Гроші як економічна категорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

"Значення грошей прямо виникає з того факту, що вони є

сполучною ланкою між теперішнім і майбутнім".

Джон Мейнард Кейнс

Гроші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг.

Історія грошей нараховує вже тисячоліття. Гроші у своєму розвитку пройшли дуже тривалий шлях. Науковці встановили, що гроші - це найбільша сила в нинішньому світі, і саме тому, дуже цікаво подумати і зрозуміти, а який же напрямок їхнього розвитку. Зрозумівши, куди прямує весь світ грошей, і нам в Україні стане легше планувати, пропонувати і здійснювати необхідні перетворення в галузі економіки.

Предметом дослідження є гроші, як економічна категорія.

Об'єктом дослідження є функції грошей.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день гроші відіграють чи не найважливішу роль у житті суспільства, а саме тому ми повинні знати про все, що пов'язано з грошима: функції, форми, концепції виникнення, та проблеми пов'язані з їхнім існуванням.

Головною метою курсової роботи є всебічний розгляд проблеми грошей, як економічної категорії.

Для досягнення даної мети мною були поставлені такі завдання:

Ш Дослідити історію виникнення грошей та визначити їх сутність;

Ш Дослідити еволюцію грошей;

Ш Дати коротку характеристику видам грошових одиниць;

Ш Визначити функціональні форми грошей;

Ш Проаналізувати функції грошей;

Ш Розглянути основні закони грошового обігу;

Ш Ознайомитися з грошовими системами;

Ш Дослідити проблеми грошей в сучасній економіці.

1. Історичні відомості про гроші

1.1 Визначення поняття «гроші»

гроші одиниця обіг економіка

Поняття грошей привертало увагу науковців з часів їх виникнення.

З цього приводу англійський економіст Ендрюс писав: "Хоча гроші були в числі перших господарських явищ, які привернули до себе увагу людини, і з того часу перебувають у центрі економічних досліджень, не існує навіть відносної згоди в питанні про те, що варто позначити цим словом".

На основі аналізу літературних джерел про гроші американський економіст Осборн зазначав: "Багато авторів не дають чіткого формулювання поняття грошей, тож доводиться виводити його з контексту" де вживається це слово".

У популярній на Заході науковій літературі подаються достатньо близькі за змістом визначення поняття грошей:

Гроші -- це засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості та засіб збереження (накопичення) вартості.

Гроші -- це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші (К. Макконнелл, С. Брю).

Гроші - визначаються як всякий товар, що функціонує як засіб обігу рахункової одиниці та засіб збереження вартості (Л. Харріс).

Гроші -- особливий товар, що слугує загальним еквівалентом [ 1 ].

Гроші - все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми; товар особливого роду, що виконує роль всезагального еквівалента; те, що використовується як гроші.

Гроші - можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві (Р. Барр).

Гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів (С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі) [2].

Гроші - це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості.

Гроші - це один з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати [3].

З точки зору грошей, як специфічного товару, можна виділити такі їх риси:

· Гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг;

· Маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються на абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність або багатство;

· Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність, тобто здатність активу обмінюватись на будь-які товари або блага [1].

1.2 Історія виникнення грошей та їх сутність

У нашому житті гроші відіграють дуже важливу роль. «Гроші - єдиний товар, який можна використовувати інакше, крім як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите, не інвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші - це чарівна, повторювана, що змінюють маски, загадка » [5. ст. 93]. Це - один із найвизначніших витворів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них люди працюють, через них навіть страждають, вигадують найвитонченіші способи їх отримання і витрачання.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Походження грошей можна віднести до періоду кам'яного віку. Археологічні розкопки довели цей факт. Учені неоднаково пояснюють процес виникнення грошей. На даний час розрізняють дві концепції походження грошей:

1. еволюційна;

2. раціоналістична;

Еволюційна - полягає в тому, що гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу. Над цією концепцією працював Аристотель, який свої дослідження виклав у роботі «Нікомахова етика», він писав: «... все, що бере участь в обміні, має бути якимось чином порівняним... за загальною угодою з'являється монета: тому й назва її «номісма», тому що вона існує не природно, а через встановлення».

Раціоналістична - розглядає походження грошей, як домовленість між людьми. Така концепція існувала до кінця XVIIIст. Над даним походженням грошей працювали Поль Самуельсон, Кеннет Гелбрейт, Адам Смітт, Девід Рікардо, Карл Маркс [11, с. 43].

Хоч як би пояснювали процес виникнення грошей, простежується кілька етапів у їхньому розвитку [6. ст. 146].

Гроші ведуть своє походження з товару. Вони нерозривно пов'язані з товаром, а також з товарним виробництвом і обміном. Вперше про це задумалися К. Маркс і Ф. Енгельс. К. Маркс розглядав гроші як форму суспільного багатства, як згусток суспільної праці. Він вважав, що гроші - це особливий товар, який має здатність порівнювати і виражати вартість всіх інших товарів. Тому, будучи загальним товарним еквівалентом, вони дають можливість здійснювати обмін товарів відповідно в міститься в них вартістю.

Товар - це будь-який продукт людської праці, призначений не для використання самим виробником, але для обміну на інші вироби чи на продаж.

Властивості товару, що виражаються в здатності задовольняти ті чи інші потреби людини, називаються споживною вартістю. У кожного товару вона відрізняється. Предмет, який не має споживної вартості, не є товаром [7 ст. 543].

На початку цивілізації один продукт безпосередньо обмінювався на інший. Нині такий обмін називають бартером. В обмін регулярно надходила незначна кількість продуктів (продукти скотарства, землеробства чи ремесла). Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди. Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власник хліба потребував не сокири, а м'яса. Безпосередній обмін сокири на зерно унеможливлювався. Тому з'явився посередник в обміні товарів, що його називають загальним еквівалентом. Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість.

Загальний еквівалент - це товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. В історії різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших - сіль, хутра, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо [8 ст. 195]. У різних народів у різні періоди в якості грошей вживалися найрізноманітніші товари. Ці товари повинні були представляти загальновизнану цінність в даній місцевості.

Так, в середні віки в Західній Європі в якості грошей досить часто виступав перець: окремі побори обчислювалися у вагових кількостях перцю. У XII-XIII ст. в Новгороді мита з транзитних товарів бралися також перцем. Гродненський дворянин А. К. Булатович, що зробив 4 поїздки в Ефіопію (1896-1911) у своїх щоденниках повідомляє, що грошовою одиницею в Центральній і Південній Ефіопії служили бруски солі. На одному з Каролінських островів - острові Яп - і понині в ходу так звані «Феї». Ці гроші дуже цінні: виготовляються вони із арагоніту, що видобувається на острові Пулау, який розташований приблизно в 480 км. від Япа. Більше того, діаметр феї може досягати декількох метрів, а вага - 1 тонни.

Ось короткий перелік різних предметів, які виступали у різних народів у формі грошей:

1. В Ісландії до XV ст. - Риба;

2. У Київській Русі, Скандинавії, Західній Європі в раннє середньовіччя - хутра;

3. У Монголії до XX ст. - Суміш чайного листа і деяких диких рослин, просочена телячої кров'ю і спресована в цеглу;

4. У Китаї до XIX ст. - Нефрит;

5. У Індії до XX ст. - Перли;

6. На острові Борнео до XX ст. - Коров'ячі черепа;

7. На острові Нова Гвінея по наші дні - так звані «Свинячі гроші»;

8. На Соломонових островах до XX ст. - Людські черепа;

9. На Каролінських островах по наші дні - китові зуби і ткані чоловічі пояси;

10. Серед індіанських племен Північної Америки до XIX ст. - «Вампум»;

11. У Нікарагуа до XIX ст. - Мішечки з бобами какао [4 ст. 13].

Потрібні були більш зручні та надійні гроші, які характеризувалися б такими якостями:

1. Більш високою і незмінною вартістю, що виражається у відомій трудомісткості свого виробництва;

2. Обмеженою, в порівнянні з іншими товарами, споживною вартістю;

3. Компактністю (досить значною вартістю в малому обсязі, і як наслідок цього - зручністю для далеких перевезень);

4. Здатністю дробитися на дрібні частки і об'єднуватися в будь-яких кількостях при повному збереженні своїх якостей;

5. Фізичної довговічністю.

Всім цим вимогам вищою мірою відповідали і відповідають лише метали, особливо благородні.

