Бюджет як головний фінансовий план країни. Державний бюджет України

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

на тему:

“Бюджет як головний фінансовий план країни.

Державний бюджет України”

Головний спеціаліст

управління економічного розвитку,

інфраструктури та промисловості

райдержадміністрації

Н. Садимакіна

м.Новомиргород 2015 рік

Зміст

Вступ

І. Сутність, призначення та структура бюджету держави

І.І. Бюджетний устрій і бюджетна система України, бюджетний процес

ІІ. Державний бюджет України

IIІ. Видатки державного бюджету і його види

ІV. Доходи бюджету України.

V. Соціально-економічна роль державного бюджету

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин. Виходячи з вищевикладеного бюджет пов'язаний із добробутом країни. І це в черговий раз підкреслює всю актуальність проблеми бюджету і процесу його нормування, і необхідність його вивчення.

І. Сутність, призначення та структура бюджету держави

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін: за економічним, формою прояву та матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, усеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Бюджетний перерозподіл здійснюється між галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між соціальними верствами населення та є основним інструментом реалізації економічної, фінансової та соціальної політики.

Усеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх -- кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому бюджетні відносини мають двосторонній характер -- платежі до бюджету та асигнування з нього.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

Сутність бюджету виявляється в таких його функціях:

а) створення фонду грошових коштів (державного чи місцевого). У ході реалізації цієї функції відбуваються мобілізація грошових коштів, розпис запланованих доходів і видатків з дотриманням положень бюджетної класифікації;

б) розподілу, яка зумовлена тим, що в бюджетних відносинах, які завжди виступають у вигляді правовідносин, беруть участь майже всі учасники суспільного виробництва;

в) використання зібраних коштів на визначені завдання й мету, тобто відповідно до цільового призначення;

г) контролю за рухом бюджетних ресурсів, яка реалізується безпосередньо на всіх стадіях бюджетного процесу.

І.І Бюджетний устрій і бюджетна система України, бюджетний процес

Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система.

Бюджетний устрій -- це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями адміністративно-територіального поділу країни.

Бюджетна система -- відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з її бюджетним устроєм.

Основи бюджетного устрою:

--виділення видів бюджетів;

--установлення принципів побудови бюджетної системи;

--розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

--організація взаємовідносин між бюджетами.

Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлено два основні види бюджетів -- центральні та місцеві. В Україні центральним є Державний бюджет України. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні -- області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) -- обласні, районні, міські та бюджети базового рівня -- сіл, селищ, міст, районів у містах.

Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок, розглядання, затвердження бюджетів, їхнє виконання і контроль за виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему України.

При формуванні Державного бюджету основною задачею є його збалансованість або говорячи іншими словами якнайближче наблизитися до ідеального варіанта - це повне покриття витрат прибутками й утворення залишку засобів, тобто перевищення прибутків над витратами. Цього стану можна досягти двома засобами: зменшення розміру витрат та збільшення розміру прибутків.

Так як державні витрати - це витрати на соціальні послуги, на господарське споживання, озброєння і матеріальне забезпечення зовнішньої політики, витрати адміністративно-управлінські, платежі по державному боргу, то очевидно, що витрати державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання.

Перше місце в бюджетних витратах займають соціальні статті: соціальні посібники, утворення, охорона здоров'я та ін. У ньому виявляється головний напрямок бюджетної політики, як і всієї державної економічної політики в цілому - стабілізація, зміцнення і пристосування існуючого соціально-економічного ладу. Ці витрати покликані зм'якшити диференціацію соціальних груп, властиву ринковому господарству.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і Державним казначейством.

Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни загалом. Він характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків; перевищення доходів над видатками; перевищення видатків над доходами.

Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним та доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого -- вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів.

Перевищення доходів над видатками загалом відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави. Це можуть бути свого роду бюджетні резерви: заплановане перевищення використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному році, а фактично отримане за підсумками бюджетного року -- переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збільшені видатки, або скорочені доходи. Перевищення доходів над видатками може виникати внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів. В Україні таке перевищення має форму “бюджетного надлишку” і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня. Також перевищення може мати форму бюджетного профіциту, за умов збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановленого періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі -- дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьому збалансовані.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Брак коштів у бюджеті може мати місце і при достатньому забезпеченні суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами та досить високому рівні доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов може йти мова про проблеми, пов'язані з формуванням бюджету. Але дефіцит бюджету може бути викликаний і обмеженістю фінансових ресурсів, що обумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і, відповідно, низький рівень доходів. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються всіх суб'єктів.

IІ. Державний бюджет України

З проголошенням незалежності України почався новий етап, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Фінансова політика охоплює нейтральну ланку системи економічних відносин і відіграє провідну роль у реалізації загальнодержавних функцій. Організація і регулювання цих відносин здійснюються відповідно до діючого (фінансового правового поля) етапу та стану суспільно-економічного розвитку країни.

Практика розвитку фінансових відносин вимагає:

-формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку й у контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики;

-досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік і перспективу;

-виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити в руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів організації фінансово-економічних відносин;

-підтримки загальних принципів економічного розвитку і, насамперед, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно й ефективно впливають на виробництва, виконання показників економічного розвитку;

-проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держави в цілому.

IIІ. Видатки державного бюджету і його види

Видатки з державного бюджету -- це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування важливих для держави галузей.

У зв'язку з переходом економіки України на ринкові засади господарювання у бюджеті держави з'явились нові напрямки спрямування коштів централізованого фонду, яких не було за умов командно - адміністративної системи. Так, низку видатків перекладено на позабюджетні, соціальні та економічні фонди у державному бюджеті України та місцевих бюджетах. Знайшли також відображення нові напрямки витрачання і бюджетних коштів, а саме -- соціальний захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна діяльність, національна оборона, обслуговування державного зовнішнього боргу тощо.

Склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером її фінансової діяльності:

а) функції	видатки
1) управлінська	-- державне управління; --судова влада і прокуратура; --правоохоронні органи і служба безпеки; --фінансові і митні органи; --міжнародні відносини;
2) оборонна	-- національна оборона;
3) соціальна	-- соціальний захист; --соціальне забезпечення; --соціальна сфера;
4) економічна	-- економічна діяльність держави; --фундаментальні дослідження;
б) фінансова діяльність	-- обслуговування державного боргу.

З позицій використання централізованих у бюджеті коштів його видатки можна умовно поділити на дві групи -- державне споживання і бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.

Державне споживання являє собою видатки на утримання державного апарату -- управлінського, правоохоронного, судового тощо та армії. Формування доходів бюджету в цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності й правопорядку. Бюджетне фінансування відображає процес перерозподілу доходів у суспільстві.

Бюджетне фінансування видатків, відбиваючи перерозподіл отриманих державою доходів, відображається у формуванні вторинних, а в окремих випадках, і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Воно може мати прямий і опосередкований характер. Прямий характер має формування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигнувань -- розпорядників бюджетних коштів, опосередкований характер -- споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.

Бюджетне фінансування може здійснюватися в таких формах: бюджетні інвестиції; державні трансферти; бюджетні кредити; кошторисне фінансування. державний бюджет процес фінанси

Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може здійснюватись окремим підприємствам, міністерствам і відомствам під певні об'єкти, а може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також на придбання певної частки акцій акціонерних товариств. Поряд з бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Державні трансферти являють собою цільове, безповоротне та безоплатне виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій (фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів), субвенцій (цільових субсидій) і дотацій (на покриття збитків підприємств, організації і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу).

Бюджетні кредити -- це надання коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка на договірних засадах. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.

Кошторисне фінансування -- забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави на основі спеціального планового документа -- кошторису. З погляду бюджетних установ воно є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. Установи й організації, які діють у цій сфері, є бюджетними установами. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері, це так звані безплатні послуги, що характеризують вторинні доходи користувачів даними послугами.

За соціальним призначенням видатки державного бюджету України поділяються на: соціальний захист населення; фінансування соціально-культурних закладів, установ; фінансування науки, народного господарства і державних капітальних вкладень; фінансування національної оборони; правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави; утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; фінансування зовнішньополітичної діяльності; заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення; видатки з обслуговування державного зовнішнього та внутрішнього боргів та інші видатки. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту громадян з невеликим рівнем доходів.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюджет. Кошти місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених місцевими радами народних депутатів. До державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені зако У державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів сумою не більше, ніж два відсотки від обсягів видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

Також понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка сумою не більше двох відсотків від загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути поновлена у тому ж році до обсягів, встановлених під час затвердження державного бюджету України.

ІV. Доходи бюджету України

Механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з доходами бюджету. Цей взаємозв'язок полягає у кількісній відповідності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми запланованих видатків.

Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела -- це надходження доходів до бюджету на основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

У процесі формування доходів бюджету держава може використовувати як загальні методи, притаманні всім суб'єктам фінансових відносин (від продуктивної діяльності, від майна та державних угідь, запозичення), так і специфічні, властиві тільки їй, методи (податковий, емісійний):

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних підприємств. Та, як правило, держава ніколи повністю не централізує його в бюджеті, а залишає певну частину на підприємстві. Мобілізація частини прибутку державних підприємств до бюджету може здійснюватися шляхом прямого вилучення або на основі податкового методу. Доходи від державних послуг надходять до бюджету у вигляді державного мита -- плати за нотаріальні послуги, видачу дозволів, патентів, документів тощо та у вигляді компенсаційних доходів за виконані державою роботи -- геологорозвідувальні, дорожні та ін.

Доходи від державного майна і майнових прав можуть надходити на постійній та разовій основі. Постійними доходами є орендна плата -- від передання державного майна в оренду, та дивіденди від акцій. Разові доходи держава отримує від реалізації свого майна чи корпоративних прав (наприклад доходи від приватизації).

Доходи від державних угідь пов'язані із загальнонародною, по суті державною, власністю на землю та, відповідно, на угіддя, що на ній знаходяться, і надра землі. Вони можуть надходити у вигляді платежів за використання лісових та водних ресурсів, за видобування корисних копалин, а також у вигляді доходів від концесій -- передання прав користування угіддями і ресурсами.

Податковий метод формування доходів бюджету пов'язаний з перерозподілом доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави. Податки є головною статею бюджетних прибутків і є обов'язковими внесками у бюджет платниками в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами. Основна частина податків відбиває перерозподіл виробленого у країні ВВП.

Певна частина податкових доходів відображає міжнародний перерозподіл доходів та формується за рахунок зовнішніх джерел (мита, податків, які сплачені за рахунок доходів, отриманих за кордоном, тощо).

Використання державою позикового методу формування бюджету має специфічний характер. Адже державний борг крім суми заборгованості, включає виплату процентних чи дисконтних доходів. Для фінансової діяльності держави запозичення доцільні у тому разі, коли вони забезпечуються належною фінансовою результативністю, передусім зростанням ВВП. Якщо це не забезпечується, то і внутрішні, і зовнішні позики -- це лише тимчасові доходи. Водночас з позицій бюджету поточного року -- це надходження, що забезпечують фінансування його видатків. Державні позики належать не до доходів бюджету, а до джерел його фінансування, тобто покриття дефіциту.

Якщо позикові доходи держави є тимчасовими, то емісійний дохід, що являє собою різницю між номінальною вартістю випущених в обіг грошей і витратами на їх друкування, є, по суті, фіктивним. Він не відображає ні вартості створеного ВВП, ні реалізованого національного багатства та забезпечує фінансування передбачених видатків. Однак він належить не до доходів бюджету, а до джерел його фінансування.

Основою формування доходів бюджету держави є податковий метод, а головним джерелом -- ВВП. За різними оцінками, частка податків у доходах бюджету має становити 90--95%. Це пояснюється, по-перше, їх характером -- обов'язковість, безповоротність, регулярність платежів. Саме вони найбільше відповідають схемі фінансової діяльності держави і ставлять її на стабільну основу. По-друге, інші методи формування бюджету мають суттєві обмеження. Так, емісійний дохід взагалі є небажаним і використовується у крайньому разі. Позикові доходи обмежені реальними джерелами їх погашення. Доходи від державних послуг, державного майна й угідь підприємницької діяльності держави в умовах ринкової економіки досить обмежені.

Оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспільства загалом. Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання: визначення реальних обсягів доходів, оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб, збалансування бюджету. Проблеми збалансування полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого суб'єкта, у тому числі й держави, перевищують можливості.

