Перестрахування як складова забезпечення фінансової стійкості страховика

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

УДК 368.029

Перестрахування як складова забезпечення

фінансової стійкості страховика

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Маруженко Дмитро Семенович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному фінансовому інституті Академії фінансового управління Міністерства фінансів України.

Науковий керівник:кандидат економічних наук, доцент

Іванюк Іван Сергійович,

Моторне (транспортне) страхове бюро України,

начальник департаменту організаційно-аналітичної роботи

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Осадець Семен Степанович,

Київський національний економічний

університет ім. В. Гетьмана,

завідувач кафедри страхування

кандидат економічних наук, доцент

Расшивалов Дмитро Петрович,

Київський національний університет ім. Т. Шевченка,

Інститут міжнародних відносин,

доцент кафедри міжнародного бізнесу

Захист відбудеться 30.04.2010 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 у Науково-дослідному фінансовому інституті Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, к. 907.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Автореферат розісланий 28.03.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Зайчикова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх десяти років в Україні швидкими темпами розвивається ринок страхових послуг, який є однією із складових національної фінансової системи. Зростаючий внутрішній попит на страхові послуги спонукає вітчизняних страховиків стверджувати себе та розвивати свою діяльність у все більш щільному конкурентному середовищі шляхом підвищення якості страхових продуктів і розширення їх асортименту, зміцнення власної капітальної бази та поліпшення програм перестрахування, удосконалення процедур і методів управління компанією тощо. Ці заходи в кінцевому результаті повинні забезпечити досягнення головної мети існування будь-якої страхової компанії, яка полягає у своєчасному виконанні в повному обсязі своїх фінансових зобов'язань перед страхувальником (вигодонабувачем або третьою особою) щодо сплати страхового відшкодування в разі настання події, передбаченої договором страхування.

Важливим показником, що характеризує здатність страховика виконати свої фінансові зобов'язання за договором страхування, є його фінансова стійкість, яка визначається багатьма складовими, зокрема обсягом власного та запозиченого капіталу, розміром страхових та інших резервів, якістю перестрахового захисту та деякими іншими.

Нині питання щодо місця перестрахування в забезпеченні фінансової стійкості страхової компанії не знаходять свого належного висвітлення у вітчизняних наукових й практичних виданнях, а наявні публікації з цієї тематики мають дещо узагальнений характер, не повною мірою відображають суть та глибину проблеми. Окремі представники вітчизняної страхової науки, зокрема В. Базилевич, С. Осадець, Т. Татаріна, Я. Шумелда, вважають, що з методологічної та практичної точок зору проблеми перестрахування вимагають глибоких теоретичних досліджень і системного аналізу. Проте на сьогодні тематиці перестрахування присвячені лише дві дисертаційні роботи вітчизняних авторів - Т. Татаріної та І. Морозової. Таким чином можна констатувати недостатній рівень дослідження вищеозначеної проблеми.

У практичній сфері бракує науково-обґрунтованих підходів до визначення обсягу власного утримання і ємності перестрахового захисту, прикладних методик оцінки кредитного ризику у діяльності перестраховика, а також механізмів мінімізації витрат на перестрахування. Це не дає можливості ані менеджменту страхової компанії, ані державним органам, на яких покладено нагляд за страховою діяльністю, здійснювати повною мірою прозорий й неупереджений аналіз рівня фінансової стійкості страховика та комплексно оцінювати його фінансові можливості. Опосередковано втрачає від цього й споживач страхової послуги - страхувальник, для якого перестрахування є невидимою частиною побудови захисту його матеріальних та особистих інтересів.

Такий стан речей не сприяє ствердженню істинного призначення перестрахування, яке сьогодні, інколи, розглядається деякими державними інститутами як механізм приховування прибутку та засіб мінімізації податків, а керівниками багатьох вітчизняних страхових компаній - як операція, яка тільки збільшує навантаження на витратну частину при розрахунку фінансового результату діяльності страховика.

З огляду на вищевикладене, обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною в теоретичному та практичному значенні для державних органів влади України, суб'єктів національного ринку страхових послуг, вищих навчальних закладів, які готують спеціалістів із страхової справи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планом науково-дослідних робіт Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за темою „Проблеми та перспективи діяльності вітчизняних страхових компаній в системі недержавного пенсійного забезпечення” (№ДР 0108U007309), у межах якої автором надано відповідні пропозиції щодо механізму участі страховиків в системі недержавного пенсійного забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття теоретико-методологічних засад, місця і ролі перестрахування в забезпеченні фінансової стійкості страховика.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити сутність, економічний зміст категорії „фінансова стійкість страхової компанії” в процесі розвитку економічної думки;

- визначити основні складові забезпечення фінансової стійкості страховика та розкрити їх сутнісну характеристику;

- розкрити економічну природу перестрахування задля встановлення механізму передавання страхового ризику в перестрахування;

- обґрунтувати перестрахування як специфічну платну фінансову послугу - одну із складових забезпечення фінансової стійкості страхової компанії;

- визначити форми та типи надавання перестрахового захисту через узагальнення функцій перестрахування;

- розкрити сутність ринку перестрахових послуг;

- визначити вплив різних типів перестрахування на рівень фінансової стійкості страховика;

- розробити пропозиції щодо удосконалення механізмів, які забезпечують ефективне використання перестрахування як інструменту регулювання рівня фінансової стійкості страховика.

Об'єктом дослідження є перестрахування в системі складових забезпечення фінансової стійкості страхової компанії.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми здійснення перестрахування в контексті оцінки його впливу на рівень фінансової стійкості страховика.

Методи дослідження. Методи аналізу й синтезу використано при дослідженні категорії „фінансова стійкість страховика”. За допомогою історичного підходу та методу спостереження визначено економічну природу перестрахування, його функції й форми надання перестрахового захисту. Метод абстрагування використано при дослідженні впливу типів перестрахування на фінансову стійкість страховика. На підставі економіко-математечних методів розкрито механізми використання перестрахування як ефективного інструменту регулювання рівня фінансової стійкості страхової компанії.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань страхування і перестрахування, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, нормативно-правова база Європейського Союзу, а також відповідні наукові публікації та практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

уперше:

встановлено вплив перестрахування на рівень фінансової стійкості страхової компанії, який реалізується через зв'язок між різними типами та функціями перестрахування, зокрема виявлено помітне підвищення рівня фінансової стійкості завдяки отриманню перестрахової комісії в пропорційних типах перестрахування, а також покращення фінансових результатів від основної діяльності завдяки застосуванню непропорційного перестрахування на базі ексцедента збитковості;

запропоновано механізм оцінки рівня кредитного ризику у діяльності перестраховика за рейтингом поступу, який дозволяє страховій компанії з достатньо високою достовірністю спрогнозувати власний рівень фінансової стійкості та здійснити убезпечений вибір партнерів з перестрахування;

удосконалено:

визначення терміну перестрахування шляхом уточнення його основного призначення, яке полягає у беззастережному забезпеченні своєчасного та повного виконання страховиком своїх фінансових зобов'язань за укладеними договорами страхування;

методологічні засади розрахунку рівня власного утримання страховика та ємності перестрахового захисту, суть яких полягає у використанні статистичних даних за попередні періоди діяльності страховика, зокрема про страхові премії, сплачені страхові відшкодування, валовий андерайтинговий прибуток, а також визначення мінімального обсягу витрат на придбання перестрахового захисту, де за базовий критерій оцінки обрано технічний результат діяльності перестраховика;

дістали подальшого розвитку:

положення щодо визначення категорії „фінансова стійкість страховика”, яку пропонується розглядати з позиції залежності рівня фінансової стійкості від зміни зовнішніх (страхові ризики, політична ситуація, рівень конкуренції, страхове законодавство та ін.) і внутрішніх факторів (обсяг фінансових ресурсів, стратегія розвитку, стан регіональної мережі та ін.), обумовленої реалізацією одного або низки ризиків страхової компанії;

- підходи до розкриття перестрахування як специфічної фінансової послуги, що обумовлена неоднорідністю страхових ризиків, передавання яких в перестрахування здійснюється на підставі комплексної оцінки рівня кредитного ризику у діяльності перестраховика, на умовах платності та беззастережного дотримання принципу найвищої добросовісності;

- напрями проведення аналізу фінансової стійкості страховика на основі врахування впливу платоспроможності перестраховика, яка, серед іншого, оцінюється кредитним ризиком, високий рівень якого означає неспроможність та (або) небажання перестраховика виконувати свої договірні зобов'язання зі сплати перестрахових відшкодувань перестрахувальнику.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи, що розкривають механізм впливу перестрахування на рівень фінансової стійкості страховика, мають практичне значення у процесі розвитку вітчизняного ринку страхових послуг.

Обгрунтовані в роботі положення щодо відмінності категорії „фінансова стійкість страхової компанії” від категорій „фінансова надійність” та „платоспроможність”, підходи до визначення економічної природи перестрахування та рекомендації щодо використання елементів перестрахової послуги в якості інструментів регулювання рівня фінансової стійкості страховика використані в процесі підготовки нової редакції Закону України „Про страхування” Комітетом з перестрахування Ліги страхових організацій України (довідка від 18.03.2008 р. № 185/ІІІ-6).

Положення методик визначення оптимального рівня власного утримання страховика та оптимальної ємності перестрахування, які запропоновані в дисертаційному дослідженні, частково прийняті до використання страховими компаніями - повними членами Моторного (транспортного) страхового бюро України при розробці програми перестрахування міжнародних договорів страхування „зелена картка” (довідка від 01.02.2008 р. № 923/5-41).

Запропонований в дисертації механізм оцінки кредитного ризику у діяльності перестраховика використаний у роботі ЗАТ ”Страхова група „ТАС”, в результаті чого ухвалено рішення про придбання на 2008 р. перестрахового захисту у кількох перестрахових компаній (довідка від 07.03.2008 р. № Г.22.0.0/1849).

Особистий внесок здобувача полягає у розкритті економічної сутності перестрахування як складової забезпечення фінансової стійкості страховика. Наукові положення та висновки, які виносяться на захист одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: „Пріоритети фінансової політики України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку” (м. Київ, 2009 р.), „Розвиток фінансової системи України в умовах економічної глобалізації” (м. Київ, 2008 р.), „Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, 2008 р.), „Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах” (м. Київ, 2007 р.), „Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень” (м. Київ, 2006 р.), „Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 7 наукових працях, у тому числі 5 статей у фахових виданнях загальним обсягом 4,0 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, основний зміст роботи викладено на 149 сторінках. Дисертація містить 66 таблиць, 12 рисунків, 16 додатків, список використаних джерел включає 142 найменування та викладений на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об'єкт і предмет, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні основи перестрахування в системі забезпечення фінансової стійкості страховика” розкрито сутність фінансової стійкості страховика як економічної категорії. Проаналізовано концептуальні засади перестрахування як специфічної фінансової послуги в системі складових забезпечення фінансової стійкості страхової компанії.

Аргументовано, що дослідження фінансової стійкості страховика, яка є діалектичною єдністю складових її забезпечення, відноситься до числа найбільш важливих проблем ринку страхових послуг, так як відсутність або низький рівень фінансової стійкості страхової компанії веде до неплатоспроможності останньої, в результаті чого страждають споживачі страхових послуг, а інститут страхування дискредитується і втрачає довіру. У зв'язку з цим запропоновано розглядати фінансову стійкість як головний чинник стабільної діяльності страховика, що має зберігатися незалежно від сили негативного впливу на нього зовнішніх і внутрішніх факторів.

Встановлено, що страхова компанія повинна бути стійкою не тільки до страхового ризику, який визначає імовірнісний характер виникнення фінансових зобов'язань страховика, але й до інших ризиків, що виникають в процесі її діяльності, як-то: стратегічні, фінансові, операційні, інвестиційні, ризики форс-мажорних обставин.

Обгрунтовано необхідність коректного використання категорій „фінансова стійкість”, „фінансова надійність” та „платоспроможність” страховика. Фінансово надійною слід вважати страхову компанію, яка, перебуваючи в стабільному середовищі, де всі параметри зовнішніх і внутрішніх факторів впливу задані наперед і не змінюються з часом, на момент виконання своїх фінансових зобов'язань перед страхувальником має для цього достатні фінансові ресурси. За таких умов платоспроможність є необхідною умовою фінансової надійності страховика. Однак страхова компанія бере на себе фінансові зобов'язання, дата виконання яких наступає або через досить великий проміжок часу (страхування життя), або строк настання й розмір яких заздалегідь невідомі (страхування інше, ніж страхування життя). На момент виконання страховиком своїх фінансових зобов'язань стабільність параметрів середовища, в якому він перебуває, може бути порушена внаслідок несподіваного негативного впливу одного або низки внутрішніх і (або) зовнішніх факторів. Реалізація того чи іншого ризику або ризиків, з якими має справу страхова компанія у своїй діяльності, спричинятиме підвищений тиск на рівень її фінансової надійності і здатність продовжувати своєчасно й у повному обсязі виконувати як поточні, так і майбутні фінансові зобов'язання перед страхувальниками. Така ситуація дозволяє оцінити не фінансову надійність, а саме фінансову стійкість страховика, достатньою умовою забезпечення якої є платоспроможність, а обов'язковою передумовою - фінансова надійність.

Узагальнення теоретичних засад щодо сутності фінансової стійкості страховика дозволило виділити та проаналізувати п'ять основних складових забезпечення його фінансової стійкості: 1) власний капітал; 2) страхові резерви; 3) перестрахування; 4) інвестиційна діяльність; 5) тарифна політика.

Визначено, що фінансова стійкість страховика як економічна категорія характеризує такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, при якому страхова компанія є платоспроможною та здатною своєчасно й у повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання перед страхувальниками в умовах негативного впливу зовнішніх факторів, спричинених зміною параметрів середовища, в якому вона перебуває, та (або) внутрішніх факторів, викликаних настанням одного або низки ризиків страховика.

Показано, що здійснюючи перестрахування, страхова компанія передає частину страхового ризику іншому страховику або спеціальній організації, яка займається виключно перестрахуванням - перестраховику (перестраховій компанії). Тобто мова іде про страхування самої страхової компанії, в процесі якого передається частина страхового ризику і в результаті чого фінансові зобов'язання страховика за укладеними договорами страхування розподіляються у ширшому колі суб'єктів ринку страхових (перестрахових) послуг. Тут перестрахування відіграє роль додаткової гарантії виконання страховою компанією своїх фінансових зобов'язань перед страхувальниками, і тому воно має суттєвий вплив на забезпечення високого рівня її фінансової стійкості.

Огляд історичного становлення і розвитку перестрахування, а також аналіз різноманітних наукових і практичних підходів до визначення суті перестрахування дозволили сформулювати сутність економічної природи перестрахування, яка обумовлюється необхідністю диверсифікації неоднорідних ризиків, прийнятих на страхування: використовуючи механізм передавання страхового ризику в перестрахування, страховик сподівається зменшити тягар втрати власного капіталу та страхових фондів у разі виплати страхових відшкодувань і таким чином покращити фінансові показники своєї основної діяльності. Результатом передавання страхового ризику в перестрахування є його розподілення, внаслідок чого страховик залишається тільки з частиною цього ризику (рис. 2).

Висновок про те, що з фінансової точки зору зміст механізму передавання страхового ризику в перестрахування полягає в обміні страхового ризику на кредитний ризик, який вимірюється ймовірністю невиконання перестраховиком своїх фінансових зобов'язань перед страховиком, дозволив констатувати, що перестрахування - це специфічна фінансова послуга, яка надається перестраховиком страховику, коли останньому бракує власних фінансових ресурсів для виконання фінансових зобов'язань за договорами страхування.

Через порівняння подібних і відмінних рис між страховою та перестраховою послугою, а також з'ясування причин придбання перестрахової послуги страховиками визначено такі функції перестрахування: 1) забезпечення платоспроможності страховика у разі неочікуваного підвищення частоти настання страхових ризиків і пов'язаного з цим збільшення кількості й обсягу страхових відшкодувань; 2) стабілізація і покращення фінансових результатів основної діяльності страховика; 3) зниження фінансового навантаження на власний капітал страховика та надання йому можливості вивільнювати частину своїх активів у вигляді страхових резервів з метою їх використання на інші цілі; 4) збалансування (гомогенізація) страхових ризиків у портфелі страховика шляхом обмеження частини його участі у відшкодуванні збитку; 5) розширення фінансових можливостей страхової компанії для прийняття на страхування ризиків та сприяння у проведенні більш якісної їх оцінки; 6) сприяння страховику в наданні страхувальникам додаткових послуг та у вдосконаленні прийомів і методів провадження його основної діяльності.

Обгрунтовано, що прояв функцій перестрахування можливо прослідкувати через форми (факультативна, облігаторна, факультативно-облігаторна) і типи перестрахування (пропорційний та непропорційний).

Аналіз ринкового середовища, в межах якого відбувається продаж і купівля перестрахової послуги, дав можливість зробити висновок про те, що перестрахування було і залишається міжнародною діяльністю, яка здійснюється у світовому масштабі на ринку перестрахових послуг, заснованому на принципах laissez-faire. Страхові компанії, які купують перестрахування на відповідному ринку, мають приділяти особливу увагу аналізу фінансового стану перестрахових компаній, так як неплатоспроможні перестраховики можуть завадити перестрахувальникам виконати у повному обсязі свої фінансові зобов'язання зі сплати страхових відшкодувань. На підставі цього зроблено висновок про те, що будь-яка страхова компанія, придбаваючи перестрахові послуги, має ухвалити рішення про доцільність розподілення одиничного страхового ризику або ризиків, що формують страховий портфель, серед кількох перестрахових компаній.

На основі аналізу концептуальних засад перестрахування запропоновано розглядати перестрахування як специфічну платну фінансову послугу, яка передбачає передавання одним страховиком частини ризиків, взятих ним на страхування, іншому страховику або перестраховику з метою забезпечення своєчасного й повного виконання своїх фінансових зобов'язань перед страхувальником у разі настання події, передбаченої договором страхування.

Другий розділ „Взаємозв'язок і взаємозалежність між типами перестрахування та фінансовою стійкістю страховика” присвячений дослідженню впливу різних типів перестрахування на рівень фінансової стійкості страхової компанії.

Використання в ході дослідження системи із дев'яти абсолютних та відносних показників, дало змогу виявити вплив (або його відсутність) того чи іншого типу перестрахування на рівень фінансової стійкості компанії, встановити взаємозв'язки та взаємозалежність між типами перестрахування і фінансовою стійкістю ЗАТ „Страхова група „ТАС” (СГ „ТАС”), статистичні дані якого з добровільного страхування наземного транспорту за 2002-2007 рр. були використані для відповідних розрахунків.

На підставі аналізу впливу пропорційного квотного перестрахування встановлено, що основним чинником підвищення рівня фінансової стійкості страховика є можливість поповнення його власного капіталу за рахунок отримання перестрахової комісії від перестраховика: за 2002-2007 рр. за рахунок отримання перестрахової комісії на загальну суму 38,8 млн. грн. власний капітал СГ „ТАС”, передбачений для покриття портфеля ризиків із згаданого вище виду страхування, в середньому збільшився на 267,0 %.

В той же час виявлено, що у 2002 р. в умовах впливу на страховика ризику помилок, який полягав у значному відхиленні фактичної ймовірності настання страхових ризиків від розрахункової величини, рівень фінансової стійкості після застосування пропорційного квотного перестрахування знизився, про що, серед іншого, засвідчило зменшення чистого андерайтингового прибутку (з 640,7 тис. грн. до 115,7 тис. грн.) та зниження в 1,22 рази рентабельності власного капіталу.

Відповідні розрахунки показують, що в 2006 р. пропорційне перестрахування на базі ексцедента суми мало найбільший позитивний вплив на рівень фінансової стійкості ЗАТ „Страхова група „ТАС”, зокрема: чистий андерайтинговий прибуток підвищився з -598,2 тис. грн. до 8 088,3 тис. грн., рентабельність власного капіталу зросла з -7,9 % до 69,4 %, коефіцієнт збитковості та коефіцієнт витрат знизилися в 1,14 і 1,69 разів відповідно. В цьому році страховик перебував під сильною дією ризику змін, що полягав у стрімкому зростанні обсягу страхових премій (у 2,3 рази у порівнянні із плановими показниками) внаслідок різкого збільшення попиту на страхову послугу з добровільного страхування наземного транспорту і викликаного цим швидкому росту кількості страхових відшкодувань (у 3,5 разів у порівнянні із запланованими показниками).

Водночас зменшення на 5,0 % чистого андерайтингового прибутку та збільшення коефіцієнту витрат і комбінованого коефіцієнту збитковості в 1,64 й 1,18 разів відповідно дали змогу констатувати невисоку ефективність пропорційного перестрахування на базі ексцедента суми у протидії сукупному впливу ризику кумуляції збитків, ризику помилок - надмірне завищення страхових тарифів у порівнянні з існуючими на ринку, що призвело до виконання плану доходів лише на 81,0 %, - і ризику випадкових збитків, результатом якого стало перевищення на 51,9 % фактичного обсягу страхових відшкодувань над прогнозованим значенням, - які мали місце в діяльності СГ „ТАС” у 2004 р.

В межах дослідження з'ясовано, що непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку за ризиком доцільно використовувати у випадку очікування страховиком збільшення кількості й розмірів страхових відшкодувань, а також підвищення ймовірності настання великих за розмірами збитків, що мало місце в діяльності ЗАТ „Страхова група „ТАС” у 2004 та у 2007 рр. Застосування цього типу перестрахування дало змогу підвищити рівень фінансової стійкості, про що, серед іншого, засвідчили збільшення чистого андерайтингового прибутку з 5 099,4 тис. грн. до 6 221,2 тис. грн. та зростання рентабельності власного капіталу на 21,0 % у 2004 р. і збільшення чистого андерайтингового прибутку з 16 167,0 тис. грн. до 22 240,9 тис. грн. та зростання рентабельності власного капіталу на 34,1 % у 2007 р.

Показано, що непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку за подією є єдиним типом перестрахування, який здатний підвищувати рівень фінансової стійкості страхової компанії в умовах впливу на неї ризику кумуляції збитків, який мав місце в 2004, 2005 та 2007 рр. Такий висновок зроблено на підставі збільшення, серед іншого, чистого андерайтингового прибутку СГ „ТАС” та рентабельності власного капіталу: у 2004 р. - на 14,0 % і на 8,0 % відповідно, у 2005 р. - на 12,0 % і на 12,0 % відповідно, у 2007 р. - на 20,0 % і на 18,0 % відповідно.

Обгрунтовано можливість використання непропорційного перестрахування на базі ексцедента збитковості для підвищення рівня фінансової стійкості СГ „ТАС” в умовах дії ризику помилок і ризику випадкових збитків, що мали місце у 2003 та у 2007 рр. відповідно. Після застосування цього типу перестрахування спостерігається зниження коефіцієнта збитковості страховика з 65,3 % до 47,9 % у 2003 р. і з 45,0 % до 37,4 % у 2007 р., що є свідченням підвищення рівня фінансової стійкості компанії.

Проведене дослідження дало змогу встановити зв'язок між типами перестрахування і функціями перестрахування, та, зокрема, визначити, що єдиним типом перестрахування, використання якого забезпечує виконання всіх функцій перестрахування, є пропорційне перестрахування на базі ексцедента суми:

пропорційне квотне перестрахування забезпечує виконання функцій перестрахування з номерами 1, 2, 3, 4, 6, зазначених вище;

пропорційне перестрахування на базі ексцедента суми забезпечує виконання функцій перестрахування з номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, зазначених вище;

непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку за ризиком забезпечує виконання функцій перестрахування з номерами 1, 2, 5, зазначених вище;

непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку за подією забезпечує виконання функції перестрахування з номером 1, зазначений вище;

непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитковості забезпечує виконання функцій перестрахування з номерами 1, 2, зазначених вище.

На основі оцінки впливу типів перестрахування на рівень фінансової стійкості страхової компанії конкретизовано рекомендації стосовно доцільності застосування того чи іншого типу перестрахування в залежності від ризиків, які мали вплив на діяльність ЗАТ „Страхова група „ТАС” протягом 2002-2007 рр., зокрема найбільший позитивний вплив на рівень фінансової стійкості страховика буде мати: 1) пропорційне квотне перестрахування у випадку дії ризику випадкових збитків, 2) пропорційне перестрахування на базі ексцедента суми у випадку дії ризику змін, 3) непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку за ризиком у випадку дії ризику помилок та ризику випадкових збитків, 4) непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку за подією у випадку дії ризику кумуляції збитку, 5) непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитковості у випадку дії ризику помилок та ризику випадкових збитків.

У третьому розділі „Перестрахування як інструмент регулювання рівня фінансової стійкості страховика” запропоновано механізми, які регулюють рівень фінансової стійкості страхової компанії шляхом використання перестрахування.

Узагальнюючи практичний досвід окремих вітчизняних і зарубіжних страхових компаній, запропоновано розглядати перестрахування як одну із складових стратегічного плану страховика, у зв'язку з чим визначено три стратегії перестрахування.

Стратегія 1 - „Мінімізація витрат на перестрахування”. Сутність її полягає у передаванні в перестрахування одиничних і великих за розміром страхових ризиків шляхом укладання факультативних договорів перестрахування або у придбанні перестрахового захисту на основі розрахунку ймовірності настання катастрофічного збитку для сукупності однорідних страхових ризиків, реалізація навіть одного з яких може завдати масштабних збитків. Така стратегія може використовуватися перестрахувальником, який володіє значними обсягами власного капіталу, достатніми для того, щоб залишати більшість застрахованих ризиків на власному утриманні, або страховиком, стратегічними цілями якого є зниження операційних витрат і максимізація прибутку.

Стратегія 2 - „Максимізація вигод, отриманих від перестрахування” - спрямована на компенсацію страховиком власних витрат на виплату страхового відшкодування страхувальникам за рахунок отримання його більшої частини від перестрахових компаній. Такий підхід може застосовуватися для перестрахування страхових портфелів з найбільш ризикових видів страхування (наприклад, страхування наземного транспорту), де спостерігаються значні коливання коефіцієнту збитковості та чистого андерайтингового прибутку.

Стратегія 3 - „Поміркована”, яка фактично поєднує елементи перших двох стратегій. При обранні цієї стратегії основна увага приділяється контролю за часткою страхових премій, що передаються у перестрахування, в в загальному їх обсязі. Нормальною можна вважати частку, що коливається в межах від 15,0 % до 45,0 %.

Встановлено, що обрання однієї із вищенаведених стратегій дозволяє страховій компанії використати інструменти, за допомогою яких можна регулювати рівень фінансової стійкості і до яких віднесено: 1) визначення оптимального розміру власного утримання і ємності перестрахового захисту; 2) мінімізація витрат на перестрахування; 3) оцінка кредитного ризику у діяльності перестраховика.

Запропоновано механізм розрахунку оптимального рівня власного утримання перестрахувальника, суть якого полягає у використанні статистичних даних за попередні періоди діяльності страховика, зокрема про страхові премії, сплачені страхові відшкодування, валовий андерайтинговий прибуток.

Відповідні розрахунки, здійснені на основі статистичних даних ЗАТ „Страхова група „ТАС” з добровільного страхування наземного транспорту за 2002-2007 рр., показують, що оптимальний рівень власного утримання страховика має бути встановлений у 2008 р. на рівні 46,9 % від страхової суми або ємності перестрахування. Такий рівень власного утримання дасть змогу СГ „ТАС” забезпечити оптимальний баланс використання власних фінансових ресурсів і ємності перестрахового захисту при сплаті страхових відшкодувань.

З метою визначення оптимальної ємності перестрахового захисту запропоновано методику, в якій застосовано матрицю прийняття рішення (табл. 1), яка дозволяє страховику залежно від обраної стратегії перестрахування отримати таку ємність перестрахового захисту, що буде достатньою для підтримання його фінансової стійкості на високому рівні. Наприклад, перестрахувальник обрав помірковану стратегію перестрахування. В цьому випадку, він може не передавати в перестрахування страхові ризики із страховими сумами в діапазоні від N1 до N2, якщо заплановане значення комбінованого коефіцієнту збитковості не перевищуватиме 50,0 %. Аналогічна логіка застосовується до інших стратегій перестрахування.

