Організація безготівкових розрахунків підприємств

з дисципліни “фінанси підприємств”

на тему:

“Організація безготівкових розрахунків підприємств”

Виконав:

Студент групи Фін. 34

Бурмай О.В.

Науковий керівник:

Філик Н.Є.

Львів - 2006

Анотація

Підприємства у процесі господарської діяльності постійно розраховуються між собою, перераховуючи кошти на відкриті в банках рахунки за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, тобто за товарні операції. Значна частина безготівкових розрахунків підприємств припадає на так звані нетоварні операції: розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування, управління, судочинства тощо. Хоча порядок розрахунків у цих двох сферах однаковий, проте нормативно-правова база їх організації істотно відрізняється. За товарними операціями форми розрахунків, порядок платежу, відповідальність сторін за невиконання платіжних зобов'язань тощо визначаються в їхніх договорах (контрактах). Умови та порядок розрахунків є обов'язковим і надзвичайно важливим розділом кожної такої угоди. Тому тут підприємства мають великі можливості вибору найдоцільніших для них форм розрахунків і способів платежу.

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика безготівкових розрахунків

2. Організація безготівкових розрахунків підприємств

3. Загальні правила документообігу підприємств

4. Види платіжних документів та форми безготівкових розрахунків підприємств

4.1 Розрахунки платіжними дорученнями

4.2 Розрахунки із застосуванням платіжних вимог доручень

5. Розрахунки підприємств із застосуванням розрахункових чеків

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сьогоднішній день в безготівкових міжгосподарських розрахунках в Україні застосовуються такі платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитивні заяви, платіжні вимоги, векселі. Правові основи застосування зазначених інструментів та організації безготівкових міжгосподарських розрахунків визначені чинним банківським законодавством України та Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою Правлінням НБУ 2 серпня 1996 р. Вимоги їх поширюються на підприємства всіх форм власності, на фізичних осіб, банки та інших суб'єктів платіжної системи. Значна частина безготівкових розрахунків підприємств припадає на так звані нетоварні операції: розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування, управління, судочинства тощо. Умови та порядок розрахунків є обов'язковим і надзвичайно важливим розділом кожної угоди. Підприємства мають можливості вибору найдоцільніших форм розрахунків і способів платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями - це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи.

Платіжна вимога-доручення, не дуже поширена форма розрахунків, - це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій:.

1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;

2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити зазначені документи і перерахувати кошти продавцю.

Чек - це письмове розпорядження власника поточного рахунка банку, в якому рахунок відкрито, виплатити зазначену суму грошей пред'явникові чека Чеки, що застосовуються для безготівкових платежів, називаються розрахунковими. Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, а також у деяких нетоварних платежах.

1. Загальна характеристика безготівкових розрахунків

Безготівкові міжгосподарські розрахунки, формуючи переважну частину грошового обігу, реалізують наймасовіші відносини між економічними агентами не фінансового сектору ринку.

Підприємства у процесі господарської діяльності постійно розраховуються між собою, перераховуючи кошти на відкриті в банках рахунки за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, тобто за товарні операції. Значна частина безготівкових розрахунків підприємств припадає на так звані нетоварні операції: розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування, управління, судочинства тощо. Хоча порядок розрахунків у цих двох сферах однаковий, проте нормативно-правова база їх організації істотно відрізняється. За товарними операціями форми розрахунків, порядок платежу, відповідальність сторін за невиконання платіжних зобов'язань тощо визначаються в їхніх договорах (контрактах). Умови та порядок розрахунків є обов'язковим і надзвичайно важливим розділом кожної такої угоди. Тому тут підприємства мають великі можливості вибору найдоцільніших для них форм розрахунків і способів платежу.

За нетоварними операціями порядок платежу та відповідальність за порушення платіжної дисципліни визначаються відповідними законодавчими актами. Тому тут права підприємств щодо вибору порядку розрахунків обмежені. Правильний вибір форми розрахунків і способу платежу за товарними операціями є надзвичайно важливою справою як для платника (покупця, боржника), так і для одержувача платежу (продавця, кредитора). Платники повинні: захистити себе від не поставки оплачених товарів чи поставки товарів з якісними характеристиками, що не відповідають договірним; купити товари навіть за відсутності достатньої суми платіжних засобів; звести до мінімуму свої витрати на оплату зобов'язань тощо. Одержувачі грошей мають захистити себе від ризику неплатежу з боку покупців (боржників); створити сприятливі розрахункові передумови для реалізації своєї продукції (робіт, послуг) і не втратити вже завойованого сектору ринку; мінімізувати свої витрати на здійснення розрахунків з контрагентами тощо. Щоб забезпечити учасникам міжгосподарських розрахунків можливість успішно виконувати зазначені вище завдання, світова практика виробила широкий спектр різних платіжних інструментів, кожний з яких має свої переваги та недоліки. Враховуючи їх і зважаючи на свій реальний фінансовий стан і характер конкретної товарної операції , кожний з контрагентів товарних операцій може вибрати найнадійніший та зручніший для себе платіжний інструмент і визначити умови його застосування. Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), що застосовується в багатьох країнах, усі платіжні інструменти можна поділити на такі групи:

1) ті, що базуються на кредитовому переказуванні коштів:

* доручення про кредитовий переказ у системі “жиро”;

* доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових палат;

* платіжні доручення;

* доручення про кредитовий переказ у системі SWI.T;

2) ті, що базуються на дебетових переказах коштів:

* дебетові доручення;

* векселі;

* чеки;

* прямі дебетові списання;

* банківські трати;

* інші;

3) пластикові картки, що мають ознаки як кредитових, так і дебетових інструментів.

Платіжні інструменти з кредитовим переказом коштів рухаються в тому самому напрямку, що й сам платіж, - від платника до одержувача. Платник є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту. Це дає йому змогу якнайкраще проконтролювати відносини з контрагентом і захистити свої інтереси.

Платіжні інструменти з дебетовим переказом коштів рухаються у зворотному щодо платежу (руху грошей) напрямку. Одержувач грошей є ініціатором платіжної операції та емітентом такого інструменту. Це дає йому змогу тримати під контролем свої відносини з контрагентом, впливати на їх реалізацію й захищати свої інтереси. Проте зазначені відмінності та переваги кредитових і дебетових інструментів не завжди реалізуються на практиці. Так, якщо одержувач грошей (продавець товарів) вимагає від покупця попередньої оплати і вона здійснюється кредитовим переказом, то переваги цього інструменту для покупця втрачаються: він не має змоги попередньо перевірити відповідність поставки товарів умовам договору. В Україні спектр платіжних інструментів, що застосовуються при безготівкових розрахунках, значно вужчий, ніж у світовій практиці, базується переважно на кредитовому переказі коштів. Це зумовлено в основному хронічною платіжною кризою, що охопила економіку України в перехідний період, унаслідок чого продавці товарів примушують платників здійснювати попередню оплату кредитовими інструментами. Дебетові інструменти, такі як вексель і чек, хоч і застосовуються в українській практиці, проте не набули значного поширення.

Нині в безготівкових міжгосподарських розрахунках в Україні застосовуються такі платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитивні заяви, платіжні вимоги, векселі. Правові основи застосування зазначених інструментів та організації безготівкових міжгосподарських розрахунків визначені чинним банківським законодавством України та Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою Правлінням НБУ 2 серпня 1996 р. Вимоги їх поширюються на підприємства всіх форм власності, на фізичних осіб, банки та інших суб'єктів платіжної системи. Платіжними інструментами звичайно називають складені за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами з дорученням (чи з вимогою) переказати з їхніх рахунків (чи зарахувати на їхні рахунки) певну суму грошей. Платіжні інструменти строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму, визначений набір реквізитів. Значна частина реквізитів спільна і обов'язкова для всіх інструментів. До обов'язкових реквізитів належать:

* назва документа;

* номер, число, місяць і рік виписки документа;

* повна та скорочена назва платника і одержувача грошей, номери їхніх рахунків та ідентифікаційних кодів; якщо платник є нерезидентом, то зазначається країна його реєстрації;

* назва та місцезнаходження банків платника й одержувача, умовні номери за МФО (коди банків);

* сума платежу (словами та цифрами); призначення платежу для перерахування чи одержання:

* підписи керівника і головного бухгалтера платника (чи одержувача) та відбиток печатки;

* сума податку на додану вартість або напис “без ПДВ”.

Правильному оформленню платіжних інструментів банківські установи приділяють велику увагу, щоб захистити інтереси учасників платіжних відносин. Чинним положенням про безготівкові розрахунки визначено основні вимоги до оформлення платіжних інструментів:

* мають бути заповнені всі реквізити кожного документа;

* кількість виписаних документів має відповідати (дорівнювати) числу учасників розрахунково-платіжного процесу;

* жодні виправлення й підчистки, факсимільні підписи не допускаються;

* у даті документа число і рік проставляються цифрами, а місяць -словами;

* назва платника мають точно збігатися із зазначеною в його зареєстрованому статуті;

* платіжний документ мають підписувати особи, яким надано таке право статутом і підписи яких є в картці зразків, поданій банку при відкритті рахунка.

Порушення будь-якої з цих вимог свідчить про недостовірність платіжного документа і незаконність платіжної операції, що дає банку підстави не приймати такі документи до виконання.

2. Організація безготівкових розрахунків підприємств

Для проведення безготівкових розрахунків підприємства відкривають у будь-яких банках України поточні рахунки. Окремо, на підставі заяви про відкриття рахунка, відкриваються рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил проведення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкцій і нормативно-правових актів НБУ.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів. Доручення платників і розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Доручення платника про списання коштів зі свого рахунка приймаються банком до виконання виключно в межах наявних на цьому рахунку коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності чи недостатності коштів на цих рахунках.

Списання коштів з рахунка платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом чи меморіальним ордером або реєстром чеків чи реєстром документів за акредитивом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на цих рахунках достатнього залишку коштів і виконуються ними частково в межах наявного залишку коштів, а в невиконаній сумі повертаються стягувачам. У разі відсутності чи недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої в строк, і не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк через відсутність коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами.

Банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання чи примусове списання (стягнення) коштів з рахунка клієнта банку в установлений чинним законодавством термін через відсутність або недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

* узяти розрахунковий документ платника або стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

* надіслати платнику або стягувачу письмове повідомлення про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: “Відсутність чи недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку”;

* вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник або стягувач, отримавши повідомлення банку, з метою забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді.

Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України і лише у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду. У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків юридичних чи фізичних осіб, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню, за винятком випадків запровадження мораторію відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Банк, який обслуговує ініціатора, у разі виникнення обґрунтованої підозри ініціювання переказування без законних підстав, має право надіслати (письмово або в електронному вигляді) вказівку банку, який обслуговує одержувача, зупинити зарахування суми переказу на рахунок одержувача або, якщо вона вже зарахована, заблокувати на строк до п'яти робочих днів відповідну суму коштів на рахунку одержувача до з'ясування всіх обставин. Вказівка має довільну форму та засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку, який обслуговує ініціатора.

Банк, який обслуговує одержувача, зобов'язаний виконати вказівку банку, що обслуговує ініціатора, про зупинення зарахування суми переказу на рахунок одержувача або, якщо вона вже зарахована, заблокувати цю суму на рахунку одержувача на термін до п'яти робочих днів. За невиконання такої вказівки банк, який обслуговує одержувача, і його керівництво несуть відповідальність згідно з законодавством України. У разі відсутності коштів на рахунку одержувача на час надходження такої вказівки банк, який обслуговує одержувача, і його керівництво відповідальності не несуть. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, встановлений чинним законодавством.

За несвоєчасне списання/зарахування коштів з рахунків/на рахунки клієнтів банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та з укладеними договорами. Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором.

За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством і відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформлюючи й подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені. У платіжному дорученні про сплату пені в реквізиті “Призначення платежу” зазначається таке: “Пеня за прострочення ... (вид платежу)”, а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нараховано пеню. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким встановлено її розмір. Відповідальність за правильність визначення суми пені, повноту та своєчасність її сплати несе платник. Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту й своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в розрахунковому документі, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними згідно з чинним законодавством. Спірні питання між банками та їхніми клієнтами розглядаються ними згідно з чинним законодавством. Претензії за розрахунками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами згідно з чинним законодавством без участі обслуговуючих банків. Банк на підставі інформації, що міститься в розрахункових документах на паперових носіях та в електронному вигляді, складає реєстри аналітичного обліку (особові рахунки клієнтів), в яких відображаються суми за кожним виконаним документом.

3. Загальні правила документообігу підприємств

безготівковий платіжний доручення чек

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначено Інструкцією Національного банку. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку. Банки перевіряють правильність заповнення платіжних документів; банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: “Платник”, “Код платника”, “Рахунок платника”, “Банк платника”, “Код банку платника”, а також “М. П. платника” і “Підписи платника” (якщо вони передбачені формою документа). Банк одержувача перевіряє заповнення таких реквізитів: “Одержувач”, “Код одержувача”, “Рахунок одержувача”, “Банк одержувача”, “Код банку одержувача”, а також “М. П. одержувача” та “Підписи одержувача” (якщо вони передбачені формою документа). Банк стягувача перевіряє заповнення таких реквізитів: “Стягувач”, “Код стягувача”, “Рахунок стягувача”, “Банк стягувача”, “Код банку стягувача”, а також “М. П. стягувача” та “Підписи стягувача” (якщо вони передбачені формою документа).

Розрахункові документи, в яких перевірені реквізити заповнено з порушенням вимог, повертають клієнту. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

* у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою;

* відсутні супровідні документи, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів.

У разі недотримання банками цих вимог відповідальність за шкоду, завдану платнику чи одержувачу коштів, покладається на банк, який обслуговує клієнта.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох), з використанням електронно-обчислювальних машин. Дозволяється заповнювати розрахунковий документ від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору). Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) і підписи відповідальних осіб. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використовувати факсиміле, а також виправляти та заповнювати розрахунковий документ у кілька прийомів. Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта. Клієнт, виходячи з технічних можливостей (своїх та обслуговуючого банку), може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи програмно-технічний комплекс “клієнт-банк”. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі між банком і клієнтом про розрахунково-касове обслуговування. Якщо закінчення терміну для пред'явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається робочий день, наступний за неробочим. Розрахункові документи приймаються банками без обмеження їх максимальної або мінімальної суми. Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах про розрахунково-касове обслуговування цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені клієнтами інших банків або органів державного казначейства, банк приймає протягом операційного дня. Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити “Дата надходження” і “Дата виконання”, а банк стягувача - реквізит “Дата надходження в банк стягувача” (якщо цей реквізит передбачено формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп “Вечірня”. Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит “Дата надходження” можна не заповнювати.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту “Дата надходження”, незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Порядок повернення банком своїм клієнтам супровідних документів та оформлених ними розрахункових документів визначається в договорах про розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Якщо такий порядок у договорі не визначено, то документи клієнту повертаються в день їх надходження із зазначенням причин повернення. У разі відмови виконати розрахунковий документ, оформлений клієнтом іншого банку чи органу державного казначейства, банк у день надходження документа має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на розділ/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цей розрахунковий документ та всі, отримані разом з ним, супровідні документи у банк чи орган державного казначейства, від якого вони надійшли. Напис про причину повернення без виконання розрахункового документа про примусове списання (стягнення) коштів за виконавчим документом засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) установи банку.

Платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів, що надсилали в банк платника державні виконавці або податкові органи, банк повертає рекомендованим чи цінним листом безпосередньо їм. Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку після операційного часу, банк може виконувати в день їх надходження, якщо це визначено договором про розрахунково-касове обслуговування. За порушення цих термінів банк, який обслуговує платника, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Якщо платіжні вимоги надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника було недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються частково та повертаються в порядку, визначеному інструкцією. У разі відсутності коштів на рахунку платника для виконання розрахункових документів, що надійшли до банку протягом операційного часу, такі документи цього самого дня повертаються без виконання. Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього дня виконуються частково. Якщо на початок операційного дня на рахунку платника будуть відсутні кошти для виконання платіжних вимог, то такі документи цього дня повертаються. Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні додержується такий пріоритет: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Інші документи виконуються в порядку їх послідовного надходження. Розрахункові документи (платіжні вимоги, розрахункові чеки тощо), надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування, останній надсилає до банку платника в день їх надходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, - наступного робочого дня.

