Особливості та проблеми грошово-кредитної політики в сучасних умовах
Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики. Загальна характеристика грошово-кредитної політики провідних країн світу. Аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України. Перспективи розвитку грошово-кредитної політики в Україні.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.04.2015 |
| Размер файла | 266,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика грошово-кредитної політики
1.1 Суть та цілі грошово-кредитної політики
1.2 Інструменти грошово-кредитної політики
1.3 Грошово-кредитна політика провідних країн світу
РОЗДІЛ 2. Аналіз грошово-кредитної політики в Україні
2.1 Аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України
2.2. Перспективи розвитку грошово-кредитної політики в Україні
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
В кожній країні грошово-кредитна політика відіграє велике значення, тому що шляхом регулювання грошової маси в обігу вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки. Її провідними цілями є зростання економіки, зростання добробуту населення, цінова стабільність, стабільність обмінного курсу тощо. Її ефективність визначається, в першу чергу, збалансованістю попиту та пропозиції на гроші, контролем над грошовим обігом, структурою та динамікою грошових агрегатів.
Від ефективності грошово-кредитної політики держави залежать її основні макроекономічні завдання. Стабілізація сфери грошового обігу як невід'ємної складової стійкого зростання економіки зумовлює потребу в розробці стратегії здійснення грошово-кредитної політики. При розробці та реалізації грошово-кредитної політики дуже важливим є врахування значного світового досвіду.
Грошово-кредитна політика тісно пов'язана з валютною, податковою, бюджетною політиками. Таким чином для ефективної реалізації грошово-кредитної політики необхідна узгодженість та координація між ними.
Центральні банки країн з ринковою економікою мають у своєму розпорядженні досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Використання цих інструментів залежить від спрямованості економічного розвитку країни, ступеня відкритості економіки, розвинутості грошового ринку, особливостей національної банківської системи, традицій, конкретних умов. Визначення пріоритетності сучасних інструментів грошово-кредитної політики залежить від цілей, які поставлені ЦБ, а також ступені дієвості впливу використання конкретних інструментів.
В умовах трансформації економіки в Україні Національний банк поступово освоїв інструменти грошово-кредитної політики. В посткризовий період ефективне впровадження інструментів Національним банком України було дуже важливим, тому що від ефективного їх застосування і буде залежати фінансова стійкості банківської системи України. В теперішній час, після кризи, актуальними є питання стимулювання кредитної активності комерційних банків за допомогою грошово-кредитної політики.
Тому дана тема є актуальною, тому що українська економіка зараз знаходиться на перехідному етапі розвитку і вибір правильної грошово-кредитної політики матиме великий вплив на подальше її економічне зростання.
Об'єктом дослідження курсовою роботи є теоретичні та практичні засади грошово-кредитної політики .
Предмет дослідження - особливості та проблеми грошово-кредитної політики в сучасних умовах.
Метою даної курсової роботи є дослідження грошово-кредитної політики Національного банку України на даному етапі розвитку та перспективи грошово-кредитної політики у майбутньому.
Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:
- дослідити теоретичні засади грошово-кредитної політики;
- проаналізувати інструменти грошово-кредитної політики;
- розглянути грошово-кредитну політику провідних країн світу;
- проаналізувати сучасний стан грошово-кредитної політики України;
- дослідити перспективи грошово-кредитної політики України в майбутньому.
Дане дослідження базується на системному підході до визначення суті, цілей та інструментів грошово-кредитної політики. Для визначення поставлених завдань у роботі застосовані багатоманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, це наукове абстрагування, аналіз та синтез, окремі статистичні методи, зокрема зіставлення та групування, динамічних порівнянь, табличний і графічний засоби тощо.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1 Суть та цілі грошово-кредитної політики
Згідно із Законом України «Про Національний банк України», грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів [1, ст. 1].
Взагалі в економічній літературі існує багато визначень поняття «грошово-кредитна політика», це пояснюється тим, що різні вчені трактують його по-різному. грошовий кредитний політика україна
А.М. Мороз під грошово-кредитною політикою розуміє «сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава з метою регулювання економічного росту, стримування інфляції, забезпечення зайнятості і збалансування платіжного балансу»[2,С.74].
На думку М.І. Савлук «грошово-кредитна політика - це комплекс взаємопов'язаних, скоординованих заходів держави у сфері грошового обігу і кредиту, спрямованих на забезпечення стійкого, ефективного функціонування економіки, зокрема, на регулювання пропозиції грошей з метою стабілізації товарних цін, обсягів виробництва і зайнятості, процента, курсу національної грошової одиниці, згладжування коливань кон'юнктури ринків» [3,С.179].
М.Ф. Пуховкіна говорить, що «грошово-кредитною політикою - це комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк, а державне регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів є впливом на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, а саме кількість і ціну ( процентну ставку) позичкового капіталу, щоб відповідно до цілей державної економічної політики впливати на попит і механізми використання позичок у народному господарстві» [4, С.133].
В економічному словнику, за редакцією А. Н. Азріліяна визначається, що грошово-кредитна політика включає в себе сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредиту, що направлені на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу. Грошово-кредитна політика є одним із найважливіших методів втручання держави в процес відтворення [5,С.529].
Деякі автори тлумачать грошово-кредитну політику як один із головних засобів, за допомогою якого органи влади можуть впливати на темп і напрямок загального економічного зростання.
Можна вважати, що найбільш повним є визначення дане І. О. Лютим, за яким «економічна сутність грошово-кредитної політики полягає в сукупності економічних та адміністративних заходів держави і Національного банку, спрямованих на використання економічних інструментів грошово-кредитного механізму для здійснення впливу на суб'єктів грошово-кредитного ринку з метою стабілізації національної грошової одиниці, регулювання пропозиції грошової маси, ліквідності та кредитоспроможності банківських інститутів для забезпечення необхідного економічного зростання, зайнятості й стримування інфляційних процесів» [6,С.20].
Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка відповідає за створення в країні найсприятливішого розвитку монетарних умов. Вона виконує цю місію через свої представницькі органи -- центральний банк і відповідні урядові структури - міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції щодо страхування банківських депозитів тощо. Головна роль у здійсненні усього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить центральному банку [3, с. 384].
Головною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація заходів у сферах грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, забезпечення повної зайнятості та стабільності цін, стримування інфляції та вирівнювання платіжного балансу.
Об'єкти монетарної політики можна розділяти на кінцеві та безпосередні. Кінцевими є реальний сектор економіки та соціальна сфера. Безпосередніми об'єктами виступають ті змінні грошового ринку, через які монетарні імпульси здійснюють вплив на кінцеві об'єкти. Об'єктами грошово-кредитної політики є пропозиція грошей, процентна ставка, валютний курс, швидкість грошового обігу, рівень інфляції та інші [3, с. 384].
Грошово-кредитну політику класифікуюся за різними критеріями. Найбільш розповсюдженою є класифікація мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей. Виділяють два типи:
- політику експансії;
- політику рестрикції.
Політика експансії полягає у швидкому збільшенні пропозиції грошей. Наслідком є інфляція. Тому політику іноді називають політикою «дешевих грошей». При проведенні експансійної політики послаблюється контроль і обмеження комерційних банків.
Метою проведення політики експансії є економічне зростання, зменшення безробіття, посилення ділової активності тощо. Але ці цілі можуть бути досягнутими у короткостроковому періоді, за допомогою збільшення платоспроможного попиту. Який призведе до розширення попиту на споживчому ринку, це в свою чергу про стимулює збільшення виробництва поварів і послуг.
Але довготривале проведення цієї політики призведе до високої інфляції, яка негативно вплине на економіку в цілому. Тому стараються уникати експансійної політики.
Політика рестрикції полягає у зменшення маси в грошей обігу, тобто скорочення пропозиції грошей. Політика досягається за допомогою обмежень грошово-кредитної емісії, зменшенням обсягу рефінансування комерційних банків, а також скорочення кредитування населення та суб'єктів господарювання. Політику ще називають політикою «дорогих грошей» і спрямована вона на гальмування інфляції. Але разом з цим вона знижує зайнятість населення, зменшує ділову активність і обсяги виробництва товарів і послуг [7, c. 49].
Основні засади грошово-кредитної політики - це єдиний документ, який визначає параметри грошово - кредитної політики [1].
Головною метою грошово-кредитної політики у часи золотого стандарту була підтримка стабільної ціни на золото. Але при застосування плаваючих курсів головною метою у більшості країн стала цінова стабільність, тобто незначне, стабільне зростання цін.
Для ефективної реалізації грошово-кредитної політики, необхідно чітко визначити її цілі та виділити інструменти для досягнення цих цілей.
Залежно від розвитку економічних відносин у державі, визначаються цілі грошово-кредитної політики. Їх поділяють на три групи: стратегічні (загальноекономічні), проміжні та тактичні [8]. Вони мають певну ієрархію, тобто досягнення цілей нижчого щабля повинно бути підпорядковане завданням вищого. Така взаємозалежність вимагає постійного узгодження механізмів досягнення цілей грошово-кредитної політики. Не досягнувши цілей нижчого рівня, не можливо досягнути цілі вищого [9].
Ключовими складовими в загальнодержавній економічній політиці є стратегічні цілі. До них належать: забезпечення економічного зростання, стабільність цін, відсоткових ставок, високий рівень зайнятості, а також збалансування платіжного балансу.
Проміжні цілі грошово-кредитної політики - такі зміни в певних економічних процесах, які повинні сприяти досягненню стратегічних цілей.
Так як досягнення стратегічних завдань визначається станом ринкової кон'юнктури, то проміжною метою може бути пожвавлення або стримування зміни кон'юнктури ринку. Проміжні цілі доповнюють та конкретизують стратегічні [10].
Особливістю проміжних цілей є те, що вони діють протягом тривалого періоду, впродовж якого можуть реалізуватися та довести свою ефективність. Наприклад, активізація кон'юнктури ринку через зростання маси грошей або зниження процентних ставок у короткостроковому періоді може призвести до зростання попиту та цін. І лише при умові того, що ці заходи активізують інвестиційні процеси та зростання виробництва, буде забезпечене збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін та стабілізує їх. Але для цього потрібен досить тривалий проміжок часу.
Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи, які полягають у регулюванні ключових економічних змінних, насамперед грошової маси, процентної ставки та валютного курсу забезпечуючи досягнення проміжних цілей.
Визначальними ознаками тактичних цілей є: короткостроковість дії, реалізація виключно оперативними заходами центрального банку, взаємодоповнюваність, суперечливість та багатоаспектність. Дані особливості сильно ускладнюють вибір механізмів та методів їх реалізації.
Так, якщо зміна маси грошей впливає на зміну сукупного попиту і макроекономічні показники, то зміни процентної ставки та валютного курсу можуть впливати не тільки на сукупний попит, а й на інтереси певних економічних суб'єктів і зумовлювати вагомі структурні зміни в економіці. Тому успіх розв'язання головних регулятивних завдань залежить від правильного поєднання тактичних цілей. Наприклад, зміною процентної ставки й валютного курсу можна знешкодити інфляційний тиск від зростання маси грошей в обігу [8].
Отже, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика спрямована на регулювання стабільності економіки держави, сприянню розвитку грошово-кредитного ринку та економічному зростанню, підтримання стабільності валюти, а також збільшенню зайнятості та стримуванню інфляції.
1.2 Інструменти грошово-кредитної політики
Згідно, з Морозом А.М., інструменти грошово-кредитної політики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики [3].
Вибір інструментів, які застосовуються центральними банками, є досить широким. Використання тих чи інших інструментів змінюється залежно від напрямку економічної політики держави, ступеня відкритості економіки, рівня розвитку грошового ринку, особливостей банківської системи та ін.
В. С. Стельмах, А. О. Єпіфанов, Н. І. Гребеник та В. І. Міщенко у своїй праці «Грошово-кредитна політика в Україні» виділяють такі основні монетарні інструменти як:
- регулювання облікової ставки;
- встановлення «кредитних стель» на кредитні вкладення»
- встановлення мінімальних обов'язкових резервів для комерційних банків;
- здійснення операцій на відкритому ринку;
- здійснення операцій на валютному ринку;
- регулювання імпорту й експорту товарів;
- випуск депозитних сертифікатів центрального банку [11,С.57].
Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за ознаками (див. рис. 1.1):
1) характер впливу на грошовий ринок;
2) спрямованість регулятивного впливу;
3) характер впливу на ліквідність банків;
4) періодичність використання [11].
За характером впливу на грошовий ринок:
- інструменти прямої дії (адміністративні) - регулятивні заходи центрального банку у формі лімітів, обмежень, директив (наприклад, встановлення центральним банком «кредитних стель» для комерційних банків).
Інструменти адміністративного впливу в основному мають форму нормативів, лімітів і направлені на обмеження діяльності суб'єктів грошово-кредитного ринку. Прикладом інструментів адміністративного впливу є встановлення Центральним банком обмежень на обсяг кредитів для комерційних банків, грошова емісія, встановлення «кредитної стелі» для уряду тощо, лімітування рівня відсоткових ставок, портфельні обмеження, валютні обмеження.
- інструменти опосередкованої дії (економічні) - регулятивні заходи впливу з боку центрального банку на грошовий ринок через формування на ринку необхідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку (наприклад, операції на відкритому ринку).
Інструменти економічного впливу, як правило, мають форму засобів впливу ЦБ на грошово - кредитний ринок шляхом формування на ньому певних умов, які визначають поведінку усіх суб'єктів ринку у напрямку, необхідному ЦБ. До них відносять: рефінансування банків, операції з цінними паперами, емісія боргових зобов'язань, регулювання експорту та імпорту капіталу тощо.
Інструменти економічного впливу поділяються на:
- нормативні;
- коригувальні.
Нормативні встановлюються ЦБ для комерційних банків. ЦБ визначає норми обов'язкових резервів, що забезпечують ліквідність банків. Резервування є обов'язковим для виконання.
До коригувальних інструментів належать:
- політика рефінансування;
- процентна політика;
- операції на відкритому ринку.
Взагалі, країни з розвиненою економікою надають перевагу інструментам економічного впливу, а у країнах з перехідною економікою, де важливу роль відіграє державний сектор, доцільно інструменти прямої та опосередкованої дії .
Залежно від спрямованості регулятивного впливу:
- інструменти загальної спрямованості - дія поширюється на грошовий ринок, на всі банки у цілому (наприклад, процентна політика центрального банку);
- селективні інструменти - дія поширюється вибірково, на окремі банки або групи банків, певні види банківської діяльності тощо (наприклад, рефінансування центральним банком окремих банків).
Залежно від характеру впливу на ліквідність банків:
- інструменти спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків (наприклад, купівля центральним банком цінних паперів на відкритому ринку);
- інструменти спрямовані на вилучення надлишкової ліквідності (наприклад, розміщення центральним банком депозитних сертифікатів).
Для вилучення надлишкової ліквідності ЦБ найчастіше застосовують операції з цінними паперами на відкритому ринку.
Залежно від періодичності використання:
- інструменти постійної дії
- інструменти разового використання
До інструментів постійної дії можна віднести механізми рефінансування Центральним банком комерційних, обмеження в кредитуванні через встановлення процентних ставок, кредити овернайт.
До інструментів разового застосування відносять розміщення Центральним банком депозитних сертифікатів[11].
Таким чином, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика реалізується за допомогою різноманітних інструментів. Має різні класифікації інструментів, але головними характеристиками класифікацій є характер впливу на грошовий ринок, спрямованість регулятивного впливу, характер впливу на ліквідність банків та періодичність використання.
1.3 Грошово-кредитна політика провідних країн світу
Розглянемо зарубіжний досвід проведення грошово-кредитної політики на прикладі таких держав з розвиненою економікою як Канада, Японія та Німеччина.
Канада - держава з сильною економікою, яка має один із найконкурентоспроможніших і стабільних секторів фінансових послуг.
Рішення створити центральний банк було проголошено Законом про Банк Канади 1934 року. Спочатку він функціонує як приватна корпорація, а вже починаючи з 1938 року федеральний уряд його націоналізує. З цього часу єдиним власником акціонерного капіталу являється Міністерство фінансів.
До головних завдань Банку Канади належать:
- розробка та реалізація грошово-кредитної політики держави;
- надання банківських послуг уряду, комерційним банкам, іншим фінансовим інститутам та іноземним центральним банкам;
- емісія банкнот та забезпечення відповідності пропозиції та попиту грошей;
- управління державним боргом.
Основна мета грошово-кредитної політики Банку Канади - підтримання стабільності канадського долара. Це перш за все передбачає утримування інфляції на низькому рівні [12].
Контроль за інфляційними процесами є пріоритетною ціллю грошово-кредитної політики Канади, так як інфляція негативно впливає на всі економічні показники. А забезпечення її на низькому та стабільному рівні стимулює довгострокові інвестиції, що в свою чергу сприяє зростанню ВВП, створенню нових робочих місць та загальному підвищенню рівня життя населення.
Стрижнем грошово-кредитної політики є орієнтир рівня інфляції, який встановлюється Банком Канади спільно з федеральним урядом із 1991 року. Він вимірюється через індекс цін та його прийнятні значення знаходяться в межах від 1 до 3%.
Головним інструментом грошово-кредитної політики центрального банку Канади являється зміна орієнтира ставки овернайт - середньої ставки, яку він бажає бачити на ринку, де основні фінансові інститути й великі корпорації позичають одне одному кошти на дуже короткий строк. Зміни даного орієнтира впливають як на обмінний курс канадського долара, так і на інші процентні ставки, рівень яких визначається монетарними умовами функціонування канадської економіки.
Іншою процентною ставкою Банку Канади є ставка Bank Rate, що тісно пов'язана з орієнтиром ставки овернайт, за якою він видає одноденні позички фінансовим інститутам. Bank Rate - частина інтервалу, який має назву «операційна зона» для ставки овернайт. Ширина інтервалу становить 0,5%, а нижньою та верхньою межами є ставки, за якими центральний банк Канади надає позички на один день фінансовим установам. Ставка Bank Rate дорівнює верхній межі операційної зони, а овернайт знаходиться посередині [12].
Грошово-кредитні умови визначаються двома показниками - відсотковою ставкою та валютним курсом. Зміна грошово-кредитної політики має значення тоді, коли зміна грошово-кредитних умов впливає на попит на товари та послуги. Наприклад, зниження процентних ставок зазвичай призводить до збільшення витрат та зменшення заощаджень, тоді як знецінення долара може стимулювати експортні поставки та стримувати імпорт. І навпаки, підвищення процентних ставок призводе до стримування внутрішніх витрат, а підвищення ціни долара сприяє зменшенню експортних поставок та стимулює імпорт [13].
За для забезпечення країни достатнім запасом міжнародних засобів платежу та проведення інтервенцій на валютному ринку, Банк Канади створює золотовалютні резерви.
Згідно із Законом про банківську діяльність Банк Канади не веде нагляду за платоспроможністю та фінансовою діяльністю комерційних банків. Цими питаннями займається Служба керуючого фінансовими установами, що також відповідає за захист вкладників від непередбачених втрат у разі ускладнення фінансового стану кредитної установи. Задля цього також створено канадську корпорацію страхування депозитів (CDIC). Дана організація страхує вклади кредитних установ, тобто членів корпорації, а також забезпечує повернення вкладів.
Також, відповідно до закону про Банк Канади, глава банку повинен постійно консультуватися з міністром фінансів, однак прийняття рішень стосовно грошово-кредитної політики держави залишається привілеєм банку [12].
Отже, основною метою грошово-кредитної політики є стримування інфляції на досить низькому рівні. Це в свою чергу зберігає здорову економіку, сприяє нормальному економічному зростанню та створенню робочих місць.
Грошово-кредитну політику в Японії розробляє та проводить Банк Японії, головним завданням якого є стимулювання збалансованому розвитку економіки, шляхом підтримання стабільності цін.
Міністр фінансів затверджує бюджет банку. Кожні 6 місяців за посередництвом міністра фінансів банк звітує про проведену грошово-кредитну політику перед парламентом. Але не зважаючи на це, законодавством визначено, що Банк Японії розробляє і проводить грошово-кредитну політику держави як незалежна інституція.
Головними напрямками діяльності Банку Японії є:
- облік боргових зобов'язань і комерційних та інших векселів;
- надання позик під забезпечення боргових зобов'язань, векселів, державних облігацій, а також цінних паперів;
- купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових зобов'язань, державних облігацій та цінних паперів;
- приймання вкладів;
- операції в національній валюті;
- купівля-продаж цінних металів.
Банк монопольно емітує банкноти, а обсяг емісії визначається міністерством фінансів та погоджується з урядом. Резерви центрального банку Японії складаються із золотого запасу, державних цінних паперів, комерційних векселів та іноземної валюти.
Як фінансовий агент уряду Банк Японії керує державними фондами (від імені уряду), займається валютно-фінансовою діяльністю, яка спрямована на стабілізацію курсу національної валюти - ієни. [12].
Основними засобами грошово-кредитної політики Банку Японії є:
- коригування облікової ставки;
- регулювання обсягів купівлі-продажу облігацій та векселів;
- проведення обов'язкового резервування;
- регулювання операцій ;
- моніторинг банківської діяльності: виявлення тенденцій фінансового ринку та системи розрахунків, забезпечення збалансованого управління банківською системою, встановлення ризику неліквідності;
- контроль банківських балансів та щомісячні звіти з прогнозованими розрахунками обсягів майбутніх кредитів та депозитів;
- внесення пропозицій в плани банків [13].
Отже, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика Японії є прикладом вкрай ефективної політики, інструменти якої можуть бути використані з метою забезпечення зростання національної економіки.
Провідником грошово-кредитної політики Німеччини є Німецький федеральний банк (Бундесбанк).
Федеральне відомство з контролю за банками, згідно згоди з Німецьким федеральним банком, визначає загальнобов'язкові нормативи для кредитних інститутів.
Федеральний банк здійснює опосередкований вплив на відсоткові ставки, тобто забезпечує комерційні банки кредитними ресурсами. Найефективнішими методами впливу на комерційні банки являються ломбардні, дисконтні кредити та операції на відкритому ринку. З метою надання дисконтних кредитів центральний банк Німеччини здійснює рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів [14].
Федеральний банк здійснює грошово-кредитну політику за такими напрямками:
- облікова політика;
- регулювання норм обов'язкового резервування;
- регулювання обсягу грошової маси;
- операції на відкритому ринку.
Задля забезпечення платоспроможності банківської системи центральним банком використовується такий інструмент грошово-кредитної політики як мінімальні резерви. Відповідно до цього кредитні інститути повинні зберігати мінімальні резерви у розмірі визначеного відсотка. При збільшенні чи зменшенні розмірів обов'язкових мінімальних резервів, Федеральний банк збільшує або зменшує масу кредитних ресурсів на ринку грошей.
Надаючи інформацію стосовно кількості грошей в обігу Федеральний банк допомагає та надає орієнтири економіці про те, як він вважає за необхідне, з одного боку, допускати ріст грошової маси, а з іншого - обмежувати інфляційний тиск.
У 80-х рр. Бундесбанк впроваджує в свою грошово-кредитну політику таргетування. Це було зроблено перш за все з метою роз'яснення власної політики. Така відкритість призводила до підвищення довіри суспільства до політики Бундесбанку.
Основним мотивом впровадження в Німеччині грошово-кредитного таргетування було започаткування нового режиму, який передбачав переорієнтацію грошово-кредитної політики на внутрішні цілі.
Також одним з мотивів було бажання уникнути політичного тиску та запровадити більш стійкий курс грошово-кредитної політики.
Таргетування значення грошових агрегатів засвідчило, що Бундесбанк бере на себе відповідальність за інфляцію, але лише в тій частині, що пов'язана зі здійсненням грошово-кредитної політики.
Щорічно центральним банком оголошується грошовий агрегат, установлюється і публікується середньострокова інфляційна ціль (2%) та надається інформація стосовно власної політики та економічних результатів, необхідних для оцінки її виконання [12].
Підсумовуючи необхідно зазначити, що успішність грошово-кредитної політики Бундесбанку практично оцінювалася не виконанням проміжних цілей, а саме монетарних таргетів, а виконанням кінцевої мети грошово-кредитної політики - зменшенні та стримуванні рівня інфляції в державі.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
2.1 Аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України
Сучасний етап розвитку української економіки висуває певні вимоги стосовно економічної політики держави. Зокрема, грошово-кредитна політика НБУ повинна спрямовуватися на підтримку стабільності грошової системи та стійких темпів економічного зростання, банківського сектору, який виступає ключовим механізмом при взаємодії економічних агентів та забезпечення нормальної життєдіяльності національного господарства завдяки руху грошових коштів між суб'єктами ринку [15].
Грошово-кредитна політика протягом 2009 року була спрямована на виконання основної функції НБУ - забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Складна ситуація в економіці вимагала від НБУ відповідної гнучкості у проведенні грошово-кредитної політики та оперативної реакції на процеси, які відбувалися на макроекономічному рівні та у фіскальній сфері через зважене використання монетарних інструментів і механізмів.
Національним банком України в цілому забезпечено виконання цілей та завдань, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики на 2009 рік, зокрема:
- суттєво знижено темпи інфляції - індекс споживчих цін у 2009 році знизився до 112,3 порівняно зі 122,3% у 2008 році;
- посилено гнучкість обмінного курсу гривні;
- забезпечено дотримання кількісних критеріїв ефективності програми «Стенд-бай» за чистими міжнародними резервами та монетарною базою;
- утримано обсяг грошової пропозиції в межах прогнозних індикаторів, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики на 2009 рік.
Заходи, що здійснювалися НБУ, забезпечували загальну рівновагу на грошово-кредитному ринку, сприяли збереженню стабільності національної валюти, а також забезпечили приріст депозитів домогосподарств у другом півріччі 2009 року, що свідчило про відновлення довіри до банківської системи України [16,C.42].
Стосовно грошово-кредитної політики 2010 року, варто зазначити, що її реалізація відбувалася в умовах після кризового відновлення економіки. ЇЇ основними завданнями в цей період виступають стабілізація валютного ринку, зниження інфляційного тиску, а також посилення кредитної підтримки банками процесів відновлення економічного зростання. Також значний вплив на економічний розвиток у 2010 році мали загальносвітові тенденції, які були пов'язані з наслідками фінансової кризи. За таких умов НБУ загалом забезпечив виконання цілей та завдань, які були визначені основними засадами грошово-кредитної політики на 2010 рік.
Спільно з виконанням своєї головної конституційної функції - забезпечення стабільності національної грошової одиниці - НБУ вживав заходів по сприянню швидкому виходу України з кризи та забезпеченню стійкої фінансової системи держави. Зокрема 2010 року було:
- забезпечено подальше уповільнення споживчої інфляції - індекс споживчих цін у 2010 році знизився до 109,1 в порівнянні із 112,3% у 2009 році;
- забезпечено зовнішню стабільність національної грошової одиниці - стабілізовано роботу валютного ринку;
- дотримано кількісні критерії ефективності програми «Стенд-бай»;
- стабілізовано роботу банківської системи;
- створено відповідні умови необхідні для відновлення банками кредитування реального сектор економіки.
Прискорення динаміки цін у серпні-вересні 2010 року, що було викликане підвищенням тарифів і цін та диспропорціями на окремих товарних ринках, а також зміни на валютному ринку, змусило НБУ проводити більш стримувану грошово-кредитну політику. Із серпня 2010 року, середньоденний рівень вільної ліквідності мав тенденцію до зниження і у вже грудні становив 18,4 млрд. грн.
Разом із регулюванням кількісних показників обсягу пропозиції грошей вплив на монетарні й фінансові процеси відбувався завдяки проведення відповідної процентної політики. Вона, в свою чергу, спрямовувалася на створення стимулів підвищення кредитної активності в міру зниження інфляційного тиску.
Заходи, здійснені НБУ, сприяли збереженню стабільності гривні та закріпленню тенденцій до збільшення депозитів фізичних та юридичних осіб, що свідчило про відновлення довіри до банківської системи України, та також забезпечували загальну рівновагу на грошово-кредитному ринку [17].
Грошово-кредитна політика 2011 року визначена основними засадами грошово-кредитної політики на 2011 рік, які враховують тенденції розвитку національної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають головні завдання та показники діяльності НБУ з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні.
Задля визначення ефективності грошово-кредитної політики в 2011 році, проаналізуємо різні показники, які її характеризують.
Одним із інструментів грошово-кредитної політики НБУ є процентна політика, яка полягає в зміні облікової ставки й інших кредитних ставок за кредитами наданими центральним банком комерційним.
Таблиця 2.1 - Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України, (% річних). [18]
|
Рік |
Облікова ставка НБУ 1 |
Середньозважена ставка за всіма інструментами |
|
|
2009 |
10,25 |
16,7 |
|
|
2010 |
7,75 |
11,6 |
|
|
2011 |
7,75 |
12,4 |
Процентна політика Національного банку в 2011 році спрямовувалася на утримання вартості грошей на позитивному рівні стосовно інфляції, що стимулювало накопичення банківських вкладів у національній валюті, зменшуючи девальваційний тиск та інфляційні ризики.
Середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування банків за 2011 рік становила 12,4 %. Облікова ставка Національного банку України, яка є базовою щодо інших процентних ставок, в 2011 році зберігалася на рівні 7,75 %.[8]
Рисунок 2.1 - Динаміка процентних ставок рефінансування за 2009 - 2011 рр., % (Розраховано автором на основі даних НБУ [19])
Заходи, які здійснював Національний банк, сприяли підвищенню внутрішньої вартості гривні на всіх сегментах грошово-кредитного ринку, що відображалося в підвищенні відсоткових ставок за операціями банків в національній валюті та їх зниженні у іноземній. Зокрема, у грудні 2011 року порівняно з груднем 2010 року відбулося збільшення середньозважених процентних ставок у національній валюті за:
депозитами - до 11,1 % з 8,1 %;
кредитами - до 17,2 % з 15,0 %;
угодами на міжбанківському кредитному ринку - до 9,5 % (до 6,8 % за кредитами овернайт) з 6,6 % (з 5,1 % за кредитами овернайт).
Натомість середньозважені процентні ставки за кредитами та депозитами в іноземній валюті в грудні минулого року зменшилися порівняно з груднем 2010 року до 8,4 % (з 10,6 %) та до 5,7 % (з 6,0 %) відповідно.
Також значну роль у реалізації грошово-кредитної політики відіграють грошові агрегати. Динаміку змін агрегатів М0, М1, М2 та М3 (загальної грошової маси) представлено в таблиці 2.2.[22]
Таблиця 2.2 - Динаміка грошової маси України станом на кінець 2009 - 2011 рр., млн. грн. (Розраховано автором на основі даних НБУ [18])
|
Період |
M0 |
M1 |
M2 |
M3 |
Грошова база |
|
|
2009 |
157029 |
233748 |
484772 |
487298 |
194965 |
|
|
2010 |
182990 |
289894 |
596841 |
597872 |
225692 |
|
|
2011 |
192665 |
311047 |
681801 |
685515 |
239885 |
Рисунок 2.2 - Обсяг грошової маси України за 2009 - 2011 рр., млн. грн (Розраховано автором на основі даних НБУ [18])
Динаміка грошової пропозиції була адекватною макроекономічній ситуації і давала змогу підтримувати розвиток економіки, не провокуючи інфляційного тиску.
Приріст монетарної бази за 2011 рік становив 6,3 % (збільшилася до 239,9 млрд. грн.) порівняно зі збільшенням на 15,8 % в 2010 році.
Зростання грошової маси за 2011 рік становило 14,7 % - до 685,5 млрд. грн. порівняно зі збільшенням на 22,7 % в 2010 році.
Випереджаючі темпи приросту грошової маси порівняно зі збільшенням монетарної бази забезпечувалися активізацією механізму мультиплікації коштів, що свідчить про збільшення потенціалу банківської системи в підтримці процесів економічного розвитку країни. Значення грошового мультиплікатора за станом на 01.01.2012 збільшилося до 2,86 порівняно з 2,65 за станом на початок 2011 року.
Збільшення грошової маси відбувалося як за рахунок збільшення готівкової складової, так і депозитної.
Зокрема, обсяг готівки поза банками за 2011 рік збільшився на 5,3 % - до 192,7 млрд. грн. Питома вага готівки в структурі грошової маси за станом на 01.01.2012 зменшилася до 28,1 % порівняно з 30,6 % за станом на початок 2011 року, що пояснюється помірними темпами зростання готівкових коштів в обігу порівняно зі значним приростом депозитів[22].
Наступним інструментом грошово-кредитної політики, який ми розглянемо буде курс національної валюти по відношенню до іноземних валют.
Таблиця 2.3 - Обмінний курс гривні до долара США та Євро, середній за період, за 2009 - 2011 рр. грн. [20]
|
Валюта |
2009 |
2010 |
2011 |
|
|
100 доларів США |
779,12 |
793,56 |
796,76 |
|
|
100 євро |
1086,79 |
1053,29 |
1109,18 |
Офіційний курс гривні до долара США на кінець року знизився на 0,4% до 7,9676 грн./дол. США. Відносно євро гривня знизилася - на 5% - до 11,0918 грн./євро.
У 2011 році приріст реального ефективного обмінного курсу гривні відносно грудня 2010 року становив 3,7%. Номінальний ефективний обмінний курс гривні підвищився на 7,8 % переважно у зв'язку зі зміцненням на міжнародних ринках долара США відносно євро у другій половині року.
Водночас інфляційний диференціал зменшився на 4,1 %, оскільки інфляція в Україні була нижчою, ніж її середньозважений рівень у країнах - основних торговельних партнерах України, що призвело до помірнішого укріплення обмінного курсу гривні гривні.[22].
Операції на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики полягають в купівлі-продажу центральним банком цінних паперів.
Таблиця 2.4 - ОВДП, які знаходяться в обігу, за сумою основного боргу , млн. грн. [19]
|
Рік |
Усього |
Облігації, які знаходяться у власності |
||||
|
НБУ |
Банків |
Інших |
Нерезидентів |
|||
|
2009 |
71053,63 |
42410,75 |
19220,56 |
8923,42 |
498,90 |
|
|
2010 |
136187,40 |
63329,89 |
54696,50 |
6901,04 |
11259,98 |
|
|
2011 |
157635,22 |
84762,00 |
57735,24 |
10684,57 |
4453,41 |
Загальний обсяг ОВДП за сумою основного боргу, що перебував в обігу, протягом 2011 року збільшився на 15,7 % і за станом на 03.01.2012 становив 157,6 млрд. грн., із них 53,5 % - у власності Національного банку України, 36,9% - банків, 6,8 % - інших суб'єктів і 2,8 % - у власності нерезидентів. Обсяг ОВДП у власності банків протягом 2011 року збільшився на 6,4 % - до 58,2 млрд. грн.[22].
Тепер розглянемо рівень валового внутрішнього продукту в порівнянні з минулими роками, що допоможе нам зрозуміти ефективність грошово-кредитної політики НБУ.
Рисунок 2.3 - Обсяг валового внутрішнього продукту у фактичних цінах за 2009 - 2011 рр., млн. грн (Розраховано автором на основі даних НБУ [21])
Як видно з даного рисунку, в 2011 році простежується зростання обсягу ВВП в порівнянні з попередніми роками. Це в свою чергу призвело до підвищення рівня монетизації економіки .
Економічне зростання характеризувалося інтенсифікацією інвестиційних процесів - інвестиції в основний капітал за 9 місяців 2011 року збільшилися на 21,2 % порівняно з відповідним періодом 2010 року (у цілому за 2010 рік було зафіксовано їх зменшення на 0,6 %).
Значним джерелом фінансування інвестицій були капітальні видатки бюджету, приріст яких за перших 11 місяців 2011 року в номінальному вираженні становив 39 %.
Зростання реального сектора економіки відповідним чином відображувалося на прибутковості його суб'єктів. Прибутки підприємств за перших 11 місяців 2011 року збільшилися на 49 % порівняно з відповідним періодом 2010 року, а збитки - на 7,5 %. [22]
Ще одним важливим показником грошово-кредитної політики є індекс споживчих цін (ІСЦ).
Таблиця 2.5 - Індекс споживчих цін до попереднього місяця за 2009 - 2011 рр., % [21]
|
|
2009 |
2010 |
2011 |
|
|
січень |
102,9 |
101,8 |
101,0 |
|
|
лютий |
101,5 |
101,9 |
100,9 |
|
|
березень |
101,4 |
100,9 |
101,4 |
|
|
квітень |
100,9 |
99,7 |
101,3 |
|
|
травень |
100,5 |
99,4 |
100,8 |
|
|
червень |
101,1 |
99,6 |
100,4 |
|
|
липень |
99,9 |
99,8 |
98,7 |
|
|
серпень |
99,8 |
101,2 |
99,6 |
|
|
вересень |
100,8 |
102,9 |
100,1 |
|
|
жовтень |
100,9 |
100,5 |
100,0 |
|
|
листопад |
101,1 |
100,3 |
100,1 |
|
|
грудень |
100,9 |
100,8 |
100,2 |
2011 рік характеризувався суттєвим зниженням інфляції - приріст індексу споживчих цін становив 4,6 %, що є найнижчим показником за останні 9 років.
У першому півріччі 2011 року відчувався певний вплив на ціни внутрішнього ринку з боку загальносвітових тенденцій до зростання цін на продовольство та енергоресурси. Крім того, відбувалося певне підвищення адміністративно регульованих цін та тарифів внаслідок їх корекції.
Водночас, уже починаючи з березня, темпи інфляції щомісяця знижувались, а зростання показника інфляції в річному вимірі, які фіксувалися упродовж квітня - червня 2011 року, були наслідком статистичних ефектів бази порівняння, оскільки в аналогічному періоді 2010 року фіксувалася дефляція.
Уповільненню цінової динаміки в 2011 році сприяло зокрема:
- високий урожай зернових культур 2011 року (який зріс більше, ніж на 40 % понад очікуваний рівень і становив приблизно 57 млн. тонн), а також овочів. Це призвело до зниження цін на сирі продовольчі товари (на 4 % за 2011 рік) вперше з 2002 року і зумовило від'ємний внесок цієї товарної групи в ІСЦ (- 1,1 в. п.). У свою чергу це також обумовило зниження цін на продовольчі товари з високим ступенем обробки, які входять до базової інфляції, що частково обумовило її зниження;
- відтермінування підвищення цін на газ для населення, запланованого на друге півріччя 2011 року, стримувало зростання цін на товари та послуги, що регулюються адміністративно. У підсумку зростання цін адміністративно регульованих товарів та послуг у 2011 році уповільнилося (до 9,2 % за 2011 рік) після зростання в середньому на 20 % в останні 3 роки. Однак тарифи на електроенергію були збільшені на 22,9 %, гарячу воду та опалення - на 15,1%, квартирну плату - на 19,7 %. Тарифи на газ залишилися незмінними, хоча ціна імпорту природного газу суттєво підвищилася (на 28 % в середньому за рік);
- зважена грошово-кредитна політика. Зокрема, з огляду проведення Національним банком жорсткої грошово-кредитної політики, яка обмежувала надмірне зростання споживчого попиту, та прогнозовану динаміку обмінного курсу гривні до долара США. Зокрема, ціни на непродовольчі товари (за вирахуванням палива) за 2011 рік зросли лише на 2,6 %.[22]
Рисунок 2.4 - Динаміка індексу споживчих цін за 2009 - 2011 рр., % (Розраховано автором на основі даних НБУ [21])
З даного рисунку можна зробити висновок, що ІСЦ в 2011 році має найнижчий рівень, що є позитивним показником для монетарної політики.
Однією з цілей грошово-кредитної політики 2011 року було сприяння зниженню темпів зростання споживчих цін до позначки 8,9%. В даному сенсі стримана грошово-кредитна політика унеможливлюватиме занадто різкі сплески прискорення споживчих цін, а позитивні перспективи розвитку сільського господарства та посилення внутрішньої ділової активності суб'єктів господарювання забезпечуватимуть достатню насиченість споживчого ринку та помірні темпи зростання цін у найбільш вагомому його сегменті - продовольчих товарів [22].
Отже, зробивши аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України, можна сказати, що основними показниками її ефективності є зниження інфляції та забезпечення умов для стабільного функціонування фінансової системи, забезпечення стабільного функціонування банківської системи та підвищення довіри до неї та підтримання курсу національної валюти в умовах нестабільної світової економіки. Пріоритетним у проведенні грошово-кредитної політики в 2011 році було забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності для відновлення економічного зростання.
2.2 Перспективи розвитку грошово-кредитної політики в Україні
З попереднього питання, в якому була проаналізована сучасна грошово-кредитна політика України, видно, що її стан є ще досить не досконалим. Тому доцільно визначити проблеми та перспективи розвитку грошово-кредитної політики.
Досліджуючи сучасну систему національних грошово-кредитних відносин, варто зазначити, що в Україні продовжує діяти різноплановий монетарний устрій, тобто визначається відразу декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем інфляції, обмінним курсом та обсягами грошових агрегатів. Впровадження грошово-кредитної політики в життя забезпечується змішаним методом - частково з використанням ринкових інструментів та частково - адміністративних[23].
Пріоритетними у реалізації грошово-кредитної політики НБУ в 2011 р. стали забезпечення цінової стабільності і фінансової стійкості, що є підґрунтям для швидкого відновлення економічного зростання.
Фінансова криза продемонструвала вразливість економіки України до зовнішніх шоків. Для того, щоб стабілізувати ситуацію і позбавитися наслідків світової фінансової кризи, грошово-кредитна політика НБУ повинна ґрунтуватися на системно-структурному підході.
Грошовий ринок України зазнав негативного впливу протягом останнього періоду, проте дослідники монетарної політики доводять, що проведення виваженої грошово-кредитної політики здатне ліквідувати багато наслідків кризових процесів. Прив'язування монетарної політики до попиту підприємств, націоналізація активів приватних банків, перехід до вільного обмінного плаваючого курсу, зниження масштабів доларизації української економіки - основні заходи, що можуть підвищити ефективність дій НБУ. Труднощі в реалізації ефективної монетарної політики в Україні все-таки залишаються. Їх присутність пояснюється специфічними особливостями перебігу кризових процесів в Україні.
Відновлення економічного зростання в посткризовий період можливе лише за поліпшення зовнішніх умов. Не останню роль відіграє вирішення внутрішніх структурних проблем: від нього залежить стійкість і якість економічного зростання. Існують певні чинники, котрі підривають довгострокову монетарну стабільність. Серед них: зростання зовнішнього державного боргу, відсутність захисних механізмів, а відтак низький суверенітет фінансового сектора. Таким чином, для переходу України до сталого збалансованого економічного зростання потрібно підвищувати ефективність використання залучених фінансових ресурсів.
На даному етапі можливості НБУ здійснювати стимулюючу монетарну політику дещо обмежені. Це пояснюється дією немонетарних чинників інфляції: зростанням вартості продовольства, енергоносіїв, монополізацією ринків, інфляційними очікуваннями споживачів.
В Україні проблема зниження інфляції полягає в регулюванні ринкового середовища: виробники не є достатньо чутливими до ринкових сигналів, коригування обсягів виробництва й цін відбувається повільно.
Економічне зростання гальмується через застосування монетарних методів боротьби з немонетарною інфляцією, а це означає обмеження грошової пропозиції. Таким чином, щоб зупинити інфляційні процеси в Україні треба провести структурну перебудову економічної системи а це в свою чергу потребує здійснення «м'якої» грошово-кредитної політики й використання механізмів спрямування необхідних ресурсів у пріоритетні сфери економіки. Тому в короткостроковому періоді сталі темпи інфляції матимуть позитивний характер.
В Україні існує розрив між здатністю банківської системи надавати кредити і спроможністю нефінансового сектора ефективно використовувати їх. Ланцюгову банківську кризу вдалось відвернути за допомогою антикризових заходів стабілізації банківського сектору, проте ці заходи так і не перетворилися в інструменти відновлення кредитування економіки. Ряд чинників спричинив виключення банківського сектора з процесу відновлення економічного зростання, що є негативним моментом.
Спостерігається тенденція переспрямування фінансових ресурсів до державного сектора економіки. Як результат збільшується залежність банківської системи від державного бюджету, що посилює розрив між розвитком фінансового і реального секторів економіки.
Обмінний курс гривні виконує сьогодні специфічну роль «інфляційного якоря». Це робить курсову динаміку передбачуваною. НБУ компенсує гривневі інтервенції шляхом мінімізації рефінансування комерційних банків. Монетарні обмеження знижують роль внутрішнього попиту у відновленні економічного зростання. Високий рівень доларизації є негативним чинником, що обумовлює необхідність оновлення інструментарію валютно-курсового регулювання.
Отже, ефективній реалізації грошово-кредитній політиці в посткризовий період перешкоджає сегментація економічної і фінансової систем. Відновлення збалансованості фінансової та економічної фінансової систем є основними факторами, котрі здатні підвищити ефективність монетарної політики[29].
Враховуючи проблеми реалізації грошово-кредитної політики деякі дослідники вважають, що для покращення стану фінансового ринку України необхідно змінити монетарну політику на більш жорстку і послідовну. Для цього пропонується зробити наступне:
? знизити ставки рефінансування комерційних банків, що підвищить доступність кредитів. Крім того потрібно здійснювати контроль за виданими кредитами банкам, щоб не допустити ситуації, коли вони будуть пропонувати отримані кредити підприємцям за значно вищим відсотком. Також можна використати частину золотовалютних резервів держави для рефінансування банків;
? з метою запобігання корупції й зловживання запровадити методи адміністративного регулювання процентних ставок, встановити банківську маржу по операціях за кредитом, котрі виділяє держава;
? здійснювати рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки;
? збільшити долю рефінансування банків під виробничі векселі, тобто зв'язати монетарну політику з попитом підприємств;
? провести націоналізацію активів проблемних банків. З цією метою створити державну компанію з повернення активів;
? використовувати керований плаваючий курс, здійснювати поступовий перехід до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це посилить гнучкість обмінного курсу, розширивши діапазон його можливого коливання;
? здійснення контролю над зовнішнім боргом банківського й корпоративного секторів, сприяння швидкому його погашенню [24].
