Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів та банківської справи

Реферат з дисципліни «Фінанси» на тему: «Сутність і суспільне призначення соціального страхування»

Виконала

Студентка 2 курсу

7 групи - ФФБС

Турик Наталія

Київ 2013



Зміст

Вступ

1. Соціальне страхування в Україні, його організація та принципи

2. Ознаки та функції соціального страхування

3. Форми фондів соціального страхування в Україні

4. Види страхування. Обов'язкове страхування

5. Роль і значення страхування

6. Порядок надходження та використання засобів загальнообов'язкового державного соціального страхування

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

«Страхування є однією з тих не багатьох справ на нашій землі, яку можна і потрібно вести без усякого ризику» (Джон Ґолсуорсі).

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Воно виступає у двох відокремлених формах: у формі соціального страхування (державного й недержавного) та страхування, яке пов'язано з непередбачуваними надзвичайними подіями. Відповіднодо ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбачених законодавством. Це правило гарантовано загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.



1. Соціальне страхування в Україні, його організація та принципи

Організація чинної системи соціального страхування в Україні регламентується.Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним страхуванням мають:

- громадяни України;

- іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України ґрунтується на таких принципах:

- законодавче визначення умов і порядку його здійснення;

- обов'язковість страхування осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спіло, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

- надання права отримання виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов'язковість фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- солідарність та субсидування;

- державне гарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

- цільове використання коштів загальнообов'язкового державного страхування;

- паритетність представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

2. Ознаки та функції соціального страхування

Характерними ознаками страхування є:

1) імовірний характер відносин, згідно з яким неможливо визначити заздалегідь конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо;

2) поворотність коштів, яка полягає в тому, що страхові платежі після об'єднання їх у страховий фонд підлягають (за відрахуванням витрат за послуги страхової компанії) виплаті страхувальнику;

3) перерозподільний характер відносин, який регулює участь більшої кількості осіб, що вносять страхові внески до фонду, ніж кількість осіб, які отримують право на виплати зі страхового фонду ;

4) цільове використання створюваного фонду, тобто витрачання страхових ресурсів здійснюють виключно в суворо визначених випадках, що обумовлено умовами договору.

Соціальне страхування покликане виконувати такі функції:

- формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов'язані з утриманням непрацездатних та осіб, що, з огляду на обставини, не беруть участі в трудовому процесі;

- забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;

- скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;

- сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.

Система соціального страхування складається з двох видів:

- перший пов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;

- другий має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною основою для виконання цих завдань виступають певні фонди з характерними для них напрямами використання коштів.

Призначення страхування та його суспільна сутність найповніше проявляється в його функціях. Виділяють такі функції:

- розподільчу, яка в страхуванні виявляється в формі попередження, відновлення, ощадну та контролюючу;

- попереджувальна функція дозволяє здійснювати досить широку систему профілактичних заходів, інвестувати кошти страхових фондів відповідно до програми, державні цінні папери тощо;

- відновлювальна функція дозволяє повністю або частково відшкодувати втрати внаслідок страхового випадку, виплатити обумовлену законодавством або договором грошову суму;

- ощадна функція дозволяє акумулювати грошові кошти за їхнім цільовим призначенням використання;

- контролююча функція обумовлює надходження коштів страхового фонду на суворо визначені цілі, в певних випадках і певному колу суб'єктів.

Функції страхових фондів:

- керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- справляння збору та акумуляції страхових внесків;

- контроль за використанням коштів;

- забезпечення фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;

- інші функції, визначені статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування. Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.

Учасниками процесу в сфері соціального страхування є держава, страховики та страхувальники. Держава розробляє й приймає законодавство з питань соціального страхування. Страховики, якими є фонди соціального страхування, контролюють його виконання. Страхувальники, в ролі яких виступають роботодавці, а в окремих питаннях і застраховані особи, виконують покладені на них обов'язки й несуть відповідальність.

3. Форми фондів соціального страхування в Україні

В Україні є такі форми соціального страхування: Фонд страхування від нещасних випадків, Фонд страхування на випадок безробіття, Фонд страхування від непрацездатності, кожний із яких відокремлено, в межах своїх повноважень здійснює перевірки правильності нарахування, своєчасності й повноти перерахування та надання страхових внесків тощо.

Фонд страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затверджує її правління. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду. [3]

Фонд страхування на випадок безробіття є цільовою централізованою структурною ланкою, членами яких є всі застраховані особи.

Цей Фонд виступає як некомерційна самоврядна організація, кошти якої не включають до складу Державного бюджету України. Фонд є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідувався. Обов'язком Фонду страхування на випадок безробіття є контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем і виплати застрахованим особам допомоги з часткового безробіття.[4]

Фонд страхування від непрацездатності провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, і забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Цей Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною самоврядною організацією. Гарантом надання Фондом матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, його стабільної діяльності є держава.

4. Види страхування. Обов'язкове страхування

Страхування можна класифікувати за різними підставами.

Залежно від об'єкта страхування:

- майнове страхування;

- особисте страхування.

Об'єктом майнового страхування є майнові інтереси, які пов'язано з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Об'єктом особистого страхування виступають особисті блага громадян, які пов'язано з його життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням. До того ж об'єктами страхування відповідальності виступають обов'язки страхувальників виконувати договірні умови щодо поставок продукції, погашення заборгованості кредиторам або відшкодування матеріальної чи іншої шкоди в випадку її нанесення іншою особою. [5]

Державне страхування здійснюють у формі обов'язкового й добровільного страхування. Добровільне здійснюють на основі договору між страхувальниками й страховиками. Порядок його укладення, виконання та розривання регулює цивільне законодавство. Застосовують у вигляді страхування життя, майна, транспортних засобів, які належать громадянам тощо. [6] Обов'язковим є страхування, яке здійснюють у силу закону. Умови й порядок проведення обов'язкового страхування визначають відповідні нормативні фінансово-правові акти. Обов'язкове страхування може виступати в двох формах: у вигляді обов'язкового державного страхування, яке здійснюють за рахунок коштів бюджету, й обов'язкового страхування, яке здійснюють за рахунок коштів самих страховиків.

Обов'язкове державне страхування виступає у формі соціального страхування, яке регулює соціальне законодавство України.

Обов'язкове державне соціальне страхування регулюють «Основи законодавства України про обов'язкове державне страхування» [7] та інші законодавчі акти, що деталізують і роз'яснюють положення «Основ законодавства України про обов'язкове державне страхування». Обов'язкове державне страхування становить систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян на випадок хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, по старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формують шляхом сплати страхових внесків власником або вповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних і інших джерел.

Обов'язковому державному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

- у фізичних осіб і на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності;

2) особо, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Залежно від страхового випадку, «Основами законодавства України про обов'язкове державне страхування» закріплено такі види обов'язкового державного соціального страхування.

5. Роль і значення страхування

Управління страховими фондами здійснюють на паритетній основі держава і представник суб'єктів соціального страхування. Державний нагляд у сфері обов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально вповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Роль і значення страхування багатогранні. Страхування має важливе значення в забезпеченні постійного функціонування господарчих суб'єктів і нормальної роботи громадян-підприємців. Треба відзначити, що системи органів державного страхування як самостійної системи органів державного управління на сучасному етапі не існує.

Відносини в галузі страхування, які регулюють норми фінансового права, залежно від суб'єктів, що беруть у них участь, можна класифікувати на такі види:

1) відносини між державою в особі Уряду України й органами виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю;

2) відносини між органами виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю та органами-страховиками з приводу встановлення правил формування й розміщення страхових резервів, надання ліцензій, організації страхової діяльності тощо;

3) відносини між державними органами й страховиками з приводу обмеження монополізму на страховому ринку;

4) відношення між державними контрольними органами й страховиками.

Залежно від правового режиму, суб'єктного складу, методів регулювання страхові фонди поділяють на децентралізовані ( які створюють самі господарчі суб'єкти для ліквідації непередбачених збитків і витрачають на їхній розсуд ) і централізовані (формують цільовий фінансовий резерв держави).

Виділяють кілька різновидів страхових фондів на певних рівнях:

1) децентралізовані страхові фонди підприємств;

2) відомчі страхові фонди, які створюють на рівні міністерств, відомств тощо;

3) резервний фонд бюджету для здійснення непередбачених витрат, що не мають постійного характеру, порядок використання коштів із якого визначає Кабінет Міністрів України;

4) сукупний фонд централізованих резервів державного страхування, який створюють за рахунок децентралізованих надходжень.

6. Порядок надходження та використання засобів загальнообов'язкового державного соціального страхування

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

Не нараховують внески на такі види виплат працівникам:

- вихідна допомога при звільненні;

- компенсація за невикористану відпустку;

- вартість безплатного наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків;

- дивіденди за акціями;

- неоподаткована сума матеріальної допомоги;

- виплати з коштів фонду соціального страхування України і Пенсійного фонду України (крім коштів на оплату праці);

- допомога сім'ям з державного та місцевих бюджетів та деякі інші виплати.

Основні джерела коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це внески роботодавців та застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів для соціального страхування передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначається, виходячи з того, які види соціального захисту вони повинні забезпечувати:

- надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством;

- фінансування заходів спрямованих на попередження виникнення страхових випадків;

- створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

- покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюється Верховною Радою України у відсотках:

- для роботодавців - до суми фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

- для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів обов'язкового державного соціального страхування.

Форми використання засобів соціального страхування:

- грошові виплати;

- пільги;

- фінансування послуг.

Виплати і пільги за своїм функціональним призначенням можуть бути представлені двома групами:

- виплати і пільги, отримання яких зумовлене участю людини в суспільній праці та економічними характеристиками самої праці (трудовий стаж, умови праці, величина заробітної плати);

- виплати та пільги, які покликані зменшити негативний вплив певних соціальних факторів (виплати інвалідам війни, непрацездатним від народження, малозабезпеченим сім'ям з дітьми, затрати на протезування, навчання та працевлаштування інвалідів тощо).

Виплати та пільги мають дві основні форми:

- грошові виплати (пенсії та грошова допомога);

- безплатні та пільгові послуги.



Висновки

«Турбота про майбутнє є плід цивілізації - вона відрізняє людину освічену від дикуна» (Д. Бедріон).

Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке - належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій (у 2000р. вони становили 1,3% ВВП, у 2001р. - 1,5%, у 2002 - 2%) [21], ще не набув статусу впливового соціально-економічного чинника.

Страхування не стало в Україні важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки. Українських страховий ринок все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені місце та роль системи страхування в життєдіяльності суспільства.

Водночас, розвиток страхового ринку є похідною соціально-економічного розвитку країни. Зацікавленість держави в розвитку страхового ринку полягає в тому, що завдяки страхування уможливлюється підвищення соціального захисту населення та господарюючих суб'єктів; зменшується навантаження на державний бюджет у частині відшкодування непередбачуваних збитків природно-технічного характеру; вирішуються окремі проблеми соціального забезпечення завдяки перенесенню державних соціальних виплат з коштів бюджету на страхові виплати. Страхування є стабільним і довгостроковим джерелом інвестування. Страхова галузь може і повинна використовуватися як ефективний інструмент пенсійної реформи. Водночас, розвиток якісного страхування - процес поступовий і тривалий.

Розвиток страхування в Україні стримується багатьма об'єктивними та суб'єктивними чинниками.

Головним серед них є відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженість корпоративних фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів розвитку страхування. Існування загальносистемних чинників, сукупна дія яких перешкоджає формуванню українського страхового ринку як ефективного засобу соціального захисту та потужного сектору економіки.

Загалом проблем формування вітчизняного страхового ринку більш ніж досить. Всі вони мають різноплановий характер, зумовлюються різними чинниками, по-різному впливають на сучасний стан і можливості розвитку страхування в нашій країні. Проте без їх вирішення неможливо очікувати на формування цивілізованого страхового ринку в Україні. Вирішення ж їх має здійснюватися комплексно, із залученням представників законодавчої і виконавчої влади, страховиків, усіх зацікавлених у якнайшвидшому кількісному і якісному розвитку страхування в нашій державі.

Відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування зокрема та соціально-економічного розвитку України взагалі обмежує бачення середньо та довгострокових перспектив, без чого не можна ефективно здійснювати страхову справу.

Крім того, це негативно впливає на можливості узгодження політики у сфері страхування з процесами перетворень у багатьох інших сферах, концентрації ресурсів, консолідації політичних і ділових кіл навколо чітко визначених цілей.

Недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує функціонування страхового ринку негативно позначається як на кількісних, так і на якісних показниках розвитку вітчизняного ринку страхових послуг. Недосконала законодавча база і несприятливе економічне середовище спричинили серйозні диспропорції між обов'язковим і добровільним страхуванням.

Соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві справляє негативний вплив як на розвиток України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання сучасних проблем.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки притаманні всій системі страхування.

Вітчизняний страховий ринок за своєю структурою не є досконалим. Він перебуває у стадії стагнації, не є досить прозорим, стійким, регульованим. Страхування не відіграє належної ролі в забезпеченні захисту громадян.

Головним завданням забезпечення формування повноцінного страхового ринку в Україні є: розробка та реалізація дієвої державної політики у сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність до норм, правил і вимог ЄС; забезпечення умов для розвитку; створення умов вдосконалення державного нагляду за страховою діяльністю.

Вирішення конкретних проблем щодо поліпшення ситуації на вітчизняному страховому ринку приведе до поступового його розвитку.

соціальний страхування майновий державний



Список використаних джерел

1. Александрова М. М. Страхування: ЦУЛ, - 2002.

2. Базидевич В. Д., Базидевич К. С. Страхова справа. - К.: Знання, 2005.

3. Вовчак О. Д. Страхування. Львів: Новий світ - 2000, 2005.

4. Заруба О. Страхова справа. - К.: Знання, 1998.

5. Фінансове право України: Підручник / за ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

6. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. - М.: Юристъ, 1999. - С. 495.

7.Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Л. К. Воронова.

8.Основи законодавства України про обов'язкове державне страхування: Закон України від 14 січня 1998 року / / Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. - Ст. 121.

9. Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 37. - Ст. 237; Офіційний вісник України. - 2003.

10. Офіційний вісник України. - 1998. - № 44. - Ст. 1632; 2004. - № 3. - Ст. 148.

11. Центр Разумкова 2003. - К.: Заповіт, 2004.

12.Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право: Учеб. Пособие.

13. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р./ / Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 47. - Ст. 403.

Размещено на Allbest.ru

...