Оцінка та управління ресурсним потенціалом банків

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Функціонування банківської системи України на сучасному етапі розвитку економічних відносин нерозривно пов'язано із проблемою ресурсного забезпечення діяльності банків. Процес функціонування банківської системи є надзвичайно чутливим до будь-яких порушень у ринковій економічній системі, оскільки пов'язаний із забезпеченням руху та підтриманням стабільності формування та розміщення фінансових ресурсів як власних, так і інших суб'єктів економічних відносин. З огляду на це, в умовах фінансової нестабільності банківські установи стикаються не лише з проблемою формування фінансових ресурсів та їх розміщенням, а й визначенням наявних та стратегічних можливостей щодо забезпечення подальших перспектив їх діяльності.

Сучасні умови ведення банківського бізнесу характеризуються низьким рівнем капіталізації багатьох банків, зменшенням обсягів залучених та запозичених ресурсів, зростанням величини сумнівних та безнадійних кредитів, зниженням показників ефективності та прибутковості банківської діяльності й збільшенням кількості банків, що перебувають у кризовому стані. Негативні прояви фінансово-економічної кризи у банківській системі України, які спричинили суттєвий дисбаланс між строками і обсягами залучених та розміщених коштів й значно вплинули на спроможність як окремих банків, так і банківської системи протистояти їм, ефективно використовувати існуючий та нарощувати в подальшому ресурсний потенціал зумовлюють необхідність розробки і впровадження сучасних методів оцінки й управління ресурсним потенціалом банків.

Водночас, не всі аспекти оцінки та управління ресурсним потенціалом банків достатньо розкриті та обґрунтовані. Основна увага вітчизняних науковців та практиків приділялась дослідженню формування та розміщення лише наявних ресурсів банківських установ, недостатньо розробленими залишаються комплексні дослідження теоретичних та методологічних аспектів ресурсного потенціалу банків, його оцінки, принципів побудови, ефективності використання і методів управління в умовах фінансової нестабільності.

Актуальність і недостатня розробленість зазначених вище питань зумовили вибір теми дисертації, окреслили мету і завдання дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління ресурсним потенціалом банків та методів його оцінки.

Поставлена мета дослідження зумовила такі його завдання:

ѕ проаналізувати еволюцію розвитку підходів до трактування суті ресурсного потенціалу банку та його взаємозв'язку з поняттями «капітал банку», «банківський капітал» та «банківські ресурси»;

ѕ уточнити класифікацію банківських ресурсів з виділенням нових ознак класифікації та їх характеристики;

ѕ узагальнити методичний інструментарій як складову механізму управління ресурсним потенціалом банків;

ѕ обґрунтувати методичні підходи до аналізу ресурсного потенціалу банків;

ѕ здійснити аналіз та оцінку джерел формування і повноти та ефективності використання ресурсного потенціалу банків;

ѕ сформулювати концептуальні засади управління ресурсним потенціалом банків;

ѕ визначити нормативно-правові вимоги до вдосконалення ресурсного забезпечення банків.

ѕ сформувати принципи побудови оптимального механізму управління ресурсним потенціалом банків.

1. Теоретико-методологічні основи управління ресурсним потенціалом банків

На основі огляду та систематизації досліджень з питань управління ресурсним потенціалом банків узагальнено теоретичні підходи до розкриття суті ресурсів та ресурсного потенціалу, удосконалено класифікацію ресурсів банку та охарактеризовано методичний інструментарій управління ресурсним потенціалом банків.

Узагальнення та аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури свідчить про відсутність єдиного підходу до визначення поняття «ресурсний потенціал банку», що зумовлено диференціацією змістових критеріїв, що виступають основою даного понятійного апарату. З огляду на це, виділено основні ознаки ресурсного потенціалу банку, які є ключовими при розгляді суті даного поняття: 1) ресурсний потенціал визначається існуючими та потенційними можливостями функціонування банку, визначаючи масштаби його діяльності на ринку фінансових послуг, причому у даний аспект входять не лише реалізовані можливості, але й нереалізовані з певних причин; 2) можливості банку залежать від наявної величини фінансових ресурсів, що визначає його здатність до їх формування в майбутньому; 3) можливості банку щодо акумуляції ресурсів мають певну межу, обумовлену врахованими потребами та можливостями у їх використанні.

Ресурсний потенціал банків охоплює наявні та необхідні для подальшого розвитку (потенційні, матеріальні, фінансові, інформаційні та трудові ресурси). Однак, оскільки банк - це установа, яка функціонує на ринку фінансових послуг як фінансовий посередник і акумулює тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, то першочергового значення у формуванні ресурсного потенціалу банків набувають фінансові ресурси, які є основою ресурсного потенціалу банків. Трудові ресурси, які визначають можливості та межі участі людини у трудовій діяльності з врахуванням психофізіологічних, соціально-демографічних, кваліфікаційних та особистісних характеристик, є сферою дослідження організаційного менеджменту банку.

В роботі визначено, що термін «ресурсний потенціал банку»можна розглядати з двох позицій: 1) з точки зору можливостей (якісний критерій) - як існуючі та потенційні можливості банку щодо залучення необхідних ресурсів в обсязі та структурі, визначеній банком відповідно до врахованих потреб у них. Даний аспект проблеми передбачає також визначення граничних можливостей банку. Під можливостями розуміється сукупність внутрішніх та зовнішніх аспектів діяльності банку, завдяки яким можуть бути досягнуті бажані результати його діяльності, також максимально можливі (граничний аспект); 2) з ресурсної точки зору (кількісний критерій) - як сукупність наявних коштів, якими володіє банк на даний момент часу та тих, які будуть або можуть бути залученими за наявних кон'юнктурних складових фінансового ринку, а також максимально можлива їх величина за інших рівних умов. Під іншими рівними умовами розуміється такий стан, за якого б підтримувалося оптимальне співвідношення між такими основними категоріями, як «прибутковість», «ліквідність», «ризик».

На підставі виокремлених ознак та критеріїв сформульовано авторське трактування поняття «ресурсний потенціал банку» як поточних та стратегічних можливостей щодо залучення і запозичення фінансових, матеріальних і нематеріальних активів, які можуть бути реалізовані внаслідок здійснення операцій з мобілізації ресурсів для їх розміщення в кредитно-інвестиційні операції та банківські послуги з метою одержання прибутку з урахуванням допустимого рівня ризику.

Досліджено, що різниця між банківськими ресурсами і банківським капіталом полягає в тому, що ресурси більші банківському капіталу або тотожні йому. Банківський капітал доцільно визначати як сукупність фінансових та інших активів, які вже використовуються банком для здійснення як традиційних, так і новітніх банківських операцій і послуг з метою одержання прибутку.

Банківські ресурси запропоновано розглядати як сукупність власних коштів (сформованих з внутрішніх джерел), залучених та запозичених (зовнішніх джерел) банком на умовах поверненості та платності, які можуть бути використані для забезпечення його діяльності з розміщення цих коштів з метою одержання прибутку та реалізації своїх функцій в системі перерозподільчих відносин.

Термін "ресурсна база банку" є доцільним при аналізі та характеристиці наявних ресурсів банку на певний фіксований момент часового інтервалу.

Ресурси банку є складовою ресурсного потенціалу і можуть ототожнюватися з його ресурсним потенціалом з позицій часових характеристик, періоду управління, тобто в короткостроковій перспективі, або в конкретному фіксованому періоді часу.

В роботі, на основі узагальнення різних підходів щодо класифікації ресурсів банку доповнено їх класифікацію шляхом введення нової критеріальної ознаки «за ступенем ризику залучення фінансових ресурсів».

Дана ознака дозволяє охарактеризувати джерела формування ресурсів банку з точки зору схильності до можливого їх вилучення з банку в умовах фінансової нестабільності. Зокрема, за ступенем ризику залучення фінансових ресурсів доцільно виділити: 1) безризикові фінансові ресурси (ті джерела фінансових ресурсів, які залишаються доступними для банку без ризику вилучення, незалежно від прогнозів економічної ситуації в країні Ї власний капітал); 2) фінансові ресурси з мінімальним ризиком (ті ресурси, які можуть бути залучені в банк в міру виникнення потреби у них чи недостатньої ліквідності з чітко обумовленим строком і визначеною процентною ставкою з можливістю необмеженого доступу до джерел коштів Ї субординований борг, кредити НБУ та міжбанківські кредити); 3) фінансові ресурси з допустимим ризиком (фінансові ресурси, стосовно яких існують визначені часові рамки в межах яких банк володіє ними, однак існує ймовірність їх дострокового вилучення - строкові депозити банків і клієнтів); 4) фінансові ресурси з критичним ступенем ризику (сформовані із мінливих джерел, які визначаються високим ступенем ненадійності Ї депозити до запитання клієнтів). Наведена ознака класифікації дає змогу формувати ресурсну базу банку з врахуванням макро- та мікроекономічних чинників.

Процес управління ресурсним потенціалом банків визначено як сукупність етапів управлінського процесу, що передбачає впорядковану послідовність дій з формування та розміщення його ресурсного потенціалу із застосуванням методичного інструментарію управління. Управління ресурсним потенціалом банку запропоновано розглядати як послідовність таких етапів: 1) постановка системи завдань - є сукупністю дій щодо конкретизації оперативних планів з формування та розміщення ресурсної бази банку. Матеріальним відображенням ресурсної позиції банку є його баланс, що дозволяє забезпечити чіткий вимір поставлених завдань. Основне завдання даного етапу Ї забезпечити розуміння основних завдань стосовно формування та оптимізації ресурсної бази банку, стратегії і тактики їх виконання, а також сформувати орієнтир щодо кінцевих результатів діяльності та параметрів ризиків, які бере на себе банк; 2) аналіз поточного стану формування та розміщення ресурсної бази банку Ї є необхідною передумовою здійснення оцінки наявного ресурсного потенціалу. Основне завдання Ї визначення фактичних значень показників за визначений період часу; 3) оцінка існуючих (поточних) досягнень Ї передбачає формування цілісної системи результативних значень показників з метою виявлення тенденцій розвитку окремих складових ресурсного потенціалу банку; 4) визначення цільових орієнтирів Ї встановлення критеріальних значень показників, що дозволить кількісно конкретизувати окремі цілі, яких прагне досягти банк; 5) порівняння цільових орієнтирів з фактичними показниками Ї є основою стратегічного планування ресурсного потенціалу банків, ґрунтується на основі розрахунку відхилень значень показників стратегічного і поточного планів і оцінкою намічених цілей банку та реальних досягнень; 6) визначення невикористаних резервів та факторів впливу Ї дозволяє оцінити потенційні можливості банку щодо нарощування його ресурсного потенціалу та визначити позитивний або негативний вплив окремих факторів і розробити дієві методи управління залученням і запозиченням ресурсів; 7) контроль і реалізація існуючих та стратегічних можливостей щодо формування і розміщення ресурсного потенціалу банку Ї є підсумковим етапом процесу управління ресурсним потенціалом банку, що здійснюється за посередництвом і під керівництвом менеджменту банку.

У роботі визначено, що методичним інструментарієм управління ресурсним потенціалом банку є сукупність форм, методів, прийомів, засобів мобілізації ресурсів для досягнення поставлених цілей з врахуванням оптимального співвідношення між прибутковістю, ліквідністю та ризиком, які є визначальними факторами при оцінці фінансової стійкості і надійності банку.

2. Аналіз і оцінка ресурсного потенціалу банків

Визначено методичні підходи до аналізу ресурсного потенціалу банків, проведено аналіз структури ресурсної бази банків та здійснено оцінку повноти та ефективності використання ресурсного потенціалу комерційних банків України.

Автором запропоновано розглядати процес управління ресурсним потенціалом банків з точки зору динаміки змін у взаємозв'язку двох основних складових: 1) управління наявними ресурсами (оперативне та середньострокове); 2) управління потенційними ресурсами на основі прогнозних значень показників (стратегічне), що дозволяє сформувати методологічну основу управління з урахуванням підходів кількісного та якісного аналізу.

На основі проведеного дослідження визначено, що впродовж 2002-2008 рр. спостерігається тенденція до зростання показників, що характеризують абсолютну величину (кількісне нарощування) ресурсної бази банків, підвищення рівня капіталізації банків, дотримання нормативу адекватності регулятивного капіталу, стійке зростання питомої ваги зобов'язань та власного капіталу у валовому внутрішньому продукті; стабільність ресурсної бази банків за рахунок збільшення питомої ваги строкових коштів суб'єктів господарювання. В період фінансової нестабільності частка власного капіталу у пасивах як по системі банків загалом, так і за групами банків має тенденцію до зростання, що свідчить про нарощування рівня капіталізації банків в умовах зростання як макро- так і мікроекономічних ризиків.

В умовах фінансово-економічної кризи відбулося суттєве здорожчання кредитів, що робить їх малодоступними та малопривабливими для переважної більшості суб'єктів економіки, а це, в свою чергу негативно впливає на фінансовий стан банків загалом. Розширення обсягів кредитування банків не повною мірою забезпечується відповідними обсягами їх депозитних ресурсів на основі розрахунку коефіцієнта співвідношення вимог і зобов'язань банків.

У дисертаційній роботі зазначено, що зростання коефіцієнта незабезпеченості кредитних вкладень депозитними зобов'язаннями в значній мірі посилює ризикованість банківських операцій, обумовлюючи необхідність до пошуку інших джерел (окрім власного капіталу) покриття даного розриву, зокрема запозичення ресурсів на міжбанківському ринку, що підвищує витратність їх ресурсної бази.

В якості оцінки ресурсного забезпечення довгострокового кредитування у роботі використано коефіцієнт покриття, який відображає забезпеченість довгострокового позикового портфеля банків довгостроковими ресурсами та надає можливість оцінити діяльність банків України з позицій збалансованого управління ліквідністю та потенційного ризику можливих втрат. Проведені розрахунки свідчать, що в сучасних умовах лише третина вкладень забезпечується відповідною ресурсною базою, що посилює ризик незбалансованої ліквідності та неплатоспроможності банків і впливає на ефективність їх діяльності.

В якості кількісного критерію виміру результативності депозитної діяльності банку запропоновано використовувати узагальнений показник «рівень ефективності депозитної політики банку» як узагальнене співвідношення між результативністю депозитної діяльності та її ресурсним забезпеченням.

Проведені розрахунки даного показника свідчать, що за 2004-2008рр. він має тенденцію до зниження з 7,02% до 4,05%. Причому значне його зниження спостерігається в період фінансово-економічної кризи, оскільки за 2007-2008рр. відбулося його зниження на 1,07 процентних пункти. Це дозволяє зробити висновок про те, що ефективність депозитної діяльності має тенденцію до зниження, незважаючи на покращення кількісних характеристик депозитного потенціалу банків і зростання темпів інфляції.

Визначено, що для аналізу кількісного співвідношення прибутковості банку і виміру кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику процентної ставки, операційного ризику і ризику капіталу доцільним є використання декомпозиційного аналізу показників прибутковості капіталу (ROE) та прибутковості активів (ROA). Рекомендовано розглядати ROE як добуток таких показників: ефективності операційної діяльності, частки операційного прибутку в сукупному доході, частки доходу в активах, зважених на ризик, коефіцієнта ризиковості активів та мультиплікатора капіталу. Показник ROA - як добуток маржі прибутковості та коефіцієнта використання активів.

Проведені розрахунки свідчать, що у 2008р. на противагу попередніх періодів значно знизилась ефективність операційної діяльності (а) і становила лише 30,4%, тоді як у 2007р. даний показник був на рівні 54,2%, 2005р. - 51,8%, 2004 - 41,3%, хоча частка операційного прибутку в сукупному доході (b) зросла з 34,5% у 2004р. до 49,9% у 2008р., частка доходу в активах, зважених на ризик (с) також має тенденцію до зниження з 10,9% у 2004р. до 7,9% у 2008р. Коефіцієнт ризиковості активів (d) значно зріс у 2008р. Якщо у 2004р. даний показник був на рівні 80,5%, то у 2008р. становив 94,9%. Показник мультиплікатора капіталу (e) у 2008р. на противагу попередніх років знизився і становив 7,765, що підтверджує зроблені висновки щодо посилення механізму дії захисної функції капіталу банків. Необхідно також відмітити зниження маржі прибутковості банків (f) та підвищення коефіцієнта використання активів (g).

3. Удосконалення процесу управління ресурсним потенціалом банків

Сформульовано концептуальні засади вдосконалення процесу управління ресурсним потенціалом банків, здійснено обґрунтування нормативно-правових вимог до ресурсного забезпечення банків, а також визначено принципи побудови оптимального механізму управління ресурсним потенціалом банків.

На основі лінійних регресійних моделей в роботі виявлено якісний та кількісний вплив складових компонентів банківських ресурсів на чистий прибуток банків України та окреслено можливості кількісної динаміки показників. Аналіз парних рівнянь регресії показує, що, збільшення власного капіталу () банків України на 1 млрд. грн. дає можливість збільшити чистий прибуток банків () в середньому на 48,99 млн. грн.; при збільшенні депозитів фізичних осіб () на 1 млрд. грн. очікується збільшення чистого прибутку банків України () в середньому на 26,97 млн. грн.; при збільшенні коштів в НБУ та готівкових коштів банків () на 1 млрд. грн. очікується збільшення чистого прибутку банків на 148,51 млн. грн. і т.д.

Аналіз множинних моделей регресії показує, що збільшення власного капіталу банків України (), депозитів юридичних осіб (), наданих кредитів банками в економіку України () та вартості основних засобів банківської системи () на 1 млрд. грн. призведе до зменшення середнього чистого прибутку банків України відповідно на 365,09 млн. грн., 168,38 млн. грн., 1,515млн. грн. та 245,38 млн. грн.

На основі обчислених середньоквадратичних відхилень досліджуваних показників в табл. 3 представлені оптимістичні, в середньому та песимістичні значення прогнозу вищенаведених показників. Відзначено, що в умовах світової фінансово-економічної кризи більш вірогідними є песимістичні прогнози.

У роботі запропоновано шляхи удосконалення нормативно-правових вимог до ресурсного забезпечення банків в контексті відповідності наявних організаційно-економічних умов формування капітальної і депозитної бази. До шляхів підвищення рівня капіталізації віднесено: застосування механізму рекапіталізації; підвищення нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) до рівня 12%; покращення якості капіталу банків; розміщення депозитних сертифікатів банків на умовах субординованого боргу; створення сприятливих процедурних умов для випуску фінансових інструментів капіталізації банків. Нарощування депозитної бази пропонується здійснювати із застосуванням таких заходів: збільшення мінімального рівня покриття депозитів до 20 тис. євро та визначення його в європейській валюті (аналогічно мінімальному розміру регулятивного капіталу), що надасть можливості збільшення відсотка охоплення системою гарантування депозитів існуючих вкладів та дозволить збільшити приріст вкладів; встановлення диференційованого підходу до визначення сум відшкодувань вкладникам; встановлення диференційованих ставок внесків банків у Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), які б враховували ризикованість політики та операцій банків, а також зберегти базову ставку на існуючому рівні; скорочення можливого періоду виплати коштів вкладникам; перехід до поступового впровадження системи гарантування вкладів юридичних осіб; вдосконалення механізму надання кредитів з боку НБУ ФГВФО у разі виникнення фінансових потреб.

Обґрунтовано, що в процесі формування оптимальної ресурсної бази банків необхідно враховувати в якості критеріїв комплексний взаємовплив показників «прибутковість, ліквідність, ризик», оскільки це дозволить зробити висновок про ефективність обраної стратегії і тактики банків щодо досягнення цільових орієнтирів.

Висновки

банківський ресурсний економічний

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення важливого наукового завдання щодо вдосконалення методів оцінки та управління ресурсним потенціалом банків й підвищення їх ефективності. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки та узагальнення.

1. Визначено, що в умовах нестабільності та непередбачуваності середовища функціонування банків, постає необхідність виявлення існуючих, потенційних, а також граничних можливостей банку, які б забезпечували ефективне функціонування та досягнення конкурентних переваг за наявної та потенційної сукупності ресурсів, тобто ресурсного потенціалу банку. На основі узагальнення наукових підходів розкрито сутність банківських ресурсів, представлено чітке розмежування понять “банківські ресурси” та “капітал банку” й поглиблено концептуальні засади формування ресурсного потенціалу банку.

2. На основі узагальнення існуючих підходів до класифікації ресурсів банку удосконалено їх класифікацію з виділенням поряд з такими критеріями як: джерела формування; економічний зміст (елементи); місце мобілізації; можливість прогнозування; належність; час використання; можливість управління; стабільність; рівень суб'єктів управління; ступінь терміновості зобов'язань; валюта формування; принцип платності; резидентність суб'єктів формування; сегмент фінансового ринку мобілізації ресурсів введенням критеріальної ознаки «ступінь ризику залучення фінансових ресурсів».

3. Процес управління ресурсним потенціалом банків покликаний забезпечити в кінцевому підсумку оптимальну структуру їх ресурсної бази, яка б комплексно враховувала їх прибутковість, ліквідність і ризик. З цих позицій управління ресурсним потенціалом банків розглянуто як сукупність етапів управлінського процесу, що передбачає впорядковану послідовність дій з формування та розміщення його ресурсного потенціалу із застосуванням методичного інструментарію управління.

4. При обґрунтуванні методичних підходів до аналізу ресурсного потенціалу банків необхідно брати до уваги наступне: необхідність урахування в нерозривній єдності істотної участі в отриманні прибутку як активів, так і пасивів (управління структурою балансу банку), що зумовлює потребу визначення як існуючих і потенційних джерел ресурсів, так і напрямів розміщення ресурсів; логічне поєднання та комбінація традиційних і новітніх методів дослідження, що дасть можливість гнучко маневрувати з метою вибору оптимальних параметрів прибутковості, ліквідності та ступеня ризику; необхідність постійного контролю і моніторингу ринкових параметрів та адекватної цінової політики для нейтралізації негативних впливів зовнішнього середовища; необхідність активної взаємодії підрозділів банку, формування вертикальних і горизонтальних зв'язків, які виникають при формуванні та використанні ресурсної бази.

5. Наші розрахунки свідчать, що впродовж 2002-2008рр. спостерігається тенденція до зростання кількісних показників ресурсної бази банків. Позитивною тенденцією є підвищення рівня капіталізації банків, дотримання нормативу адекватності регулятивного капіталу (зниження з 18,01% у 2002р. до 13,92% у 2007р., однак у 2008р. значення нормативу збільшилось до 14,01%), стійке зростання питомої ваги зобов'язань (з 23,9% у 2002р. до 84,9% у 2008р.) та власного капіталу (з 4,4% у 2002р. до 12,5% у 2008р.) у валовому внутрішньому продукті; підвищення стабільності ресурсної бази банків за рахунок збільшення питомої ваги строкових коштів суб'єктів господарювання (з 31,3% у 2002р. до 51% у 2008р. Коефіцієнт співвідношення вимог і зобов'язань має тенденцію до зростання з 1,11 у 2002р. до 2,04 у 2008р. тобто темпи зростання вимог за наданими кредитами значно випереджають темпи зростання зобов'язань банків. На основі розрахунку коефіцієнта покриття виявлено тенденцію до зниження даного показника з 77,3% у 2002р. до 31,1% у 2008р., що посилює ризикованість діяльності банків. В якості кількісного критерію виміру результативності депозитної діяльності банку запропоновано використовувати узагальнений показник «рівень ефективності депозитної політики банку». Визначено, що для аналізу кількісного співвідношення прибутковості банку і виміру кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику процентної ставки, операційного ризику і ризику капіталу доцільним є використання декомпозиційного аналізу. показників прибутковості капіталу (ROE) та прибутковості активів (ROA).

6. На основі лінійних регресійних моделей виявлено якісний та кількісний вплив складових компонентів банківських ресурсів на чистий прибуток банків України. За нашими розрахунками аналіз парних рівнянь регресії показує, що при збільшенні пріоритетних напрямів залучення й розміщення ресурсів очікується збільшення середнього чистого прибутку банків України.

7. Систему нормативно-правових вимог до ресурсного забезпечення банків необхідно розглядати в контексті їх відповідності до існуючих організаційно-економічних умов формування капітальної і депозитної бази.

8. Обґрунтовано, що в процесі формування оптимальної ресурсної бази банків необхідно враховувати в якості критеріїв комплексний взаємовплив показників «прибутковість, ліквідність, ризик». Це випливає з того, що: 1) отримання прибутку є основною метою діяльності банку; 2) імовірність отримання чи недоотримання прибутку визначається ступенем ризику, на який наражається банк у процесі своєї діяльності; 3) здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань (ліквідність) впливає на ступінь ризику банку та величину очікуваного прибутку. Це визначає ліквідність як первинну компоненту по відношенню до двох інших категорій та певною мірою впливає на них, що дозволяє зробити висновок про стратегію і тактику банку на ринку залучення і розміщення ресурсів. Виокремлено основні принципи побудови оптимального механізму управління ресурсним потенціалом банків, які дозволять раціоналізувати фінансові потоки, зокрема: узгодженість у строках; збалансованість за сумами та масштабом здійснюваних операцій; відповідність за ціновим критерієм залучених та розміщених ресурсів; адаптивність за критерієм ризиковості.

Література

1. Музичка О.М. Теоретичні підходи до розкриття сутності банківських ресурсів / О.І. Копилюк, О.М. Музичка // Формування ринкових відносин в Україні : збірник наукових праць. Ї Вип. 5(60). - К., 2006. Ї С. 18_22.

2. Музичка О.М. Сучасні методичні підходи до управління ресурсами банку / О.М. Музичка // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Соціально-економічний розвиток регіону : діагностика, стратегія, управління. Випуск 4 (60) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. [редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній]. Ї Львів, 2006. Ї С. 480Ї487.

3. Музичка О.М. Теоретичні основи ресурсного потенціалу банку / О.М. Музичка // Економіка : проблеми теорії та практики : збірник наукових праць; Випуск 220 : в 3 т. Том ІІІ. Ї Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.Ї С. 780Ї787.

4. Музичка О.М. Сучасний стан формування та розміщення ресурсів банками України / О.М. Музичка // Вісник Львівської комерційної академії. Ї Серія економічна, випуск 27. Ї Львів : видавництво Львівської комерційної академії, 2007. Ї С. 90Ї96.

5. Музичка О.М. Формування ресурсної бази банку на основі розробки депозитної політики / О.І. Копилюк, О.М. Музичка // Економіка : проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. Ї Випуск 232 : в 5 т. Ї Т V. Ї Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. Ї С. 1247Ї1254.

6. Музичка О.М. Механізм оптимізації ресурсної бази банку / О.М. Музичка // Вісник Львівської комерційної академії / [ред. кол. Башнянин Г.І., Дайновський Ю.А., Єлейко В.І. та ін.]. Ї Львів : видавництво Львівської комерційної академії, 2007. Ї Випуск 25. Ї С. 469Ї474.

Размещено на Allbest.ru