млн. грн. отримало 1 млн. грн. чистого прибутку, що дозволяло сплатити по 10% дивідендів. Але воно вирішило додатково закупити новітнє обладнання і докорінно реконструювати основні виробничі фонди.

Внаслідок додаткової інвестиції все майно AT коштуватиме вже 11 млн. грн., а вартість однієї акції на ринку вже становитиме не 1000 грн., а 1100 грн. Враховуючи додатково створені цією інвестицією умови для зниження затрат матеріалів і праці у перспективі, ринкова вартість акцій за цих умов зросте ще на 50-100 грн. Тобто акціонерам вигідніше вкладати кошти у техніко-технологічне вдосконалення виробництва, ніж збільшувати поточні сплати дивідендів.

Отже, студенти мають зґясувати суттєву відмінність у тлумаченні дивідендів у ринковій економіці і вміти відкинути догмати недалекого минулого. Нині, коли встановлено право кожного громадянина вільно розпоряджатися своїм доходом, у тому числі й інвестувати його у привабливі пакети акцій, це означає, що власник цінного паперу через купівлю акцій інвестує свої кошти у виробниче нагромадження, що забезпечує технічне й технологічне вдосконалення виробництва. А дивіденд і є частиною того економічного ефекту інвестицій. Тому дивіденд не є лише виразом живої праці і не може розглядатися як нетрудовий дохід. Власники акцій, навіть не працюючи на підприємстві, зацікавлені у підвищенні його прибутковості. За цих умов прибуток не «проїдається», а стає підставою для додаткового нагромадження з метою подальшого технічного вдосконалення виробництва AT, що відображається у зростанні курсової вартості акцій і складає потенційне зростання доходу власників акцій.

Власники привілейованих акцій регулярно отримують гарантований дохід у вигляді дивідендів, що складає певний фіксований процент від номінальної вартості акції. Привілейовані акції не мають визначеного терміну погашення, тому сплата дивідендів за ними фактично означає довічну ренту. Ціна привілейованої акції обчислюється за такою формулою:

де Ца - ціна привілейованої акції; Д - сума постійного дивіденду; К - дисконтна ставка продажу привілейованої акції.

Приміром, якщо AT здійснило емісію і розміщення привілейованих акцій номінальною вартістю 100 грн. з гарантованими дивідендними виплатами 20% від номінальної вартості в рік, з дисконтною ставкою 12%, то ціна такої привілейованої акції становитиме:

Ца = 100 * 20/100 : 12/100 = 167 грн.

Ціна простих акцій, що не гарантують виплати дивідендів, оцінюється значно складніше, тому що базується лише на певних прогнозних показниках. Обчислити ціну простої акції можна за формулою:



де Д - сума постійного дивіденду; К - очікувана ставка доходу на звичайну акцію.

Ціна акції із постійним зростанням дивідендів обчислюється за формулою моделі М.Гордона:

де Д0 - дивіденди, сплачені за акції в останньому році; Д - очікувані дивіденди в наступному році; g - темпи приросту дивідендів.

Наприклад, дивіденди на просту акцію в останній рік підприємство сплатило в сумі 40 грн. на акцію. В майбутньому передбачається щорічний приріст дивідендів на 10%. Якою буде ціна акції за очікуваної ставки доходу 20%?

Використавши формулу М.Гордона обчислимо ціну акції:

Ца = 40 (1 + 0,1) /0,2-0,1 = 440,0 грн.

Дохідність акцій в залежності від дивідендних виплат та доходу від зміни вартості акції визначається так:

де Да - дохідність акції;

Д - отримані за період дивіденди;

Ц1 - поточна ринкова ціна акції;

Ц0 - ціна, за якою акція була придбана.

Рішення про виплату акціонерам дивідендів приймаються загальними зборами АТ з урахуванням формування з чистого прибутку таких фондів;

ПДР= РФ + ФРВ + ФД+ ФСП + ІФ,

де ПДР - прибуток до розподілу; РФ - резервний фонд; ФВР - фонд розвитку виробництва; ФД - фонд дивідендів; ФСП - фонд соціальних потреб; ІФ - інші фонди.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».

2. Закон України «Про господарські товариства» з внесеними доповненнями від 23 грудня 1997 р. - № 763/97-ВР.

3. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

4. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

5. Положення про допуск (лістинг) цінних паперів і вилучення їх з обороту та котирування на Українській фондовій біржі. - Фондовий ринок України: Навч. пос. - К.: Скарбниця, 2010 -С 319-353, 392-402.

6. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 квітня 1998 р. - № 44.

7. Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами // Бізнес. - 1999. - № 14.

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію // Бізнес. - 1999. - № 14.

9. Волик І.М. Фінансові чинники акціонування // Фінанси України. -2011. -№ 9.- С. 32.

10.Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К., 2013.

11.Енджел П., Бойд Б. Как покупать акции. - М., 2014

12.Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства // Фінанси України. - 2013. - № 2. - С 58-63.

13.Красько М.А. и др. Акции и векселя в экономическом обороте Украины: Учебно-справочное пособие. - Харьков: Эскада. -2016. - Раздел 1.

14.Марахов К.С. Уніфікація моделі лістингу корпоративних цінних паперів // Фнанси України. - 2010. - № 3.

15.Луців Б.Л. Формування портфеля корпоративних цінних паперів // Фінанси України. - 2012. - № 10.

Размещено на Allbest.ru

...