Терміни відсилання документів, передбачених договором про відкриття акредитива, визначаються цим договором. Списання коштів з рахунка платника здійснюється на підстав першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків), банк передає платнику. Умови (терміни, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій за рахунками клієнтів банку або прийняття документів на інкасо, визначаються в договорах про розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Банки самостійно визначають порядок формування та зберігання розрахункових документів, забезпечуючи їх сувору схоронність. Визначаючи терміни зберігання розрахункових документів, банки мають керуватися Переліком документів Національного банку, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням термінів зберігання. Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. У разі технічної можливості врахування коштів, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), банк може здійснювати платежі з їх рахунків з урахуванням цих сум, якщо це визначено в договорі про розрахунково-касове обслуговування. Факт списання коштів з рахунка платника документально оформляється меморіальним ордером при частковій оплаті розрахункових документів; документальному підтвердженні операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів (фізичних та юридичних осіб) внесених до каси банку коштів. Кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, він має повернути в терміни, встановлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі неповернення коштів неналежним одержувачем з будь-яких причин у зазначений термін їх повертають у судовому порядку. Банк, який обслуговує неналежного одержувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного одержувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. Уразі невиконання банком цієї вимоги одержувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, встановленому законом, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному чинним законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним одержувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному одержувачу (безпосередньо або через банк, який його обслуговує) про здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Банк, який обслуговує неналежного одержувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) одержувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом. У разі неповернення неналежним одержувачем коштів добровільно банк, з вини якого кошти цьому одержувачу зараховані не за призначенням, стягує їх у судовому порядку. Переказану неналежним одержувачем згідно з повідомленням суму коштів банк спрямовує на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним одержувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати у встановленому законом порядку сплати цим одержувачем пені у визначеному чинним законодавством розмірі. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, і неналежним одержувачем цих коштів вирішуються в судовому порядку. Банк, з вини якого кошти списано з рахунка неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному чинним законодавством розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність. Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунка платника без законних підстав або за ініціативою неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов розпорядження платника про здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється у судовому порядку. При цьому за списання коштів з рахунка платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність. Працівники банку, з вини яких здійснено помилковий переказ коштів, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

4. Види платіжних документів та форми безготівкових розрахунків підприємств

Відповідно до видів платіжних інструментів і порядку їх обороту розрізняють кілька форм безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, за акредитивами, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями, векселями. За кожною формою безготівкових розрахунків можуть застосовуватися кілька способів платежу. Кожний з них визначається порядком та умовами виконання підприємствами взаємних грошових зобов'язань. За цим критерієм розрізняють такі способи платежів: негайний, коли кожна поставка товарів оплачується негайно, і з відстроченням платежу, коли товар продається у кредит; за рахунок власних коштів платника з його поточного рахунка чи за рахунок банківського кредиту; попередній, коли кошти перераховуються одержувачу до відвантаження товарів; за кожною окремою поставкою чи за сукупністю поставок за певний час відповідно до договору (плановий платіж), пряме перерахування коштів чи залік взаємних вимог.

4.1 Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення - це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування зазначеної суми коштів з його рахунка на рахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями - це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов'язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов'язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами. За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюються платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі. Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунка платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунка платника будуть зараховані на кореспондентський рахунок банку платника і подальший їх рух здійснюється згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків. При застосуванні цієї форми розрахунків платник і одержувач коштів певною мірою ризикують. Ризики платника (покупця) пов'язані переважно з попередньою оплатою товарних операцій. У цьому разі у платника немає гарантії того, що продукція (послуги, роботи), будуть поставлені (надані, виконані) своєчасно й належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат через тривале вилучення з обороту коштів і надання постачальнику безвідсоткової позики.

Для одержувача грошей (продавець, кредитор) існують два види ризику. Перший із них пов'язаний із затриманням виписування платником платіжного доручення через відсутність коштів на поточному рахунку, неможливість одержання позики в банку, із суб'єктивних причин тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладенні договору. Другий вид ризику пов'язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням відповідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунковими палатами, РКЦ). Розрахунки платіжними дорученнями - досить проста, зручна, економічна форма, що забезпечує швидке здійснення платежу. Платник за власним бажанням може зазначати у платіжному дорученні дату валютування, якщо це передбачено в договорі про розрахунково-касове обслуговування банком цього платника, якщо порядок виконання таких платіжних доручень визначено договором між банками, що обслуговують платника і одержувача, а також якщо можливість зарахування коштів за такими платіжними дорученнями передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування одержувача.

Банк, який обслуговує одержувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок одержувача в операційний день, дата якого збігається з датою валютування. Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суми, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника в разі відсутності/недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком і платником.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках:

* за товарними й нетоварними платежами: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

* у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків передбачено законодавством або застережено в договорі;

* для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше терміну, встановленого чинним законодавством;

* для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, відкриті в банках;

* для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів;

* в інших випадках відповідно до укладених договорів.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних і депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті. Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Платник та одержувач у договорах між собою можуть встановлювати додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в реквізиті “Призначення платежу”. Посилання на суму податку на додану вартість платник робить у випадках, передбачених чинним законодавством. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками. У реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу” (залежно від конкретного випадку) зазначається таке:

* під час розрахунків за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) - назва товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

* якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата та назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

* при перерахуванні коштів за актом звіряння взаємної заборгованості - назва товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дата і номер чинного акта звіряння та дата, за станом на яку її здійснено;

* у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, дата виплати заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть зазначатися інші необхідні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або що вони (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) перераховуються пропорційно до суми виплаченої заробітної плати. Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе платник.

Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, або з документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит “Дата виконання”, або оригінал листа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним переплати. У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей договір має визначати також правила заповнення платником таких доручень та умови їх приймання та виконання банком. Платіжне доручення в довільній формі обов'язково має містити всі реквізити платіжного доручення і вказівки платника щодо порядку виконання банком цього платіжного доручення. Платіжні доручення в довільній формі застосовуються при розрахунках у разі:

* періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;

* перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

* інших випадків відповідно до чинного законодавства або до укладених договорів.

Платіжне доручення в довільній формі складається не менш як удвох примірниках: перший примірник залишається в банку платника, другий - з позначкою банку про дату надходження та засвідчений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку повертається платнику. Якщо для виконання платіжного доручення в довільній формі потрібно скласти меморіальний ордер, то відповідно до цього доручення та на його підставі відповідальний виконавець банку оформляє (не менш як у двох примірниках) меморіальний ордер, у реквізиті “Призначення платежу” якого зазначається номер і дата цього платіжного доручення в довільній формі та надається інформація (що має бути зрозумілою для одержувача коштів) про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

4.2 Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій:

1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;

2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити зазначені документи і перерахувати кошти продавцю.

Це не дуже поширена форма розрахунків. Зазвичай вона застосовується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані документи на предмет дотримання продавцем умов договору і, якщо погоджується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку безпосередньо у вимозі-дорученні.

Оформлення платником вимоги-доручення і подання його до банку здійснюється в порядку та в терміни, встановлені для звичайних платіжних доручень. Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів після виписування і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, про це він має повідомити безпосередньо одержувача в порядку та в терміни, зазначені в договорі, і вказати причини відмови. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхню частину вимоги-доручення оформляє одержувач коштів і передає безпосередньо платнику не менш як у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, який його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо зазначена платником сума перевищує суму, що є на рахунку платника. Причини несплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

5. Розрахунки підприємств із застосуванням розрахункових чеків

Чек - це письмове розпорядження власника поточного рахунка (чекодавця) банку, в якому рахунок відкрито (банку-емітента), виплатити зазначену суму грошей пред'явникові чека (чекодержателю). Чеки, що застосовуються для безготівкових платежів, називаються розрахунковими. Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно використовувати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розрахунків розвинена слабо порівняно із західними країнами, у багатьох з яких чек є одним із основних платіжних інструментів. Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України чеки можуть використовуватися в розрахунках між юридичними особами та між фізичними і юридичними особами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Розрахункові чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банк нотно - монетним двором Національного банку на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Розрахункові чеки брошуруються в чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок. Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки чеками” відповідних балансових рахунків (далі - аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”) у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”. Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця. Термін дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного терміну, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Термін дії невикористаної чекової книжки може бути подовжено за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами). Не дозволяється вносити в розрахунковий чек виправлення та використовувати замість підпису факсиміле. Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування розрахункового чека не враховується). Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлено документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Забороняється власникові передавати розрахунковий чек або чекову книжку будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а підписувати незаповнені бланки розрахункового чека і проставляти на них відбиток печатки. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Розрахункові чеки на пред'явника не видаються. Підприємствам не дозволяється обмінювати розрахунковий чек на готівку та отримувати здачу із суми чека готівкою.

Фізичні особи можуть обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше 20 % суми цього чека). Власник розрахункового чека повертає невикористаний розрахунковий чек до банку-емітента для зарахування суми на свій рахунок або для обміну його на готівку. Повернути чекову книжку з невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”, на свій поточний рахунок. Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги). При цьому він переписує залишок ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець виписаного і зазначає новий залишок ліміту.

Висновки

В даній курсовій роботі розкрито суть безготівкових міжгосподарських розрахунків, що формують переважну частину грошового обігу, реалізують наймасовіші відносини між економічними агентами не фінансового сектору ринку. Розкрито процес організації безготівкових розрахунків підприємств. Показані загальні правила документообороту підприємств, зокрема, відображено як складаються розрахункові документи , форми яких визначено Інструкцією Національного банку. Описані основні види платіжних документів та форми безготівкових розрахунків підприємств , а саме: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки.