Аналіз фінансової стійкості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна суть фінансової стійкості

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

У зв'язку із загостренням фінансових проблем на багатьох підприємствах країни значна увага повинна приділятися моніторингу фінансової стійкості, який передбачає забезпечення механізму постійного спостереження за рівнем фінансової стійкості в умовах нестабільного функціонування сучасного підприємства.

Метою розробки системи моніторингу фінансової стійкості є своєчасне виявлення величини та причин зниження її рівня, пов'язаного з погіршенням фінансового стану підприємства, а також розробка та прогнозування заходів щодо коригування певних напрямків фінансово-господарської діяльності з метою нормалізації та підвищення фінансової стійкості суб'єкта господарювання. Слід зазначити, що підходи виявлення та оцінки кризового розвитку підприємства та застосування заходів щодо його фінансової стабілізації залежить від розуміння сутності питання та визначених завдань дослідження.

В економічній літературі щодо трактування сутності фінансової стійкості не існує єдиної думки. Так, під фінансовою стійкістю підприємства розуміють характеристику стану фінансових ресурсів підприємства та результативність їх розміщення; ступінь залежності підприємств від залучених джерел фінансування; результат діяльності; стан рахунків підприємства, які гарантують його платоспроможність; ліквідність; прибутковість та кредитоспроможність. У кожного науковця свій підхід до визначення сутності фінансової стійкості (табл. 1.1;).

Таблиця 1.1

Методичні підходи щодо трактування поняття «фінансова стійкість»

№	Автор	Визначення
1.	Подольська В. О. [1], Яріш О. В. [2]	Фінансова стійкість - це здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов'язаннями і нарощувати економічний потенціал, результат його поточного, інвестиційного, фінансового розвитку.
2.	Білик М. С. [3], Шелудько В. М. [4]	Фінансова стійкість - це забезпеченість активів підприємства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів.
3.	Цал-Цалко Ю. С. [5]	Фінансова стійкість - це стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність.
4.	Філімоненков О. С. [6]	Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне.
5.	Савицька Г. В. [7]	Фінансова стійкість - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.
6.	Ізмайлова К. В. [8]	Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
7.	Лахтіонова Л. А. [9]	Фінансова стійкість - це динамічна інтегральна характеристика здатності системи трансформації ресурсів і ризиків повноцінно (з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.
8.	Мамонтова Н. А. [10]	Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення й оновлення виробництва.

На мою думку найконкретнішу відповідь дає Мамонтова Н. А., яка стверджує, що фінансова стійкість - це такий стан підприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення й оновлення виробництва, оскільки дане визначення охоплює аналіз всіх сфер діяльності підприємства, що і включає в себе поняття «фінансова стійкість».

Отже, аналіз щодо трактування поняття «фінансова стійкість» дає змогу визначити, що дана категорія розглядається у вузькому та широкому значеннях.

Так, у вузькому значенні фінансову стійкість розглядають як одну з складових оцінки фінансового стану підприємства, яка характеризує «такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство є платоспроможним» [11]. В широкому розумінні поняття «фінансова стійкість» включає, крім ефективного формування, розміщення та використання фінансових ресурсів, оптимальну структуру активів, а також передбачає задовільні параметри діяльності підприємства [12].

Фінансову рівновагу являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів підприємства, при якому за рахунок власних коштів повністю погашаються як колишні, так і нові борги. При цьому, якщо немає джерела для погашення нових боргів у майбутньому, то встановлюються певні граничні умови на використання вже існуючих власних коштів у сьогоденні.

Це означає, що розмір нових боргів обмежується розміром вже існуючих і, отже, очікуваних власних коштів. Таким чином, розрахована за певними правилами точка фінансової рівноваги не дозволяє підприємству, з одного боку, збільшити позикові кошти, а з іншого, нераціонально використовувати вже накопичені власні кошти.

Отже, дотримання умови фінансової рівноваги створює нормативну базу для фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності у часі, а також накладає певні обмеження на розмір його зобов'язань перед працівниками підприємства, кредиторами, бюджетом, банками та інвесторами.

Беручи до уваги, що власні і позикові фінансові ресурси проходять етапи утворення, розподілу і виплати, а їх кінцева величина йде на поповнення майна, то проведення аналізу фінансової стійкості на кожному з цих етапів дає можливість встановити умови зміцнення або втрати фінансової рівноваги.

Якщо обмінні, розподільні і фінансові операції розкривають рух фінансових ресурсів у прив'язці з активами і капіталом, то для оцінки фінансової стійкості необхідний такий критерій, який би одночасно поєднував у собі інформацію про активи, капітал фінансових ресурсах, а фінансовий стан підприємства розглядалося б у динаміці. Особливе значення при цьому приділяється майну, що належить даному підприємству, а також формам вираження даного власного майна - грошовій і не грошовій, довгострокової та поточної, фінансової не фінансового.

Таке докладне уявлення аналізованого критерію переслідує певну мету - знайти точку фінансової рівноваги, що забезпечує фінансову стійкість.

Розрізняють такі типи фінансової стійкості підприємства:

Ш Абсолютна фінансова стійкість (на практиці зустрічається дуже рідко) - ситуація при якій власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати підприємства.

Ш Нормально - стійкий фінансовий стан - ситуація при якій запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами.

Ш Нестійкий фінансовий стан - ситуація при якій запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик.

Ш Кризовий фінансовий стан - ситуація при якій, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Важливе значення при дослідженні сутності поняття «фінансова стійкість» має виділення основних ознак, що їй притаманні. На малюнку 1.1 представлено ознаки фінансової стійкості підприємства.

Таким чином, виділено шість основних ознак поняття «фінансова стійкість», що характеризують його з різних сторін. Слід погодитися з тим, що фінансова стійкість забезпечує стабільність діяльності підприємства. Дійсно, у довгостроковій перспективі стійкість підприємства обумовлюється його стабільним фінансовим станом, інвестиційним кліматом, виробничим процесом. Фінансова стійкість підприємства гарантує збереження його платоспроможності і кредитоспроможності. Цілком зрозуміло, що раціональна структура капіталу підприємства дозволить вчасно сплачувати за невідкладними борговими зобов'язаннями, при цьому діяльність підприємства може розширюватися за рахунок позикових кредитних ресурсів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.1 Основні ознаки фінансової стійкості підприємства

Отже, фінансово стійке підприємство має переваги над іншими суб'єктами господарювання в отриманні кредитних ресурсів, інвестиційних коштів, підборі постачальників сировини, персоналу тощо.

Для того, щоб підприємство стабільно розвивалося, потрібно підтримувати фінансову стійкість при будь-яких ринкових коливаннях, циклічності діяльності, тобто в умовах ризикових ситуацій. стійкість має підтримуватися у рамках припустимого ризику, тобто ризику, який можна передбачити заздалегідь.

Наступною ознакою фінансової стійкості, яка перетинається з попередньою, виділено вміння підтримувати стабільність в умовах зміни внутрішнього і зовнішнього середовища. Вкрай важливим є адаптація до негативної дії факторів у динамічному оточенні, вміння вчасно їх прогнозувати, пристосовуватися до нових господарських реалій, особливо в умовах кризи.

Фінансова стійкість визначається ефективним використання фінансових ресурсів підприємства. Важливість цієї ознаки полягає у тому, що від ефективності розподілу і використання цих ресурсів залежить реалізація розширеного відтворення, бізнес-проектів, програм розвитку, тобто усе фінансове положення підприємства у перспективі.

На фінансову стійкість підприємства впливають ряд факторів, які повністю або частково залежать від підприємства чи є незалежними. Багато джерел надають різні класифікації факторів як зовнішніх, так і внутрішніх, але окремо немає загальної картини для повного розуміння їх впливу. У зв'язку з цим представимо одну з найбільш повних існуючих класифікацій факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства (мал. 1.2.).

Аналізуючи ситуацію, що склалася в Україні, можемо зробити висновок, що на сьогоднішній день істотно впливає на фінансову стійкість фаза економічного циклу, у якій перебуває економіка країни. У період кризи відбувається відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва.

Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Знижуються в цілому доходи суб'єктів економічної діяльності, скорочуються відносно й навіть абсолютно масштаби прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їхньої платоспроможності, а в цілому й фінансової стійкості підприємства, оскільки у період кризи підсилюється серія банкрутств.

Cтійкість має підтримуватися у рамках припустимого ризику, тобто ризику, який можна передбачити заздалегідь. Наступною ознакою фінансової стійкості, яка перетинається з попередньою, виділено вміння підтримувати стабільність в умовах зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Вкрай важливим є адаптація до негативної дії факторів у динамічному оточенні, вміння вчасно їх прогнозувати, пристосовуватися до нових господарських реалій, особливо в умовах кризи.

Отже, можемо зробити висновок, що процес врахування впливу зовнішніх і внутрішніх, об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства незалежно від його розміру, є дуже складним та потребує подальшого вивчення.

Для того щоб охарактеризувати складові фінансової стійкості - необхідно визначити та поетапно проаналізувати напрями її забезпечення. На малюнку 1.3. зображено основні напрями забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.3 Напрями забезпечення фінансової стійкості підприємства

В економічній літературі розглядаються 3 основні напрями забезпечення фінансової стійкості підприємства: організаційно-структурна стійкість, стійкість ресурсної бази та комерційна стійкість [13]. На мою думку, доцільним є виокремлення ще одного напряму забезпечення фінансової стійкості - стійкість капітальної бази, яку можна охарактеризувати, як сукупність внесених засновниками і акціонерами власних засобів. Обсяг вказаних засобів зростає в результаті ефективної господарської діяльності в процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків засновників підприємcтва.

Стійкість ресурсної бази - це важлива складова фінансової стійкості підприємства, що охоплює ряд аспектів: залежність діяльності підприємства від стану економіки країни в цілому; контроль галузевих фінансових потоків; зміст і рівень співпраці підприємства з суб'єктами ринкової інфраструктури (партнерами, постачальниками, споживачами і т.д.).

Можливості формування ресурсної бази підприємства під впливом зрушень на макроекономічному і мікроекономічному рівнях, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань в доходах юридичних і фізичних осіб і, як наслідок, змін в регулюванні господарської діяльності не залишаються стабільними. Функції управління активами і пасивами на практиці безпосередньо пов'язані між собою. Структура джерел фінансування має бути адекватна структурі активів, тобто певні види зобов'язань за розмірами і термінами залучення повинні відповідати також за термінами і об'ємами елементам активів. Таким чином, збільшення витрат на покриття боргів і збитків за рахунок власного капіталу може бути наслідком неуваги до цього важливого правила.

Організаційно-структурна стійкість підприємства - це адекватність структури підприємства вибраної стратегії розвитку і ринковій кон'юнктурі. Організаційна структура, господарські операції та інші аспекти діяльності підприємства регламентуються структурно-функціональними нормами, які у свою чергу визначають організаційну стійкість підприємства.

В основі комерційної стійкості підприємства лежить розвиненість його зв'язків з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємин з державою, іншими підприємствами, клієнтами, дебіторами і кредиторами). Вона залежить від розмірів власного капіталу підприємства, інтенсивності зв'язків з ринком, потужності і стабільності інвестиційного портфеля, широти міжгосподарських зв'язків і довіри партнерів. Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у такий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, внаслідок спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення собівартості продукції, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не щаслива випадковість, а підсумок грамотного, вмілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансове становище, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансову діяльність як складову господарської діяльності має бути спрямовано на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу та найбільш ефективне його використання.

Таким чином, фінансова стійкість підприємства передбачає такий стан фінансових ресурсів, за раціонального розпорядження якими гарантується наявність власних коштів, стабільна продуктивність і забезпечується процесс розширеного відтворення. Недостатня фінансова стійкість підприємства найчастіше зумовлює неплатоспроможність, надмірна - створення надлишкових запасів і резервів, що збільшує витрати на їхнє утримання, стримує темп розвитку підприємства. Тому правильність підходів до кількісної оцінки фінансової стійкості підприємства вкрай важлива для нього, бо дає змогу виявити причини фінансової дестабілізації (якщо таке існує), розробити й реалізувати конкретні заходи щодо усунення першопричин.

2. Інформаційна база та методика проведення економічного аналізу фінансової стійкості підприємства

Забезпечення і підтримання фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

Фінансова звітність є основним джерелом інформації при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства та його складової - фінансової стійкості. У фінансових звітах відображуються як фінансовий стан підприємства, так і результати його фінансово-господарської діяльності.

Потрібно відмітити, що фінансові звіти дають змогу не тільки оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а й вивчити і проаналізувати механізми управління власним капіталом і прибутком, що завжди важливо для акціонерів підприємства, його потенційних інвесторів і партнерів по бізнесу.

Фінансові звіти відображають поточний фінансовий стан і фінансово-господарську діяльність підприємства або результати його минулої діяльності та фінансовий стан протягом попередніх періодів. Однак за їх допомогою можна не тільки зробити висновки про діяльність підприємства в минулому, а і оцінити перспективи розвитку та розробити заходи, спрямовані на підвищення ефективності його діяльності в майбутньому.

Це свідчить про те, що фінансова звітність є необхідною і важливою складовою інформаційного забезпечення як фінансового менеджменту в цілому, так і окремих його розділів, зокрема фінансового аналізу, фінансового планування та прогнозування.

Міністерство фінансів України наказом від 07.02.2013 р. № 73 затвердило Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», яким установлено нові:

- Баланс (Звіт про фінансовий стан);

- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);

- Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом);

- Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом);

- Звіт про власний капітал.

Крім того, для юридичних осіб, які повинні подавати консолідовану фінансову звітність, затверджено:

- Консолідований баланс (Звіт про фінансовий стан);

- Консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);

- Консолідований звіт про рух грошових коштів (за прямим методом);

- Консолідований звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом);

- Консолідований звіт про власний капітал.

Н(П)СБО 1 - це черговий крок назустріч міжнародним стандартам фінансової звітності.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Баланс підприємства (форма №1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

В результаті аналізу фінансової звітності визначаються найважливіші показники оцінки фінансової стійкості підприємств, які свідчать або про успіх діяльності та стійке положення компанії, або про загрозу банкрутства. До таких показників можна віднести: коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами, коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів, коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними джерелами, коефіцієнт майна виробничого призначення, коефіцієнт вартості основних засобів в майні, коефіцієнт вартості матеріальних оборотних коштів в майні, коефіцієнт прогнозування банкрутства та коефіцієнт відновлення платоспроможності.

В той же час сучасні технології фінансового аналізу потребують суттєвого розширення інформаційної бази. Окрім стандартних форм фінансової та статистичної звітності, використовуються позаоблікові зовнішні щодо підприємства джерела інформації, що характеризують стан зовнішнього економічного середовища: ринків товарів і послуг, внутрішнього та міжнародного фінансових ринків, систем оподаткування тощо. Створюються комплексні автоматизовані інформаційні системи комерційної інформації з регулярним оновленням даних, використовуються можливості сучасного інформаційного забезпечення, що їх надає мережа Internet [14].

До організації інформаційного забезпечення фінансового аналізу висувається ряд вимог (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2

Вимоги до інформаційного забезпечення аналізу [15]

Вимоги до інформації	Характеристика
Ефективність	Мінімум затрат на збирання, обробку, зберігання та використання даних.
Об'єктивність	Інформація повинна адекватно відповідати дійсному стану справ, бути достовірною.
Повнота	Необхідно володіти інформацією за всіма об'єктами, показниками.
Оперативність	Інформація для проведення аналізу в будь-який момент повинна бути готовою для використання.
Єдність	Інформація може надходити з різних джерел, тому необхідно усунути відокремленість та дублювання джерел інформації.
Порівнянність	Інформація повинна бути порівнянною щодо показників плану та минулих років.
Перспективність	Для аналізу потрібна прогнозна інформація з урахуванням можливої перспективи регулювання господарського процесу.

Крім того, однією із вимог до інформаційного забезпечення оцінки фінансової стійкості підприємства є наявність суттєвої інформації, тобто інформації, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається законодавством, відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що бухгалтерська (фінансова) звітність покликана давати достовірне і повне уявлення про зміни не тільки у фінансовій стійкості підприємства, а і у фінансовому стані в цілому, вона є інформаційною базою економічного аналізу всієї діяльності організації. Результати аналізу служать підставою для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо фінансової стійкості, дозволяють виробити тактику і стратегію щодо управління фінансовою стійкістю підприємства.

Основні завдання аналізу:

1. Вчасна й об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, визначення його "болючих точок" і вивчення причин їх виникнення.

2. Пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості.

3. Розробка конкретних рекомендацій, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

4. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

При проведенні аналізу фінансової стійкості підприємств в економічній літературі використовують різні методи і підходи. Оскільки не існує єдності у визначенні категорії фінансової стійкості, то відсутній і єдиний підхід до визначення показників оцінки фінансової стійкості підприємства. Для характеристики фінансової стійкості підприємства найчастіше використовується два види аналізу: аналіз абсолютних показників та аналіз відносних показників.

Аналіз абсолютних показників проводиться за методикою Шеремета А.Д. та Сайфулина Р.С. Згідно з нею знаходиться трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства. Дана модель побудована на аналізі покриття власним капіталом, довгостроковим капіталом та загальним об'ємом капіталу підприємства вартості запасів та витрат. [17]

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, які відбивають різні види джерел:

§ наявність власних оборотних засобів - визначається як різниця величини джерел власного капіталу та величини необоротних активів;

§ наявність власних засобів і довгострокових джерел формування запасів і витрат, одержується збільшенням попереднього показника на суму довгострокових кредитів і позикових засобів;

§ загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат, дорівнює сумі попереднього показника та величини короткострокових кредитів і позикових засобів.

Кожний із наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат має бути зменшений на суму іммобілізації оборотних засобів у складі інших дебіторів та інших оборотних активів.

Цим трьом показникам наявності формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Це:

o надлишок (+) або нестаток (-) власних оборотних засобів;

o надлишок (+) або нестаток (-) власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат;

o надлишок (+) або нестаток (-) загального розміру основних джерел формування запасів і витрат.

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують тримірний показник. Можливе визначення чотирьох типів фінансових ситуацій:

> абсолютна стійкість фінансового стану, яка задається умовами:

?ОЗ_вл ? 0; ?ОЗ_влд ? 0; ?ОЗ ? 0, (1.1) [16]

де ?ОЗ_вл - надлишок (+) або нестаток (-) власних оборотних засобів;

?ОЗ_влд - надлишок (+) або нестаток (-) власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат;

?ОЗ - надлишок (+) або нестаток (-) загальної величини головних джерел формування запасів і витрат.

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде -- 1,1,1.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.

> нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність:

?ОЗ_вл < 0; ?ОЗ_влд ? 0; ?ОЗ ? 0. (1.2) [16]

Нормальна фінансова стійкість гарантує виконання фінансових зобов'язань підприємства. Нормальна фінансова стійкість зустрічається у більшості існуючих успішних підприємств, адже припускає фінансування запасів та витрат за рахунок не лише власного капіталу, але й довгострокових зобов'язань, тобто довгострокового капіталу підприємства Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде -- (0,1,1).

> нестійкий фінансовий стан ? пов'язаний з порушенням платоспроможності, за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення дов-гострокових кредитів і позикових засобів.

?ОЗ_вл ? 0; ?ОЗ_влд ? 0; ?ОЗ ??0. (1.3) [16]

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде ? (0,0,1).

Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто якщо виконуються такі умови:

виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і позиковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат;

вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових і довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою).

> кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, -- грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

?ОЗ_вл ? 0; ?ОЗ_влд ? 0; ?ОЗ ? 0. (1.4) [16]

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде ? (0,0,0). Характеризується ситуацією, коли на додачу до попередньої нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. В умовах ринкової економіки при неодноразовому повторенні ситуації таке підприємство вважається збанкрутілим.

Разом з тим необхідно врахувати, що коефіцієнти не мають універсального характеру. їх можна розглядати як орієнтовані індикатори, що відображають найбільш болючі місця в діяльності підприємства, які потребують детального аналізу.

У міжнародній практиці і в даний час в практиці прогресивних українських фірм проводять відносну оцінку фінансової стійкості організації за допомогою фінансових коефіцієнтів. Фінансова стійкість за цією методикою характеризується:

1) співвідношенням власних і позикових коштів;

2) темпами накопичення власних джерел;

3) співвідношенням довгострокових і короткострокових зобов'язань;

4) забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Другим рівнем аналізу фінансової стійкості підприємства є аналіз відносних показників фінансової стійкості. На основі даних фінансової звітності, зокрема форми фінансової звітності № 1 «Баланс», розраховуються різні коефіцієнти фінансової стійкості.

Проаналізувавши досить великий набір наявних коефіцієнтів, можна обмежитися наступними показниками:

· коефіцієнт незалежності (концентрації власного капіталу);

· коефіцієнт фінансової залежності;

· коефіцієнт фінансової стійкості;

· коефіцієнт маневреності власного капіталу;

· коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

· коефіцієнт залученого капіталу;

· коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансового ризику);

· коефіцієнт фінансування;

· коефіцієнт інвестування.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Він визначається як співвідношення власного капіталу (підсумок І розділу пасиву) до господарських коштів (валюта балансу). Нормативне значення - 0,5-0,8.

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.

Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу -- їх сума дорівнює 1 (або 100% ). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом із тим багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: в США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії -- від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.

Коефіцієнт фінансової залежності. Він визначається співвідношенням господарських коштів ( валюта балансу) до власного капіталу (підсумок розділу І пасиву ). Оптимальний рівень понад 1,9.

Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 грн., вкладеній в активи підприємства, 25 коп. -- позикові.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування. Оптимальний рівень понад 0,6.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він визначається діленням власних коштів (підсумок розділу ІІ активу + підсумок розділу III активу) на власний капітал (підсумок розділу І пасиву).

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив - понад 0,2).

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу (фінансового ризику). Він визначається як співвідношення залученого капіталу (підсумок ІІ розділу пасиву балансу) до власного капіталу (підсумок розділу І пасиву балансу).

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки (оптимальний рівень - менш як 1,0).

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Коефіцієнт фінансування повинен бути понад 1,0.

Коефіцієнт інвестування показує, яка частина власних коштів витрачена на необоротні активи. Рекомендоване значення понад 0,6. Визначається співвідношенням загальної суми необоротних активів до загальної суми власного капіталу.

За допомогою аналізу цих коефіцієнтів можна виявити сильні і слабкі позиції різних підприємств, фірм. Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб пересвідчитись, що підприємство може сплатити за своїми короткостроковими борговими зобов'язаннями, а також покрити свої фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику, зважаючи на відповідні коефіцієнти. Фінансові експерти використовують ці показники для порівняння відносних переваг різних підприємств.

В деяких випадках та чи інша величина коефіцієнта не відповідає загальноприйнятому стандарту в силу специфічності конкретних умов діяльності підприємства, особливості його ділової політики.

Аналіз фінансової стійкості повинний показати наявність чи відсутність у підприємства можливостей по залученню додаткових позикових засобів, здатність погасити поточні зобов'язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

Для ефективної характеристики фінансової стійкості підприємства варто використовувати не один метод, а декілька в комплексі. Найбільш поширеними методами є метод абсолютних показників і метод відносних показників. Перший ґрунтується на визначенні трикомпонентного типу фінансової стійкості підприємства, а другий полягає в оцінці і аналізі набору коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновки про фінансову стабільність підприємства.

Таблиця 2.1

Джерела формування оборотних засобів підприємства

№ п/п	Показник	На початок звітного року	На кінець звітного року	Зміна за період (+,-)
1	2	3	4	5
1	Джерела власних засобів за мінусом іммобілізації	13765,3	12874,3	-891
2	Необоротні активи	12931	17159,5	4228,5
3	Наявність власних оборотних засобів	834,3	-4285,2	-5119,5
4	Довгострокові кредити та залучені засоби	-	-	-
5	Наявність власних засобів і довгострокових джерел формування запасів і витрат	834,3	-4285,2	-5119,5
6	Короткострокові кредити та зобов'язання	-	5711,3	5711,3
7	Загальний розмір основних джерел формування запасів	30769,1	43573,3	12804,7
8	Загальний розмір запасів	1627,5	1665,2	37,7
9	Надлишок (+) або нестаток (-) власних оборотних засобів	-793,2	-5950,4	-5157,2
10	Надлишок (+) або нестаток (-) власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат	-793,2	-5950,4	-5157,2
11	Надлишок (+) або нестаток (-) загального розміру основних джерел формування запасів і витрат	29141,6	41908,6	12767
12	Тримірний показник фінансової ситуації	0;0;1	0;0;1	-

фінансовий стійкість актив пасив

Вираховуємо джерела формування оборотних засобів підприємства:

-- наявність власних оборотних засобів, які розраховуються за формулою:

НВ = (р.380 + р.430 + р.630) -р.080 , (2.1) [18]

де НВ -- наявність власних оборотних засобів;

НВ_п = (13690,6 + 74,7) - 12931,0 = 834,3

НВ_к = 12874,3 - 17159,5 = -4285,2

-- наявність власних засобів і довгострокових джерел формування запасів і витрат, які визначаються за формулою:

НД = НВ + р.480 = (р.380 + р.430 + р.630 + р.480) - р.080 (2.2) [18]

де НД -- наявність довгострокових джерел формування;

НД_п = (13690,6 + 74,7) - 12931,0 = 834,3

НД_к = 12874,3 - 17159,5 = -4285,2

-- показник загального розміру основних джерел формування запасів, який розраховується за формулою:

НЗ = НД + р.620 = (р.380 + р.430 + р.630 + р.480 + р.620) - р.080, (2.3) [18]

де НЗ - загальна величина джерел формування;

НЗ_п = (13690,6 + 74,7 + 29934,8) - 12931 = 30769,1

НЗ_к = (12874,3 +47859,0) - 17159,5 = 43573,8

Цим показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:

-- надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних засобів:

±НВ = НВ - ЗВ, (2.4) [18]

де ЗВ -- вартість запасів;

±НВ_п = 834,3 - 1627,5 = -793,2

±НВ_к = -4285,2 - 1665,2 = -5950,4

-- надлишок (+) або недостаток (-)власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат:

±НД = НД - ЗВ (2.5) [18]

±НД_п = 834,3 - 1627,5 = -793,2

±НД_к = -4285,2 - 1665,2 = -5950,4

-- надлишок (+) або недостача (-) загального розміру основних джерел формування запасів і витрат:

±НЗ = НЗ - ЗВ (2.6) [18]

±НЗ_п = 30769,1 - 1627,5 = 29141,6

±НЗ_к =43573,8 -1665,2 = 41908,6

Таблиця 2.2

Основні показники фінансової стійкості

№ п/п	Коефіцієнти	Оптимальний рівень	На початок року	На кінець року	Відхилення
1	Незалежності ( концентрації власного капіталу)	від 0,5 до 0,8	0,48	0,21	-0,27
2	Фінансової залежності	понад 1,9	3,19	4,72	1,53
3	Фінансової стійкості	понад 0,6	0,31	0,21	-0,1
4	Маневреності власного капіталу	понад 0,20	2,25	2,93	0,68
5	Забезпеченості власними оборотними засобами	0,5	0,87	0,69	-0,18
6	Концентрації залученого капіталу	менш як 0,5	0	0	0
7	Співвідношення залученого і власного капіталу (фінансового ризику)	менш як 1,0	0	0	0
8	Фінансування	понад 1,0	2,19	3,75	1,56
9	Інвестування	понад 0,6	0,94	1,33	0,39

1. Коефіцієнт незалежності = (р.380 + р.430 + р.630) / р.280 (2.7) [18]

К_н.п. = (13690,6 +74,7) / 43700,1 = 0,48

К_н.к. = 12874,3 / 60733,3 = 0,21

2. Коефіцієнт фінансової залежності = р.280 / розділ I пасив (2.8) [18]

К_фз.п. = 43100,1 /13690,6 = 3,19

К_фз.к. = 60733,3 / 12874,3 = 4,72

3. Коефіцієнт фінансової стійкості = (р.380 + р.480) / р.280 (2.9) [18]

К_фс.п. = 13690,6 / 43700,1 = 0,31

К_фс.к. = 12874,3 / 60733,3 = 0,21

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу = (розділ II активу +

+ розділ III активу) / розділ I пасиву(2.10) [18]

К_м.п. = (30759,7 + 9,4) / 13690,6

К_м.к. = (43552,1 + 21,7) /12874,3

5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами = (р.380 + р.080) / р.260 (2.10) [18]

К_зб.п. = (13690,6 + 12931,0) / 30759,7 = 0,87

К_зб.к. = (12874,3 + 17159,5) / 43552,1 = 0,69

6. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу = р.440 / розділ III пасиву (2.11) [18]

К_{кн.з.к.п.} = 0

К_{кн.з.к.к.} = 0

7. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансового ризику) = розділ II пасиву / розділ I пасиву (2.12) [18]

К_спв.п. = 0

К_спв.к. = 0

8. Коефіцієнт фінансування = (р.430 + р.480 + р.620 + р.630) / р.380

(2.13) [18]

К_ф.п. = (29934,8 + 74,7) / 13690,6 = 2,19

К_ф.к. = 47859 / 12874,3 = 3,72

9. Коефіцієнт інвестування = р.080 / р.380 (2.14) [18]

К_ін.п. = 12931 / 13690,6 = 0,94

К_ін.к. =17159,5 / 12874,3 = 1,33

Отже, аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості свідчить, що майже всі вони відповідають встановленим нормативам. Коефіцієнт незалежності протягом року знизився на 0,27 це означає, що підприємство стало більш залежне від зовнішніх запозичень і звісно це призвело до збільшення коефіцієнта залежності на 1,9. Також протягом року зменшився коефіцієнт фінансової стійкості, тобто знизилась здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування. Натомість маневреність власного капіталу на кінець року зросла на 0,68, при цьому знизилась забезпеченість власними оборотними засобами на 0,18. Протягом року підприємство не мало довгострокових кредитів, тому концентрація залученого капіталу дорівнює нулю. Відбулись зміни і з коефіцієнтом фінансування, він зріс на 1,56, це говорить про те, що залежність підприємства від залучених засобів зросла. Зріс також і коефіцієнт інвестування, тобто підприємство на кінець року вклало більше коштів в необоротні активи.

Список використаних джерел

1. Подольська, В. О. Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства / В. О. Подольська, О. О. Оржинська // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації : зб. Наук. Праць. 2009. № 4(35). С. 136-142.

2. Яріш, О. В. Фінансовий аналіз [Текст] : навчальний посібник / О. В. Яріш, В. О. Подольська. К. : ЦНЛ, 2007. ISBN 966-364-360-2 54.90.

3. Білик, М. Д. Фінансовий аналіз [Текст] : навч. Посібн. / М. Д. Білик. К. : Изд-во КНЕУ, 2005. 588 с. ISBN 912-361-291-4.

4. Шелудько, В. М. Фінансовий менеджмент [Текст] : навчальний посібник / В. М. Шелудько. К. : Знання, 2006. 474 с. ISBN 5-7720-0943-5.

5. Цал-Цалко, Ю. С. Фінансовий аналіз [Текст] : навч. Посібн. / Ю. С. Цал- Цалко, Ю. Ю. Мороз, О. Г. Денисюк. Житомир, 2009. 504 с.

6. Філімоненков, О. С. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний посібник / О. С. Філімоненков. 2-ге вид., переробл. І допов. К. : МАУП, 2008. 328 с. ISBN 966-521-166-8.

7. Савицька, Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст] : навчальний посібник / Г. В. Савицька. 3-тє вид. виправл. І доп. К.: Знання, 2007. 943с. ISBN 966-346-291-4.

8. Ізмайлова, К. В. Фінансовий аналіз [Текст]: навчальний посібник / К. В Ізмайлова. 2-ге вид., стереотип. К. : МАУП, 2006. ISBN 96-68-112-1.

9. Лахтіонова, Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання [Текст]: навчальний посібник / Л. А. Лахтіонова. К. : КНЕУ, 2006. 388 с. ISBN 966-574-221-3.

10. Мамонтова, Н. А. Фінансова стійкість акціонерних підприємств і методи її забезпечення (на прикладі підприємств харчової промисловості): Автореф. еор. еорі. Екон. наук / Мамонтова Н.А. ; Ін-т екононом., прогнозув. НАН України. К., 2006. 16 с.

11. Стоянова, Е. С. Финансовый менеджмент: еорія и практика [Текст]: Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, №2/2012 156 учебное пособие / Е. С. Стоянова. М. : Перспектива. 2006. 656 с. ISBN 5-88045-011-2.

12. Бланк, И. А. Финансовый менеджмент [Текст] : учебное пособие / И. А. Бланк. К. : Ника-Центр, 2003. 528 с. ISBN 966-521-026-2.

13. Самсонова, Н. Ф. Финасовый менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Н. Ф. Самсонова. М. : Финансы ДОНТИ, 2001. 495 c. ISBN 681-544-786-9. 14. Котляр М. Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів / М. Л. Котляр // Фінанси України. 2005. № 1. C. 113-118.

15. Кремень В. М. Оцінювання фінансової стійкості підприємства / В. М. Кремень, С. Я. Щепетков // Актуальні проблеми економіки. 2011. №1. С. 107-115.

16. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навч. за освітньо-проф. програмою спеціаліста зі спец."Фінанси", "Банківська справа":"Облік і аудит". 2.вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 2003. 384 с.

17. Руда Р. В., Оцінка фінансового стану: сутність та необхідність [Текст] / Р. В. Руда // Економіка та управління підприємствами. 2010. №12. с. 62-65.

18. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів.// Фінанси України. 2010. №1.

Размещено на Allbest.ru

...