Податок з доходів фізичних осіб та його роль у формуванні прибутку місцевих бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «БЮДЖЕТНА СИСТЕМА»

на тему: «Податок з доходів фізичних осіб та його роль у формуванні доходів місцевих бюджетів»

Студентки 5 курсу

спеціальності «Фінанси і кредит»

Михайленко А.А.

Керівник: к.е.н., доцент

Брежнєва-Єрмоленко О.В.

м. Дніпродзержинськ - 2014 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

1.1 Теоретичні основи формування доходів місцевого бюджету

1.2 Сутність і роль податку з доходів фізичних осіб у мобілізації доходів місцевого бюджету

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Структура і динаміка податку з доходів фізичних осіб у доходах місцевих бюджетів України

2.2 Аналіз надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів Дніпропетровської області

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Оптимізація структури податкових надходжень до місцевого бюджету

3.2 Система формування податку з доходів фізичних осіб у розвинутих країнах та можливості її застосування в Україні

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова система це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

З 1992 і до 2004 року в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб).[2].

В 2003 році був прийнятий новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.[1] Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками (насамперед політичними намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялись тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорстокіша шкала оподаткування максимальна ставка дорівнювала 90%. Але не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились внаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках. Досить довго (до 2004 року) в Україні застосовувалась прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10% та максимальною - 40%.[3].

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що Україна, услід за Росією, з 2004 року відмінила систему прогресивних ставок податку на доходи з фізичних осіб, який згідно з Бюджетним Кодексом України закріплений виключно за місцевими бюджетами.

В той же час, світовий досвід показує, що прогресивна шкала ставок податку на доходи фізичних осіб застосовується практично в усіх розвинутих країнах світу, а в ряді країн - податок з доходів фізичних осіб є основою державного бюджету країни.[5, с. 328].



РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

1.1 Теоретичні основи формування доходів місцевого бюджету

Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети - це форма впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси в державі. Структура системи місцевих бюджетів України представлена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структура системи місцевих бюджетів України

Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатню кількість фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети.[3].

Загальний фонд місцевого бюджету включає всі доходи, що не мають спеціального призначення і спрямовуються на фінансування поточних видатків установ і закладів, які утримуються за рахунок відповідного бюджету.

Спеціальний фонд призначається для фінансування заходів за рахунок конкретних видів надходжень. У його складі можуть створюватись місцеві цільові фонди згідно з законодавством. Розподіл місцевого бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається рішенням про місцевий бюджет, яке приймає представницький орган самоврядування.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, згідно з Бюджетним кодексом України належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

* частка прибуткового податку з громадян;

* державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

* плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

* плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

* плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

* надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 % від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

У структурі місцевих бюджетів розрізняють поточний бюджет і бюджет розвитку. Поточний бюджет включає доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних трат. Він складається з бюджету для виконання власних повноважень і бюджету для виконання делегованих повноважень. Кошти з нього спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку.

До поточного бюджету включаються видатки на поточне утримання та ремонт житлово-комунального господарства, закладів охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, культури, фізичної культури та інші видатки, що не відносяться до бюджету розвитку.

Бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази. Він є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

* кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності;

* надходження дивідендів, нарахованих на акції;

* кошти від повернення позик та відсотки, сплачені за користування ними;

* кошти, які передаються з іншої частини бюджету за рішенням ради;

* позичання, здійснені у визначеному порядку;

* субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної, інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням [4].

Надходження бюджету Автономної Республіки Крим і бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом із урахуванням законів України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим», «Про столицю України - місто-герой Київ» і закону, що визначає статус міста Севастополя.

Склад доходів бюджетів районів у містах визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

* місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

* 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського і міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

* податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

* надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

* податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

* надходження дивідендів, нарахованих на акції товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

* плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

* кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

* фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

* плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

* надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

* плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом;

* гранти та дарунки у вартісному обчисленні;

* власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

* податок на прибуток підприємств комунальної власності;

* платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

* інші надходження, передбачені законом.[6, с. 487-493]

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власним та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належних їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У разі, коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, держава забезпечує надання трансфертів. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає частину надлишку.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного мешканця з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановлених законом.[7, 125].

