Цінні папери в системі кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Цінні папери

Зміст

1. Цінні папери в системі кредиту

2. Функції цінних паперів

3. Операції з цінними паперами

1.Цінні папери в системі кредиту

Розвиток кредитних відносин зумовив виникнення різноманітних видів грошових знаків, які використовуються для заміщення майнових боргових зобовґязань приватних осіб і держави. Титули власності, що засвідчують право їх власників на дохід чи майно становлять цінні папери. Як економічна категорія кредитної системи цінні папери виступають грошовими і юридичними документами, носіями права власності та відносин позики і визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Їх функціонування, як правило, передбачає виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.

Опрацьовуючи проблеми емісії, розміщення та обігу цінних паперів, студенти мають оволодіти знаннями суті та ролі цінних паперів у системі грошового обігу ринкової економіки, у прискоренні й полегшенні розрахунків, поповненні обігових коштів і основного капіталу, навчитися вести облік та управління пакетами цінних паперів.

Студенти мають засвоїти, що цінні папери, які виникають внаслідок оформлення кредитних угод, засвідчують право володіння і відносин позики, тому поділяються на пайові та боргові. Обидва види цінних паперів визначають взаємовідносини між емітентом та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів та можливість передачі грошових та інших прав іншим особам. Зокрема, пайові цінні папери визначають величину внеску учасника підприємницького проекту акціонерного товариства, свідчать про його членство і право участі в управлінні, а також розмір доходу (дивідендів) та частину майна чи коштів, яку він має отримати в разі ліквідації підприємства. До пайових цінних паперів належать акції, ощадні та інвестиційні сертифікати, депозитні і чекові рахунки грошового ринку та інші короткострокові інструменти. Приміром, депозитні рахунки відкриваються на термін 90 днів. Власник цього рахунку може отримати гроші, виписавши чек особисто з попереднім замовленням, а також шляхом використання поштового повідомлення.

До боргових зобовґязань держави належать облігації і казначейські векселі, які випускаються центральними агентствами країни для формування коштів, що необхідні для реалізації урядових програм. Борговими цінними паперами є також заставні свідоцтва, депозитні й ощадні сертифікати. Засвідчуючи позику, вони можуть бути короткостроковими (до 1 року) і довгостроковими (зі строком погашення понад 1 рік). Після завершення терміну позичальник зобовґязаний вказану суму повернути.

Облігації містять твердо фіксовану процентну ставку і зобовґязання емітента повернути капітальну суму боргу на вказану дату в майбутньому. Скарбницькі векселі емітуються для поповнення бюджетних грошових коштів на певний період часу і є борговими зобовґязаннями уряду, що продаються юридичним і фізичним особам з дисконтом. Казначейські векселі і облігації належать до високоліквідних цінних паперів. Хоч облігації не гарантуються урядом, вони є високонадійним видом цінних паперів, а за рівнем дохідності стоять вище, ніж дохідність казначейських векселів.

Особливу форму запозичення становлять короткострокові комерційні папери. До них насамперед відносяться короткострокові прості і переказні незабезпечені векселі. Їхня незабезпеченість робить емісію цих векселів можливою лише для найстабільніше діючих компаній, які володіють авторитетом та високим кредитним рейтингом, підкріпленим надійним фінансовим становищем емітента. Дані векселі емітенти спочатку продають дилерам, а ті вже розміщують їх на фінансовому ринку.

Депозити або ощадні сертифікати є письмовими свідоцтвами банка - емітента про внесення грошової суми. Вони засвідчують право вкладника або його правонаступника на отримання вказаної суми з процентами після збігу встановленого терміну.

Депозитні сертифікати видаються юридичним особам, а ощадні - фізичним. Сума доходу за депозитними чи ощадними сертифікатами визначається за формулою:

де С- сума доходу, яку отримає інвестор від володіння сертифікатом; К - номінал сертифіката; Т- число днів володіння сертифікатом; П -відсоткова ставка за сертифікатом.

За особливостями права володіння розрізняють такі види цінних паперів:

а) на предґявника. У предґявницькому цінному папері майнові права належать тому, хто фактично може його предґявити зобовґязаній особі. Останній зобовґязаний виконати умови цінного паперу проти його предґявлення. Для підтвердження прав власника в них досить подання цінного паперу. На ринку вони обертаються вільно, тобто для зміни власника передавального напису - індосаменту наносити не потрібно. До числа предґявницьких цінних паперів належать акції та облігації на предґявника, предґявницькі чеки, варанти і коносаменти та ін.;

б) іменні. Права держателя в них підтверджуються на підставі найменування власника, що внесене до тексту цінного паперу і записів у відповідній книзі реєстрації, яку веде емітент. Іменні цінні папери передаються, як правило, передавальним написом (шляхом повного індосаменту, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Провідними видами іменних цінних паперів стали іменні акції, облігації і сертифікати;

в) ордерні цінні папери випускаються за розпорядженням особи, котра має право предґявити їх іншій особі. Права їх держателя підтверджуються предґявником цінного паперу і наявності відповідного індосаменту з підписами і печатками на цих паперах. Провідним ордерним цінним папером є вексель.

За характером операцій та угод, а також в залежності від мети випуску розрізняють такі види цінних паперів:

1. Фондові папери - акції та облігації, що обертаються на фондовому ринку. Фондові цінні папери поділяються на основні - в них вказано основне майнове право чи вимога власника і допоміжні - містять обґрунтування додаткової вимоги власника, додаткові права, умови, переважно повґязані з отриманням доходу (дивідендів, процентів). До допоміжних цінних паперів належать купони, що дають право на періодичне отримання доходу і талони, за допомогою яких отримують купони. Як правило, купони видаються на предґявника, навіть якщо основний цінний папір є іменним. Загалом, допоміжні цінні папери здатні відокремлюватися від основного і ставати самостійними цінними паперами, що обертаються на позабіржовому ринку. Але на біржовому ринку вони не обертаються. На фондовій біржі обертаються основні цінні папери - облігації та акції.

2. Комерційні папери, які обслуговують товарооборот і певні майнові угоди. До них належать векселі, чеки, коносаменти, складські і заставні свідоцтва, заставні папери.

3. Залежно від закріплення прав та обовґязків емітента й інвестора у ході здійснення певних операцій виникає ряд вторинних ціннихпаперів. До них відносять опціони, фґючери, ордери та ін. Зокрема, опціоном називають короткостроковий цінний папір, який надає його власникові право купити або продати інші цінні папери впродовж певного періоду за певною ціною іншому контрагентові, котрий за грошову премію приймає на себе зобовґязання реалізувати це право. Фінансові фґючери - це стандартні короткострокові контракти на купівлю або продаж певного цінного паперу за визначеною ціною у вказаний на майбутнє термін. Якщо власник опціону може відмовитись від реалізації свого права, втративши внаслідок цього грошову премію, то фґючерна угода для наступного виконання є обовґязковою.

Особливості форм надання капіталу і способів сплати доходу дозволяють поділити цінні папери на капітальні і грошові. Капітальні цінні папери виступають засобом залучення капіталу, стають джерелом постійного доходу їх власників і відносяться до сектора «довгих грошей».Вони включають акції, облігації і казначейські зобовґязання. Грошові цінні папери переважно обертаються між фірмами, банками, між банками і казначейством. Вони творять один з елементів сектора «коротких грошей». До них належать казначейські і муніципальні векселі, депозитні сертифікати, що обертаються на фондовому ринку, чеки, фґючерсні контракти, комерційні зобовґязання, угоди про викуп.

Як кредитні знаряддя цінні папери здатні оперативно задовольняти потреби у платежах, прискорюють і полегшують розрахунки між субґєктами виробничо-комерційної діяльності, діють як представники і заміщувані грошей в каналах обігу.

Розвиток економіки на макро- і мікроекономічному рівні постійно творить потреби у розбудові кредитного ринку, який забезпечує акумулювання розрізнених заощаджень населення, державних органів, приватного бізнесу і зарубіжних інвесторів та перетворення їх у потужні грошові фонди у вигляді позикового капіталу. В свою чергу позиковий капітал перерозподіляється між сферами національної економіки за допомогою випуску боргових інструментів (облігацій, векселів, сертифікатів), інструментів власності (акції) та їх похідних (опціони, фґючери та ін.). В залежності від власності емітента цінні папери класифікують як цінні папери уряду, муніципалітетів і корпорацій.

Даючи характеристику видів цінних паперів зверніть увагу на механізм обертання цінних паперів, що звільнені від реєстрації в державному органі та ті, що підлягають обовґязковій реєстрації; цінні папери високої якості, вільні від ризику, що містяться в лістингу, і ті, що не володіють такими ознаками. Важливо зґясувати, що цінні папери є основним товаром фінансового ринку і одночасно значною складовою частиною грошей. Як кредитні знаряддя вони виступають знаками вартості і в такому розумінні наближаються до паперових грошей. Але цінні папери одночасно слугують і кредитними документами, тому суттєво відмінні від паперових грошей.

Розглядаючи загальні закономірності емісії акцій, облігацій, скарбницьких зобовґязань, ощадних сертифікатів, векселів, приватизаційних цінних паперів, зверніть увагу на обовґязки емітентів, права власників і функції посередників. Емісія (лат. emissio - випуск) - випуск грошових засобів і цінних паперів в обіг. Емісію грошових засобів від імені держави здійснює центральний банк і казначейство, а цінних паперів - приватні й державні акціонерні компанії і держава. Емітентом стає держава, установа чи підприємство, банк, що є ініціатором організації емісії цінних паперів, платіжно-розрахункових документів, платіжних карток тощо.

2.Функції цінних паперів

Виявлення функцій цінних паперів потрібно розглядати у контексті розвитку фондового ринку, на якому цінні папери слугують інструментом інвестування і кредитування різних сфер та галузей економіки, забезпечення переливів інвестиційних і кредитних ресурсів у найприбутковіші сфери виробництва, інструментом фінансування та рефінансування дефіциту бюджетної системи.

Інвестиційна функція визначальна. В ній цінні папери слугують інструментом довгострокових вкладень капіталів у розвиток і вдосконалення сфер та галузей економіки. Вони допомагають акумулювати і спрямовувати у господарський оборот розрізнені тимчасово вільні кошти населення та фінансовий капітал і приносити інвестиційний дохід, який складається з двох частин:

1) дивідендів та відсотків, що повґязані з ефективною діяльністю емітентів;

2) курсової різниці, яка виникає внаслідок ризикових спекулятивних угод.

Функція переливу інвестиційних і кредитних ресурсів у найприбутковіші виробництва реалізується шляхом купівлі-продажу цінних паперів. При цьому напрям руху цінних паперів виконує роль обґєктивного індикатора розподілу і перерозподілу суспільного капіталу у найефективніші проекти, сфери, галузі й види діяльності, а також сприяє підвищенню ефективності не тільки цих галузей, а й усієї економіки.

Цінні папери слугують інструментом фінансування та рефінансування дефіциту бюджетної системи, перешкоджають надлишковій емісії грошової маси та стримують розвиток інфляції.

Надходження від розміщення облігаційних позик, реалізація грошово-речових лотерей, державних випусків сертифікатів тощо допомагають стабілізувати економічний розвиток, фінансувати комплекси заходів з метою обмеження інтенсивності інфляційного процесу й подолання кризових явищ.

Підприємцям емісія і розміщення векселів, облігацій, акцій та інших цінних паперів надає багатоваріантний вибір джерел фінансування й кредитування основного та оборотного капіталу, допомагає долати жорсткий диктат комерційних банків на кредитному ринку. Не вдаючись до банківських запозичень, вони миттєво поповнюють кошти з метою реалізації своїх бізнесових проектів.

Цінними паперами сформовано гнучкий механізм зміни субґєктів власності та забезпечується формування чисельних форм змішаного капіталу. Акції та інші види цінних паперів стають базою обґєднання невеликих розрізнених заощаджень та їх перетворення у потужні інвестиційні пакети. Без соціальних потрясінь досягається зосереджування в руках одного акціонера контрольного пакету акцій, що надає можливість фактичного контролю за діяльністю акціонерного товариства.

Розміщенням цінних паперів регулюється сумарний купівельний попит, стримується спекулятивна активність тієї частини населення, що володіє вільними фінансовими ресурсами, а власникам цінних паперів забезпечується додаткове джерело доходів, які перевищують розмір депозитного банківського відсотку.

Вказані функції цінних паперів найкраще реалізуються у процесі вільного обертання на фондовому ринку, де власники акцій, облігацій інших цінних паперів здійснюють угоди купівлі-продажу, внаслідок яких формується ефективний власник функціонуючого капіталу.

Фондовий ринок охоплює біржовий і небіржовий ринок.

Таблиця 1. Відмінні особливості небіржового ринку цінних паперів

Вказані відмінні особливості не обмежують, а розширюють функціональні можливості використання цінних паперів.

В ринковій економіці цінні папери виконують багато інших функцій для регулювання та оптимізації пропорцій суспільного відтворення, забезпечення інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, інтеграції національної економіки у світову економічну систему.

Проте недорозвиненість ринкових відносин в Україні гальмує й реалізацію переваг обігу цінних паперів. Високий індекс інфляції орієнтує комерційні структури на інвестиції у проекти, що забезпечують швидкий оборот капіталу і високу норму прибутку. Це сповільнює переливання позичкового капіталу в умовах вільної конкуренції.

3.Операції з цінними паперами

Операції з цінними паперами охоплюють розрахункові та облікові операції з паперами власної емісії і отриманими. Папери власної емісії охоплюють операції емісії, продажу, обміну, випуску, оплату дивідендів (процентів). Їх випуск проводиться з метою формування статутного фонду шляхом емісії й розміщення власних акцій. Для збільшення статутного фонду емітенти вдаються до облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів, векселів та похідних цінних паперів.

З отриманими (чужими) цінними паперами (папери невласної емісії) здійснюються операції купівлі, продажу, зберігання, отримання платежів.

Надзвичайно важливою є операція емісії цінних паперів. Важливо оволодіти положеннями щодо сукупності вимог до емітента, знаннями правила: цінні папери забезпечуються реально існуючою вартістю, яка виконує роль заставленого майна в іпотечній формі кредиту. Строк перебування цінного паперу в обігу визначається на основі розрахунку економічної ефективності кредитованого проекту та терміну окупності вкладень.

На підставі розрахунку очікуваного ефекту розміщення цінних паперів студенти повинні визначати тип емітованих цінних паперів: привілейовані чи звичайні. Привілейовані цінні папери надають їх власникам певні привілеї на відміну від власників звичайних цінних паперів цього ж емітента. Прийняття рішення про випуск в обіг високоліквідних чи неліквідних цінних паперів, зумовлене, переважно двома причинами: по-перше, отримати додаткові кошти для забезпечення зростання обсягів і якості продукції; по-друге, приватизація підприємств та переведення їх на комерційну основу функціонування. Важливо визначати розмір номінальної вартості і кількості одиниць емітованих цінних паперів. Водночас в операції купівлі чи отримання в розрахунок цінних паперів інших емітентів, щоб реально оцінювати доцільність цих операцій, інвестору потрібно мати обґєктивну інформацію про фінансові результати і баланс емітента, обрахувати коефіцієнти зносу основного капіталу, оборотності оборотних засобів, рентабельності виробничих фондів та ін.

