Державні доходи як економічна категорія

Размещено на http://allbest.ru

1. Державні доходи як економічна категорія

1.1 Схема утворення доходів суб'єктів економічних відносин

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави.

Державні доходи - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, залучення яких передбачено законодавством України. Державні доходи виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування загальнодержавних фондів грошових ресурсів.

Об'єктом цих відносин є валовий внутрішній продукт, а суб'єктами - держава, з одного боку, та підприємства й організації, населення - з другого.

Основним джерелом формування доходів є валовий внутрішній продукт. Також джерелом формування доходів держави інколи є національне багатство, а саме: доходи від приватизації державної й муніципальної власності, від продажу золотовалютного запасу, природних ресурсів та інших національних цінностей.

1.2 Класифікація державних доходів

Доходи Державного бюджету України класифікуються за методами залучення коштів:

1) податкові надходження: податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;- збори за спеціальне використання природних ресурсів;- внутрішні податки на товари й послуги;- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;- інші податки.

2) неподаткові надходження: - доходів від власності та підприємницької діяльності (рентна плата за нафту і газ власного видобутку, плата за транзит нафти і газу територією України, дивіденди на акції господарських товариств, які є у державній власності.); - адміністративних зборів та платежів, доходів від некомерційного й побічного продажу (плату за оренду державного майна, державне мито та митні збори.); - надходжень від штрафів та інших фінансових санкцій (за порушення правил пожежної безпеки, а також суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну д-ві або п/п); - інших неподаткових надходжень (додаткові збори на виплату пенсій, збори з операцій купівлі-продажу валюти, кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки тощо).

3) доходи від операцій із капіталом: - надходження від продажу основного капіталу;- надходження від реалізації державних запасів товарів; - надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

4) офіційні трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. До них належать дотації, субвенції та субсидії.

Дотація - трансферт, який передається з одного рівня бюджету іншому на безповоротній і безоплатній основі і який не має цільового призначення. Субвенція - це міжбюджетний трансферт, що має цільовий характер і призначається на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субсидія - трансферт, який передається з одного рівня бюджету іншому на безповоротній і безоплатній основі, який має цільове призначення і в повному обсязі відшкодовує передбачені бюджетні призначення.

5) цільові фонди - це сукупність грошових фондів, що формуються з цільових джерел і використовуються на фінансування відповідних державних видатків. Вони перебувають в розпорядженні держави та місцевих органів влади. До державних цільових фондів належать:- Пенсійний фонд; - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - Фонд соціального захисту інвалідів; - Державний дорожній фонд України; - Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та інші.

2. Економічна суть державних видатків

2.1. Державні видатки

Державні видатки - це обсяг коштів, що витрачається державою в процесі виконання ЇЇ функцій. Відповідно до рівня розміщення державних видатків їх поділяють на централізовані та децентралізовані. З урахуванням впливу державних видатків на процеси розширеного відтворення їх поділяють на поточні видатки та видатки розвитку.

Поточні видатки - це видатки бюджету на соціальний та економічний розвиток держави, фінансування заходів соціального захисту населення та інші видатки, які не передбачені у видатках розвитку. Поточні видатки забезпечують державне споживання (купівля товарів та послуг), передбачені законодавчо виплати населенню, перекази за кордон, державні субсидії, дотації, субвенції (трансферти) тощо.

Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови національної економіки та інші видатки, пов'язані із розширеним відтворенням.

2.2 Категорії державних видатків

Державні видатки з позиції використання державних фінансів умовно можна поділити на дві категорії: державне фінансування та державне споживання.

Державне фінансування передбачає процес перерозподілу акумульованих у зведеному бюджеті коштів. Державні видатки у контексті державного фінансування здійснюють відшкодування з бюджету життєво необхідних суспільних витрат у вигляді відповідних послуг держави (наприклад, частина зібраних коштів від податкових надходжень, отриманих від фізичних осіб, використовується на фінансування освіти, науки, охорони здоров'я тощо).

Державне споживання - це використання коштів бюджету держави на утримання владних структур (апарату Кабінету Міністрів, Президента, ВРУ, правоохоронних органів, збройних сил тощо), які необхідні для управління країною, оборони та забезпечення в ній правопорядку.

За формами фінансування розрізняють такі державні видатки:- державні інвестиції;- державні трансферти (субсидії, субвенції, дотації);- державні кредити;- кошторисне фінансування.

Види ДВ:

1. За фондами фінансових ресурсів: - загальний фонд - видатки, пов'язані з фінансуванням діючої мережі установ, закладів, соціальних програм;

- спеціальний фонд -- видатки, пов'язані з окремими заходами, програмами.

2. За роллю в розвитку національної економіки:- розвиток виробництва - фінансування окремих програм промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, зв'язку тощо; розвиток сфери суспільних послуг - фінансування науки, культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення.

3. За суспільним призначенням:- економічний розвиток;- соціально-культурні заходи;- наука і освіта;- обороноздатність країни;- правоохоронна діяльність;- управління;- зовнішньоекономічна діяльність;- обслуговування державного боргу.

4. За цільовим призначенням:- заробітна плата бюджетним установам;

- нарахування на заробітну плату;- господарські витрати;- поточний та капітальний ремонт;- дотації тощо.

3. Фінансові ресурси

3.1 Фінансові ресурси підприємства

Фінансові ресурси підприємства - це кошти, що перебувають в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок внутрішніх (статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток) і зовнішніх (отримані кредити; пайові й інші внески; кошти, мобілізовані на фінансовому ринку) джерел.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:

- статутний фонд (капітал);o додатково вкладений капітал;o резервний капітал;o централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;.

- нерозподілений прибуток;o амортизаційні відрахування;

- забезпечення поточних витрат і платежів;

- кредити банків;o відстрочені податкові зобов'язання;o кредиторська заборгованість усіх видів.

Фінансові ресурси підприємств класифікують за основними ознаками:

- за джерелами формування - власні та залучені;

- за етапами формування - початкові - з якими п/п розпоч свою д-сть (статут кап, пайов капіт); набуті - які виникли у процесі госп д-сті п/п (ЧП, АВ, дотації, субсидії, субвенції);

- за формою реалізації - матеріальні - які вкладені в основні засоби, незав в-цтво; нематеріальні - які вклад в нема тер активи; фінансові - вклад в фінан. активи.

3.2 Власні фінансові ресурси

Власні фінансові ресурси - це грошові кошти, отримані в процесі фін-господ д-сті.

1. Під час формування статутного капіталу: - внески засновників у статутний капітал.

2. За рахунок власних фінансових ресурсів: - доходи: валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності;прибуток від іншої операційної діяльності;прибуток від фінансових операцій;прибуток від додаткової діяльності і надзвичайних ситуацій;надходження:амортизаційні відрахування;цільові надходження;стійкі пасиви;цільові внески членів трудового колективу;інші види надходжень (спонсорська допомога).

3. Шляхом мобілізації на фінансовому ринку:надходження коштів від емісії акцій, облігацій і інших видів цінних паперів;кредитні інвестиції.

4. У порядку розподілу коштів: фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій;страхові відрахування;бюджетні субсидії.

3.3 Фінансово-грошові відносини і взаємозв'язок між фінансами і грошима

Фінансові відносини є органічною складовою економічних відносин, яка виражає взаємодію і зв'язки у грошовій формі між суб'єктами економічної системи на різних рівнях.

Насамперед виокремлюють три категорії економічних суб'єктів: держава; підприємства і підприємці; населення (надалі, коли йтиметься про підприємців, матимемо на увазі й підприємства, що функціонують на підприємницьких засадах).

Між ними і всередині них розвиваються фінансові зв'язки, що виявляються як фінансово-грошові потоки.

Державними фінансами вважаються кошти, якими в Україні розпоряджаються державні, республіканські (Автономна Республіка Крим) та місцеві органи.

Фінанси підприємств і підприємців використовуються для виробничо-підприємницької господарської діяльності. Фінанси населення -- це особисті кошти сім'ї та окремих громадян.

4. Державні фінанси у фінансовій системі України

4.1 Ланки, що формують с-му ДФ

Державні фінанси -- це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

1. Зведений БУ; 2. Фінанси держ сектору економ; 3. Централ і децентрал цільові фонди; 4. Державний кредит; 4. Страхові і резервні держ фонди.

4.2. Функції державних фінансів

Функції ДФ: розподільча - полягає в розподілі і перероз ВВП внаслідок яких форм первинний дохід у з-ох суб'єктів: 1. громадян - ЗП, 2. у п/п - прибуток і амортиз, 3. у д-ви - доходи бюджету.

Контрольна - породжена їх розподільчою природою, здатністю кількісно відображу економ процеси, які виник при розпад і перерозпод ВВП.

5. Фінансова політика

Фінансова політика -- це сукупність фінансових (розподільчих і пере розподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фінансова політика -- це частина економічної політики. Головним завданням фінансової політики є забезпечення реалізації тої чи іншої державної програми відповідними фінансовими ресурсами.

Проявляється фінансова політика у:

-- фінансовому законодавстві;

-- в системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів (найважливішими з яких є податки);

-- в перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями діяльності, регіонами країни;

-- в структурі доходів і видатків бюджетів та ін. Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:-- врахування дії економічних законів розвитку суспільства;-- вивчення та використання досвіду попередніх етапів господарського будівництва;-- врахування специфіки сучасних умов, зміни у зовнішній та внутрішній політиці;-- комплексність у розробці заходів, пов'язаних із вдосконаленням фінансових відносин.

В залежності від характеру заходів і часу, на які вони розраховані, розрізняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.

Фінансова стратегія -- це основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань і відповідно їх фінансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції і спаду виробництва.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає у зміні форм організації фінансових відносин. Яскравим прикладом фінансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

За способом реалізації фінансова політика буває двох типів:

ь дискреційна фінансова політика - це це політика, що проводиться безпосередньо урядом країни і здійснюється за допомогою органів системи управління фінансами. Такий тип фінансової Політики недостатньо враховує можливості фінансового регулювання.

ь недискреційна фінансова політика - здатність податкової системи до самостійної стабілізації. Тобто, вона повинна мати такі особливості, які дозволять їй - регулювати фінансово-економічну діяльність в країні без безпосереднього втручання будь-яких органів управління.

6. Фінансові методи управління ДФ

Вплив на фінансові відносини здійснюється за допомогою спеціальних методів:

- фінансового прогнозування - це передбачення ймовірного фінансового стану держави, галузі, підприємства, обґрунтування показників фінансових планів.

Прогнози можуть бути середньостроковими (5-10 років) і довгостроковими (більше 10 років).

Розрахунок прогнозних показників та визначення рівня фінансового становища в майбутньому здійснюється в декілька етапів:

І. Складення аналітичного балансу

ІІ. Виділення впливових факторів

ІІІ. Вихід на розрахункові величини факторів. Мета фінансового прогнозування - є визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів, джерел їх формування, напрямки їх використання на період, що прогнозується.

- фінансового планування - фінансові відносини і фінансові ресурси, які знаходять своє кількісне відображення в плані. Рух коштів конкретного грошового фонду виражається і закріплюється у відповідних фінансових планах.

Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетному плану, в якому відображається рух бюджетного фонду, форми та методи його утворення і використання, структура доходів і видатків.

- фінансового регулювання

- фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль -- комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених законодавством України, з метою упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства.

Суб'єкт державного фінансового контролю -- орган, його підрозділ чи їх службові особи, які відповідно до законодавства уповноважені на здійснення державного фінансового контролю і прийняття управлінських рішень щодо притягнення до адміністративної та фінансової відповідальності порушників фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства ...

Метою державного фінансового контролю є виявлення відхилень від прийнятих норм та стандартів, порушень принципів законності, ефективності і економії витрачання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити коригувальних заходів, а в окремих випадках -- притягти винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення подібних порушень у майбутньому.

Основними принципами організації державного фінансового контролю є:

ь узгодженість та плановість дій суб'єктів державного фінансового контролю;

ь функціональна, організаційна, персональна та фінансова незалежність суб'єктів державного фінансового контролю від підконтрольних об'єктів;

ь неупередженість і об'єктивність у процесі здійснення державного фінансового контролю;

ь невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, за винятком випадків, передбачених цим Законом та фінансовим законодавством, в тому числі бюджетним;

ь відповідальність за достовірність результатів здійснення фінансового контролю;

ь системність, плановість і періодичність у контрольній діяльності суб'єктів державного фінансового контролю;

ь відкритість і прозорість фінансового контролю, за винятком необхідності дотримання режиму спеціальних обмежень, у тому числі, нерозголошення комерційної, державної та інших таємниць, відповідно до законодавства України; дотримання норм професійної етики.

7. Фінансовий механізм ДФ

Фінансовий механізм -- сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства. У рамках фінансового механізму виділяють його основні складові, а саме: джерела фінансового забезпечення та модель фінансового регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:

- бюджетне фінансування, що здійснюється на безповоротній основі за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів;

- кредитування, яке здійснюється за рахунок мобілізації тимчасово-вільних коштів на основі принципів забезпеченості, платності, поверненості, цільового призначення;

- самофінансування, засноване на використанні власних ресурсів для забезпечення розвитку суб'єктів підприємницької діяльності.

Фінансове регулювання використовує сальдовий та нормативний методи. В основу сальдового методу покладено такий показник як різниця між надходженнями коштів та їх витратами за певний проміжок часу. В нормативному методі основою є норма - емпірично встановлений показник витрачання того, чи іншого ресурсу. На основі цих методів здійснюється фінансове планування, фінансове оперативне управління, фінансовий контроль.

Директивний фінансовий механізм розробляється для фінансових відносин, у яких держава бере участь безпосеред­ньо. До нього, як правило, входять податки, державний кре­дит, витрати бюджету, бюджетне фінансування, організація бюд­жетного устрою і бюджетного процесу, фінансове планування. У цьому разі держава детально розробляє обов'язкову для всіх учасників систему організації фінансових відносин. У багатьох випадках директивний фінансовий механізм може поширюва­тися на фінансові відносини, у яких держава не бере участі. До таких відносин належать ті, які мають велике значення для реалізації усієї фінансової політики (наприклад, ринок корпо­ративних цінних паперів.

Регулюючий фінансовий механізм розробляється для конкрет­ного сегмента фінансових відносин, який прямо не зачіпає інте­ресів держави. Такого роду фінансовий механізм характерний організації фінансових відносин на приватних підприємствах.

Фінансові інструменти - певний спосіб фінансування, який реалізується як певний договір, в якому зазначені юридичні вимоги, захищені законом, з боку одного учасника і зобов'язання з боку іншого учасника, або як визначені законом взаємовідносини держави і інших суб'єктів економіки. На рівні держави такими інструментами є податки, субсидії, трансферти тощо, на рівні підприємств - фінансові інструменти грошового ринку: депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні векселі, зворотні вимоги про викуп цінних паперів тощо.

Важелі - конкретні форми розподілу і перерозподілу ВВП, встановлюють порядок фінансування, кредитування та інвестування.

Фінансові стимули - це рівень заробітної плати, доходів працівників, матеріальні допомоги, премії, пенсії, стипендії, надання різних пільг, зокрема - податкових пільг, податкових канікул, списання податкової заборгованості.

Фінансові санкції охоплюють штрафи і пеню. Штрафи - це ступінь матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил, накладаються, як правило, у твердій грошовій сумі. Пеню накладають при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховують за кожен день прострочення платежу, встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу.

8. Органи управління ДФ

Президент - створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

ВРУ - приймає закони, в тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики. Вона утворює постійно діючий орган контролю Рахункову палату, яка підпорядковується і є підзвітною ВР.

Рахункова палата - здійснює контроль за виконанням законів України та постанов ВР, виконанням ДБУ, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується використання коштів ДБУ; здійснює за дорученням ВР та її комітетів контрольні функції в межах своєї компетенції; контролює ефективність управління коштами ДБУ ДКУ; контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади; контролює виконання рішень ВР про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у ДБУ; контролює касове виконання ДБУ НБУ та уповноваженими банками; перевіряє кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю ВРУ та ін.

КМУ - забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про ДБУ і забезпечує виконання затвердженого ВРУ ДБУ, надає ВРУ звіт про його виконання.

МФУ - підпорядкований КМУ, забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики. Спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Основними завданнями Мінфіну України є: розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики; здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку; розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу; розроблення проекту ДБУ та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання ДБУ, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання ДБУ та зведеного бюджету України;

МДіЗ - розробляє проекти законів України, проекти актів Президента України, КМУ та вносить їх у встановленому порядку на розгляд КМУ з урахуванням практики застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Міндоходів України; розробляє та затверджує порядки, інструкції, положення, форми розрахунків, звітів, декларацій, інших документів з питань, що належать до компетенції Міндоходів України; розробляє пропозиції допроектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, з питань, що належать до компетенції Міндоходів України; визначає єдині методологічні засади складення звітності з податків і зборів, звітності з єдиного внеску та інших питань, що належать до компетенції Міндоходів України; здійснює адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску; контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску.

ДФІ - здійснює контроль за:виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;усуненням виявлених недоліків і порушень;забезпечує участь представників Держфінінспекції України в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу;вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування;готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущення недоліків і порушень;

Державне казначейство створене з метою ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі бюджету і фінансів:-- самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;-- самостійно розпоряжаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання;-- використовують вільні бюджетні кошти, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів;-- органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти, які використовуються ними самостійно і знаходяться на спеціальних рахунках в установах банків;-- мають право встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян можуть запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування;-- запроваджують відповідно до законодавства місцеві податки і збори та обов'язкові платежі;-- можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах;

9. Економічний зміст бюджетних відносин

Термін поход від старонорманського, що означ «шкіряний мішок» 1781 р. - поява 1 бюджету, який містив дані про доходи і витрати Франції за декілька років.

Бюджет - це економ категорія, що відображу грошові відносини, які виникли між д-вою з одного боку і юрид і фіз. Особами з іншого з приводу створення централіз фонду грошов коштів д-ви та його використ на розширене відтворення, задоволення загально суспільних потреб, виконання д-вою своїх функцій і завдань.

Згідно БК Бюджет - це план формув і викорис фінан ресурсів для забезпеч завдань і функцій, які поклад на органи держав влади, органи влади АРК та місц само вряд протягом бюджет періоду.

Ознаки бюджет відносин:

1. Перерозпод харак- бюджет виконує ф-ію перерозпод ВВП між регіонами, галузями, верствами населення. Моделі: америк (25-30%), європ (30-40%), скандинав (50-60%);

2. Всеохоп харак - ними охоплені всі юрид і фізик особи

3. Законод регулюв здій в 3 напрямках: загальний - БКУ; законами - всі дох і видатки; ЗУ «Про ДБУ».

10. Теоретичні основи бюджетного устрою

Бюджетний устрій -- організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України на таких задачах:

1. виділення видів бюджетів;

2. встанов принцип побудови бюдж с-ми;

3. розмежув доходів і видатків між ланками бюдж с-ми;

4. визнач характеру і форми взаємо від між бюджет.

Принцип єдності бюджету означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип збалансованості витрати повинні відповід обсягу надходж.

Принцип самостійності- д-ва коштами ДБУ не несе відповід за бюдж зобовяз органів АРК та органів місц самоврядув.

Принцип обґрунтованості - бюджет форм на реалісти макропоказ економ і соц розвитку країни.

Принцип ефективності та результативності - усі учасники мають прагнути досягнення цілей.

Принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між держ та місцев бюдж.

Принцип цільов викор бюдж коштів.

Принцип справед і неупере - справед розподіл суп багатства між громад і теретор громад.

Принцип публічності та прозорості - інформув громад з питань склад, розгул, затвердж, викон ДБ та МБ.

Зведеними (консолідованими) бюджетами в Україні є: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим; бюджети областей; бюджети районів; бюджети міст, які мають районний поділ.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

11. Функції учасників бюджет процесу

Законодавчі (представницькі) органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування:- розглядають і затверджують бюджети і звіти про їх виконання;- здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджетів;- формують і визначають правовий статус органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи.

Виконавчі органи державної влади, органи місцевого самоврядування:- здійснюють складання бюджету;- вносять проект бюджету з необхідними документами і матеріалами на затвердження законодавчого (представницького) органу влади (органа місцевого самоврядування);- організовують виконання бюджету, подають звіт про його виконання на затвердження законодавчих органів;- здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджету.

Органом грошово-кредитного регулювання є Національний банк

Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Основними учасниками бюджетного процесу в Україні є:

1. Президент України:- підписує Закон України Про Державний бюджет України на бюджетний рік;- у разі незгоди із Законом України Про Державний бюджет, прийнятий Верховною радою, накладає вето;- вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.

2. Верховна Рада України:- розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;- приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики;- розглядає проект бюджету в трьох читаннях;- схвалює Закон України про Державний бюджет України;- розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

3. Рахункова палата:- здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету;- готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, - про виконання Державного бюджету.

4. Кабінет Міністрів України:

- подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;- розробляє проект Закону про Державний бюджет;- забезпечує виконання Державного бюджету України та подає річний звіт про його виконання Верховній раді.

5. Міністерство фінансів:- погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань;- розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів та проводить їх аналіз;- подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України та доопрацьовує його після першого та другого читання;- здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу;- Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України.- здійснює прогнозування та аналіз доходів протягом поточного бюджетного року; Забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

МДіЗУ - розробляє проекти законів України, проекти актів Президента України, КМУ та вносить їх у встановленому порядку на розгляд КМУ з урахуванням практики застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Міндоходів України; розробляє та затверджує порядки, інструкції, положення, форми розрахунків, звітів, декларацій, інших документів з питань, що належать до компетенції Міндоходів України; розробляє пропозиції допроектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, з питань, що належать до компетенції Міндоходів України; визначає єдині методологічні засади складення звітності з податків і зборів, звітності з єдиного внеску та інших питань, що належать до компетенції Міндоходів України; здійснює адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску; контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску.

Державне казначейство:Визначає (за погодженням із Міністерством фінансів) єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави.

Здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів.Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів.

Здійснює безспірне списання коштів з рахунків згідно з порядком, установленим Бюджетним кодексом та іншими юридичними актами.

державний доход капітал економіка

12. Основи організації бюджетного процесу

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний процес в Україні визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом та іншими законодавчими та нормативними актами.

Бюджетний кодекс визначає чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит, проводиться економічний аналіз та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

- постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;- оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;- інформування керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки, проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

- на підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органові;

- головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня та контролюють хід виконання кошторисів. Після отрим коштів із бюдж на свої рах ГР перерах на поточ рах підвідом п/п, організ, закладів.

Бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди;

Бюджетні запити готуються головними розпорядниками бюджетних коштів та є первинними документами, на основі яких складається проект місцевого та/або державного бюджету. Новацією в Кодексі є можливість включення до бюджетних запитів показників за бюджетними програмами, які забезпечуються протягом декількох років реалізації інвестиційних проектів. Єдиною умовою є схвалення такого проекту в установленому законом порядку та розрахунку обсягу втрат і вигід від реалізації інвестиційних проектів.

Процес складання бюджетного запиту регламентується ст. 35, 36, ч. 5 ст. 75 Кодексу.

13. Доходи державного бюджету

Доходи Державного бюджету -- це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету -- від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні -- державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Державний бюджет включає дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд.

Доходи загального фонду Державного бюджету призначені для фінансування загальних видатків і не мають визначеного спрямуван­ня на конкретну мету. Водночас доходи спеціального фонду держав­ного бюджету включають доходи, призначені на забезпечення фінан­совими ресурсами передбаченої мети.

До доходів загального фонду Державного бюджету зараховуються такі надходження:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) ввізне мито;

4) податок з доходів фізичних осіб,

5) платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державно­го значення;

6) збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодер­жавного значення та збір за користування водами для потреб гідрое­нергетики і водного транспорту;

7) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

8) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконав­чої влади;

9) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до Державного бюджету;

10) адміністративні штрафи та інші грошові стягнення,

11) податок на прибуток підприємств

12) надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

13) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарсь­ких товариств, які є у державній власності, крім підприємств палив­но-енергетичного комплексу;

14) рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;

15) рентна плата за транзитне транспортування природного газу 21) митні збори;

16) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через дер­жавний кордон України;

17) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

18) інші доходи, що зараховуються до загального фонду Держав­ного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

14.Спеціальний фонд Державного бюджету

До джерел формування доходів спеціального фонду Державного бюджету належать:

1) 80 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні та із вве­зених в Україну нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Дер­жавного бюджету;

3) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

4) відсотки за користування державним пільговим кредитом, на­даним індивідуальним сільським забудовникам;

5) відсотки за користування пільговим довгостроковим держав­ним кредитом, наданим молодим сімґям та одиноким молодим грома­дянам на будівництво (реконструкцію) житла;

6) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової й спеціальної техніки,

7) рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;

8) відрахування від плати за транзит природного газу через тери­торію України;

9) надходження до страхового фонду безпеки авіації;

10) збори на обовґязкове пенсійне страхування

11) надходження від реалізації матеріальних цінностей державно­го резерву;

12) надходження від секретаріату ООН за участь українського кон­тингенту в миротворчих операціях;

13) надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

15) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

16) кошти, що надійдуть у рахунок відшкодування втрат сільсько­господарського і лісогосподарського виробництва;

17)дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) підпри­ємств і господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, які є у державній власності;

18) зарубіжні гранти;

19) інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету згідно із законодавством.

15. Методологічні основи збалансованості ДБ

Бюджетний дефіцит -- це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явиш в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці.

Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін э економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.

1. Залежно від виду бюджету розрізняють:- дефіцит державного бюджету;- дефіцит місцевого бюджету.

2. Відповідно до фондів, які формуються у складі бюджету, розрізняють:- дефіцит загального фонду бюджету;- дефіцит спеціального фонду бюджету. Вітчизняне законодавство вимагає, щоб спеціальний фонд бюджету був збалансованим. Це зумовлено тим, що кошти, які надходять до нього, мають заздалегідь визначене цільове призначення і повинні витрачатися в межах цих надходжень лише на передбачені цілі.

Крім того, бюджетний фонд може бути розділений на поточний бюджет і бюджет розвитку, відповідно розрізняють:- дефіцит поточного бюджету. Загальною вимогою є балансування поточного бюджету. Його бездефіцитність свідчить про фінансово відповідальну поведінку уряду, про те, що він здійснює свою поточну діяльність у межах отриманих доходів. - дефіцит бюджету розвитку. Зазвичай цей бюджет призначений насамперед для фінансування державних капіталовкладень. Джерелами бюджетних ресурсів є головним чином державні позики. Інакше кажучи, бюджет розвитку фактично завжди є дефіцитним.

3. Відомий американський економіст У. Хеллер розробив концепцію активного й пасивного бюджетного дефіциту. Цей поділ залежить від характеру виникнення дефіциту:- активний дефіцит виникає тоді, коли уряд через збільшення видатків бюджету стимулює сукупний попит. - пасивний дефіцит - це дефіцит, що виникає як наслідок економічного спаду, зниження виробництва та зайнятості і призводить до зменшення бюджетних доходів.

4. Залежно від урахування дефіциту в процесі бюджетного планування можна виокремити:- запланований бюджетний дефіцит (або очікуваний). Запланований бюджетний дефіцит щорічно затверджується парламентом у законі про державний бюджет. - фактичний бюджетний дефіцит. Його розмір отримують за даними звітів про виконання бюджету.

