Побудова бюджетної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна суть бюджету, його особливості як ланки фінансової системи

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини.

Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:

· держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

· суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

· населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Необхідність існування бюджету обумовлена функціонування кожної держави які за своїм призначенням повинні виконувати загально суспільні завдання.

Бюджет відображає систему фінансових показників які показують створення та використання фінансових ресурсів на усіх рівнях управління.

Бюджетні відносини є складовою частиною фінансових відносин, але характеризуються певними особливостями:

1. Бюджетні відносини виникають в розподільчому процесі, основними учасниками яких є держава.

2. Всеохоплюючий характер, оскільки учасниками є всі фізичні та юридичні особи.

3. Бюджетні відносини пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих фондів грошових коштів які призначені для задоволення суспільних потреб.

Особливостями бюджетної системи як складової ланки фінансової системи:

1. Бюджетна система є особливою формою розподільчих відносин, що пов'язані з зосередженням частини ввп розподільчих органів влади та його використання для задоволення суспільних потреб.

2. Здійснення розгалуженого розподілу ВВП та національного багатства між галузями економіки, окремими регіонами країни та соціальними групами.

2. Функції та роль бюджету у реалізації програм соціального та економічного розвитку

Функції бюджету:

1. Розподільча

2. Державне стимулювання та регулювання економіки

3. Соціальна функція

4. Контрольна функція

Прояв розподільчої функції обумовлений тим, що у відносинах з бюджетом вступають всі учасники суспільного виробництва. Основним обєктом бюджетного розподілу та перерозподілу є чистий доход, отриманий в суспільстві За допомогою розподільчої функції бюджету відбувається концентрація грошових коштів в руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. Розподіл та перерозподіл грошових коштів відбувається між окремими галузями та сферами діяльності, між окремими групами населення. В результаті розподілу та перерозподілу здійснюється формування різних фондів грошових ресурсів - державного та місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості населення, фондів пенсійного забезпечення, інноваційного і т.д.

Контролююча функція полягає в тому, що бюджет обєктивно - через формування та використання грошових коштів держави - відображає економічні процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки. При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотримання пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподаткування, строками надходження доходів. При використанні бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх відповідність цільовому призначенню.

Бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів у ринкових умовах. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку держави на відповідний рік.

Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є: бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.

3. Поняття, структура та економічна суть бюджетного механізму

Бюджетний механізм є втіленням бюджетної політики який відображає комплексну спрямованість на вирішення на фінансових соціально- економічних завдань і включає сукупність загальних та спеціальних методів, форм та способів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів.

Бюджетний механізм розкриває та обумовлює рух грошових потоків в рамках бюджетної системи та опосередковані відносини між різними їх рівнями.

В рамках бюджетної системи виділяють внутрішні та зовнішні потоки.

Основними підсистемами бюджетного механізму є:

1. Механізм формування бюджетних ресурсів, який включає обов'язкову та добровільну мобілізацію грошових коштів.

2. Механізм розподілу бюджетних ресурсів який включає форми методи та інструменти.

Зокрема розмежування доходів і видатків, систему міжбюджетних трансфертів, створення страхови резервів бюджетних позик та міжбюджетних розрахунків.

3. Механіз використання бюджетних ресурсів який включає методи використання грошових коштів.(цільове призначення).

Структура бюджетного механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, що відповідають розмаїттю бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв'язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об'єднати у відповідні підсистеми.

До таких підсистем можна віднести:

-- забезпечуючі (використовуються під час прогнозування та бюджетного планування);

-- оперативні (використовуються у процесі виконання бюджетів);

-- ретроспективні (використовуються на заключних стадіях бюджетного процесу).

У структурі бюджетного механізму можна виділити такі складові: організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.

Отже, на нашу думку, бюджетний механізм виступає як складна і динамічна економічна категорія, яка з одного боку виступає як сукупність форм, методів і заходів організації бюджетних відносин у державі, а з іншого боку матеріальним втіленням фінансових відносин та їх практичного застосування для досягнення відповідних цілей і завдань визначених бюджетною політикою держави.

4. Бюджетна політика в Україні - основні завдання та методи реалізації

Бюджетна політика включає сукупність заходів держави щодо організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення економічного і соціального розвитку і знаходить відображення у різних формах та методах мобілізації бюджетних ресурсів їх пріоритетне використання на галузі економіки та соціальні потреби.

Бюджетна політика здійснюється як на загальнодержавному так і на місцевому рівнях, кожна з яких має певні особливості.

Основні напрями бюджетної політики:

· Забезпечення формування доходів бюджетів усіх ланок бюдж. сист.

· Раціоналізація обсягів та структури видатків бюджету.

· Досягнення збалансованості бюджетів усіх рівнів.

Функції б.п.:

o Фіскальна полягає у забезпеченні необхідних ресурсів для урядової діяльності (військово-оборонні витрати, реалізація економічних та соціальних програм, підтримка уряду тощо).

o Економічне регулювання полягає у використанні податків та видатків бюджету як інструментів управління економікою для досягнення певних цілей економічної політики

o Вирівнювання доходів. полягає у використанні бюджетного регулювання як інструмента перерозподілу ВВП за допомогою прогресивної шкали оподаткування, а також системи трансфертних виплат бідним, безробітним, інвалідам, сиротам та ін.

Найважливіші завдання бюджетної політики:

-- розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів.

-- визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуючи зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;

-- здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових -- бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія -- це довгостроковий курс бюджетної політики, а бюджетна тактика -- методи реалізації бюджетної політики на коротший термін. Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм, який відображає спрямованість бюджетних відносин у складній соціально-економічній системі держави.

5. Бюджетна система України, її структура та принципи побудови

Бюджетна система - це базована на економічних відносинах та юридичних нормах сукупність всіх видів бюджетів країни які розробляються затверджуються та виконуються органами державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів.

Організація бюджетної системи визначається адміністративно-територіальним устроєм держави. Згідно БКУ бюджетна система складається з 2 основних ланок:

- Державний бюджет

- Місцеві бюджети: бюджети адміністративно-територіальних одиниць(обласні,районні, республіканські); бюджети місцевого самоврядування(міста обласного підпорядкування, інші міста, села, селища, бюджети міст Києва та Севастополя).

Для загальної характеристики дохідних та видаткових показників б.с. використовує поняття зведеного бюджету як сукупності бюджетів держави або окремих територіальних одиниць.

Основні принципи побудови б.с.:

1) принцип єдності бюджетної системи України -- єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності:

2) принцип збалансованості-- повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період:

3) принцип самостійності-- Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

4) принцип повноти--до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,

5) принцип обґрунтованості -- бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного й соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету й витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності--при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності -- розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача:

8) принцип цільового використання бюджетних коштів -- бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості І неупередженості -- бюджетна система України будується на засадах справедливого й не-упередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості--- інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

Елементи б.с.:

a. Платники податків, зборів і платежів тобто юр. і фіз.. особи.

b. Одержувачі бюджетних коштів(юр та фіз. Особи)

c. ГРБК -Міністерства, відомства, управління

d. Органи управління: ВРУ, МінФін, Казначейство, Президент, Державна фіскальна служба, КабМін, Державна фінансова інспекція, органи місцевого самоврядування.

6. Бюджетний устрій країни та його засади

Бюджетний устрій -- організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б. у. України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетний устрій базується на таких засадах:

*Виділення видів бюджетів які формуються в даній країні

*Розмежування доходів та видатків між ланками бюджетної. Відповідно до положень БКУ доходи бюджету місцевого саврядування поділяють на 3 групи:

- Власні або ті які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

- Закріплені або ті які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

- Регульовані доходи або міжбюджетні трансферти.

Всі видатки бюджетної системи поділяють на 3 групи:

1)Неделеговані державні видатки - фінансуються виключно з державного бюджету(оборона іт.д)

2)Делеговані (частина передається до місцевого бюджету) - соціальний захист, соціальне забезпечення, освіта, охорона здоров'я

3)Власні видатки з місцевих бюджетів

*Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами зокрема це бюджетне субсидування (кошти з вищого рівня у нищий); Вилучення коштів(з нижнього у верхній); Взаємні розрахунки коштів

Схема бюджетного устрою:

Зведений бюджет України поділяється на: Державний бюджет та місцеві бюджети. Місцеві бюджети включають: Зведений бюджет області, зведені бюджети міст Києва і Севастополя, бюджет АРК. Зведений бюджет області включає: обласний бюджет,зведений бюджет районів,бюджет міст обласного підпорядкування. Зведений бюджет районів включає: районні бюджети, сіл, селищ та міст.

7. Міжбюджетні відносини та бюджетне регулювання

Міжбюджетні відносини - це відносини між національними органами влади та місцевого самоврядування, щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами необхідними для виконання передбачених законодавством функцій.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення збалансованості між повноваженнями на здійснення видатків та бюджетними ресурсами для забезпечення своїх повноважень.

Основні положення міжбюджетних відносин визначені БКУ і включають такі напрями:

1)Затвердження чіткої та логічної процедури, послідовності укладання рішень в бюджетному процесі з визначеними повноваженнями посадових осіб які відповідають за формування та використання бюджетних коштів.

2)Встановлення чітких правил формування місцевих бюджетів

3)Розмежування видатків між рівнями бюджетної системи

4)Забезпечення формування бюджету розвитку та створення умов для підвищення відповідальності за рух бюджетних коштів

5)Розмежування доходів між рівнями бюджетної системи.

Виділяють декілька методів збалансування бюджету(спільні для місцевиж бюджетів і державного бюджету):податковий(забезпечення збільшення дохідної бази); видатковий; борговий або:

1. Зменьшення видаткової частини

2. Збільшення доходної частини

3. Встановлення реальних джерел покриття дефіциту бюджету.

Для збалансування державного бюджету може використовуватись грошовий або інфляційний метод.

Для збалансування місцевого бюджету може використовуватись дотаційний або трансфертний методи.

9. Суть та функції бюджетного планування

Бюджетне планування - це науково- обґрунтований комплекс організаційно-технічних та методичних заходів по визначенню джерел створення та напрямів використання бюджетних ресурсів на усіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетним плануванням також називають бюджетний процес, тобто це складання, затвердження та виконання бюджету.

Юридичною основою бюджетного планування є Конституція Укр, БКУ, Податковий та Митний кодекси, ЗУ про місцеве самоврядування, Бюджетна резолюція, Бюджетна класифікація,Державні та регіональні програми соціального розвитку.

Основні функції бюджетного планування:

1)Відображення основних напрямів бюджетної політики

2)Вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення планового рівня економічного і соціального розвитку

3)Здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів

4)Становлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів.

10. Необхідність бюджетного планування, його завдання та принципи

Необхідною умовою бюджетного планування є те що воно передбачає розробку та обгрунтування планових показників розвитку економіки в майбутньому; економічних нормативів, що визначають взаємовідносини з державою, бюджетно-фінансовою системою тощо.

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання. Держава використовує бюджетне планування для забезпечення ефективного функціонування бюджетної системи.

Завдання бюджетного планування:1)забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;

2)виявляти реальні джерела надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;3)ефективно розподілити за напрямами та між регіонами бюджетні видатки;4)сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства;5)забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб;6)утворити необхідні соціальні резерви, які використовуються на планові й позапланові заходи;7)передбачити в системі здійснення бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

Принципи бюджетного планування:- наукова обґрунтованість;- оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб'єктів -- платників податків і рівнем соціальних виплат;- центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;- органічний взаємозв'язок між прогнозними та поточними бюджетними планами;- директивний характер бюджетних виплат;- єдність загальнодержавного та місцевих бюджетів;- наявність відповідних бюджетних резервів;- демократичність.

11. Методи бюджетного планування доходів та видатків

Бюджетне планування - це науково обґрунтований комплекс організаційних, технічних та методичних заходів по визначенню джерел створення та напрямків використання бюджетних ресурсів на усіх стадіях бюджетного процесу.

У процесі бюджетного планування використовуються такі методи: 1) балансовий; 2) аналітичний; 3) нормативний; 4) програмно-цільовий.

Узагальнювальним при цьому є балансовий метод, суть якого полягає в обов'язковому збалансуванні доходів і видатків. Конкретне його призначення полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між доходами й видатками на всіх рівнях бюджетного планування, а також вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб.

Аналітичний метод базується на вивченні економічних показників попереднього та поточного періодів та використання відповідних коефіцієнтів для коригування фактичних результатів виконання бюджетів.

Нормативний метод передбачає використання системи пов'язаних норм та нормативів, які регламентують види надходжень та видатків. За рівнем охоплення нормативи поділяються на узагальнені й деталізовані. Прикладом узагальненого нормативу є сума видатків на охорону здоров' я в розрахунку на одного жителя. Деталізовані нормативи встановлюються, наприклад, щодо кожної статті кошторису.

Прогамно - цільовий метод використовується при фінансуванні окремо визначених державних та регіональних програм і дозволяє виявити джерела покриття, а також визначає ефективність таких програм. ПЦМ використовується в Україні на державному та місцевому рівнях. ПЦМ включає: бюджетні програми, паспорти бюджетних програм та результативні показники бюджетних програм. Результативні показники використовуються для оцінки ефективності бюдж.програм і включають кількісні та якісні показники, які визначають результати виконання бюджетних програм, х-зують хід її реалізації, ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань. Такі показники повинні підтверджуватися офіційною держ.статистикою, фінансовою та іншою звітністю, даними БО. Перелік рез.показників щодо кожної бюджетної програми розробляється головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до вимого Мінфіну.

12. Поняття та етапи бюджетного процесу, їх загальна характеристика

Бюджетний процес -- це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Стадія бюджетного процесу -- етап діяльності держави чи місцевого органу, внаслідок якого бюджет набуває форми правового акта. БКУ у ст. 19 виокремлює чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в т. ч. у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

13. Основні учасники бюджетного процесу, їх повноваження

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетні повноваження - це права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин в галузі бюджетної діяльності, що визначаються БКУ, щорічним ЗУ «Про Державний бюджет», ЗУ «Про місцеве самоврядування» та іншими нормативно - правовими актами.

У систему органів, які наділені бюджетними повноваженнями входять:

1) Законодавчі (представницькі) органи: ВРУ, Президент

2) Виконавчі органи влади: КабМін, МінФін, НБУ, Державне Казначейство, Державна фіскальна служба, Державна фінансова служба, обласні державні адміністрації, різні відомства, міністерства (Міністерство освіти, охорони злоров'я і т.д)

3) Отримувачі бюджетних коштів, які представлені головними розпорядниками бюджетних коштів і розпорядниками бюджетних коштів в особі керівників конкретних бюджетних установ, які фінансуються з відповідних бюджетів

4) Крім того виділяють органи державного та муніципального контролю.

Основні повноваження законодавчих та представницьких органів влади: 1) визначення основних напрямків бюджетної політики; 2) формування та визначення правового статусу органів, які здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи; 3) здійснення контролю за обґрунтованим формуванням та використанням бюджету; 4) розгляд та затвердження бюджету та завітів про його виконання.

До основних повноважень виконавчих органів влади належать: 1) забезпечення розрахунку показників, необхідних для складання проекту Державного бюджету; 2) внесення проекту бюджету з необхідними документами і матеріалами для затвердження відповідними радами; 3) організація виконання бюджету та подання звітів про його виконання відповідним радам; 4) здійснення контролю за обґрунтованим формуванням та виконанням бюджету.

Роль Президента України у бюджетному процесі полягає в тому, що він підписує Закон України про Державний бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Державний бюджет.

Особливе місце в бюджетному процесі посідає Національний банк України, який має такі бюджетні повноваження: визначення основних засад грошово-кредитної політики України; розроблення законопроектів, пов'язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів і підготовкою пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.

Головні розпорядники бюджетних коштів мають широкі повноваження: розробляють проект кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу; доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань відповідно до затверджених призначень і забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Крім того, вони затверджують бюджетні призначення у відповідному бюджеті, мають право: витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою; розподіляти передбачені бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань. Дуже важливим є право головних розпорядників бюджетних коштів здійснювати контроль за повнотою надходжень отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

14. Розробка проекту Державного бюджету України - кроки, учасники, терміни

Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік та до 1 квітня року, що передує плановому, - проект кошторису доходів і витрат Національного банку України на наступний рік, які використовуються для складання проекту Закону про Державний бюджет України.

Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний період і в триденний строк подає до Верховної Ради України на розгляд.

У липні для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.

З серпня по 15 вересня завершується розробка проекту Державного бюджету Міністерством фінансів і подає до КабМіну. Кабінет Міністрів України до схвалення проекту Закону про Державний бюджет України подає Раді національної безпеки і оборони України цей проект Закону по статтях, пов'язаних з питаннями, які входять до її компетенції.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту Закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президентові України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Цей проект Верховній Раді представляє на її пленарному засіданні міністр фінансів України або прем'єр-міністр не пізніше ніж через п'ять днів із дня подання його Кабінетом Міністрів до Верховної Ради.

15. Розгляд і прийняття проекту Державного бюджету України - кроки, учасники, терміни

Проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається за процедурою трьох читань.

Після прийняття Верховною Радою до розгляду проекту Закону народні депутати, комітети не пізніше 1 жовтня року, що передує плановому, формують свої пропозиції до проекту Закону і направляють їх до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Пропозиції народних депутатів, комітетів не пізніше 15 жовтня розглядаються зазначеним комітетом разом з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів та з участю ініціаторів внесення пропозицій. Причини відхилення пропозицій комітетом обґрунтовуються у висновках комітету.

Верховна Рада розглядає проект Закону в першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому. Висновки та пропозиції до проекту Закону вважаються прийнятими, а проект Закону - прийнятим у першому читанні, якщо на їх підтримку проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Схвалені Парламентом висновки та пропозиції комітету з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради.

Кабінет Міністрів не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, подає до комітету з питань бюджету проект Закону, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, протягом трьох днів після дня внесення проекту Закону до другого читання, готує висновок щодо пропозицій та поправок, з відповідним обґрунтуванням щодо них.

Розгляд у другому читанні проекту Закону завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. Під час розгляду в другому читанні проекту Закону Верховна Рада затверджує загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України, розмір мінімальної заробітної плати та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетний період, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів. Не прийняті під час голосування в другому читанні статті проекту Закону переносяться на розгляд у третьому читанні.

Після прийняття проекту Закону у другому читанні комітет з питань бюджету не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, готує його до третього читання з урахуванням пропозицій, підтриманих Верховною Радою у другому читанні. 1 грудня приймається проект Державного бюджету.

У разі відхилення Верховною Радою проекту Закону Кабінет Міністрів зобов'язаний у семиденний строк подати до Верховної Ради проект Закону для його повторного представлення - з урахуванням пропозицій Верховної Ради або обґрунтуванням їх відхилення.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності Закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати видатки Державного бюджету України відповідно до таких вимог:

1) видатки Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення щодо яких установлені Законом про Державний бюджет України на попередній період та одночасно передбачені у проекті Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;

2) щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених Законом про Державний бюджет України на попередній період.

16. Діючий порядок виконання Державного бюджету за доходами і видатками

Забезпечує виконання Державного бюджету України Кабінет Міністрів України. Загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Контроль за виконанням Державного бюджету України здійснює Верховна Рада України.

Державний бюджет України виконується за розписом. Відповідно до Бюджетного кодексу, бюджетний розпис - це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Виконати бюджет за доходами означає мобілізувати надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) і розподілити їх за рівнями бюджетної системи відповідно до чинного законодавства.

Прогнозування та аналіз доходів бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Воно має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету формується резервний фонд бюджету. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Бухгалтерський облік усіх надходжень, що належать Державному бюджету України, веде Державне казначейство України. За поданням органів стягнення воно також здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Ці надходження визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Виконати бюджет за видатками означає профінансувати видатки, передбачені в бюджеті, відповідно до бюджетного розпису.

Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;



17. Звітність про виконання Державного бюджету України - кроки, учасники, терміни

На основі даних бухгалтерського обліку складається звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ), яка являє собою систему згрупованих показників, що формують загальні уявлення про стан процесу виконання Державного та місцевих бюджетів України.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік і складає звітність про виконання державного та місцевих бюджетів. Воно забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій та надання користувачам інформації про стан активів та зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін.

Звітність поділяється на фінансову та бюджетну, а також на оперативну, місячну, квартальну та річну.

Фінансова звітність - система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які характеризують результати діяльності бюджетних установ за звітний період відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належить бюджетна установа відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством іншим органам та користувачам.

Бюджетна звітність - система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які відображають стан виконання бюджету за звітний період в розрізі бюджетної класифікації.

Оперативна звітність про виконання Державного бюджету готується органами Державного Казначейства і надається фінансовим органам.

Місячна звітність про виконання Державного бюджету України також готується Державним Казначейством і подається Міністерству Фінансів, Кабінету Міністрів, Верховній Раді та Президенту не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальна звітність подається Державним Казначейством Верховній Раді, Президенту, Кабінету Міністрів і Рахунковій палаті не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України і подає до Верховної Ради на розгляд.

За результатами розгляду Верховна Рада України у двотижневий термін з дня отримання висновків приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

18. Бюджетний процес на місцевому рівні в Україні

Бюджетний процес на локальному рівні починається із бюджетної політики, тобто заяв, зроблених політиками для конкретизації їхньої філософії фінансового управління.

При складанні бюджетної політики на наступний рік, визначають її мету і основні завдання, що підлягають розв'язанню протягом поточного року та вказують перелік способів їх реалізації. При цьому цілі і завдання мають пов'язуватися з розв'язанням середньострокових та перспективних проблем. Мету бюджетної політики на 2010 рік визначено Основними напрямами бюджетної політики на 2010 рік, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2009 року № 411.

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Закону “Про Державний бюджет”, Міністерство фінансів України доводить місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування розрахунок показників, необхідних для початку складання проектів місцевих бюджетів.

Після ухвалення Закону “Про Державний бюджет”, показники, необхідні для складання місцевих бюджетів, вважаються затвердженими остаточно і розпочинається процес формування місцевих бюджетів. Проте, реальний стан бюджетного процесу в Україні залишає бажати кращого, Закон «Про державний бюджет на 2010 рік» був прийнятий лише 27.04.2010 року при тому, що Бюджетним кодексом чітко встановлено граничні терміни прийняття відповідних рішень: «до 1 грудня поточного року приймається закон про Державний бюджет України на наступний рік». Така ситуація вкрай негативно впливає на загальну економічну ситуацію в країні та вказує на неспроможність України розв'язати свої внутрішні проблеми.

Місцевий бюджет має бути головним документом, який показує діяльність владного органу і те, наскільки він задовольняє потреби населення у послухах.

Україна має невикористані можливості поліпшення місцевого бюджетного процесу. Ми маємо також великий невикористаний потенціал людських ресурсів - це службовці органів управління та громадськість.

19. Учасники бюджетного процесу на місцевому рівні, їх основні повноваження

Державні органи місцевого рівня:

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

Законодавчі (представницькі) органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування:

- розглядають і затверджують бюджети і звіти про їх виконання;

- здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджетів;

- формують і визначають правовий статус органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи.

Виконавчі органи державної влади, органи місцевого самоврядування:

- здійснюють складання бюджету;

- вносять проект бюджету з необхідними документами і матеріалами на затвердження законодавчого (представницького) органу влади (органа місцевого самоврядування);

- організовують виконання бюджету, подають звіт про його виконання на затвердження законодавчих органів;

- здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджету.

20. Діючий порядок розробки проектів місцевих бюджетів, розгляду та прийняття рішень про місцеві бюджети

1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників.

3. Згідно з формою бюджетних запитів та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами.

5. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд.

6. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів.

7. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ.

8. У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет.

9. У тижневий строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний строк з дня отримання таких документів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації доводять виконавчим органам міських рад, районним державним адміністраціям відповідні обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.

10. Складання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.

Відповідно до порядку складання проектів місцевих бюджетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради при затвердженні бюджетів мають урахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, затверджені Верховною Радою України під час прийняття проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів ураховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет,Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати видатки місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення на наступний період. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, установлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних із виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

21. Порядок виконання місцевих бюджетів в Україні

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України.

Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, що державного бюджету.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою.

Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду. Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

22. Бюджетні запити, їх структура та порядок складання

Бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди;

Бюджетні запити готуються головними розпорядниками бюджетних коштів та є первинними документами, на основі яких складається проект місцевого та/або державного бюджету.

В бюджетних запитах ГРБК вказують основну інформацію, яка необхідна для складання показників бюджету на відповідний рік. Зокрема, надається інформація щодо обсягів фактичних видатків минулого т апоточного періодів, граничний обсяг видатків на поточний рік, показники за мережею, штатами та контингентами розпорядників та деякі інші показники. До бюджетних запитів додаються спеціальні таблиці з описами відповідних програм ГРБК у яких вказують суми видатків за економічною класифікацію та описуються джерела надходження з яких будуть фінансуватися дані програми.

Складання бюджетного запиту

1. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, у терміни та порядку, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

2. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують включення до бюджетних запитів показників за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів), у разі їх схвалення у встановленому законодавством порядку та на підставі розрахунків обсягу витрат і вигод щодо реалізації таких інвестиційних програм (проектів).

3. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, згідно з вимогами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

...