Фінансування домогосподарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансування домогосподарств

фінанси планування вища освіта

ЗМІСТ

1. Економічна сутність фінансів домогосподарств

2. Фінансове планування домогосподарств

3. Пенсійне забезпечення

4. Фінансування програм підтримання здоров'я

5. Вирішення житлової проблеми

6. Фінансування програм здобуття вищої освіти

Список використаної літератури

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ДОМОГОСПОДАРСТВ

Домогосподарства с важливою складовою національної економіки, а фінанси домогосподарств є невід'ємною складовою фінансової системи. З одного боку, домогосподарства постачають фінансові ресурси на фінансовий ринок. Таке постачання реалізується, перш за все, через розміщення накопичених особистих коштів в ті чи інші фінансові інструменти (депозити, цінні папери тощо). З іншого боку, домогосподарства є основним споживачем фінансових ресурсів: при дефіциті власних коштів для здійснення своїх економічних проектів, вони вступають у фінансові відносини з посередниками фінансової системи (банками, кредитними спілками тощо).

Для розуміння сутності фінансів домогосподарств, важливо визначитись із категорією "домогосподарство". Під домогосподарством в економічній науці розуміють суб'єкт економічної діяльності, економічну одиницю, яка складається з однієї чи кількох осіб, об'єднаних потребою здійснення спільної господарської діяльності з метою задоволення власних споживчих потреб, а також постачання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів на відповідні ринки. Члени домогосподарства можуть бути родичами, але наявність сімейних зв'язків між ними не обов'язкова. Важливою ознакою є та, що членів домогосподарства поєднує спільне місце проживання, спільна житлова площа і спільні господарські потреби. В Україні, наприклад, лише близько 1 % домогосподарств формують особи, не пов'язані родинними зв'язками, тому можна сказати, що в сучасних економічних умовах поняття "домогосподарство" та "сім'я" є практично тотожними.

Фінанси домогосподарств -- це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів через мікрорівневу систему грошових фондів, які забезпечують функціонування і розвиток людей як фізичних осіб, їх економічну діяльність з метою придбання житла, підтримання здоров'я, здобуття освіти, отримання пенсії, забезпечення інших аспектів людської діяльності

Домогосподарства, які мають надлишкові кошти, можуть виступати на фінансовому ринку як покупці фінансових активів, домогосподарства, що мають дефіцит коштів для здійснення своїх проектів, виступають як позичальники фінансових ресурсів.

Участь домогосподарств в економічних відносинах з приводу купівлі різного роду фінансових активів на ринку залежить від рівня доходності та ризику останніх. Зважуючи на всі переваги та ризики розміщення особистих заощаджень, домогосподарства здійснюють певний економічний вибір. На сучасному фінансовому ринку портфель придбаних фінансових активів домогосподарств є досить диференційованим і включає в себе як найменш, так і найбільш ризикові та доходні інструменти. Водночас, з розвитком ринкової економіки удосконалюються фінансові інструменти, які використовуються домогосподарствами. На сьогодні найбільш поширеними формами розміщення домогосподарствами своїх надлишкових коштів є депозитні рахунки в комерційних, ощадних банках та кредитних спілках. Ці фінансово-кредитні установи постійно підвищують якість наданих домогосподарствам депозитних послуг, забезпечують їх відповідними гарантіями та прийнятними відсотками. Це сприяє залученню домогосподарств саме до депозитних операцій, водночас зменшує їх участь на фондовому ринку.

Економічні відносини домогосподарств та кредиторів з приводу залучення домогосподарствами позикових фінансових ресурсів також відіграють досить важливу роль у розвитку фінансової сфери. В багатьох випадках значні суми позик, взятих населенням, викликають занепокоєння фахівців. Проте, для того, щоб оцінити реальний рівень кредитного навантаження на фізичну особу, потрібно, в першу чергу, здійснити порівняння обсягів позикових коштів та її власних фінансових активів. Оскільки рівень економічної освіченості домогосподарств постійно зростає, вони здатні власноруч ефективно управляти своїм домашнім кредитним портфелем. Крім того, показник заможності населення вимірюється не лише обсягом власних фінансових активів, але й реальними ресурсами (будинками, квартирами, машинами тощо), якими володіють домогосподарства, і свідчить, що сумарний обсяг їх багатства перевищує обсяг кредитних боргів.

Фізичні особи беруть як короткострокові, так і довгострокові кредити. При цьому короткострокові позики, зазвичай, витрачаються на придбання продуктів нетривалого використання, в той час як за рахунок довгострокових купляються товари зі значним терміном експлуатації.

Загалом всі кредити, взяті домогосподарствами поділяються на 3 групи:

1. Іпотечні (житлові) кредити -- це довгострокові позики, за рахунок яких фінансується придбання житла. Такі позики відіграють для домогосподарств найбільшу роль, оскільки вартість житла з часом, зазвичай, росте, а здійснення кредитних платежів відбувається за початковою вартістю на момент укладання угоди.

2. Довго- або середньострокові позики на купівлю товарів тривалого використання, що не пов'язані з задоволенням житлових потреб (придбання автомобілів, меблів, оплата подорожей, ремонту тощо). Виплата таких кредитів здійснюється у вигляді послідовних щомісячних чи щоквартальних платежів.

3. Разові кредити - така форма споживчого кредитування, яка характеризується одноразовим погашенням всієї суми позичених коштів. Такі кредити, в основному, є короткостроковими і витрачаються на будь-які потреби домогосподарств.

На рівень позикової активності домогосподарств впливає ряд факторів, основними з яких є:

* рівень доходів, - люди з більшим рівнем доходів залучають більшу кількість кредитів, оскільки прагнуть задовольнити свої високі споживчі потреби; крім того оптимістичні прогнози щодо рівня власних майбутніх доходів стимулюють населення здійснювати значні витрати, що потребує додаткових обсягів кредитних ресурсів;

* стадія життєвого циклу домогосподарства, - найбільшу потребу у кредитних ресурсах відчувають молоді сім'ї, яким необхідно купувати житло, побутову техніку, автомобілі тощо. Домашні господарства, у складі яких є маленькі діти, також позичають більше, ніж господарства без дітей;

* стадія економічного циклу, - зазвичай домогосподарства залучають кредитні кошти під час економічних підйомів, обґрунтовуючи такі рішення оптимістичними фінансовими прогнозами. В період економічних спадів і криз, коли кількість робочих місць поступово зменшується, кредитна активність домогосподарств зводиться до мінімуму, що пояснюється фінансовою невизначеністю майбутнього;

* коливання відсоткових кредитних ставок, - чим вищою є плата за кредитні ресурси, тим меншим буде попит на них, і навпаки.

Варто зазначити, що зростанню кількості депозитних і кредитних операцій домогосподарств сприяла поява нових фінансових технологій, зокрема активне впровадження в обіг дебетних і кредитних пластикових карток. Основне їх призначення полягає у наданні можливості власнику картки зручно і мобільно використовувати власні та позикові кошти. Перевагу, яку надає кредитна картка, є відстрочка платежу при придбанні товару, дебетні картки надають зручний спосіб його негайної оплати.

2. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ

Життєдіяльність членів будь-якого домогосподарства постійно супроводжується прийняттям важливих фінансових рішень.

Особливу роль у формуванні фінансових ресурсів домогосподарств відіграють їх власні доходи. Формуються вони з різних джерел, на основі особистої праці та майна. Всі доходи домогосподарств можна об'єднати в такі групи:

- дохід у вигляді заробітної плати за самостійну або найману працю;

- майнові доходи у вигляді відсотків, орендної плати, ренти, дивідендів, невиплачених зисків, гонорарів тощо.

- трансферні платежі у вигляді дотацій і субсидій на соціальне забезпечення (інвалідам, малозабезпеченим, особам з тимчасовою втратою працездатності, пенсіонерам тощо).

Отримуючи доходи від своєї діяльності, індивідуальні учасники повинні здійснювати їх правильний розподіл на відповідні статті витрат. Для забезпечення найбільш ефективного використання, а також подальшого нагромадження наявних фінансових ресурсів, членам домогосподарства завжди потрібно чітко планувати та обґрунтовувати будь-який власний економічний вибір. Реалізація запланованих фінансових рішень домогосподарств залежить, перш за все, від фінансового стану та основних потреб їх членів. Важливу роль при цьому також відіграють стадія життєвого циклу сім'ї та прогнозні очікування, на основі яких приймаються інвестиційні рішення.

Початковим етапом фінансового планування домогосподарств є визначення періоду і горизонтів прогнозування, тобто всього відрізку часу, на який складається план індивіда. Найчастіше тривалість горизонту фінансового прогнозування особи охоплює період до виходу на пенсію. В міру старіння людини період фінансового планування поступово зменшується. За все життя члени домогосподарства можуть неодноразово змінювати свої фінансові рішення, відповідно до чого коригуються і їх фінансові плани.

Як вже зазначалось, індивіди постійно стикаються з проблемою економічного вибору. Будь-які рішення членів домогосподарств ведуть до певних наслідків щодо збільшення або зменшення їх економічних вигод. На сьогодні індивідуальні учасники в процесі своєї життєдіяльності найчастіше стикаються з такими проблемами:

- Що краще: купувати чи орендувати житло?

- Чи вигідною є позика на купівлю автомобіля?

- Чи вкладати кошти в підвищення професійної кваліфікації? Чи принесе це майбутні вигоди?

- Що краще: брати участь в програмах соціального забезпечення чи покласти кошти на банківський депозит?

- Знімати суму свого вкладу і накопичених відсотків відразу чи поступово? І т.д. Для здійснення правильного економічного вибору необхідно сформувати фінансовий план у кількісних порівняльних показниках з врахуванням впливу часу на параметри потоків коштів. Одним із таких показників є показник чистої приведеної вартості (МРУ), який розраховується за формулою:

Якщо значення показника чистої приведеної вартості проекту більше нуля, його слід реалізовувати, а якщо менше - відмовитись від реалізації.

Щоб зрозуміти суть наведеної формули, означимо поняття приведеної вартості та виявимо різницю між теперішньою та майбутньою вартістю грошей. Теперішня вартість означає початкову суму коштів на певному рахунку, а майбутня, яку завжди відносять до визначеного моменту у майбутньому, - початкова сума плюс збільшення початкової суми внаслідок нарахування на неї відсотків протягом періоду від моменту відкриття рахунка до обумовленого моменту у майбутньому. Зазначене нарахування може відбуватися двома способами, про що зазвичай зазначається у договорі між особою, що надає кошти, і фінансовою установою, в якій розміщуються кошти: 1) щоразу після закінчення періоду відсотки нараховуються лише на початкову суму вкладу (прості відсотки) та 2) щоразу після закінчення періоду відсотки нараховуються на сумарний обсяг коштів, які утворились від початкової суми та вже нарахованих на неї відсотків у попередні періоди (складні відсотки).

У випадку нарахування простих відсотків майбутня вартість грошей буде визначатися:

На практиці частіше укладаються договори, в яких обумовлюється нарахування доходу на початково розміщену суму за методом складних відсотків. За таких умов формула обчислення майбутньої вартості грошей матиме дещо інший вигляд:

Відповідно, розрахунок теперішньої вартості грошової суми, якщо відома її майбутня вартість, здійснюється за формулою:

Досить часто в депозитних, кредитних, інвестиційних і т.д. проектах майбутні грошові виплати залишаються незмінними з року в рік. Тоді говорять про так званий ануїтет. Ануїтет - рівновеликі грошові виплати або грошові надходження, які здійснюються через однакові проміжки часу протягом визначеного періоду. Перед економічними суб'єктами часто виникають задачі оцінювання суми коштів на поточному рахунку через певний період часу, якщо вони регулярно (щомісячно, щорічно тощо) вкладають туди наперед визначену однакову кількість грошей під сталий відсоток.

Для розрахунку майбутньої вартості грошових потоків у випадку ануїтету потрібно використати формулу:

Справді, з одного боку, майбутня вартість ануїтету визначається формулою (5.6), з іншого, згідно з (5.4), майбутня вартість ануїтету FKI = РУа * (1 + 0". Прирівнявши ці вирази та зробивши відповідні перетворення, отримаємо формулу (5.7).

Розглянемо практичний приклад використання наведених формул для розрахунків з метою прийняття рішення про доцільність інвестування коштів на навчання.

У сім'ї батьки вирішують чи варто їх синові після закінчення вищого навчального закладу і отримання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр навчатися далі, щоб отримати ступінь магістра. Суть економічного вибору полягає у наступному: якщо син почне працювати одразу ж, то буде отримувати 30000 гривень в рік аж до настання пенсійного віку. Якщо він буде навчатися ще 2 роки і отримає ступінь магістра, то може збільшити свій дохід до 35000 гривень в рік, вартість навчання становить 15000 гривень в рік. Цифри відображають реальне, тобто з врахуванням інфляції, значення грошей. Необхідно зробити розрахунки і визначити чи доцільним є інвестування в таке навчання, за умови, що реальна відсоткова ставка складає З % річних.

Припустимо, що вік суб'єкта складає 20 років, а на пенсію він збирається вийти в 65 років. Протягом двох років особа повинна відмовлятися від 45000 гривень (плата за навчання та упущений заробіток) в рік, для того щоб в подальшому підвищити рівень своїх доходів на 5000 гри в рік аж до моменту закінчення кар'єри. Отже витрати впродовж 2 років складають по 45000 гри в рік, а додаткові находження - 5000 гри в кожному з наступних 43 років.

Для здійснення економічного вибору, необхідно зробити розрахунки теперішньої вартості проекту: оцінити теперішню вартість всіх майбутніх надходжень (доходів) і теперішню вартість всіх видатків (витрат).

Використовуючи вищенаведені формули, спочатку обчислимо приведену теперішню вартість очікуваних витрат:

Отже, приведена вартість видатків складає 86106 гри. А приведена вартість доходів - 113026 гри. Таким чином, чиста приведена вартість інвестицій в людський капітал складе 26920 гри:

Оскільки значення показника є додатнім, індивіду доцільно продовжувати навчання.

3. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Пенсійне забезпечення є дуже важливою складовою державної політики соціального захисту населення. Фінансування відповідних програм здійснюється за рахунок перерахування частини доходів членів домогосподарств на рахунки Пенсійного фонду. При досягненні пенсійного віку (в Україні 55 років для жінок і 60 років для чоловіків) індивідуальним суб'єктам призначаються відповідні щомісячні виплати, які використовуються ними для оплати своїх поточних потреб.

Реалізація ефективної системи пенсійного забезпечення повинна ґрунтуватися на таких принципах:

- соціальної справедливості нарахування та виплати пенсій;

- свободи вибору програм недержавного пенсійного забезпечення індивідуальними суб'єктами;

- зацікавленості осіб у системі власних пенсійних заощаджень;

- незалежності програм пенсійного забезпечення від політичних ризиків;

- фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи;

- економічної обґрунтованості пенсійних нарахувань і виплат. На сучасному етапі суб'єктами пенсійної системи в Україні є:

- застраховані особи;

- страхувальники;

- Пенсійний фонд;

- уповноважений банк;

- підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій. Для вдосконалення пенсійного забезпечення членів домогосподарств, в розвинених країнах світу функціонують багаторівневі пенсійні системи. Найчастіше вони складаються з трьох рівнів: солідарного, накопичувального та добровільного. Кожна з цих ланок доповнює інші, і, загалом, формує ефективний механізм пенсійного забезпечення.

В Україні на сьогодні функціонує лише солідарна система, а впровадження двох інших передбачається в результаті проведення пенсійної реформи. Ефективність саме такої побудови пенсійного механізму в Україні виправдана передовим зарубіжним досвідом, і покликана виправити недоліки існуючої пенсійної системи.

Таким чином, основними цілями впровадження трирівневої пенсійної системи є:

а) пенсійне забезпечення всіх працюючих членів домогосподарств на мінімальному рівні (солідарна система);

б) гарантування права власності індивідів на рахунки обов'язкового пенсійного накопичення (загальнообов'язкова накопичувальна система);

в) додаткові пенсійні заощадження громадян в міру підвищення їх заробітної плати (добровільна недержавна система пенсійного заощадження).

г) встановлення залежності між обсягами сплачених внесків та пенсіями.

Згідно з Стратегією розвитку пенсійної системи в Україні, прийнятої у 2005 році, члени домогосподарств можуть брати участь у таких системах пенсійного забезпечення.

1. Солідарна система передбачає сплату пенсійних внесків всіма працюючими особами. Для реалізації принципу соціальної справедливості держава призначає цільову соціальну допомогу тим особам, стаж, а відповідно і рівень пенсійних виплат, яких є надзвичайно низьким. Розмір такої допомоги встановлюється залежно від видаткових можливостей Державного бюджету. Пенсійні виплати в солідарній системі здійснюються виключно на основі персоніфікованих відомостей про заробітну плату та стаж платників внесків. Функціонування системи пенсійного забезпечення виключно на солідарній основі має ряд недоліків, основними з яких є: низький рівень виплат, значна диференціація пенсій для різних категорій громадян, залежність від демографічних ризиків, високий рівень пенсійного навантаження тощо.

2. Загальнообов'язкова накопичувальна система реалізує пенсійні програми через створення, наприклад, єдиного Накопичувального фонду, що об'єднує індивідуальні накопичувальні рахунки громадян. Управління та інвестування нагромаджених у фонді коштів проводять обрані на конкурсній основі та уповноважені державою компанії з управління активами. Зберігання накопичених пенсійних внесків здійснюється на спеціальних рахунках у банківських установах - зберігачах. Банки несуть юридичну відповідальність за зберігання накопичених пенсійних ресурсів. Грошові вклади по цим рахункам індивіди можуть отримати лише при досягненні ними пенсійного віку додатково до виплат за солідарною системою. Даний вид пенсійного забезпечення надає особам ряд переваг, основними з яких є: збільшення виплат фондом за рахунок отримання додаткових інвестиційних доходів; підвищення зацікавленості учасників системи до пенсійних програм, наявність можливостей успадкування нагромаджених коштів, а також ефективніше управління пенсійними ресурсами.

3. Добровільна недержавна система пенсійних заощаджень функціонує за рахунок добровільних накопичувальних внесків фізичних та юридичних осіб з метою отримання учасниками додаткових пенсійних виплат. Формує таку систему мережа недержавних пенсійних фондів: відкритих, корпоративних та професійних.

Відкриті пенсійні фонди утворюються юридичними особами для реалізації інтересів громадян у додатковому пенсійному забезпеченні. Фінансовою основою такого фонду є добровільні внески населення.

Корпоративні пенсійні фонди утворюються на підприємствах для працівників з ініціативи власників (керівників). При цьому сплата додаткових пенсійних внесків на користь працівників є безумовним обов'язком роботодавця.

Професійні пенсійні фонди утворюються громадянами або юридичними особами, об'єднаними за професійною спорідненістю. На відміну від попереднього типу фондів, зобов'язання по сплаті пенсійних внесків лежать на індивідах.

Альтернативою участі у недержавних пенсійних фондах є відкриття громадянами пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових компаніях. Основною метою функціонування такої системи є додаткове залучення внесків індивідів (за умови отримання ними високого рівня заробітку) та юридичних осіб для підвищення достатку громадян при досягненні ними пенсійного віку. Крім того, з метою стимулювання розвитку такої системи, в Україні планується застосування низки податкових пільг до сплати добровільних пенсійних внесків. Впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні розпочалось ще з 2004 році, проте створення мережі банківських та страхових депозитних рахунків в межах цієї системи поки що не здійснено.

4. ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМ ПІДТРИМАННЯ ЗДОРОВ'Я

Важливим завданням домогосподарств є підтримання та захист здоров'я їх членів. В першу чергу це пов'язано із тим, що домогосподарства постачають на ринок ресурсів робочу силу і отримують за це кошти у вигляді заробітної плати, інших платежів від користувачів цією робочою силою.

Ситуація, що склалася на сьогодні в Україні у сфері охорони здоров'я є досить гострою. Державна система безоплатного надання медичних послуг для громадян недостатньо підкріпляється з боку держави фінансово, а тому майже не реалізується на практиці. Медичний персонал із-за відсутності відповідного медикаментозного забезпечення в закладах охорони здоров'я, не має можливості надавати адекватну лікарську допомогу пацієнтам, що відповідала б вимогам сучасної медичної науки і практики. Членам домогосподарств доводиться оплачувати практично всі отримані медичні послуги: ліки, витратні матеріали, діагностичні заходи, госпіталізацію. Оскільки заробітна плата медичних працівників залишається досить низькою, це нівелює їх суспільну значимість, рівень культури і морально-етичних взаємовідносин із пацієнтами, що бажає бути кращим, часто має місце вимагання додаткової плати за надані послуги.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні на перший план виходять правові і економічні стимули, які повинні відігравати головну роль у наданні медичних послуг. Вважається, що запровадження медичного страхування і формування нових форм і методів розрахунків за надану медичну послугу на цивільно-правових засадах, надасть можливість розвитку нових відносин в охороні здоров'я, сформує сприятливі умови для вирішення багатьох питань, які накопичувались роками. Зокрема питань стосовно прав пацієнтів, соціального і професійного захисту медичних працівників, нових підходів до встановлення статусу закладів охорони здоров'я, до ролі медичного самоврядування, ролі громадськості у розвитку системи охорони здоров'я.

Для удосконалення існуючого медичного забезпечення в Україні, планується створення трирівневої системи його фінансування:

* 1 рівень - фінансування програм підтримання здоров'я за рахунок коштів Державного бюджету України, Автономної Республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування (державне соціальне медичне забезпечення);

* 2 рівень - фінансування програм охорони здоров'я за рахунок коштів роботодавців, органів місцевого самоврядування, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (обов'язкове медичне страхування);

* 3 рівень - фінансування програм охорони здоров'я за рахунок додаткових внесків домогосподарств в особі застрахованих осіб (добровільне медичне страхування).

Державне соціальне медичне забезпечення здійснюється з метою реалізації конституційних прав громадян на безоплатну медичну допомогу. Принципами Державного соціального медичного забезпечення є:

- державне регулювання напрямків соціального медичного захисту та його забезпечення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- забезпечення загальнодоступності та гарантованості надання медичної допомоги необхідного рівня;

- санітарно-профілактична спрямованість наданих медичних послуг. Державна програма медичного забезпечення включає перелік профілактичних,

лікувально-діагностичних, реабілітаційних та санітарно-епідеміологічних заходів, що надаються в державних та комунальних закладах охорони здоров'я; визначає обсяги надання медичної допомоги населенню на життєзабезпечуючому рівні, гарантована безоплатна медична допомога з підтримання здоров'я окремих категорій громадян (діти-сироти, військові строкової служби, засуджені та ін.)

Обов'язкове медичне страхування - вид обов'язкового страхування спрямований на забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров'я та реалізацію державних гарантій на одержання медичної допомоги.

Метою обов'язкового медичного страхування є забезпечення рівних прав громадян на одержання медичної допомоги належного обсягу та якості, медичних послуг, що оплачуються з централізованих фондів; підвищення ефективності надання медичної допомоги, сприяння розвитку системи охорони здоров'я та створення умов для її належного та ефективного фінансування; а також створення умов для розвитку ринкових відносин у медичній галузі. Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страхувальники, страховики, застраховані особи та професійний медичний персонал, який надає медичні послуги. Страхувальниками в такій системі є юридичні та фізичні особи, які сплачують медичні внески на користь застрахованих осіб (роботодавці, органи місцевого самоврядування, Пенсійний фонд України та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування). При цьому роботодавці сплачують страхові внески на користь своїх працівників та їх дітей, органи місцевого самоврядування - на користь осіб, що забезпечують себе роботою самостійно та дітей таких осіб, а Пенсійний та інші фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування - на користь осіб, які утримуються або отримують допомогу за їх кошти.

Застрахованими особами згідно з програмою обов'язкового медичного страхування є:

- працівники, що отримують доходи у вигляді оплати праці на умовах контракту;

- працівники, які забезпечують себе роботою самостійно, що обрали для своєї діяльності особливий порядок оподаткування -- фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, спеціальний торговий патент та інше;

- непрацюючі пенсіонери, непрацюючі інваліди" інші особи, що утримуються або отримують допомогу за рахунок фондів загальнообов'язкового соціального страхування;

* діти віком до 16 років;

- учні та студенти, єдиним джерелом існування яких є стипендія;

- утриманці, що утримаються за рахунок працівників - годувальників. Страховиками, які здійснюють акумуляцію медичних внесків та виплату страхових сум у випадку настання страхового випадку, є спеціалізовані фінансово-кредитні установи, що мають ліцензію на здійснення обов'язкового медичного страхування. При наявності страхових випадків, такі установи перераховують суми необхідних медичних виплат спеціалізованим лікарським установам.

Добровільне медичне страхування, яке в Україні на сьогодні перебуває в зародковому стані, забезпечує право застрахованих осіб на отримання додаткових платних медичних послуг. Оплата таких послуг здійснюється за рахунок власних внесків домогосподарств. Основу такої системи становить фінансування лікарських послуг, що не входять до Державної програми медичної допомоги, та Програми обов'язкового медичного страхування. У багатьох країнах це є основним видом фінансування виробників медичних послуг.

5. ВИРІШЕННЯ ЖИТЛОВОЇ ПРОБЛЕМИ

Ще одним важливим завданням, яке перманентно вирішують домогосподарства, е забезпечення членів домогосподарства житлом. Це може бути здійснено шляхом побудови, купівлі, отримання житла через участь у житлових програмах підприємств, держави. Все більше це завдання реалізується ринковими методами через участь членів домогосподарств в інвестиційних житлових програмах, через залучення іпотечних кредитів, через спільне з державою фінансування побудови житла.

Чинним законодавством України передбачено заходи щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян, зокрема молоді, індивідуальних сільських забудовників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суддів, інвалідів з слуху та зору, депортованих кримських татар та осіб інших національностей, що повернулися для проживання в Україну, вчених Національної академії наук. Запроваджено надання безвідсоткового кредиту для житлового будівництва (придбання) квартир чи індивідуальних житлових будинків державним службовцям, які потребують поліпшення житлових умов.

Разом з тим зазначені заходи не охоплюють усі категорії громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

Протягом 2000-2007 років щороку житло одержували лише 1,4-1,6 відсотки сімей та одинаків, що перебували на квартирному обліку. У розрахунку на 1 тис. осіб в цілому в 2007 році введено в експлуатацію всього 220,9 кв. метрів житла. Саме тому низький рівень забезпечення житлом на сьогодні залишається однією з найгостріших соціальних проблем.

Виникнення житлової проблеми в Україні зумовлене такими основними причинами:

- комерційні житлові кредити внаслідок їх високої вартості недоступні для більшості громадян. Такі кредити надаються переважно для придбання житла на вторинному ринку, що не сприяє збільшенню обсягів житлового будівництва та зниженню його вартості, а отже, не дає можливості задовольнити попит на житло, який постійно зростає;

- зменшення обсягу державного фінансування житлового будівництва призвело до зменшення загального обсягу введення житла в експлуатацію. Найменшу кількість житла введено в експлуатацію в 2000 році - 5,6 мли кв. метрів. Починаючи з 2001 року обсяг житлового будівництва збільшується;

- затверджені Кабінетом Міністрів України програми забезпечення житлом окремих категорій громадян, які виконуються із застосуванням механізмів кредитування на пільгових умовах та залученням коштів державного бюджету, не охоплюють усі категорії громадян, що потребують поліпшення житлових умов;

- не запроваджено нові механізми вирішення житлових питань шляхом спільної участі громадянина та держави у фінансуванні будівництва (придбання) житла, зокрема, надання цільових житлових субсидій, запровадження системи заощадження коштів для будівництва (придбання) житла.

Відповідно до Концепції Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2009-2016 роки в У крані, пропонується два варіанти розв'язання житлової проблеми.

Перший варіант розв'язання проблеми полягає у забезпеченні державної підтримки будівництва (придбання) житла для окремих категорій громадян шляхом використання існуючих і одночасного впровадження нових фінансово-інвестиційних механізмів для осіб, що потребують поліпшення житлових умов, не мають або втратили у зв'язку з підвищенням своїх доходів право на забезпечення соціальним житлом і не можуть користуватися зазначеною підтримкою. Новими фінансово-інвестиційними механізмами при цьому є заощадження коштів домогосподарств на депозитних рахунках для першого внеску на будівництво (придбання) житла. У свою чергу, кредитор повинен надати позичальникові іпотечний кредит за доступною відсотковою ставкою. З метою стимулювання запровадження такого механізму держава виплачує позичальникам премії у розмірі 20 відсотків суми першого внеску та індексує щороку заощадження з урахуванням рівня інфляції за минулий рік. Крім того, для забезпечення доступним житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, додатково розробляється механізм надання субсидій на будівництво (придбання) доступного житла за рахунок коштів державного бюджету шляхом запровадження державних житлових сертифікатів.

Другий варіант полягає у поширенні дії існуючих фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки будівництва (придбання) житла для окремих категорій громадян та інших осіб, що потребують поліпшення житлових умов, але не мають права на забезпечення соціальним житлом. Проте реалізація такого підходу є досить складною через неефективність існуючих фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки фінансування житла.

При реалізації концепції житлового реформування повинен забезпечуватись поступовий перехід від безоплатного отримання житла до паритетності фінансування за рахунок власних коштів громадян та надання їм державної підтримки. Крім того, при наданні службового житла особам, які мають на нього відповідне право, повинен визначатися строк користування таким житлом, який становить період їх роботи на відповідній службі. Після закінчення такого періоду, держава може надати службове житло для викупу цим громадянам на пільгових умовах.

Для успішного застосування механізму державної підтримки забезпечення житлом повинні бути врегульовані такі питання:

- посилення захисту прав власників іпотечних облігацій;

- зменшення обсягу витрат, пов'язаних з оформленням переходу права власності на житло;

- збільшення обсягів фінансових ресурсів, що спрямовуються на іпотечне житлове кредитування із застосуванням фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла;

- удосконалення порядку ведення Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень тощо.

6. ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМ ЗДОБУТТЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Домогосподарства бажають постачати на ринок ресурсів висококваліфіковану робочу силу, яка є високооплачуваною. Для досягнення цієї мети домогосподарства фінансують отримання освіти своїми членами, зокрема їх навчання у вищих навчальних закладах.

Згідно з Конституцією України держава забезпечує громадянам доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток вищої і післядипломної освіти різних форм навчання, а також надання державних стипендій та пільг студентам. Громадянам надається право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Разом з тим, безкоштовність вищої освіти з кожним роком стає все більш рідкісним явищем. З прийняттям Закону України "Про вищу освіту" запроваджено порядок, за яким безоплатно здобути вищу освіту можна тільки один раз - вперше. Водночас, з кожним роком пропорція між обсягами бюджетного замовлення і набором студентів для навчання за кошти фізичних і юридичних осіб невпинно змінюється на користь останнього - нині близько 60 % студентів навчаються на платній основі. Проте, у державі й досі не відпрацьовано механізм, який би зробив платне навчання дійсно доступним широким верствам населення.

Середня вартість одного року навчання за кошти у державних вищих навчальних закладах становить близько 1,5 тис. доларів США, що складає понад 80 % встановленої законодавством річної мінімальної заробітної плати. Далеко не кожен студент має змогу, навіть працюючи і отримуючи заробітну плату у випадку заочного навчання, виділяти такі кошти на отримання освіти. Адже отримання освіти передбачає поряд із платою за навчання вартість проживання та харчування, витрати на придбання підручників та інших необхідних матеріалів тощо.

У більшості розвинених країн платна освіта здобувається, в основному, за рахунок спеціальних кредитів на навчання, однак така система поки що майже не поширена в Україні через низку об'єктивних причин.

Фінансування підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України здійснюється:

-- за рахунок видатків державного та місцевих бюджетів - за державним замовленням;

-- за рахунок пільгових довгострокових кредитів;

-- за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб.

Єдиним доступним кредитним варіантом фінансування вищої освіти на сьогодні залишається лише система державних пільгових кредитів. Згідно з Постановою КМУ від 16.06.2003 р. № 916 "Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів на здобуття вищої освіти" цільовий пільговий державний кредит надається на таких умовах:

-- для здобуття вищої освіти за денною, вечірньою та заочною формою навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності;

-- молодим громадянам України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити або навчаються на будь-якому курсі вищого навчального закладу;

-- тільки один раз на навчання за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України;

-- абітурієнти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1 та 2 групи, малозабезпечених і багатодітних сімей мають переваги за однакових результатів вступних іспитів серед абітурієнтів, які претендують на здобуття вищої освіти за рахунок кредиту;

-- сума кредиту повертається із сплатою 3 % річних протягом 15 років починаючи з 12-го місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним;

-- кошти на кредитування закладаються у Державному бюджеті для ВНЗ усіх форм власності, окрім комунальної, а також у місцевих бюджетах для навчання у ВНЗ комунальної форми власності;

-- розмір кредиту визначається МОН, виходячи з вартості навчання;

-- для отримання кредиту абітурієнт звертається до обласної державної адміністрації за місцем проживання.

Відраховані з вищого навчального закладу студенти, які навчалися за рахунок кредиту, втрачають на нього право і повертають кошти починаючи з 3-го місяця після відрахування. У разі відрахування студента, який навчався за рахунок кредиту, вищий навчальний заклад у десятиденний строк оголошує конкурс на одержання кредиту серед студентів, які навчаються на платній основі.

Студенти, які перебувають в академічній відпустці, мають право продовжити строк дії угоди про надання кредиту після повернення з академічної відпустки.

Строк повернення кредиту продовжується на період: - строкової військової служби одержувача кредиту;

перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку.

Одержувач кредиту, який після закінчення вищого навчального закладу пропрацював за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі у сільській місцевості, кредит та відсотки за користування ним не повертає, що підтверджується щороку на момент оплати довідкою з місця роботи. Кредит та відсотки за користування ним не повертаються також у разі настання на момент виплати смерті одержувача кредиту або встановлення йому інвалідності 1 групи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.

2. Базилсвич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрнк; за загальною ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2012. - 368 с.

3. Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособ. / СИ. Берлин. - М.: Приор, 2009.

4. Білик М.Д. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. / М.Д. Білик, Н.Д. Бабяк, О.Б. Семенюк. - К.: Центр "Методика-інформ", 2013. - 202 с.

5. Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Цент: Эльга, 2012. - 736 с. - (Библиотека финансового менеджмента).

6. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия / И.А. Бланк. - К.: Эльга: Ника-Центр, 2013. - 496 с. - (Энциклопедия фінансового менеджмента; Вып. 4).

7. Большаков СВ. Основы управления финансами: Учеб. пособ. I СВ. Большаков. -- М.: ИД "ФБК-Пресс", 2011.

8. Булгакова СО. Казначейство зарубіжних країн: Навч. посіб. [2 вид. доп. та персроб.] / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2012. - 418 с.

9. Булгакова С. О. Казначейська система виконання бюджету: Підруч. / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2010.-416 с.

10. Бмунюк О.П. Фінанси: Навч. посіб. / О.П. Бмунюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев [та ін.]; за ред. В.1. Оспіщсва. - К.: Знання, 2006. -415 с.

11. Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2013. - 176 с.

12. Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 606 с.

13. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Дж. К. Ван Хорн; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 800 с.

14. Василии ОД. Теорія фінансів: Підручн. / О.Д. Василик. - К.: НЮС, 2011. - 416 .

15. Вексельное обращение: теория и практика / под ред. А.Б. Авакова. - X.: Фолио, 2012. -382 с.

16. Геєць О.В., Домрачее В.М., Лондар СЛ. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками / О.В. Геєць, В.М. Домрачсв, СЛ. Лондар. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2013.-235 с

17. Єфименко ТІ. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільні злагоди / ТІ. Єфименко // Фінанси України. - 2013. - № 5. - С 3-12

18. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине / В.П. Завгородний. - К.: А.С.К., 2000.-639 с.

19. КейнсДж. М. Общая теорія занятости, процента и денег/ Дж. М. Ксйнс; пер. с англ. - М.: Прогресе, 2009.

20. Килячков A.A. Рынок ценных бумаг и биржевое дело / A.A. Килячков, Л.А. Чалдасва. -М.: Юристь, 2012.-391 с.

21. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України: Історія, теорія, практика / О.П. Кириленко. -К.: НІОС, 2011.-384 с.

22. Кудряшов В.П. Фінанси : Навч. посіб. / В.П. Кудряшов . - Херсон: Олді-плюс, 2012. -352 с.

23. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебн. / Б.А. Колтынюк . - [2-е изд.] - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2010.-427 с.

24. Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 20012. -608 с.

25. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. І В.Д. Лагутін. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. -215с- (Вища освіта XXI століття).

26. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період / І.О. Луніна. - К.: HAH України. Ін-т екон. прогнозування, 2000. - 296 с

27. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія / В.М. Мельник. - Одеса: Астропринт, 2011. - 124с.

28. Мельник В.М. Оподаткування : наукове обґрунтування та організація процесу. Монографія / В.М. Мельник. - К.: Комп'ютерпрес, 2013. - 278 с.

29. Мельник В.М. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. посібник/ В.М. Мельник, I.A. Грицаєнко, О.С. Іванишина. - К.: "Кондор", 2010. -160 с.

30. Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров - M.: Тип. Тов-ва Сытина, 2012. -364 c.

31. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія: Навч. посіб. / В.М. Опарін. - [Вид. 2-ге, доп. і перероб.] - К.: КНЕУ, 2013. - 240 с.

32. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України: Монографія. -- К.: НДФІ, 2006. -- 584 с.

33. Податкові важелі та стимули розвитку господарських систем (теоретичні засади та практика використання): Монографія / За заг. редакцією В.Л. Андрущснка, В.М. Мельника. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2006. - 210 с.

34. Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: Краткий курс / Г.В. Савицкая. - [2-е изд., испр.]. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 288 с.

35. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Адам Смит; пер. с англ. - М.: Соцэкгиз. - 2000. - 684 с .

36. Сумароков В.М. Государственные финансы в системе макроэкономического регулирования / В.М. Сумароков. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 224 с.

37. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій / В.М. Суторміна, В.М. Федоров, Н.С. Рязанова. - К.: Либідь, 2009. - 259 с.

38. Страхування; Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. -- К.: КНЕУ, 2010.-368 с.

39. Финансы: Учебн. [для вузов] / под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Са-банти. -М.: Перспектива; Юрайт, 2000. - 520 с.

40. Фінанси підприємств: Курс лекцій: Навч. посіб. / за ред . ГГ. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2008. -268 с.

41. Юрій СЛ., Іванух РА., Дусановський СЛ. Економічні та соціальні аспекти розвитку господарського комплексу України. -- T.: Збруч, 2012. -- 327 с.

42. Андрусенко Н. Перспективи розвитку системи соціальних внесків в Україні / Н. Андрусенко // Соціальне страхування. - 2007. - № 8. - С. 5-7.

43. Артус М.М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки / Артус М.М. // Фінанси України. - 2009. - № 5. - СІ5-14.

44. Лазебник Л.Л. Щодо теорії фінансової політики: дослідження в координатах організаційно-економічних відносин / Л.Л. Лазебник// Актуальні проблеми економіки. -2009. - № 9(63). - С.51-64.

45. Лондар СЛ., Башко ВИ. Методологічні основи управління фінансовими активами єдиного казначейського рахунку в Україні Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / СЛ. Лондар, В.Й. Башко // Фінанси України. - 2012. -№ 12. - С. 53.

Размещено на Allbest.ru

...