Еволюція грошових систем та види грошей

1. Розбудову власного емісійного механізму, який включає:

- створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

- розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

- розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:

- відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами;

- запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

- розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює:

- створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

- розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, який включає:

- розвиток інфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

- порядок регулювання валютного курсу;

- створення механізму формування та використання золотовалютних резервів;

- формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993 - 1996 pp. правові та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським карбованцем. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій - функцію нагромадження. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці - гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця - гривня та її сота частина - копійка [4]. Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи України і розпочався третій.

Третій етап пов'язаний з проведенням 2 вересня 1996 р. грошової реформи і введенням національної валюти-- гривні. До того часу її введення декілька разів відкладалося через загальну економічну нестабільність у країні й потужні інфляційні процеси, що досягли свого піку в 1993 р. і тільки після цього пішли на спад.

Назву наша національна валюта отримала від гривні -- грошової одиниці Київської Русі, а щодо розмінно» монети, то її назву залишили за звичною копійкою. Ескізи гривні виготовив український художник В. І. Лопата [17].

На третьому етапі "відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону "Про Національний банк України". Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV "Грошово-кредитна політика", розділ V "Управління готівковим грошовим обігом", розділ VIII "Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями". У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни [2].

Уведення гривні на третьому етапі означало завершення процесу становлення в Україні власної паперово-грошової системи. Однак це не привело до остаточного вирішення всіх проблем, пов'язаних з функціонуванням грошової системи незалежної держави. Зараз перед Україною стоїть складне завдання укріплення національної валюти, забезпечення її стабільності і досягнення як внутрішньої, так і зовнішньої конвертованості гривні. Вирішення цих завдань пов'язане з удосконаленням грошового обігу, а також розвитку і зміцнення всіх перспективних і позитивних тенденцій у ринковій економіці України[17].

3.2 Аналіз сучасного стану української грошової системи

Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарюванням країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг [20].

Грошова система України, без сумніву, є регульованою системою ринкового зразка. Правові засади функціонування грошової системи України визначаються Конституцією та законами України:

· «Про банки і Банківську діяльність»;

· «Про Національний банк України»;

· «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».

Зміст грошової системи необхідно розглядати як внутрішню організаційно-правову форму грошового обігу. При цьому грошова система нараховує два блоки елементів:

1. Функціональні елементи грошової системи:

а) грошова одиниця України (національна валюта);

б) масштаб цін;

в) види державних грошових знаків, що мають статус єдиного законного платіжного засобу на території України.

2. Організаційні елементи грошової системи:

а) організація готівкового обігу;

б) організація безготівкового обігу;

в) сукупність державних органів, що здійснюють управління грошовим обігом України.

Якщо перший блок елементів виражає зміст грошової системи, то елементи другого блоку - організацію, динаміку грошової системи.

Першим елементом грошової системи України є грошова одиниця. Грошова одиниця - це встановлений законодавством номінал грошового знака, який служить для порівняння цін усіх товарів у даній країні. Найменування грошової одиниці - карбованець, долар, марка і т. д. - складалося, як правило, історично. В Україні відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею є гривня. Введення гривні як національної валюти України було здійснено в ході проведення грошової реформи у вересні 1996 року. Здійснення грошової реформи базувалося на положенні розділу VI Декларації про державний суверенітет України, яким було закріплено право Української PCP самостійно формувати банківську, цінову, фінансову, митну, податкову систему, формувати Державний бюджет, а при необхідності вводити свою грошову одиницю. Аналогічним чином законодавством закріплялося право республіки на самостійну організацію грошового обігу на її території.

Відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" Національний банк України з 2 вересня 1996 року випустив в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 ,100 і 500 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.

Наступним елементом грошової системи є масштаб цін. Фактично в даній ситуації йдеться про закріплення змісту різних форм, кількості дорогоцінних металів у національній грошовій одиниці.

В Україні масштаб цін як фіксований вміст дорогоцінного металу в національній грошовій одиниці не використовується. Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" офіційне співвідношення між гривнею і золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Третім елементом грошової системи є види державних грошових знаків. Види грошових знаків є позначенням грошей, що мають законну платіжну силу та їх номінали.

Особливістю регулювання цього елемента грошової системи в Україні є подвійне законодавче його закріплення. По-перше, ч. 2 ст. 34 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) та монет (металевих). По-друге, відповідно до п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" передбачено, що грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, які мають визначену на них номінальну вартість. Таким чином, законодавчо встановлюється закритий, вичерпний перелік державних грошових знаків, які можуть знаходитися в обігу на території України. Паралельно з ними відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" в обігу можуть знаходитися грошові сурогати - документи у вигляді грошових знаків, відмінні від грошової одиниці України, випущені не Національним банком України та виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обігу.Щодо українських монет необхідно відзначити, що за час існування суверенної України НБУ було випущено велику кількість ювілейних і пам'ятних монет різного номіналу. Всі випущені монети є дійсними платіжними засобами України та обов'язкові до прийому без яких-небудь обмежень за їх номінальною вартістю для всіх видів платежів, а також для зарахування на розрахункові рахунки, внески, акредитиви і для переведень.

Банкноти й монети, що використовуються як національна валюта, мають однакову правову природу, оскільки є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймаються всіма фізичними та юридичними особами без яких-небудь обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, внески, акредитиви, для переведень. Це положення деталізує характеристика готівки в Україні з урахуванням ч. 3 ст. 34 Закону України "Про Національний банк України", відповідно до якої банкноти і монети визначаються як безумовні зобов'язання Національного банку та забезпечуються всіма його активами. Таким чином, можна виділити публічно-правові характеристики державних грошових знаків:

1) виражаються в грошовій одиниці України (національній валюті);

2) банкноти і монети мають статус єдиного законного платіжного засобу на території України;

3) виняткове право їх емісії належить єдиному державному емісійному центру - Національному банку України;

4) вони є безумовними зобов'язаннями Національного банку України та забезпечуються всіма його активами.

Платіжними є банкноти і монети, введені в обіг як законний засіб платежу на території України, які за ознаками платіжності повністю відповідають затвердженому зразку і за критеріями зносу, пошкодження та дефектів відповідають установленим вимогам. Залежно від зовнішнього вигляду і ступеня зносу платіжні банкноти (монети) можуть виступати як придатними (банкноти й монети, які за ознаками платіжності та дизайну повністю відповідають визначеним Національним банком України зразкам, не мають пошкоджень, забруднень і зберегли естетичний зовнішній вигляд), так і непридатними (банкноти й монети, які в процесі використання набули вищезгаданих ознак зносу і пошкоджень, а також з дефектами виробника). Установам банків забороняється видавати клієнтам (юридичним та фізичним особам) непридатні до обігу банкноти і монети. Вони зобов'язані обмінювати їх на придатні до обігу банкноти й монети при умові, якщо не викликає сумніви їх автентичність та номінал або якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята до обміну.

Неплатіжними є банкноти й монети, вилучені Національним банком України з обігу, і ті, які не підпадають під визначення платіжних, включаючи банкноти, від яких залишилося менше 55 % початкової площі, фальшиві та перероблені. Неплатіжні банкноти і монети не приймаються до сплати жодним підприємством, установою та організацією, а установами банків і до інших операцій з готівкою та обміну на придатні до обігу банкноти й монети.

Елементами грошової системи є також установлюваний державою порядок грошового обігу і його форми. При цьому під грошовим обігом необхідно розуміти врегульований нормами права рух грошей у готівковій та безготівковій формах, що обслуговує кругообіг товарів, а також нетоварні платежі.

Готівкові грошові кошти і кошти на рахунках та у внесках (безготівкові грошові кошти) є формами існування грошей. У даний час національні готівкові кошти існують в Україні, як уже зазначалося вище, у вигляді банкнотів, різних монет НБУ і ювілейних та пам'ятних монет. Існує можливість випуску й інвестиційних монет.

Для порівняння наведемо деякі історичні факти. В роки революції та громадянської війни (1917-1920 рр.) на території України в обігу одночасно знаходилися кредитні квитки царського зразка, "думські гроші" і "керенки" Тимчасового уряду, облігації анульованих позик, грошові знаки прихильників "білого руху", а також незліченна кількість сурогатів грошей: бони, чеки, тимчасові зобов'язання та ін. Одне з центральних місць займали грошові знаки, випущені по черзі українськими урядами - Центральною Радою, гетьманом П. Скоропадським, Директорією. А всього ж за цей час на території колишньої Російської імперії, за підрахунками В. П. Танкопія, оберталося близько 200 видів грошових знаків.

Безготівковим грошовим обігом є частина грошового обігу, у якій рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум за рахунками в банках або зарахуванням зустрічних взаємних вимог, тобто без застосування готівкових грошових знаків. Переважаюча частина загального грошового обігу здійснюється саме в безготівковій формі. Це пояснюється тим, що: 1) значно скорочуються суспільні витрати обігу; 2) скорочуються терміни обігу грошових коштів; 3) створюються сприятливі умови для державного контролю й регулювання грошового обігу [20].

3.3 Шляхи подальшого розвитку грошової системи України

Розглянемо електронні гроші як перспективний напрям розвитку грошової системи України. Хоча електронні гроші порівняно недавно увійшли в наше життя, розвиток цього ринку здійснюється доволі стрімко. В Україні станом на 2013 рік, громадяни мають доступ до різних видів електронних платіжних інструментів. Частина з них створена резидентами України та працює тільки з гривнею, інші представлені компаніями - резидентами інших країн, які оперують іншими валютами, проте також є доступними для ви-користання громадянами України. На разі, для ринку України актуальним є питання щодо формування сучасної, чіткої й прозорої регуляторної бази, заснованої на кращому міжнародному досвіді, із дотримуванням балансу між захистом прав споживачів, державним наглядом за функціонуванням електронних платіжних інструментів, систем електронних грошей і стимулюванням їх розвитку.

За визначенням Національного банку України, електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента. Таке трактування електронних грошей фактично дублює загальноприйняте в Європейському Союзі [9].

Усвідомлення феномену електронних грошей в Європі на офіційному рівні почалося у 1993 році. Аналіз нових технологічних схем, а саме наперед оплачених карт багатоцільового використання, привів центральні банки ЄС до фундаментального висновку: в разі розповсюдження подібних продуктів центральні банки повинні проводити постійний моніторинг від-повідних систем, обмінюватися інформацією та приймати політичні рішення з метою збереження цілісності платіжної системи [18].

Європейський центральний банк і Банк міжнародних розрахунків неодноразово наго-лошували на встановленні чітких правил і умов, відповідно до яких може здійснюватися емісія електронних грошей, та запровадженні контролю за нею, оскільки емісія електронних грошей може негативно вплинути на стабільність фінансової системи та безперебійне функ-ціонування платіжних систем.

Сьогодні кількість електронних грошей в обігу незначна, і вони суттєво не впливають на монетарну політику. Проте, враховуючи потенційну можливість росту емісії електронних грошей, Європейський центральний банк вважає за необхідне створення відповідної регуляторної бази [24].

Важливість електронних грошей з точки зору монетарної політики випливає з того факту, що вони є замінником банкнот і монет. Деякі види електронних грошей можуть стати привабливою альтернативою розміщенню короткострокових банківських депозитів.

Першочерговим завданням монетарної політики, як це визначено Європейськи центральним банком, є підтримка цінової стабільності. У контексті цього завдання розвиток систем електронних грошей піднімає три питання.

По-перше, необхідно захистити роль грошей як розрахункової грошової одиниці для здійснення фінансових операцій, незалежно від емітента або форми грошей, емісія яких здійснюється. Встановлення до емітентів вимоги щодо обов'язкового погашення електронних грошей на вимогу пред'явника має створити тісний зв'язок між електронними грошима та грошима центрального банку. Завжди має бути забезпечена можливість погашення приватних електронних грошей за номінальною вартістю грошима центрального банку.

По-друге, ефективність інструментів монетарної політики може зазнати негативного впливу у разі, якщо електронні гроші будуть широко прийматися торговцями. Це головним чином стосується впливу на бухгалтерський баланс центрального банку та здатність центрального банку керувати короткостроковими відсотковими ставками.

По-третє, електронні гроші повинні мати відображення в інформаційному змісті монетарних показників [24].

За результатами вивчення та аналізу ринку електронних грошей у ЄС в якості глоба-льних тенденцій у цій сфері можна визначити:

- збільшення попиту на електронні гроші в якості засобів платежу;

- формування ринку кредитування в електронних грошах, який може мати потенцій-ний вплив на банківський сектор, оскільки депозити перестаюсть бути головною базою фінансових позик;

- поступове формування механізму приватного клірингу, який потенційно може замі-стити існуючу систему розрахунків між контрагентами через банки [10].

Останнім часом у всьому світі розвиток систем електронних грошей характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинутих країн. Аналогічні процеси відбуваються і в України. грошовий система демонетизація україна

Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підгрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях (наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем та електронних гаманців НСМЕП) за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмно

(нет.Деньги, технологія PayCash, WebMoney Transfer тощо) та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фі-нансовими й нефінансовими ризиками [24].

Разом з цим очевидно, що електронні гроші, зв'явившись на ринку, вже не здадуть своїх позицій і, долаючи перешкоди, утвердяться на ньому назавжди. Результатом буде лібералізація діяльності чинної банківської системи та розвиток державно-правових умов для ді-яльності систем електронних грошей.

До труднощів розвитку систем електронних грошей слід також віднести психологічну непідготовленість регулюючих органів, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротися з ними.

Щодо перспектив розвитку технологій у сфері електронних грошей зазначено, що довгострокові прогнози в цій сфері не виправдовуються. Отже, найбільш реальним терміном для прогнозування є найближчі 5-7 років. Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується різке зростання на ринку на-перед оплачених карток. Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть упровадження безконтактних технологій.

Важливішими питаннями, пов'язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання. Хоча сьогодні обсяги емісії електронних грошей в Україні не впливають на монетарну політику, не можна не розуміти, що їх масова емісія та прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу може призвести до ескалації інфляційних процесів. Механізм інфляційного впливу електронних грошей діє у двох напрямах. Перший напрям - звичайна мультиплікація грошей на банківському рахунку покриття електронних грошей, другий - випуск самих електронних грошей, які циркулюють (виконують функції засобу обігу) без відображення на банківських рахунках до моменту погашення. Пом'якшуючого ефекту щодо першого напряму можна досягти в разі поширення обов'язкового резервування на кошти, що зберігаються на рахунку електронних грошей. У другому напрямі інфляційний вплив стримується за рахунок того, що електронні гроші, як правило, виступають засобом платежу для підприємств Їнової економіки, тобто додаткові електронні гроші забезпечені додатковою кількістю товару, який у протилежному випадку можливо був би виключений із економічного обігу або продавався за готівку [14].

Зменшити негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси можна шляхом законодавчо встановленої вимоги про обов'язкову попередню оплату електронних грошей у повній сумі традиційними грошима, а також уведенням заборони на кредитування в електронних грошах.

Електронні гроші створюють можливості для ефективного прибутку у сфері роздрібних платежів, проте їх розвиток не повинен наражати на небезпеку ні безперервне функціонування платіжних систем, ні стабільність фінансової системи. Більше того, ефективний прибуток може бути реалізований тільки за умови запровадження достатнього захисту електронних грошей для підтримки довіри до них суспільства. Необхідно чітко визначити та вжити заходів для запобігання ризикам, з яких найбільших є ризик неплатоспроможність емітентів. Нерозуміння цього може призвести до негативних наслідків, що вплине на довіру користувачів до різних видів електронних платежів і, можливо, навіть на довіру до грошей взагалі.

Таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування того, щоб емітенти електронних грошей були надійними, а системи розрахунків електронними грошима - безпечними та ефективними. Важливо також, щоб законодавство гарантувало рівні умови для провайдерів різних видів електронних грошей.

Об'єктом правового регулювання в Україні мають бути як самі електронні гроші, так і установи, які випускають їх в обіг. Суб'єктом регулювання має виступити Національний банк України, однією з функцій якого, відповідно до статті 7 Закону України ЇПро Націона-льний банк України, є контроль за створенням електронних платіжних засобів. Згідно зі статтею 40 цього Закону Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних та фізичних осіб в економічному обігу України. Відповідно до статті 41 Закону України ЇПро платіжні системи та переказ коштів в Україні? на Національний банк України покладено обов'язок здійснювати контроль за діяльністю платі-жних систем, що функціонують в Україні. Таким чином, яким би не було законодавче рі-шення стосовно установ, які матимуть в Україні право здійснювати емісію електронних грошей, контролю за цією діяльністю та функіонуванням систем розрахунків електронними грошима покладено на Національний банк України [24].

Важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. У сфері платіжних систем та розрахунків питання стандартизації є вкрай важливим не тільки в технічній сфері, а й в області методології та регулювання. Серйозні відмінності в підходах до регулювання роблять привабливим для використання електронних грошей у кримінальних цілях: шахрайські операції, відмивання грошей, уникнення сплати податків. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам і провайдерам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. В цих умовах важливо регуляторам різних країн знайти компроміс шляхом узгодження та спільних дій у сфері створення подібних правил регулювання електронних грошей [16].

В Україні найближчою перспективою у сфері регулювання питань, пов'язаних з електронними грошима, передбачається впровадження загальних підходів Директиви 2000/46/ЄС. Разом з цим, в умовах сьогоднішнього розподілу в Україні регулювання ринків фінансових послуг, надання небанківським установам права на здійснення емісії електрон-них грошей не дозволить забезпечити можливість встановлювати до емітентів електронних грошей резервні вимоги, що є основною рекомендацією в Європейському центральному банку, в якій зазначається, що можливість центрального банку встановлювати резервні вимоги і вимоги щодо надання статистичної звітності є вирішальним, особливо, з точки зору забезпечення підготовки до суттєвого зростання обігу електронних грошей та їх впливу на грошово-кредитну політику [14].

Крім того, надання в Україні небанківським установам права на випуск електронних грошей спричинить ряд правових колізій. Одна з них пов'язана із забороною небанківським установам здійснювати емісію платіжних карток.



ВИСНОВКИ

Отже, виконавши курсову роботу можна зробити наступні висновки:

Гроші є одним із найдавніших і найважливіших інструментів регулювання товарних відносин в суспільстві. Гроші - це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в організації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити собі обмін товарів. Гроші відіграють вирішальне значення як механізм в вирішенні багатьох соціальних проблем сучасного суспільства. Наприклад, надання допомоги, виплати компенсацій, дотацій та інше щодо певних категорій населення країни. Здійснити такі заходи без грошей практично неможливо. Особливого значення гроші і сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економікою. Найбільш прогресивною формою організації позитивного втручання держави в суспільне відтворення є втручання через гроші. Не менш важливе значення гроші мають і в умовах перехідної економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим процесам, що пов'язані з грошовим середовищем, бо як показує досвід різних країн , які успішно долають або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме гроші є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення позитивного і прискореного розвитку ринкових відносин. Грошово-кредитним відносинам у ринковій економіці відведено надзвичайно важливу роль. Будь яке їх порушення призводить до небажаних наслідків у суспільному виробництві. Саме тому в сучасних ринкових системах ці відносини перебувають під постійним контролем держави, що реалізується в її грошово-кредитній політиці. Розвиток суспільного виробництва в сучасних умовах уже не може бути незалежним від тих тенденцій у розвитку світового господарства, які мають місце. А це ставить країну перед певним вибором і перетворює політичні чинники у важливий фактор формування й реалізації грошово-кредитної політики. Прикладом цього може бути Україна. Не бажаючи бути осторонь потужного процесу інтернаціоналізації світового господарства, і ставлячи за конкретну мету вступ до Світової організації торгівлі, наша держава мусить проводити таку грошово-кредитну політику, яка б давала можливість мати адекватну сучасним вимогам систему грошових і кредитних відносин.

Грошова система не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. В роботі та тему «Еволюція грошових систем та види грошей» було проведено аналіз теоретичних основ та практичних аспектів функціонування грошової системи України та її елементів на сучасному етапі розвитку. Так, було досліджено, що багато труднощів в економічному будівництві виникає через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена. Одна з найгостріших проблем української економіки - це платіжна криза, яка паралізувала економічний оборот і господарське життя, спотворила та зробила ненадійними відносини між підприємствами.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999р

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

4. Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" // Вісник НБУ. - 1996. - № 5.

5. Булгакова C.O. Казначейська система виконання бюджету /С.О. Булгакова ,Л.В. Єрмошенко - К.:КДТЕУ ,2005. - 417 с.

6. Ватаманюк З. Економіка України. Десять років реформ/ З.Ватаманюк- Львів: ЛНУ ім. Івана Франка - 2001- 284 с.

7. Гаршина О. К. Політична економія: Курс лекцій / Донбаська держ. машинобудівна академія. -- Краматорськ : ДДМА, 2006. -- 79с

8. Іванов В. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. / В.М.Іванов ,І.Я. Софіщенко . -- К.: МАУП, 2001. - 139 с.

9. Ільницька Н. Аналіз світового ринку електронних грошей / Надія Ільницька // Вісник НБУ. - 2010. - № 5. - С. 31-36.

10. . Іконнікова М. В. Електронні гроші в аспекті економічної глобалізації. Ринок елект-ронних грошей України: перспективи, проблеми та шляхи вирішення / М. В. Іконні-кова // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2012. - № 4. - С. 123-130.

11. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей/Дж.М. Кейнс - К.,1999.

12. Коваленко Д.І. «Фінанси, гроші та кредит»: теорія і практика: навчальний посібник / Д.І. Коваленко, В.В. Венгер.-К.: ЦУЛ, 2013. - 578с

13. Колодізєв О.М. Гроші і кредит»: Підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко. -- К.: Знання, 2010. -- 615 с.

14. Кравчук І. С. Особливості емісії та обігу електронних грошей в Україні / І. С. Крав-чук // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 8. - С. 263-271

15. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: підручник./В.Д. Лагутін - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001 ).

16. Лозовик Д. Б. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні / Д. Б. Лозовик // Ефективна економіка. - 2012. - № 6. - С. 1-2.

17. Манків Грегорі Н. Макроекономіка / Пер. З англ./Г.Н. Манків - К.: Основи, 2000. - 588с.

18. Махаєва О. Електронні гроші в Європі та Україні / Олена Махаєва // Вісник НБУ. - 2004. - № 9. - С. 22-45.

19. Нестернко В. Готівковий обіг України від античних часів -до сьогодення /В.Нестеренко ,І.Галичин // Вісник НБУ. - 2013. - № 4. - С. 22-30.

20. Роль В.Ф. Фінансове право. Навч. посіб./ В.Ф Роль, В.В Сергієнко , С.М .Попова. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

21. Рябина Л. Роль золота і сучасних грошей в економічному розвитку країни/ Л. Рябина // Вісник НБУ. - 2013. - № 6. - С. 12-17.

22. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, І.П. Лазепко та ін..-- К.: КНЕУ, 2011.-590 с.

23. Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України/М.І. Савлук // Фінанси України. -2010. - № 2.

24. Сенищ П. М. Світовий досвід та перспективи розвитку електронних грошей в Укра-їні [Електронний ресурс] / П. М. Сенищ, В. М. Кравець. -К.,2008.-149с.-

Режим доступу http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=70690.

25. . Щетинін А. І. Гроші та кредит: підручник - 4-е, перероб. та допов. -/К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 440 с.

26. Тхоржевський Р.Й. Нариси з історії грошей в Україні. Навчальний посібник./Р.Й.Тхоржевський - Тернопіль, 1999.

27.Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посіб-ник/І.В. Шамова -- К.: КНЕУ, 2001.



Словник економічних термінів

Банкнота - банківські білети, гроші, що забезпечуються реальними товарно-матеріальними цінностями.

Валюта - 1.Грошова одиниця, прийнята за основу грошової системи певної країни. 2. Тип грошової системи, що діє в даній країні.

Вексель (від нім. - букв, зміна, розмін) - цінний папір (боргова розписка, заставна), що містить безумовне грошове зобов'язання про сплату певній особі або пред'явникові векселя певної суми у певний строк.

Гроші - металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу товарів та послуг.

Електронні гроші- одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Монета - металевий грошовий знак; мідяк, срібняк. Металеві гроші

Масштаб цін - у сучасних умовах являє собою грошову одиницю країни та її кратні частини.

Номінал (від лат. - іменний): а) вартість, що вказується на грошових знаках, акціях та на облігаціях, - номінальна вартість; б) зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна - номінальна ціна.

Паперові гроші - це номінальні знаки вартості, що заміщують в обігу повноцінні гроші і випускаються державою для покриття своїх витрат.

Ринок грошей - це частинна Фінансового ринку, де здійснюються коротко строкові фінансові операції.

Трансакція - це теорія, означає угоду що супроводжується взаємними поступками тобто цей термін розшифровується як гроші які, які не приносять доходу і визначаються тільки для поточних організацій, тобто для купівлі товарів та на оплату послуг.

Функції грошей - у процесі реалізацій своїй сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функцій.

Центральний банк - це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей.



Анотація використаних джерел

1. Ільницька Н. Аналіз світового ринку електронних грошей / Надія Ільницька // Віс-ник НБУ. - 2010. - № 5. - С. 31-36.

У статті проаналізовано Ринок електронних грошей у розвинутих країнах світу , а також розглянуто фактори ,які стримують розвиток світових систем електронних грошей .Надано прогнози розвитку світових систем електронних грошей .

2.Махаєва О. Електронні гроші в Європі та Україні / Олена Махаєва // Вісник НБУ. - 2004. - № 9. - С. 22-45.

У цій статті автор привертає увагу до питань, пов'язаних із новим інструментом, який з 'явився і розвивається на ринку платіжних послуг України, розглядає підхід міжнародної банківської спільноти до електронних грошей, зосереджується на досвіді регуляторної діяльності в Європейському Союзі та завданнях центрального банку щодо створення правової бази, яка б сприяла виявленню потенційних переваг електронних грошей і водночас забезпечувала б контроль за діяльністю емітентів.

3. Іконнікова М. В. Електронні гроші в аспекті економічної глобалізації. Ринок електронних грошей України: перспективи, проблеми та шляхи вирішення / М. В. Іконні-кова // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2012. - № 4. - С. 123-130.

У данній статті розглянуто роль електронних грошей в аспекті економічної глобалізації . Проаналізовано проблеми ринку електронних грошей України і описано шляхи їх вирішення.

4.Лозовик Д. Б. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні / Д. Б. Лозовик // Ефективна економіка. - 2012. - № 6. - С. 1-2.

У цій статті розглянуто сучасний стан та перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні. Обґрунтовано основні шляхи подолання проблем розвитку електронних грошей.

5. Кравчук І. С. Особливості емісії та обігу електронних грошей в Україні / І. С. Крав-чук // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 8. - С. 263-271

У статті проаналізовано діючі системи електронних грошей в Україні.

Охарактеризовано особливості та недоліки вітчизняного регулювання емісії й обігу електронних грошей. Запропоновано напрями розвитку ринку електронних грошей в Україні.

6. Рябина Л. Роль золота і сучасних грошей в економічному розвитку країни/ Л. Рябина // Вісник НБУ. - 2013. - № 6. - С. 12-17.

У сттаті проаналізовано дослідження етапів еволюційного розвитку золота як грошей і його роль в економічному розвитку кра-

їни при втраті ним усіх функцій грошей і ролі загального еквівалента вартості, а також роль сучасних кре-

дитних (квазітоварних) грошей без власної вартості й зв'язку із золотом, які дають змогу визначати то-

варні ціни, створювати умовно-вартісний товарообмін і розвивати грошово-кредитні відносини в країні.

7.Нестернко В. Готівковий обіг України від античних часів -до сьогодення /В.Нестеренко ,І.Галичин // Вісник НБУ. - 2013. - № 4. - С. 22-30.

У статтті вистіленно історичні віхи готівкого обігу на землях сучасної України .

Размещено на Allbest.ru

...