Центральні банки

Етапи

Характеристика етапу

1 етап XVII ст

Чіткого розмежовування між комерційними та центральними банками не було У цей час монополії банкнот не існувало, тобто комерційні банки активно застосовували випуск банкнот для нагромаджування капіталу

ІІ етап ХVII-ХIХ ст

Система золотомонетного стандарту, за якого законодавчо закріплювався безпосередній обіг золотих монет, їх безперешкодний обмін на паперові банкноти

Централізація банкнотної емісії, що привело до створення центральних емісійних банків 1668 р - Центральний банк Швеції; 1694 р - Центральний банк Англії, 1816 р - Центральний банк Норвегії, 1860 р - Центральний банк Роси, 1875 р - Центральний банк Німеччини, 1880 р - Центральний банк Франції, 1893 р - Центральний банк Італії

ІІІ етап XIX - XX ст

Перехід від системи золотомонетного стандарту до системи обігу нерозмінних на золото грошей, позбавлених власної вартості

1920 р - прийняття Міжнародної фінансової конвенції, відповідно до якої всі країни повинні були організовувати свій центральний банк

1940-1970 рр - створення центральних банків у країнах Ази, Африки, Латинської Америки

1991р - прийняття Верховною Радою України Закону "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якого на базі Української республіканської контори державного банку СРСР був утворений Національний банк України, у нашій країні було започатковано функціонування центрального банку у ринковому розумінні цього поняття - як верхнього рівня банківської системи.

ІV етап ХХ-ХХІ ст

Глобалізація світового фінансового ринку Співробітництво центральних банків на міждержавному рівні

- створення Банку міждержавних розрахунків (Швейцарія), засновниками якого стали центральні банки більшості розвинутих країн з метою сприяння співробітництву, полегшенню проведення міжнародних розрахунків,

- створення Комітету з банківського регулювання та нагляду (Базельського Комітету), метою діяльності якого є розроблення на основі дослідження світового банківського досвіду принципів ефективного банківського нагляду та рекомендацій центральним банкам щодо процедури аналізу банківських ризиків та критеріїв їх оцінки

Співпраця центральних банків з міжнародними валютно-кредитними та фінансовими організаціями (Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Міжамериканський банк розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Азіатський банк розвитку та ін )

Створення наднаціональних центральних банків певних груп країн (Європейський центральний банк)

Функції НБУ, передбачені законодавством

Складові елементи функції

Емісія ГОТІВКИ Й організація готівкового

грошового обігу

Монопольно здійснює емісію національної валюти та організовує й обіг

Організовує інкасацію та перевезення банкнот монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації і перевезення цінностей

Функція "банк банків"

Виступає кредитором останньої інстанції дії банків та організовує систему рефінансування

Встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна

Визначає систему, порядок і форми платежів, у т ч між банками, фінансово-кредитними установами

Визначає напрями створення сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності, захисту банківської інформації

Здійснює банківське регулювання та нагляд

Веде реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ Здійсню ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законодавством випадках

Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи

Функція "банкіра уряду"

Забезпечує накопичення і зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними й банківськими металами

Реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку

Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах

Етапи

Характеристика етапу

І етап XIX -XX ст.. (до 1917р.)

В рамках Російської імперії Україна не мала власного центрального банку, хоча одним із попередників Національного банку України вважається Київська контора Державного банку російської імперії, яка виконувала певні функції центрального банку і була третьою за значенням у Росії

II етап1917-1918рр.

3 проголошенням Української Народної Республіки у 1917 р. був створений Державний банк УНР. Із втратою Україною державності банк продовжував працювати в еміграції (з 1920р.до 1944р. зберігалися архіви банку).

III етап

1921-1922 рр. утворення Радянського Союзу

Із запровадженням центральним урядом Радянської Росії нової економічної політики (непу) банки знову почали функціонувати, 12 грудня 1921 р. розпочала діяльність Всеукраїнська контора Держбанку у м. Харкові. Система Держбанку розвивалася в Україні шляхом створення відділень і контор у великих містах та обласних центрах. Після утворення Радянського Союзу ці установи стали філіями Держбанку УРСР, які підпорядковувалися безпосередньо Москві.

ІV етап

У 1955 р. була створена Українська республіканська контора Держбанку СРСР, яка взяла на себе функції управління регіональними банківськими установами України, але сама підпорядковувалась Держбанкові СРСР. Республіканська контора (з деякими змінами в 1987р. та 1990 р, зокрема перейменуванням на Український республіканський банк) функціонувала до створення НБУ і за своїм статусом мала ознаки центрального банку.

Етапи

Характеристика етапу

V етап

з 1991 р. ідо нашого часу

Створення Національного банку України було спричинено розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою України в липні 1990 р., проголосила курс на політичну та економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власні банківська система та гроші. Законом "Про банки і банківську діяльність", прийнятим у березні 1991р. проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, а другий - комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону передбачалося: ввести в дію вказаний закон з 1 травня 1991 р.; проголосити власністю України всі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР; створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 року проект статуту НБУ, визначити структуру та чисельність центрального апарату, мережу установ тощо. Вказаними законодавчими актами були закладені організаційно-правові основи створення і подальшого розвитку НБУ. Формування НБУ в наступні роки відбувалося в надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, докорінної зміни політичної ситуації в країні, наростання хронічної економічної та фінансової кризи.

Найпомітнішими подіями, що визначили розвиток НБУ як центрального банку держави, були:

-закріплення за ним права на емісію національних грошей України;

-розробка теоретично-методологічних засад грошово-кредитної політики та організаційного механізму її

реалізації; '

-у 1994 р. введення в дію банкнотно-монетного двору, спроможного 5абезпечити власними силами потреби економіки в готівкових грошах;

-у 1995 р. був створений ринок державних цінних паперів, і НБУ одержав у своє розпорядження такий важливий інструмент цієї політики, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної ціяльності НБУ і бюджетного процесу Міністерства фінансів, надання взаємовідносинам цих двох фінансових органів держави чіткої зизначеності і прозорості;

-запровадження традиційного для країн із ринковою економікою механізму обслуговування бюджетного дефіциту через ринок державних цінних паперів, національної платіжної системи, міжбанківських розрахунків із застосуванням новітніх технологій переказування коштів на основі електронних платежів; запровадження дійового механізму регулювання валютного ринку, що базується на використанні валютних інтервенцій, запровадження валютного ліцензування та валютного контролю, формування золотовалютних резервів, лібералізації валютного ринку України;

-у 1996 р. - проведення грошової реформи та запровадження гривні, створення механізму державного нагляду за діяльністю комерційних банків;

-у 1999р. - ухвала Верховною Радою України Закону "Про Національний банк України" (із змінами і доповненнями 2000 р.)

Цим було підведено риску під етапом інституційного становлення НБУ як центрального банку, законодавчо зафіксовано його місце в економ-мічній системі, чітко окреслено статус, функції та механізми управління відповідно до нових умов та перспектив розвитку України. У ході свого становлення НБУ вдалося добитися подолання безпрецедентної гіперінфляції й утримання інфляційного процесу протягом тривалого часу у допустимих параметрах, обмеження впливу на національну економіку та банківську систему масштабних фінансових криз у 1997-1998рр., які потрясли грошові ринки багатьох країн; забезпечити відносну стабільність національних грошей, практично безперебійне функціонування валютного ринку;

У 2004 р. (наприкінці) вітчизняна банківська система зітнулася з кризою довіри суспільства до перспектив розвитку фінансової системи країни. Як відомо, це було пов'язано з драматичним перебігом президентської виборчої кампанії; котра сколихнула суспільно-політичне життя в Україні і мала широкий міжнародний резонанс.

Неупереджений аналіз подій на фінансовому ринку країни у листопаді - грудні 2004 р. засвідчив, що вітчизняна банківська система в цілому набула певного запасу міцності і може протистояти проявам нестабільності економічного середовища.

Водночас гостро проявлялися і недоліки: слабка дія саморегулюючих механізмів ринку та низький розвиток ринкових відносин у банківській системі.

Функція

Зміст функції

Центральнийбанк України

забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації, в Республіканській книзі реєстрації банків. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Емісійний центр країни

Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. 3 введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. За без-печення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення банків. Національний банк створює і організує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку

Органвалютного регулювання та контролю

Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

- здійснює валютну політику на підставі

Регулювання

банківської

діяльності

принципів загальної економічної політики України;

-складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний бала України;

o контролює дотримання затвердженого Верховною Радою Украй ліміту зовнішнього державного боргу України;

-визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважені банків нерезидентам;

-нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей;

для здійснення державної валютної політики;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

-визначає способи встановлення і використання валютна (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсі валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.У сфері валютного контролю Національний банк:

-здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

-забезпечує виконання уповноваженими банками функцій що, здійснення валютного контролюНа Національний банк покладено функцію банківського нагляда контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, додержанням економічних нормативів, установлених Національним банком, та власних нормативних актів. Для захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк установлює для банків такі обов'язкові економічні нормативи:

-показники капіталу банку;

-платоспроможність;

-співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

-показники ліквідності банку;

-максимальний розмір ризику на одного позичальника. Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.

Фінансовий агент уряду

НБУ- кредитор останньої інстанції

Для підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк видає банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних із структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України видає банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків. Рефінансування банків здійснювалося через аукціони (з 1994 року), що забезпечувало створення рівноправних умов доступу банків до централізованих кредитних ресурсів. Було запроваджено ломбардний кредит (з 1996 року) та операції РЕПО під заставу державних цінних паперів (з 1965 року)

Організатор між банківських розрахунків

Національний банк організовує і здійснює через уповноважені банки касове обслуговування державного бюджету України. У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування з бюджету здійснюється в межах наявних коштів. Законом України "Про Національний банк України" Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. До 1995 року надання прямих кредитів для покриття дефіциту державного бюджету здійснювалося Національним банком України в межах, встановлених Верховною Радою України під час затвердження державного бюджету на відповідний рік. Після введення у другій половині 1995 року механізму покриття дефіциту бюджету лише шляхом випуску державних цінних паперів на Національний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарійВ січні 1994 року Національний банк відповідно до покладених на нього функцій створив і запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої перебуває Центральна розрахункова палата у м. Києві. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання. Нині банківські установи працюють в системі електронних мі жбан-ківських розрахунків (СЕН) Національного банку України за однією із 7 моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка

Склад

Ради

банку

та формування

Національного

України

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку.

Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь в галузі економіки та фінансів і при цьому володіє досвідом постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади України, або банківській установі, чи наукової роботи за фінансовою, економічною тематикою.

Кандидатури осіб для призначення Верховною Радою України членами Ради Національного банку проходять обговорення на спеціальному відкритому засіданні профільного комітету

Верховної Ради України, який вносить свої рекомендації Верховній Раді України.

Чергове призначення членів Ради Національного банку здійснюється не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень попередньо призначених членів Ради Національного банку.

Строк повноважень членів Ради Національного банку - сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою

Припинення повноважень членів Ради Національного банку відбувається у зв'язку із закінченням строку їхніх повноважень або у разі інших передбачених обставин

Повноваження призначеного складу Ради Національного банку достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри

Президентом України або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що виконання Основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність грошової одиниці України. У цьому разі Президент України та Верховна

Рада України зобов'язані кожен звільнити своїх представників та призначити новий склад Ради Національного банку.

Президент України звільняє членів Ради Національного банку, призначених ним, шляхом прийняття відповідного Указу, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. Верховна Рада

України звільняє членів Ради Національного банку, призначених нею, шляхом прийняття ВІДПОВІДНОЇ постанови за поданням профільного комітету Верховної Ради України але не раніше ніж через один рік від дня призначення.

Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного банку достроково припиняються у зв'язку з його відставкою або у разі звільнення його з посади за інших причин, визначених цим Законом.

Члени Ради Національного банку здійснюють свої функції на громадських засадах. Членам Ради

Національного банку оплачують витрати, завдані у зв'язку із виконанням ними повноважень відповідно до Регламенту Ради Національного банку.

Внутрішні питання організації діяльності Ради Національного банку, порядок діловодства та інші питання визначаються Регламентом, який затверджується на засіданні. Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення Ради Національного банку здійснюються Національним банком за рахунок його кошторисних витрат.

Порядок роботи Ради Національного банку України

Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку його власної ініціативи або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України. Членів Ради Національного банку сповіщають про засідання не пізніше як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом. Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше десяти її членів. Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку, а у разі відсутності - його заступник, відповідно до Регламенту. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос. На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької діяльності, науковці та інші фахівці. Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу.

Голова Ради Національного банку та його заступник

Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного байку строком на три роки. Голова Ради Національного банку:

- організовує засідання Ради Національного банку і головує на них;

- скликає позачергові засідання власної ініціативи або за наполяганням не менше однієї третини загальної

Рішення Ради Національного банку та відкладальне вето

кількості членів Ради Національного банку, а також на вимогу Голови Національного банку;

здійснює інші повноваження і функції відповідно до Регламенту Ради Національного банку України. Голова Ради Національного банку має заступника, який обирається Радою Національного банку строком на три роки. Заступник заміщає Голову Ради Національного банку у разі його відсутності або неможливості ним виконувати свої повноваження та здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку. Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку його повноважень здійснюється:

- у зв'язку із закінченням строку його повноважень;- за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;

- у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців.

У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому цим Законом.Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на засіданні. Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад грошово-кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4-8,11 статті 9 цього Закону, є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку. Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь. Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. У разі, коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами загальної кількості членів Правління Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами загальної кількості членів Правління Національного банку, воно вважається таким, що не набрало чинності. У разі, коли рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія зупиняється на період розгляду Правлінням Національного банку відкладального вето.

Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю відповідно до закону. Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із здійсненням ними своїх повноважень відповідно до Регламенту.

Повноваження Ради Національного банку України

1) відповідно до за-альнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;

4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

6) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку,

7) затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік,

8) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях,

9) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно методів та форм прогнозування макропоказників еконо- мічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики, окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України,

політики курсоутворення та валютного регулювання розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності, вдосконалення платіжної системи інших питань, віднесених законом до компетенції Ради

Національного банку,

10) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України,

11) з метою забезпечення виконання Основних засад грошово кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань

а) диверсифікації активів Національного банку та їх

ЛІКВІДНОСТІ

б) лімітів позабалансових зобов'язань,

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків,

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України,

д) мінімального розміру золотовалютних резервів,

є) з інших питань, віднесених до II компетенції

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з поса Голови Національного банку, членів Правлінняя Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово кредитної політики та з інших питань, рішення з яких обов'язковими для Правління Національного банку

У випадку неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які с обов'язковими згідно з цим Законом,

Рада раціонального банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій

функції Правління

Національного

банку

України

Правління Національного банку згідно з Основними засадами

грошово-кредитної політики через відповідні монетарні

інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує

реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону

та здійснює управління діяльністю Національного банку

Повноваження

Правління

Національного

банку

Правління Національного банку

1) приймає рішення

-щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти,

-про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет,

-про зміну процентних ставок Національного банку,

- про диверсифікацію активів Національного банку та їх ЛІКВІДНОСТІ,

-щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку,

-про формування резервів та покриття фінансових

ризиків Національного банку,

-щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України,

-щодо мінімального розміру золотовалютних резервів

Національного банку,

- про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк,

- про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку,

- про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України,

- про встановлення економічних нормативів для банків,

- про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків,

- про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність",

- про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку,

- про участь у міжнародних фінансових організаціях,

- про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку,

- щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції),2) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; на вимогу Ради Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань;

3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;

5) установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;

6) видає нормативно-правові акти Національного банку; затверджує Регламент Правління Національного банку

Склад Правління Національного банку

Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою