Аналіз фінансового стану банку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ім. СВЯТОЇ ВЕЛИКОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ

Кафедра банківської та страхової справи

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Аналіз банківської діяльності»

на тему «Аналіз фінансового стану банку»

Виконав студент

Кульчицький Антон Станіславович

Спеціальність Банківська справа

Науковий керівник

Перевалова О.М., старший викладач

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗМІСТ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття і види фінансового аналізу діяльності банку

1.2 Система рейтингової оцінки фінансового стану комерційного банку

2. ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ЗАТКБ „ПРИВАТБАНК”

2.1 Аналіз достатності капіталу 3АТКБ „Приватбанк”

2.2 Аналіз якості активів ЗАТКБ „Приватбанк”

2.3 Аналіз показників ліквідності ЗАТКБ „Приватбанк”

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Шляхи покращення рентабельності комерційного банку

3.2 Досвід аналізу балансів зарубіжних комерційних банків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

рейтинговий банк капітал актив

Зміни останніх років в економіці змусили кардинально переглянути старі підходи до аналізу діяльності банків. Якщо раніше їх робота як складових державної системи грошового обігу оцінювалася переважно з погляду виконання заданих нормативно-планових показників, то тепер на перше місце вийшли загальновизнані у світі параметри, що характеризують економічний стан банку і динаміку його розвитку.

У вітчизняній економічній літературі поки не вироблено єдиного підходу до аналізу фінансового стану комерційного банку. Здебільшого автори аналізуючи фінансовий стан банку, намагаються визначити фінансову стійкість діяльності банку, тобто здатність виконувати свої функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи зовнішній вплив.

Слід пам'ятати, що формалізація фінансової стійкості банку істотно залежить від розвину тості відкритої системи рейтингів та оцінок. Те, що навіть за наявності нормативно-правової бази в Україні акції вітчизняних комерційних банків не проходять біржового лістингу, свідчить про незатребуваність учасниками ринку об'єктивної інформації про банки при оцінці економічних інтересів. На Заході біржові рейтинги та індекси лежать в основі незалежної оцінки фінансового стану банку.

У зв'язку з тим, що сьогодні в комерційних банках поширені різні підходи до оцінки свого фінансового стану, у Національного банку України постала потреба розробки єдиної системи оцінки фінансового стану комерційних банків, яка б забезпечила можливість порівнювати результати діяльності різних комерційних банків у масштабах країни. З цією метою проводять порівняльний аналіз діяльності банків за допомогою рейтингової системи “CAMELS”.

В даній курсовій роботі будуть розглянені деякі компоненти цієї системи, а зокрема - достатність капіталу, якість активів, а також ліквідність. Аналіз проводиться на прикладі ЗАТКБ „Приватбанк” (далі «ПриватБанк»). Метою дослідження є вивчення, на прикладі діючого вітчизняного банку, особливостей процесу аналізу фінансового стану комерційного банку.

Робота складається із трьох розділів, в яких послідовно розглядається дана проблема.

1. ЗМІСТ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття і види фінансового аналізу діяльності банку

Аналіз фінансового стану комерційного банку передбачає глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у діяльності банку. Завданням аналізу фінансового стану комерційного банку є:

виявлення рентабельності та фінансової стратегії банку;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів;

визначення становища комерційного банку на фінансовому ринку та кількісне вимірювання фінансової конкурентоспроможності;

оцінка рівня дотримання встановлених економічних нормативів та оціночних показників регулювання діяльності банку;

розробка заходів для усунення виявлених недоліків.

Фінансовий стан комерційного банку - це характеристика його фінансової конкурентоспроможності, використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою, клієнтами банку та іншими комерційними банками. Рух будь-яких банківських ресурсів супроводжується утворенням і використання коштів. Тому фінансовий стан комерційного банку відбиває всі аспекти його діяльності. Основним об'єктом аналізу є комерційна діяльність. Водночас суб'єктами можуть бути як комерційні банки, так і їхні контрагенти, зокрема інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні і потенційні клієнти та кореспонденти, інші фізичні та юридичні особи. [5, c.243]

Аналіз фінансового стану передбачає:

оцінку стану і результатів діяльності банку за звітний період;

аналіз капіталу;

аналіз активів;

аналіз ліквідності;

порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з результатами діяльності його окремих підрозділів;

узагальнення результатів аналізу і підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на покращення діяльності банку.

Аналіз фінансового стану здійснюється з використанням таких основних методів: порівняння, зведення та групування, ланцюгових підстановок та різниць.

Порівняння полягає у зіставленні фінансових показників звітного періоду з їх нормативними значеннями і з показниками попереднього періоду. Аналітичне групування дає змогу виявити взаємозв'язок економічних показників і вплив найістотніших факторів, а також визначити певні закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.

Аналізуючи фінансовий стан банку, необхідно звернути увагу на його фінансову стійкість. Фінансово стійким вважається такий банк, який з власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не припускає невиправданої дебіторської заборгованості й розплачується в належний строк за своїми зобов'язаннями. Підтримання банком фінансової стійкості - шлях збереження конкурентоспроможності на кредитному ринку. [13, c.243]

Фінансова стійкість комерційного банку зумовлюється багатьма аспектами його діяльності й має складну структуру. Розглянемо основні її елементи.

Капітальна стійкість банку визначаться обсягом валового капіталу, що забезпечує суму коштів, яку в разі потреби можна використати для повернення депозитів і формування резерву для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативної ситуації, спричиненої форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на конюктуру кредитного ринку.

Комерційна стійкість банку. Цей елемент відбиває:

рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури.

розвиненість і міцність взаємовідносин з державою.

інтегрованість у систему міжбанківських відносин.

якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами та власниками.

залежність банківської сфери від стану економіки загалом.

міцність зв'язку між обсягом грошового капіталу банка та його реальним капіталом.

концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні однієї фінансово-кредитної установи.

Організаційна стійкість банку залежить, по-перше, від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг і продуктів, що дає змогу спеціалізованому банку раціональніше та ефективніше управляти власними та залученими коштами, а по-друге - від універсалізації банку.

З метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової стійкості банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи. [13, c.245]

У методичних рекомендаціях НБУ щодо аналізу діяльності комерційного банку наведено такі види фінансового аналізу діяльності банку:

За періодичністю проведення:

щоденний;

щотижневий;

місячний;

квартальний;

річний.

Залежно від спектра питань, що вивчаються:

повний;

тематичний.

За метою і характером:

попередній;

оперативний;

остаточний (подальший);

перспективний.

Залежно від об'єкта:

функціональний;

структурний;

операційно-вартісний;

рейтинговий;

факторний;

макроекономічний.

1.2 Система рейтингової оцінки фінансового стану комерційного банку

Рейтинг - це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків.

Рейтингова система дає контролюючому органу можливість зрозуміти то оцінити важливі фактори та чинники фінансової й операційної діяльності та дотриманні нормативних вимог для того, щоб визначити рейтинг кожного з комерційних банків, діяльність яких регулюється Національним банком України. Метою рейтингової системи є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану комерційних банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності функціонування. Рейтингова система не тільки є зручним інструментом для формування висновків щодо стану та діяльності окремих банків, а й допомагає громадянам та урядові оцінити загальну надійність та стабільність фінансової сфери. [12, c.267]

Нагляд за діяльності банків ґрунтується на оцінках ризиків, тобто рейтингова система CAMEL полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку з усіх боків. Така єдина система рейтингу допоможе визначити банки, в яких фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства та потребують особливої уваги з боку органів нагляду і, якщо треба, втручання Національного банку України для розв'язання найбільш гострих проблем.

Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку України скласти загальне уявлення про стан і стабільність банківської системи. Така оцінка системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потребу в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською системою.

Основою рейтингової системи є оцінка ризику за п'ятьма основними компонентами:

Достатність капіталу (С)

Якість активів (А)

Менеджмент (М)

Надходження (Е)

Ліквідність (L)

Чутливість до ринкового ризику (S)

Комплексний рейтинг (рейтинг CAMELS) визначається для кожного банку відповідно до оцінок цих шести основних компонентів. Рейтингова система дає змогу оцінити всі фактори, за якими визначаються якість управління, фінансовий стан банку та якість операцій кожного комерційного банку, за котрим здійснює нагляд Національний банк України.

Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка “1” є найвищою оцінкою, а оцінка “5” - найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою.

2. ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ЗАТКБ „ПРИВАТБАНК”

2.1 Аналіз достатності капіталу 3АТКБ „Приватбанк”

Достатність (адекватність) капіталу - спроможність банку захистити кредиторів або вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Достатність капіталу відображає загальну оцінку надійності комерційного банку. Вона зумовлює залежність між величиною капіталу і схильністю банку до ризику. Звідси правило: чим вища частка ризикованих активів у балансі банку, тим більшим має бути його власний капітал.

Кількісна оцінка достатності капіталу банку відповідно до інструкції Національного банку України «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» визначається за такими показниками:

норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1);

норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2);

норматив адекватності основного капіталу (Н3).

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам. [3]

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності).

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

резерви під стандартну заборгованість інших банків;

резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

результат переоцінки (дооцінки) основних засобів, які належать до нерухомого майна (будівлі, споруди), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій

прибуток поточного року, що зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів.

субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

нерозподілений прибуток минулих років;

прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку. [3]

Н2 =

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 10%. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15%;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12%;

надалі - не менше 10%.

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. [3]

Н3=

У таблиці 2.1. зіставимо нормативи Н2 і Н3, а потім проаналізуємо результат, а також структуру капіталу «ПриватБанку» (Додаток 1)

Таблиця 2.1. Нормативи адекватності регулятивного і основного капіталу «ПриватБанку».

Показники	2006	2007	Відхилення
Н2	11,93%	11,11%	-0,82%
Н3	7,9%	6,5%	-1,4%

За звітний період обсяг регулятивного капіталу банку збільшився на 1 642 635 тис. грн. (45,86%) і склав 5 224 159 тис. грн.

Основний капітал збільшився на 657 822 тис. грн., за рахунок:

Реєстрації статутного фонду на 631 250 тис. грн.;

Збільшення резервного фонду на 25 310 тис. грн.

Додатковий капітал збільшився на 1 425 713 тис. грн., за рахунок:

Отримання прибутку звітного року в обсязі 1 534 162 тис. грн. (збільшення його обсягу за 2007 рік на 1 027 954 тис. грн.);

Зростання прибутку минулих років на 480 863 тис. грн.;

Збільшення обсягу резервів під стандартну заборгованість на 134 031 тис. грн.;

Збільшення обсягу нарахованих доходів, що призвело до зменшення додаткового капіталу на 174 655 тис. грн.;

Зменшення обсягу субординованого капіталу на 27 712 тис. грн. (за рахунок амортизації субординованого боргу);

Зменшення результатів переоцінки основних засобів в результаті їх продажу на 14 769 тис. грн.

Норматив платоспроможності станом на кінець дня 31.12.2007 року був на рівні 11,11% (при нормі не нижче 10%), у порівнянні з 31.12.2006р. його рівень зменшився на 0,82%.

Хоча показник достатності капіталу (Н3) банку протягом 2007р. знизився до рівня 6,5% (на 1,4%), але залишився на рівні, що задовольняє нормативним вимогам НБУ (не менш ніж 4%).

2.2 Аналіз якості активів ЗАТКБ „Приватбанк”

Оцінка якості активів - важливий показник для визначення ступеня надійності банку та його фінансового стану. Для досягнення названої мети аналіз активних операцій починають з визначення змін в їх структурі. Аналіз структури активних операцій поділяють на якісний і кількісний. Важливою стадією аналізу структури активів банку є їх кількісний аналіз за даними бухгалтерського балансу й аналітичного обліку. [19, c. 143]

Якісний аналіз і використання методу порівняння допомагає виявленню тенденцій змін і пропорцій між рахунками балансу, а також яким чином ці зміни впливають на прибутковість операцій банку. В даній роботі ми визначимо частки окремих статей активів у їх загальній сум і використаємо це для охарактеризування значення певних активних операцій у діяльності банку. Для цього складемо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2. Структурний аналіз активів «ПриватБанку»

№	Види операцій	2006	2007	Відхилення +/-
		тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1	Кошти в НБУ та готiвковi кошти банку	2520691	7,4	3934124	6,9	1413433	56
2	Кошти в iнших банках	2252690	6,5	7131926	12,7	4879236	216,5
3	Казначейськi та iншi цiннi папери НБУ	21361	0,06	1175743	2,1	1154382	5404
4	Цінні папери в портфелі банку	1161772	3,3	1010913	1,8	-150859	-12,9
5	Кредити та заборгованість клiєнтiв	25708027	76	37953207	67,6	12245180	47,6
6	Iнвестицiї капіталу в асоцiйованi й дочiрнi компанії	119061	0,2	552765	1	433704	364
7	Основні засоби та нематерiальнi активи	1610541	4,5	1533758	2,7	-76783	-4,7
8	Інші активи	683069	2,04	2918971	5,2	2235902	327,3
9	Усього активів	33777212	100	56211407	100	22434195	66,4

Основним прийомом аналізу статистичної структури активів є визначення та порівняння частки кожної категорії активів. Саме це дає змогу уявити, чим саме відрізняється характер діяльності різних банків. Традиційно вважається, що найбільшою має бути частка кредитного портфеля, процентні доходи від наданих кредитів мають становити левову частку всіх доходів. Крім того, бажано не перебільшувати значення великої частки основних фондів того чи іншого банку, адже сьогодні це, мабуть, найменш ліквідні інвестиції. Найнегативнішою ознакою є значна частка інших активів.

З таблиці видно, що сума сукупних активів зросла на 22434195 тис. грн., тобто на 66,4% і становить 56211407 тис. грн., проти 33777212 на початку звітного періоду. Основна частка в активних операціях припадає на видані кредити (76% і 67,6% у відповідних періодах), і хоча питома вага зменшилася на 8,6%, простежується тенденція до подальшого зростання. Вони зросли на 12245180 тис. грн. тобто на 47,6%.

Кошти в інших банках зросли на 4879236тис. грн., а в процентному значені на 216,5%. Це говорить про підвищення в діяльності банку ролі міжбанківських кредитів.

Треба також відзначити значний приріст активів у цінних паперах НБУ. На кінець звітного періоду їх частка зросла з 0,06% до 2,1%, а в абсолютному значенні це 1154382 тис. грн., або 5404%.

2.3 Аналіз показників ліквідності ЗАТКБ „Приватбанк”

Ліквідність банку - здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх зобов'язань. Вона визначається збалансованістю строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками і сумами інших джерел та напрямків використання коштів типу видачі кредитів та понесених витрат.

Ліквідність передбачає не лише проплату рахунків за дорученням клієнтів, видачу їм готівкових коштів, здійснення переказу коштів на рахунки інших організацій, а й надання кредитів і гарантій, інвестування вільних коштів в цінні папери тощо.

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти. [6, c. 362]

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків

Національний банк установлює такі нормативи ліквідності:

миттєвої ліквідності (Н4);

поточної ліквідності (Н5);

короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20%.[3]

Н4=

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40%.[3]

Н5=

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20%.[3]

Н6=

Розрахунки наведемо у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Нормативи ліквідності «ПриватБанку»

Показники	2006	2007	Відхилення
Н4	20,1%	29%	9,9%
Н5	42,5%	44%	1,5%
Н6	21%	24,3%	3,3%

З таблиці виникає, що банк постійно виконує нормативи НБУ стабільно покращуючи показники по кожному з нормативів

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Шляхи покращення рентабельності комерційного банку

Розглянемо можливі шляхи покращення рентабельності комерційного банку. Дані рекомендації суттєві не тільки для досліджуваного банку, але й для інших банків.

В управлінні активами банку варто звернути увагу на наступні моменти:

1. Управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробити графіки платежів. Терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам залученим ресурсів. Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

2. Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості. Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни;

обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;

видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;

вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

3. Застосовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів і інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку. Результати такого аналізу є основою для аргументованого перегрупування активів балансу банку.

4. Працювати над зниженням ризику операцій. При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що починаються кредитними інститутами для підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього прибутку. Управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних нами розглядаються як укладені так і ті що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п. [18, c. 241]

У управлінні пасивами банку можна порекомендувати визначити стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг - підвищення якості обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися надійними для банку і під час кризових ситуацій. Підвищення термінів ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз.

У міжнародній практиці менеджери по управлінню рентабельністю банків розробили ряд практичних рекомендацій для поліпшення цього виду діяльності. Перша з них складається в тому, що менеджери по управлінню рентабельністю повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів.

Менеджери по управлінню рентабельністю повинні передбачати, коли найбільше великі вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї прибутковості і рентабельності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обгрунтовані економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

На рентабельність банку суттєво впливають фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. До факторів зовнішнього середовища належать:

загально економічний стан країни;

грошово-кредитна політика Центрального банку;

фінансова політика уряду та інші.

До внутрішніх факторів слід віднести:

рівень диверсифікації банківських операцій;

рівень кваліфікації персоналу банку;

наявність та виконання письмових процедур, що регламентують роботу банку в різних сферах діяльності;

наявність конкурентних переваг тощо.

Необхідно здійснювати пошук нових та вдосконалювати існуючий інструментарій управління рентабельністю. При організації процесу управління ліквідності, основну увагу службовцям банку треба приділяти:

контролю діяльності усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів; координуванню своєї діяльності із роботою цих відділів;

налагодженню тісних взаємовідносин із VIP-клієнтами, проводячи паралельно роботу, щодо передбачення можливих дій вкладників і користувачів кредитів.

Це дозволить керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

3.2 Досвід аналізу балансів зарубіжних комерційних банків

Становлення банківської системи незалежної України відбувається за несприятливих соціально-економічних умовах. Ще не досягнуто стабілізації виробництва й не фінансової системи, залишається незбалансованою структура економіки, не налагоджено взаємовигідні внутрішні та зовнішні зв'язки між ринковими суб'єктами, різко скоротилися капіталовкладення, істотно зменшився платоспроможний попит населення. Такі обставини не сприяють стабільній і динамічній роботі комерційних банків, обмежують можливості їхнього впливу на подолання кризових явищ в економіці.

Більше того, тривала криза спіткала банківську систему.

Очевидно, що значною мірою кризовий стан багатьох банків є наслідком невмілої роботи їх спеціалістів, некваліфікованих менеджерських рішень в умовах швидкої зміни ділової кон'юктури та ситуації на фінансово-кредитному ринку, нездатність здійснювати поточний і підсумковий аналіз банківських операцій.

Поступове інтегрування економіки України в міжнародні зв'язки зумовить проникнення на її внутрішній ринок у значних обсягах іноземного капіталу, зростання філій та представництва закордонних банків, розширення асортименту їх послуг тощо. Вітчизняні банки все більше відчуватимуть конкурентний тиск, і відстояти на грошово-кредитному ринку їм буде все складніше.

Бухгалтерський облік - це ”мова ділових відносин”. Він повинен надавати своєчасну, правдиву і точну інформацію, яка є основою прийняття оптимальних економічних і управлінських рішень. Міжнародна інтеграція капіталів, робочої сили ставить певні вимоги до компаній, банків, фінансових інститутів, країн. Ці вимоги містяться в уніфікації обліку, яка дає можливість зробити форми звітності інвесторів, кредиторів різних країн, порівнянними, зіставними. [12, c. 367]

Без бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам, користувачі фінансової звітності не можуть оцінити фінансовий стан компанії або банку. Якщо звітність не можливо прочитати, то ніхто не буде її вивчати. Така ситуація змушує кредиторів, інвесторів у своїх оцінках виходити з гірших припущень, що призводить до відмови у фінансуванні, кредиті або до встановлення дуже жорстких умов.

Тому уніфікація обліку вигідна як користувачам, так і власникам бухгалтерської інформації. Вона допомагає інвесторам і кредиторам прийняти рішення про вкладення капіталу; біржі - отримати порівняльну інформацію про котирування акції компанії.

У свою чергу, власники звітності зможуть отримати порівняльну інформацію для оцінки своїх результатів і ефективності вкладів; залучити капітали на міжнародних ринках, встановити взаємовідносини із зарубіжними партнерами.

Для уніфікації правил бухгалтерського обліку і надання фінансової інформації у світі визначених міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) комерційні банки в Україні з 1 січня 1998 р. перейшли до обліку банківських операцій відповідно до МСБО.

Успіх у цьому залежить від перебудови роботи комерційних банків, їх здатності використовувати зарубіжний досвід з урахуванням вітчизняних особливостей.

ВИСНОВКИ

Розглядаючи таку цікаву і складну тему у банківській діяльності як оцінка фінансового стану комерційного банку, у курсовій роботі ми намагались вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти і прослідкувати їх практичне застосування у діяльності „ПриватБанку”.

Керуючись у своїй роботі нормативними та інструктивними матеріалами, ми прагнули якнайповніше виявити різні тенденції і спрогнозувати на майбутнє діяльність банку. У своїй роботі ми не претендуємо на вичерпність, позаяк така тема є дуже багатогранна, зачіпає багато аспектів банківської діяльності, які тут не були розглянуті.

У першому розділі розглянуто теоретичі аспекти ефективної діяльності комерційних банків. У другому розділі через аналіз виконання економічних нормативів «ПриватБанком» проводили аналіз фінансового стану через практичне застосування вищезгаданих показників. У третьому розділі на основі теоретичних розробок і практичних впроваджень ми робили деякі висновки, пропонуючи напрямки вдосконалення роботи даної сфери банківської діяльності.

Проведені аналізи виявили такі результати.

На кінець 2007 року результати від банківських операцій «ПриватБанку» були такими. Активи банку збільшилися протягом року на 66,4% та склали 56 211 407 тис. грн значною мірою завдяки зросту на 47,6% обсягу наданих кредитів.

Власний капітал «ПриватБанку» зріс на 63,9% та склав 5 388 907 тис. грн. значною мірою завдяки збільшенню Статутного капіталу банку на 631 250 тис. грн. за рахунок внесків акціонерів банку. За станом на кінець дня 31.12.2007 року сплачений статутний капітал «ПриватБанку» склав 2 713 250 тис. грн. Обсяг відрахувань збільшився на 440 899 тис. грн. в основному за рахунок здійснення вкладень у дочірні банки та компанії.

Зростання ризикових активів за методикою НБУ за рік склало 17 000 899 тис. грн. і їхній загальний обсяг на кінець року був на рівні 47 028 064 тис. грн. Таке зростання обумовлено збільшенням обсягів кредитування банків, юридичних та фізичних осіб. Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу.

Проведення і нарощування активних операцій банку здійснюється в рамках підтримки нормативного рівня показника платоспроможності; проведення роботи з контролю і керування ризиковими активами, встановлення лімітів по нарощуванню ризикових активів для регіональних підрозділів банку.

Управління ризиком ліквідності у банку здійснюється за наступними основними напрямками:

1. Управління і контроль за дотриманням нормативних вимог НБУ за показниками миттєвої, поточної, короткострокової ліквідності здійснюється на підставі Інструкції НБУ "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (Постанова Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р. з урахуванням змін). Здійснюються щоденні і середньозважені розрахунки даних показників по системі банку. Для проведення даних розрахунків було розроблено спеціальне програмне забезпечення на підставі алгоритму згаданої Інструкції НБУ.

2. Управління і контроль за дотриманням норми обов'язкового резерву на кореспондентському рахунку в НБУ здійснюється за внутрішньою "Методикою формування обов'язкового резерву в НБУ", розробленою на підставі "Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України" (Постанова Правління НБУ № 91 від 16.03.2006р.). Розрахунок здійснюється щодня по системі та надається у вигляді звітів: "Стан резервування" (за минулий звітний період), "Прогноз необхідного залишку коштів на коррахунку" (на майбутній день і до кінця звітного періоду), "Розрахунок ефективності використання коррахунка (обсягу пере- або недорезервування)".

3. Крім перерахованих вище пунктів, у банку розроблена внутрішня система контролю за ліквідністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000.

Про Національний банк України: Закон України від 20.05.99.

. Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банку в Україні”: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08.01 № 368.

Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання теорії та практики: Моногр. -- К.: Вид-во КНЕУ, 2002. -- 276 с.

Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посіб. / За ред. А. М. Герасимовича, Ф. Ф. Бутинця. -- Житомир: Рута, 2001.

Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Варгуленко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. -- К.: Вид-во КНЕУ, 2003. -- 600 с.

Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. -- М.: Финансы и статистика, 2001. -- 416 с.

Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. -- К.: Вид-во КНЕУ, 2000. -- 384 с.

Банковское дело / Под ред. Г. Н. Белоглазовой, Л. П. Кроливецкой. -- СПб.: Питер, 2002. -- 384 с.

Банковское дело: стратегическое руководство. -- 2-е изд. -- М.: Консалтбанкир, 2001. -- 43 2 с.

15. Батракова Л. Д. Экономический анализ деятельности коммерческого банка. -- М.: Логос, 1998. -- 34 2 с.

Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2006. -- 464 с.

Вітлинський В., Пернарівський О. Фінансова стійкість як системна характеристика комерційного банку // Банківська справа. -- 2000. -- № 6. -- С. 48-51.

Ковбасюк М. Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навч. посіб. -- К.: Скарби, 2001. -- 33 6 с.

Кредитний ризик комерційного банку / За ред. В. В. Вітлінського. -- К.: Знання, 2000. -- 250 с.

Масленченков Ю. С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный анализ. -- М.: Перспектива, 1996. -- 160 с.

Облік та аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посіб. / Т. О. Плісак, С. А. Гагаріна, Л. В. Недеря, Л. О. Нетребчук. -- К.: Вид-во КНТЕУ, 2003. -- 308 с.

Панова Г. С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. -- М.: Финансы и статистика, 1996. -- 272 с.

Парасій-Вергуненко І. М. Методичні аспекти стратегічного аналізу фінансових результатів комерційного банку // Вісн. НБУ. -- 1999. -- № 11. -- С. 49-51.

Примостка Л. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків. -- К.: Вид-во КНЕУ, 1998. -- 250 с.

Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісн. НБУ. -- 1999. -- № 3-4.

Роуз П. Банковский менеджмент. -- М.: Дело ЛТД, 1995. -- 768 с.

Синки Дж. Мл. Управление финансами в коммерческих банках. -- М.: Gaatallaxy, 1994. -- 820 с.

Тиркало Р. І., Щибиволок З. І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. -- К., 1999. -- 234 с.

Щибиволок З. І. Аналіз банківської діяльності: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2006. -- 312 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Структура капіталу «ПриватБанку» за методикою Національного банку (з урахуванням коригуючих проводок)

(тис. грн)

Статті	На кінець дня 31.12.2007	На кінець дня 31.12.2006
Основний капітал (1 рівня)	3 042 898	2 385 076
5000 - Зареєстрований статутний капітал	2 713 250	2 082 000
5020 - Загальні резерви	2 072	1 872
5021 - Резервні фонди	331 593	306 283
4300 - Нематеріальні активи	(12 975)	(11 195)
4309 - Знос нематеріальних активів	9 443	6 902
4310 - Капітальні інвестиції за нематеріальними активами	(485)	(410)
Недосформований резерв	-	(376)
Додатковий капітал (2 рівня)	2 741 221	1 315 508
5030П -Прибуток минулих років	518 758	37 895
5100 - Результати переоцінки основних засобів, на які отримано дозвіл на включення до капіталу	287 873	302 642
1591 - Резерви під стандартну заборгованість інших банків	744	5 089
1593 - Резерви під стандартну заборгованість за коррахунками банків	12 872	7 192
2401 - Резерви під стандартну заборгованість за кредитами	161 391	38 119
3690 - Резерви під стандартну заборгованість за позабалансовими рахунками	10 064	640
Прибуток поточного року (з урахуванням нарахованих відсотків), в т.ч.:	942 856	89 556
прибуток поточного року (6 кл. мінус 7 кл. плюс 5040);	1 534 162	506 208
нараховані доходи за активними операціями	(591 307)	(416 652)
Субординований капітал, на який отримано дозвіл на включення до капіталу, з урахуванням амортизації	806 663	834 375
Відвернення	559 960	119 061
3005 Інші акції та ЦП у торговому портфелі, що знаходяться у власності більше 1 року (вкладення у капітал не більше 10%)	30	-
3007 Переоцінка акцій та інших ЦП у торговому портфелі, що знаходяться у власності більше 1 року (вкладення у капітал не більше 10%)	33	-
3102 Акції та інші ЦП, випущені банками, у портфелі на продаж	30	30
3105 Інші акції та ЦП у портфелі на продаж (вкладення у капітал більше 10%)	286	286
3135 Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу	135	-
4202 Вкладення в дочірні банки	425 798	92 877
4205 Вкладення в інші дочірні компанії	126 967	26 185
Страховий резерв, сформований за цінними паперами	(451)	(316)
Обсяг операцій з інсайдерами, здійснених на більш сприятливих умовах	7 132	-
Регулятивний капітал	5 224 159	3 581 523
Активи, зважені коефіцієнтами ризику	47 028 064	30 027 165
Норматив адекватності регулятивного капіталу	11,11%	11,93%

Додаток 2

Баланс

за станом на кінець дня 31.12.2007 року ПриватБанк (тис. грн)

Рядок	Найменування статті	Примітки	На кінець дня 31.12.2007	На кінець дня 31.12.2006
АКТИВИ
1	Кошти в Нацiональному банку України та готiвковi кошти банку		3 934 124	2 520 691
2	Казначейськi та iншi цiннi папери, що рефiнансуються Нацiональним банком України, i цiннi папери, емiтованi Нацiональним банком України	2	1 175 743	21 361
3	Кошти в iнших банках	3	7 131 926	2 252 690
4	Цiннi папери в торговому портфелi банку	4	965 463	1 027 950
5	Цiннi папери в портфелi банку на продаж	5	-	133 822
6	Кредити та заборгованiсть клiєнтiв	6	37 953 207	25 708 027
7	Цiннi папери в портфелi банку до погашення	7	45 450	-
8	Iнвестицiї в асоцiйованi й дочiрнi компанiї	8	552 765	119 061
9	Основнi засоби та нематерiальнi активи	9	1 533 758	1 310 541
10	Нарахованi доходи до отримання	10	840 033	416 652
11	Вiдстрочений податковий актив		15 358	60 279
12	Iншi активи	11	2 063 580	206 138
13	Довгостроковi активи, призначенi для продажу	12	-	-
14	Усього активiв		56 211 407	33 777 212
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
15	Кошти банкiв		6 137 611	3 299 444
15.1	у тому числi кредити,якi отриманi вiд Нацiонального банку України		-	-
16	Кошти клiєнтiв	13	38 093 592	24 882 090
17	Ощаднi (депозитнi) сертифiкати, емiтованi банком		3 439	3 435
18	Борговi цiннi папери, емiтованi емiтованi банком	14	2 928 761	807 512
19	Нарахованi витрати до сплати	15	853 526	348 660
20	Вiдстроченi податковi зобов'язання		35 788	81 327
21	Iншi зобов'язання	16	2 769 783	1 066 489
22	Усього зобов'язань		50 822 500	30 488 957
ВЛАСНИЙ КАПIТАЛ
23	Статутний капiтал	17	2 713 250	2 082 000
24	Капiталiзованi дивiденди	18	-	-
25	Власнi акцiї(частки, паї), що викупленi в акцiонерiв (учасникiв)		-	-
26	Емiсiйнi рiзницi		-	-
27	Резерви та iншi фонди банку		333 665	308 155
28	Резерви переоцiнки, у тому числi:		289 072	353 997
28.1	Резерви переоцiнки необоротних активiв		187 398	353 997
28.2	Резерви переоцiнки цiнних паперiв		-	-
29	Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) минулих рокiв		518 758	37 895
30	Прибуток/Збиток звiтного року, що очiкує затвердження		1 534 162	506 208
31	Усього власного капiталу		5 388 907	3 288 255
32	Усього пасивiв		56 211 407	33 777 212

Размещено на Allbest.ru

...