5. За терміном дії можна говорити про:- тимчасовий бюджетний дефіцит. Він виникає не регулярно - з року в рік, а лише в окремі періоди несприятливої соціально-економічної кон'юнктури. Це явище не є типовим для бюджетної практики;- постійний (хронічний) бюджетний дефіцит.

6. За формою прояву бюджетного дефіциту розрізняють:- відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, який офіційно відображений у щорічному законі про бюджет, звітності про виконання бюджету та в бюджетній статистиці. Його розмір може бути як плановим, так і фактичним;- прихований бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає через несвоєчасне фінансування запланованих у бюджеті призначень унаслідок недоотримання запланованих доходів.

7. Залежно від зв'язку з державним боргом у теорії і на практиці виокремлюють:- первинний дефіцит - це дефіцит, при розрахунку якого з видатків виключено витрати на сплату процентів за державним боргом. - операційний дефіцит - це первинний дефіцит, у розрахунку якого процентні платежі за державним боргом скориговані на темпи інфляції.

Джерела фінансування дефіциту поділяють на:* внутрішні (їх надають інші органи державного управління; центральний банк; депозитні та недепозитні фінансові установи; нефінансові установи; домогосподарства);* зовнішні (їх надають органи державного управління; міжнародні організації; фінансові установи, що не є міжнародними організаціями; інші нерезиденти);

* інші (у випадку касового виконання бюджету фінансування дефіциту бюджету може здійснюватись за рахунок касових залишків утворених в минулому році; надходжень від приватизації тощо).

Секвестр бюджету - спеціальний механізм, який полягає в пропорційному зниженні витрат на 5, 10% і так далі щомісячно по усіх (окрім захищених) статтях бюджету протягом поточного фінансового року, що залишився, та вводиться у випадках, коли при виконанні бюджету перевищений встановлений рівень бюджетного дефіциту або скоротилися надходження до бюджету, внаслідок чого стає неможливим фінансування видатків, передбачених у бюджеті.

16. Структура доходів місцевих бюджетів

Місцевий бюджет - це форма впливу місцевого самоврядування на економ і соц процеси в д-ві.

У дохідній частині МБ окремо виділ доходи делегованих повноважень орг викон влади. Відпов до цього дох поділ на : власні (визначені законод і зберіг на відпов теретор); закріплені (загальнодерж п-ки і збори та платеж, які зарах. у певні види бюджетів безстроковій або на довго строк основі).

Особливістю формув МБ є те що для територіальних громад розрах кошик закріплених доходів та кошик власних доходів.

До кошика власних доходів: місцеві п-ки і збори; передані доходи із ДБ і неврахов при розрах міжбюдж трансфертів. Зарахов надходж від: ПДФО; збору за спец викорис лісов ресурсів; платежі за користав надрами; плати за користав ін прир рес; за ліцензії; плата за ліцензію на в-тво етилового спирту; за право на експорт і імпорт спиртними напитками; плата за провед держ реєстрац юрид осіб; плата за лі ценз за тютюн вироби та спиртні напої; платежі держ мита.

Власні доходи формуються за рахун платежів і п-ків: З за спец викор лісов ресур держ знач; збір за водокористув; плата за корис надрами загальнодерж знач; плата за ліцензії (7 видів); плата за викорис ін природ ресурсів; плата за оренду ставків; час п-ку на прибуток.

До кошика закріплених доходів: фіксований п-к на доходи від п/п д-сті; частина чист п-ку комун п/п, що вилуч до бюджету; п-к на прибут комун в-сті; плата за держ реєстр, крім суб'єкт п/п д-сті; плата за оренду комун та ін майна; надх сум % за користав тим час вільних коштів МБ;

17. Державний кредит як метод мобілізації коштів до ДБ

Реальним джерелом погашення кредиту та відсотків є податки. Саме з цієї причини державний кредит порівнюють з податками, взятими наперед, авансом. Але між податками та позиками існують суттєві відмінності: -- податок - це дохід держави, а позика підлягає поверненню; -- позика обумовлює додаткові витрати, наприклад сплату відсотків. У податку цей елемент відсутній; -- позика на відміну від податку має добровільний характер.

...