На сучасному етапі місцеві бюджети відіграють все важливішу роль як у формуванні бюджетної системи, так і в житті громадян нашої держави. Вони забезпечують життєдіяльність найбільш необхідних для населення установ освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

Головним призначенням Державного казначейства є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами шляхом забезпечення своєчасного отримання бюджетними установами необхідних ресурсів для успішного функціонування державних служб при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. Казначейство також відповідає за управління державними активами і зобов'язаннями.

Органи Державного казначейства щодо касового виконання бюджету за доходами наділені такими повноваженнями:

* встановлюють порядок відкриття рахунків в управліннях Державного казначейства для зарахування кожного виду податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів;

* здійснюють розподіл доходів між бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

* готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів;

* здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судів;

* організують ведення обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. № 119 у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій

* складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами бюджету відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Облік доходів здійснюється на окремих відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунках. Органи Державного казначейства щоденно готують інформацію про рух коштів на Єдиному казначейському рахунку відповідного бюджету.[13, с. 312-319].

1.2 Сутність і роль податку з доходів фізичних осіб у мобілізації доходів місцевого бюджету

Уперше податок з доходів фізичних осіб було запроваджено в Англії наприкінці ХVІІІ століття на пропозицію В. Петті. Оподатковували ним за прогресивною шкалою ставок, починаючи від 5%, і стягувався податок лише із заможних верств населення. Податок з доходів фізичних осіб - це прямий податок, сплачуваний з доходів громад як за місцем основної і неосновної роботи, так і від підприємницької діяльності.[11, с. 427].

Згідно статті 2 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.[1].

Стаття 3 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванні при їх виплаті; іноземні доходи.[1].

В Україні в 1991-1992 рр. діяла прогресивна система оподаткування прибутку громадян за чотирма ставками, мінімальна з яких - 12%, а максимальна - 30%. У 1993-2003 рр. вже використовувалося 5 ставок, при цьому мінімальна знизилася до 10%, а максимальна зросла до 40%. Ця система оподаткування доходів фізичних осіб використовувалася в Україні 11 років, а з 2004 р. була замінена оподаткуванням за єдиною ставкою в розмірі 13%. У 2007р. цю ставку було збільшено до 15%.

Водночас було запроваджено диференційовану соціальну пільгу для малозабезпеченої частини населення. Право на загальну пільгу в розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати отримали всі працівники, заробітна плата у яких не перевищувала 140% прожиткового мінімуму громадян. Право на збільшену в 1,5 рази загальну соціальну пільгу було визначено багатодітним, не повним сім'ям, постраждалим від Чорнобильської аварії, вдівцям та вдовам, інвалідам І та ІІ груп, а в 2 рази - Героям України та Радянського Союзу, учасникам бойових дій, колишнім в'язням концтаборів, примусово вивезеним під час Другої світової війни до Німеччини.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб залишається незмінним практично з часу його запровадження в Україні, при цьому він вже не відповідає сучасним тенденціям у формуванні доходів, наявним процесам у вітчизняній економіці. За таких умов серед комплексу проблем, які потребують наукового обґрунтування та практичного розв'язання важливе місце займають питання формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб, що дало б державі можливість належним чином виконувати фіскальні завдання зокрема наповнення місцевих бюджетів.

Однією з головних функцій, притаманних податку на доходи з фізичних осіб(ПДФО), є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету. В основу реалізації даної функції має бути покладено принцип фіскальної ефективності, до ключових характеристик якого слід віднести: достатність доходів; мінімізація видатків на адміністрування; запобігання ухиленню від сплати; еластичність податкового механізму; рівномірний розподіл між різними соціальними групами платників.

Останніми роками намітилася тенденція до збільшення надходжень від ПДФО до зведеного бюджету, причому темпи зростання за останні два роки значно перевищують темпи збільшення надходжень від справляння інших податків і податкових платежів. Надходження податку з доходів фізичних осіб за останні чотири роки зросли у 2,65 рази, що становить понад 40% у середньому на рік. За обсягом надходжень ПДФО поступається лише податку на додану вартість і практично дорівнює податку на прибуток.[9, с. 398-399]

Отже, податок із доходів фізичних осіб нині в Україні формує значну частину бюджету, що спрямовується з місцевих бюджетів. Водночас механізм його сплати є недосконалим. Невід'ємним завданням на найближчу перспективу є посилення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб.



РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Структура і динаміка податку з доходів фізичних осіб у доходах місцевих бюджетів України

В умовах фінансової кризи, що охопила національну економіку, виникає необхідність перегляду механізмів фінансового регулювання економічних процесів у суспільстві. Насамперед це стосується податкових механізмів, недосконалість яких в умовах кризи зумовлює найбільш негативні наслідки.

Процеси, що охопили нині вітчизняну економіку, вимагають від держави перегляду застосовуваного фінансового інструментарію, активнішого його використання з метою переломлення негативних тенденцій. Особливо це стосується фінансових проблем місцевого самоврядування, адже місцеві бюджети в Україні переважною мірою дотаційні. В умовах відсутності державних трансфертів це ставить їх на межу виживання. При цьому, місцеве самоврядування не використовує власні ресурси, наявний податковий потенціал.

Одним із бюджетоутворювальних податків на рівні муніципалітетів є податок з доходів фізичних осіб. Проте нині порядок його адміністрування зумовлює наявність низки проблем, викликаних зміною підходів до формування механізму оподаткування доходів громадян.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб залишається незмінним практично з часу його запровадження в Україні, при цьому він вже не відповідає сучасним тенденціям у формуванні доходів, наявним процесам у вітчизняній економіці. За таких умов серед комплексу проблем, які потребують наукового обґрунтування та практичного розв'язання, важливе місце займають питання формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб, що дало б державі можливість належним чином виконувати фіскальні завдання, зокрема наповнення місцевих бюджетів.

Однією з головних функцій, притаманних податку на доходи фізичних осіб, є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету.

В основу реалізації даної функції має бути покладено принцип фіскальної ефективності, до ключових характеристик якого слід віднести: достатність доходів, мінімізація видатків на адміністрування; запобігання ухиленню від сплати, еластичність податкового механізму; рівномірний розподіл між різними соціальними групами платників (населення).[10, с. 112]. дохід місцевий бюджет податок

Податки посідають центральне місце у системі доходів як державних, так і місцевих бюджетів. Роль податку з доходів фізичних осіб у доходах місцевих бюджетів в Україні можна бачити з даних таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Структура дохідних джерел місцевих бюджетів у 2004 -- 2008 рр., %.

Показник	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Власні доходи - всього	68,8	65,8	57,5	56,5	55,9	56,2	56,7
Податкові надходження - всього	58,3	4,2	46,2	43,7	44,4	45,4	46,5
податок з доходів фізичних осіб	38,7	9,5	32,8	31,7	33,5	35,4	37,2
податок з власників транспорту	2,1	1,7	1,7	1,6	1,8	1,6	1,4
Податок на землю	6,5	5,9	5,8	4,2	3,6	3,8	3,9
Плата за торговий патент	1,4	1,3	1,3	1,2	1,3	1,5	1,3
Місцеві податки і збори	1,9	1,9	1,4	1,1	1,0	1,0	0,9
Інші податки та податкові платежі	7,7	3,9	3,2	3,9	3,2	2,1	1,8
Трансферти	31,2	34,2	42,5	43,5	44,1	43,8	43,4
Усього доходів	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Однак питома вага податкових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів знижувалася: з 58,3 % у 2002 році до 43,7 % у 2005-му. Останніми роками цей показник є стабільним і коливається в межах 44-47 % з незначною тенденцією до підвищення. Слід зазначити, що за останні два роки спостерігається позитивна тенденція до підвищення частки податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів. Суттєво зросла за аналізований період частка податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень до місцевих бюджетів -- із 66,5 % у 2002 році до 80 % у 2008-му. Тобто податок із доходів фізичних осіб має 4/5 у загальних податкових надходженнях до місцевих бюджетів і близько 2/3 у власних їхніх доходах.

Частка податкових і неподаткових доходів у доходах місцевих бюджетів показує стійкість дохідної бази та якість структури цих доходів. В Україні якість структури доходів місцевих бюджетів є дуже низькою порівняно з розвинутими країнами.

Співвідношення джерел доходів місцевих бюджетів розвинутих країн як федеративних, так і унітарних значно різниться, що залежить від ступеня самостійності місцевих органів влади. Найвища частка податкових надходжень серед федеративних держав у Німеччині (60 %) і Канаді (59 %), а серед унітарних -- у Швеції (74 %), Данії (53 %), Франції (45 %), Норвегії (44 %). Частка неподаткових надходжень у наведених країнах набагато вища, ніж в Україні, й немає такого розриву між часткою податкових і неподаткових надходжень.[8, с. 225]

В Україні питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів має стійку тенденцію до зростання: якщо у 2002-2003 роках вони становили 31-34 %, то у 2006-2008 роках -- близько 44 % (табл.1.). Отже, місцеві бюджети практично наполовину є дотаційними, що, зокрема, зумовлено недоліками в механізмі адміністрування плати за землю та податку з доходів фізичних осіб, а також відсутністю податку на нерухомість.

Відповідно існує певна проблема співвідношення різних ланок бюджетної системи. Вона пов'язана з визначенням на законодавчому рівні принципів розподілу надходжень від загальнодержавних податків, закріплення надходжень від податків за бюджетами відповідного рівня. Адже неоптимальний розподіл податкових надходжень між ланками бюджетної системи призводить до незаінтересованості органів місцевого самоврядування у збиранні тих чи інших загальнодержавних податків.

Для розв'язання проблеми поліпшення наповнюваності місцевих бюджетів, доцільно надати органам місцевого самоврядування можливість застосовувати місцеві надбавки до податку з доходів громадян. Зокрема, розмір такої надбавки може становити 1-3 % від бази оподаткування податку з доходів фізичних осіб. Така практика застосовується, зокрема, у Польщі.

Незважаючи на зростаючу питому вагу у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, податок на доходи фізичних потребує деяких уточнень, а саме - перетворення цього податку, що сплачується до місцевого бюджету за місцем походження доходу (тобто за місцем роботи платника податку), на податок, що сплачуватиметься до місцевого бюджету за місцем проживання платника. А необхідність цього переходу аргументується тим, що споживання більшості місцевих суспільних послуг платниками податку відбувається там, де вони мешкають, а не там, де працюють.

Зміцнення місцевих бюджетів є важливим напрямом державної політики на сучасному етапі. Державі необхідно здійснювати певні практичні заходи в частині розвитку місцевого оподаткування та введення в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть фінансовому розвитку регіонів.

Отже, податок із доходів фізичних осіб нині в Україні формує дві третини власних доходів місцевих бюджетів. Водночас механізм його сплати є недосконалим. Невід'ємним завданням на найближчу перспективу є посилення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб і забезпечення самодостатності бюджетів місцевого самоврядування, що дасть їм змогу належним чином фінансувати заходи, пов'язані із забезпеченням соціальних послуг.

2.2 Аналіз надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів Дніпропетровської області

Результати проведеного аналізу рівня та динаміка власних надходжень в місцеві бюджети Дніпропетровської області представлені графічно на комплексі рис.2.1 - 2.3:

Рис. 2.1 . Динаміка загального рівня власних надходжень та надходжень від податку з доходів фізичних осіб в місцеві бюджети Дніпропетровської області за 2011-2013 рр. (тис. грн.)

