Аналіз реалізації та ефективність грошово-кредитної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна фіскальна служба України

Національний університет Державної податкової служби України

Кафедра банківської справи та фінансового моніторингу

РЕФЕРАТ

На тему: «Аналіз реалізації та ефективність грошово-кредитної політики України»

Виконав: студент групи ФБ-13-1

Гавриш В. С.

Перевірив:доц.

Пернарівський О. В.

Ірпінь - 2014

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк (НБУ). Основні засади грошово-кредитної політики розробляє та реалізує Рада Національного банку України, як його керівний орган. Основні засади грошово-кредитної політики України ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку країни на відповідний період та містять інформацію про реальний стан економіки у попередньому періоді, вплив грошово-кредитних методів регулювання на соціально-економічний рівень розвитку держави, прогнозні монетарні показники та інструменти їх забезпечення, доцільність внесення відповідних змін до монетарної політики та заходів її реалізації, економічну політику уряду, основну мету та завдання грошово-кредитної політики на перспективу [1, с.47].

Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національного банку України у середньостроковій перспективі для забезпечення стабільності грошової одиниці України та досягнення цілей, визначених Законом України «Про Національний банк України», і враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово-кредитного ринку. Головною метою грошово-кредитної політики з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін. Річний показник приросту індексу споживчих цін у 2013-2014 роках мав стабілізуватися в діапазоні 4 - 6%, а починаючи з 2015 року - утримуватися в межах 3 - 5% [2, с.76].

Проте не всі експерти погоджуються з цими цифрами. Наприклад, директор аналітичної групи «Da Vinci» Анатолій Баронін схиляється до того, що в 2015 р. інфляція складе біля 7%. На його думку низька інфляція в 2013 р. стала в основному результатом зростання бідності, і відповідно зниження споживчого попиту на тлі жорсткої монетарної політики. Продовження політики «інфляційного стримування» спричинить більш низькі темпи зростання економіки, порівняно із закладеними в бюджеті [3, с.89].

Відповідно до законодавства України грошово-кредитна політика в 2015 році також спрямовуватиметься на сприяння стабільності банківської системи (як ключової умови забезпечення фінансової стабільності в державі) та підтримку економічної політики Кабінету Міністрів України, спрямованої на економічне зростання. Національний банк в межах своїх можливостей сприятиме зростанню обсягів кредитування реального сектору економіки. Процентна політика в 2015 році спрямовуватиметься на сприяння формуванню умов для зниження реальної вартості кредитних ресурсів. Водночас динаміка відсоткових ставок за кредитами та депозитами суттєвим чином залежатиме і від рівня ринкових очікувань, подолання структурних диспропорцій розвитку тощо. Це потребуватиме вжиття узгоджених з усіма гілками влади заходів у напрямі макроекономічної стабілізації, удосконалення законодавства із захисту прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, поліпшення інвестиційного клімату, покращення судової практики розгляду кредитних спорів. Реалізація валютно-курсової політики Національного банку в 2015 році враховуватиме стан платіжного балансу, характер коливань попиту та пропозиції іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, а також необхідність підтримки зовнішніх платежів Уряду та НАК «Нафтогаз України» та забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу гривні. Поступове підвищення курсової гнучкості гривні узгоджуватиметься з темпами економічного зростання, рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції, зниженням доларизації економічних відносин та посиленням стійкості національної фінансової системи, уключаючи її здатність автономно нівелювати шокові валютні коливання з використанням інструментів фондового ринку. Зберігатиметься присутність Національного банку на міжбанківському валютному ринку, зокрема через проведення валютних інтервенцій, що зумовлюватиметься необхідністю досягнення інфляційних цілей, яким підпорядковані всі інші завдання грошово-кредитної політики. Також зусилля Національного банку спрямовуватимуться на збереження стабілізаційних можливостей міжнародних резервів як у частині підвищення курсової гнучкості гривні, так і певного покриття валютних ризиків [10].

Необхідно зазначити, що в умовах фінансової кризи в Україні здійснювались заходи в напрямку поступового надання більшої гнучкості гривні з метою зниження спекулятивного тиску на обмінний курс національної валюти, що посилювало необхідність виявлення наслідків подальшого зростання його волатильності для економічного розвитку країни. В сучасних умовах існування підвищеного рівня ризику через нестабільну динаміку валютного курсу на світовому ринку постає нагальна потреба у визначенні ефективних передумов формування заходів щодо переходу на гнучкий фіксований режим обмінного курсу. До таких заходів спонукають ряд макроекономічних чинників: поступове зростання інфляційних процесів; підвищення цін на продукти харчування та цін виробників; збільшення як світових, так і внутрішніх цін на ресурси, що зумовлює імпортовану інфляцію; підвищення вартості послуг, зокрема у сфері житлово-комунального господарства, транспорту тощо. В Україні зростання рівня інфляції призводить до зменшення попиту на гривню, тому зумовлює підвищення рівня доларизації економіки. Негативний вплив кризових явищ на валютну політику в Україні підсилюється політичною нестабільністю та незадовільними макроекономічними параметрами: торговельною політикою уряду; платіжною політикою; дефіцитом державного бюджету [9].

На фоні зазначених тенденцій в українській економіці зростає недовіра до національної грошової одиниці. Однак, країни з високим рівнем доларизації економіки стають більш чутливими до зміни очікувань. Саме тому, в умовах вітчизняної економіки слід сприяти зниженню рівня доларизації, який в Україні залишається високим через очікування зростання рівня інфляції, політичну й фінансову невизначеність. Серед технічних передумов ефективної зміни режиму курсоутворення в Україні виділяють:

· проведення комунікаційної політики, яка полягає, зокрема, в інформуванні населення щодо напрямів і цілей монетарної політики. Такий підхід сприятиме підвищенню довіри населення до політики Національного банку, зниженню інфляційних очікувань і рівня доларизації;

· розвиток ринку хеджування валютних ризиків;

· зниження тиску короткострокового спекулятивного капіталу на обмінний курс гривні, проте зміну режиму курсоутворення варто здійснювати за наявності ревальваційної динаміки;

· спрямування бюджетної політики, що проводиться урядом, з одного боку, на збільшення соціального забезпечення населення, а з іншого - на стимулювання виробництва. Проведення експансивної бюджетної політики через прийняття надто соціального, як для економічних реалій, бюджету має негативний вплив на макроекономічний розвиток країни, що варто враховувати, особливо в перехідний період;

· стабільна політична ситуація;

· зняття вимоги щодо необхідності здійснення відрахувань до пенсійного фонду з операцій купівлі-продажу валюти [8].

Передбачається, що реалізація грошово-кредитної політики в 2015 та подальших роках здійснюватиметься на засадах використання основних елементів монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності. Це вимагає дотримання таких основних принципів:

· безумовної пріоритетності цілі щодо цінової стабільності та підпорядкування їй усіх інших цілей і завдань грошово-кредитної політики;

· орієнтації на середньострокову перспективу;

· тісної співпраці з Урядом;

· відсутності зобов'язань Національного банку щодо утримання на певному рівні або в певних межах обмінного курсу гривні до іноземних валют;

· перспективного характеру ухвалення рішень;

· прозорості діяльності Національного банку перед суспільством [5].

Передбачається, що засоби та методи грошово-кредитної політики будуть використовуватись гнучко залежно від конкретних умов розвитку грошово-кредитного ринку. Структурні дисбаланси ліквідності нівелюватимуться за рахунок переважного використання механізмів довгострокової дії (обов'язкові резерви) та невідновних операцій (купівля-продаж державних цінних паперів). Якщо стан ліквідності буде близьким до рівноважного, то перевага надаватиметься інструментам короткострокової дії (тендери з підтримки ліквідності, операції репо, розміщення депозитних сертифікатів). кредитний фінансовий ціновий стабільність

На реалізацію сучасної грошово-кредитної політики негативно впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. До зовнішніх факторів відносять зростаючу залежність України від міжнародної економіки і світової фінансової системи, що призвело до поширення кризових явищ як на національне гocпoдаpcтвo загалом, так i на йoгo фiнанcoвий сектор зoкpeма [4].

До внутрішніх фактopiв, які негативно впливають на грошово-кредитну політику слід віднести:

· проблемність взаємодії мiж цeнтpальним банком i уpядoм;

· вiдcутнicть достатніх умов для нормальної poбoти альтepнативниx валютному каналів мoнeтаpнoї тpанcмiciї;

· суперечлива ідеологія підтримки банківської системи в ситуації кризи;

· нecпpиятливe iнcтитуцiйнo-пpавoвe cepeдoвищe в дepжавi, що знижує ефективність спеціальних цільових антикpизoвиx інструментів грошово-кредитної пoлiтики (нeдocтатня прозорість добору одержувачів кредитів peфiнанcування, нeдocтатньo жорсткі вимоги до заcтавнoї бази);

· нeкoнтpoльoваний пepeплив частини наданих кредитів peфiнанcування на валютний ринок (нeeфeктивнicть валютних інтервенцій в чаcтинi впливу на oбмiнний курс внаcлiдoк їх доступності для обмеженого кола фінансових установ);

· iнcтитуцiйнi пepeшкoди на шляху peкапiталiзацiї банківської системи за рахунок пpиватнoгo капіталу, що пocилює навантаження на грошово-кредитну пoлiтику i бюджет;

· напpавлeння істотної частини коштів peфiнанcування на poзpаxунки за газ;

· значний дефіцит фінансового рахунку платіжного балансу;

· юридична неврегульованість багатьox аспектів кpeдитниx відносин;

· вiдcутнicть механізмів залучення дoвгocтpoкoвиx гривневих ресурсів;

· нeдocтатнi обсяги будівництва житла, що oбмeжує попит на іпотечні кредити та їх пpoпoзицiю.

Серед основних заходів щодо досягнення макроекономічної стабільності в Україні виділяють наступні:

· запровадження на певний період валютного коридору як такого режиму курсоутворення, який би надавав чіткий сигнал усім економічним агентам про тверді наміри центрального банку обмежити діапазон коливання обмінного курсу. Для цього Національному банку України необхідно активно виходити на міжбанківський валютний ринок і шляхом проведення інтервенцій гасити ажіотажний попит на іноземну валюту й стабілізувати обмінний курс гривні, заявивши чітку позицію про незмінність головного тактичного орієнтира монетарної політики, спрямованої на підтримання валютного курсу на стабільному рівні;

· недопущення зменшення обсягів офіційних золотовалютних резервів НБУ, для цього необхідно вжити певних обмежувальних заходів щодо збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку і скорочення попиту на неї;

· застосування рішучих заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки;

· удосконалення системи гарантування збереження вкладів у банківських установах, що матиме важливий психологічний ефект, оскільки відновлення довіри до банків і впевненості їх клієнтів у можливості в будь-який момент забрати свої гроші справлятиме позитивний вплив на динаміку ресурсної бази;

· забезпечення контролю за цільовим використанням кредитів рефінансування;

· обмеження боргового тиску на позичальників

· надання гарантії за міжбанківськими кредитами, що дасть змогу зменшити емісійний вплив кредитів рефінансування на економіку і грошово-кредитний ринок, оскільки кредитування здійснювалось би не центробанком, а самими комерційними банками, однак під гарантії НБУ;

· формування системи моніторингу за появою ознак нестабільності, які дали змогу б ретельно відстежувати деякі загальні ознаки ускладнень, що насуваються, а саме надлишкову ліквідність на фінансовому ринку, надмірний приплив короткострокового капіталу у певні сектори економіки, швидке розширення сфери кредитування, тобто надмірну кредитну експансію банків, швидке зростання цін на певні види активів (наприклад, нерухомість);

· здійснення рекапіталізації банків, що може бути реалізовано за рахунок коштів стабілізаційного фонду, випуску державних цінних паперів, а також коштів міжнародних фінансових організацій;

· проведення виваженої політики управління ризиками, яка має бути спрямована передусім на вдосконалення банківськими установами механізмів управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності.

Таким чином, грошово-кредитна політика є не просто складовою загальноекономічної політики, а її ключовим елементом. Тому вона повинна бути спрямованою на досягнення економічного зростання, поліпшення суспільного добробуту. Грошово-кредитна політика має стимулювати ділову активність в умовах депресії і знижувати економічне зростання при «перегріві» ринкової кон'юнктури. Застосування монетарних методів дає можливість зберегти ринкові механізми і мотивацію економічних агентів, сприяє підвищенню ефективності ринкових механізмів у частині саморегулювання і в кінцевому результаті сприяє досягненню макроекономічної стабільності. Перспективами подальших досліджень є розробка пропозицій щодо поліпшення функціонування інструментів грошово-кредитної політики в сучасних умовах.

Список використаних джерел

1. Арбузов С. Стан і перспективи розвитку грошово-кредитного ринку України [Електронний ресурс] / С. Арбузов, О. Щербакова. - Режим доступу : http://arhive.nbuv.gov.ua// portal/soc_gum/vnbu/2013

2. Бураковський І. В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України : навчальний посібник / Бураковський І. В. - Харків : Фоліо, 2014. - 560 с.

3. Бодрова Н. Є. Грошовий обіг України: стан, проблеми й перспективи / Н. Є. Бодрова // Вісник СумДУ. Серія “Економіка”. - 2013. - № 1. - 103 с.

4. Макроекономічний огляд [Електронний ресурс] / Національний банк України. - Режим доступу : http://bank.gov.ua

5. Рибаченко К. В. Моделювання стану грошово-кредитної політики України [Електронний ресурс] / К. В. Рибаченко. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua

6. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua

7. Сайт Міністерства фінансів України. - [Електр. ресурс]. - Режим доступу: http://minfin.com.ua

8. Статистична інформація [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. - Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua

9. Шаповалов Анатолій Стратегічні напрямки курсової політики України в умовах сталого економічного розвитку // Дзеркало тижня. - 2013. - 430 с.

10. Щербакова О. Грошова політика Національного банку України // Вісник НБУ. - 2014. - №6. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru