Оцінка ефективності використання оборотних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування

Національного авіаційного університету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему: «Оцінка ефективності використання оборотних активів та шляхи підвищення»

Виконала:

студентка Vкурсу

Зайцевої А.К.

Київ 2014



Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика оборотних активів

1.1 Поняття та структура оборотних активів

1.2 Джерела формування оборотних активів підприємства

Розділ 2. Аналіз основних показників ефективності використання оборотних активів

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз ефективності використання оборотних активів на підприємстві

Розділ 3. Способи підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Господарсько - підприємницька діяльність неможлива без оборотних активів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних активів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних активів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. Тільки оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства.

Розмір оборотних активів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних активів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

Об'єкт дослідження даної курсової роботи -- товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «НЭК».

Предмет дослідження: оборотні активи підприємства ТОВ ВТФ «НЭК».

Мета роботи: Проаналізувати ефективність використання основних активів на ТОВ ВТФ «НЭК»



Розділ 1. Загальна характеристика оборотних активів

1.1 Поняття та структура оборотних активів

Кожне комерційне підприємство має в розпорядженні грошові активи, які авансуються для утворення виробничих оборотних фондів і фондів обігу. У комерційних торгово-посередницьких організацій переважаюча частина цієї вартості є джерелом утворення фондів обігу (товарних запасів, вкладень в розрахунки, залишків грошових коштів). Набагато менша за неї - та частина оборотних активів, яка використовується ними як джерело виробничих оборотних фондів (допоміжні матеріали, інвентар, запасні частини, спецодяг і ін.).

Оборотні активи складають значну частину ресурсів комерційних організацій, тому важлива роль відводиться поліпшенню їх використання. Однією з умов безперервності діяльності підприємства є постійне відновлення його матеріальної основи.

Проводячи аналіз оборотних активів, необхідно їх розрізняти по ролі в створенні продукту - оборотні активи у сфері обігу і оборотні активи у сфері виробництва. До оборотних активів у сфері обігу відносяться активи, що обслуговують процес реалізації: готова продукція, товари, грошові кошти, товари відвантажені, дебітори. Оборотні активи, що відносяться до сфери виробництва, включають виробничі запаси матеріальних цінностей і незавершене виробництво. Торгові підприємства, якщо вони не здійснюють виробничу діяльність, мають оборотні активи тільки у сфері обігу.

В процесі аналізу вивчають стан і динаміку оборотних активів, їх розмір, структуру, причини зміни, ефективність використання, джерела формування. Якщо по окремих видах оборотних активів встановлені нормативи, то аналіз проводять і в зіставленні з ними. До проведення аналізу необхідно оборотні активи привести до певного вигляду. Зокрема, при зміні цін і тарифів слід визначити оборотні активи в зіставній оцінці (використовуючи індексний метод перерахунку) і зміряти вплив інфляційних чинників на їх розмір. Склад оборотних активів представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 - Склад оборотних активів

В процесі руху оборотні активи здійснюють кругообіг, який починається з їх авансування в грошовій формі, - на утворення матеріальних запасів і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні активи послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що поступають від продажу товару. Що авансуються комерційними підприємствами і організаціями оборотні активи використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидкозношуючих предметів, на витрати, пов'язані з покупкою, транспортуванням, зберіганням і реалізацією товарів. Виділення засобів для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу дозволяє розглядати оборотні активи як самостійний об'єкт планування і обліку. Величина оборотних активів підприємства повинна бути, перш за все, достатній для забезпечення безперебійності процесів кругообігу грошових, матеріальних активів і всієї діяльності підприємства. Це вимагає наявність достатніх об'ємів оборотних активів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних активів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що витікає з вимог режиму економії. [3]

Закінчивши один кругообіг, оборотні активи вступають в новий, тим самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних активів є основою безперебійного процесу обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може здійснюватися тільки за наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства.

Оборотні активи виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, оскільки з них не можна проводити готову продукцію. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування є однією з істотних і відмітних рис оборотних активів, оскільки він грає важливу роль у встановленні їх економічних меж. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних активів повинні бути не квартальний або річний об'єм фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають в наступний.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використання залежить фінансова стійкість підприємства.

Потреба кожної комерційної організації в оборотних коштах визначається з урахуванням умов і особливостей її діяльності. У зв'язку з особливостями формування, планування, призначення і використання оборотних активів прийнято розмежовувати їх на нормованих і ненормованих.

До категорії нормованих відносяться оборотні активи, що є плановим джерелом, - для освіти у торгових організацій різних видів нормованих запасів, і витрат, і складові певну суму власних оборотних активів. По кожному виду нормованих запасів (витрат) встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу (витрат), необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиду матеріалів - в натуральних одиницях.

Комерційні організації до складу нормованих оборотних активів традиційно включають товарно-матеріальні запаси, що знаходяться на складах і в дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентаря і ін., а також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних активів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всіх видах нормованих запасів і витрат є сукупним нормативом власних оборотних активів фірми.

Нормативи запасів (витрат) і нормативи власних оборотних активів встановлюються по окремих видах запасів і витрат відповідно до їх угрупування, прийнятого в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Слід розрізняти норматив запасів, який визначає незнижувані, планові залишки товарно-матеріальних цінностей, і норматив власних оборотних активів, що характеризує величину засобів, призначених для утворення нормативного запасу. Вказану відмінність необхідно мати на увазі, не дивлячись на те, що у багатьох випадках нормативи власних оборотних активів встановлюються у розмірі відповідних нормативів запасів. Це виявляється в неоднаковій величині нормативів товарного запасу і власних засобів для утворення товарного запасу. Ці запаси утворюються у комерційних організацій за рахунок власних і позикових засобів. Наприклад, якщо норматив по товарах встановлений в сумі 1 млн. грн., то при частці власних засобів - 45 %, їх норматив складе, відповідно, 450 тис. грн.

До ненормованих оборотних активів відносяться вкладення в незавершені розрахунки (вартість відвантажених товарів - до надходження виручки від покупців), заборгованість покупців і інших дебіторів, а також залишки грошових активів на розрахунковому рахунку і в касі. По даних видах вкладень засобів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незавершених розрахунках (товари відвантажені) не нормуються, оскільки їх величина схильна до систематичних змін. Власні оборотні активи для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незавершених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих засобів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих засобів є кредит. [11]

При описі таких ненормованих вкладень як залишки грошових активів слід зазначити, що за існуючих сучасних умов здійснення банківських операцій залишки засобів на розрахункових рахівницях не можуть бути повною мірою віднесені до фондів обігу, що утворюються за рахунок оборотних активів. Це обумовлено тим, що на розрахункових рахівницях можуть знаходитися суми прибули, що поступили до її перерахування за призначенням, інші перехідні суми. Засоби, що підлягають витрачанню, а не авансуванню, не відносяться до оборотних активів. Зміни величини перерахованих видів ненормованих оборотних активів, зокрема їх збільшення, не треба розглядати як негативне явище. Так, зростання вкладень в незавершені розрахунки (товари відвантажені), якщо він обумовлений збільшенням тривалості документообігу, у зв'язку із зміною дальності розташування покупця, представляється обґрунтованим. В рівній мірі збільшення залишку на розрахунковому рахунку в банці, викликане зростанням прибули, також не може розцінюватися як негативне явище.

Разом з тим збільшення залишку дебіторської заборгованості, пов'язане з невчасною оплатою розрахункових документів покупцями, представляється негативним фактом і вимагає вживання заходів по зниженню.

Переважаюча частина вкладень нормованих оборотних активів комерційних організацій доводиться на товарні запаси. Основну частину нормативу товарних запасів складають залишки товарів на складах. Крім того, у складі нормативу по товарних запасах враховуються залишки товарів тих, що знаходяться в дорозі, а у ряді випадків і неоформлені відвантаження.

Залишки товарів в дорозі утворюються у зв'язку з тим, що у ряді випадків оплата розрахункових документів за товари, що набувають, передує надходженню сплачених товарів на склади комерційних організацій. На час цього випередження оборотні активи вкладаються в залишки товарів, що знаходяться в дорозі. Не оформлення відвантаження вимагають вкладення оборотних активів у розмірі вартості відвантажених (відпущених) товарів, вже вибулих з складу, але по яких розрахункові документи ще не здані в банк.

Для розрахунку нормативу товарних запасів використовуються дані про планований об'єм реалізації з урахуванням того, що товарний запас повинен бути достатнім для успішного виконання плану. У розрахунку нормативу товарних запасів береться до уваги тільки реалізація через склади (без реалізації транзитом).

Норматив товарних запасів на кінець планованого року розраховується, виходячи з даних IV кварталу поточного року. При цьому потреба в оборотних коштах обчислюється, виходячи з об'єму товарообігу за собівартістю, тобто складського обороту - в цінах покупки з додаванням транспортних витрат.

При розрахунку нормативу по товарах використовуються дані про планований об'єм обороту, але за вирахуванням з нього суми стягуваних націнок. До отриманого результату додається планована сума транспортних витрат. Таке коректування дозволяє визначити необхідну суму коштів, що авансується на утворення товарного запасу.

Іншим показником, використовуваним в розрахунку нормативу товарних запасів, є норма запасу (у днях).

Поточна частина сукупної норми матеріального запасу залежить від частоти або інтервалу постачань відповідного виду матеріалів. Оскільки по різних видах матеріалів інтервали між суміжними постачаннями неоднакові, норми запасів встановлюються диференційовано - по кожному виду (групі) матеріальних ресурсів. Враховуючи безперервне чергування постачань різних матеріалів, як норма поточного запасу приймається половина середньої тривалості періоду між постачаннями. [9]

Разом з нормою поточного запасу розраховується страховий запас, який необхідний для безперебійного постачання споживачів при можливих затримках чергових постачань. При необхідності передбачається норма підготовчого запасу.

У випадках, коли норма запасів по окремих групах матеріалів не розраховується (у зв'язку з великою трудомісткістю такої роботи при широкій номенклатурі), як норма запасів приймається фактична її величина за попередній рік. Виходячи з норм запасів, по окремих групах матеріалів визначається середньозважена норма запасів по сукупних матеріальних залишках, що знаходяться на складах комерційної організації.

У необхідних випадках до розрахованої норми запасів додається норма (у днях) по товарах, що знаходяться в дорозі, і по неоформленим відвантаженням. Такі норми встановлюються в цілому по сукупному залишку товарно-матеріальних цінностей, а не по окремих групах.

Багато торгових організацій проводять оплату розрахункових документів за товари, що набувають, раніше, ніж вони поступають. При цьому утворюються вкладення засобів в залишки товарів в дорозі. Для таких вкладень комерційним організаціям необхідні оборотні активи, які передбачаються у складі норми запасу товарів, яка визначається у розмірі середньодобового випередження термінів оплати розрахункових документів, - порівняно з термінами надходження товарів на склад комерційної організації.

Для встановлення норми по вкладеннях в неоформлені відвантаження потрібно визначити середньозважену тривалість між відпусткою товарно-матеріальних цінностей і наданням розрахункових документів в банк. Закономірними є відхилення фактичних залишків від встановленого нормативу запасів. Це означає, що якщо за одну окремо узяту дату виявляється відхилення залишку від нормативу, то не слід робити поспішних виводів про стан запасів. Для обґрунтування оцінки їх стану в порівнянні з нормативом слід використовувати дані про фактичну середню величину запасів за станом на декілька звітних дат і виявити їх відхилення від нормативу.

Норматив по малоцінним та предметам, що швидко зношуються, призначений для утворення необхідних запасів інвентаря, інструментів, пристосувань і спецодягу. При встановленні нормативу по вказаних цінностях зазвичай виходять з їх середніх фактичних залишків в минулому періоді, за винятком зайвих і непотрібних. Враховуючи, що малоцінні і предмети, що швидко зношуються, знаходяться на складі, або в експлуатації, норматив визначається у розмірі їх сукупної величини. При цьому береться до уваги, що при передачі малоцінних і швидкозношуючихся предметів зі складу в експлуатацію частина їх вартості (в більшості випадків - 50%) відноситься до витрат. Норматив по таких предметах встановлюється, виходячи з фактичних залишків, - за вирахуванням зносу.

При визначенні нормативу по даному виду запасів може бути враховане збільшення потреби в малоцінних і швидкозношуючихся предметах у зв'язку із зростанням реалізації. У такому разі обчислюється норма оборотних активів по малоцінних і швидкозношуючихся предметах в минулому році в гривнях. Ця норма умножається на планований об'єм в майбутньому році.

Нормативи по інших нормованих активах, зокрема по допоміжних матеріалах, запасних частинах (для власних потреб), паливі, встановлюються, як правило, в такому ж порядку як по малоцінних і швидкозношуючим. Джерелом покриття потреби організації в оборотних коштах можуть служити не тільки власні, але і прирівняні до них засоби (так звані «стійкі пасиви»). Ці засоби не належать даній організації, але постійно знаходяться в її обороті. Це, головним чином, частина заборгованості по оплаті праці і по виплатах по соціальному страхуванню. Якщо терміни видачі заробітної плати встановлені 5-го і 20-го числа кожного місяця, то мінімальна сума заборгованості на день чергової виплати складе в даному прикладі 5-денний фонд заробітної плати.

Джерелом формування наднормативних товарних запасів служить кредит. Виняток становлять випадки, коли утворення таких запасів викликане недоліками в діяльності комерційних організацій (наприклад, невиконання плану постачань в результаті виробництва або завезення товарів, не потрібних споживачам).

Нормативні запаси інших матеріальних цінностей (тари, допоміжних, ремонтно-технічних і інших матеріалів) і витрати майбутніх періодів покриваються тільки власними оборотними засобам.

При збільшенні нормативів по запасах комерційною організацією передбачаються необхідні засоби для приросту нормативів. Зазвичай такий приріст забезпечується з прибутку і за рахунок збільшення сум стійких пасивів. Використання прибули як основне джерело приросту нормативів підвищує зацікавленість комерційних організацій у виконанні плану по цьому показнику.

Прискоренню оборотності оборотних активів сприяє управління запасами матеріальних цінностей. Велике значення для управління запасами має показник їх планової величини. Якщо утворюються підвищені (в порівнянні з планом) залишки, то приймаються заходи до їх зниження до рівня, передбаченого планом. При цьому можуть здійснюватися різні заходи, включаючи обмеження закупівлі, виробництва відповідних товарів або матеріалів, накопичених понад планову величину.

1.2 Джерела формування оборотних активів підприємства

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні активи за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних активів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви (див. рис.1.2). [4]

Рис. 1.2 - Джерела формування оборотних коштів підприємства



Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних активів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних активів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних активів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних активів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних активів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних активів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу. [7]

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину - 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'ятиденна сума заробітної плати.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних активів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних активів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних активів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Розмір власних оборотних активів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних активів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні активи лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних активів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товар в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання. [5]

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних активів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних активів, її породжує брак власних оборотних активів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних активів, пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів. оборотний актив фонд власність

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення активів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних активів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних активів, особливо - від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.



Розділ 2. Аналіз основних показників ефективності використання оборотних активів

2.1 Загальна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «НЭК» була заснована в травні 1994 г і створена відповідно до Господарського, Цивільного кодексів та інших нормативних актів України. ТОВ ВТФ «НЭК» знаходиться за адресою - м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143.

Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерела формування майна підприємства:

- грошові і матеріальні внески засновників підприємства;

- доходи, отриманих від реалізації продукції, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;

- кредити банків і інших кредиторів;

- майно, придбане у інших суб'єктів господарювання, організацій і громадян;

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджету;

- добродійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела.

Предметом діяльності ТОВ ВТФ «НЭК» є:

- торгова діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі промисловими товарами, предметами гігієни і санітарії, товарами побутової хімії, алкогольними напоями, побутової техніки, товарами народного споживання, будівельними матеріалами, металевими виробами, транспортними засобами і номерними агрегатами до них, промисловим устаткуванням і іншими товарами;

- торгова діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі продуктами харчування, кондитерськими виробами;

- надання посередницьких послуг при закупівлі, транспортуванні і реалізації товарів, зокрема торгово-закупівельної діяльності, експорту-імпорту сировини, напівфабрикатів, промислової продукції і товарів народного споживання;

- торгова діяльність у сфері громадського харчування;

- надання консультаційних і інформаційних послуг;

- рекламна і інформаційна діяльність;

- внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, залізничним, автомобільним транспортом;

- транспортна обробка вантажів;

- послуги стоянок для автомобілів і автозаправних станцій;

- надання складських послуг;

- виконання загальнобудівельних робіт;

- ремонт і будівництво житла;

- виробництво і реалізація товарів народного споживання і виробничо-технічного призначення;

- впорядкування територій.

Підприємство ТОВ ВТФ «НЭК»:

- самостійно здійснює господарську діяльність, розпоряджається прибутком. Господарська діяльність підприємства здійснюється силами трудового колективу, по договорах. Підприємство вольне у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємин, які не суперечать чинному законодавству;

- самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з реального споживчого попиту, необхідності соціального забезпечення розвитку підприємства, підвищення особистого прибутку його працівників;

- на випадок необхідності може придбати необхідні ресурси безпосередньо у виробників, в оптовій і роздрібній торгівлі, на аукціонах і у організацій матеріально-технічного забезпечення, через комерційні центри, оптові бази, громадян;

- може здавати в оренду, передавати, продавати, обмінювати з іншими підприємствами і організаціями матеріальні цінності і ресурси. Найвищий орган підприємства визначає основи і порядок списання майна з балансу;

- здійснює роботи надає послуги з цін, встановлених самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених чинним законодавством, по цінах, встановлених в централізованому порядку;

- несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункових дисциплін;

- може створювати фонди виробничого, соціального розвитку і інші фонди. Порядок використання фондів, які створюються на підприємстві, визначається Положенням про фонди підприємства, яке затверджується Вищим органом підприємства.

Основна мета діяльності підприємства - отримання прибутку, а також досягнення економічних і соціальних результатів, шляхом систематичного здійснення торгової діяльності для задоволення суспільних і особистих потреб

2.2 Аналіз ефективності використання оборотних активів на підприємстві

Для проведення аналізу використання оборотних активів необхідно розрахувати оберненість оборотних активів, коефіцієнт оберненості оборотних активів, коефіцієнт завантаження.

Оберненість оборотних активів за 2012 р. розраховується наступним чином:



днів,

де Нобз - середній залишок оборотних активів,

F - кількість днів в періоді (рік - 360 днів),

Qреал - кількість реалізованої продукції в грошовому еквіваленті (виручка).

Оберненість оборотних активів за 2013 та 2014 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці 2.1.

Коефіцієнт оберненості активів розраховується для 2012 р. наступним чином:

обертів,

де Нобз - середній залишок оборотних активів,

Qреал - кількість реалізованої продукції в грошовому еквіваленті (виручка).

Коефіцієнт оберненості за 2013 та 2014 р.р. розраховується аналогічно, розрахунки занесено до таблиці 2.1.

Коефіцієнт завантаження показує, скільки оборотних засобів авансовано в 1 грн. реалізованої продукції. Розраховується наступним чином, для 2012 р. він складатиме:

коп.

Коефіцієнт завантаження за 2013 та 2014 р.р. розраховується аналогічно, розрахунки занесено до таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 Аналіз оберненості оборотних активів ТОВ ВТФ «НЭК»

Показник	2012р.	2013р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця	2014р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця
Виручка, тис. грн. (Qреал)	2252	4940	+2688	+119,4%	3480	-1460	-29,56%
Кількість днів періоду, що аналізується (F)	360	360	-	-	360	-	-
Денна виручка, тис. грн.	6,26	13,72	+7,46	+119%	9,67	-4,05	-29,56%
Наявність власних оборотних активів, тис. грн.	2890	3550	+660	+22,84%	3220	-330	-9,3%
Середній залишок оборот. активів, тис. грн. (Нобз)	240,83	295,3	+55	+22,84%	268,33	-27,5	-9,3%
Тривалість одного обороту, днів (Tоб)	38,5	21,6	-16,9	-43,9%	27,8	+6,2	+27,8%
Коефіцієнт оберненості активів (Коб)	9,35	16,67	+7,32	+78,3%	12,98	-3,69	-22,14%
Коефіцієнт завантаження, коп.	10,69	5,99	-4,7	-43,97%	7,71	+1,72	+28,71%

За даними таблиці 2.1 оберненість оборотних активів ТО ВТФ «НЭК» за 2013 р. в порівнянні з 2012 р. зменшилось на 16,9 днів. Це призвело до збільшення коефіцієнта оберненості на 78,3%, і до зниження коефіцієнта завантаження на 4,7 коп. (з 10,69 до 5,99 коп.).

Зміна швидкості обертання оборотних активів була досягнута в результаті взаємодії двох факторів: збільшення виручки на 2688 тис грн.. (з 2254 до 4920 тис. грн.) та збільшення середнього залишку оборотних активів на 55 тис. грн.

Прискорення оберненості оборотних активів на 16,9 дня звільнило з обороту грошові засоби на суму 231,87 тис. грн.:



16,9 · 13,72 = - 231,87 тис. грн.

З таблиці 2.1 видно, що оберненість оборотних активів ТОВ ВТФ «НЭК» за 2014 р. в порівнянні з 2012 р. збільшилось на 6,2 днів. Це призвело до зменшення коефіцієнту оберненості на 3,69 (з 16,67 до 12,98 днів), та збільшення коефіцієнту завантаження на 1,72 коп.

Зміна швидкості оберту оборотних активів була наслідком зменшення об'єму виручки на 1460 тис. грн.. та на 27,5 тис. грн. зменшення середнього залишку оборотних активів. Вплив цих факторів на прискорення оберненості активів характеризується таким чином:

Уповільнення оберненості оборотних активів на 6,2 дні, додатково ввело в обіг грошових засобів на суму 59,95 тис. грн.:

6,2 · 9,67 = 59,95 тис. грн.

В порівнянні з 2013 р. (5,99 коп.) у 2014 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 7,71 коп. Сума збільшення об'єму оборотних активів в об'ємі виручки складає 59856 грн.:

1,72 · 3480000 / 100 = 59856 грн.



Розділ 3. Способи підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства

Прискорення оборотності оборотних активів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

- наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують вироби до споживачів;

- широке використання прямих тривалих зв'язків;

- розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва:

- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

- удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

- збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

- удосконалювання системи розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

- ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних активів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

1) Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

2) Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

3) Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

4) Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. В залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

Функціонування оборотних активів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні активи мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання. [6]

Слід також зауважити, що ефективність використання оборотних активів залежить від багатьох чинників. Серед них можна виділити зовнішні чинники, що роблять вплив незалежно від інтересів і діяльності підприємства, і внутрішні, на яких підприємство може і повинно активно впливати.

До зовнішніх чинників відносяться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і процентні ставки по ним, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Враховуючи ці і інші чинники, підприємство може використовувати внутрішні резерви раціоналізації руху оборотних активів.

Підвищення ефективності використання оборотних активів забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу. Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних активів закладені безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Запаси грають важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину коштів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних активів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшенню організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотних активів в незавершеному виробництві досягається шляхом вдосконалення організації виробництва, поліпшення вживаної техніки і технології, вдосконалення використання основних фондів, перш за все їх активної частини, економії по всіх стадіях руху оборотних активів.

У сфері обігу оборотні активи не беруть участь в створенні нового продукту, а лише забезпечують його доведення до споживача. Зайве відвернення засобів в сферу обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних активів в сферу обігу є раціональна організація збуту готовій продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Прискорення обороту оборотних активів дозволяє вивільнити значні суми і таким чином збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а засоби, що вивільняються, використовувати відповідно до потреб підприємства.

Відносно до підприємства, що аналізується, ТОВ ВТФ «НЭК», то резерви і шляхи прискорення оборотності оборотних активів в ньому залежать від двох чинників: об'єму товарообігу на підприємстві і розміру оборотних активів. Щоб прискорити оборотність, ТОВ ВТФ «НЭК» необхідно:

- удосконалити рух товару і нормалізувати розміщення оборотних активів;

- повністю і ритмічно виконувати плани господарської діяльності;

- удосконалювати організацію торгівлі, упроваджувати прогресивні форми і методи продажу;

- упорядкувати збір і зберігання порожньої тари, прискорювати повернення тари постачальникам і здачу тарозбираючим організаціям;

- удосконалювати розрахунки з постачальниками і покупцями;

- покращувати претензійну роботу;

- прискорювати оборот грошових коштів за рахунок поліпшення інкасації торгової виручки, строгої лімітації залишків грошових коштів в касах торгових підприємств, в дорозі, на розрахунковому рахунку в банку;

- звести до мінімуму запаси господарських матеріалів, малоцінних і бистрозношуючихся предметів, інвентарю, спецодягу на складі, скоротити підзвітні суми, витрати майбутніх періодів;

- не допускати дебіторської заборгованості.

Тобто, ефективність використання оборотних активів на ТОВ ВТФ «НЭК» залежить перш за все від уміння управляти ними, покращувати організацію торгівлі, підвищувати рівень комерційної і фінансової роботи.

Також, на ТОВ ВТФ «НЭК» Особливу увагу слід приділити вивченню причин виявлених відхилень по окремих видах оборотних активів і розробці мір по їх оптимізації. Зростання товарних запасів може бути результатом недоліків в організації торгівлі, рекламі, вивченні попиту покупців, іншої маркетингової діяльності, наявності залежаних і неходових товарів.

Слід зауважити, що великі залишки грошових коштів в касі виникають у зв'язку з неритмічним розвитком роздрібного товарообігу, невчасною здачею виручки в банк, невживаних грошових коштів і іншими порушеннями касової дисципліни. Наднормативні залишки інших товарно-матеріальних цінностей є результатом наявності або придбання зайвих і непотрібних матеріалів, сировини, палива, малоцінних і бистрозношуючихся предметів, інших матеріальних цінностей.

Понизити запаси товарів, матеріалів, сировини, палива на ТОВ ВТФ «НЭК» до оптимальних розмірів можна шляхом їх оптової реалізації або бартерних операцій, рівномірного і частого завезення. Нормалізації залишків товарів і грошових коштів в касі і в дорозі сприяє ритмічний розвиток роздрібного товарообігу. Залишки порожньої тари можна мінімізувати за рахунок своєчасного її повернення постачальникам, прискорення здачі тарозбираючим підприємствам, організації централізованого вивозу тари.

На рахунках в банках ТОВ ВТФ «НЭК» потрібно зберігати мінімально необхідні суми грошових коштів, а всі вільні їх залишки слід перераховувати в дострокове погашення отриманих кредитів, вкладати в цінні папери, надавати кредит юридичним і фізичним особам. При перевитраті засобів фондів спеціального призначення і резервів основну увагу потрібно буде приділити розробці мір з їх погашення і попередження.

...