Збалансування бюджету можливе за рахунок:

а) збільшення доходів -- введення нових податків, підвищення ставок чи розширення об'єкта оподаткування з діючих податків, розширення використання неподаткових доходів;

б) скорочення видатків -- пропорційного чи селективного;

в) на основі прийняття бюджетного дефіциту з установленням джерел його покриття (державні позики або грошова емісія).

V. Соціально-економічна роль державного бюджету

З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами з авторитарної на демократичну. Конституція України проголосила народ єдиним джерелом влади і значно розширила повноваження представницького органу у сфері бюджетних прав. Творення бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет - результатом взаємодії індивідуальних, групових, регіональних інтересів. Вплив суспільних інтересів під час прийняття закону про державний бюджет разом з позитивними спричинив ряд негативних ефектів: надмірну політизованість, конфліктність, недостатню стабільність, єдність і раціональність.

Недостатня вивченість впливу бюджету на макроекономічні параметри, а також чинників його формування та виконання в умовах ринкової трансформації економіки України впливає на ефективність використання бюджету як регуляторного інструмента макроекономічної політики. Врахування взаємозв'язків між окремими елементами економічної системи є необхідною умовою прийняття рішень, адекватних уявленням про їх наслідки, тому для дослідження суперечностей сучасної бюджетної системи важливо з'ясувати сутність державного бюджету країни, визначити його соціально-економічну роль у державі, оцінити реальний взаємозв'язок між окремими складовими бюджетної системи та основними макропараметрами економічного розвитку України.

Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу й перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів.

Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджує Верховна Рада України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя й задоволення інших суспільних потреб.

Централізація коштів має важливе економічне й політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів. Це дає можливість здійснювати єдину економічну й фінансову політику на території України.

У розвинутих країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, та використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку.

Роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. За сучасних умов ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні бути спрямовані, насамперед, на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, є економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямами грошових відносин:

-між державою та підприємствами, організаціями та установами державної форми власності;

-між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

-між державою та підприємствами, організаціями й установами, що перебувають у приватній власності;

-між державою та громадськими організаціями;

-між державою й населенням;

-між іншими державами та міждержавними організаціями.

Через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту в усій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка могла б забезпечити в такому обсязі розподільні та перерозподільні процеси у державі, немає.

Ринкова економіка має певні характерні особливості, що відрізняють її від інших господарських систем. Ринковий механізм повною мірою не може вирішити такі важливі для держави питання економічного характеру, як розвиток наукоємних технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм, тому їх бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Акумуляція в бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки й культури на всій території країни. Бюджет є потужним інструментом державного управління.

Висновок

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, зазначимо, що основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У ньому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

Бюджет - це один із центральних документів державотворення, тому завдання держави, зробити бюджетний процес науково обґрунтованим, прозорим.

Підвищення ефективності бюджетного регулювання багато в чому залежить від рівня розуміння економічної суті системи регулювання, її складників та основних факторів, що визначають її розвиток. У бюджетній політиці Уряд має привести зобов'язання держави у відповідність з її ресурсами, забезпечити на цій основі реальну збалансованість та бездефіцитність державного бюджету; здійснити заходи, які забезпечили б дієвий контроль за використанням бюджетних коштів на всіх рівнях.

Список використаної літератури

1. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України / Й.М. Бескид // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С. 16.

2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансовї науки / Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В.М. Федосова. -- К.: Либідь, 2000.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К.: Ніос, 2000.

4. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. -- К.: Основи, 1998.

5. Єпіфанова А.О., Сало І.В., Дьяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник -- К.: Наук. думка, 1997.

6. Кириченко О. Державний бюджет як дзеркало соціально-економічних та політичних проблем України / О. Кириченко // Економічний Часопис-ХХІ. -№ 9-10. - С. 18.

7. “Макроекономіка за редакцією А.Г. Савченка” Київ "Либідь", 1995.

8. "Мікроекономіка і макроекономіка" за загальною редакцією Е.Будаговської. Київ "Основи", 1998 р.

9. "Основи економічної теорії: політ економічний аспект" за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестороненка. Київ - Вища школа -- знання”, 1997р.

10. Федосов В.М. Інституційна фінансова інфраструктура України: сучасний стан та проблеми розвитку / В.М. Федосов, В.М. Опарін, С.В. Льовочкін // Фінанси України. - 2009. - № 1. - С. 7.

Размещено на Allbest.ru

...