Пенсійна система України та її реформування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Спеціальність «Фінанси та кредит»

ПЕНСІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ

Клоченко Діана Сергіївна

2 курс

Група 3

пенсійний недержавний солідарний накопичувальний



Актуальність теми. Державне пенсійне забезпечення населення досить важливий аспект самого процвітання країни, оскільки саме добробут її суспільства і визначає рівень розвитку кожної країни. Саме формування ефективної системи пенсійного забезпечення є досить важливим та актуальним питанням нашої країни. Держава бере на себе забезпечувати мінімальним доходом населення, що вийшло на пенсію, а також тих, хто не може самостійно забезпечувати себе та свою сім`ю належними та необхідними доходами. Якщо не зважати на створену трирівневу систему пенсійного забезпечення у нашій країні, то пенсійне обслуговування здійснюється переважно Пенсійним фондом України, тобто самостійною державною установою. Вчені вважають, що саме така структура забезпечить обов'язковий прожитковий мінімум, на який сподіваються усі пенсіонери, а також те, що громадяни нашої країни можуть зі впевненістю заощаджувати власні кошти на старість зі встановленням гарантованих механізмів. Тому правильне формування і ефективний розвиток функціонування ПФУ є найголовнішим завданням державного регулювання, що і визначає актуальність даної роботи.

Постановка проблеми. Сучасний стан пенсійного забезпечення є однією із найвагоміших соціально-економічних проблем. Кризовий стан, що переживає державна пенсійна система на сьогодні більшою мірою криється у самій системі пенсійного забезпечення, а також у законодавстві, яке її закріплює.

На сьогодні до найгостріших проблем пенсійного забезпечення можна віднести:

-недосконалість взаємин пенсійного та державного бюджетів;

-індексація пенсій, яка не враховує наявність фінансових джерел;

-нераціональна структура пенсійних прав, в яких значну долю займають пільги для безлічі професій.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання потрібного рівня соціального забезпечення населення, в тому числі пенсійного забезпечення, є завжди актуальним і знаходить своє відображення в багатьох наукових працях. Так, дана проблематика стала предметом дослідження великої кількості вчених, серед яких слід відзначити Платон, Аристотель, Т. Мор, В. Петти, А. Сміт, Д. Рикардо, Т. Кампанелла, К. Маркс, А. Маршалл, а також вчених нашого часу В. С Андрєва, Н.Б. Болотіну, В.Я. Буряка, В.С. Венедіктова, М.І. Іншина, С.М. Прилипка, В.А. Тарасову, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишеву та багато інших.

Метою даної роботи є дослідження ролі ПФУ у системі державного пенсійного страхування та реформування пенсійної системи України.

Викладення основного матеріалу. Нормами закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ передбачено створення в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення. Ст. 2 цього закону передбачає право громадян України бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні.

Зокрема, перший рівень -- це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якій пенсії виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду[11].

Обов'язкові відрахування до Пенсійного фонду робляться зазвичай бухгалтерією працівника при нарахуванні йому заробітної зарплатні. До Пенсійного фонду спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, а потім йде розподіл серед пенсіонерів - при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного громадянина. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій.

Основним недолік такого страхування є те, що в умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів. Сумарних відрахувань стає недостатньо для збереження рівня пенсій, їх розмір знижується за рахунок «запізнілої» індексації і коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до розміру заробітної плати) - знижується. Також присутній ризик, коли призначення і/або збільшення пенсій здійснюється без визначення джерел їх довгострокового фінансування [3; 4].

Другий рівень -- накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді.

Кошти, які враховуються на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, є їхньою власністю. Люди зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку або, в окремих випадках (наприклад, у випадку інвалідності), раніше цього терміну.

Виплати з Накопичувального пенсійного фонду України будуть здійснюватися додатково до солідарної пенсії довічно або одноразово. Другий рівень пенсійної системи впроваджується в Україні з 2012 року, після створення системи державного нагляду та регулювання, а також необхідної інфраструктури.

Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

Наразі впровадження другого рівня пенсійної системи влада планувала з року, коли буде досягнуто бездефіцитність Пенсійного фонду. Загальний дефіцит пенсійного фонду, що прогнозується на 2015 рік становить 19 млрд. грн.

Головним недоліком такого забезпечення є те, що економіка носить циклічний характер. В умовах кризи накопичення можуть знецінюватися за рахунок переоцінки ринкової вартості цінних паперів. Учасники накопичувальної пенсійної системи беззахисні перед «ринковим ризиком» і інфляцією.[13]

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка передбачає добровільну участь громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення (Таблиця1).

Таблиця 1. Трирівнева система пенсійного забезпечення в Україні

Перший рівень	Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду)
Другий рівень	Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді)
Третій рівень	Система недержавного пенсійного забезпечення (добровільна участь громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат)

Потреба впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні зумовлена:

1) незбалансованістю солідарної системи, недоліками якої є:

-- дефіцит коштів на виплати пенсій, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

-- високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення;

-- пільги зі сплати внесків у солідарну систему загальнообов'язкового пенсійного страхування у значної частини працюючих;

2) посиленням мотивації людей до отримання результатів від продуктивної праці, які гарантують їм матеріальну забезпеченість після закінчення трудової діяльності;

3) поширенням тіньової зайнятості;

4) масштабною трудовою міграцією;

5) обмеженістю бюджетних ресурсів для задоволення соціальних потреб і, як наслідок, -- зменшенням ролі держави в забезпеченні соціальних гарантій населення.

Система недержавного пенсійного забезпечення -- це складова системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Суб'єктами системи недержавного пенсійного забезпечення є:

-- недержавні пенсійні фонди;

-- органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

-- засновники пенсійних фондів;

-- вкладники та учасники недержавних пенсійних фондів;

-- страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

-- фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

-- банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

-- вкладники пенсійних депозитних рахунків;

-- роботодавці -- платники корпоративних пенсійних фондів;

-- адміністратори пенсійних фондів;

-- компанії з управління активами;

-- зберігачі;

-- аудитори;

-- саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

-- особи, які надають консультаційні та агентські послуги.

Принципи недержавного пенсійного забезпечення відповідно до ст. 4 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" полягають у такому:

-- законодавчому визначенні умов недержавного пенсійного забезпечення;

-- заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

-- добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних та юридичних осіб;

-- добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати;

-- добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

-- економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

-- неможливості необгрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

-- рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

-- розмежуванні та відокремленні активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців -- платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлений банкрутства пенсійного фонду;

-- визначенні розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

-- гарантуванні фізичним особам реалізації прав згідно із законодавством України;

-- цільовому та ефективному використанні пенсійних коштів;

-- державному регулюванні розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;

-- відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та іншими нормативно-правовими актами;

-- державному регулюванні діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.[11].

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово - банківська установа з 1992 р[15].

У своїй діяльності Пенсійний Фонд України керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд.

Відповідно до чинного законодавства на Пенсійний фонд України покладено такі завдання:

-участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

-забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

-ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України;

-участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії.

До функцій Пенсійного фонду можна віднести:

-капіталізація коштів пенсійного фонду України, а також залучення до нього добровільних внесків (у тому числі валютних цінностей) фізичних і юридичних осіб;

-контроль за участю податкових органів за своєчасним і повним надходженням у Пенсійний фонд страхових внесків, а також за правильною і раціональною витратою його коштів;

-міждержавне і міжнародне співробітництво України із питань, що стосуються до компетенції Пенсійного фонду України, участь у розробці і реалізації у встановленому законом порядку міждержавних і міжнародних договорів і угод із питань пенсій та допомог;

-визначення порядку використання і забезпечення контролю за правильним витрачанням коштів Фонду;

-участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту;

--розробляє разом з Фондом соціального страхування України пропозиції про запровадження тарифних внесків на соціальне страхування і вносить їх до Кабінету Міністрів України;

--здійснює фінансування витрат, пов'язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством;

--разом з Міністерством праці та Міністерством фінансів України приймає рішення про розміри відрахувань з підприємств і організацій на виплату пільгових пенсій залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт і стану інших умов праці;

--бере участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту;

--здійснює господарську (комерційну) діяльність;

--бере участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення;

--співпрацює з міжнародними організаціями з питань, що стосуються компетенції Фонду.

