Методи цільового формування, структурного аналізу та зниження витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи цільового формування, структурного аналізу та зниження витрат

План

1. Принципи концепції управління цільовою собівартістю таргет-костинг

2. Етапи процесу досягнення цільового рівня собівартості таргет-костинг

3. Сутність та об'єкти функціонально-вартісного аналізу

4. Етапи проведення функціонально-вартісного аналізу

5. Класифікація функцій об'єктів функціонально-вартісного аналізу

6. Аналіз і оцінка витрат за функціями об'єкта функціонально-вартісного аналізу

7. Метод забезпечення заданого рівня собівартості кайдзен-костинг

8. Процес зниження витрат у межах тотальної системи управління витратами

1. Принципи концепції управління цільовою собівартістю таргет-костинг

Ефективність зниження собівартості продукції та послуг передусім забезпечується не контролем перевитрат ресурсів, а пошуком і впровадженням кардинально поліпшених способів здійснення виробничих та обслуговуючих процесів, які й обумовлюють рівень витрат на підприємстві. В основу прогресивного методу формування та досягнення цільової собівартості покладено принципи ринкового ціноутворення та максимально повного врахування потреб споживачів уже на стадії розробки продукції.

Концепція управління цільовою собівартістю (таргет-костинг) передбачає визначення собівартості нової продукції виходячи з прогнозованих ринкових цін, обсягів реалізації та встановленої норми прибутку. Вона реалізує стратегію превентивного контролю витрат до початку виробництва - на стадії досліджень, розробок та проектування нової продукції.

Ключові принципи таргет-костингу:

1) Ринковоорієнтоване ціноутворення. Прогнозовані ринкові ціни на новий (або модифікований) продукт беруть за основу для визначення цільової собівартості.

2) Пріоритетне значення вимог споживача. Вимоги споживача щодо якості, вартості, надійності та швидкості (при обслуговуванні) враховують ще в процесі проектування нового продукту (послуги). Споживча вартість будь-якої функції, інтегрованої в продукт, має бути порівняно більшою за вартість її реалізації, тобто виготовлення відповідного елемента конструкції.

3) Ґрунтовне проектування. Контроль витрат та забезпечення цільової собівартості проводяться вже на стадії проектування нового продукту.

4) Поєднання досвіду фахівців різних сфер знань. Дослідно-конструкторські групи розробників нового продукту, сформовані з фахівців різних сфер знань, відповідальні за єдиний продукт від початку розроблення його концепції до запуску у виробництво.

5) Застосування концепції ланцюжка вартості. Суб'єкти формування ланцюжка вартості (постачальники, дистриб'ютори, сервісні центри та ін.) беруть активну участь у процесі управління цільовою собівартістю.

6) Орієнтація на витрати життєвого циклу продукту. Витрати життєвого циклу продукту складаються з вартості придбання продукту кінцевим споживачем, витрат на дистрибуцію, гарантійне та післягарантійне обслуговування, витрат на продукт під час його експлуатації, виводу продукту з ринку та його утилізації. Загальні витрати життєвого циклу продукту мінімізуються як для підприємства-виробника, так і для кінцевого споживача.

7) Використання точних методів калькулювання. Для встановлення відповідності досягнутого рівня собівартості цільовому використовують точні методи, які передбачають наявність стійких причинно-наслідкових зв'язків між витратами і факторами, що їх зумовлюють (наприклад, метод калькулювання за видами діяльності АВС-метод).

2. Етапи процесу досягнення цільового рівня собівартості таргет-костинг

Процес досягнення цільового рівня собівартості представлено на рис. 1.

Етап 1. Визначення цільової ціни реалізації нового продукту. Проведення підприємством комплексних маркетингових досліджень дозволяє визначити, скільки “ринок готовий заплатити за новий продукт”. До уваги беруть позиції ключових зацікавлених сторін: споживачів, конкурентів і керівництво підприємства. Визначення цільової ціни дозволяє прогнозувати обсяги продажу нового продукту.

Рис. 1. Процес таргет-костингу

Етап 2. Встановлення цільового прибутку. Під час визначення норми цільового прибутку на новий продукт, як правило, застосовують два підходи:

- на основі попереднього досвіду визначення рівня прибутковості продуктів підприємства, що вже мають збут;

- за даними капітальних бюджетів з урахуванням концепції життєвого циклу продукту, що передбачає аналіз ефективності альтернативних проектів капіталовкладень і є інструментом довгострокового фінансового планування.

Етап 3. Визначення цільової собівартості. Максимально допустима величина витрат на виготовлення нового продукту - цільова собівартість - визначається як різниця між цільовою ціною реалізації та встановленою величиною цільового прибутку.

Етап 4. Проведення функціонально-вартісного аналізу (ФВА) окремих компонентів та продукту в цілому. Результатом ФВА є мінімізація собівартості та оптимізація конструкції нового продукту з одночасним збереженням вихідного набору функцій. Проведення ФВА, за умов розбіжності, має забезпечити зниження прогнозованих витрат до рівня цільової собівартості.

Етап 5. Таргет-костинг постачальників та дистриб'ютерів, аналіз ланцюжка вартості. Після визначення цільової собівартості продукту в цілому, визначають її цільовий рівень за окремими компонентами (елементами конструкції). Цільова собівартість компонентів, які постачаються підприємству, є предметом домовленостей з постачальниками. Якщо потрібно знизити собівартість компонентів нового продукту, спеціально утворені робочі групи аналізують можливості здешевлення виробничих процесів як у постачальника, так і під час логістичних операцій. Аналогічні узгодження, які виконуються за результатами аналізу ланцюжка вартості нового продукту ,можуть проводитись і з дистриб'ютерами.

Етап 6. Ітеративне порівняння прогнозованої собівартості з цільовою. Процес досягнення цільового рівня собівартості відбувається неоднаково для всіх компонентів та процесів, пов'язаних з виробництвом нового продукту. Процес узгодження є ітеративним (багатоетапним, таким, що повторюється) та триває до моменту досягнення цільової собівартості в цілому та по кожному з компонентів продукту, чи прийняття рішення про недосяжність цільових показників та повернення до першого етапу таргет-костингу.

Етап 7. Управління витратами на стадії виробництва нового продукту. Після запуску нового продукту у виробництво управління та моніторинг витрат з метою їх поступового зниження може здійснюватись на основі таких методів та систем:

- калькулювання та управління за видами діяльності (АВС/М);

- тотальне управління вартістю (TQM);

- система управління запасами точно за часом (JIT);

- функціонально-вартісний аналіз (VA/E);

- діаграми причинно-наслідкових зв'язків;

- кайдзен-костинг;

- системи планування ресурсів підприємства;

- всебічна раціоналізація виробництва.

3. Сутність та об'єкти функціонально-вартісного аналізу

Функціонально-вартісний аналіз (value analysis engsneering) - інструмент вирішення завдань оптимізації співвідношення між рівнем якості (споживчої корисності) нового продукту і витратами.

Сучасну концепцію ФВА було розроблено групами інженерів, які незалежно одна від одної працювали в СРСР та США у 1940-х роках. Проведений у ті роки аналіз показав, що в кожній, навіть добре відпрацьованій конструкції виробу містяться резерви оптимізації складу елементів за критерієм витрат. Перехід на замінники елементів конструкції нижчої вартості у більшості випадків не погрішив технічних характеристик продукції - машини й механізми продовжували працювати в нормальному режимі з необхідним рівнем надійності.

Метою застосування ФВА є мінімізація витрат на одиницю корисного ефекту. Метод дозволяє знизити собівартість продукції за рахунок економії матеріальних і трудових ресурсів, більш ефективного використання основних засобів підприємства, технологічних змін у виробництві тощо.

Принципи ФВА:

1) принцип системності передбачає вивчення об'єкта аналізу як системи, єдиного цілого, яке є частиною системи вищого рівня;

2) принцип комплексності реалізується шляхом дослідження усієї сукупності факторів, що визначають якість і витрати;

3) принцип функціональності передбачає вивчення об'єкта аналізу як сукупності виконуваних ним функцій;

4) принцип відповідності значущості (якості, споживчої корисності) функцій витратам на їх реалізацію в конструкції об'єкта аналізу, тобто з'ясування витрат на реалізацію кожної з функцій об'єкта, ранжирування значущості його функцій та оцінювання можливих варіантів реалізації функцій в елементах конструкції за критерієм витрат;

5) принцип творчого (інноваційного) мислення передбачає відмову від повторення відомих, традиційних, уже реалізованих рішень, у тому числі таких, що були вдалими та вважаються ефективними; базується на поєднанні технічної інтуїції, винахідної практики з глибокими фаховими знаннями та здатністю застосовувати сучасні методи наукового пошуку;

6) принцип колективної творчості передбачає творче поєднання знань і досвіду фахівців різних професій у сферах конструювання, технології, управління, економіки, організації виробництва, нормування, матеріалознавства, постачання, збуту, експлуатації тощо.

Прийнято виділяти три основні групи об'єктів ФВА:

- продукти (готова продукція, послуги, складальні вузли ,комплекти);

- процеси (технологічні процеси, в складі яких аналізується технологічне обладнання, оснащення, інструмент, технології, що використовуються; процеси організації управління виробництвом; окремі види діяльності і ін.);

- управлінські структури (організаційна та виробнича структури підприємства, їх складові, центри відповідальності, вертикально та горизонтально інтегровані структури тощо).

4. Етапи проведення функціонально-вартісного аналізу

Реалізація методу ФВА передбачає визначену послідовність дій, задану робочим планом. Типовий робочий план містить послідовність етапів, наведених на рис. 2.

Рис. 2. Етапи проведення ФВА

5. Класифікація функцій об'єктів функціонально-вартісного аналізу

Для вирішення завдань зниження собівартості і підвищення якості (значущості) продукції проводять аналіз і оцінювання функцій об'єкта дослідження та витрат на їх реалізацію.

Класифікація функцій об'єкта ФВА наведена на рис. 3.

Рис. 3. Класифікація функцій об'єкта ФВА

До зовнішніх функцій відносять такі, що відрізняються значущістю та мають певну корисність для споживачів. Зовнішні функції ділять на:

- основна - визначає мету створення виробу, його призначення;

- допоміжні - є конструктивно сумісними з основною та корисні споживачу з естетичних, ергономічних, комплементарних, екологічних міркувань і т.ін.

Внутрішні функції забезпечують здатність виробу виконувати зовнішні функції, є похідними від функцій, що мають значущість для споживача. Внутрішні функції ділять на:

- основні - технічна реалізація основної зовнішньої функції виробу, забезпечує його працездатність (функції введення або вхідні потоки, перетворення та виведення або вихідні потоки чи отримання результатів);

- забезпечувальні - сприяють реалізації основних внутрішніх функцій об'єкта (кріпильні, з'єднувальні, технологічні тощо).

Окрім того, в процесі аналізу функції класифікують на такі види:

- корисні - сприяють реалізації основного призначення виробу - задоволення потреб споживачів;

- зайві - в цілому не знижують рівень споживної корисності виробу, але і не додають її;

- шкідливі - результат недосконалості конструктивних рішень, що призводить до погіршення споживчих якостей, а іноді - до непрацездатності як окремих елементів, так і виробу в цілому.

6. Аналіз і оцінка витрат за функціями об'єкта функціонально-вартісного аналізу

На першому кроці аналізу об'єкта ФВА ідентифікують всі функції об'єкта, навіть ті, для яких він не призначався.

На другому кроці аналізу будують функціональну модель об'єкта ФВА, яка відображає структуру функцій об'єкта аналізу і зображується як ієрархічний граф, де вузли - його функції, а зв'язки між ними - функціональні (рис. 4).

Рис. 4. Функціональна модель об'єкта ФВА

На третьому кроці функції аналізують за допомогою методу експертних оцінок.

За кожним рівнем функціональної моделі окремо групою експертів визначається абсолютна значущість функцій (), яка залежить від вимог потенційних споживачів об'єкта аналізу щодо його якості, функціональності, ергономічності, екологічності тощо. Чим більшою є значущість певної функції, тим більшу споживчу корисність вона має порівняно з іншими. Загальне правило: значущість усіх складових (під функцій одного рівня) окремої функції виробу або виробу в цілому дорівнює одиниці.

Для визначення загальної вагомості кожної функції у виробі незалежно від рівня її розташування використовують показник відносної значущості функції (), який розраховують як добуток її абсолютної значущості (по відношенню до вищого рівня) на значущість усіх функцій, складовими яких вона є. вартісний таргет костинг

На четвертому кроці будують структурну модель досліджуваного об'єкта ФВА, яка характеризує взаємозв'язки між матеріальними носіями всіх його функцій (вузлів, комплектів, деталей, складальних одиниць тощо). Структурну модель використовують в процесі аналізу для визначення та оцінювання величини собівартості окремих матеріальних носіїв об'єкта. Приклад побудови структурної моделі наведено на рис. 5.

На п'ятому кроці суміщають функціональну та структурну моделі і будують матрицю відповідності всіх функцій об'єкта аналізу матеріальним носіям їх фізичної реалізації - функціонально-структурну матрицю (ФСМ).

За допомогою ФСМ оцінюють витрати (), що відповідають кожній функції об'єкта аналізу, на основі даних щодо собівартості виготовлення її матеріальних носіїв. Приклад ФСМ об'єкта аналізу, модель функцій якого було розглянуто вище, наведено на рис. 6.

Рис. 5. Структурна модель об'єкта ФВА

На шостому кроці проводять аналіз та оцінку ступеня відповідності витрат за окремими функціями об'єкта аналізу () їх відносній значущості (). Для цього будують функціонально-вартісну діаграму (ФВД), що наочно у вигляді геометричних фігур відображає співвідношення величин відносної значущості та витрат на реалізацію кожної функції об'єкта ФВА. Для об'єкта аналізу, що розглядається, ФВД наведена на рис. 7.

Рис. 6. Функціонально-структурна матриця об'єкта ФВА

За діаграмою проводять ФВА виробу. Зокрема, побудова ФВД дозволяє визначити зони дисбалансу об'єкта, тобто ті елементи конструкції, де є невідповідність між відносною значущістю виконуваних ними функціями і витратами на їх виготовлення.

Рис. 7. Функціонально-вартісна модель об'єкта ФВА

На сьомому кроці шукають альтернативні конструкторсько-технологічні рішення, технічні рішення вдосконалення реалізації функцій, які проводять під час пошуково-дослідницького етапу ФВА.

На заключному, рекомендаційно-впроваджувальному етапі здійснюють детальну розробку нової конструкції та підготовку проектно-технологічної документації за результатами ФВА.

7. Метод забезпечення заданого рівня собівартості кайдзен-костинг

Кайдзен з японського можна перекласти як “поліпшення”. Йдеться про процес поступового й безперервного вдосконалення, в якому беруть участь всі управлінці і робітники підприємства. Кайдзен спрямований на досягнення таких конкретних цілей підприємства, як усунення втрат часу, коштів, зусиль, зниження витрат на розроблення, виробництво, дистрибуцію, підвищення якості товарів, послуг, корпоративної культури, зростання кваліфікації співробітників, що в результаті має приводити до повнішого задоволення вимог споживачів продукції.

Внесення кайдзен-змін у виробничі процеси відбувається за рахунок маленьких кроків, на відміну від західних “революційних” концепцій вдосконалення, які передбачають масштабні інновації. Мета кайдзен - вдосконалення діяльності підприємства та його окремих підрозділів на основі внутрішніх резервів, без залучення значних інвестицій ззовні.

Кайдзен-костинг - це метод (концепція) забезпечення заданого рівня собівартості продукції та пошук шляхів її постійного зниження до встановленого цільового рівня.

На відміну від методу управління цільовою собівартістю, процес кайдзен-костингу не супроводжується набором попередньо визначених процедур, застосування яких дозволяє автоматично знизити витрати. Діяльність кайдзен на рівні окремих підприємств, підрозділів чи виробничих ліній передбачає використання системи управління матеріальними потоками “точно за часом” та системи автономного функціонування верстатів та виробничих ліній, які автоматично вимикаються за виникнення неполадок чи браку.

Забезпечення результативності кайдзен-костингу здійснюється на трьох рівнях:

- менеджменту підприємства та інженерно-технічного персоналу, для яких кайдзен є функціональним обов'язком;

- ініціативних співробітників, об'єднаних у команди (групи) якості;

- окремих робітників, які мають можливість через систему пропозицій вносити свої пропозиції.

Заохочення працівників підприємства, що беруть активну участь у кайдзен, здійснюється у матеріальній і нематеріальній формах. Зокрема, остання передбачає заходи, що сприяють усвідомленню цінностей компанії та розумінню власного успіху як успіху компанії.

8. Процес зниження витрат у межах тотальної системи управління витратами

До японської тотальної системи управління витратами, яку вперше впровадила компанія “Тойота”, входять три елементи (рис. 8):

- метод кайдзен-костинг;

- метод таргет-костинг;

- функція підтримання досягнутого рівня собівартості.

Рис. 8. Система управління витратами в компанії “Тойота”

Методи (концепції) кайдзен-костинг і таргет-костинг призначені для зниження рівня окремих статей витрат та собівартості кінцевого продукту в цілому до певного допустимого рівня: таргет-костинг - на стадії створення продукту, кайдзен-костинг - на стадії виробництва. В той же час, кайдзен-костинг використовують в традиційних галузях економіки, які виробляють продукти з тривалим життєвим циклом (орієнтація на підвищення ефективності процесів), а таргет-костинг - в інноваційних галузях, де продукція характеризується коротким життєвим циклом (орієнтація на мінімізацію прямих матеріальних витрат).

Процес зниження витрат у межах тотальної системи управління витратами наведено на рис. 9.

Рис. 9. Процес зниження витрат на різних стадіях життєвого циклу

Коли виробництво моделі покоління t досягає рівня найнижчої собівартості, на ринок виводять нову модель, покоління t+1. Розбіжність між прогнозованою та цільовою собівартістю, після завершення процесу таргет-костингу на стадії проектування, є відправною точкою для визначення кайдзен-завдання, тобто цільового зниження окремих статей витрат то собівартості в цілому на стадії виробництва. Кайдзен-завдання може бути сукупністю завдань для окремих підрозділів (цехів, складальних ліній тощо).

Досягнутий у процесі виконання кайдзен-завдання результат має відповідати величині планового зниження собівартості або бути більшим (рис. 10).

Постановка та виконання кайдзен-завдання - тривалий процес, пов'язаний із довго- та середньостроковим фінансовим плануванням, бізнес-плануванням, розробленням щорічних планів прибутків.

Протягом звітного року менеджментом підприємства, як правило, щомісячно, здійснюється перевірка ступеня досягнення проміжних цілей зниження змінних витрат, передбачених кайдзен-завданням, та виконання бюджетів постійних витрат.

Рис. 10. Процес виконання запланованого кайдзен-завдання

Представлений механізм широко використовується в автомобільній та суміжних до неї, в суднобудівній та інших галузях промисловості Японії. Водночас кайдзен-костинг називають суто японським методом для японських менеджерів. Застосування кайдзен-костингу на підприємствах інших країн пов'язано із значними труднощами через імплементованість в метод традиційних японської культури та менталітету.

Размещено на Allbest.ru