Сутність фінансів і їх функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Сутність фінансів

2. Функції фінансів

3. Роль фінансів у економічному житті сучасного суспільства важко переоцінити

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фінанси є однією з найбільш важливих, складних та суперечливих економічних категорій. Правильне розуміння сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формувати фінансову сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвитку національної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечують економічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними та розподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту.

Дослідженню теоретичних проблем розвитку фінансів, з'ясуванню економічної сутності фінансів присвятили свою увагу багато провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Водночас багато аспектів теорії фінансів недостатньо висвітлені ще й на сьогодні. Це пов'язано із тим, що сфера фінансів розвивається паралельно із розвитком світової економіки. Процеси глобалізації, які охопили протягом останнього часу світову економіку, створення моделей інформаційної економіки у найбільш економічно розвинених країнах світу, неминуче привносять нові аспекти фінансових взаємовідносин, яких не спостерігалось раніше. Свідченням запізнюваності людського усвідомлення явищ і процесів, які відбуваються у фінансовій сфері, с світові глобальні фінансові кризи 1998 і 2007 років. Тому дослідження, що стосуються встановлення глибинної сутності фінансів, є і завжди будуть актуальними.

1. Сутність фінансів

На сьогодні серед вчених немає єдності щодо трактування сутності фінансів та функцій, які вони виконують. Можна, наприклад, зауважити існуючі розбіжності у поглядах на сутність фінансів у зарубіжних дослідників, які використовували різні підходи для дослідження фінансів, зокрема їх розгляд на макро- та мікроскопічному рівнях. Більшість цих науковців на макроекономічному рівні переважно зосереджувалися на фіскальному аспекті фінансів.

Інша частина зарубіжних науковців проводила дослідження на мікрорівні, зокрема вони вивчали фінанси фірм, підприємств. Ці науковці трактують термін "фінанси" як набір специфічних інструментів та прийомів за допомогою яких можна формувати потоки коштів на підприємстві. Так на думку Е. Нікбахта і А. Гропеллі, фінанси це ".. застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу".

Звичайно, зазначені вузькі трактування фінансів, безперечно, відображають окремі суттєві сторони досліджуваної економічної категорії, але не розкривають її сутності на узагальненому рівні.

Стосовно вітчизняної фінансової науки, то тут існує декілька підходів. Досить поширеною серед значної частини вітчизняних вчених є так звана розподільна концепція фінансів. Наприклад, М. Романовський, відомий представник Санкт-Петербузької фінансової школи, для макрорівня формулює це так: "З'єднання двох основ - держави і податків у їх грошовій формі породжує феномен державних (публічних) фінансів з властивими їм атрибутами - податками, державним бюджетом, державним боргом". Державні фінанси є ".. сукупністю перерозподільних грошових відносин, регламентованих державою і пов'язаних з формуванням і використанням централізованих (суспільних) грошових фондів (доходів)...", які необхідні державі для виконання своїх функцій. Найвлучнішим висловлюванням щодо суті зазначеної концепції можна вважати визначення В.М. Опаріна "Фінанси - сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства". На мікрорівні, в рамках цього ж підходу, розглядають поняття "фінанси підприємств", під якими розуміють сукупність економічних відносин, пов'язаних із рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів підприємства в процесі його економічної діяльності.

Можна привести ще декілька подібних означень, які наводяться в фінансовій літературі.

Зокрема відзначаються такі особливості фінансів.

Фінанси - це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів;

Фінанси - це сукупність об'єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільний характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і суб'єктах господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб суспільства;

Фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які регулюються правовими нормами.

Близьке за змістом і визначення фінансів, приводиться у "Фінансовому словнику" (Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.): "Фінанси - цс сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів".

Деякі інші аспекти поняття "фінанси" виділяються у таких визначеннях.

Фінанси - це діяльність суб'єктів пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач.

Фінанси - це елемент бізнесу, пов'язаний з залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення підприємницької діяльності.

Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин, економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного багатства, знаряддя контролю за утворенням і використанням грошових фондів.

Із приведеного переліку визначень поняття "фінанси", які наводяться у вітчизняній літературі, можна зробити підсумовуючий висновок, що категорія "фінанси" переважно трактується як економічні відносини, що пов'язані із створенням, розподілом та перерозподілом ВВП у грошовій вартості. Відносини такого плану визначаються фінансовим правом і, очевидно, це занадто вузько для розуміння сфери фінансів у всьому спектрі можливих аспектів. Тому не дивно, що ряд авторів зауважують статичність розподільчої концепції, в той час як однією із найхарактерніших ознак фінансової сфери є динаміка, рух коштів. І з ними важко не погодитися.

Без сумніву, в результаті економічних трансакцій, які супроводжувались рухом коштів, між учасниками виникають певні економічні відносини. Але фінансисти - це ті фахівці, які уміють не тільки враховувати норми фінансового права, але й у межах цих норм регулювати та вимірювати потоки коштів як на макро-, так і на мікрорівні. Відносини, які при цьому виникають, є наслідком взаємодій між суб'єктами господарювання, державою, але їх важко оцінити кількісно.

2. Функції фінансів

Узагальнивши існуючі позиції, можна сформулювати наступне визначення фінансів.

Фінанси -- це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, вимірювані у грошовому еквіваленті, які циркулюють у національній економіці через створювану на макро- та мікрорівні систему грошових фондів і, в кінцевому рахунку, забезпечують здійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу ВВП, національного доходу і національного багатства та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

В цьому визначенні враховуються головні особливості фінансів.

По-перше, динаміка фінансової сфери: фінанси є там, де відбуваються господарські процеси, вони проявляються через потоки коштів, які підтримують господарську активність для формування валового внутрішнього продукту. Всі фінансові трансакції можна оцінити, виміряти у національній грошовій одиниці.

По-друге, фінанси функціонують у визначеному правовому полі, яке задається національним бюджетним, податковим, банківським і т.д. законодавством.

По-третє, існує специфіка засобів фінансового регулювання. Для забезпечення економічної життєдіяльності різних суб'єктів (від держави до домогосподарств) використовується широкий спектр методів, прийомів та інструментарію, притаманних тільки для фінансової сфери. Це, наприклад, встановлення ставок податків, мита, випуск цінних паперів для акумулювання коштів, пропонування нових платіжних технологій з використанням пластикових карток, встановлення розміру відсотків на депозити та кредити у банках і т.д.

По-четверте, визначення передбачає, що фінансова сфера має певну самостійність, відокремленість стосовно процесів господарського життя. Тільки в кінцевому рахунку фінанси забезпечують здійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу ВВП, проте можливі часові та просторові розриви між рухом коштів та економічними процесами.

По-п'яте, у цьому визначенні вказується на структурну організацію фінансів: потоки коштів циркулюють через сформовану систему грошових фондів як на макрорівні (наприклад, державний бюджет), так і на мікрорівні (фонди підприємств). Фонди також існують у динаміці і у часовому вимірі, вони, фактично, є віртуальним місцем, де відбувається розгалуження доходних грошових потоків на видаткові грошові потоки.

По-шосте, рух, циркуляція фінансових потоків супроводжується виникненням економічних відносин між всіма учасниками господарського життя. Це, очевидно, впливає на їх статус, місце і роль у суспільстві, отже, фінанси мають і певний політичний підтекст.

Отже, у схемі кругопотоку - два кола: одне (зовнішнє) відображає рух реальних економічних ресурсів, товарів, послуг, інше (внутрішнє) відображає протилежно направлений потік коштів: виторгу та ресурсних витрат підприємств, доходів та споживчих видатків домогосподарств. Ринок ресурсів та ринок товарів, послуг можуть взаємодіяти з міжнародними ринками, тому можливі експортно-імпортні операції з відповідними відгалуженнями потоків коштів.