В роботі з цінними паперами важливе місце посідає організація бухгалтерського обліку. Його загальними принципами є здійснення подвійних записів і правило констатації права власності. Провідним інструментом обліку і зберігання цінних паперів стає ведення їхніх реєстрів. В реєстрах відображають інформацію про: товариство-емітента, розмір його статутного фонду, кількість і номінальну вартість випущених цінних паперів, про їх дроблення і консолідацію, про виплату дивідендів (процентів). Система реєстрів вимагає також ведення реєстраційного журналу записів у хронологічному порядку індивідуально відносно кожного цінного паперу, журналу видачі й анулювання цінних паперів.

Права і обовґязки власників та торгівців цінними паперами регулюються законом України «Про цінні папери та фондову біржу». Торгівці цінними паперами можуть проводити емісійну діяльність з випуску цінних паперів, комерційну - купівлю-продаж цінних паперів від власного імені та за дорученням і комісійну діяльність, що становить дилерські операції. Дилер на ринку цінних паперів діє як підприємець, який купує і продає цінні папери від власного імені та за свої кошти, а його дохід складає різницю між ціною їх купівлі та продажу.

Студентам важливо зґясувати механізм регулювання емісії та обертання цінних паперів, головною метою якого є чітке впорядкування взаємодії та захисту інтересів його учасників шляхом встановлення належних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів.

Провідними принципами стабільності обертання цінних паперів є принципи законності, дотримання меж компетентності, встановленої законами і підзаконними актами для органів державно-правового та інституційно-правового регулювання. При цьому, якщо державно-правове регулювання за своїм характером є загальнообовґязковим, субординаційним і базується на можливості застосування примусу, то інституційно-правове - конкретно обовґязкове, значною мірою є самоврядним, раціональним, морально-етичним, що орієнтується на ринкову доцільність.

Порушення цих обовґязкових для всіх без винятку учасників обігу цінних паперів вимог створює загрозу для існуючого порядку взаємодії емітентів і власників цінних паперів, тому до порушників застосовуються належні санкції впливу та примусу.

Для визначення множини цінних паперів, що перебувають у розпорядженні окремо взятого індивіда, вживається термін «портфель цінних паперів».

Портфель цінних паперів - це всі цінні папери, що їх має інвестор у своєму розпорядженні. Портфель формується внаслідок вкладання інвестором (фізичною або юридичною особою) власних і позикових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у довгострокові вкладання капіталу. Він складається із сукупності таких цінних паперів, які насамперед відображають цілі та характер діяльності інвестора. Вкладання коштів у цінні папери завжди повґязане з певним ризиком.

Зокрема, консервативні вкладання передбачають придбання цінних паперів з мінімальним ризиком і порівняно меншою дохідністю. До них належать переважно облігації, короткострокові цінні папери. Агресивні вкладення спрямовані на придбання цінних паперів з високим рівнем ризику. Це в середньому дає більший дохід (в основному акції).

Кожний інвестор, як правило, прагне до диверсифікації портфельних інвестицій шляхом придбання таких цінних паперів, які дозволяють зменшити ризик, розподіливши придбані цінні папери між кількома видами ризикових операцій.

Портфель вважається збалансованим тоді, коли досягнуто оптимальне поєднання:

1) Безпеки - невразливості інвестицій від потрясінь на фондовому ринку і стабільності отримання доходу;

2) Доходності - здатності цінних паперів приносити їх власнику кошти у грошовій формі (проценти, дивіденди);

3) Зростання капіталу на основі збільшення вартості цінних паперів;

4) Ліквідності - здатності швидко і без втрат в ціні перетворюватися у готівкові кошти.

Приміром, оптимальний портфель цінних паперів у США в 1988 р. становив: акцій - 26,5%, урядових цінних паперів - 27,7%, облігацій - 11,8%, заставних паперів - 27,6%, тих цінних паперів, що дають неоподаткований дохід, - 6,4%.

цінний папір інвестування ринок

Таблиця 2 - Перелік основних фінансових засобів США

Размещено на Allbest.ru