Як показує аналіз графіків рис.2.1.-2.3., обсяг щомісячних власних надходжень в місцевий бюджет району зріс з рівня 641,1 млн. грн. / місяць за січень 2011 року до рівня 823,6 млн. грн. /місяць за грудень 2013 року; графік сумарних власних надходжень в місцевий бюджет району має стрибкоподібний характер, тоді як графік надходження податку з доходів фізичних осіб в місцевий бюджет району має більш рівний характер, а рівень податку з доходів фізичних осіб показує його визначальний характер для кошика власних доходів місцевого бюджету; обсяг планових щомісячних власних надходжень в місцевий бюджет району за розглянутий період майже весь час перевищує фактичні надходження, а якщо і є перевищення факту над планом, то воно незначне (2 квартал 2013 року); теж спостерігаємо і розглядаючи графік рис. 2.3.



Рис. 2.2. Динаміка планового та фактичного рівня власних надходжень в місцеві бюджети Дніпропетровської області за 2011-2013 рр. (тис. грн.)

Рис 2.3. Динаміка планового та фактичного рівня надходжень від податку з доходів фізичних осіб в місцеві бюджети Дніпропетровської області за 2011-2013 рр. (тис. грн.)



РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Оптимізація структури податкових надходжень до місцевого бюджету

Однією з важливих умов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування, прийнята 15 жовтня 1985 року, передбачала відокремлення місцевих органів самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на них функцій у межах їх компетенції. Стаття 2 Бюджетного кодексу України (БКУ) [2] визначає, що бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, у свою чергу, місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. У Конституції України вживається поняття "місцеві бюджети", а саме, стаття 142 визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад [1].

Поняття місцевого бюджету можна сформулювати як фонд фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні органів виконавчої влади відповідного органу місцевого самоврядування для виконання покладених на нього функцій, передбачених конституцією. Самостійність місцевих бюджетів згідно з БКУ, гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Згідно з БКУ [2], доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ). Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі. До неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження. Питання про дохідну базу місцевих бюджетів є ключовим, оскільки саме в ньому перехрещуються всі питання забезпечення місцевих бюджетів доходами. З цієї точки зору, як місцеві податки і збори, так і інші доходні джерела виконують одну й ту ж функцію - поповнення бюджету - і в цьому розумінні, будучи переданими до місцевих бюджетів, є "місцевими", однак місцеві податки і збори мають і інше значення - органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо встановлення переліку та ставок місцевих податків та зборів у межах визначених законом і до певної міри їх адміністрування. Основними видами податків і зборів, що формують дохідну частину місцевих бюджетів є:

1. Податок на доходи фізичних осіб.

2. Плата за землю.

3. Місцеві податки і збори: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір.

4. Збори за спеціальне використання природних ресурсів: плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

5. Екологічний податок.

6. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Назріла потреба значно розширити перелік місцевих податків та повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження їх. Основу місцевого оподаткування мають забезпечити майнові податки. Доцільно запровадити місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Місцевим органам влади слід отримувати законодавчо зафіксовану частку прибуткового податку з громадян, яку потрібно також розглядати як різновид місцевого податку.

Значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Можна запровадити податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, на рибальство, на використання кар'єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Усі ці податки ефективно використовуються в зарубіжних країнах.

Зарубіжний досвід також показує, що можна запроваджувати в Україні податки на цінні папери (на емісію акцій та облігацій), на біржові операції, на грошові капітали, на приріст капіталу, на осіб, які володіють двома квартирами, на видовища, на право розміщення офісів у центральній частині міста і т. ін.

Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це необхідно обережно, поетапно і в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки других.

