Проблеми і перспективи розвитку системи державного фінансового контролю в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра обліку і аудиту

ІНДИВІДУАЛЬНА НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА

з теми: «Проблеми і перспективи розвитку системи державного фінансового контролю в Україні»

Виконала:

Студентка Ф-401 групи

Безпала О.

Перевірили:

проф. Яцків М. І.

стар. викл. Долбнєва Д. В.

ЛЬВІВ - 2015

План

Вступ

1. Загальні засади системи державного фінансового контролю

2. Оцінка ефективності державного фінансового контролю

3. Проблеми і перспективи формування єдиної системи державного фінансового контролю в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Ефективність управління державою залежить від здатності органів державного управління добросовісно розпоряджатися фінансовими і матеріальними ресурсами, яке суспільство довірило йому в управління. А успішне управління коштами бюджетів різних рівнів, як свідчить досвід революційних подій початку 2014 р., можливо тільки за наявності ефективного державного фінансового контролю.

Актуальність теми. Сьогоднішній стан справ у сфері державного фінансового контролю не може задовольняти суспільство, оскільки економіка держави несе значні збитки в результаті недотримання фінансово-бюджетної дисципліни підприємствами, установами й організаціями. До основних причин такого становища можна віднести відсутність дієвих механізмів контролю за бюджетними коштами, недосконалість діючого законодавства з питань державного фінансового контролю, Крім того, в організації державного фінансового контролю мають місце проблеми і протиріччя, які деструктивно впливають на його ефективність. А відтак, є необхідність вжиття заходів для підвищення ефективності контролю, що вимагає проведення ґрунтовних досліджень, які сприятимуть формуванню визначеної єдиної системи державного фінансового контролю, яка віддзеркалюватиме бюджетні відносини на всіх рівнях управління державними коштами.

Метою даної роботи є обґрунтування концептуальних засад формування та функціонування системи державного фінансового контролю, розробка методичних і практичних рекомендацій щодо механізму її побудови.

Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

- дослідити загальні засади системи державного фінансового контролю;

- здійснити оцінку ефективності державного фінансового контролю;

- проаналізувати проблеми і дослідити перспективи формування єдиної системи державного фінансового контролю в Україні.

Об'єктом дослідження є система державного фінансового контролю.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми побудови й функціонування системи державного фінансового контролю в Україні, а також перспективи її розвитку.

У процесі вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні та економіко-статистичні методи. Для характеристики сфери державного фінансового контролю застосовувався системний підхід, що надало можливість здійснити комплексний аналіз організації ДФК, діяльності контролюючих органів. У перебігу дослідження використані методи: діалектичний (для розкриття теоретичних основ державного фінансового контролю), графічний, аналізу та синтезу (для дослідження сучасного стану ДФК); порівняльного аналізу (для зіставлення діяльності контролюючих органів).

єдиний фінансовий контроль державний

1. Загальні засади системи державного фінансового контролю

Система державного фінансового контролю - це поєднання структурної побудови державного фінансового контролю, сукупності об'єктів та суб'єктів контролю та взаємодія між ними під час здійснення покладених функцій[1].

В залежності від визначених Конституцією та чинним законодавством України статусу та компетенції органів державного фінансового контролю, їх належності до гілок державної влади система державного фінансового контролю складається із зовнішнього, внутрішнього, відомчого та спеціалізованого державного фінансового контролю. Відомчий та спеціалізований державний фінансовий контроль є різновидом внутрішнього державного фінансового контролю.

До суб'єктів державного фінансового контролю належать: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад, місцеві фінансові органи, Національний банк України, Міністерство фінансів України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна митна служба України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд державного майна України, Агентство з питань банкрутства, служби відомчого контролю.

Об'єктами державного фінансового контролю є підконтрольні об'єкти, що беруть участь у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні активів, що належать державі, коштів, що залишаються у їх розпорядженні у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів чи державних позабюджетних фондів та отриманням кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України, а також операції, що проводяться підконтрольними об'єктами з такими активами.

Предметом державного фінансового контролю є безпосередньо активи, що належать державі, у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні яких бере участь підконтрольний об'єкт, а також кошти, що залишаються у розпорядженні підконтрольного об'єкта у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів чи державних позабюджетних фондів, кредити, отримані під гарантії Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правова діяльність підконтрольних об'єктів.

В залежності від часу проведення державний фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний і наступний. За формою проведення державний фінансовий контроль поділяється на обов'язковий та ініціативний.

Методи державного фінансового контролю - це засоби, прийоми і способи його здійснення. Вони конкретизуються в методиках (технології) проведення контролю. Державний фінансовий контроль здійснюється шляхом: моніторингу; аналізу; ідентифікації; ліцензування; фінансової експертизи; перевірки; обстеження; ревізії; нагляду.

За результатами перевірки, обстеження та ревізії, особою, що проводила контрольний захід складається відповідний акт (довідка), який підписується нею, керівником підконтрольного об'єкту та підрозділу який перевірявся, а також головним (старшим) бухгалтером цього об'єкту чи особами, що виконують їх обов'язки. За результатами моніторингу, аналізу, фінансової експертизи складаються висновки або звіти. Заходи державного фінансового контролю можуть бути плановими, позаплановими, в тому числі повторними. За результатами контролю визначаються заходи щодо усунення виявлених порушень. Вибір виду, форми та методу фінансового контролю залежить від повноважень органу державного фінансового контролю, що його здійснює та мети, якої намагається досягти цей орган[1].

Отримані в процесі фінансового контролю результати перевірок, їх аналіз є основою для розробки нових прогнозів, планів, перегрупування фінансових ресурсів, зміни форм фінансових відносин і концепції фінансової, у тому числі і бюджетної політики.

Фінансовий контроль в бюджетному процесі - це контроль держави на макрорівні, який здійснюється відповідними законодавчими органами влади і державними органами управління при складанні, розгляді, затвердженні бюджетів, їх виконанні і контролі за їх виконанням, а також затвердженні звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Він спрямований на реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетних відносин і за своєю сутністю являє собою комплекс заходів, що проводяться державою з метою забезпечення формування і раціонального використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів цільового призначення.

Сферою фінансового контролю є практично всі етапи бюджетного процесу, що наглядно представлено на Рис.1.1.

Рис. 1.1. Фінансовий контроль у бюджетном процесі[2]

У процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній фінансовий контроль за визначенням обсягу фінансових ресурсів держави і окремих адміністративно-територіальних одиниць, мобілізованих в бюджет, їх розподілом між окремими суспільними потребами[2].

2. Оцінка ефективності державного фінансового контролю

Ефективність фінансового контролю - це складна економічна категорія. Вона характеризується певними критеріями і показниками. Зазвичай, коли розглядають питання про ефективність управлінської діяльності, насмперед мають на увазі адекватність досягнутих у процесі її здійснення результатів наміченим цілям, ступінь наближення результату до мети з одночасним урахуванням витрат (часу, матеріальних і грошових коштів, трудових ресурсів тощо) [3]. З урахуванням цього положення, на нашу думку, оцінка ефективності державного фінансового контролю буде полягати у співвідношенні досягнутих контролюючими органами результатів з поставленими цілями (Див. Додаток А).

У широкому сенсі цілями державного фінансового контролю є: зростання темпів розвитку економіки, забезпечення стабільності фінансової системи, збільшення дохідної частини бюджету та економія коштів у його видатковій частині. Методологічною проблемою встановлення критеріїв за цими цілям є визначення “внеску” державного фінансового контролю в рівень досягнення кінцевої мети. У вузькому сенсі метою державного фінансового контролю є скорочення кількості та обсягів правопорушень у фінансовій сфері.

Кінцевий результат, тобто сукупність об'єктивних наслідків державного фінансового контролю, - це головний критерій визначення його ефективності. Отримання даних про такий результат вимагає знання конкретного змісту діяльності певного контролюючого органу, реакції на його дії суб'єкта контролю, змін, що відбуваються під впливом контролю в управлінській діяльності. Неможливо робити висновки про результати контролю без виявлення практичних результатів, які він надав у результаті діяльності суб'єкта або посадової особи. Облік наслідків контролю для управлінської діяльності тим більше необхідний тому, що ефективність державного фінансового контролю - це досягнення не будь-якого позитивного результату, а тільки того результату, що є наслідком контролю[4].

Однак результати державного фінансового контролю будуть неточними, якщо не враховувати витрати на проведення контрольних заходів, тривалість перевірок, число осіб, що беруть участь у перевірках. Так, витрати на проведення контролю можуть бути більшими або меншими і повинні порівнюватися з його результатами. Ступінь ефективності державного фінансового контролю тим вищий, чим менше зусиль і коштів витрачається на досягнення позитивного результату. З огляду на це одним із критеріїв ефективності державного фінансового контролю повинна бути його економічність.

Оцінка ефективності державного фінансового контролю повинна здійснюватися, враховуючи такі принципи: 1) комплексного підходу, орієнтованого на кінцевий результат; 2) функціональності (відповідальність контролю за конкретний процес і результат); 3) орієнтованості контролю на майбутнє, а не тільки на минуле; 4) концептуальності контролю (контроль всього процесу управління, а не окремих його частин). Таким чином, ефективна система державного фінансового контролю повинна бути орієнтована на майбутні події, а не тільки на минуле. Окрім того, ефективність досягаються лише за умови, коли контролюється увесь процес, а не окремі частини. Також необхідно контролювати формування і виконання бюджету, а не лише результати його виконання.

На нашу думку, основними джерелами забезпечення ефективності державного фінансового контролю є: 1) зростання обсягів надходжень до бюджету, економія бюджетних коштів внаслідок здійснення державного фінансового контролю; 2) скорочення витрат, виробничих та інших ресурсів на проведення державного фінансового контролю (Див. Додаток В). Виходячи з такого підходу, метою оцінки ефективності державного фінансового контролю повинно стати визначення ступеня наближеності досягнутих результатів наміченим цілям із одночасним урахуванням понесених витрат (часу, матеріальних і грошових коштів, трудових ресурсів).

Необхідно зазначити, що ефективність державного фінансового контролю може бути забезпечена тільки за умови встановлення чіткої відповідальності. Таке твердження може бути розглянуто у трьох аспектах: 1) відповідальність органів та працівників органів державного фінансового контролю, що виражається у трьох взаємопов'язаних аспектах: фінансовому, організаційному та соціальному; 2) відповідальність контрольованих осіб (відповідальність за точне і неухильне дотримання бюджетного законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності об'єктів контролю, яку несуть, відповідно до законодавства, відповідні посадові особи об'єктів контролю (кримінальну, фінансову, дисциплінарну, адміністративну)); 3) відповідальність третіх осіб (включаючи тих, які приймають рішення, тобто володіють виконавчими повноваженнями, зокрема державних органів)[4].

Проведення оцінки ефективності державного фінансового контролю є однією з найважливіших функцій державного управління, яка повинна виявляти відхилення від установлених норм, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, оцінювати їх вплив на господарську діяльність, визначати причини їх появи та давати рекомендації органам державного управління.

За перші 9 місяців 2014 року через недотримання фінансової дисципліни звільнили 554 посадових осіб підприємств, установ та організацій, фінансово-господарську діяльність яких перевіряли Держфінінспекція України та її територіальні органи. Як інформує прес-служба Державної фінансової інспекції, загальна кількість осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідальності за вчинені фінансові порушення, становить 3,5 тисячі. Крім того, 781 посадову особу притягнули до матеріальної відповідальності. Також майже 13,8 тисяч посадових осіб притягнули до адміністративної відповідальності. Загальна сума накладених адміністративних штрафів становить майже 3,6 млн грн.[5].

3. Проблеми і перспективи формування єдиної системи державного фінансового контролю в Україні

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. У усіх державах залежно від специфіки їх пристрою склалися свої системи фінансового контролю. Проте організація і діяльність контрольно-ревізійних мереж в зарубіжних країнах так чи інакше базується на загальних принципах, виражених багаторічним міжнародним досвідом. Найважливішою ланкою державного фінансового контролю в усіх демократичних країнах прийнято вважати орган контролю по лінії законодавчої влади [6].

Передумовами розвитку єдиної системи державного фінансового контролю України є: розробка і реалізація концептуальних засад її побудови, організаційно-управлінські основи системи, механізм взаємодії органів державного фінансового контролю на державному та регіональному рівні; приведення методологічної і методичної бази державного фінансового контролю у відповідність до міжнародних стандартів INTOSAI, впровадження інформаційних технологій з метою підвищення інформаційної взаємодії контролюючих органів; розробка та впровадження системи управління якістю державного фінансового контролю.

Однією із основних складових функціонування ефективної і дієвої єдиної системи державного фінансового контролю є її організаційна структура, представлена контролюючими органами, які співпрацюють між собою і діють скоординовано. Для цього необхідно створити: єдину державну інформаційно-аналітичну систему ДФК для обміну інформацією та відповідними матеріалами; єдину базу даних про фінансові порушення; єдину систему підготовки кадрів для органів фінансового контролю та підвищення їхньої кваліфікації; єдині стандарти і процедури діяльності [7].

На сьогодні, в Україні відсутній нормативно-правовий акт, який би визначав єдину систему державного фінансового контролю в державі. В Україні немає єдиної Концепції розвитку фінансового контролю, тобто відсутнє стратегічне бачення відміченої проблеми. Крім того, дуже важливо аргументувати і визначити на нормативному рівні поняття «єдина система фінансового контролю», «державні фінанси», «державний фінансовий контроль», «фінансова система країни» і тому подібне.

Нині в Україні функціонує конгломерат розрізнених ланцюгів фінансового контролю, які дуже слабо взаємодіють між собою, яких з наукових позицій не можна назвати системою. До органів зовнішнього контролю відносять Рахункову Палату України, підзвітну Верховній Раді України, до органів внутрішнього -- Державну фінансову інспекцію, Державну податкову службу, Державне казначейство України (Див. Додаток С).

На жаль, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не оперує поняттями «зовнішній», «внутрішній» державний фінансовий контроль і регламентує діяльність лише центрального органу виконавчої влади, уповноваженого Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, яким є Державна фінансова інспекція України.

Вона здійснює державний фінансовий контроль за: використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загально обов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; за дотриманням законодавства про державні закупівлі[8].

У зв'язку з підвищенням ролі податків у доходах держави стало потрібне виділення органів фіскальної служби в особливу систему. Діяльність фіскальної служби спрямована на забезпечення єдиної системи контролю за дотриманням українського податкового законодавства, правомірності обчислення, повноти і своєчасності внесення податків до бюджету і позабюджетних фондів.

Рахункова палата України була прийнята в INTOSAI -- міжнародну організацію найвищих органів аудиту, до складу якої входять більше 190 найвищих органів аудиту світу. XXI Конгрес INTOSAI затвердив оновлену редакцію стандартів 3 і 4 рівнів ISSAI (Пекінська декларація 2013 р.) Міжнародні стандарти аудиту чітко регламентують межі стосунків, які можуть виникати між зовнішнім органом державного контролю і внутрішніми органами -- органами контролю виконавчої влади. Згідно з цими стандартами, стосунки полягають в принципі незалежності контрольної діяльності ВОФК від яких-небудь інших органів держави з можливістю роз'яснювальною, консультуючої, координуючої, методологічної роботи по відношенню до інших державних органів фінансового контролю. Це, передусім стосується стандарту 3 рівня: ISSAI 100 New -- Фундаментальні принципи аудиту державного сектору (Fundamental Principles of Public Sector Auditing), стандартів 4 рівня -- Керівні принципи з конкретних питань (Guidelines on specific subjects): ISSAI 5200-5299 -- Керівництво з аудиту приватизації (Guidelines on Privatisation), ISSAI 5300-5399 -- Керівництво з ІТ-аудиту (guidelines on IT-audit), ISSAI 5400-5499 -- Керівництво з аудиту державного боргу (Guidelines on Audit of Public Debt), ISSAI 5500-5599 -- Керівництво з аудиту коштів, виділених на попередження і ліквідацію наслідків катастроф (Guidelines on Audit of Disaster-related Aid), ISSAI 5600-5699 -- Керівництво з експертних оцінок (Guidelines on Peer Reviews), ISSAI 5700-5799 -- Керівництво з аудиту запобігання корупції (Guidelines on Audit of Corruption Prevention), INTOSAI керівництво із сумлінного управління (INTOSAI GOV). Також на 4 рівні номери документів 9100-9199 мають назву Керівництва із сумлінного управління INTOSAI GOV (INTOSAI Guidance for Good Governance), що використовуються замість ISSAI і містять рекомендації з внутрішнього контролю[9].

Таким чином, міжнародні стандарти ISSAI і INTOSAI GOV створюють передумови для зміцнення ролі Рахункової палати в створенні єдиної системи фінансового контролю в Україні. На часі реформування такої системи, де Рахункова палата має бути координаційним, провідним і єдиним інститутом парламентського контролю, забезпечувати повний та прозорий контроль в сфері публічних фінансів. Для цього необхідно привести статус Рахункової палати України у повну відповідність із стандартами ISSAI I рівня «Загальні принципи» s II рівня «Попередні вимоги до ВОФК». Для цього необхідно надати Рахунковій палаті України конституційний статус органу вищого контролю, розширити її контрольні повноваження на всю сферу державних фінансів; розширити мережу її територіальних представництв тощо.

Таким чином, пропозиції зі створення єдиної системи ДФК зводяться до такого: поширення контрольних повноважень Рахункової палати на всю сферу державних фінансів; надання Рахунковій палаті України статусу центрального координуючого органу; розгалуження територіальної мережі органів Рахункової палати України; створення єдиної державної інформаційно-аналітичної системи ДФК для обміну інформацією та відповідними матеріалами; формування єдиної бази даних про фінансові порушення; створення єдиної системи підготовки кадрів для органів фінансового контролю та підвищення їхньої кваліфікації; запровадження єдиних стандартів і процедур діяльності на основі ISSAI і INTOSAI GOV.

Висновки

Згідно наведених вище інформації у даній роботі можна зробити наступні висновки:

Система державного фінансового контролю - це поєднання структурної побудови державного фінансового контролю, сукупності об'єктів та суб'єктів контролю та взаємодія між ними під час здійснення покладених функцій.

Отримані в процесі фінансового контролю результати перевірок, їх аналіз є основою для розробки нових прогнозів, планів, перегрупування фінансових ресурсів, зміни форм фінансових відносин і концепції фінансової, у тому числі і бюджетної політики.

Проведення оцінки ефективності державного фінансового контролю є однією з найважливіших функцій державного управління, яка повинна виявляти відхилення від установлених норм, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, оцінювати їх вплив на господарську діяльність, визначати причини їх появи та давати рекомендації органам державного управління.

Пропозиції зі створення єдиної системи ДФК зводяться до такого: поширення контрольних повноважень Рахункової палати на всю сферу державних фінансів; надання Рахунковій палаті України статусу центрального координуючого органу; розгалуження територіальної мережі органів Рахункової палати України; створення єдиної державної інформаційно-аналітичної системи ДФК для обміну інформацією та відповідними матеріалами; формування єдиної бази даних про фінансові порушення; створення єдиної системи підготовки кадрів для органів фінансового контролю та підвищення їхньої кваліфікації; запровадження єдиних стандартів і процедур діяльності на основі ISSAI і INTOSAI GOV.

Список використаних джерел

1. Проект Закону України «Про систему державного фінансового контролю в Україні» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id...э

2. Федорів В. О. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федоров, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.if.ua/book/103/7003.html

3. Чугунок І. Я. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку / І. Я. Чугунов, В. М. Федосов // Фінанси України [Текст]. -- 2009. -- № 4. -- С. 3--12.

4. Шевченко Н. І. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН / Науковий вісник. - 2011. - Вип. 7 «Демократичне врядування». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik7/fail/shevchenko.pdf

5. Радіо «Вголос» - Офіційний веб-сайт. Стрічка новин. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vgolos.com.ua/news/za_porushennya_finansovoi_dystsypliny_v_ukraini_zvilnyly_ponad_pivtysyachi_posadovtsiv_161136.html

6. Пожар Т.О. Фінансово-бюджетний механізм державного фінансового контролю в Україні [Текст] / Т.О. Пожар // Вісник Хмельницького національного університету. -- 2011. -- №5. -- Т. 4 (180). -- С. 91-95.

7. Симоненко В.К. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні (макроекономічний аспект) [Текст] / В.К. Симоненко, О.І. Барановський, П.С. Петренко -- К.: Знання України, 2006. -- 280 с. -- Бібліогр. с. 236-242. -- ISBN 966-316-144-0

8. Пожар Т.О. Сутність, функції і види державного фінансового контролю [Текст] / Т.О. Пожар // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». -- Суми, 2011. -- Вип. 31. -- С. 237-242.

9. Ангеліна І. А. Проблеми і перспективи формування єдиної системи державного фінансового контролю в Україні / Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції - 2014 - №2 - 9-13 c. [Електрнний ресурс]. - Режим доступу: http://fbi.crimea.edu/arhiv/2014/nv_2-2014/002angelin..

Додаток А

Рис. Місце державного фінансового контролю та оцінка його ефективності в системі фінансових відносин[4]

Додаток В

Рис. Джерела забезпечення і основні чинники вдосконалення механізму ефективності державного фінансового контролю[4]

Додаток С

Рис. Єдина система органів державного фінансового контролю

Размещено на Allbest.ru