Діяльність Державної фіскальної служби України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІНАНСІВ

ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Факультет фінансів

Кафедра державних фінансів

Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Форма навчання денна

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Податкова система»

Варіант 21

Виконала студентка

ІV курсу, групи 43-Ф Макарова Ю.Г.

Перевірила

Городецька Т.Е.

Харків 2014

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ФІСКАЛЬНОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ПЕРЕВІРОК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ВІД ДІЯЛЬНОСТІ НЕРЕЗИДЕНТІВ

РОЗДІЛ ІІI. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ І. організація та методи проведення фіскальною службою України документальних перевірок платників податків

Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства [6].

Основні завдання ДФСУ [7]:

1) забезпечення формування і реалізації єдиної державної податкової, митної політик в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску;

2) боротьба з порушеннями податкового та митного законодавства,

3) здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів в межах своїх повноважень;

4) контроль за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

5) контроль за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

ДФС України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів ДФС України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи ДФС України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції [1]. З рис. 1 видно, що територіальна структура органів ДФС трирівнева.

Рис. 1. Територіальна структура органів ДФС України

Основними елементами (напрямками) організації управлінської роботи, що застосовуються в органах ДФС України є [4]:

1) організація раціонального використання часу;

2) раціоналізація трудових операцій;

3) створення сприятливих умов праці.

В загальному обсязі управлінської роботи (за різними оцінками) до 60-70 % займають операції з документами. Інформація, яка в них міститься, може бути використана тільки після проведення ряду (фіксації, обробки, систематизації тощо) тому для податкових та митних органів економія часу виражається у здійсненні операцій з управління податковими відносинами з найменшими втратами часу [3].

Управлінська робота в органах ДФС України характеризується кількісними і якісними показниками.

До кількісних характеристик належать робочий день, фонд робочого часу, ефективний фонд часу.

Якісні характеристики пов'язані з видами витрат часу. Недостатньо добре організована управлінська робота в органах ДФС призводить до невиправданих втрат часу як працівників контролюючих органів, так і громадян та суб'єктів підприємницької діяльності.

Раціональна організація використання робочого часу визначається: рівнем професійної підготовки працівників, стилем роботи керівників, загальним характером організації праці, ступенем свідомості працівників [2].

Працівники органів ДФС в цілому поділяються на керівників, спеціалістів і технічних виконавців. Рівень організації праці цих категорій працівників значною мірою визначається рівнем організації та обслуговування робочих місць.

Особливого значення набувають у наш час зв'язки з громадськістю органів державної виконавчої влади України взагалі та органів ДФС. Сформована в Україні система соціально-політичних відносин населення і держави характеризується дуже слабким рівнем “податкової грамотності” громадян. Жодна державна структура, крім податкової, не займається зв'язками з громадськістю у згаданому напрямку.

Законодавче підкріплення такої роботи визначено Податковим кодексом, Положенням про ДФСУ, де серед основних функцій контролюючих органів установлене завдання щодо роз'яснення порядку застосування законодавчих і інших нормативно-правових актів з оподатковування через засоби масової інформації та ін. [9].

Податкові органи з цієї метою виконують цілий комплекс робіт, що дозволяють зацікавити різні верстви населення в одержанні інформації на податкову тематику, залучити їх до активних взаємовідносин з державою, дати громадянам можливість одержання початкових знань у сфері оподатковування.

Свідченням важливості даного напряму діяльності податкових органів є те, що одним із показників оцінки ефективності роботи ДФС у процесі збирання податків і обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів є частка податкових надходжень, сплачених платниками податків добровільно у встановлені чинним законодавством терміни. Чим вище цей показник, тим менше держава затрачає адміністративних і фінансових ресурсів на виконання державної функції - формування дохідної частини бюджету.

Прикладом реальних проблем може бути та, що на сьогодні в Україні рівень добровільної сплати податків хоча і має тенденцію до збільшення, усе ж залишається низьким, не перевищуючи 47-50 %. Тому, поряд з іншими механізмами примусового стягнення і стимулювання добровільної сплати податків, ДФС широко використовує і механізми пропаганди переваги добровільної сплати одночасно із широкою масово-роз'яснювальною і виховною роботою серед населення та платників податків [5].

Серед основних напрямів такої роботи з населенням можна виділити наступні:

1) проведення цілеспрямованої постійної пропаганди необхідності загальної “податкової грамотності” населення;

2) формування суспільної думки шляхом пропаганди необхідності повної і чесної сплати податків як виконання свого громадянського обов'язку (з використанням прикладів інших країн і роз'ясненням цілей, на виконання яких направляються кошти, отримані від сплати податків, а також відповідальності за несплату податків);

3) проведення опитувань серед населення для визначення рівня “податкової грамотності”, ступеня зацікавленості населення в цьому питанні й визначення категорій громадян - потенційних учасників навчання;

4) розміщення на телебаченні й радіо спеціальних навчальних передач з питань роз'яснення податкової політики держави та діючого податкового законодавства;

5) підготовка й розміщення в друкованих засобах масової інформації статей і виступів працівників податкової служби з питань роз'яснення податкової політики держави та діючого податкового законодавства;

6) проведення системної роботи серед майбутніх потенційних платників податків (навчальні заклади, центри перепідготовки кадрів при службах зайнятості населення тощо);

7) проведення регулярних зустрічей керівників і працівників податкових органів з трудовими колективами, громадськими організаціями, студентами й учнями шкіл.

Для виконання цих завдань у структурі ДФС України існують спеціальні підрозділи по роботі з платниками податків, до основних завдань яких належать:

1) формування податкової культури населення, у тому числі платників податків;

2) інформування платників податків відносно податкового законодавства;

3) роз'яснення порядку застосування податкового законодавства й інших нормативно-правових актів про податки, збори, обов'язкові платежі;

4) організація навчання платників податків і працівників податкових органів із питань застосування податкового законодавства;

5) забезпечення зворотного зв'язку платників податків з органами влади.

В основі консультаційної роботи органів державної податкової служби лежить:

1) організація та забезпечення роботи телефонної інформаційно-довідкової служби;

2) консультації під час особистого звернення платника.

При цьому питома вага працівників, зайнятих у цій сфері, становить лише 6-7 % від загальної чисельності підрозділів по роботі з платниками.

Основною організаційною формою податкового контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання на предмет дотримання ними норм податкового законодавства є податкова документальна перевірка.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на 43 підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового й бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку й пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної фіскальної служби документів та податкової інформації, в тому числі за результатами перевірок інших платників податків [1].

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу [3].

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

2) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

3) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

4) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства. Різновидом позапланової перевірки є зустрічна перевірка, яка представляє собою документальну перевірку підприємства з питань фінансово-господарської діяльності на підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з контрагентами.

Планові та позапланові документальні перевірки можуть бути комплексними. Комплексна перевірка - це документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюються питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обов'язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної фіскальної служби України.

Якщо перевірка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, то така перевірка називається камеральною перевіркою.

Чинним законодавством визначені умови допуску посадових осіб органів державної фіскальної служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Зокрема, посадові особи органу державної фіскальної служби мають право приступити до проведення планової та позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку - направлення на перевірку, копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання вказаних документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної фіскальної служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Підсумковим документом виїзної податкової перевірки є акт перевірки. Акт документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства має структуру таку ж саму як і акт документальної ревізії (вступна частина, резулютивна частина, висновки) [8].

При здійсненні будь-якого процесу слід використовувати набір методів досягнення поставлених цілей.

Метод - це сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Прикладні методи податкового контролю передбачають здійснення контрольно-перевірочних заходів за допомогою документації, яку веде платник податків у процесі здійснення своє діяльності (первинні документи, податкові регістри, податкова декларація (розрахунок) [2].

До цієї групи методів, зокрема, відносяться:

1) Суцільний метод - передбачає перевірку всіх операцій, які здійснює платник податків. Даний метод податкового контролю застосовується при перевірках дотримання підприємствами норм валютного законодавства.

2) Вибірковий метод - передбачає перевірку окремих операцій, які проводив платник податків. Перелік операцій, які можуть перевірятися за допомогою цього методу, податкові органи мають встановлювати на основі проведення доперевірочного аналізу. В основу мають бути покладено ті проблеми, які виникали у платника податків з веденням податкового обліку у попередніх податкових (звітних) періодах. Так, найбільш проблемні місця мають перевірятися суцільно, а ті, в яких помилок не було виявлено, - вибірково.

3) Комбінований метод - становить собою синтез суцільного та вибіркового методів.

4) Арифметична та методологічна перевірку є найбільш поширеними методами податкового контролю, оскільки за рахунок їх застосування можна визначити суми занижень податкових зобов'язань у податковій звітності. З урахуванням того, що більшість суб'єктів господарювання з 2011 року мають надавати звітність в електронному вигляді, цей метод є найменш трудомістким.

5) Метод хронологій - передбачає перевірку документів підприємства на предмет їх групування за датою здійснення господарських операцій та відображення в хронологічному порядку.

6) Метод зіставлення - передбачає зіставлення даних первинної документації з даними податкових регістрів та податкової звітності, даних податкових регістрів і податкової звітності, даних основної частини податкової звітності та додатків до неї. Цей метод дозволяє виявити помилки при відображенні однієї операції в різних документах. Також цей метод може бути застосовано при зіставленні даних інвентаризації, яка проводилась підприємством, та фактичними показниками, наведеними у первинних документах.

7) Хронометраж - процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується органами державної фіскальної служби з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження.

8) Моніторинг - передбачає спостереження за діяльністю платника податків з метою збору якомога більшого обсягу інформації та розробки на цій основі плану податкової перевірки даного платника податків.

9) Огляд - дозволяє податковому інспектору на власний погляд побачити об'єкт податкового контролю та після цього робити певні висновки. Наприклад, податковий інспектор може оглянути, яким чином здійснюється виробничий процес будь-якого виду продукції, та встановити необхідність використання для його виготовлення певної кількості матеріальних ресурсів.

Соціологічно-психологічні методи податкового контролю мають велике значення для результатів його здійснення [10]. До таких методів можна віднести:

1) заохочення працівників фіскальної інспекції, що передбачає преміювання податкових інспекторів, які виявили великі суми податкових правопорушень у сфері оподаткування. Але при цьому не слід забувати про можливість перевищення працівниками податкових органів своїх вповноважень з метою нарахування якомога більших розмірів штрафних санкцій;

2) заохочення платників податків до дотримання законодавчих норм шляхом збільшення періодичності проведення планових податкових перевірок;

3) масово-роз'яснювальну роботу, мета якої - донести до платників податків значення їх дії для бюджету країни, наслідки їх протиправних дій;

4) опитування як метод податкового контролю, що дозволяє податковим інспекторам виявити недоліки в роботі платника податків, на які слід звернути особливу увагу при проведенні процедури податкової перевірки.

фіскальний перевірка платник податок

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ВІД ДІЯЛЬНОСТІ НЕРЕЗИДЕНТІВ

РОЗДІЛ ІІI ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

На підставі даних податкового обліку необхідно розрахувати суму податку на прибуток за звітний період (1 квартал), що підлягає сплаті в бюджет:

Розв'язання задачі доцільно навести у табличному вигляді

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Розраховуємо об'єкт оподаткування на прибуток та розмір податку на прибуток звітного періоду:

ОО = 119000 - 86920 = 32080 (грн.);

ПНП = 32080 Ч 0,18 = 5774,4 (грн.) - підлягає сплаті в бюджет за результатами звітного кварталу.

Висновок: сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного кварталу складає 5774,4 грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабийчук А.Б. Напрямки удосконалювання системи оподатковування в Україні// фінанси україни. - 2010. - №10. - 290 с.

2. Буряк П. Ю., Беркита К. Ф, Ярема Б. П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: навчальний посібник. - к.: ВД "професіонал", 2010. - 224 с.

3. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 2012. - № 7-9. - 283 с.

4. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 315 с.

5. Іванов Ю. Податкова система: підручник/ Юрій Іванов, Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; Міністерство освіти і науки України. - К.: Атіка, 2010. - 918 с.

6. Податковий кодекс України із змінами, внесеними згідно із законами № 1690-VII від 07.10.2014

7. Положення про Державну фіскальну службу України із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 563 від 16.10.2014

8. Сенчуков В. Оптимальна система оподатковування / Економіка України. - 2009.-№3. - 275 с.

9. Соколовська а. Податкова система держави: теорія і практика становлення: монографія/ алла соколовська,. - к.: знання-прес, 2010. - 454 с.

10. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Податки. Навч. посіб. - К.: Каравела, 2011. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru