Фінанси комерційних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Основною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Вони для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень використовують певні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти.

Наявність в достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому. Метою даної роботи є вивчення теоретичних питань по фінансовим ресурсам комерційних організацій, а саме формування, склад і характеристика власних фінансових ресурсів комерційних організацій.

Відповідно до заданої метою автором даної курсової роботи були поставлені такі завдання:

1) Проаналізувати сутність фінансів комерційних організацій (КО);

2) Виявити основні фінансові відносини КО;

3) Розглянути сучасні трактування поняття фінансові ресурси;

4) Виявити дискусійний момент визначення «фінансові ресурси»;

5) Розглянути склад власних фінансових ресурсів КО;

6) Проаналізувати джерела формування власних фінансових ресурсів КО. фінансовий комерційний прибуток рентабельність

В умовах ринкової економіки основними інструментами регулювання економічних процесів стають вартісні категорії, серед яких важливе місце займають фінанси. Останні активно використовуються в якості інструменту регулювання економіки, як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів, що функціонують у різних сферах і галузях економіки. При цьому стан фінансів відбивається на їх діяльності. Саме стійкість фінансів, їх наявність і стабільність характеризують добробут держави, суб'єктів підприємницької діяльності громадян.

Фінанси виражають собою частину грошових відносин, що виникають з приводу розподілу вартості валового національного продукту шляхом формування і використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Оскільки фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових доходів і накопичень, що приймають особливі форми фінансових ресурсів, то останні виступають матеріально-речовим втіленням фінансів як економічної категорії.

Фінанси комерційних організацій і підприємств є основною ланкою фінансової системи, охоплюють процеси створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту у вартісному вираженні. Вони функціонують у сфері матеріального виробництва, де в основному створюються сукупний суспільний продукт і національний дохід.

У ході підприємницької діяльності комерційних організацій і підприємств виникають певні фінансові відносини, пов'язані з організацією виробництва і реалізації продукції, наданням послуг і виконанням робіт, формуванням власних фінансових ресурсів та залученням зовнішніх джерел фінансування, їх розподілом і використанням.

Без фінансів неможливо забезпечити кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеві і територіальні пропорції в економіці, стимулювати розвиток виробництва.

Матеріальною основою фінансових відносин є гроші. Фінансові відносини - частина грошових відносин, виникають лише при реальному русі грошових коштів, супроводжуються формуванням і використанням власного капіталу, централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ КОМЕРЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Зміст поняття та дискусійні визначення фінансових ресурсів комерційних організацій

Про сутність «Фінансових ресурсів» загальноприйнятої точки зору серед вчених-економістів до цього часу немає. Зміст фінансів комерційної організації визначається по-різному, залежно від того який теорії дотримується її автор: розподільчої або відтворювальної.

Прихильники першої теорії до складу фінансів КО включають тільки грошові відносини розподільного характеру:

1) Внутрішньогосподарські фінансові відносини (розподіл прибутку що залишився в розпорядженні підприємства по фондах цільового призначення, розподілу фонду матеріального заохочення між структурними підрозділами організації та за видами виплат і т.д.);

2) Взаємини з бюджетною системою (всі види платежів до бюджетів, а також безповоротні асигнування з бюджетів);

3) Фінансові взаємовідносини з власниками (з приводу перерахування частини чистого прибутку у формі дивідендів чи інших доходів; безповоротна фінансова допомога надана КО власниками);

Прихильники відтворювального трактування визначають зміст поняття фінансів КО розширено і крім перерахованих груп фінансових відносин включають до їх складу також:

1) Відносини, пов'язані з оплатою праці працівників КО;

2) Відносини, пов'язані з оплатою постачальникам і підрядникам отриманих від них товарно-матеріальних ресурсів, послуг і робіт; відносини пов'язані з отриманням виручки від реалізації та інших грошових доходів КО;

3) Найчастіше до фінансових ресурсів відносять також всі взаємини пов'язані із залученням та наданням грошових коштів на поворотній основі.

Розглянемо кожну з якісних характеристик більш детально.

1. Накопичена (акумульована) вартість.

Економічні ресурси характеризує їх вартість, яка виступає універсальною якісною ознакою предмета дослідження економічних дисциплін.

2. Об'єкт права власності.

У різних наукових літературних джерелах фінансові ресурси класифікуються за ознакою права власності: власні та залучені фінансові ресурси. З юридичної точки зору право власності характеризується трьома ознаками: володіння, користування та розпорядження. З цього погляду титул власності й право розпорядження асоційовані з одним і тим же суб'єктом. Однак у реальній господарській практиці відбувається постійне їх розділення, яке зростає в міру економічного розвитку підприємства. Розподіл титулу власності й права розпорядження, який найперше відбувся в сфері функціонування грошового капіталу, зобов'язаний виникненню та розвитку кредитних відносин.

3. Об'єкт впливу фактора часу.

Вартісна природа фінансових ресурсів визначає їх якісну характеристику як об'єкта, що постійно знаходиться під впливом фактора часу. Базова й фундаментальна концепція сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей з часом стверджує, що з двох варіантів отримання однакових за сумою грошових коштів кращим є той, який забезпечує це у коротший часовий період. Теперішня сума грошей дорожча, ніж така ж сама їх сума в будь-якому майбутньому часовому періоді. Це пов'язано з тим, що частину вільних фінансових ресурсів можна інвестувати й через певний період часу отримати додатковий дохід.

4. Фактор економічного та соціального розвитку.

Узагальнення уявлень різних концептуальних напрямів та шкіл сучасної економічної теорії приводить до висновку, що на різних етапах життєвого циклу в фінансовому контексті підприємство може планувати досягнення трьох цілей: фінансової рівноваги (виживання), рентабельності (вилучення доходів його власниками) та економічного розвитку.

5. Об'єкт фінансового управління.

Управлінські рішення у більшості випадків приводять до зміни обсягів та структури фінансових ресурсів підприємства. Такі трансформації відбуваються за рахунок руху грошових потоків. Враховуючи місце та значення фінансових ресурсів в функціонуванні та економічному розвитку підприємства, в практичній діяльності їм приділяється особлива увага. Фінансові ресурси є центральним елементом та об'єктом впливу фінансового менеджменту

6. Джерело доходу.

Специфічною особливістю фінансових ресурсів як джерела доходу виступає те, що в цій якості вони діють відособлено від інших факторів виробництва. Підприємство, що має тимчасово вільні грошові кошти може позичати їх іншим суб'єктам господарювання в обмін на певну винагороду, в якості якої виступає відсоток за користування грошовими коштами. Розміщення грошей на поточних, розрахункових, валютних та інших рахунках в банківських установах приносить дохід, тобто здійснюється на основі платності.

7. Джерело ризику.

Ця якісна характеристика фінансових ресурсів нерозривно пов'язана з попередньою. Між доходом, який генерують всі види активів, та ризиком постійно існує прямий зв'язок: чим більший рівень доходів, тим вищий рівень ризиків, асоційованих з ними. Ризик є об'єктивною умовою існування альтернативних варіантів вирішення тих чи інших завдань в усіх сферах людської діяльності, а його суб'єктивно прийнятна міра виступає критерієм вибору конкретної альтернативи.

8. Джерело погашення фінансових зобов'язань.

Наявність фінансових зобов'язань підприємства перед державою, власниками, кредиторами та інвесторами передбачає необхідність їх погашення, а у випадку відсутності такої можливості - припинення функціонування та ліквідацію суб'єкта господарювання. Погашення фінансових зобов'язань в практичній діяльності підприємства здійснюється в різних формах - передачі майна, взаємозаліку, уступки прав тощо. Кредитори та інвестори надають перевагу грошовим коштам перед іншими формами розрахунків. Саме ця форма нині є найбільш поширеною у фінансових взаємовідносинах підприємства з державними фінансовими органами, банківськими та іншими кредитними установами.

9. Активи з високою трансформаційною здатністю.

Специфічною особливістю фінансових ресурсів є те, що вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Тобто, стосовно них не застосовуються механічний, хімічний, біологічний чи іншій впливи з метою зміни їх фізичних та споживчих якостей. Для участі в процесі виробництва вони потребують перетворення в інші види активів.

10. Основний компонент фінансового потенціалу.

В багатьох теоретичних моделях аналізу, прогнозування та планування, а також в практиці управління підприємство розглядається як єдина система, утворювана його економічними ресурсами. Наявність і можливі комбінації поєднання економічних ресурсів створюють потенційні умови для перетворення їх в конкретний обсяг товарів, робіт чи послуг, а також для генерування відповідних їм грошових потоків. Такі можливості являють собою економічний потенціал підприємства.

Таким чином, встановлення якісних характеристик фінансових ресурсів дозволяє однозначно ідентифікувати їх серед усієї сукупності економічних ресурсів підприємства.

Дискусійні визначення фінансових ресурсів:

У науковій літературі і серед економістів немає однозначного тлумачення широко використовуваного поняття «фінансові ресурси», а різноманітність його визначень обумовлюється різноманітністю істотних сторін.

В основному представлені автори визначають «фінансові ресурси» - як грошові кошти.

Але невиправдано зводити зміст фінансових ресурсів тільки до грошових коштів, наявних у розпорядженні підприємств. Грошові кошти - це самостійна економічна категорія. В їх поняття вкладаються кошти підприємств, що знаходяться на рахунках в установах банків, у касах і т.д. Фінансові ж ресурси - це джерела коштів підприємств, що направляються на формування їх активів. Ці джерела бувають власні, позикові та залучені. Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідних доходів і прибутку.

Це визначення також можна використовувати і для поняття фінансові ресурси комерційної організації.

1.2 Сутність та особливості організації фінансів комерційних підприємств.Законодавча база

Причиною,що породжує появу фінансів, є потреба держави та різних суб'єктів в ресурсах, що забезпечують їх діяльність. Дану потребу в ресурсах без фінансів задовольнити неможливо ні у сфері господарювання, ні в соціальній сфері, ні у сфері державної діяльності: управління та оборони. Це зумовлено тією обставиною, що лише за допомогою фінансів відбувається розподіл вартості по суб'єктах відтворювального процесу, тобто тільки за допомогою фінансового розподілу вартості валового національного продукту кожен учасник суспільного відтворення отримує свою частку у створеній вартості та рух грошових коштів отримує цільову позначеність.

Суспільне призначення фінансів організацій полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами відокремлено функціонуючих суб'єктів громадської діяльності у формі утворення юридичних осіб. За принципами функціонування ці організації здійснюють свою діяльність на умовах комерційного розрахунку, тобто мають на меті отримання прибутку, або не ставлять перед собою такої мети, але їх функціонування є суспільно необхідним і корисним.

Комерційна організація зобов'язана здійснювати підприємницьку діяльність.

Підприємництво - це ініціативна діяльність юридичних осіб і громадян, незалежно від форми власності, спрямована на отримання чистого доходу шляхом задоволення попиту на товари (роботи, послуги), заснована на приватній власності (приватної підприємництво) або на праві господарського ведення державного підприємства.

До підприємств, що функціонує на комерційних засадах, відносяться всі види підприємств сфери матеріального виробництва, сфери товарного обігу, а також частина організацій невиробничої сфери, малі підприємства, приватні підприємства, акціонерні товариства, товариства, асоціації,комерційні банки, страхові компанії та ін

Істотний вплив на організацію фінансів підприємств, що функціонують на комерційних засадах, виявляють комерційний розрахунок і комерційна таємниця.

Комерційний розрахунок - представляє собою метод ведення господарства, що полягає в порівняння в грошовій формі витрат і результатів діяльності, його метою є отримання максимального прибутку при мінімумі витрат. Комерційний розрахунок передбачає обов'язкове отримання прибутку і досягнення достатнього рівня рентабельності, для того щоб здійснювати підприємницьку діяльність. В іншому випадку підприємство розоряється і підлягає ліквідації з визнанням його банкрутом.

Банкрутство - стійка нездатність боржника індивідуального підприємця або юридичної особи - задовольнити вимоги своїх кредиторів і виплатити податкові та інші обов'язкові платежі внаслідок перевищення його пасивів над активами.

Активи - майно суб'єкта підприємництва, до складу якого входять всі основні і оборотні кошти. Пасиви - зобов'язання суб'єкта підприємництва, що складаються з позикових і залучених коштів, включаючи кредиторську заборгованість.

Комерційна таємниця - будь-яка конфіденційна управлінська, виробнича, науково-технічна, торговельна, фінансова та інша інформація, що представляє цінність для підприємства в досягненні переваги над конкурентами і отриманні прибутку.

Здійснення діяльності в умовах дії комерційної таємниці і за допомогою методу комерційного розрахунку обумовлюють специфіку в організації фінансів, яка полягає в наступних моментах.

- Організація фінансів суб'єктів, на діяльність яких поширюється комерційна таємниця, вільні від дріб'язкової регламентації з боку держави, тобто мають повної господарської свободою. Держава регулює фінансово-господарську діяльність підприємств, як правило, за допомогою вартісних інструментів, проводячи відповідну податкову, амортизаційну, валютну, експортно-імпортну політику.

- Комерційні організації несуть повну фінансову відповідальність за фактичні результати роботи, своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. В умовах ринкової економіки підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями власним майном; за невиконання зобов'язань до підприємств застосовується обгрунтована система фінансових санкцій: штрафи, неустойки, пені. Повнота реалізації фінансової відповідальності комерційних організацій забезпечується в законодавчому кодексі. Зокрема, у статті 44 Цивільного кодексу України записано, що «юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном».

Законодавча база:Стаття 10. Утворення і використання майна

1. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

2. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. ( Пункт 2 статті 10 в редакції Закону N 72/98-ВР від 04.02.98 )

3. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. ( Абзац перший пункту 3 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 72/98-ВР від 04.02.98 )

Стаття 18. Прибуток (доход) підприємства

1. На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством.

- Комерційні організації вступають у фінансові взаємини з банками, страховими компаніями, державою. При цьому такі взаємовідносини організуються з урахуванням принципів комерційного розрахунку.

Страхові компанії здійснюють страхування різних об'єктів комерційних підприємств, їх різноманітні ризики. Тим самим створюються певні гарантії стабільності у підприємницькій діяльності комерційних організацій.

Держава також повинна виступати партнером підприємств, оскільки останній є основним платником податків, що забезпечує надходження коштів до державного бюджету. У зв'язку з цим державі доцільно встановлювати податкові платежі на тому рівні, щоб не підірвати зацікавленість суб'єктів підприємництва у розвитку виробництва.

Таким чином, фінансові взаємовідносини комерційних організацій з контрагентами спрямовані на зміцнення комерційного розрахунку і підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Отже,фінанси комерційних підприємств і організацій - це фінансові або грошові відносини, що виникають у ході підприємницької діяльності в процесі формування власного капіталу, цільових фондів грошових коштів, їх розподілу і використання.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Аналіз факторів зовнішнього середовища,що впливають на формування фінансових ресурсів комерційних організацій та підприємств. Джерела формування фінансових ресурсів

Існують певні особливості щодо формування фінансових ресурсів підприємства залежно від індивідуальних особливостей суб'єкта господарювання, який розглядається. Отже структура фінансових ресурсів, на підприємствах різноманітних форм власності, є досить різною. Одним із зовнішніх факторів слід вважати вплив природно кліматичних факторів на виробництво.Так, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил тощо Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі).

Перший фактор пов'язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей.Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям).

Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.

Формування фінансових ресурсів комерційних організацій може здійснюватися за трьома каналами:

- За рахунок власних і прирівняних до них коштів;

мобілізація ресурсів на фінансовому ринку;

надходження грошових коштів від фінансової системи в порядку перерозподілу.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається в момент установи підприємства, коли утворюється статутний капітал (фонд). Джерела формування статутного капіталу залежать від організаційно-правової форми господарювання: акціонерне товариство, кооператив, державнепідприємство, товариство і т.д.

У зв'язку з цим розрізняють наступні джерела статутного капіталу комерційних організацій: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, галузеві фінансові ресурси, довгостроковий кредит, бюджетні засоби.

Величина статутного фонду показує розмір тих коштів - основних і оборотних, що інвестовані в процес виробництва або здійснення іншої статутної діяльності комерційної організації. При цьому мінімальний розмір статутного фонду, особливості його утворення та використання, правовий режим майна, обмеження підприємницької діяльності окремих видів комерційних організацій, що засновуються у формі господарських товариств, банків, страхових товариств, спільних підприємств регулюється Цивільним кодексом та іншими спеціальними законодавчими актами. Внеском до статутного фонду господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, речі, майнові права, в тому числі інтелектуальна власність.

Основним джерелом фінансових ресурсів на діючих комерційних підприємствах виступає вартість реалізованої продукції, наданої послуги. У процесі розподілу виручки різні частини вартості реалізованої продукції приймають форму грошових накопичень.

Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку. Крім того, джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна, стійкі пасиви, різні цільові надходження, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, кошти від здачі майна в оренду та ін

Здійснення діяльності в умовах ринку поєднується з різними видами ризиків: підприємницькі ризики, валютні ризики, комерційні ризики т.д. У зв'язку з цим комерційні організації все більшою мірою вдаються до страхування своєї діяльності. Це обумовлює виплату ним страхового відшкодування.

Таким чином, у складі фінансових ресурсів велику роль відіграють засоби, що мобілізуються на фінансовому ринку і виплати страхового відшкодування, що надходять від страхових компаній.

Формування грошових фондів комерційної організації починається з моменту його створення і є найважливішою стороною його діяльності. Комерційна організація відповідно до законодавства створює статутний капітал. Його мінімальна величина встановлена законодавчо залежно від форми власності і визначає мінімальний розмір майна підприємства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Статутний капітал - основне початкове джерело власних коштів комерційної організації. Він є джерелом формування основного і оборотного капіталу, які в свою чергу спрямовуються на придбання основних виробничих фондів, нематеріальних активів, оборотних коштів.

Законодавством України передбачено обов'язкове створення резервних фондів в акціонерних товариствах відкритого типу і організаціях за участю іноземних інвестицій. Згідно з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» величина резервного фонду (капіталу) визначається в статуті товариства і не повинна бути менше 5% статутного капіталу. Формування резервного капіталу здійснюється шляхом обов'язкових щорічних відрахувань до досягнення ним встановленого розміру.

Додатковий капітал є, по суті, доповненням до статутного капіталу і включає суму до оцінки основних засобів, об'єктів капітального будівництва та інших матеріальних об'єктів майна організації з терміном корисного використання понад 12 місяців, що проводиться у встановленому порядку, а також суму, отриману понад номінальну вартість розміщених акцій (емісійний дохід акціонерного товариства).

Нерозподілений прибуток. Отримана підприємством за підсумками року прибуток розподіляється рішенням компетентного органу (наприклад, загальних зборів акціонерів в акціонерному товаристві або зборів учасників у товаристві з обмеженою відповідальністю) на виплату дивідендів, формування резервного та інших фондів, покриття збитків минулих років та інші.

Фонд накопичення використовується на науково - дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, розробку та освоєння нових видів продукції, технологічних процесів, на витрати, пов'язані з технологічним переозброєнням і реконструкцією, на погашення довгострокових позик і сплату відсотків по них, сплату відсотків по короткострокових позичках понад суми, що відносяться на собівартість продукції, приріст оборотних коштів, витрати на проведення природоохоронних заходів, внески в якості внесків заснувати у створення статутних капіталів інших підприємств, внески спілкам, асоціаціям, концернам, якщо підприємство входить до їх складу, та ін.

Фонд споживання використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок нього фінансуються витрати по експлуатації об'єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі підприємства, будівництво об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих та культурно-масових заходів, здійснюється виплата деяких спеціальних премій.

Специфічним джерелом коштів є фонди соціального призначення та цільового фінансування: безоплатно отримані цінності, а також безповоротні і поворотні державні асигнування на фінансування невиробничої діяльності. Склад і структура джерел формування оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і витрат і можуть змінюватися у часі. Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягу виробництва.

2.2 Аналіз внутрішніх факторів,що впливають на формування фінансових ресурсів комерційних організацій та підприємств

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.

На організацію фінансів підприємств впливають також такі фактори,як: галузеві особливості, специфіка виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структура виробничих витрат.Наявність різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання впливає на організацію фінансів. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу коштів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.В процесі створення та організації діяльності державних підприємств та установ за участю держави остання може виступити в якості: засновника, співзасновника та власника пакету акцій. Відповідно до форми участі держави, її органи здійснюють пряме управління підприємствами і установами та управління державними корпоративними правами.

При прямому управлінні підприємствами державні органи безпосередньо затверджують і вносять зміни до статуту підприємства, призначають і звільняють його керівника, визначають порядок використання одержаних доходів. В ході управління державними корпоративними правами держава діє як акціонер або власник частки капіталу господарського товариства.

Управління державними підприємствами з боку державних органів управління передбачає також використання непрямих фінансових важелів: оподаткування, надання державних кредитів, передача майна в оренду, залучення до виконання державних програм та ін.

При створенні підприємств джерела формування фінансових ресурсів залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджету, засобів вищих органів керування, засобів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації та ін. При створенні приватних підприємств чи інших недержавних підприємств, вони формуються за рахунок часткових внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб і т.п. Усі ці внески (засоби) являють собою статутний (первісний) капітал і акумулюються в статутному фонді створеного підприємства.



2.3 Напрямки розподілу фінансових ресурсів комерційних організацій та підприємств

Для здійснення своєї діяльності комерційні організації мають у своєму розпорядженні поряд з матеріальними і людськими ресурсами, також грошові засоби, які забезпечують покриття різних потреб. Грошові кошти надходять у їх розпорядження по різних каналах і в процесі залучення їх в обіг трансформуються у фінансові ресурси.

Фінансові ресурси комерційних організацій - це грошові доходи і надходження, що знаходяться в їх розпорядженні і призначені для забезпечення потреб, пов'язані з їхнім функціонуванням.

Підприємницький капітал являє собою капітал, вкладений в статутний капітал іншої організації з метою отримання прибутку або участі в управлінні організацією.

Кошти, що мобілізуються на фінансовому ринку, включають: кошти від продажу власних акцій і облігацій, а також інших видів цінних паперів.

Фінансові ресурси КО - це сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні (залучених та запозичених), призначених для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов'язаних з розвитком виробництва.

Використання фінансових ресурсів здійснюється комерційними організаціями за багатьма напрямками:

- Платежі органам фінансової та банківської системи;

- Інвестування власних коштів в основну діяльність: капітальні витрати (реінвестування), пов'язані з розширенням виробництва і технічним його відновленням, переходом на нові прогресивні технології, використання «ноу-хау» і т.д.; Інвестування фінансових ресурсів у цінні папери, придбані на ринку; Напрям фінансових ресурсів на освіту грошових фондів заохочувального і соціального характеру.



РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ. ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Фінансовий механізм забезпечення формування фінансових ресурсів підприємств

Підприємства формують фінансові ресурси за рахунок надходжень від власників (власний капітал) та (або) -- зобов'язань перед кредиторами (довгострокові і поточні зобов'язання, забезпечення, доходи майбутніх періодів). Кредитори -- це юридичні та (або) фізичні особи із зовнішніми і внутрішніми ознаками, що мають підтверджені грошові вимоги до підприємства.

При формуванні фінансових ресурсів за рахунок кредиторів підприємство є позичальником, який отримує активи у тимчасове користування. Необхідність кредиторів, як джерела фінансових ресурсів, закономірне явище ринкової економіки, притаманне нормальному та ефективному функціонуванню господарюючих суб'єктів. У позичальників тимчасове залучення активів кредиторів відбувається для формування окремих об'єктів та забезпечення господарських процесів, зокрема:

* необоротних активів;

* запасів;

* здійснення розрахунків за зобов'язаннями.

Ці обставини виникають, якщо рух матеріальних потоків, робіт і послуг підприємства, тобто, потреба в ресурсах, випереджає грошові надходження. Водночас, коли рух грошових потоків випереджає потребу в ресурсах, то у підприємства нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Це відбувається внаслідок:

* незбігу моменту продажу об'єктів господарювання, тобто вивільнення грошових коштів з їх черговим авансуванням в активи;

* постійної заборгованості з оплати праці;

* накопичення коштів у сумі амортизаційних відрахувань, призначених для відтворення основних засобів;

* тимчасового невикористання чистого прибутку і бюджетних коштів для цільового фінансування господарської діяльності;

Для визначення необхідної підприємству величини залучення фінансових ресурсів (ФРК) за рахунок зобов'язань перед кредиторами можна користуватися формулою:

де ППА-- потреба підприємства в прирості активів; ВЗА -- формування активів за рахунок зовнішніх власних фінансових ресурсів; ПАП -- поповнення активів за рахунок чистого прибутку; ЗГК -- зменшення вільних залишків грошових коштів.

Підприємство здійснює формування залучених фінансових ресурсів з наступних джерел:

* забезпечення майбутніх витрат і платежів (резерв коштів для забезпечення виплат відпусток та гарантійних зобов'язань);

* цільове фінансування (надходження коштів на фінансування заходів цільового призначення);

* фінансове зобов'язання (залучення позикових коштів);

* кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги (заборгованість постачальникам та підрядникам за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги);

* одержані аванси (попередня оплата покупцями і замовниками під поставку матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг);

* податкові платежі (нараховані платежі, що справляються в дохід бюджету);



3.2 Процес розподілу прибутку та рентабентальність комерційних підприємств

Функціонування підприємств на умовах комерційного розрахунку передбачає обов'язкове отримання ними прибутку.

Основою існування прибутку в економіці є наявність додаткового продукту і товарно-грошової форми процесу розширеного відтворення, тобто прибуток - це та основна форма, в якій виражається і вимірюється вартість додаткового продукту.

Прибуток - основне джерело фінансування приросту оборотних коштів, оновлення та розширення виробництва

Прибуток є джерелом фінансування різних за економічним змістом потреб. При її розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси господарюючих суб'єктів та їх контрагентів, інтереси окремих працівників. Об'єктом розподілу є валовий прибуток.

Розподіл прибутку є прерогативою господарюючого суб'єкта, регламентується внутрішніми документами підприємства і фіксується в його обліковій політиці. При розподілі прибутку виходять з наступних принципів: першочергове виконання зобов'язань перед бюджетом, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розподіляється на накопичення і розподіл.

У процесі розподілу чистого прибутку підприємство має право самостійно визначити спосіб розподілу прибутку.

Розподіл чистого прибутку може бути здійснене за допомогою утворення спеціальних фондів: фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів, або безпосереднім її розподілом за окремими напрямками.

Рентабельність на відміну від прибутку підприємства, яка б показала ефект підприємницької діяльності, характеризує ефективність цієї діяльності. Рентабельність це відносний показник, який відображає ступінь прибутковості підприємства. У ринковій економіці існує система показників рентабельності.

Рентабельність продукції можна розрахувати як по всій реалізованої продукції, так і по окремих її видах.

Рентабельність всієї реалізованої продукції можна визначити як:

- Відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і реалізацію;

- Процентне співвідношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізованої продукції;

- Процентне співвідношення балансового прибутку до виручки від реалізованої продукції;

- Відношення чистого прибутку до виручки від реалізованої продукції.

Ці показники дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і ступеня прибутковості реалізованої продукції.

Рентабельність окремих видів продукції залежить від ціни і повної собівартості. Вона визначається як процентне співвідношення ціни реалізації даної продукції за вирахуванням її повної собівартості до повної собівартості одиниці даної продукції.

Рентабельність необоротних активів визначається як процентне співвідношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів. Рентабельність оборотних активів визначається як процентне співвідношення чистого прибутку до середньорічної вартості оборотних активів.

Рентабельність інвестицій визначається як процентне співвідношення валового прибутку до вартості майна підприємства. Рентабельність власного капіталу розраховується як відсоткове співвідношення чистого прибутку до величини власного капіталу.

Показники рентабельності використовуються в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень, рішень потенційних інвесторів про участь у фінансуванні інвестиційних проектів.



ВИСНОВКИ

Ринкові принципи управління економікою та здійснення підприємницької діяльності внесли істотні корективи на трактування необхідності фінансів, яка раніше визначалася трьома чинниками: існуванням держави, наявністю товарно-грошових відносин і дією економічних законів.

Фінанси забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу, розширення виробничого процесу, інвестиції в економіку і соціальний сектор, регулюють галузеву і територіальну структуру економіки, стимулюють розвиток виробництва і т.д.

Фінанси комерційних організацій є важливою сферою фінансових відносин. Сучасні умови відтворення, загострення конкурентної боротьби актуалізували питання управління фінансами комерційних організацій. Тому набувають важливість розгляд таких питань як сутність, функції і принципи, фактори, що впливають на організацію фінансів комерційних організацій, прибуток і рентабельність.

Фінансова робота підприємства в сучасних умовах набуває якісно нового змісту, що пов'язано з розвитком ринкових відносин. В умовах ринкової економіки найважливіші завдання фінансових служб - не тільки виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, своїми працівниками, а й організації фінансового менеджменту, тобто розробки раціональної фінансової стратегії і тактики підприємства на основі аналізу фінансової звітності, оптимального управління грошовими потоками, що виникають в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства з метою досягнення поставленої мети і максимізації прибутку.

Отже,фінансові ресурси відіграють особливу роль в економічних відносинах.

Їх специфіка проявляється в тому, що вони завжди виступають у ролі власного, позикового і залученого грошового капіталу, який використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідних доходів і прибутку.

Фінансові ресурси використовуються організацією в процесі виробничої та інвестиційної діяльності. Вони знаходяться в постійному русі і прибувають в грошовій формі лише у вигляді залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку в комерційному банку та в касі організації.

В основі фінансів лежать розподільні відносини, що забезпечують джерелами фінансування відтворювальний процес (розподільча функція) і тим самим зв'язують воєдино всі фази відтворювального процесу: виробництво, обмін і споживання. Однак розмір одержуваних організацією доходів визначає можливості його подальшого розвитку. Ефективне і раціональне ведення господарства зумовлює можливості його подальшого розвитку. І навпаки, порушення безперебійного кругообігу коштів, зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг знижують доходи організації і відповідно можливості його подальшого розвитку, конкурентоспроможність і фінансову стійкість. У цьому випадку контрольна функція фінансів свідчить про недостатній впливі розподільних відносин на ефективність виробництва, про недоліки в управлінні фінансовими ресурсами, організації виробництва. Ігнорування такого свідоцтва може призвести до банкрутства підприємства.

Фінансування діяльності підприємства може здійснюватися за рахунок власних і позикових коштів.

Власний капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні їх активів, з іншого боку, він являє собою зобов'язання (довгострокові і короткострокові) перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.

Формування фінансових ресурсів здійснюється в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності.

Склад і структура джерел формування оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і витрат і можуть змінюватися у часі. Однак збільшення частки власних джерел і зниження частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно обґрунтованого співвідношення між власними і позиковими джерелами формування оборотних активів є одним з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягу виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше величина власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Наявність в достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.



ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бухгалтерський облік. Підручник. Під ред. П.С. Безруких. 2-е вид., Перераб. і доп. М .: «Бухгалтерський облік», 2003. - 239 с.

2. Глосарій з дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклу: На допомогу студентам / Под ред. Н.В. Середа. - Твер: Твер. держ. ун-т, 2008. - 104 с.

3. Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. М .: Фінанси і статистика, 2003. - 344 с.

4. Ковальов В.В. Практикум з фінансового менеджменту. Конспект лекцій із завданнями. М .: Фінанси і статистика, 2003. - 474 с.

5. Медведєва І.А. Конспект лекцій. Тв .: 2009.

6. Слепов В.А., Громова Є.І., Кері І.Т. Фінансова політика компанії. М .: Економіст, 2005. - 271 с.

7. Фінанси організації (підприємств): Підручник для вузів / Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк, Л.М. Бурмістрова та ін .; Під ред. проф. Н.В. Колчин. - 3-е вид., Перабо. і доп. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 368 с.

8. Фінанси: Підручник / За ред. А.Г. Грязнова, Є.В. Маркіної. - М .: Фінанси і статистика, 2006. - 504 с.

9. Фінанси: навч. 2-е вид., Перераб. і доп. / За ред. В.В. Ковальова. - М .: ТК 10. Фінанси: підручник / за ред. д-ра екон. Наук, проф. С.І. Ушіна, д-ра екон. наук, проф. В.А. Слепова. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М .: Економіст, 2006. - 682 с.

11. Фінанси, грошовий обіг і кредит: Підручник. - 2-е вид., Переб. і доп. / В.К. Сенчагов, А.І. Архипов та ін .; Під ред. В.К. Сенчагова, А.І. Архипова. - М .: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 639 с.

12. Фомін П.А., Хохлов В.В., «Оцінка ефективності використання фінансів підприємств в умовах ринкової економіки». М, «Вища школа», 2002. - 232 c.

Размещено на Allbest.ru

...