Врешті-решт роль загального еквівалента закріплюється за благородними металами - золотом і сріблом. З-поміж усіх товарів благородні метали за своїми природними властивостями найбільшою мірою пристосовані до виконання ролі грошей - вони подільні, добре зберігаються, однорідні, зручні для використання тощо. Металеві злитки з'явилися вперше в Стародавньому Єгипті та Месопотамії. Вони мали вигляд кружечків, кілець, брусків. Метали були обрані ті, які були досить рідкісні і володіли зовнішньою привабливістю. Є свідчення того, що перші монети були зроблені на території Лідії ще в 7 столітті до нашої ери. Зображення правителів на монетах було не випадковим. Це свого роду державне клеймо. Саме зображення правителя свідчило, що монета є законною і справжньою. Наявність чеканки монет в державі відображало її культурний та економічний рівень розвитку. Монета стала своєрідним індикатором розвитку суспільства. Можна було сказати: «немає монетного обігу - немає держави».

Однак застосування товарних грошей, зокрема благородних металів, також викликало чимало проблем. Насамперед, золота не вистачало впродовж усієї історії торгівлі. Тому виникли паперові гроші, потрібні не самі по собі, а для тих товарів і послуг, які на них можна купити [8 ст. 195].

Еволюцію обміну можна представити у вигляді такої схеми зміни форми вартості:

1. Проста (випадкова) форма вартості - обмін товару на товар;

2. Повна (розгорнута) форма вартості - обмін одного товару на ряд товарів;

3. Загальна форма вартості - обмін усіх товарів (у масштабах даного ринку) на один товар;

4. Грошова форма вартості - обмін усіх товарів на гроші.

Гроші виникли саме на останньому етапі. Вони виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. З появою грошей товарний світ розколовся на дві частини: один товар - гроші і всі інші товари [9, ст. 122]. Вперше паперові гроші були випущені в Китаї у XII ст., в Європі вони з'явилися лише в XVII ст. Держава зосереджує у своїх руках випуск паперових грошей, що робить їх рідкісними.

У результаті товари стали ставитися один до одного в постійній пропорції, тобто виник масштаб цін як певну вагу золота і срібла, фіксований в якості одиниці виміру. Для порівняння цін у ході розвитку мінових відносин держави стали встановлювати фіксовані масштаби цін, тобто кількісно золота і срібла, що прийняті в країні за грошову одиницю. Наприклад, в США актом про золотий стандарт за долар в 1900 р. було прийнято 1,50463 г чистого золота, але при подальших девальваціях долара вміст у ньому золота знижувалося тричі: у 1934 р. - до 0,889 г, у грудні 1971 р. - до 0,818 р. і в лютому 1973 р. - до 0,737 р.

У Росії з реформи міністра фінансів С. Ю. Вітте (1895 - 1897 рр.) золотий вміст рубля встановлено в 0,774234 р. У 1950 р. (березень) він містив 0,222169 р., а в1961 р. (зі зміною масштабу цін) - 0,98741 г. золота.

Ямайська валютна система, введена в 1976 -1978 рр., скасувала офіційну ціну на золото, а також золоті паритети, у зв'язку з чим втратив своє значення офіційний масштаб цін. В даний час офіційний масштаб цін замінений фактичним, який складається стихійно в процесі ринкового обміну.

У Росії також з 1992 р. офіційне співвідношення карбованці і золота не передбачено. У сучасних умовах відбувся процес демонетизації золота, тобто втрата ним функції грошей, у тому числі і функції міри вартості. Золото витіснене з внутрішнього та зовнішнього обороту нерозмінними кредитними грошима.

Зі встановленням панування нерозмінних кредитних грошей масштаб цін зазнав істотних змін. Держава встановлює:

1. назва грошової одиниці, порядок її випуску та вилучення, а також її «купюрність»;

2. порядок випуску більш дрібної грошової одиниці, що виготовляється, як правило, з дешевих металів, визначаючи її співвідношення до основної грошової одиниці;

3. правила обігу готівкових та безготівкових грошей;

4. валютний курс національної грошової одиниці до іноземних, виходячи з попиту своєї валюти, і публікує його в офіційній пресі [10 ст.89].

Окремі особи не мають права на випуск грошей, і такі спроби держава жорстоко карає. Кількість паперових грошей обмежена, що забезпечує їм купівельну спроможність. Паперові гроші не мають внутрішньої вартості і є грішми, бо держава визначає їх як такі за допомогою закону. Сучасні паперові гроші мають здебільшого кілька ступенів захисту. З цією метою найчастіше застосовують захисні властивості паперу (водяні знаки, певний склад паперу), поліграфічний захист (спеціальні фарби, мікротекст), фізико-хімічний захист (використання магнітних полюсів тощо).

У XX ст. настала ера банківських грошей, коли гроші існують у вигляді записів на рахунках у банках. У сучасних умовах простежується швидка еволюція всіх функціональних форм грошей - поширюються кредитні картки, чеки для туристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функції грошей [8 ст. 195].

На сьогоднішній день ми користуємось українською гривнею, яка видозмінювалася в ході свого існування та допоміжною грошовою одиницею (копійкою). В обіг введено гривню наступних номіналів 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500. Назва "гривня" походить від назви металевої прикраси, яка носилась на шиї. Гривня, як гроші, має два значення. Перше: гривня - кун (грошова одиниця Київської Русі). Назва йде від хутра куниці, яке використовувалось у торгівлі слов'ян з сходом. Друге: в XII ст. гривня - злитки срібла. Найбільшого поширення дістали бруски вагою 200 г. З часом термін "гривня" розповсюдився на частину "карбованця", "рубля". Частиною останнього став "гривеник" - десятикопійкова частина 100- копійчаного карбованця-рубля. "Гривеник" випускався з 1710 року в сріблі (вага близька 2,8 г.) 83 проби. У XVIII - XIX ст. та часи після революції 1917 року аж до 1931 року чеканились 10-копійчані монети епізодично з міді, срібла, нікелю.

Термін "карбованець" іде від "карб", тих самих однозначних російських понять "рубль" - рубати. "Карб" - це зарубка, насічка, чеканка. Як свідчать дані, терміни "карб" - "карбованець" з'явились разом з необхідністю поділу гривні на частки для зручностей грошового розрахунків. Золоті гроші - "червонці" з`явились в Росії з 1718 року (див. Додаток 1.), (див. Додаток 2.).

1.3 Види грошей та їх коротка характеристика

Гроші - це абсолютно ліквідний засіб обміну.

Гроші - це особливий вид товару, який не можна використати інакше ніж позбутися від нього.

Існують такі види грошей:

Металеві гроші спочатку з'явилися як різної форми та ваги шматки металу. З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. Лише з часом з'явилася кругла монета - найдосконаліша форма повноцінних грошей. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла в якості грошей виділили ці метали.

Паперові гроші - грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випущені для покриття видатків держави. Поява паперові гроші зумовлена загостренням суперечностей металевого обігу (відставанням добування коштовних металів від зростаючих потреб у засобах обігу, дороговизною цього обігу тощо), а також миттєвим характером функціонування грошей як засобу обігу, ідеальним виконанням ними функції міри вартості, зношуванням монет та їх функціонуванням як неповноцінних, випуском державою неповноцінних монет та ін.

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

Обслуговуючи ділові угоди, кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм:векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов'язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо.

Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Дебетові картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами.

Електронні гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Фактично, це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта [20].

2. Форми грошей та функції, які вони виконують

2.1 Функції грошей

Сутність грошей розкривається у їх функціях та підфункціях. К. Маркс дослідив 5 основних функцій грошей:

- міра вартості;

- засіб обігу;

- засіб нагромадження;

- засіб платежу;

- світові гроші [12, ст.101].

При цьому дві перші функції розглядались як найістотніші. Л. Харріс виділяє 3 головні функції: засобу обігу, міри вартості та засобу збереження вартості.[13,ст.75] К.Р. Макконелл і С.Л. Брю називають функції засобу обігу, міри вартості та засобу заощадження.[14,ст.264] С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі вважають, що гроші виконують чотири функції: засобу обміну, одиниці лічби, засобу збереження вартості та міри відкладених платежів [15, ст. 228].

Якщо представники логіко-історичного підходу намагаються логічно вивести і обґрунтувати функції грошей, провести їх субординацію, то прихильники функціонального підходу не надають цьому значення. У них ці функції розглядаються суто емпірично, у будь-якій послідовності, без зв'язку з сутністю грошей. Проте, насправді існують і реальна історія грошей, подана в сучасному суспільстві в знятому вигляді, і взаємозв'язок, субординація їх функцій.