Також варто зазначити, що цілу низку труднощів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру має прогнозування інфляції в Україні. Воно пов'язане перш за все з ще не розвиненою якісною системою збору статистичної інформації; по-друге, з відсутністю достовірних та перевірених методик та моделей, що могли б достатньо точно передбачити розвиток макроекономічної ситуації; по-третє, в Україні сьогодні існує фактор заполітизованості всіх процесів, пов'язаних з діяльністю Національного банку, що не дозволяє проводити достатньо ефективний та об'єктивний аналіз процесів, що відбуваються в економіці. Ще однією, не останньою за значенням, стоїть проблема фахової підготовки працівників Національного банку України та їх зацікавленості в роботі.
Перша група проблем, яка стосується якості та наявності статистичного матеріалу, містить у собі декілька аспектів. По-перше, це стосується безпосередньо механізму збору та обробки матеріалу. Тут слід вказати на відсутність статистики щодо структурних показників інфляції, а також на недосконалу систему розрахунку існуючих показників. Базовий показник інфляції, індекс споживчих цін обраховується, на нашу думку, на основі дещо спотвореного споживчого кошика, який не відповідає реаліям сучасного споживання. По-друге, існує проблема зіставлення та співвідношення статистичних рядів для України часів Радянського Союзу та періоду від отримання незалежності. Для максимально ефективної роботи макроекономічних моделей необхідно, щоб статистичні ряди були як можна довшими і охоплювали щонайменше повний макроекономічний бізнес-цикл (10-12 років).
...Подобные документы
Суть, основні цілі та концепції грошово-кредитної політики. Аналіз реалізації та ефективність грошово-кредитної політики України. Показники норм обов'язкових резервів. Фінансово-кредитне забезпечення агропродовольчої сфери. Банківська система України.
дипломная работа [75,3 K], добавлен 13.05.2014Роль грошово-кредитної політики, її характеристика. Ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації. Особливості діяльності банків у сфері грошово-кредитної політики України в період фінансової нестабільності.
курсовая работа [587,5 K], добавлен 25.02.2014Сутність, інструменти та механізми грошово-кредитної політики, її взаємозв’язок з фіскальною політикою на різних етапах економічного розвитку України. Аналіз проблем здійснення та перспектив підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 30.05.2010Грошово-кредитна політика, її цілі. Стратегія монетарної політики як метод довгострокової дії, на підставі якого приймаються рішення щодо інструментів, які слід використовувати для досягнення поставленої мети. Засади грошово-кредитної політики в Україні.
реферат [2,4 M], добавлен 21.06.2015Суть попиту на гроші, мотиви і чинники, що визначають його параметри. Механізм формування пропозиції грошей. Формування рівноваги на грошовому ринку. Сучасні механізми і інструменти реалізації грошово-кредитної політики в Україні та в інших країнах світу.
курсовая работа [147,2 K], добавлен 15.03.2012Сутність грошово-кредитної політики, її інструменти в Україні та зарубіжних країнах. Аналіз грошово-кредитної політики: порівняльна характеристика монетарних інструментів за критеріями гнучкості, швидкості впливу. Проблеми та пріоритети розвитку.
курсовая работа [121,2 K], добавлен 21.11.2013Зміст, структура, об’єкти та суб’єкти грошово-кредитної системи. Типи грошових систем. Механізм функціонування грошово-кредитної політики держави. Структура банківської системи України, основні принципи її організації. Грошово-кредитна політика в Україні.
курсовая работа [110,9 K], добавлен 17.12.2010Поняття, суть та правове регулювання грошово-кредитної системи центрального банку в загальнодержавній політиці України. Використання правил Тейлора, МакКаллама та Фрідмена, що характеризують принципи визначення величини номінальної відсоткової ставки.
контрольная работа [1,6 M], добавлен 06.08.2011Місце грошово-кредитної політики в процесі подолання фінансової кризи в Україні. Взаємозалежність ефективності застосування інструментів регулювання грошово-кредитного ринку та заходів, що повинні бути запроваджені в рамках програми антикризових дій.
контрольная работа [24,9 K], добавлен 28.01.2011Сутність та особливості функціонування грошового ринку України. Організаційно-правові засади створення національної платіжної системи. Ринкові методи регулювання грошової системи в перехідній економіці. Основні інструменти грошово-кредитної політики НБУ.
презентация [6,1 M], добавлен 23.11.2015Основні причини фінансової нестабільності в Україні. Сутність поняття, структура та етапи розвитку грошово-кредитного регулювання в нашій країні. Сучасний стан основних показників, динаміка орієнтування грошово-кредитної системи, шляхи вдосконалення.
курсовая работа [59,3 K], добавлен 28.02.2012Вивчення сутності, типів (дискреційна, автоматична) і засобів (державне замовлення, соціальні трансферти) фінансової політики держави, теоретичних основ формування та реалізації бюджетної, податкової, митної, цінової і грошово-кредитної політики.
реферат [46,5 K], добавлен 28.05.2010Аналіз сучасного стану грошового обороту України та особливостей його державного регулювання. Наслідки дії світової фінансової кризи на український грошовий ринок. Напрямки проведення грошово-кредитної політики для покращення стану грошового обігу країни.
курсовая работа [880,5 K], добавлен 05.12.2010Поняття банківської системи України та її елементи. Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду. Характерні риси та особливості розвитку банківської системи України.
дипломная работа [768,5 K], добавлен 04.09.2007Організаційно-економічна характеристика підприємства. Аналіз динаміки обсягу та структури дебіторської заборгованості компанії "Київстар". Удосконалення механізму кредитної політики підприємства та розробка програми її подальшої реструктуризації.
курсовая работа [497,1 K], добавлен 08.09.2014Аналіз обсягу грошової маси в Україні у порівнянні з обсягом внутрішнього валового продукту. Динаміка залишків коштів на коррахунках банків та обсягу обов’язкових резервів у порівнянні з обсягом ВВП, обсягів рефінансування НБУ, залишків на депозитах.
отчет по практике [46,1 K], добавлен 21.04.2014Методи дослідження національної валюти. Значення грошово-кредитної політики у її становленні та стабілізації у період незалежності. Діяльність української міжбанківської валютної біржі. Етапи формування і розвитку фінансово-валютної системи України.
реферат [33,9 K], добавлен 12.02.2015Поняття грошової та кредитної системи. Поняття грошової системи та її елементи. Становлення грошової системи України. Суть і структура кредитної системи. Реформування грошово-кредитної системи в перехідній економіці України. Сучасні стратегії.
реферат [29,7 K], добавлен 26.11.2008Загальна характеристика інструментів страхування ризиків комерційного кредиту. Формування стандартів оцінки покупців та постачальників. Місце кредитної та авансової політики суб’єкта торгового бізнесу в системі управління дебіторською заборгованістю.
научная работа [357,7 K], добавлен 08.04.2013Підпорядкування діяльності монетарних інституцій правилам грошово-кредитної політики як базова ідея концепції монетаризму. Позиція М. Фрідмана та А. Шварца щодо питань державної монополії на емісію платіжних засобів і вільної банківської діяльності.
статья [16,3 K], добавлен 17.08.2017
