Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Фінансово-економічний факультет

Кафедра фінансів

Наукова робота

з грошей та кредиту на тему: «Історія становлення фінансових посередників в Україні та проблеми їх розвитку»

Виконала студентка БДФК 1-12

Спеціальності «Фінанси та кредит»

Луцко Альона Юріївна

Науковий керівник

Доцент кафедри фінансів

Лисенок Олексій Володимирович

Київ - 2014



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи фінансового посередництва в Україні

2. Аналіз фінансового ринку в Україні

3. Актуальні проблеми розвитку посередництва та напрямки їх подолання на фінансовому ринкуУкраїни

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Важливе місце в акумуляції грошових ресурсів належить фінансовим посередникам. У більшості країн світу фінансові посередники відіграють важливу роль у фінансуванні суб'єктів економіки.

Наявність ефективних фінансових посередників (банків, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок та інших фінансових установ) є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки країни, сприяє стабільному та прогнозованому функціонуванню всіх економічних процесів у суспільстві. В Україні фінансові посередники також є потужним джерелом інвестицій в економіку, оскільки акумулюють значні обсяги коштів.

Теоретичним аспектам функціонування фінансового посередництва присвячена велика кількість наукових праць. Дослідження щодо цього питання в Україні проводили Н.І. Версаль, С.М. Еш, В.В. Зимовець, В.В. Корнєєв, О.Є. Кузьмін, М.І. Савлук, В.П. Ходаківська та інші науковці. У розробках цих авторів розкрито сутність фінансового посередництва, їхню діяльність як в Україні, так і за кордоном, виокремлено основні положення та види діяльності. Та все ж, багато проблем залишилося ще не вирішеними. Зокрема, низький рівень довіри населення, що, на нашу думку, є головною проблемою фінансового посередництва. Саме в цьому полягає актуальність даної теми.

Метою даної наукової роботи є дослідження проблем розвитку фінансового посередництва в Україні та напрями їх подолання.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

1) сформувати загальну характеристику фінансового посередництва;

2) визначити специфіку функціонування окремих фінансових посередників;

4) проаналізувати особливості фінансового посередництва в Україні;

5) дослідити діяльність банківських та небанківських фінансових установ;

6) визначити проблеми розвитку посередництва та напрями їх подолання на фінансовому ринку України.

Об'єктом роботи є економічні відносини, що виникають між суб'єктами фінансового ринку.

Предметом ? проблеми розвитку фінансового посередництва в Україні та напрями їх подолання.

У науковій роботі були використані такі методи: синтезу, аналізу, порівняння, табличні, графічні та статистичні.

Джерела отримання інформації: публікації з фахових видань вітчизняних і зарубіжних науковців, офіційні дані сайту Національного банку України, офіційні дані з рейтингового агенства «Рюрік» та фахові підручники.



1. Теоретичні основи фінансового посередництва в Україні

Розвинута ринкова економіка передбачає наявність діючого ринку, який дозволяє забезпечити потреби суспільства та сприяє якісному розвитку економіки, а отже і держави в цілому.

Забезпечення економічних відносин між учасниками ринку відбувається через фінансових посередників, завдяки яким вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку. На ньому відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів.

Інституціонально фінансовий ринок складається з різних фінансових інститутів, які надають специфічні професійні послуги, направляючи потоки фінансових ресурсів від одних суб'єктів до інших. Одним з найголовніших чинників забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку є розвиток посередництва на ньому. Останнє знаходиться у стадії розвитку та характеризується неповнотою і незавершеністю у кожному елементі: правове забезпечення, інформаційна мережа, кредитно-фінансова система, система підготовки кадрів, наукове обслуговування тощо.

В умовах нестабільності на зовнішніх і внутрішніх фінансових ринках актуальною є розробка стратегії розвитку державних банків, державних фінансово-кредитних установ, страхових компаній та інших державних інституцій фінансової інфраструктури. Через низький рівень життя населення України діяльність фінансових посередників є не активною. Однак ринок фінансових послуг характеризується багаточисельністю оферентів, які надають один вид фінансових послуг. Значна кількість фінансових посередників призводить до посилення конкуренції між ними. В цьому і полягає актуальність дослідження ролі та видів фінансових посередників, що функціонують на ринку фінансових послуг.

Фінансовий ринок формується з різноманітних каналів, якими грошові кошти переміщуються від кредиторів (інвесторів) до позичальників. Такі канали поділяють на дві основні групи: прямого фінансування та непрямого фінансування. При прямому фінансуванні кошти переміщуються безпосередньо від інвесторів до позичальників. Тобто при такому вкладенні коштів інвестори беруть на себе значну частину ризиків і зазнають іноді великих втрат, зумовлених цими ризиками. При непрямому фінансуванні важливу роль у переміщенні коштів від власників до позичальників відіграють фінансові посередники (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди тощо), які забезпечують таке переміщення і зменшують ризики та втрати, пов'язані з інвестуванням.

Суб'єктами фінансового ринку є фінансові посередники, а саме фінансові інститути (банки та небанківські інститути) та інфраструктурні учасники (біржі, позабіржові системи, депозитарії), чиї функції полягають в акумулюванні коштів фізичних та юридичних осіб і в подальшому їх наданні у розпорядження позичальників на комерційних основах.

Фінансові посередники враховують природу макроекономічних процесів, які відбуваються в країні, та їх взаємодію, і в зв'язку з цим мінімізується ризик втрат від неефективної та нескоординованої діяльності. До фінансових посередників відносять банки, фондові та страхові компанії, лізингові компанії, кредитні спілки, благодійні фонди, ломбарди, інститути спільного інвестування тощо.

Якщо розглядати термін «фінансовий посередник» в широкому значенні ? це сукупність установ, які, по-перше, реалізують посередницькі функції у процесі акумуляції фінансових ресурсів та, по-друге, здійснюють у фінансовій сфері лише консультаційні, інформаційні або розрахункові функції. Відповідно у вузькому значенні фінансовими посередниками вважаються лише ті установи, які виконують функції власне залучення грошових коштів та їх розміщення. Тобто, фінансові посередники, з одного боку, залучають депозити, емітують цінні папери, отримують страхові платежі, а з іншого - здійснюють інвестування та кредитування за рахунок залучених коштів.

О. Бала пропонує розуміти під поняттям «фінансові посередники» такі «фінансові установи, які здійснюють спеціалізоване та універсальне обслуговування учасників ринку з приводу акумуляції вільних грошових коштів з метою отримання прибутку та задоволення потреб учасників фінансових відносин».

С. Черкасова визначає фінансове посередництво як «діяльність з акумуляції та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси» [4]. Проте в таке визначення не зазначає, які саме установи надають послуги з фінансового посередництва, а також упускає той факт, що ця діяльність має бути професійною.

Ф. Мишкін зазначає, що фінансове посередництво - це «процес непрямого інвестування, за допомогою якого фінансові посередники позичають кошти у заощадників, які, у свою чергу, надають позики іншим» . На нашу думку, подібна дефініція враховує лише боргові відносини між учасниками фінансово-посередницького процесу.

Згідно з Господарським кодексом України фінансове посередництво являє собою «діяльність, пов'язану з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством» . Також у цьому законодавчо-правовому акті зазначається, що фінансовими посередниками в Україні є банки та інші фінансово-кредитні організації.

Найповнішим, на нашу думку, є трактування Ю. Гаркуши, який визначає фінансове посередництво як «опосередковану діяльність фінансових інститутів щодо ефективного нагромадження, управління та перерозподілу капіталів шляхом надання фінансових послуг».

Діяльність фінансових посередників на практиці пов'язана зі створенням нових фінансових інструментів. Фінансові інститути, які виконують посередницькі функції, мають можливість одержати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність таким чином направлена на допомогу приватним особам, що мають заощадження, перетворити їх на капітал і вкласти у різні підприємства, диверсифікуючи при цьому ризик. Система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал .

Особливістю діяльності фінансових посередників в Україні є те, що їх діяльність проходить в умовах становлення та в постійній мобільності ринкових регуляторів розвитку економіки та фінансового ринку.

Тож можна стверджувати, що погляди на фінансове посередництво пройшли шлях від трактування даного інституту як механізму переливання капіталів від одних суб'єктів до інших до визначення фінансового посередництва як важливого та впливового фактора ефективної діяльності фінансового ринку.

На ринку фінансових послуг України найбільш розвинуті наступні три компоненти:

1. Ринок банківських послуг, що відповідає кредитному та валютному ринкам. Серед найважливіших завдань можна виділити такі:

? зміцнення банківської системи;

? подолання розриву між комерційними банками і реальною економікою;

? залучення банків до реалізації нової економічної стратегії.

Це потребує посилення ролі Національного банку України і відчутно підвищує вимоги до нього. Основна увага уряду та Національного банку України має зосереджуватися на забезпеченні стійкості та надійності банківської системи, посиленні її концентрації, значному розширенні механізмів довгострокового кредитування та інструментарію банківських послуг. Необхідна достатня і надійна правова база діяльності банківських інституцій, посилення конкуренції між ними та удосконалення механізмів банківського нагляду.

2. Ринок інвестиційних послуг, якому відповідає фондовий ринок. Ситуація, що склалася, потребує прискореного утвердження і розширення фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, забезпечення випереджаючого розвитку вторинного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення. В Україні доцільно розвивати фондовий ринок, бо він допоможе диверсифікувати ризики між банками та інвесторами, що у свою чергу сприятиме зміцненню фінансової системи.

3. Ринок страхових послуг почав розвиватись відносно нещодавно, тому потрібні невідкладні дієві заходи, покликані сприяти розвитку ринку страхових послуг. Це, насамперед, утворення національної системи страхових послуг, яка має стати реальним чинником стабільності та стимулом розвитку підприємництва, здатної забезпечити надійний захист довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для економічного зростання.

Отже, фінансові посередники є важливими суб'єктами фінансового ринку, що забезпечують зростання ефективності взаємодії між позичальниками та кредиторами. Це відбувається завдяки тим спільним характерним рисам їх діяльності, які створюють додаткові переваги для всіх учасників таких відносин. Однак, існує низка таких фінансових посередників, які мають свої особливості з точки зору діяльності. Це зумовлює існування досить широкої класифікації фінансових посередників.

2. Аналіз фінансового ринку в Україні

На сьогодні в Україні небагато фінансових посередників, хоча, за прогнозами, їх кількість і роль в економіці мають зрости. Протягом останніх декількох років фінансовий ринок України динамічно розвивається.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього - у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування.

Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у наступному:

1) можливості для кожного кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника - оперативно мобілізувати додаткові кошти і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції;

2) скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку;

3) послабленні фінансових ризиків для базових суб'єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників;

4) збільшенні дохідності позичкових капіталів, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу.

Особливості розвитку фінансового посередництва в Україні представлені діяльністю банківських і небанківських фінансових установ , їх кількість наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 ? Кількість банківських і небанківських установ в Україні за 2010 - 2013 рр.

№ з/п	Назва	Рік
		2010	2011	2012	2013
1	Банки, що мають банківську ліцензію	176	176	176*	180*
1.1	з них з іноземним капіталом	55	53	53	49
1.1.1	у т.ч. зі 100% іноземним капіталом	20	22	22	19
Небанківські фінансові установи:
2	Страхових компаній	456	442	414	411
2.1	з них зі страхування житла	67	64	62	62
3	Фінансові компанії	221	251	312	343
4	Факторингові компанії	78	110	172	193
5	Ломбарди	426	456	473	483
6	Лізинг:
6.1	лізингодавці	199	217	248	256
6.2	Компанії,що надають послуги фінансового лізингу	51	70	102	124
7	Недержавне пенсійне забезпечення::
7.1	Кількість недержавних пенсійних фондів	101	96	94	89
7.2	Адміністратори недержавних пенсійних фондів	43	40	37	34
8	Кредитні спілки	659	613	617	628
9	Інші кредитні установи	42	49	68	82

* - з них 1 банк має ліцензію санаційного банку

Проаналізувавши статистичну інформацію ринку банківських і небанківських фінансових послуг за 2010-2013 рр. можемо зробити нижченаведені висновки.

Кількість банків, що мають банківську ліцензію у 2011-2013 рр. збільшилася на 4, а також у 2012 році з'явився один банк, що має ліцензію санаційного характеру. У 2010 році кількість банків з іноземним капіталом становила 55, що на 6 більше, ніж в 2013 році і на 2 більше, ніж у 2011 та 2012 роках.

На ринку страхування протягом 2010-2013 рр. відбувалися наступні зміни. Протягом аналізованого періоду кількість страхових компаній, які мали ліцензії на здійснення страхової діяльності зменшилася на 45 компаній.

Ринок кредитних спілок протягом 2010-2013 рр. характеризувався наступними змінами. Відбулося зменшення кількості учасників з 659 до 628 одиниць.

Ринок факторингових послуг за результатами 2010-2013 рр. показав наступні зміни: станом на 01.01.2013 р. 172 компанії України мали право надавати факторингові послуги, що на 108 установ більше, ніж станом на 01.01.2010 р.

Ринок недержавного пенсійного забезпечення за період з 2010 по 2013 рр. характеризувався несуттєвим зменшенням кількості недержавних пенсійних фондів і адміністраторів недержавних пенсійних фондів.

За підсумками 2010-2013 рр. кількість лізингодавців збільшилася на 57 одиниць, а компаній, що надають послуги фінансового лізингу ? на 73.

Розглянемо діяльність банків та небанківських фінансових установ.

Якщо розглядати діяльність банківської системи України за 9 місяців 2013 року, то можемо бачити, що балансовий капітал українських банків збільшився на 9,5 млрд. грн. до 178,8 млрд. грн., а регулятивний капітал збільшився на 10,9 млрд. грн. до 189,8 млрд. грн. порівняно з цим же періодом 2012 року. Частка капіталу в пасивах банківської системи складає 14,5%, а коефіцієнт достатності (адекватності) регулятивного капіталу становить 17,9% при рекомендованому значенні не менше 10%, що говорить про достатню капіталізацію банківської системи.

Активи банківської системи в поточному році продовжили своє зростання. За 3 квартали 2013 року їх розмір збільшився на 105,2 млрд. грн. (+9,3%) до 1 232,4 млрд. грн. Кредитний портфель банків України за цей період виріс на 45,4 млрд. грн. (+5,6%) і склав 860,7 млрд. грн. (в минулому році кредитний портфель зменшився на 1,2% або 10,0 млрд. грн.). Кредити, надані суб'єктам господарювання, збільшились на 43,0 млрд. грн. (+7,1%) до 652,2 млрд. грн., фізичним особам - на 43,9 млрд. грн. (+3,0 млрд. грн. (+3,0%) до 166,7 млрд. грн. Прострочена заборгованість за кредитами зростала меншими темпами, ніж кредитний портфель (+2,2 млрд. грн. або +3,0%), що відобразилось на зменшенні її частки в кредитному портфелі системи з 6,4% до 6,1%. Протягом 2013 року відбувалось зростання інвестиційного портфелю банків. Зокрема, за результатами 9 місяців розмір вкладень в цінні папери збільшився на 32,8% (+31,6 млрд. грн.). Покращення якості кредитного-інвестиційного портфелю та списання безнадійних кредитів призвело до зменшення суми сформованих резервів під кредитні операції на 5,2 млрд. грн. до 136,1 млрд. грн. Покриття страховими резервами кредитно-інвестиційного портфелю становить 13,8%, покриття резервами простроченої заборгованості - 182,2%. Значення цих показників свідчить про достатність сформованих в банківській системі резервів. Частка високоліквідних активів банків України знаходиться на достатньому рівні для обслуговування клієнтських розрахунків і становить 13,1% від чистих активів системи. Залишки готівкових коштів у касах банків станом на 01.10.2013 року становили 31,9 млрд. грн., кошти банків в НБУ - 38,6 млрд. грн., залишки на кореспондентських рахунках в інших банках - 90,9 млрд. грн .

Отже, за 3 квартали 2013 року доходи банківської системи склали 120,9 млрд. грн., витрати - 119,2 млрд. грн., прибуток - 1,7 млрд. грн. В порівнянні з минулим роком слід констатувати випереджаюче зростання витрат над доходами банків та загальне зменшення прибутковості, пов'язане з посиленням конкуренції в фінансовому секторі. Але на відміну від негативних результатів 2009-2011 років (збиток за три роки 59,2 млрд. грн.), слід відзначити сам факт прибутковості банківської системи України протягом двох років поспіль.

Небанківські фінансово-кредитні інститути почнемо розглядати з фінансових компаній. Дані щодо обсягу фінансових послуг, наданих фінансовими компаніями за 9 місяців 2011-2013 рр., наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 ? Обсяги та види фінансових послуг, надані фінансовими компаніями в Україні за 9 місяців 2011 -2013 рр., млн. грн.

Вид фінансової послуги	Станом на 30.09
	2011	2012	2013
Надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів	657,2	919,4	1930,7
Надання позик	129,5	400,8	1886,3
Надання порук (поручительств)	1,0	13,5	211,2
Фінансовий лізинг (вартість укладених договорів фінансового лізингу)	9,1	1,6	6,3
Надання гарантій	4,3	719,7	226,1
Факторинг	3868,7	7266,6	4807,7
Операції з обміну валют	11257,8	8347,6	6785,9
Операції з переказу грошових коштів	3233,1	7 004,9	8043,6



За даними таблиці 2.2 бачимо, що за 9 місяців 2013 року спостерігається загальне збільшення обсягів фінансових послуг порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Найбільший ріст обсягів відбувся по таких видах фінансових послуг:

- надання порук (поручительств) в 14,6 разів (на 197,7 млн. грн.);

- надання позик в 3,7 рази (на 1 485,5 млн. грн.).

Зменшення обсягів фінансових послуг відбулося з надання гарантій на 68,6% (493,6 млн. грн.), з факторингу на 33,8% (2 458,9 млн. грн.) та операцій з обміну валют на -18,7% (1 561,7 млн. грн.).

Якщо розглядати детальніше факторинг, то протягом 9 місяців 2013 року фінансові компанії уклали 64 383 договори факторингу на загальну суму 4 807,7 млн. грн. та виконали 55 837 договорів на суму 3 960,4 млн. грн. Але порівняно з відповідним періодом 2012 року відбулося зменшення на 33,8% (2 458,9 млн. грн.) операцій факторингу у вартісному виразі, в той час як кількість договорів зросла в 3,3 рази (на 49 475 од.). Це ми можемо побачити на рисунку 1. фінансовий посередництво грошовий торгівля

Рисунок 1 ? Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу за 9 місяців 2011-2013 рр.

Ми бачимо, що використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприяє подальшому розвитку підприємства.

За останні роки спостерігається скорочення загальних обсягів кредитування на ринку ломбардних послуг. Це ми можемо спостерігати у таблиці 2.

Таблиця 2 ? Показники діяльності ломбардів Украхни за 9 місяців 2011-2013 рр.

Показники	Станом на 30.09
	2011	2012	2013
Сума наданих фінансових кредитів під заставу (млн. грн.)	5037,6	6538,7	5909,4
Кількість наданих фінансових кредитів під заставу, тис. шт.	-	9079,6	7533,2
Сума погашених фінансових кредитів (млн. грн.), у тому числі:	4877,6	6372,2	5915,4
погашено за рахунок майна, наданого в заставу	328,2	530,1	352,0
Кількість договорів, погашених за рахунок майна, наданого в заставу, (тис. шт.)	-	1292,3	524,8

Дані таблиці свідчать, що станом на 30.09.2013 такі показники, як сума наданих фінансових кредитів під заставу, кількість наданих фінансових кредитів під заставу, сума погашених фінансових кредитів та кількість договорів, у порівнянні з 2012 роком, зменшили свої показники на 9,6%, 17%, 7,2% та 59,4% відповідно.

Важливим показником, який характеризує ринок ломбардів, є також показник їх фінансового стану. Можемо бачити, що обсяг активів ломбардів збільшився на 3% (43,5 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом минулого року та станом на 30.09.2013 становить 1476,8 млн. грн.

Власний капітал всіх ломбардів становить 1041,7 млн.грн., що на 8,6% (82,6 млн. грн.) більше ніж станом на 30.09.2012.

Станом на 30.09.2013 нерозподілений прибуток становить 227,0 млн. грн., порівняно з відповідним періодом 2012 року збільшився на 12,9% (26,0 млн. грн.).

Обсяг дебіторської заборгованості станом на 30.09.2013 зріс на 3% до 1057,9 млн. грн. порівняно з відповідною датою попереднього року.

Станом на 30.09.2013 статутний та резервний капітали зросли на 7,3% та 3,4% відповідно порівняно з аналогічною датою 2012 року 4.

Таблиця 4 ? Показники фінансового стану ломбардів за 9 місяців 2011-2013 рр., млн. грн.

Назва	Станом на 30.09
	2011	2012	2013
Дебіторська заборгованість, у тому числі,:	968,7	1026,6	1057,9
за наданими фінансовими кредитами	585,5	832,3	792,2
за нарахованими відсотками за наданими фінансовими кредитами	13,0	23,5	29,1
Статутний капітал	790,4	811,9	871,3
Резервний капітал	9,6	14,5	15,0
Нерозподілений прибуток	100,2	201,0	227,0
Власний капітал, усього	921,1	959,1	1041,7
Залучені кошти на платній та безоплатній основі	120,6	181,6	197,6
Активи по балансу	1077,5	1433,3	1476,8

Кількість лізингових компаній з кожним роком збільшується, що обумовлено зростанням попиту на лізингові послуги. Протягом 9 місяців 2013 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 8 172 договорів фінансового лізингу на суму 29 793,9 млн. грн. Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, становить 23 426,5 млн. грн. Вартість чинних договорів фінансового лізингу станом на 30.09.2013 становить 68,3 млрд. грн.

