Державне соціальне страхування та напрями його реформування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Державне соціальне страхування та його організаційні форми

2. Пенсійна система України і напрями її перебудови

3. Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України

Список використаної літератури



1. Державне соціальне страхування та його організаційні форми

Державне соціальне страхування відіграє важливу роль у розвитку суспільства. У Конституції України (ст. 46) зазначено: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом". З метою забезпечення таких прав в Україні створена система загальнообов'язкового державного соціального страхування. Поряд розвиваються форми добровільного соціального страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система гарантій, які надаються з метою впровадження соціального захисту громадян за рахунок державних страхових коштів. Такий захист, зокрема, передбачає організацію матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, втрати працездатності (повної, часткової або тимчасової), втрати годувальника, безробіття, у старості, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, хворими членами сім'ї, У випадках смерті громадянина та ін. З метою фінансового забезпечення соціального захисту населення створено цільові державні страхові фонди, на які покладаються задачі надання матеріальної допомоги громадянам.

Залежно від страхового випадку розрізняють такі види загальнообов'язкового соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування.

Складові загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні наведено на рис. 1.

Рис. 1. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні

державний соціальний страхування пенсійний

До суб'єктів загальнодержавного соціального страхування належать (рис. 2):

1) застраховані особи;

2) страхувальники;

3) страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється державне соціальне страхування. В окремих випадках до застрахованих належать члени сімей громадян, а також інші особи. Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та громадяни, що забезпечують себе роботою самостійно. Громадяни України, які працюють за межами України, мають право на забезпечення державного соціального страхування за умови сплати передбачених страхових внесків. Представниками застрахованих осіб можуть бути профспілки або інші уповноважені працівниками органи.

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Це, зокрема, самозайняті (адвокати, підприємці тощо), громадяни, які проживають за межами України і сплачують внески та ін. Страхувальники зобов'язані сплачувати обов'язкові страхові внески. Страховики - це цільові державні фонди, створені з метою забезпечення мобілізації коштів та фінансування державних соціальних програм. Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого застрахована особа отримує право на одержання матеріального забезпечення та соціальні послуги.

Рис. 2. Структура загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні за суб'єктами

Для забезпечення певних видів соціального страхування створюються відповідні державні фонди. Страхові фонди - установи, що здійснюють мобілізацію страхових внесків та забезпечують фінансування передбачених виплат застрахованим особам. Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування. Державні страхові фонди належать до некомерційних самоврядних організацій.

Як правило, цільові страхові державні фонди не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено.

Таким фондам забороняється також використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з виконанням їх функцій. Кошти цільових страхових державних фондів не входять до складу Державного бюджету України. Ці фонди мають самостійні бюджети. Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі представниками держави та суб'єктів соціального страхування (страхувальників і страховиків). Для забезпечення стабільної діяльності фондів створюються резерви страхових коштів. Фонди зобов'язані публікувати в засобах масової інформації свої бюджети.

З метою забезпечення загальнообов'язкового соціального страхування в Україні створено такі державні фонди:

1) Пенсійний фонд України (ПФУ);

2) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФЗДССБ);

3) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП);

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФССНВ);

5) Фонд медичного страхування (ФМС) (передбачається створити).

Основними джерелами доходів фондів соціального страхування є обов'язкові внески роботодавців та застрахованих осіб, асигнування та інші кошти. Розміри внесків до фондів визначають, ґрунтуючись на необхідності забезпечити достатній рівень фінансування соціальних програм, що реалізуються державою. Порядок створення страхових фондів регламентується законодавством України. Виплати застрахованим особам здійснюються з періоду настання страхових випадків. Джерела доходів загальнообов'язкових державних фондів соціального страхування в Україні зображено на рис. 3.

Для прикладу розглянемо джерела формування коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. До них, зокрема, належать:

1) страхові внески страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб. Роботодавці зобов'язані перераховувати до бюджету фонду 1,5% витрат на оплату праці найманих працівників (включаючи основну та додаткову заробітну плату). Для найманих працівників установлені такі внески: для осіб, зарплата яких становить величину нижчу за прожитковий мінімум працездатної особи, - 0,5% від суми оплати праці. Для працівників, зарплата яких перевищує величину прожиткового мінімуму працездатних осіб, - 1,0%.

Рис. 3. Джерела доходів державних фондів соціального страхування

2) пені, штрафи та інші фінансові санкції;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) інші надходження.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності може одержувати такі кошти у формі фінансових санкцій:

1) за порушення строків реєстрації страхувальника або несвоєчасну сплату страхових внесків накладається штраф в обсязі 50% від суми належних внесків з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися;

2) за порушення порядку витрачання страхових коштів установлено штраф у розмірі 50% від необхідної до сплати суми внесків;

3) на суму недоїмки, на яку нараховується пеня, виходячи зі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати.

При цьому слід звернути увагу на те, що несплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються до Фонду в безспірному порядку.

Фінансові ресурси цільових фондів державного соціального страхування мають забезпечити:

1) надання громадянам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством України;

2) фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

3) створення резерву коштів для забезпечення витрат застрахованим особам;

4) покриття витрат страховика, пов'язаних із виконанням загальнообов'язкового соціального страхування.

Ресурси фондів спрямовуються на фінансування соціальних програм, які передбачені законодавством України. До них, зокрема, належать:

1) виплата допомоги із втрати працездатності у зв'язку з народженням, похованням (близько 70% витрат);

2) фінансування санітарно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей (приблизно 25% витрат фондів);

3) повне або часткове фінансування дитячих та студентських таборів та позашкільного обслуговування учнів;

4) утворення резерву страхових фондів для забезпечення непередбачених витрат і надання соціальних послуг застрахованим особам;

5) забезпечення поточної діяльності фондів (близько 4% витрат);

6) інші витрати.

При цьому кожний державний соціальний фонд вирішує певні задачі. Так, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає фінансування таких програм:

- допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

- допомоги при вагітності та пологах;

- допомоги при народженні дитини та догляді за нею;

- допомоги на поховання (крім пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

- забезпечення оздоровчих заходів.

Страхування від безробіття забезпечує фінансування таких витрат:

- допомоги із безробіття;

- виплат, пов'язаних з підготовкою та перепідготовкою безробітних;

- надання допомоги безробітному та членам його сім'ї;

- дотацій роботодавцям для створення робочих місць;

- допомоги на поховання безробітного.

Нині система соціального страхування України зазнає реформування. Єдиний (до 2001 р.) Фонд соціального страхування України перетворено на чотири фонди. Змінюється роль профспілкових організацій в управлінні фондів соціального страхування та в розподілі його коштів. Передбачається формування місцевих фондів соціального страхування. Розробляються та впроваджуються заходи, спрямовані на підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування.

2. Пенсійна система України і напрями її перебудови

Організація фінансування пенсійних витрат для різних верств населення має важливе значення в структурі державних фінансів. Система пенсійного обслуговування є складною і має різні форми фінансування. Крім державних установ у наданні послуг з мобілізації фінансових ресурсів і організації виплати пенсій беруть участь і недержавні юридичні особи. Практика розвитку пенсійного забезпечення виявила також доцільність використання обов'язкового і добровільного формування пенсійних фондів. В умовах недостатності фінансових ресурсів держава має забезпечити виплату громадянам мінімальних доходів із виходом на пенсію.

В Україні система пенсійного обслуговування перебуває на стадії трансформації. Перехід до ринкової економіки виявив неспроможність забезпечити достатні і надійні виплати пенсіонерам, використовуючи однорівневу модель державного пенсійного страхування. Адже нині середній розмір пенсії становить 30-35% від середньої заробітної плати. Реформування пенсійної системи має за мету збільшити величину пенсії до 65%. Організація пенсійного забезпечення, яке відповідає вимогам ринкової економіки - напевно, одна із найважливіших задач, яку необхідно вирішити в соціальній сфері. У промислово розвинутих країнах використовується багаторівневе пенсійне обслуговування, яке охоплює солідарну систему, обов'язкове накопичення та добровільне формування пенсійних коштів. Така структура має сприяти забезпеченню обов'язкового прожиткового мінімуму всім пенсіонерам, а також запровадженню гарантованих механізмів, за допомогою яких громадяни можуть заощаджувати кошти на старість.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з таких рівнів (рис. 8.4):

1) солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

2) накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

3) система недержавного пенсійного забезпечення.

Рис. 4. Система пенсійного забезпечення України

Перші два рівні належать до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками одночасно різних рівнів пенсійної системи.

Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантування кожному громадянину отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію. Така система належить до соціального захисту. Кошти для фінансування пенсійних виплат мобілізуються до Пенсійного фонду України шляхом обов'язкових відрахувань від заробітної плати громадян. Пенсія нараховується тільки за ті роки, коли працівник фактично сплачував пенсійні внески. Розрахунок величини пенсії проводиться не за трудовим, а за страховим стажем, тобто за період, коли громадянин виплачував обов'язкові платежі до Пенсійного фонду. У випадках, коли з тих чи інших причин пенсійні виплати громадянину не досягають прожиткового мінімуму, передбачається здійснення адресних виплат малозабезпеченим громадянам за рахунок коштів Державного бюджету.

Проте солідарна система забезпечує лише мінімальні виплати пенсіонерам. Як правило, вони досягають не більше 30-35% від середнього доходу працівника, що він одержував до виходу на пенсію.

У солідарній системі за рахунок коштів ПФУ призначають такі пенсії:

1) пенсія за віком;

2) пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання;

3) пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата, що здійснюється з солідарної системи у разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку чи визнання її інвалідом та за умови втрати годувальника.

Особи мають право на призначення пенсії за віком із досягненням установленого віку та за наявності страхового стажу. Страховий стаж - це період, протягом якого щомісячно сплачувалися страхові платежі у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий внесок - це кошти, що охоплюють відрахування на соціальне страхування та збори на обов'язкове державне пенсійне страхування. Мінімальний розмір пенсії за віком (за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу) встановлено у розмірі 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік.

За страхового стажу меншої тривалості, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Громадянам, які бажають працювати й одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія установлюється у підвищеному обсязі. Таке збільшення проводиться відповідно до прийнятих коефіцієнтів.

Пенсію з інвалідності призначають у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (каліцтва, пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Залежно від групи інвалідності пенсія встановлюється у розмірах від 50 до 100% пенсії за віком.

Пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Вона досягає 50% пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена та 100% - на декількох. Така пенсія призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним .

З метою збільшення виплат особам, що перебувають на пенсії, використовується система обов'язкового накопичення пенсійних коштів. Система обов'язкового накопичення передбачає перерахування частини заробітної плати громадян в обов'язковому порядку до пенсійного фонду для одержання пенсії, обсяг якої перевищує мінімальний. При цьому такі внески здійснюються на індивідуальні ощадні рахунки платників у Накопичувальному фонді. Кошти, акумульовані фондом таким чином, використовуються для проведення інвестиційної діяльності. Після досягнення пенсійного віку вкладники мають право на одержання суми внесків, а також прибутків від інвестицій, що здійснюються за рахунок працівника. Нараховані кошти є власністю громадянина і можуть передаватися у спадщину. Другий рівень пенсійної системи в Україні передбачається запровадити після формування необхідних економічних умов та створення ефективної системи державного регулювання розвитку пенсійного забезпечення.

Для формування обов'язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення створюється Накопичувальний пенсійний фонд. Це - ЦІЛЬОВИЙ позабюджетний фонд, що акумулює страхові внески застрахованих осіб, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, з метою інвестування та одержання доходів на користь застрахованих осіб. Адміністративне управління Накопичувальним пенсійним фондом здійснює виконавча дирекція ПФУ, управління активами цього фонду проводять компанії з управління активами. Така компанія визначається Радою Накопичувального фонду за результатами тендеру.

Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:

- страхові внески застрахованих осіб;

- інвестиційні доходи;

- суми від фінансових санкцій.

Сукупний інвестиційний дохід Накопичувального фонду утворюється внаслідок використання таких джерел:

- прибутку від інвестування пенсійних активів у цінні папери;

- відсотків на пенсійні активи, що розміщені на банківських депозитах;

- доходів від інших видів інвестування.

Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу та сумою інвестиційних видатків, пов'язаних з управлінням пенсійними активами Накопичувального фонду.

До пенсійних активів Накопичувального фонду належать:

- активи у грошових коштах;

- активи у цінних паперах;

- інші активи.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантується КМУ, Радою Міністрів АР Крим та місцевими радами; акцій і облігацій українських емітентів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках цінних паперів в Україні; цінних паперів, гарантованих урядами іноземних держав; облігацій іноземних емітентів з рейтингом класу А або вище; акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках. Законодавством України установлено також обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними фондами.

За рахунок коштів Накопичувального фонду забезпечуються такі виплати:

- довічна пенсія з установленим періодом, що підлягає виплаті протягом життя пенсіонера, але не менше 10 років з дня її призначення;

- довічна обумовлена пенсія, що виплачується протягом життя пенсіонера;

- довічна пенсія подружжя, яку виплачують протягом життя пенсіонера, а після його смерті - дружині;

- одноразова виплата, що надається у разі виїзду застрахованої особи за кордон, смерті до досягнення пенсійного віку та ін.

Третій рівень пенсійної системи, що формується в Україні, - це добровільне накопичення пенсійних коштів, яке здійснюватиметься недержавними юридичними особами. Вони можуть утворюватись роботодавцями, профспілками, об'єднаннями громадян та іншими суб'єктами. Найпоширенішими в іноземних країнах є пенсійні фонди, створені роботодавцями. Світовий досвід свідчить, що приватні пенсійні компанії нерідко виконують функції пенсійних фондів краще, ніж державні установи. А конкуренція між фондами, як правило, призводить до забезпечення ефективної пенсійної системи. З метою стимулювання розвитку недержавних пенсійних фондів передбачається прийняти пільговий податковий режим для проведення інвестування і розміщення пенсійних накопичень громадян. Пільги впроваджуються як для працівників, так і роботодавців.

Добровільне накопичення передбачає виключно добровільні внески громадян на індивідуальні пенсійні рахунки, що відкриваються у недержавних пенсійних компаніях. Такі внески вкладатимуться в цінні папери та інші фінансові активи (акції, державні облігації, ощадні (депозитні) сертифікати комерційних банків та ін.). Після виходу на пенсію громадянин зможе одержати додаткові виплати з недержавних пенсійних фондів. Джерелами їх будуть внески громадян, а також ті доходи, які фонди одержують в процесі інвестиційної діяльності.

Запровадження багаторівневого пенсійного обслуговування має важливе значення для розвитку фінансової системи України. Перш за все, це зумовить помітні зміни ролі держави в організації пенсійного забезпечення. Створення недержавних пенсійних фондів забезпечить умови для формування конкурентного середовища на ринку пенсійних послуг.

Такі зміни надають ширші можливості громадянам у виборі більш раціональних способів використання пенсійних коштів. Розвиток обов'язкового та добровільного накопичення передбачає проведення активної інвестиційної діяльності фондами. А це сприятиме активізації формування фондового ринку, розвитку фінансової інфраструктури, розширенню кредитних операцій, збільшенню обсягів заощаджень та іншим позитивним змінам в організації руху грошових коштів. Разом з тим, запровадження недержавного пенсійного страхування передбачає установлення дієвого контролю з боку держави за операціями страхових компаній з метою попередження зловживань. Схема багаторівневої пенсійної системи наведена на рис. 5.

У процесі реформування пенсійної системи в Україні передбачається забезпечення довічних пенсійних виплат з негайним або відстроченим початком платежів. Використовуватимуться також пенсійні програми на визначений строк з негайним початком виплат.

Рис. 5. Складові багаторівневої пенсійної системи України

Пенсійні платежі будуть складатися з двох частин - мінімальної гарантованої суми та змінної частини, розміри якої залежать від частки страхового внеску та величини інвестиційного доходу, що одержує страховик. Починаючи з 2018 p., передбачається, що громадяни (за їх бажанням) можуть переводити свої пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до недержавного пенсійного фонду.

Послуги з недержавного пенсійного забезпечення можуть надаватися різними суб'єктами, такими як:

- недержавні пенсійні фонди;

- страхові організації, що проводять операції страхування довічної пенсії, ризику настання інвалідності або смерті;

- банківські установи, які укладають договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Надання пенсійних послуг здійснюється на основі добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати. Залучення коштів суб'єктами пенсійного забезпечення має здійснюватися з додержанням принципів цільового й ефективного використання. Важливим є положення про надання гарантій фізичним особам щодо реалізації їх прав у процесі виконання пенсійних програм. Державні органи управління здійснюють регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішень засновників. Вони не мають переслідувати мету одержувати прибуток для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів єдиним видом діяльності. Активи пенсійних фондів формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду та прибутку від інвестування пенсійних внесків. Розрізняють такі види недержавних пенсійних фондів:

- відкриті пенсійні фонди;

- корпоративні пенсійні фонди;

- професійні пенсійні фонди;

Відкритий пенсійний фонд - це недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Засновниками відкритого фонду можуть бути будь-які юридичні особи, окрім тих, діяльність яких фінансується за рахунок Державного або місцевих бюджетів. Такі суб'єкти мають право на заснування пенсійного фонду тільки за умови, якщо це передбачено законами України або рішеннями місцевих рад.

Корпоративний пенсійний фонд - це такий фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців із залученням роботодавців-платників. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, що перебувають (або перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками і роботодавцями-платниками фонду. Роботодавець стає платником уже створеного фонду у випадках, коли укладено договір про участь його в роботі корпоративного фонду за умов визнання статуту фонду, внесення змін до колективного договору та повідомлення до Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України про свою участь у фонді.

Професійний пенсійний фонд - це недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб (включаючи профспілки) або фізичні особи, пов'язані за видом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, пов'язані за видом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

Учасниками недержавного пенсійного фонду є фізичні особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески і які мають або набудуть права на одержання пенсійних виплат з такого фонду. Учасниками фондів можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у недержавному пенсійному фонді є добровільною, фізична особа одночасно може бути учасником кількох пенсійних фондів. Пенсійні виплати здійснюються учаснику фонду або його спадкоємцю. Вкладник - це особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду. До вкладників належать: сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавці учасника або професійне об'єднання.

До складу активів пенсійних фондів входять:

- активи у грошових коштах;

- активи у цінних паперах;

- інші активи.

Пенсійні активи фонду використовуються для проведення інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Управління активами недержавного пенсійного фонду може здійснюватися такими особами:

- компанією з управління активами;

- банком (щодо активів створеного ним фонду);

- професійним адміністратором, який має ліцензію на проведення діяльності з активами.

Сукупний прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду охоплює:

- прибуток (збиток) від операцій з активами;

- пасивні доходи, отримані на активи фонду (відсотки за депозитами в банках, доходи з цінних паперів тощо).

Контроль за діяльністю суб'єктів недержавного пенсійного страхування державними органами управління передбачає використання певних важелів. До них, зокрема, належать вимоги до мінімальних розмірів статутного капіталу та створення резервних фондів, обсяги та якість інвестицій, дохідність операцій компанії та ін.

Прикладом може бути досвід Польщі, де проводиться жорстке регулювання інвестиційної діяльності пенсійних компаній. Так, в акції такі фонди мають змогу вкладати не більше 40% активів, в іноземні цінні папери - 5%, а у боргові зобов'язання підприємств - незначну їх частку. Мінімальна дохідність інвестицій має становити не менше 50% від середньої дохідності на ринку.

В Україні обмежують інвестиційну діяльність з активами пенсійного фонду такими вимогами:

- заборона формування пенсійних активів за рахунок позик;

- встановлення меж щодо загальної вартості пенсійних активів, які утримуються на банківських депозитах та ощадних сертифікатах в обсязі 40%, а в зобов'язаннях одного банку - 10%;

- придбання цінних паперів одного емітента сумою не більшою 5% від загальної вартості пенсійних активів фонду (крім окремих видів державних цінних паперів);

- інвестування в облігації підприємств - резидентів України не більше 40% від загальної вартості пенсійних активів;

- інші обмеження.

3. Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України

З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду - Пенсійний фонд України (ПФУ). Діяльність фонду має важливе значення, оскільки в нашій країні нараховується більше 14 млн пенсіонерів та понад 1,3 млн осіб, що одержують допомогу для дітей. Система формування, накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів не є простою. А в процесі проведення пенсійної реформи вона ще більше ускладнюється.

До основних задач ПФУ можна зарахувати: забезпечення виплат пенсій громадянам України (які згідно з законодавством мають право на її одержання); фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України. З метою вирішення цих задач ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління пенсійними коштами та організацію платежів населенню, пов'язаних з пенсійним обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

До функцій Пенсійного фонду України належать:

- керівництво та управління розвитком загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- збір, акумуляція та облік страхових внесків;

- призначення, фінансування і виплата пенсій, допомоги на поховання;

- контроль за цільовим використанням пенсійних коштів;

- ведення обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках;

- адміністративне управління Накопичувальним пенсійним фондом;

- інші функції.

Фонд не може здійснювати діяльність, яка виходить за межі зазначених функцій, та використовувати страхові кошти на цілі, не пов'язані із зазначеним видом діяльності.

Діяльність ПФУ здійснюється на основі бюджету, в якому відображено порядок утворення та використання цільового страхового фонду. До джерел формування коштів фонду належать:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (крім тих, що спрямовуються до Накопичувального пенсійного фонду);

2) інвестиційний дохід, що утримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету в майбутні періоди;

3) залучені кошти (державного бюджету та державних цільових фондів);

4) суми фінансових санкцій за порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів фонду;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження.

З метою фінансування витрат до ПФУ мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи - це надходження до ПФУ у формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від інвестування та надходження у вигляді фінансових санкцій. Переданими доходами є кошти, що передаються Фонду з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цільових фондів. Структуру доходів ПФУ відображено на рис. 8.6.

Переважну частину доходів фонду утворюють власні доходи, що становлять практично 90% від обсягу всіх надходжень. У структурі власних надходжень понад 80% припадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це установлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб до ПФУ. їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна і додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.). Нині такі відрахування установлено на рівні 32,3%. До цієї групи належать також кошти, що надходять до Фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.

Обов'язкові внески громадян - це відрахування від заробітної плати працівників, що залучаються суб'єктами підприємницької діяльності, а також осіб, які працюють на умовах трудового договору. Залежно від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ становлять 1-2% від її величини. Якщо сукупний оподатковуваний дохід особи не перевищує 150 грн, сплачується внесок у сумі 1%. У разі, коли такий дохід перевищує 150 грн - 2%. Для платників окремих категорій (державні службовці, науковці та ін.) установлено ставку до 5%.

Рис. 6. Структура доходів Пенсійного фонду України

До 2002 р. до обов'язкових внесків юридичних та фізичних осіб у ПФУ належали також відрахування від суми операцій купівлі-продажу валют (1%). Суб'єкти підприємницької діяльності, які зайняті торгівлею ювелірними виробами (із золота, платини і дорогоцінного каміння), також виплачували збори в обсязі 5% від вартості реалізованих виробів. При відчуженні легкових автомобілів юридичними та фізичними особами відраховувалося 3% від вартості автомобіля. Крім цього, обов'язкові відрахування у ПФУ здійснювали виробники та імпортери тютюнових виробів (5% від об'єкта оподаткування), покупці нерухомості (1% від ціни майна), суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги мобільного зв'язку (6% від об'єкта оподаткування).

Надходження у вигляді регресивних вимог - це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання у попередні періоди. У випадках невиконання обов'язкових внесків та інших зобов'язань перед фондом згідно із законодавством виконавча дирекція ПФУ має право накладати штрафи на порушників. За таких умов мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від інвестиційної діяльності становлять надходження, нараховані на інвестиції в цінні папери, кошти, розміщені на банківських депозитних рахунках.

Передані кошти фонду - це ресурси, що передаються ПФУ з метою забезпечення пенсійних та пов'язаних з ними виплат, які фінансуються за рахунок Державного бюджету або цільових фондів. До них, зокрема, належать кошти Державного бюджету, Фонду Чорнобиля, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін. Передача таких коштів ПФУ зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться бюджетними установами, а їх виконавцем є Пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування. Так, кошти державного бюджету передаються фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям. Фонд Чорнобиля перераховує частину своїх доходів з метою забезпечення пенсійних виплат громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахування з місцевих бюджетів використовуються для фінансування допомоги з догляду за дитиною.

З метою забезпечення фінансової діяльності Пенсійного фонду України створюється резерв коштів, який складається з резерву для забезпечення поточних потреб та резерву для покриття дефіциту бюджету фонду в майбутні періоди. Резерв для поточних потреб формується з метою забезпечення фінансування виплати пенсій та надання фінансових послуг.

Резерв коштів фонду створюється в сумі, що відповідає місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом на відповідний рік. Кошти резерву використовуються та поповнюються таким чином, щоб на початок кожного місяця його сума відповідала зазначеній величині (місячній потребі для виконання видатків).

Для покриття можливого дефіциту бюджету ПФУ в майбутні періоди, що може виникнути у зв'язку зі зміною демографічної ситуації, створюється ще один резерв (для покриття дефіциту бюджету). Його обсяги визначаються щорічно на основі проведення актуальних розрахунків, які передбачають здійснення аналізу наслідків функціонування системи пенсійного страхування у коротко- та довгострокових періодах. З метою збереження коштів резерву ПФУ для покриття дефіциту бюджету та отримання додаткових доходів передбачено інвестування резервних активів у визначені об'єкти. До порядку інвестування таких коштів належать правила, що прийняті для інвестицій активів Накопичувального пенсійного фонду. Управління такими операціями здійснюють компанії з управління активами.

Задачами Пенсійного фонду України є фінансування визначених соціальних програм держави, до складу яких входять:

- забезпечення виплат трудових і соціальних пенсій (за віком, за інвалідністю, при втраті годувальника, за вислугу років та ін.);

- виплата допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

- фінансування допомоги з догляду за дитиною;

- забезпечення витрат на поховання пенсіонерів;

- виплата допомоги по догляду за дітьми, одинаками та інвалідами;

- фінансування надбавок до пенсій, пільг жертвам політичних репресій та ін.

Структуру видатків ПФУ відображено на рис. 8.7.

У випадку наявності профіциту бюджету Пенсійного фонду України, кошти, що перевищують видатки, можуть використовуватися за такими напрямами: погашення зобов'язань фонду, що виникли в минулі періоди; фінансування інвестиційної діяльності; збільшення величини пенсійних виплат та допомоги; покращання діяльності фонду та доставки пенсій і допомоги та ін. Тимчасово вільні кошти фонду можуть використовуватися на придбання державних пакетів акцій. Фінансування дефіциту бюджету ПФУ здійснюється за рахунок впровадження нових форм надходжень, використання кредитів, здійснення ефективного управління заборгованості фонду юридичними і фізичними особами та ін. Важливий напрям роботи фонду - це впорядкування видатків за рахунок скорочення витрат на обслуговування операцій, зменшення необґрунтованих пільг пенсіонерам, оптимізація надбавок та ін.

Порядок здійснення обов'язкових платежів та організація виплати пенсій і допомоги відображена такими основними положеннями:

1) збір на державне обов'язкове пенсійне страхування справляється одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці;

2) у разі недостатності у платників коштів на оплату праці і сплати збору "в повному обсязі, вони здійснюються у пропорційних розмірах;

3) виплата пенсій та допомоги проводиться банками через особисті рахунки пенсіонерів;

4) для одержання пенсій в АППК "Аваль" кожному одержувачу відкривається вкладний рахунок. Одночасно пенсіонерам видається ощадно-пенсійна книжка;

5) видача сум у відділеннях зв'язку або з доставкою додому здійснюються за видатковим ордером та за видатковим касовим ордером.



Список використаної літератури

1. Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.

2. Базилсвич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрнк; за загальною ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2012. - 368 с.

3. Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособ. / СИ. Берлин. - М.: Приор, 2009.

4. Білик М.Д. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. / М.Д. Білик, Н.Д. Бабяк, О.Б. Семенюк. - К.: Центр "Методика-інформ", 2013. - 202 с.

5. Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Цент: Эльга, 2012. - 736 с. - (Библиотека финансового менеджмента).

6. Боди Зви, Мертон Р. Финансы / Боди Зви, Р. Мсртон; пер. с англ. - М.: Изд. дом "Вильяме", 2004.-592 с

7. Большаков СВ. Основы управления финансами: Учеб. пособ. I СВ. Большаков. -- М.: ИД "ФБК-Пресс", 2011.

8. Булгакова СО. Казначейство зарубіжних країн: Навч. посіб. [2 вид. доп. та персроб.] / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2012. - 418 с.

9. Булгакова С. О. Казначейська система виконання бюджету: Підруч. / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2010.-416 с.

10. Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2013. - 176 с.

11. Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 606 с.

12. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Дж. К. Ван Хорн; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 800 с.

13. Дьяченко В.П. История финансов СССР / В.П. Дьяченко. - М .: Наука, 2000. - 493 с.

14. ДробозинаЛ.А. Общая теория финансов: Учебник /Л.А. Дробозина, Ю.Н. Константинова, Л.П. Окунева и др.; под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2012. -256 с.

15. Єфименко ТІ. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільні злагоди / ТІ. Єфименко // Фінанси України. - 2013. - № 5. - С 3-12

16. Килячков A.A. Рынок ценных бумаг и биржевое дело / A.A. Килячков, Л.А. Чалдасва. -М.: Юристь, 2012.-391 с.

17. Ковальчук СВ. Фінанси: Навч. посіб / СВ. Ковальчук, I.B. Форкун. - Львів: "Новий Світ - 2013", 2013. - 568 с.

18. Кудряшов В.П. Фінанси : Навч. посіб. / В.П. Кудряшов . - Херсон: Олді-плюс, 2012. -352 с.

19. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебн. / Б.А. Колтынюк . - [2-е изд.] - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2010.-427 с.

20. Крисоватий АЛ. Податкова система: Навч. посіб. / АЛ. Крисоватий, О.М. Десятник. - Т.: Карт-бланш, 2011. - 331 с.

21. Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз / В.Л. Кротюк - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2012. - 248 с.

22. Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 20012. -608 с.

23. Леоненко П.М. Теорія фінансів: Навч. посіб./П.M. Леоненко, П.Л. Юхименко, A.A. Ільєнко [та ін.]; за загальною ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2013. -480 с.

24. Лондар СЛ. Моделі прийняття рішень з проблем вдосконалення податкової політики в умовах ринкової трансформації України: монографія / СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського державного університету імені Івана Франка, 2013. - 257 с.

25. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія / В.М. Мельник. - Одеса: Астропринт, 2011. - 124с.

26. Мельник, I.A. Грицаєнко, О.С. Іванишина. - К.: "Кондор", 2010. -160 с.

27. Мендрул ОТ. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посіб. / Мендрул О.Г., Павленко I.A. - [2-ге вид., доп. і персроб .]. - К.: КНЕУ, 2012. - 156 с.

28. Мороз A.M. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна; за ред.. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2011. - 384 с.

29. Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров - M.: Тип. Тов-ва Сытина, 2012. -364 c.

30. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія: Навч. посіб. / В.М. Опарін. - [Вид. 2-ге, доп. і перероб.] - К.: КНЕУ, 2013. - 240 с.

31. Перов A.B. Налоги и налогообложение: Учеб. пособ. / A.B. Псров, A.B. Толкушкин. - М.: Юротт-М, 2013. - 555 с.

32. Примастка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекта: Монографія / Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2013. - 263 с.

33. Чугунов І.Я., Лондар СЛ. Фінансово-бюджстні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки: монографія / І.Я. Чугунов, СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2012. -203 с.

34. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підруч. / В.М. Шелудько . - К.: Знання, 2009. - 535 с.

35. Динь І.М. Шляхи покращення персоніфікованого обліку та інформаційних технологій у системі Пенсійного фонду України / І.М. Динь // Актуальні проблеми економіки. -2011. -№ 10 (76). - С. 46-5

36. Лондар СЛ. Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / СЛ. Лондар // Фінанси України. -

37. Науменкова СВ. Інституційний розвиток фінансового сектора України / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко // Фінанси України. - 2012. - № 7. - С. 53.

Размещено на Allbest.ru

...