Існує нагальна потреба у реформуванні місцевих податків, щоб вони стали найвагомішим дохідним джерелом у місцевих бюджетах, яким вони є у розвинених демократичних країнах. У країнах Європи кількість місцевих податків і зборів досить значна. До складу місцевих належать такі податки, які в Україні зазвичай вважаються загальнодержавними (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, майнові податки).

Місцеві податки та збори є головним атрибутом місцевого самоврядування в розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції - 60%, ФРН - 45%, Великобританії - 36%, Японії - 33%.[12]

Доходи в місцеві бюджети від місцевих податків та зборів незначні в Україні, тому доцільною буде перевірка витрат на стягнення та контроль за надходженням цих податків. Якщо такі витрати досить значні, то адміністрування місцевих податків необхідно удосконалювати. Органи місцевої влади недостатньо використовують можливості щодо збільшення власних доходів за рахунок місцевих податків і зборів, частка яких у структурі доходів за рахунок місцевих бюджетів досить низька. Стримувальним негативним чинником в процесі їхнього впровадження є вільний підхід органів місцевого самоврядування до виконання законодавства про місцеві податки та збори. Чимало місцевих рад під час прийняття рішень про введення зазначених податків і зборів не затверджують відповідних положень із чітким визначенням кола платників, ставок податків і зборів, термінів їхньої сплати, пільг, відповідальності платників за несвоєчасну їхню сплату тощо.

Запровадження податку на нерухомість, як місцевого податку дозволить збільшити роль місцевих податків у наповнюваності місцевих бюджетів. Частка цих податків у доходній частині бюджету зросте до 40-50%.

Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів України, а відтак виконуватиметься основне правило європейського державотворення: «Не може бути міцної держави без фінансово міцних регіонів».



3.2 Система формування податку з доходів фізичних осіб у розвинутих країнах та можливості її застосування в Україні

Проблеми становлення інституту самостійних місцевих бюджетів в Україні не можна розв'язати без використання зарубіжного досвіду формування власних доходів місцевих бюджетів, які складають, наприклад, у Швеції та Швейцарії понад 70 %, в Іспанії - 50 %, у Норвегії - 56 % доходів місцевих бюджетів урядів. [10, с. 95]. Тобто власні доходи є основним джерелом надходжень до бюджетів місцевих урядів унітарних європейських країн - членів Європейського Союзу. У той же час для України характерною є мала частка власних доходів, що є свідченням низького рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування. Хоча у 2012 році частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів України суттєво зросла до 5,41 %, при цьому темп приросту склав 117,84 % (2 950,90 млн. грн.). Дане зростання зумовлене збільшенням надходжень від єдиного податку у 2012 році на 142,25 %. У 2012 році набула чинності глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування", яка змінила порядок оподаткування єдиного податку (розширила кількість груп платників податків, змінила ставки оподаткування).[3].

З прийняттям Податкового кодексу було значно скорочено перелік місцевих податків і зборів, але це відбулося за рахунок скасування податків та зборів із вкрай низькою або взагалі відсутньою фіскальною віддачею. Чинна система місцевого оподаткування не забезпечує фінансової автономії та незалежності місцевого самоврядування. Дохідну базу місцевих бюджетів повинні складати місцеві податки і збори. В Україні ж основна частина місцевих бюджетів формується за рахунок податку на доходи фізичних осіб і плати за землю, які є загальнодержавними податками закріпленими за місцевими бюджетами. У такому випадку органи місцевого самоврядування майже не мають впливу на дохідну частину місцевого бюджету.

Для забезпечення фінансової автономії місцевих бюджетів пропонується:

1. Зарахувати частки загальнодержавних податків до місцевих бюджетів: ПДВ у розмірі 15 % податкових надходжень, податку на прибуток підприємств у розмірі 20 % податкових надходжень. При цьому зарахувати ці надходження до І кошику бюджету міста, доходи якого враховуються у розрахунку міжбюджетних трансфертів та спрямовуються на виконання делегованих повноважень держави органами місцевого самоврядування.

2. Включити до складу місцевих податків і зборів податок на доходи фізичних осіб і плату за землю. При цьому державний бюджет не зазнає суттєвих втрат, а місцевий - отримає стабільне джерело наповнення. Це дасть можливість місцевим органам влади впливати на ставки даних податків.

3. Повернути видозмінений податок з власників транспортних засобів до бюджету міста і включити його до місцевих податків і зборів. Це збільшить податкові надходження на 1,5 млрд. грн., за рахунок яких будуть фінансуватися витрати місцевих бюджетів на ремонт доріг.

4. Платежі за спеціальне використання ресурсів і екологічні платежі надати в розпорядження місцевим органам влади для ефективного фінансування витрат на раціональне природокористування та на охорону навколишнього середовища.

5. Удосконалити механізм адміністрування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: запровадити ставку податку залежно від оцінної вартості будівлі, та встановити вирахування з бази оподаткування: для квартири - 60 кв. м; для житлового будинку 100 кв. м.

6. Покращити податковий менеджмент у сфері місцевих податків і зборів, акцентуючи увагу на посиленні податкового контролю місцевих податків і зборів. Створити муніципальну податкову інспекцію, яка б займалась адмініструванням виключно податків, які спрямовуються до міського бюджету.[12].

Отже, податки та збори мають суттєвий вплив на формування місцевих бюджетів. Особливо велику роль відіграє частка місцевих податків і зборів у забезпеченні фінансової автономії місцевих бюджетів. Якщо за рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади могли фінансувати 60 - 80 % своїх потреб, тоді їх залежність від рішень вищих органів влади стосовно дохідної частини місцевих бюджетів буде мінімальною. Це приведе до зростання рівня політичної незалежності та фінансового забезпечення місцевого самоврядування, сприятиме економічному зростанню держави.



ВИСНОВКИ

Проведений аналіз ролі податку на доходи фізичних осіб у місцевих бюджетах Дніпропетровської області дає змогу зробити такі висновки:

1. Місцеві бюджети становлять основу системи територіальних фінансових ресурсів, формуючи фонд засобів, що перебувають у власності чи розпорядженні територіальної громади.

2. Значну роль у формуванні фінансових ресурсів місцевих бюджетів відіграє оподаткування доходів фізичних осіб, оскільки на основі проведеного аналізу доведено, що значна частка надходжень до місцевих бюджетів забезпечується саме податком на доходи.

3. Разом з тим економічне становище області є вагомим фактором того, що область була і залишається дотаційною, адже основним джерелом наповнення зведеного бюджету Дніпропетровщини, основним джерелом формування доходів бюджету є трансферти.

Підбивши підсумки з проведеного аналізу, доходимо висновку, що податок з доходів фізичних осіб є одним із найважливіших правових і фіскальних інструментів, за допомогою яких держава забезпечує себе необхідними ресурсами для фінансування різних видів суспільної діяльності. Отже, наявні на сьогодні проблеми у системі територіальних фінансів , а саме недостатність фінансових ресурсів у місцевих бюджетах, зумовлюють перспективи подальших досліджень щодо вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб як важливого джерела надходжень.



ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний менеджмент. Практикум: Навч. посіб. / В. Федосов, С. Кондратюк, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. проф. В. Федосова. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 420 с.

2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник.- К.: НІОС, 2003.-- 608 с.

3. Інформаційно-аналітичне забезпечення державного фінансового менеджменту (методологія і практика прикладної статистики) : навч. посіб. / А. В. Головач, В. Б. Захожай, І. Г. Манцуров, Н. А. Головач. -- К.: КНЕУ, 2010.-- 260 с.

4. Жибер Т.В., Коломієць Г.Б. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.-- К.: КНЕУ, 2009.-- 311 с.

5. Опарін В.М. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 240 с.

6. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посібник.-- К.: Знання- Прес, 2008.-- 595 с.

7. Фещенко Л. В., Проноза П. В., Кузьминчук Н. В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2008. - 440 с.

Размещено на Allbest.ru

...