Міра вартості -- це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Виконання грошима функції міри вартості передбачає визначення грошової одиниці, яка була б основою для порівняння цін різних товарів. Такою грошовою одиницею у США є долар, в Англії - фунт стерлінгів, які прирівнюються до різної вагової кількості золота. Для зручності грошові одиниці шляхом їх поділу на кратні частини розкладаються в масштабі цін.

Отже, через міру вартості гроші виражають кількість втіленої в товарах суспільної праці, а через масштаб цін - вагову кількість золота, яка міститься в грошовій одиниці та її складових частинах. Тому міра вартості - суспільна функція, а масштаб цін - розрахункова міра, яку може змінювати держава. Зменшення вагового вмісту золота в грошовій одиниці означає девальвацію, підвищення - ревальвацію.

Засіб обігу -- це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар повинен перейти від продавця до покупця, І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг). Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв'язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів.

Засіб платежу -- це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

З розвитком товарного обігу час реалізації товарів все частіше відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з оплатою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу. Необхідність такої функції грошей породжена як відмінностями в часі виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів. У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, функція грошей як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей.

Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. У цій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагромадження. Як вона розуміється? В деяких випадках гроші вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх з обігу. Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби. При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, з допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися у скарби. Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони повертаються знову. Але навіть і за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в центральних банках і державних казначействах. Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу мають теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період 1992-1995 pp., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів [16, ст. 129].

Світові гроші -- це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

З розвитком міжнародного поділу праці товарний обіг виходить за рамки національних кордонів. Відповідно й гроші починають обслуговувати міжнародну торгівлю, виходять на світовий ринок. У цій функції вони виступають як світові гроші. Виходячи на світову арену, гроші виступають у своєму первозданному вигляді - в злитках золота.

У світовому обороті гроші функціонують насамперед як засіб платежу. Це зумовлюється тим, що розрахунки між країнами здійснюються, як правило, не за кожною угодою (торговельною чи фінансовою), а шляхом заліку боргових зобов'язань через банки.

Необхідність перевозки золота з'являється лише у випадку виникнення заборгованості, яка не покривається шляхом взаємних розрахунків. Незважаючи на те, що природі світових грошей відповідає їх функціонування в формі золотих зливків, у практиці міжнародних розрахунків застосовуються й грошові знаки окремих держав. Причому роль замінників світових грошей виконується валютою тієї країни, яка в певний період посідає провідне місце в світових економічних зв'язках. Так, до першої світової війни в ролі світової валюти функціонував переважно англійський фунт стерлінгів. Згодом ця роль перейшла до американського долара. [17]

Отже, гроші виконують такі основні власні функції і підфункції.

1. Міра вартості:

а) засіб вираження вартості;

б) засіб представлення одиниці вартості;

2. Засіб обігу:

а) купівельний засіб;

б) засіб платежу;

3. Засіб нагромадження:

а) засіб заощадження;

б) засіб збереження вартості.

У процесі розвитку товарно-грошового обігу виникають різні представники грошей, які реалізують якусь конкретну функцію, під функцію або їх комбінації. З функції засобу платежу виникають вексель (боргова розписка приватної особи, що містить зобов'язання сплати зазначеної суми у певний строк), банкнота (вексель банку), чек (письмове розпорядження про видачу грошей) та ін.

Структура грошової маси повинна відповідати структурі та особливостям функціонування економіки. На жаль, в Україні ця структура далека від оптимальної.

Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості, оскільки в даному випадку змінюється сам масштаб, перекручуючи всі результати. Тому для визначення вартості використовують більш стабільні грошові одиниці (долар США, ЄВРО та ін.). в Україні навіть законодавчо ставки акцизного збору, а також розміри статутних фондів банків і страхових компаній визначено не в національній валюті, а в ЕКЮ (ЄВРО). У тих випадках, коли вартість не можна офіційно оцінити в стабільній іноземній валюті, використовуються умовні одиниці.

2.2 Грошовий обіг. Закони грошового обігу

Грошовий обіг - це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, що обслуговує збут товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки у господарстві.

Рис. 2 Суб'єкти грошового обігу

Рис. 3 Ознаки грошового обігу

Рис. 4 Сектори грошового обігу

Об'єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво, при якому товарний світ поділяється на товар та гроші.

Грошовий обіг поділяється на дві сфери:

Готівковий обіг (рух готівки). Він обслуговується банкнотами, монетами та паперовими грошами.

Безготівковий обіг (рух безготівкових грошей). Під ними розуміються банківські депозити, використання яких здійснюється за допомогою чеків, кредитних карток, електроних переказів.

Переважну частину його в країнах з розвинутою ринковою економікою становить безготівковий оборот. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум по рахунках, що відкриті учасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі. Переважання цієї частини грошового обороту зумовлено насамперед дешевизною використання безготівкових грошей, а отже, вигідністю таких розрахунків для економічних суб'єктів.

В умовах ринкових відносин грошовий обіг сприяє:

1) перерозподілу грошових коштів між суб'єктами господарювання та різними галузями економіки;

2) задоволенню потреб економіки у грошових коштах завдяки державному регулюванню грошової маси в обігу.

Організація грошового обігу здійснюється в межах грошової системи країни, яка історично склалась і закріплена національним законодавством. Вона містить такі складові:

1) грошову одиницю країни;

2) масштаб цін;

3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), порядок їх випуску в обіг;

4) регламентацію безготівкового обігу;

5) порядок обміну національної валюти на іноземну (валютний паритет);

6) державне регулювання грошового обігу.

Грошові системи поділяють на два типи:

1) металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей;

2) паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

Основними рисами сучасних грошових систем є:

1) скасування офіційного розміну банкнот на золото, вихід золота із обігу в усіх країнах світу;

2) перехід до нерозмінних на золото кредитних грошей;

3) випуск банкнот (емісія) для покриття витрат держави;

4) переважання безготівкового обігу;

5) посилення державного регулювання грошового обігу.

Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товарів, визначається законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що у свою чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу одноіменної грошової одиниці

К = Ц \ О

К - кількість грошей, необхідних для товарного обігу у данному році

Ц - сума цін товарів, що реалізуються у даному році

О - середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці

Це загальний закон кількості грошей в обігу. З розвитком функції засобу платежу формула закону набуває більш складного вигляду:

Кп = (СЦ - К + П - ВВ) \ Шо

СЦ - сума товарних цін

К - сума цін товарів, проданих у кредит

П - сума платежів за борговими зобов'язаннями

ВВ - сума взаємопогашуваних безготівкових платежів

Шо - середня кількість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

На перший погляд може здатися, що для виконання функції засобу платежу необхідна додаткова кількість грошей. Однак таке враження не зовсім правильне. Справа у тому, що частина товарів продається у кредит і оплачується за межами даного періоду. Значить, на відповідну величину зменшиться потрібна кількість грошових одиниць. Крім того, значна частина боргових зобов'язань погашається шляхом не сплати готівкою, а їх взаємного зарахування. Слід також врахувати у даному періоді суму платежів за товари, що раніше продані у кредит.

У західній економічній теорії широкого визнання набула кількісна теорія грошей, висунута американським ученим-економістом ірвінгом Фішером. Його формула для визначення кількості грошей, необхідних для обігу, е такою:

де М - середня маса грошей, яка необхідна країні для забезпечення нормального грошового обігу;

V - швидкість обігу грошей;

Р - середній рівень товарних цін;

Q - реальний обсяг товарів та послуг, що продавалися в країні протягом певного року.

Це рівняння дає змогу розрахувати грошову масу, що перебуває в обігу:

Отже, формула І. Фішера показує залежність рівня цін від маси грошей, що перебувають в обігу. Тобто зростання цін може викликатися трьома чинниками:

1) зростанням кількості грошей, що перебувають в обігу в надлишковому розмірі;

2) прискоренням швидкості обігу грошей;

3) скороченням фізичного обігу товарів та послуг.

Аналіз показників цієї формули дає змогу визначити загальні передумови виникнення інфляції. Це швидке зростання номінальної кількості грошей, що перебувають в обігу, або прискорення швидкості їх обігу порівняно із зростанням реального національного доходу.

Основними елементами закону грошового обігу виступають товарна маса, яка перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу.

Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінна зменшенню грошової маси.

При функціонуванні повноцінних грошей в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, то частина грошей випадала з обігу, перетворюючись у скарб; якщо ж, навпаки, потреба обігу в грошах зростала, то додаткова кількість грошей надходила в обіг із скарбу. Функція засобу нагромадження скарбів відігравала роль привідних і відвідних каналів грошового обігу.

Однак в обігу, крім повноцінних грошей, з 17 ст. перебувають паперово-кредитні гроші, які підпорядковані закону обігу паперових грошей. Суть цього специфічного закону полягає в тому, що їхня кількість у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообороту. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого і мав також купівельну ціну, як і золотий. Закон обігу паперових грошей діяв за умов, коли в основі грошової форми вартості лежало золото.

Із сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошового обігу - обмеження грошової маси регулярними потребами обігу. Звідси, у свою чергу, випливає висновок про те, що у підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відігріє грошова маса. Остання виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють: активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах.

Зростання швидкості обігу грошей зумовлене також активним втручанням держави у процес відтворення капіталу, зростанням одержавлення кредитно-фінансової сфери і розвитком кредитної системи, вдосконаленням безготівкових платежів. Так, якщо на початку 20-х років резервним банкам було потрібно 8 днів для виконання взаємних розрахунків, то у наш час - лише 2 дні. Швидкість обігу грошей зростає завдяки широкому впровадженню чеків. Так депозитно-чекові операції обслуговують зараз приблизно 90% усіх грошових платежів США, а кожен чек у середньому 10 разів переходить з рук у руки. Факторами прискорення обігу грошей виступають розвиток функцій комерційного банківського кредиту, збільшення поточного споживчого кредиту та ін. [19].

3. Грошові системи та проблеми сьогодення

3.1 Сучасні грошові системи

Грошова система - це форма організації грошового обігу, що історично склалась у країні й закріплена в національному законодавстві.

Грошовий обіг здійснюється в готівковій та безготівковій формах. Наявні гроші (готівка) - це банкноти, білети державної скарбниці й монети. Безготівкові гроші - це засоби на рахунках у банках, різноманітні вклади (депозити) у банках, депозитні сертифікати, державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.

Сучасна грошова система характеризується наступними загальними рисами:

- відміною офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота;

- переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які за своєю природою небагато чим відрізняються від паперових грошей;

- збереженням в грошовому обігу декількох країн поряд з кредитними грошима паперових грошей у формі казначейських білетів;

- випуском банкнот в обіг з метою кредитування господарства, держави, а також приросту офіційних золотих і валютних резервів;

- розвитком та розширенням в грошовому обороті безготівкових розрахунків при одночасному скороченні готівкових;

- посиленням державного регулювання грошового обороту в зв'язку з постійним порушенням базового принципу грошової системи - відповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, яке веде до інфляційного процесу. [18]

У розвитку грошової системи виділяють два етапи:

1. коли загальний еквівалент безпосередньо перебував в обігу й виконував функції грошей;

2. коли роль золота, як загального еквівалента знижується, воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

До грошової системи належать:

1. Грошова одиниця країни (американський долар, англійський фунт стерлінгів та ін.) Нині у світі налічується близько 300 найменувань національних грошових одиниць.

2. Масштаб цін - вагова кількість валютного металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.

3. Види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску й обігу (випуск, вилучення та ін.)

4. Регламентація безготівкового обігу.

5. Порядок обміну національної валюти на іноземну (валютний паритет) і регульований державою валютний курс.

6. Державне регулювання грошового обігу.

Існують грошові системи двох типів:

1) металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей;

2) паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

У свою чергу металеві системи поділяють на:

1) біметалеві;

2) монометалеві.

Біметалева грошова система - це система, за якої за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквіваленту.

У другій половині ХІХ ст. Утвердилась система золотого монометалізму, за якої лише золото є загальним еквівалентом. Виділяють чотири різновиди золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт, якому були властиві: обіг золотих монет, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне чеканення золотих монет із фіксованих вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.;

2) золотозлитковий стандарт, за яким банкноти розмінювались на золото лише при поданні суми, встановленої законом (в Англії - 1700 фунтів стерлінгів за злиток золота вагою 12 кг, у Франції - 215 тис. франків);

3) золотодевізний стандарт - банкноти обмінювались на іноземну валюту (девізи), яка в свою чергу, обмінювалась на золото. Ця форма була запроваджена у 30 країнах світу. У другому та третьому різновидах золотого монометалізму в обігу відсутні золоті монети, монетарне золото зосереджується в руках держави, а золото не виконує функцій засобу обігу і платежу;

4) золотодоларовий стандарт, за яким розмін банкнот на золото був скасований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн - членів МВФ. У 1971 р. було припинено обмін доларів на золото. [21]

Сучасна грошова система України - це грошова система ринкового зразка.

Необхідність створення грошової системи України:

- розпад СРСР наприкінці 1991 року;

- вихід України з “рубльової зони”;

- запровадження власної грошової одинці.

Етапи процесу запровадження національної валюти в Україні:

1. 10 січня 1992 р. введено в готівковий обіг тимчасову валюту - український карбованець (купон);

2. у листопаді 1991 р. було завершено впровадження українського карбованця у безготівковий обіг;

3. у вересні 1996 р. в результаті проведення грошової реформи в Україні було запроваджено національну валюту - гривню.

У статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності гривні.

Одне з найважливіших сьогоднішніх і перспективних завдань розбудови грошової системи України - зростання довіри до національної валюти - гривні.

У сучасних умовах у сфері грошового обігу України використовуються банківські білети (банкноти-гривні) і розмінна монета (копійка).

Банкноти випускають в обіг Національним банком України. Для зручності обслуговування роздрібного товарообороту в обіг випускаються розмінні монети, які є незамінними в торгівельних операціях, коли необхідно розплачуватися за товар дрібними частинами грошової одиниці.

Офіційний валютний курс гривні, використовуваний суб'єктами господарських операцій, встановлюється Національним банком України на підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) за валютами, за якими здійснюються торги, за іншими - на підставі кра-курсів.

Порядок готівкового та безготівкового обігу, їх регламентацію, в тому числі організацію міжнародних розрахунків в Україні здійснює Національний банк України:

1. НБУ суворо контролює грошовий обіг, сприяє забезпеченню стабільності національної валюти, регламентує емісію готівки, розробляє правила здійснення форм безготівкових розрахунків, способів і порядку платежів, контролює касові операції.

2. НБУ є установою, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання.

3. НБУ - незалежний фінансово-економічний орган, який проводить самостійну грошово-кредитну політику.

4. Правління НБУ приймає і затверджує постанови, положення та інші нормативні акти, що регулюють грошовий обіг.

5. НБУ координує діяльність комерційних банків України. [22, ст. 58]

3.2 Економічні проблеми сьогодення

Основними рисами сучасного економічного становища України є:

1. значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;

2. відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;

3. паливно-енергетична залежність від Росії;

4. надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;

5. криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

6. «відірваність» України від світової економіки. [23, ст. 5]

Протягом 2007-2010 рр. більш як половина провідних країн світу перебувають у стані фінансово-економічної кризи, у тому числі й Україна, про що свідчать її основні макроекономічні показники (ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, торгівельне сальдо, стан гривні, політична нестабільність і соціальна нерівність населення) [24, ст. 5].

Проте особливу увагу варто звернути саме на зменшення виробництва, оскільки цей фактор є ключовим при розв'язанні проблем, отриманих унаслідок кризи.

Криза в Україні характеризується:

1. порушенням відлагоджених зв'язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави;

2. систематичною незбалансованістю доходів і видатків бюджету;

3. невпинним зростанням державної заборгованості;

4. нераціональною структурою бюджетних витрат;

5. неоптимальним рівнем податкових платежів тощо.

Поширення негативних тенденцій у світовій економіці, падіння попиту та цін на світових товарних ринках зачепило також Україну і вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки.

Глибока українська криза, яка ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широких верств населення.

Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні посилено підтримувалася політика, спрямована на підвищення грошових доходів населення, що не враховувала показників зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного забезпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання).

У 2010 році, порівняно з 2000-м, доходи населення зросли в п'ять разів, водночас як виробництво товарів народного споживання - тільки удвічі [25, ст. 62].

Висновки

Працюючи над курсовою роботою з політекономії, я дізналася для себе багато чого нового про гроші, про що раніше навіть не здогадувалась, кожного дня користуючись ними. Саме тому я можу зробити низку висновків, які насамперед стосуються виникнення, еволюції, функціонування та проблематики грошей у суспільстві.

Гроші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг, засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості та засіб збереження (накопичення) вартості, загальновизнаний засіб платежу, який приймається також при оплаті боргів.

Гроші, як специфічний товар мають свої риси:

1. Гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг;

2. Маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються на абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність або багатство;

3. Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність, тобто здатність активу обмінюватись на будь-які товари або блага.

Історія грошей налічує вже тисячоліття, а їхнє походження можна віднести до періоду кам'яного віку. На даний час розрізняють дні концепції виникнення грошей:

...