Наведена модель враховує і місце держави у функціонуванні національної економіки. Держава здійснює контроль і регулювання ринків, суб'єктів господарської діяльності, домогосподарств. Для забезпечення свого існування вона, через використання інструментів фіскальної і монетарної політики, здійснює бюджетний та монетарний перерозподіл потоків коштів для формування державного бюджету і інших централізованих грошових фондів (потік 5 від юридичних осіб та потік 6 від фізичних осіб формують доходну частину державного бюджету, потоки 7 та 8 формують видаткову частину бюджету).

Для забезпечення зазначених вище фінансових потоків у ринковій економіці існує відповідна інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує переливання коштів від фірм, підприємств, домогосподарств, що мають надлишок коштів (на схемі позначено Н), через систему фінансових посередників (банки, страхові компанії, пенсійні фонди тощо) і через фінансовий ринок (торгівля грошима, цінними паперами, валютою, борговими зобов'язаннями тощо) до фірм, підприємств, домогосподарств, що мають дефіцит коштів (на схемі позначено Д). Фінансовий ринок та фінансові посередники постійно взаємодіють як між собою, так і з фірмами, підприємствами, домогосподарствами, які потребують фінансових послуг.

Суб'єктами фінансової сфери є державні центральні органи фінансового управління (Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Рахункова палата тощо), суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності, домогосподарства (громадяни і групи громадян, робітники та службовці тощо), фінансові посередники (інвестиційні та страхові компанії, комерційні банки, небанківські фінансово-кредитні установи), міжнародні фінансові організації.

Інтереси суб'єктів фінансової сфери досить часто конфліктують між собою. Наприклад, державні фінансові органи ставлять за мету забезпечити в достатньому обсязі доходну частину бюджету держави для здійснення запланованих поточних витрат та виконання функцій держави, передбачених конституцією держави. Для цього держава здійснює свою фінансову діяльність в рамках законодавства, зокрема, забезпечує мобілізацію фінансових ресурсів через податкову, митну служби. Методи та обсяги мобілізації державою фінансових ресурсів не завжди збігаються з інтересами суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки підприємці ставлять за мету максимізацію прибутку при мінімізації витрат, зокрема, шляхом оптимізації податкових платежів. Занадто високий податковий тиск змушує підприємців припиняти виробництво, шукати тіньові схеми продовження підприємницької діяльності. Для уникнення такої ситуації ставки податків мають бути поміркованими, а податкове законодавство - стабільним. Знайти рівноважний компроміс між суб'єктами фінансової сфери є важливим завданням фінансової політики держави.

Усвідомлення об'єктивних функцій фінансів мас важливе значення для правильної організації фінансової діяльності, як на рівні держави, так і на мікроекономічному рівні. На сьогодні питання про функції фінансів залишається актуальним, оскільки в сучасній економічній літературі є відмінності щодо трактування функцій фінансів.

В розподільчій концепції пропагується позиція про те, що на фінанси, які визначаються як сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій вартості валового внутрішнього продукту, покладаються дві функції -- розподільча і контрольна.

Сутність розподільчої функції фінансів, на думку авторів розподільчої концепції, полягає в тому, що фінанси виступають основним інструментом для розподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного багатства між суб'єктами національної економіки: окремими підприємствами, галузями виробництва, окремими регіонами, країнами, соціальними групами населення. Подібну функцію, в обмеженому діапазоні, виконує і ціна. Ціна -- це грошовий вираз вартості будь-якого товару. Ціна формується, в основному, на основі попиту і пропозиції. При визначенні ціни виробником враховуються всі витрати виробництва й збуту, а також закладається певна сума накопичень у формі прибутку. Можна дійти висновку, що ціни визначають параметри фінансових потоків та процеси, пов'язані зі створенням та використанням ВВП. Але, держава, використовуючи фінансове регулювання, може суттєво впливати на структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійного фонду, фонду соціального страхування і т.д. Ціни на певний товар чи послугу можуть бути змінені завдяки змінам в оподаткуванні доданої вартості, акцизів, прибутку підприємств. Ціни можуть бути змінені внаслідок зміни монетарної політики центрального банку. Наприклад, зміна валютного курсу або відсоткової ставки на кредит як наслідок зміни облікової ставки, може привести до зміни цін. Отже, фінанси мають ширший діапазон впливу, ніж ціна. Ціна є спільним результатом, наслідком ринкового та державного регулювання. Є підстави стверджувати, що цінові та фінансові методи взаємодоповнюють один одного, а їхнє переважне використання залежить від конкретної економічної ситуації. фінанси національний розподільчий

Сутність контрольної функції пов'язується із фінансовим контролем, який є елементом системи управління фінансами. Цс зумовлено тим, що фінанси надають можливість вартісного контролю за кожною господарською операцією, процесом, оскільки будь-який етап господарськоїдіяльності може бути виражений через грошовий вимірник, а його параметри можуть бути порівняні з розрахунковими. Внаслідок порівняння можна судити про дотримання суб'єктом господарської діяльності фінансово-господарського законодавства, доцільності здійснення витрат, економічної ефективності фінансово-господарської діяльності. Отже, за допомогою фінансових важелів і показників може бути організований контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, організацій, установ як з боку держави, так і власників. Державний контроль -- це контроль з боку державних органів управління за фінансовою діяльністю державних установ, юридичних і фізичних осіб. Власники підприємницьких структур здійснюють внутрішній контроль за фінансово-господарською діяльністю своїх підприємств шляхом аналізу звітів про фінансові результати, балансів, показників, які відображають фінансову стійкість, автономність, ліквідність, рентабельність тощо.

Інші дослідники аргументовано доводять про необхідність врахування динаміки фінансової сфери, для відображення цього факту, на їх думку, необхідне збільшення кількості функцій фінансів. Наприклад, Кудряшовим В.П. до найбільш важливих функцій фінансів додатково відносяться:

1. Мобілізація коштів.

2. Розподіл залучених коштів.

3. Організація раціонального використання залучених коштів.

4. Здійснення контролю за формуванням і використанням залучених коштів. Мобілізація коштів суб'єктами підприємницької діяльності може проводитись, наприклад, шляхом випуску і розміщення акцій. Мобілізація коштів державою для фінансування державних видатків здійснюється за рахунок податків, зборів, платежів, надходжень від приватизації, одержання дивідендів на державні пакети акцій тощо.

В подальшому проводиться розподіл мобілізованих коштів за різними напрямами з метою забезпечення певної діяльності. Так, розподіл фінансових ресурсів державою передбачає їх використання за певним призначенням: фінансування освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища, безпеки держави, утримання органів державного управління, проведення інвестиційної політики, фінансування капітальних витрат тощо. Суб'єкти підприємницької діяльності розподіляють мобілізовані фінансові ресурси для формування та поповнення необоротних та оборотних активів.

Організація раціонального використання залучених коштів означає систему різнопланових заходів, які забезпечують на макрорівні цільове і ефективне використання коштів в рамках державних програм, раціональний розподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів, на мікрорівні - оптимальний розподіл фінансових ресурсів господарюючими суб'єктами. Для ефективного використання цих ресурсів необхідна організація фінансового контролю як на мікрорівні, так і на макрорівні.

На нашу думку, функції фінансів в ринковій економіці слід розглядати суттєво ширше. Зокрема, завдяки фінансам з'являється можливість забезпечення контрольованого переміщення обмежених економічних ресурсів у часі і просторі. Фінанси передбачають управління ризиками. Вони визначають оптимальні способи здійснення розрахунків, які стимулюють обмін товарами, послугами, активами. Завдяки фінансам забезпечується можливість об'єднання фінансових ресурсів для створення великомасштабних підприємств, а також подрібнення капіталу будь-якого підприємства серед значної кількості власників. Внаслідок цього власник може "плавно", без видимих наслідків для персоналу підприємств, змінюватись. Фінанси забезпечують широке фінансове інформування для можливості прийняття оптимальних рішень суб'єктами економіки. В ринковій економіці фінанси забезпечують можливість кредитування економічних проектів, якщо вони економічно ефективні. Фінанси надають можливість забезпечити ліквідність ("перетікання"з однієї форми в іншу) фінансових активів. Крім цього фінанси забезпечують можливість накопичення багатства та формування заощаджень. Нарешті фінанси забезпечують можливість здійснення фінансового контролю та макрорегулювання національної економіки.

3. Роль фінансів у економічному житті сучасного суспільства важко переоцінити

Забезпечують кругообіг матеріальних ресурсів, товарів послуг і тим самим неперервність процесу відтворення виробництва та життєдіяльності суспільства як на макро-, так і на мікрорівні.*

Забезпечують поступальний розвиток національної економіки держави, зокрема створення ВВП, формування централізованих фондів держави.*

Забезпечують перерозподіл національного доходу через бюджет та через інші централізовані фонди для забезпечення життєдіяльності незаможних груп населення, закупівлі державою суспільних благ і послуг (неділимі блага) оборонного, освітнього, природоохоронного, науково-дослідницького характеру тощо.*

Здійснюють розподіл і перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами на користь тих, які економічно є більш ефективними.*

Приймають активну участь у підтримці виробничого процесу, забезпечуючи його необхідними складовими на кожному його етапі, контролюючи за ефективним використанням ресурсів, праці.*

Надають можливість здійснення різноманітних видів ефективної економічної діяльності шляхом мобілізації грошових ресурсів внаслідок використання фінансових інструментів (наприклад, випуск цінних паперів) та забезпечують оптимальний розподіл мобілізованих ресурсів.*

Дозволяють забезпечити ефективного власника виробничих активів шляхом подрібнення виробничих активів та "плавного" перетікання їх від одного до іншого власника (власників).*

Утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічних і соціальних сфер суспільства і дозволяють визначити "здоров'я" економіки.*

Забезпечують можливість перевірки дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності й повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, податковими органами, банками, а також забезпечення взаємних розрахунків підприємницьких структур.

Висновки

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що фінанси є невід'ємною частиною грошових відносин і відіграють величезну роль у формуванні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій, завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення. Також можна сказати, що фінанси об'єктивно необхідні, тому що обумовлені потребами суспільного розвитку. Держава може, враховуючи об'єктивну необхідність фінансових відносин розробляти різноманітні форми їх використання: вводити або скасовувати різноманітні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т.д. Держава не може створювати те, що об'єктивно не підготоване ходом суспільного розвитку. Воно встановлює тільки форми прояву об'єктивно назрілих економічних відносин. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економічно, стимулювати найновіші впровадження науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби.
Були розглянуті функції фінансів, а саме: розподільча і контрольна - ці функції здійснюються фінансами одночасно. Не можна забувати, що крім цих двох основних функцій є й інші: регулююча функція - вона пов'язана з втручанням держави через фінанси в процес відтворення, стабілізаційна функція - забезпечує для всіх господарюючих суб'єктів і громадян стабільні умови в економічних і соціальних відносинах.
Наявність дискусійних питань зумовлює необхідність подальшої розробки теоретичних проблем сутності фінансів. Більш глибоке знання економічної природи фінансів, притаманних їм властивостей дозволить активніше розробляти шляхи кращого використання даної категорії в практиці господарювання, науково обгрунтувати заходи, спрямовані на фінансове оздоровлення економіки і вдосконалення фінансових взаємозв'язків в нашій країні.

Список використаної літератури

1. Конституція України. -: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) //

5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23.

Размещено на Allbest.ru