Близько 99,9% усіх послуг фінансового лізингу надається юридичними особами - суб'єктами господарювання, які не є фінансовими установами.

Спостерігається зменшення кількості договорів фінансового лізингу на 386 одиниць (4,5%) порівняно з відповідним періодом минулого року. При цьому, вартість договорів фінансового лізингу збільшилась на 16 840,9 млн. грн. (в 1,3 рази).

Проаналізувавши статистичну інформацію ринку основних небанківських фінансових послуг України за 9 місяців 2011-2013 рр. Проведений аналіз дозволив зробити нижченаведені висновки.

Протягом 2012-2013 років спостерігалось значне збільшення кількості учасників ринку небанківських фінансових послуг, зокрема це стосується фінансових, факторингових, лізингових компаній та ломбардів. Однак при цьому відбулося скорочення кількості діючих страхових компаній та недержавних пенсійних фондів.

Отже, обсяги залучених фінансовим посередником капіталів характеризують його позиції серед компаній свого типу. Вони, конкуруючи між собою, намагаються поліпшити якість та доступність своїх послуг і забезпечити додаткові вигоди для акціонерів. Наявність такої внутрішньогрупової конкуренції змушує фінансових посередників зменшувати свої витрати на ведення бізнесу з метою зменшення вартості своїх послуг.

3. Актуальні проблеми розвитку посередництва та напрямки їх подолання на фінансовому ринкуУкраїни

Наявність ринкової економіки в державі передбачає існування діючого ринку, який дозволяє забезпечити потреби суспільства та сприяє якісному розвитку економіки, а отже і держави в цілому. Економічні відносини між учасниками ринку відбуваються через фінансових посередників, завдяки яким вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку.

У сучасних умовах розвитку економіки можна уже впевнено визначити, що ступінь розвитку ринку фінансових послуг характеризується кількістю фінансових посередників і їх різноманітністю, а також асортиментом фінансових послуг, які вони надають.

В Україні до фінансових посередників можна зарахувати майже всі фінансові інститути, що діють на фінансовому ринку держави. Банківські установи та страхові компанії зазвичай вважаються найбільш розвинутими. Інші перебувають на етапі становлення, що обумовлено: історичними передумовами, характером та рівнем економічного розвитку країни.

В сучасних умовах актуальними стають завдання пошуку нових рішень, які б сприяли розвитку якісних перетворень грошового ринку. Складовими інституційного забезпечення грошового ринку є сектори прямого та опосередкованого фінансування.

Для ефективного функціонування грошового ринку важливим є забезпечення виконання на належному рівні своїх повноважень інститутами сектору опосередкованого фінансування, ? банками та небанківськими фінансово-кредитними установами.

Ключова роль банків у фінансовому посередництві є характерною для України. Тому що банки мають різні можливості пропонувати грошові кошти на ринку, а у небанківських установ така здатність відсутня. Небанківські фінансові установи спеціалізуються тільки на окремих видах фінансових операцій, а на ринку фінансових послуг займають невеликі ніші тому у фінансовому посередництві їм належить другорядна роль .

Банки, як фінансові посередники, на ринку фінансових послуг реалізують переважно дві функції:

1) емісійну - притаманна виключно банкам і полягає в емісії та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів;

2) трансформаційну - полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими, що сприяє прискоренню обороту капіталу та підвищенню його ефективності.

Але роль посередництва на сучасних ринках фінансових послуг визначається і такими функціями фінансових посередників, як консолідація ризиків, акумуляція коштів населення, забезпечення розвитку фінансового ринку та його інфраструктури, надання інформаційних і консультаційних послуг, забезпеченням ліквідності ринку тощо. Фінансові посередники шляхом проведення депозитних операцій, випуску своїх фінансових активів та розміщення їх на ринку позичальників акумулюють грошові кошти для подальшого вкладення в розвиток економіки. Ступінь реалізації цієї функції залежить від наявності на ринку привабливих фінансових інструментів і довіри до них з боку заощадників.

За останні роки значно збільшується кількість лізингових та факторингових компаній. Але все ж їх діяльність стримується рядом проблем. Що стосується лізингових компаній, то можна виділити такі проблеми: нерозвинена інфраструктура ринку лізингу; недостатньо дієва та малоефективна система державного регулювання та розбіжності між вітчизняним законодавством і нормами міжнародного лізингового права; відсутність податкових пільг та ефективного механізму прискореної амортизації обладнання, отриманого в лізинг та інше.

Для вирішення проблем лізингових послуг в Україні потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу була спрямована на:

1) дотримання учасниками лізингу вимог законодавства;

2) забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

3) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

4) забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу.

До чинників, які стримують розвиток факторингу в Україні, належать: відсутність спеціального законодавчого забезпечення; недостатня довіра підприємців до функціонування факторингу; здійснення банками факторингових послуг лише як операції з фінансування, без додаткових послуг; відсутність державного контролю за якістю факторингових послуг; великий відсоток переуступлення боргу.

З метою розвитку ринку факторингу пропонується: створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній; впровадити більш лояльну відсоткову політику викупу заборгованостей; забезпечити стабільну законодавчу базу стосовно здійснення факторингових операцій.

Упродовж останніх років спостерігалося підвищення темпів зростання страхового бізнесу в Україні, чому сприяли певні законодавчі зміни. Проте у вітчизняній сфері страхових послуг серйозною проблемою залишається дефіцит ліквідних фінансових інструментів, спрямованих на реалізацію ефективного інвестування страхових резервів. Крім того, відкритим питанням залишається гарантування довгострокових зобов'язань стосовно страхування життя.

Недержавні пенсійні фонди (далі НПФ) також відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію. І забезпечують економічний розвиток країни, оскільки сформовані фонди за рахунок внесків вкладників є стабільним джерелом інвестицій.

Головними проблемами розвитку НПФ є:

1. Низький рівень довіри населення до нового фінансового ринку як споживача його послуг.

2. Неефективна діяльність фінансового ринку. Досить складною і проблематичною залишається процедура доступу недержавних пенсійних фондів до зовнішніх фінансових ринків, тобто до іноземних інвесторів. Про що свідчить факт, що у інвестиційних портфелях недержавних пенсійних фондів практично відсутні іноземні цінні папери.

3. Недостатній рівень державної підтримки в сфері пропаганди НПФ. Населення здебільшого є непоінформованим про концепцію пенсійної реформи в Україні та значення у ній системи недержавного пенсійного забезпечення, що гальмує подальший її розвиток.

Тому, на основі результатів аналізу, пропонуються такі напрямки вдосконалення системи НПФ:

- розроблення комплексних заходів для забезпечення належного рівня державної підтримки розвитку пенсійної системи України загалом, а також сфери недержавного пенсійного забезпечення;

- розроблення моделі контролю за діяльністю НПФ, яка дасть змогу дати реальну оцінку рівня розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні;

- опрацювання недоліків системи оподаткування діяльності НПФ;

- інформування громадян про розвиток НПЗ, діяльність НПФ та спектр послуг, які вони надають, а також перспективи їх розвитку.

На нашу думку, ринок фінансових послуг є інфраструктурою, яка вимагає комплексного підходу до вирішення своїх проблем. Тож, проаналізувавши становище фінансового посередництва в Україні, можна зробити висновок щодо загальних проблем, які притаманні усім фінансовим посередникам:

1) недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб;

2) відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників;

3) неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників;

4) нестабільність економіки та фінансового ринку, через що позичальники та кредитори зменшують свою активність та не здійснюють інвестиційну діяльність у тих обсягах, які могли б сприяти прискореному розвитку як фінансових відносин, так і фінансового посередництва та ін.

Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства.

Отже, в Україні інститут фінансового посередництва знаходиться на стадії становлення та розвитку. Подолання проблем в діяльності фінансових установ, що здійснюють посередницьку діяльність і прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг. У зв'язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників ринку в якісних і різноманітних послугах сучасне фінансове посередництво набуває універсальних форм.



Висновки

За peзультатами викoнанoї курсoвoї poбoти мoжна зpoбити виснoвoк, щo розвиток фінансового ринку передбачає як необхідну умову наявність фінансових посередників. Тому що завдяки їм вирішуються проблеми фунціонування фінансового ринку, де відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів.

На сьогоднішній день існує чимало визначень понятть «фінансове посередництво» та «фінансові посередники». Але узагальнюючим, на нашу думку, є наступне поняття: фінансовий посередник ? це фінансова установа, що здійснює свою діяльність на фінансовому ринку з метою отримання прибутку або задоволення потреб суб'єктів цього ринку в фінансових послугах.

Ми бачимо, що наявність ефективних фінансових посередників (банків, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок та інших фінансових установ) є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки країни, так як це сприяє стабільному та прогнозованому функціонуванню всіх економічних процесів у суспільстві. В Україні фінансові посередники також є потужним джерелом інвестицій в економіку, оскільки акумулюють значні обсяги коштів.

Однак, існує низка таких фінансових посередників, які мають свої особливості з точки зору діяльності. Це зумовлює існування досить широкої класифікації фінансових посередників.

Що стосується банківської системи, то за 3 квартали 2013 року доходи склали 120,9 млрд. грн., витрати - 119,2 млрд. грн., а прибуток - 1,7 млрд. грн. В порівнянні з минулим роком слід констатувати випереджаюче зростання витрат над доходами банків та загальне зменшення прибутковості, пов'язане з посиленням конкуренції в фінансовому секторі. Збільшення ресурсної бази пов'язане зі збільшенням обсягів безготівкових розрахунків та загальним відновленням довіри населення до банківської системи.

Проаналізувавши статистичну інформацію ринку основних небанківських фінансових послуг України за 9 місяців 2011-2013 рр. спостерігаємо значне збільшення кількості учасників ринку, зокрема це стосується фінансових, факторингових, лізингових компаній та ломбардів. Однак при цьому відбулося скорочення кількості діючих страхових компаній та недержавних пенсійних фондів.

Проаналізувавши становище фінансового посередництва в Україні, можна зробити висновок, що розвиток даного інституту в нашій країні знаходиться все ще у зародковому стані. Це пов'язано з рядом проблем макроекономічного характеру. Головними з яких, на нашу думку, є:

- високі рівні «тінізації» вітчизняної економіки та корупції у системі державних контрольно-регулювальних органів, що збільшує трансакційні витрати, асиметричність інформації та конфлікти інтересів;

- недобросовісна (неринкова) конкуренція, в результаті якої не відбувається ні поліпшення якості фінансових послуг, ні збільшення асортименту пропонованих послуг.

Проаналізувавши проблеми розвитку фінансового посередництва в Україні бачимо, що інститут фінансового посередництва знаходиться на стадії становлення та розвитку. А подолання проблем в діяльності фінансових установ, що здійснюють посередницьку діяльність і прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг.

Отже, у зв'язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників ринку в якісних і різноманітних послугах сучасне фінансове посередництво набуває універсальних форм.



Список використаної літератури

1. Біржова діяльність: Навчальний посібник / Під ред. д.е.н. В.І. Крамаренко, д.е.н. Б.І. Холод. - К.: ЦУЛ, 2003. - 264 с.

2. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр. - Т.1. - 2001. - 536 с.

3. Венецкий И.Г., Венецкая В.И. Основные математико-статистические понятия и формулы в экономическом анализе. - М.: Финансы и статистика, 1979.

4. Гречаний О. Беремо правильний курс: ринок фінансового консалтингу в Україні. // Консалтинг в Україні. - №2. - 2006.

5. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене. - Львів: "Новий світ-2000", "Магнолія плюс". - 2003. - 360 с.

6. Зимовець В.В., Зубик С.П., Фінансове посередництво: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 288 с.

7. Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. Посіб.: 2 вид., стереотипне. - Харків: Консул, 2004. - 216 с.

8. Матеріали CD-збірника «Урожай знань. Розвиток приватного бізнесу. 2004»

9. Новиков В. Бюро кредитних історій в Україні. // Юр. Газета. - №9. - 10 листопада 2003 р.

10. Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: Расчет и Риск. - М.: Инфра-М, 1994.

11. Рогальська Н.Г. Моделі оптимізації фінансової діяльності великих економічних систем з використанням кореляційного аналізу // Автоматика. Автоматизация. Электротехнические комплексы и системы. - 2005. - №2(16). - С. 183-190.

12. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Гроші та кредит: Підруч. - 3.вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 598с.

13. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.

14. Четыркин Е.М. Финансовая математика: Учебник. - 4-е изд. - М.: Дело, 2004. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru

...