Размещено на http://www.allbest.ru/

Оподаткування підприємств



Зміст

• 1. Система оподаткування підприємств, її функції та призначення
• 2. Непрямі податки та особливості їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств
• 3. Акцизний збір
• 4. Податок на додану вартість
• 5. Податок на прибуток підприємств
• 6. Платежі за ресурси
• 7. Відрахування в цільові державні фонди
• 8. Місцеві податки і збори
• Список використаної літератури


1. Система оподаткування підприємств, її функції та призначення

Складність сучасної податкової системи--її висока динамічність, яка потребує постійної уваги бухгалтерських та фінансових служб підприємства, що несуть основну відповідальність за фінансові результати діяльності будь-якого комерційного підприємства.

Нестабільність податкової політики, невизначеність початкових "правил гри" підприємств із державою, внесення змін і доповнень до законів та інструкцій "заднім числом" або протягом фінансового року, що з погляду загальних принципів ринкової економіки не допустиме, є головною проблемою податкових взаємовідносин підприємств із державою. Це ускладнює виробниче планування і розвиток, робить непередбачуваним інвестування, і в результаті дезорганізує підприємництво.

Під податковою політикою відносно підприємств розуміються використовувані державою податкові важелі, що стимулюють інвестиційну діяльність, яка сприяє зростанню продуктивності праці та фонду споживання.

Податки -- це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб, які забезпечують фінансування державних витрат. оподаткування господарський акцизний фонд

Обов'язкові платежі можуть здійснюватись у кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється у двох функціях:

* фіскальній;

* регулюючій.

Застосовуючи податки, держава вилучає у підприємств та населення частину їхніх доходів на свою користь. Реалізація фіскальної функції податків, пов'язаної з формуванням дохідної частини державного бюджету, забезпечує перерозподіл національного доходу і створює умови для ефективного державного управління.

Регулююча функція податків проявляється через вплив державного податкового механізму на процеси виробництва й обігу, стимулювання чи уповільнення їхніх темпів, збільшення чи зменшення накопичення капіталу, впливає на зростання чи зниження платоспроможного попиту населення.

Система оподаткування -- це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави.

До поняття податкової системи включається також сукупність принципів, форм, методів встановлення податків, порядку їх зміни; методів податкового контролю та системи відповідальності за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. визначено такі важливі принципи її побудови:

* стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;

* стимулювання науково-технічного прогресу; технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на міжнародний ринок високотехнологічної продукції;

* обов'язковість;

* рівнозначність та пропорційність;

* недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

* соціальна справедливість;

* економічна обґрунтованість;

* рівномірність сплати;

* єдиний підхід;

* компетентність;

* доступність.

Аналіз системи оподаткування в Україні дає змогу зробити висновок про її серйозні недоліки. Серед них можна назвати такі:

-- нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах стосовно окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності;

-- основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків;

-- система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

Система оподаткування складається з двох підсистем: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Структуру підсистеми оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) зображено на рис.1.

2. Непрямі податки та особливості їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств

В Україні використовуються три види непрямих податків:

* акцизний збір (специфічний акциз);

* податок на додану вартість (універсальний акциз);

* ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціну товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючими елементами і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Платниками непрямих податків є покупці товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи -- суб'єкти господарської діяльності і установи, що не є суб'єктами господарювання.



Населення сплачує непрямі податки зі своїх доходів.

Юридичні особи сплачують податки, коли купують товари. Водночас, реалізуючи свої товари, роботи, послуги, юридичні особи у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами).

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів господарювання залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах:

1) сплата непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт, отриманих послуг здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів господарювання, тобто має місце іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі враховуються такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків;

2) цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів господарювання, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів господарювання, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків за придбання товарно-матеріальних цінностей. Певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки залишаються в розпорядженні (обороті) підприємств.

3. Акцизний збір

Акцизний збір -- це непрямий податок, що встановлюється на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, та включається в їхню ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності:

* виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини;

* нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

* суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які ввозять на митну територію України підакцизні товари в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провозу (пересилки);

* юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів.

Під терміном "податковий агент" розуміється агент підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземними інвестиціями, а також його підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду, а також право вносити суми акцизного збору, стягнених з його платників, у бюджет.

Залежно від виду підприємницької діяльності визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача товарів, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини;

2) обороти з реалізації (передачі) товарів для власного виробництва, промислової переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх робітників;

3) митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, у разі товарообмінних операцій, отриманих без оплати.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

1) у твердих ставках з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів (вони встановлені в євро з одиниці переданих, завезених в Україну товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару);

2) у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів або митної вартості. Для відсоткових ставок можливі такі варіанти: 1П1

* для товарів, які реалізуються за вільними цінами вітчизняними виробниками. Оподаткований оборот визначається, виходячи з вартості товарів за вказаними цінами, без урахування акцизного збору, без ПДВ;

* для товарів, що реалізуються за державними фіксованими і регульованими цінами, виходячи з їх вартості за вказаними цінами без урахування торгових знижок, а також сум податку на додану вартість;

* для товарів, що отримані за межами України за іноземну валюту, включаючи товари, завезені на територію України в результаті товарообмінних операцій і безкоштовно. Оборот, який оподатковується, обчислюється, виходячи з митної вартості товарів, перерахованої за курсом НБУ, що діяв на день подання митної декларації. В оподаткований оборот включаються також оплата митних послуг, ввізне мито.

Ставки акцизного збору єдині на всій території України.

Строки сплати в бюджет акцизного збору залежать від виду підакцизних товарів, суми податку.

Підприємства, що реалізують вироблені ними спирт етиловий і алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту. З реалізації тютюнових виробів податок сплачується один раз на місяць, до 16 числа, виходячи з фактичного обсягу реалізації за звітний місяць. Підприємства, в яких середньомісячна сума акцизного збору за попередній рік становила понад 25 тис. грн, сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5 числа місяця, наступного за звітним), виходячи з фактичного обороту за звітну декаду.

Решта підприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа, також виходячи з фактичного обороту за попередній місяць.

За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час розмитнення імпортного товару.

Пільги щодо акцизного збору:

1. Акцизний збір не стягується в разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує спроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів.

2. Не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьому разі виключається можливість подвійного оподаткування.

3. Не підлягає обкладенню акцизним збором реалізація легкових автомобілів спеціального призначення.

4. Встановлено певні пільги щодо сплати акцизного збору в спеціальних економічних зонах, визначених відповідним законодавством України.

4. Податок на додану вартість

Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Платниками ПДВ є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом, а саме:

* продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

* завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюються нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

* вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб'єктами господарювання. До них належать:

* випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності;

* обмін цінних паперів на інші цінні папери;

* передача майна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;

* надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;

* обіг валютних цінностей:

* надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

* виплата заробітної плати, дивідендів;

* надання брокерських, дилерських послуг;

* передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;

* оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Так, база оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної вартості цих товарів, розрахованої за вільними або регульованими цінами. У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.

Приклад. Договірна ціна виробу -- 100 грн. Виріб є підакцизним. Акцизний збір -- 10 %. Відпускна ціна, включаючи акцизний збір, -- 110 грн. Сума ПДВ, включена в ціну, -- 22 грн (110 Х 0,2). Відпускна ціна виробу, включаючи акцизний збір і ПДВ, становитиме 132 грн (110 + 22).

У разі бартерних операцій база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни зазначених операцій, але не нижча за звичайну ціну.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито, акцизний збір.

Вартість тари, що згідно з договором повертається постачальнику, у базу оподаткування не включається.

Сфера і види діяльності суб'єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Перелік цих операцій визначено чинним законодавством.

Для покупця -- суб'єкта господарювання -- важливим є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного в ціну.

Встановлено такі джерела відшкодування вхідного ПДВ:

1) для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб'єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету;

2) для суб'єктів господарювання, звільнених від оподаткування ПДВ, суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва;

3) якщо суб'єкт господарювання -- платник податку -- купує товари (роботи, послуги), вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок відповідних джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається.

Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених платником цього податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг ), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва; основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із Законом "Про податок на додану вартість" застосовуються дві ставки оподаткування: 20 % і 0 %.

Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

* продаж товарів, що були вивезені за межі митної території України;

* продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

* продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю;

* надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

* продаж вугілля та продуктів його збагачення, електроенергії, імпортованого газу.

Отже, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податкового кредиту ПДВ на придбані товари (роботи, послуги), що використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ в податковий кредит є податкова накладна, оригінал якої передається покупцеві в момент виникнення податкових зобов'язань, а копія залишається у продавця.

Якщо витрати на сплату ПДВ не підтверджені податковою або митною декларацією, то включати їх у податковий кредит не дозволяється.

Якщо при перевірці платника податку податковим органом суми, включені в податковий кредит, не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарювання -- платником податку, -- визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована до суми наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.

Термін сплати ПДВ до бюджету для платників податку, в яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -- не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Інші платники ПДВ самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу.

5. Податок на прибуток підприємств

Згідно з Законом "Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (1997 р.) обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробництва й обігу, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Характеристику складових оподаткування прибутку підприємств подано на рис. 2.

Валовий дохід -- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Визначаючи валовий дохід, враховують:

* загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску й остаточного погашення);

* доходи від здійснення банківських операцій, страхових та інших операцій, пов'язаних з наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

* доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, від здійснення операцій лізингу;

* доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

* доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій; сум страхового резерву, використаного не за призначенням, вартості матеріальних цінностей, переданих платникові податку згідно з договорами зберігання і використання ним у власному виробничому і господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойки, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду; сум безповоротної фінансової допомоги;

* суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.



У суму валового доходу не включають суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані підприємством у ціні товару; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат (збитків), або як отримані у вигляді прямих інвестицій (реінвестицій) у корпоративні права; суми надмірно сплачених податків, зборів, повернених платникові податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат та інші, передбачені Законом.

До складу валових витрат входять:

* суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції та охороною праці, тобто матеріальні витрати та витрати на оплату праці;

* витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;

* суми перевищення балансової вартості запасів покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, готової продукції на початок звітного кварталу над їх балансовою вартістю на кінець того самого кварталу;

* суми плати за землю, податку з власників транспортних засобів, внесених загальнодержавних зборів, а також місцевих податків і зборів;

* суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій (не більше 5 % і не менше 2 % оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду);

* суми коштів, внесених у страхові резерви;

* суми безнадійної заборгованості, щодо яких минув строк позивної давності.

До складу валових витрат дозволяється також включати такі витрати:

* на гарантійний ремонт;

* на винахідництво;

* на придбання науково-технічної літератури;

* на проведення передпродажних і рекламних заходів;

* на придбання ліцензій;

* на придбання спецодягу;

* на відрядження;

* на експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури тощо. Правилами ведення податкового обліку передбачено, що дату

збільшення валових витрат і валового доходу визначають за методом "першої події".

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважають дату, котра припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

* або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -- день їх видачі з каси платника;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт.

Дата збільшення валового доходу -- дата, що збігається із податковим періодом, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

* або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), які можна продавати, у разі їх продажу за готівку -- дата її оприбуткування в касі платника податку, у разі її браку -- дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

* або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -- дата фактичного надання результатів послуг платником податку.

Датою збільшення валового доходу, якщо здійснюють бартерні (товарообмінні) операції, вважають будь-яку з подій, що сталася раніше:

* або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) --дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку;

* або дата оприбуткування товарів для послуг -- дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податку.

Визначення валових витрат виробництва й обігу, особливостей їх формування дає змогу зробити висновок, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку. Це досягається шляхом віднесення до складу валових витрат сплачених податків за землю та з власників транспортних засобів; використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємств. Зменшення оподаткованого прибутку також досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу.

Ставки оподаткування прибутку

* основну ставку встановлено в розмірі 25 % до об'єкта оподаткування;

* за оподаткування страхової діяльності -- 3 %;

* від реалізації інноваційного продукту -- 50 % основної діючої ставки;

* суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів -- 6 %.

Платники податку подають податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю -- протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Строки сплати податку

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Законом для подання податкової декларації.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених законодавче.

6. Платежі за ресурси

Виробнича діяльність суб'єктів господарювання пов'язана з залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємств. З метою ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб'єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі:

* податок (плата) за землю;

* податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

* податок на нерухоме майно;

* збір за спеціальне використання природних ресурсів (плата за воду, плата за корисні копалини);

* збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Податок (плата) за землю. Законом України "Про плату за землю" від 19 червня 1996 р. регулюється порядок обчислення і сплати земельного податку. Власники землі сплачують земельний податок, за орендовані земельні ділянки стягується орендна плата, яка встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Тобто об'єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками -- землекористувачі (в тому числі орендарі).

Землі поділяються на:

* землі сільськогосподарського призначення (ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь);

* землі населених пунктів (ставки встановлюються у розмірі 1 % від грошової оцінки землі).

Місцеві ради можуть диференціювати і затвердити ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місця знаходження земельної ділянки на території населеного пункту.

З 1 липня 1997 р. ставки податку на землю було підвищено в 1,81 раза порівняно зі ставками, передбаченими Законом "Про плату за землю".

Джерела і порядок сплати податку. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування і обчислюється за станом на 1 січня, а до 1 лютого надають відповідні дані до податкової адміністрації.

При спільній власності кількох юридичних осіб на земляну ділянку, на якій розміщено будівлю, земельний податок нараховується пропорційно до частки власності на будівлю.

Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподаткованого прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток. За несвоєчасну сплату податку сплачується пеня у розмірі 0,3 % суми заборгованості за кожний день несплати.

Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Порядок обчислення і сплати цього податку регулюється Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 18 лютого 1997 р. з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 16 червня 1999 р. № 986--XII. Податок зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (15 %) та територіальних дорожніх фондів (85 %) на фінансування витрат, пов'язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування.

Платниками податку є власники транспортних засобів (підприємства, організації, установи) -- юридичні особи, в тому числі іноземні, які мають зареєстровані в Україні згідно з діючим законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктом оподаткування.

Об'єкт оподаткування: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери.

Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу, машини та механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги, пожежні автомобілі, підйомні і самохідні транспортні засоби для перевезення вантажів на короткі відстані (у складі).

Ставки податку з 1 січня 2000 р. встановлені в гривнях, виходячи зі 100 см3 об'єму двигуна, з 1кВт потужності двигуна, з 100 см довжини транспортного засобу.

Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані в П півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Податок сплачується поквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, за період до наступного технічного огляду.

Звільняються від сплати податку підприємства автомобільного транспорту загального користування (перевезення пасажирів за умови законодавчо встановлених тарифів на оплату за проїзд), сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50 %.

Відповідальність: у разі зниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми; за відсутності обліку об'єктів оподаткування або при веденні обліку з порушеннями встановленого порядку стягується штраф у розмірі 50 % від суми податку, що підлягає сплаті. Оплата штрафів здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Сума податку включається до складу валових витрат платника, а отже, зменшує оподаткований прибуток і суму самого податку на прибуток. Таким чином, поряд з фіскальною функцією названий податок виконує регулюючу функцію.

Плата за воду. Плата за воду встановлюється за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

* поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області;

* підземні води (в тому числі мінеральні).

Водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного призначення, відносять до ресурсів місцевого призначення.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їхнього раціонального і комплексного використання і відтворення, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні цих ресурсів різної доступності, природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Платниками до бюджету за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства-водокористувачі, які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів включають:

* платежі за право користування ресурсами;

* платежі на охорону і відтворення ресурсів.

Розміри платежів за використання водних ресурсів встановлюються на основі нормативів плати та лімітів їх використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встановлюється у п'ятикратному розмірі щодо плати за їх використання в межах установлених лімітів. Зазначені платежі в межах установлених лімітів відносять на витрати виробництва, аза понадлімітне використання вони вилучаються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

7. Відрахування в цільові державні фонди

Відрахування у цільові державні фонди, приклади яких подано нарис 3, 4, сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється:



Рис. 3. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

1) через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак, відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього;

2) через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що, відповідно, може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), або збільшують їхню вартість, а отже, створюють проблеми зі збутом продукції;

3) через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Особливості стягнення місцевих податків і зборів та їх впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання такі:

1) місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку;



Рис. 4. Збір на обов'язкове державне соціальне страхування

8. Місцеві податки і збори

2) місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

* запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

* встановлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

* встановлювати додаткові пільги для окремих платників податків (встановлення ставки, нижчої за мінімальну, звільнення від податку).

До складу місцевих податків і зборів належать:

1) місцеві податки:

* комунальний податок;

* податок на рекламу;

2) місцеві збори:

* за право використання місцевої символіки;

* за паркування автотранспорту;

* за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

* за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

* за право проведення кіно- і телезйомок;

* за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Комунальний податок. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 р. "Про місцеві податки і збори" платниками податку визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової чисельності працівників на місячний неоподатковуваний мінімум громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 % від розрахункової величини фонду оплати праці. Податок сплачується щомісяця.

Згідно з другим варіантом Закону України "Про місцеві податки і збори" передбачено внесення змін до складу місцевих податків і зборів, а також методики їх визначення. За цим варіантом Закону платниками податку є юридичні особи всіх форм власності, що перебувають на території України.

Об'єктом оподаткування є вартість товарів (послуг), реалізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки), а також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних в інших юридичних і фізичних осіб.

Ставку комунального податку встановлено від вартості реалізованих товарів без ПДВ.

Податок з реклами. Платниками податку е суб'єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів -- замовники реклами, виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок із реклами стягується під час оплати рекламних послуг з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються за допомогою засобів масової інформації, афіш, плакаті в, рекламних щитів, що друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку диференційовано залежно від місця розташування реклами, терміну надання рекламних послуг, товару, що рекламується.



Список використаної літератури

1. Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.

2. Базилсвич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрнк; за загальною ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2012. - 368 с.

3. Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособ. / СИ. Берлин. - М.: Приор, 2009.

4. Білик М.Д. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. / М.Д. Білик, Н.Д. Бабяк, О.Б. Семенюк. - К.: Центр "Методика-інформ", 2013. - 202 с.

5. Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Цент: Эльга, 2012. - 736 с. - (Библиотека финансового менеджмента).

6. Боди Зви, Мертон Р. Финансы / Боди Зви, Р. Мсртон; пер. с англ. - М.: Изд. дом "Вильяме", 2004.-592 с

7. Большаков СВ. Основы управления финансами: Учеб. пособ. I СВ. Большаков. -- М.: ИД "ФБК-Пресс", 2011.

8. Булгакова СО. Казначейство зарубіжних країн: Навч. посіб. [2 вид. доп. та персроб.] / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2012. - 418 с.

9. Булгакова С. О. Казначейська система виконання бюджету: Підруч. / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2010.-416 с.

10. Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2013. - 176 с.

11. Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 606 с.

12. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Дж. К. Ван Хорн; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 800 с.

13. Дьяченко В.П. История финансов СССР / В.П. Дьяченко. - М .: Наука, 2000. - 493 с.

14. ДробозинаЛ.А. Общая теория финансов: Учебник /Л.А. Дробозина, Ю.Н. Константинова, Л.П. Окунева и др.; под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2012. -256 с.

15. Єфименко ТІ. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільні злагоди / ТІ. Єфименко // Фінанси України. - 2013. - № 5. - С 3-12

16. Килячков A.A. Рынок ценных бумаг и биржевое дело / A.A. Килячков, Л.А. Чалдасва. -М.: Юристь, 2012.-391 с.

17. Ковальчук СВ. Фінанси: Навч. посіб / СВ. Ковальчук, I.B. Форкун. - Львів: "Новий Світ - 2013", 2013. - 568 с.

18. Кудряшов В.П. Фінанси : Навч. посіб. / В.П. Кудряшов . - Херсон: Олді-плюс, 2012. -352 с.

19. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебн. / Б.А. Колтынюк . - [2-е изд.] - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2010.-427 с.

20. Крисоватий АЛ. Податкова система: Навч. посіб. / АЛ. Крисоватий, О.М. Десятник. - Т.: Карт-бланш, 2011. - 331 с.

21. Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз / В.Л. Кротюк - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2012. - 248 с.

22. Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 20012. -608 с.

23. Леоненко П.М. Теорія фінансів: Навч. посіб./П.M. Леоненко, П.Л. Юхименко, A.A. Ільєнко [та ін.]; за загальною ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2013. -480 с.

24. Лондар СЛ. Моделі прийняття рішень з проблем вдосконалення податкової політики в умовах ринкової трансформації України: монографія / СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського державного університету імені Івана Франка, 2013. - 257 с.

25. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія / В.М. Мельник. - Одеса: Астропринт, 2011. - 124с.

26. Мельник, I.A. Грицаєнко, О.С. Іванишина. - К.: "Кондор", 2010. -160 с.

27. Мендрул ОТ. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посіб. / Мендрул О.Г., Павленко I.A. - [2-ге вид., доп. і персроб .]. - К.: КНЕУ, 2012. - 156 с.

28. Мороз A.M. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна; за ред.. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2011. - 384 с.

29. Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров - M.: Тип. Тов-ва Сытина, 2012. -364 c.

30. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія: Навч. посіб. / В.М. Опарін. - [Вид. 2-ге, доп. і перероб.] - К.: КНЕУ, 2013. - 240 с.

31. Перов A.B. Налоги и налогообложение: Учеб. пособ. / A.B. Псров, A.B. Толкушкин. - М.: Юротт-М, 2013. - 555 с.

32. Примастка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекта: Монографія / Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2013. - 263 с.

33. Чугунов І.Я., Лондар СЛ. Фінансово-бюджстні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки: монографія / І.Я. Чугунов, СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2012. -203 с.

34. Лондар СЛ. Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / СЛ. Лондар // Фінанси України. - 2011. - № 5. - С. 45.

35. Науменкова СВ. Інституційний розвиток фінансового сектора України / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко // Фінанси України. - 2012. - № 7. - С. 53.

Размещено на Allbest.ru

...