-інформування громадськості про свою діяльність (Рис.1.). [7]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Завдання та функції Пенсійного фонду України

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України; планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету ПФУ та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про його виконання; здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України; здійснює перерозподіл цих коштів між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів; організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України; прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат; розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування[8].

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, відповідними органами інших держав.

Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв'язку.

Кошти ПФУ на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок:

*збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;

*спеціальних цільових зборів;

*коштів Державного бюджету України;

*коштів місцевих бюджетів України;

*обов'язкових внесків громадян;

*добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;

*коштів державного бюджету та фонду соціального страхування;

*сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

*банківських кредитів;

*інших не заборонених законодавством надходжень.

Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Основним джерелом доходу Пенсійного фонду України є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками яких є юридичні та фізичні особи. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір на обов'язкове пенсійне страхування[6].

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

*фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

*погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

*створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

*утримання центрального апарату та органів ПФУ;

*розвиток їх матеріально-технічної бази;

*організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України[1].

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Великі функції в системі пенсійного забезпечення покладено на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасом втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасом втрати працездатності є:

-страхові внески роботодавців - 1,5% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

-страхові платежі найманих працівників - 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб доходу, якщо його розмір менше одного прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатної особи, 1% - якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує зазначений розмір прожиткового мінімуму;

-страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);

-донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

-благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

-асигнування з Державного бюджету України;

-інші надходження.

Кошти фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:

-виплату застрахованим особам допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, у разі народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

-фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

-забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від трудового стажу в таких розмірах:

-60% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж до 5 років;

-80% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

-100% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж понад 8 років[14].

Близький за сутністю до вищерозглянутого фонду є Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві внаслідок нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов'язковим і добровільним.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

-внесків роботодавців (для підприємства - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення);

-прибутку від розміщення тимчасово-вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

-штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

-добровільних внесків та інших пожертвувань.

Використовуються кошти Фонду на такі цілі:

-виплату пенсій по інвалідності;

-виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника;

-виплати втраченого заробітку;

-виплату одноразової допомоги потерпілому і членам сім'ї потерпілого;

-фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілому[5].

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є самостійною фінансовою установою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є:

-страхові внески роботодавців - 1,3% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

-страхові платежі найманих працівників - 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб доходу;

-донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

-благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

-асигнування з Державного бюджету України;

-кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам;

-інші надходження[12].

На державному рiвнi основними напрямами використання фонду є:

--розвиток центрів підготовки, навчання та профорiєнтацiї працiвникiв;

--надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

--відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб вiдповiдно до Закону України «Про зайнятість населення»;

--фінансування витрат на утримання та забезпечення дiяльностi виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;

--створення резерву коштів Фонду;

На місцевому рiвнi кошти Фонду використовуються для:

*професійної орiєнтацiї населення, професійного навчання працiвникiв i безробітних, сприяння їх працевлаштуванню;

*виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;

*надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою дiяльнiстю;

*виплати дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних [16].

Таким чином, необхідність створення цільових фондів викликана об'єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов'язано в першу чергу з необхiднiстю перерозподілу фінансових ресурсів для вирішення найбільш важливих соцiально-економiчних завдань, не передбачених бюджетом.

28 грудня 2014 року Верховною Радою прийнято Державний бюджет України на 2015 рік та низку законів, що регулюють питання бюджетного, податкового, трудового, пенсійного та іншого законодавства. Ухвалені зміни мають значний вплив і на розвиток пенсійної системи.

1. Закон України № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» :

- змінює розміри «спеціальних» пенсій;

- ліквідовує достроковий вихід на пенсію за 1,5 року до досягнення пенсійного віку;

- передбачає, що окремі види надбавок та підвищень до пенсій встановлюються Кабінетом Міністрів України;

2. Закон України № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік»:

- затверджує розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 2015 рік;

- надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри окремих соціальних виплат.

3. Закон України № 71-VІІІ «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»:

- змінює межу для оподаткування «великих» пенсій;

- встановлює новий порядок сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (при купівлі іноземної валюти, при клеймуванні ювелірних та побутових виробів).

4. Закон України № 77-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»:

- об'єднує фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань;

- встановлює нові умови нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Основні зміни у пенсійному забезпеченні:

Змінюються розміри «спеціальних» пенсій

З 1 січня 2015 року при призначенні пенсій таким категоріям пенсіонерів, як прокурори, державні службовці, судді, народні депутати, службовці органів місцевого самоврядування, відсоток від заробітної плати, що береться для обчислення пенсії, зменшується з 70 до 60.

При призначенні пенсій за законом «Про наукову та науково-технічну діяльність» відсоток від заробітної плати, що береться для обчислення пенсії, зменшено з 80 до 60.

Передбачено, що пенсіонер будь-якої із «спеціальних» категорій позбавляється права на одержання «спеціальної» пенсії у разі вчинення корупційного діяння (звільнення з роботи у зв'язку із засудженням за умисний злочин із використанням свого посадового становища або притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією).

Перерахунок «спеціальних» пенсій вже не буде проводитися щоразу при зростанні заробітної плати працюючих службовців. Порядок проведення перерахунків таких пенсій визначатиме Кабінет Міністрів України.

Припиняється достроковий вихід на пенсію у зв'язку із скороченням штатів та за станом здоров'я

З 1 січня 2015 року скасовано можливість виходу на пенсію достроково за півтора року до досягнення пенсійного віку, якщо людина звільняється у зв'язку із скороченням штатів або за станом здоров'я.

Також виключено норму щодо дострокового виходу на пенсію за два роки до досягнення пенсійного віку особам, які вивільняються у зв'язку із закриттям ЧАЕС. Але ця зміна здебільшого є технічною, оскільки норма практично не використовувалась.

Таблиця 2. Кількість пенсіонерів за видами пенсій станом на 01.01.2015 р.

Вид пенсії	Кількість пенсіонерів	Кількість пенсіонерів у %
- за віком	218545	73,36%
- за інвалідністю	37568	13,30%
- у разі втрати годувальника	14293	5,06%
- за вислугу років	6253	2,21%
- соціальні пенсії	5826	2,06%
- довічне утримання суддів	17	0,01%
ВСЬОГО	282502

Пенсії, призначені достроково до 1 січня 2015 року, будуть виплачуватися і надалі.

Кабінет Міністрів України визначає розміри пенсій, надбавок, підвищень чорнобильцям та дітям війни, а також порядок індексації пенсій

Розміри мінімальної пенсії інвалідам-чорнобильцям, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок аварії на ЧАЕС, розміри компенсацій сім'ям за втрату годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне право надано Кабінету Міністрів і щодо визначення розміру підвищення дітям війни.

На сьогодні розміри зазначених виплат встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 та від 28 грудня 2011 року № 1381.

Скасовано норму щодо призначення до пенсій доплат за проживання на забруднених територіях.

Розміри раніше призначених пенсій у зв'язку із прийняттям цієї норми не зменшаться. А для пенсій, призначених після 1 січня 2015 року, відповідна доплата встановлюватися вже не буде (розмір доплати становив від 5,20 грн. до 13,20 грн.).

Таблиця 3. Розмір пенсії станом на 01.01.2015 р.

Розмір пенсії	Кількість пенсіонерів	Кількість пенсіонерів у %
До 800 грн. включно	3666	1,30%
Від 801 грн. до 1000 грн.	46792	16,56%
Від 1001 грн. до 1100 грн.	62596	22,16%
Від 1101 грн. до 1200 грн.	57271	20,27%
Від 1201 грн. до 1300 грн.	26896	9,52%
Від 1301 грн. до 1400 грн.	23250	8,23%
Від 1401 грн. до 1500 грн.	12734	4,51%
Від 1501 грн. до 2000 грн.	29822	10,56%
Від 2001 грн. до 3000 грн.	13703	4,85%
Від 3001 грн. до 4000 грн.	3636	1,29%
Від 4001 грн. до 5000 грн.	1192	0,42%
Від 5001 грн. до 10000 грн.	891	0,32%
Понад 10000 грн	53	0,02%
ВСЬОГО	282502

Законом про Державний бюджет України на 2015 рік підтверджено право Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів окремих соціальних виплат, у тому числі чорнобильцям, дітям війни, військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян.

Крім цього, відповідно до Державного бюджету, Кабінет Міністрів України має затвердити спеціальний порядок проведення індексації розмірів пенсій у 2015 році.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зросте до 1074 грн.

Таблиця 4. Розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 2015 рік, грн.

Вид соціальної гарантії	з 1 січня	з 1 грудня
Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць	1176	1330
для дітей віком до 6 років	1032	1167
для дітей віком від 6 до 18 років	1286	1455
для працездатних осіб	1218	1378
для осіб, які втратили працездатність	949	1074
Мінімальна заробітна плата	1218	1378

В Україні розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних. Величина надбавок та підвищень до пенсій (наприклад, доплати за понаднормовий стаж, підвищення пенсії учаснику бойових дій, який досяг 85 років, тощо) також прив'язана до цього показника.

З огляду на складну економічну ситуацію в країні, протягом 2014 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб не змінювався і становив 949 грн.

Реалізація запланованих на нинішній рік реформ забезпечить необхідний фінансовий ресурс для підвищення розміру соціальних виплат. З 1 грудня 2015 року, згідно із законом про держбюджет, прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, зросте до 1074 гривень.

Для пенсіонерів це означає, що з 1 грудня 2015 року буде проведено перерахунок пенсій, а також надбавок і підвищень до них, виходячи з величини 1074 грн.

Суми понад три мінімальних заробітних плати будуть оподатковуватися

Згідно із законодавством, яке діяло до 1 січня 2015 року, оподаткуванню підлягали суми пенсії, що перевищували 10 тис. гривень, у частині такого перевищення.

З 1 січня ц.р. внесено зміни до статті 164 Податкового кодексу, і тепер оподаткуванню підлягають пенсії, розмір яких перевищує три мінімальних заробітних плати (3654 грн.), в частині такого перевищення за ставкою 15%. Наприклад, якщо розмір пенсії становить 4100 грн., то оподатковуються тільки 446 грн. - та частина, яка перевищує межу в 3654 грн.

Якщо ж сума перевищення над трьома мінімальними заробітними платами більша за 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, то ставка податку збільшується до 20%.

Оподаткування пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматичному режимі. Пенсіонерові не потрібно звертатися з цих питань до податкової інспекції чи управління ПФУ.

Зміни щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (валюта, ювелірні вироби)

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування запроваджено в Україні в 1998 році

З 1 січня 2015 року набули чинності нові норми щодо збору при купівлі іноземної валюти.

Ставку збору збільшено з 0,5% до 2%, його сплачують лише фізичні особи, які купують готівкову валюту (крім громадян, які мають валютні кредити й купують іноземну валюту для їх погашення).

Також із 1 січня 2015 року замість збору від продажу ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінного каміння в Україні запроваджується збір при клеймуванні ювелірних та побутових виробів державним пробірним клеймом на казенних підприємствах пробірного контролю.

Розмір збору - 10% вартості основного дорогоцінного металу (золота, срібла, платини, паладію) у перерахунку на вагу чистого металу. Сума визначається за офіційним курсом банківських металів на момент, коли виріб подається на клеймування.

Казенні підприємства пробірного контролю подають до 20 числа місяця, що настає за звітним, до органів Пенсійного фонду звіт про нарахування (утримання) та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні клеймування виробів державним пробірним клеймом.

Нова форма звітності для платників цього збору (як і збору при купівлі готівкової іноземної валюти) нині розробляється Пенсійним фондом і буде затверджена Кабінетом Міністрів України.

Перевірки контролюючих органів - виключно з дозволу КМУ чи за заявкою суб'єкта господарювання

Законодавством, що набрало чинності з 1 січня 2015 року, продовжено мораторій на перевірки контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців. У 2015 та 2016 роках вони здійснюватимуться виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Зміни у нарахуванні єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

З 1 січня 2015 року відбулися істотні зміни в законодавстві щодо сплати єдиного внеску, спрямовані на детінізацію ринку праці та легалізацію заробітної плати. Зокрема:

- передбачено нарахування єдиного внеску за кожну застраховану особу;

- запроваджено мінімальний внесок за місяць за найманих працівників;

- запроваджено знижувальний коефіцієнт розміру єдиного внеску за найманих осіб за основним місцем роботи для роботодавців, які підвищують заробітну плату.

Роз'яснення з питань нарахування та сплати єдиного внеску надає Державна фіскальна служба України.[17]

Досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків. Такі пенсійні системи працюють краще тільки в тих країнах, які не відчувають демографічних проблем. Але таких все менше. Держави по-різному намагаються забезпечити гідну старість своєму населенню: одні справляються із завданням краще, інші - гірше.

Німеччина, Польща і Україна досить різні за рівнем розвитку країни, проте для всіх характерна ринкова економіка. І відповідно система надання захисту в старості в цих країнах майже ідентична і характеризується як «система трьох рівнів» [9].

Перший рівень в Німеччині, як і в Польщі і в Україні - це обов'язкова солідарна система. До першого рівня захисту в старості в Німеччині відносяться всі окремі системи, що функціонують на основі законодавчих норм і є обов'язковими для визначеного кола осіб. У цілому в Німеччині існують чотири «обов'язкові системи» такого типу:

1) встановлене законом пенсійне страхування, що є обов'язковою системою для робітників та службовців, а також для деяких особливих категорій само зайнятого населення (наприклад, діячі мистецтв і публіцисти; особи, що мають ремісничі спеціальності; надомники і т.д.);

2) пенсійне забезпечення чиновників, що є обов'язковою системою для держапарату;

3) допомога по старості для фермерів, що представляє собою обов'язкову систему для усіх фермерів, а також для членів їх родин;

4) пенсійне забезпечення по професійних групах, що являє собою обов'язкову систему для т.зв. «осіб вільних професій» (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси й інші).

На першому рівні у Польщі пенсійні внески обліковуються на умовно-накопичувальному рахунку кожної застрахованої особи. Пенсійні виплати призначаються, виходячи з суми внесків, сплачених протягом всієї трудової діяльності особи та проіндексованих, і середньостатистичної (усередненої для чоловіків та жінок) тривалості життя у віці виходу на пенсію. Управління здійснює Установа соціального страхування, яка є аналогом Пенсійного фонду України, куди в Україні робляться обов'язкові відрахування із заробітних плат, а потім йде розподіл коштів серед пенсіонерів[2].

Друга складова пенсійної системи в Німеччині дещо відрізняється від другого рівня в Польщі і в Україні. До другого рівня захисту в старості відноситься забезпечення по старості за рахунок підприємств. Багато підприємств виплачують своїм колишнім співробітникам при виході на пенсію за віком так звані «пенсії від підприємств» додатково до пенсій, заробленим у системі встановленого законом пенсійного страхування. Ця форма захисту в старості є добровільної. Майже 50% працюючого населення в Німеччині охоплена договорами про забезпечення по старості від підприємств. Щодо Польщі та України, то другою ланкою пенсійної системи є обов'язкова накопичувальна система. Пенсійне забезпечення на 2-му рівні здійснюється через відкриті НПФ.

Третій рівень захисту в старості - це турбота про свою старість приватним способом. Ця форма захисту у всіх трьох країнах є добровільною. У даному випадку кожний може сам приймати рішення, чи буде він щось починати для забезпечення своєї старості і якщо так, те в якому виді й у якому обсязі. Для цього прийнятні усі форми створення приватного капіталу.

Однією особливістю Польщі також продовжує функціонувати стара солідарна система з визначеними виплатами, зокрема, для нинішніх пенсіонерів та працівників, які народилися до 1 січня 1949 р.

В Німеччині особливе значення в загальній системі надання захисту в старості має встановлене законом (обов'язкове) пенсійне страхування (перший рівень). Воно полягає в тому, що пенсія, одержувана по цій системі, уже сама по собі є достатньою, щоб забезпечити пенсіонеру гідний рівень життя в старості. Це відноситься, насамперед, до осіб, що мають великий виробничий стаж, незважаючи на те, що отримувати мінімальну пенсію в Німеччині громадянину можна пропрацювати лише як мінімум 5 років[10].

Щодо трудового стажу Польщі та України, то він суттєво відрізняється від Німеччини. В Україні трудовий стаж є на найвищому рівні - 35 і 30 років для чоловіків і жінок; 25 і 20 років відповідно становить трудовий стаж в Польщі.

Таблиця 5.

	Пенсійний вік	Трудовий стаж
	Чоловіки	Жінки	Чоловіки	Жінки
Україна	60	55	35	30
Польща	65	60	25	20
Німеччина	65	65	5	5

З таблиці 2. також видно, що Україна встановила для жінок і чоловіків такий вік виходу на пенсію - 55 і 60 років відповідно. Для Німеччини характерний єдиний пенсійний вік для жінок і чоловіків, проте більш пізній - 65 років. Щодо Польщі, то цей вік для чоловіків і жінок становить 65 і 60 років відповідно.

Як бачимо, фактично пенсійні системи Польщі, Німеччини та України суттєво не відрізняються між собою. Перший і третій рівні є майже ідентичними. Відмінності полягають у другій складовій пенсійного забезпечення. Головною особливістю є те, що в Україні другий та третій рівні досить мало розвинені.



Висновки

Характеристика системи державного пенсійного забезпечення в Україні дозволяє сформулювати наступні висновки:

Пенсійна система України - сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії.

В Україні вона представлена як трирівнева пенсійна система.

Перший рівень - це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам).

Другим рівнем пенсійного забезпечення в Україні є загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, яке полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців.

Три рівні пенсійного забезпечення створені для того, щоб гарантувати мiнiмальний рівень пенсійного забезпечення всім працівникам, щоб встановити чiткi права власності через обов'язкові накопичувальні рахунки та щоб створити умови для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах у мiру зростання заробітної плати.

Розглянувши світовий досвід можна сказати, що пенсійна система країни суттєво не відрізняється від пенсійних систем Польщі та Німеччини Перший і третій рівні є майже ідентичними. Відмінності полягають у другій складовій пенсійного забезпечення. Головною особливістю є те, що в Україні другий та третій рівні досить мало розвинені.



Література

1.Адамик О. Витрати органів Пенсійного Фонду: класифікація та відображення в обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №9. - С. 40-45

2.Білоусов В. Огляд зарубіжного досвіду в сфері реформування системи пенсійного забезпечення. Перспективи для України // Україна: аспекти праці. - 2004. - №3. - С. 39-45.

3.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС - 2000. - 416 с.

4.Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - С. 383.

5.Євсєєва Т.А. Відрахування в загальнообов'язкові державні соціальні фонди и 2007 році // Аудитор України. - 2007. - №16 (122). - С. 27-28

6.Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення // матеріали Міністерства праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України. - К., 2005 р.

7.Захаревич Н. Щоб провести пенсійну реформу, слід відпрацювати її механізми // Вісник Пенсійного фонду України. - 2002. - №4 (4). - С. 14.

8.Інструкція про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до Пенсійного фонду України від 26.03.92 р.

9.Кан М. Организация пенсионного обеспечения (из мирового опыта)/ М. Кан // Человек и труд. - 2010. - №5. - С. 29-32.

10.Короткий огляд сучасних систем пенсійного страхування в зарубіжних країнах // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article? art_id=201479&cat_id=201451

11. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг. Навч. посібник (співавт.: С.В.Міщенко). - К.: Знання, 2010. - 532 с

12.Онищенко Т. Внески до соціальних фондів. Ставки внесків до соціальних фондів // Податки та бухгалтерський облік. - 2009. - №15 (1199). - С. 22-24

13.Пенсия: вчера, сегодня, завтра [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://banKomet.com.ua/2011/03/pensiya-vtcera-segodnya-zavtra/

14.Петренко І. Деякі аспекти надання допомоги та соціальних послуг застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності // Вісник податкової служби України. - 2007. - №39 (563). - С. 26-29

15.Постанова КМУ від 28.01.92 р. «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України».

16.Шевчук Л.П. Механізм наповнення соціальних фондів коштами // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11 (77). - С. 184-188

17. http://www.pfu.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru

...