Структура фінансового результату діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття фінансових результатів

2. Структура фінансового результату

2.1 Поняття прибутків і витрат

2.2 Доходи й витрати від видів діяльності

2.3 Доходи й витрати від інших видів діяльності

3. Значення, завдання та джерела аналізу платоспроможності комерційної організації

Заключення

Список використаної літератури

Вступ

Перехід економіки Росії на ринкові стосунки держави й пов'язані з цим процеси формування багатоукладного господарства з урахуванням різних форм власності, становлення та інфраструктури ринку та його господарського механізму докорінно змінили економічну, інформаційну, і правову середу функціонування підприємства. Ці зміни зачепили всі боку підприємств.

Підприємства отримали самостійність під управлінням і віданні господарства, права розпоряджатися ресурсами і результатами праці та несуть всю повноту економічної відповідальності за рішення і дії. За цих умов добробут і комерційний успіх підприємства повністю залежить від того, наскільки ефективна його.

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції послуг з урахуванням запровадження науково-технічного прогресу, ефективніші форми господарювання та управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи й т.д.

Важлива роль реалізації це завдання відводиться обліку, контролю та аналізу господарську діяльність підприємств. З їхньою допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани і управлінські рішення, здійснюється контролю над виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів, і працівників. Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор повинен добре знати як загальні закономірності й розвитку за умов початку ринкових відносин, а й тонко розуміти прояви загальних, специфічних та порожніх приватних економічних законів у практиці свого підприємства, своєчасно помічати і підвищення ефективності виробництва. Вони повинні володіти сучасними методами економічних досліджень, методикою системного, комплексного економічного аналізу, майстерністю точного, своєчасного, всебічного обліку, і аналізу результатів господарську діяльність підприємства.

За сучасних умов початку ринкових відносин у даній країні у діяльності підприємства фінансові результати почали займати одне з чільних напрямів в галузі як обліку, і під час аналізу і аудит діяльності підприємства.

Фінансовий результат діяльності підприємства служить свого роду показником значущості даного підприємства. У ринкових умов господарювання будь-яке зацікавлений у отриманні позитивного результату від міста своєї діяльності, оскільки завдяки величині цей показник підприємство здатне розширити потужність, матеріально зацікавити персонал, працюючий цьому підприємстві, виплачувати дивіденди акціонерам тощо.

У разі становлення ринкових відносин облік і аналіз фінансових результатів діяльності підприємства має своєю метою забезпечити сталий розвиток дохідної конкурентоспроможної роботи і включає різні напрями - правове, економічне, фінансове тощо. Вони грунтуються на системний підхід, комплексному обліку різноманітних чинників, якісному доборі достовірною інформацією і є важливою функцією управління.

Управління є конкретні способи на об'єкт самонаведення досягнення конкретної мети. Управління складає основі різної форми і методів на об'єкт управління. Аналіз фінансово-господарську діяльність підприємства, зокрема аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, одна із найдійовіших методів управління, основний елемент обгрунтування керівних рішень.

1. Поняття фінансових результатів

прибуток витрати платоспроможність фінансовий

Фінансовий результат є прибутком або збитком чи різницею від порівняння сум прибутків і витрат організації. Перевищення доходів над витратами означає приріст майна організації - прибуток, а витрат над доходами - зменшення майна - збиток. Отриманий організацією за звітний рік фінансовий результат як прибутку чи збитків, відповідно, призводить до збільшення чи зменшенню капіталу організації. Відповідно доп.79 положення ведення бухгалтерського обліку, і бухгалтерської звітності до бухгалтерського прибутку (збитотку) є кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток), виявлений за звітний період виходячи з бухгалтерського обліку усіх господарських операцій організації і оцінки статей бухгалтерського балансу за діючими відповідно до нормативними актами правилами.

У цьому визначенні використані такі ключові поняття: прибуток, звітний період, господарські операції, оцінка статей бухгалтерського балансу, правила, які у відповідність до нормативними актами.

У узагальненому вигляді - це приріст чистих активів. Її розрахунок необхідний для:

· оцінки ефективності роботи підприємства

· визначення оподатковуваної величини

· збагачення власників (що більше прибуток, то вище курс акцій, то багатший акціонер).

Падіння можна й потрібно розглядати, як прибутки зі знаком мінус.

Теоретично бухгалтерського обліку відомі критерії Дж.Каннига (1884-1962), яким має відповідати фінансовий результат, щоб вона вважалася прибутком:

1) отримання очікуваного протягом року прибутку має високу ймовірність

2) очікувана виручка можливо обчислена з високим рівнем надійності

3) передбачувані витрати розраховуються з високим рівнем ймовірності.

Ці вимоги носять суто економічний характер і впли як у міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, ПБУ 9/99 іПБУ 10/99».

Звітний період передбачає закриття рахунків Головною книжки. Теорія обліку знає такі варіанти:

1) щойно буде цілком заповнена записами Головна книга, як відразу ж на всіх рахунках визначається сальдо і виводиться фінансовий результат

2) щойно закінчиться виробничий цикл, закриваються рахунки і фіксується фінансовий результат

3) щойно настане певна календарна дата, вводиться проміжний фінансовий результат весь час роботи фірми.

Те, що такий фінансовий результат діяльності підприємства визначається за звітний період, означає, що основою методів обчислення служить припущення безперервності діяльності, за яким під час бухгалтерського обліку передбачається, що у найближчому майбутньому організація не припинить своєї роботи і функціонуватиме нормально (п.6ПБУ 1/98). Якщо припустити, що у недалекому майбутньому організація не закриється, а теорії запровадження цього припущення означає, що вона «жити вічно», то літочислення прибуток від її діяльність як різниці між вкладеними і отриманими власниками засобами стає абсолютно безглуздим. Фінансовий результат (прибуток або збиток) обчислюється у рамках звітних періодів - умовно виділених термінів, після чого складається бухгалтерська звітність.

Уявлення інформації про показниках однорідних господарських операцій - у бухгалтерської звітності здійснюється за допомогою алгоритмізації данних про процеси діяльності, спрямовані, зокрема розкрити елементи, характеризуючі структуру кінцевого фінансового результату. Наведений в Вказівках про обсяг форм бухгалтерської звітності від 22 липня 2003 р. алгоритм розрахунку кінцевого фінансового результату в звіті прибутки і збитках виділяє такі, що характеризують його елементи:

· валовий прибуток

·прибуток/збиток від продажу

·прибуток/збиток до оподаткування

· чистий прибуток (збиток) звітний період

2. Структура фінансового результату

2.1 Поняття прибутків і витрат

Усе господарське життя підприємства складається з цих двох груп фактів у господарському житті - це доходи і витрати.

Доходи і витрати - це факти у господарському житті, що з економічних, юридичних й бухгалтерських точок зору змінюють фінансовий результат господарську діяльність підприємства.

Бухгалтерське визначення прибутків і витрат має за свою мету розкриття способів їхніх відбитків в обліку і демонстрацію даних про них у бухгалтерській звітності підприємства. У основі його лежить синтез економічних і юридичних трактувань прибутків і витрат. Характеристика прибутків і витрат, їх класифікація і оцінка, зізнання у обліку і свій відбиток у звітності визначаються час двома нормативними документами:ПБУ 9/99 «Доходи організації» іПБУ 10/99 «Витрати організації», затверджені наказом Мінфіну РФ 6 травня 1999 р. №>32н і33н відповідно.

У Положеннях про бухгалтерський облік правила формування прибутків і витрат розглядаються у тій синхронізації і зіставленні таким чином, щоб одержати результуючого фінансового показника - прибутку чи збитку. Фінансовий результат діяльності організації характеризує її становище над ринком, успішність управління, капіталізацію компанії та інші питання, цікаві для всіх користувачів фінансової звітності.Достовірні показники прибутку (збитку), зрозумілі й що дозволяють одержувати однозначні висновки при користуванні бухгалтерської звітністю, можливі у разі, якщо їх підґрунтя з урахуванням уніфікованих і загальновідомих правил. Цією мети служать норми і правила , викладені у цих ПБУ.

Концепція прибутків і витрат, що у основі Положення про бухгалтерський облік, у тому, що не всякі витрати ставляться до витрат, як і не всякі надходження є доходами.

Відповідно до п. 2ПБУ 9/99 доходами організації визнається збільшення економічних вигод внаслідок надходження активів (коштів, іншого майна) і (чи) погашення зобов'язань, що веде до збільшення капіталу цієї організації, крім вкладів учасників (власників майна).

З тексту ПБУ 9/99 слід зауважити, що економічні вигоди підприємства збільшуються у разі, якщо у його розпорядження надходить якесь майно. Це може бути як виникнення боргу дебіторів, і погашення зобов'язання грошима чи іншими матеріальними (нематеріальними) цінностями .

ПБУ 10/99 визначає витрати організації, як зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів (коштів, іншого майна) і (чи) виникнення зобов'язань, що веде до зменшення капіталу цієї організації крім зменшення вкладів у вирішенні учасників (власників майна).

Зміна капіталу підприємства у результаті обліку фактів господарському житті, котрі визначаються як доходи і, зумовлено відбиваної в обліку сумою прибутку чи збитків (різницею між статками і видатками). Звідси випливає, що це чи інакше бухгалтерський облік прибутків і витрат підприємства підпорядкований мети визначення фінансового результату своєї діяльності (прибутку чи збитків). Це дозволяє дати трохи більше спрощені бухгалтерські визначення прибутків і витрат, за якими під доходом розуміється бухгалтерська оцінка фактів господарському житті, збільшують фінансовий результат діяльності підприємства, а під витратою -- які зменшують його фінансова результат.

У цьому дуже важливо пам'ятати правило італійського бухгалтера Д.Дзаппи (1879-1960): «доходи підприємства очевидні, а витрати сумнівні».

Це розмірковує так, що реальні доходи фіксуються документами і надходженням активів, тоді як величину витрат визначає адміністрація, обираючи правила оцінки запасів і списуючи їх у витрати виробництва, використовуючи різні варіанти нарахування амортизації та формування резервів. Отже, доходи носять об'єктивний, а витрати на певної міри суб'єктивний. Щоб увести до рамок цей суб'єктивізм (науковий анархізм), нормативні документи вводять використовувані при формулюванні своїх норм терміни в суворі понятійні рамки. Ось і що стосується статками і видаткамиПБУ 9/99 іПБУ 10/99, визначаючи ряд фактів господарському житті як доходи і, називають і факти господарському житті, до вказаних категоріям не що стосуються. Відповідно до визначень, які ми розглянули вище, до доходів не ставляться вклади учасників (власників майна), а до витрат -- зменшення вкладів у вирішенні учасників (власників майна).

Є певні критерії визнання прибутків і витрат.

ПБУ 9/99 визначає переліки надходжень від юридичних і фізичних осіб, що є умовами визнання:

1. організація має право отримання цієї виручки, що з конкретного договору чи підтверджене іншим відповідним чином;

2. сума виручки може бути оцінена;

3. є у тому, у результаті конкретної операції станеться збільшення економічних вигод організації. Впевненість у цьому, у результаті конкретної операції станеться збільшення економічних вигод організації, є у разі, коли організація отримало оплату актив або немає невизначеність отримання активу;

4. право власності (володіння, користування і розпорядження) продукції (товар) перейшло від організації до покупця чи робота прийнята замовником (послуга буде надано);

5. витрати, які зроблено чи зроблять у зв'язку з цієї операцією, може бутиопределени.

Критеріями визнання витрат є:

1. витрата виробляється у відповідність до конкретним договором, вимогою законодавчих і нормативних актів, звичаями ділового обороту;

2. сума витрати може бути оцінена;

3. є у тому, у результаті конкретної операції станеться зменшення економічних вигод організації. Впевненість у цьому, у результаті конкретної операції станеться зменшення економічних вигод організації, є у разі, коли організація передала актив або немає невизначеність передачі актива.

До того ж визначенню фактів господарському житті, не які стосуються доходах і видатках, присвячені спеціальні нормиПБУ 9/99 іПБУ 10/99.

Відповідно до п. 3ПБУ 9/99 не зізнаються доходами організації надходжень від інших юридичних і фізичних осіб: сум податку додану вартість, акцизів, податку з продажу, експортного мита та інших аналогічних обов'язкових платежів; за договорами комісії, агентским й іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо. п.; гаразд попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг; авансів як оплата продукції, товарів, робіт, послуг; задатку; під заставу, якщо договором передбачено передачу закладеного майна заставодержателю; для погашення кредиту, позики, наданого позичальнику.

Відповідно до п. 3ПБУ 10/99 зізнається видатками організації вибуття активів: у зв'язку з придбанням (створенням)внеоборотних активів (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів тощо. п.); вклади в статутні капітали інші організації, придбання акцій акціонерних товариств та інших цінних паперів ні з метою перепродажу (продажу); за договорами комісії, агентским й іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо. п.; гаразд попередньої оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг; як авансів, задатку як оплата матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг; для погашення кредиту, позики, отриманих організацією.

При визнання прибутків і витрат слід керуватися припущенням тимчасової визначеності фактів господарську діяльність (метод нарахування). Тимчасова визначеність фактів господарську діяльність в якості основи обліку прибутків і витрат потребує аналізу кожну операцію надходження чи вибуття активів, виникнення чи гасіння зобов'язань з її зв'язки Польщі з показниками звітний період, і навіть вивчення економічних наслідків кожну операцію.

2.2 Доходи й витрати від видів діяльності

Доходи й витрати відповідно доПБУ і виходячи з їхньої економічної природи класифікуються з доходів та витрати, що у звичайних напрямах чи інших.

Організація виходячи з аналізі основних напрямів діяльності, на показниках обсягу надходження активів з різного виду роботи і операцій повинна самостійно визначити якого типу операції чи види діяльності буде віднесено до звичайних, а якого допрочим.

Операції і різноманітні види діяльності, які дають організації значні грошові надходження чи значний прибуток і що носять систематичний характер, ставляться до звичайних видам діяльності.

Розглянемо доходи та витрати від видів діяльності. Відповідно до п. 5ПБУ 9/99 доходами від видів діяльності вважається:

· прибуток від продажу продукції і на товарів, надходження, пов'язані з виконанням робіт, наданням послуг;

· на підприємствах, предметом діяльності якого є надання за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язане з цим діяльністю (орендної плати);

· на підприємствах, предметом діяльності якого є надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язане з цим діяльністю (ліцензійні платежі (включаючи роялті) користування об'єктами інтелектуальної власності);

· на підприємствах, предметом діяльності якого є що у статутних капіталах інші організації, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язане з цим діяльністю.

Доходи, отримані від надання за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів, прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, і південь від участі у статутних капіталах інші організації, коли не є предметом звичайній діяльності підприємства, ставляться до операційним доходах.

Найважливішим моментом у створенні обліку фінансових результатів є правило визначення прибутків і витрат. «Неправильне визначення його розміри призводить до викривлення показників їх вартості як наслідок, до неправильного підрахунку фінансових результатів всієї діяльності организації. Розглянемо оцінку доходів від звичної діяльності. Виручка приймається до бухгалтерського обліку у сумі, исчисленной в грошах, рівної величині надходження коштів й іншого майна України та (чи) величині дебіторську заборгованість.

Розмір надходження, і (чи) дебіторську заборгованість визначається виходячи з ціни, встановленої договором між організацією і покупцем (замовником) чи користувачем активів організації. Якщо ціну не передбачена у договорі не може бути встановлено з умов договору, то тут для визначення величини надходження, і (чи) дебіторську заборгованість приймається ціна, відповідно до якої порівнянних обставин зазвичай організація визначає виторг у відношенні аналогічної продукції (товарів, робіт, послуг) або надання у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) аналогічнихактивов.

Виручка оцінюється за ціною об'єкта продажу, передбаченої договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 5ПБУ 10/99 видатками зі звичайних видам діяльності є витрати, пов'язані:

виготовлення продукції, придбанням і продажем товарів. Такими видатками також вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг:

· на підприємствах, предметом діяльності якого є надання за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди, видатками зі звичайних видам діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цим діяльністю;

· на підприємствах, предметом діяльності якого є надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, видатками зі звичайних видам діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цим діяльністю;

· на підприємствах, предметом діяльності якого є що у статутних капіталах інші організації, видатками зі звичайних видам діяльності вважаються витрати, пов'язані з цим діяльністю.

видатками зі звичайних видам діяльності вважається також відшкодування вартості основних засобів, нематеріальних активів та іншихамортизируемих активів, здійснюваних як амортизаційних відрахувань. Витрати, здійснення яких пов'язане з наданням за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів, прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, і південь від участі у статутних капіталах інші організації, коли не є предметом діяльності підприємства, ставляться до операційним видатках.

Оцінка витрат за звичайному виду діяльності то, можливо двох варіантів:

· як повної собівартості продажів, що включає у собі ресурси, витрачені виробництва продукції і на доведення до споживача - сума прямих витрат на об'єкт врахування витрат і пропорційної частки загальновиробничих і загальногосподарських витрат, що відносяться цей самий об'єкт. Також у склад повної собівартості включаються Витрати продаж. Цей спосіб оцінки є традиційними для Російської Федерації.

· як скороченою собівартості продажів, суть цього способу у цьому, що загальногосподарські витрати не розподіляють між об'єктами виробничого, а відразу списуються на фінансові результати організації

2.3 Доходи й витрати від інших видів діяльності

Під фінансовим результатом від іншій діяльності розуміється результат всіх операціях організації, відмінними від операцій із звичайним видам діяльності.

Розглянемо інші доходи організації. Відповідно до пунктом 7ПБУ 9/99 до іншими доходами ставляться:

· надходження, пов'язані з наданням за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації (з урахуванням положень пункту 5ПБУ 9/99);

· надходження, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (з урахуванням положень пункту 5ПБУ 9/99);

· надходження, пов'язані з через участь у статутних капіталах інші організації (включаючи відсотки, й інші доходи по цінних паперів) (з урахуванням положень пункту 5ПБУ 9/99);

· прибуток, отримана організацією внаслідок спільної прикладної діяльності (за договором простого товариства);

· надходжень від продажу основних засобів та інших активів, відмінних коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів;

· відсотки, отримані іншого за надання у користування коштів організації, і навіть відсотки використання банком коштів, що є на рахунку організації у цьому банку;

штрафи, пені, неустойки порушення умов договорів У ситуації порушення договірних зобов'язань організація отримує специфічний вид доходу, кваліфікованого з погляду громадянського права як збитки (ст. 15 ДК РФ) чи неустойка (ст. 330 ДК РФ).

Неустойка є спосіб забезпечення зобов'язань як грошової суми, одержуваної контрагентом у разі невиконання чи неналежного виконання відношенні нього зобов'язань. Штраф чи пеня є різновидами неустойки і різняться способом формування: штраф є фіксовану суму, пеня - величину, яка від тимчасового відтинку, протягом якого порушуються права боку подоговору.

· активи, отримані безоплатно, зокрема за договором дарування;

· надходження у відшкодування заподіяних організації збитків;

· прибуток минулих років, виявлена у звітній року;

· суми кредиторської і депонентської заборгованості, якими минув строк позовної давності;

· курсові різниці;

· сума дооцінки активів;

· інші доходи.

Прочими доходами також є надходження, виникаючі як наслідки надзвичайних обставин господарську діяльність (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації тощо.): вартість тих матеріальних цінностей, залишених від списання непридатних до відновлення і подальшого використанню активів, тощо. Для цілей бухгалтерського обліку величина інших надходжень визначається наступному порядку:

Значимість надходжень від продажу основних засобів та інших активів, відмінних коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів, і навіть суми відсотків, отриманих іншого за надання у користування коштів організації, і від участі у статутних капіталах інші організації (коли не є предметом діяльності організації) призначають у фактичної сумі надходжень, що з умов відповідних договорів;

Штрафи, пені, неустойки порушення умов договорів, і навіть відшкодування заподіяних організації збитків приймаються до бухгалтерського обліку в сумах, присуджених судом чи визнаних боржником.

Активи, отримані безоплатно, приймаються до бухгалтерського обліку за ринковою вартістю. Ринкова вартість отриманих безоплатно активів визначається організацією з урахуванням діючих на дату ухвалення до бухгалтерського обліку ціни даний чи аналогічний вид активів. Дані ціни, діючих на дату прийняття до бухгалтерського обліку, мали бути зацікавленими підтверджені документально чи шляхом проведення експертизи;

Кредиторська заборгованість, через яку строк позовної давності минув, входить у дохід організації у сумі, у якій ця заборгованість було відбито у бухгалтерському обліку організації;

Суми дооцінки активів призначають у відповідність до правилами, встановленими щодо переоцінки активів;

Інші надходження приймаються до бухгалтерського обліку в фактичних сумах.

Відповідно до пунктом 11ПБУ 10/99 іншими видатками є:

· витрати, пов'язані з наданням за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації (з урахуванням положень пункту 5ПБУ 10/99);

· витрати, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (з урахуванням положень пункту 5ПБУ 10/99);

· витрати, пов'язані з через участь у статутних капіталах інші організації (з урахуванням положень пункту 5ПБУ 10/99);

· витрати, пов'язані з продажем, вибитием та інших списанням основних засобів та інших активів, відмінних коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;

· відсотки, сплачувані організацією іншого за надання їй у користування коштів (кредитів, позик);

· витрати, пов'язані з послуг, які надають кредитними організаціями;

· відрахування на оціночні резерви, створювані відповідно до правилами бухгалтерського обліку (резерви по сумнівним боргах, під знецінення капіталовкладень у цінні папери ін.), і навіть резерви, створювані у зв'язку з визнанням умовних фактів господарську діяльність;

· штрафи, пені, неустойки порушення умов договорів;

· відшкодування заподіяних організацією збитків;

· збитки минулих років, визнані у звітній року;

· суми дебіторську заборгованість, через яку минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;

· курсові різниці;

· сума уцінки активів;

· перерахування коштів (внесків, виплат тощо.), що з благодійної діяльністю, Витрати здійснення спортивних заходів, відпочинку, розваг, заходів культосвітнього характеру та інших аналогічних заходів;

· інші витрати.

Прочими видатками також є витрати, виникаючі як наслідки надзвичайних обставин господарську діяльність (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо.) та витрати, пов'язані з усуненням наслідків.

Для цілей бухгалтерського обліку величина інших витрат визначається наступному порядку:

Розмір витрат, що з продажем, вибитием та інших списанням основних засобів та інших активів, відмінних коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції, ні з через участь у статутних капіталах інші організації, з наданням за плату у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації, прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (коли не є предметом діяльності організації), відсотків, сплачуваних організацією іншого за надання їй у користування коштів, і навіть витрати, пов'язані з послуг, які надають кредитними організаціями, визначаються фактичної сумі витрати, що з умов відповідних договорів

Штрафи, пені, неустойки порушення умов договорів, і навіть відшкодування заподіяних організацією збитків приймаються до бухгалтерського обліку в сумах, присуджених судом чи визнаних організацією

Дебіторська заборгованість, через яку строк позовної давності минув, інші борги, нереальні для стягнення, входять у витрати організації у сумі, у якій заборгованість було відбито у бухгалтерському обліку організації. Причому прострочена заборгованість списується окремо в кожному зобов'язанню

Підставами для списання боргів, безнадійних для отримання, є:

- дані проведеної інвентаризації;

- письмове обгрунтування неможливості стягнути борги дебіторів;

- наказ (розпорядження) керівника організації про списання такихобязательств.

Інвентаризація розрахунків із дебіторами проводиться у разі даним актів звіряння з контрагентами організації. За даними оформляється Акт інвентаризації розрахунків із покупцями, постачальниками та ін дебіторами і кредиторами. У акті показується дебіторська заборгованість за видами (підтверджена дебіторами, не підтверджена дебіторами, заборгованість з вичерпаним терміном позовної давності).

Письмове обгрунтування неможливості стягнути борги дебіторів готується по записці головного бухгалтера, до котрої я прикладаються що підтверджують документи. Так, документом, який є підставою нереальності повернення безнадійних боргів з ліквідованою організації, служить запис в Єдиному реєстрі юридичних, і навіть лист податкового органу, що підтверджує факт ліквідації.

Суми уцінки активів визначаються відповідність до правилами, встановленими щодо переоцінки активів.

Насправді існує думка, що звичайній діяльності ставляться з видів діяльності, вказаних у статуті. Проте запис у статуті організацій завжди роблять із урахуванням досить широкого спектра можливих видів діяльності, які організації можуть узагалі не здійснювати чи звертатися до них надзвичайно рідко. Отже, статутні записи про можливі напрямах що неспроможні бути відповідним критерієм поділу всіх видів діяльності звичні та інші. Іншим думкою, існуючим практично, є підхід, відповідно до яким правомірним вважається надання функцій визначення, які види діяльності організації звичайні, а які інші, її компетентним органом управління. Передача таких функцій лише управлінню організації неминуче призведе для використання такої можливості визначати звичайними видами діяльності їх, інформацію про яких приваблива у власних очах зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації. Тим самим було існує високий рівень ймовірності, що з приблизно рівних обсягах діяльності організацій інформації про неї в звітності з різних підходів до кваліфікації видів діяльності супроводжуватиметься втратою порівнянності показників.

Отже, вироблення єдиних науково обгрунтованих критеріїв, з допомогою яких здійснюється віднесення видів діяльності до звичайних чи іншим, є нагальним проблемою нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Отже, фінансовий результат організації формується з цих двох доданків, основною з якого є реалізаційний результат, отриманий продажу продукції, товарів, робіт та надаваних послуг, і навіть від господарських операцій, складових предмет діяльності підприємства, як-от здавання в платну оренду основних засобів, передача в платне користування об'єктів інтелектуальної власності і вкладення засобів у статутні капітали інші організації.

Друга частина, як прибутків і витрат, безпосередньо які пов'язані з формуванням основногореализационного фінансового результату, утворює інший фінансовий результат. Якщо за звітний період підприємство від продажу продукції, товарів, робіт, послуг та інших операцій, складових предмет своєї діяльності, одержало прибуток, його фінансовий результат дорівнюватиме прибутку від продажу плюс інші доходи мінус інші витрати. Якщо підприємство отримає втрати від продажів, його загальний фінансовий результат дорівнюватиме сумі збитку від продажу плюс інші витрати мінус інші доходи.

3. Значення, завдання та джерела аналізу платоспроможності комерційної організації

Одним з найважливіших показників стану підприємства є ліквідність. Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності організації, тобто її здатності вчасно і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність - здатність фірми:

1) швидко реагувати на несподівані фінансові проблеми та можливості,

2) збільшувати активи при зростанні обсягу продажів,

3) повертати короткострокові борги шляхом звичайного перетворення активів у готівку .

Існує кілька ступенів ліквідності визначення можливостей управління підприємства, а значить, стійкість всього проекту. Так, недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами знижок і виникаючими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недолік ліквідності означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва. Більше значний недолік ліквідності призводить до того, що підприємство не здатне сплатити свої поточні борги і зобов'язання. В результаті - інтенсивна продаж довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - неплатоспроможність і банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову або повну втрату позичених коштів. Поточний стан ліквідності компанії може вплинути також на її відносини з клієнтами та постачальниками товарів і послуг. Така зміна може виразитися в нездатності даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками. Ось чому ліквідності надається таке велике значення.

Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів, і це відсуває всі інші показники діяльності на другий план. Іншими словами, недоліки фінансового управління проектом призведуть до виникнення ризику призупинення і навіть його руйнування, тобто до втрати коштів інвестора.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові.

Поняття ліквідності і платоспроможності є близькими, але не тотожними один одному. Платоспроможність залежить від рівня ліквідності. Однак з іншого боку, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, але по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість. В той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але і їх перспективу.

При оцінці платоспроможності слід звернути увагу на залишок по статті балансу "Грошові коштиВ», так як цей актив має абсолютну цінність на відміну від будь-якого іншого майна, що має цінність лише відносну. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним часовим лагом. Таким чином, чим більше залишок грошових коштів, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що організація має достатньо коштів для поточних платежів. Разом з тим наявність незначних залишків грошових коштів далеко не завжди означає неплатоспроможність - гроші можуть надійти найближчим час, крім того, деякі види активів при необхідності легко перетворюються в грошову готівку.

Для формування оцінки рівня платоспроможності слід також дослідити стану розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями (терміни погашення кредиторської заборгованості та наявність простроченої заборгованості) та провести аналіз руху грошових коштів.

Аналізом платоспроможності підприємства займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори c метою вивчення ефективності використання ресурсів. Банки для оцінки умов кредитування, визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податк...

ові інспекції для виконання плану надходження коштів до бюджету і т.д. Відповідно до ці аналіз ділиться на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, прогнозування і контролю. Його мета - Встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публікується звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Основними джерелами інформації для аналізу платоспроможності і кредитоспроможності підприємства служать бухгалтерський баланс (Форма № 1) (для проведення аналізу ліквідності, розрахунку ймовірності банкрутства) (Додатки А, Б), звіт про прибутки і збитки (форма № 2) (Додаток В) (для цілей розрахунку ймовірності банкрутства), Звіт про рух грошових коштів (форма № 4) (для проведення аналізу руху грошових коштів) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Заключення

Поступовий перехід Росії від централізовано-планової системи господарювання до ринкової по-новому ставить питання про методи ведення економіки підприємства. Перехід доринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управліннявиробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи.

Ринкова економіка орієнтує фірми на задоволення попиту і потреб ринку, на запити конкретних споживачів і організацію виробництва тільки тих видів продукції, які користуються попитом і можуть принести фірмі необхідну для розвитку прибуток. Ринок характерний постійним прагненням до підвищення ефективності виробництва, припускає свободу прийняття рішень тими, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності фірми і її підрозділів; потребує постійних коригувань цілей і планових програм фірмив залежності від стану ринку. Для цього потрібна особлива система керування, характерна для ринкових умов.

Управління фінансами означає управління грошовими коштами, фінансовими ресурсами впроцесі їх формування і руху, розподілу і перерозподілу, а також використання; це свідоме і цілеспрямоване вплив на економічні відносини, зумовлені взаємними розрахунками між господарськими суб'єктами, рухом грошових коштів, грошовим обігом, використанням грошей з метою направити їх для отримання оптимального кінцевого результату господарювання.

Для задоволення загальних потреб зацікавлених користувачів в бухгалтерському обліку формується інформація про фінансове становище організації, фінансові результати її діяльності та зміни в її фінансовому становищі.

Інформація про фінансові результатах діяльності організації потрібно, щоб оцінити потенційні зміни в ресурсах, які, ймовірно, буде контролювати організація в майбутньому при прогнозуванні здатності викликати грошові потоки на основі наявних ресурсів при обгрунтуванні ефективності, з якою організація може використовувати додаткові ресурси.

Размещено на Allbest.ru

...