На підставі проведених розрахунків за всіма трьома стратегіями перестрахування отримані оптимальні ємності перестрахового захисту портфеля ризиків з добровільного страхування наземного транспорту СГ „ТАС” на 2008 р.:

- стратегія „Мінімізація витрат на перестрахування” - 100 000,00 грн.;

- стратегія „Максимізація вигод від перестрахування” - 2 000 000,00 грн.;

- поміркована стратегія перестрахування - 1 000 000,00 грн.

Таблиця 1

Матриця прийняття рішення щодо оптимальної ємності перестрахового захисту

Діапазон стра-хових сум (у порядку збіль-шення), грн.	Значення комбінованого коефіцієнта збитку, % (Kl)	Ємність перестрахового захисту залежно від обраної стратегії перестрахування і значення коефіцієнту збитковості, грн.
		Мінімізація витрат на перестрахування	Максимізація вигод від перестрахування	Поміркована стратегія перестрахування
Від N1 до N2	0,0 ? Kl ? 50,0 50,0 ? Kl ? 100,0 100,0 ? Kl і вище	0,0 0,0 Від N1 до N2	Від N1 до N2 Від N1 до N2 Від N1 до N2	0,0 Від N1 до N2 Від N1 до N2
Від N2 до N3		0,0 0,0 Від N2 до N3	Від N2 до N3 Від N2 до N3 Від N2 до N3	0,0 Від N2 до N3 Від N2 до N3
Від N3 до N4		0,0 0,0 Від N3 до N4	Від N3 до N4 Від N3 до N4 Від N3 до N4	0,0 Від N3 до N4 Від N3 до N4
Від N4 до Ni		0,0 0,0 Від N4 до Ni	Від N4 до Ni Від N4 до Ni Від N4 до Ni	0,0 Від N4 до Ni Від N4 до Ni
Від Ni і вище		0,0 0,0 Ni	Ni Ni Ni	0,0 Ni Ni

Запропоновані механізми визначення оптимального рівня власного утримання страховика та ємності перестрахового захисту дали змогу сформулювати рекомендації для розрахунку мінімальних витрат на перестрахування, які становлять невід'ємну частину фінансового плану (бюджету) страховика, а процес їх планування відбувається двома етапами: 1) визначення стратегії перестрахування і 2) планування ціни за перестрахування. Перестрахувальник прагне знизити витрати на перестрахування, так як вони зменшують обсяг чистого андерайтингового прибутку, погіршують показник рентабельності власного капіталу, що свідчить про зниження рівня фінансової стійкості страховика.

У зв'язку з цим обґрунтовано використання методики розрахунку витрат на придбання перестрахового захисту, яка відрізняється від наявних тим, що страхова компанія оцінює величину власних витрат на перестрахування з позиції фінансових результатів діяльності перестраховика, за основний показник якої взято технічний результат діяльності перестрахової компанії. Такий підхід дозволяє страховій компанії здійснювати ефективний контроль за обсягом витрат на перестрахування, а також з високою ймовірністю прогнозувати можливі дії перестраховика під час переговорів щодо (пере)укладення договору перестрахування і таким чином спланувати такий обсяг витрат на перестрахування, який би не призводив до зниження рівня фінансової стійкості.

Методику апробовано для визначення мінімальних витрат на перестрахування ризиків з добровільного страхування наземного транспорту СГ „ТАС” на 2008 р. (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок мінімальних витрат на перестрахування СГ „ТАС” на 2008 р.

Стратегія перестрахування	Мінімальні витрати на перестрахування, грн.
	Пропорційні типи перестрахування	Непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку
Мінімізація витрат на перестрахування	10,1 млн. грн. - якщо технічний результат діяльності перестраховика дорівнює 0,0 % та 12,7 млн. грн. - якщо технічний результат діяльнос-ті перестраховика дорівнює 14,0 %	Розрахунок не є доцільним із-за невеликої розрахункової оптимальної ємності пере-страхового захисту в розмірі 100,0 тис. грн.
Максимізація вигод від перестрахування	16,3 млн. грн. - якщо технічний результат діяльності перестраховика дорівнює 0,0 % та 22,6 млн. грн. - якщо технічний результат діяльнос-ті перестраховика дорівнює 14,0 %	Розрахунок не є доцільним, так як очіку-ваний обсяг збитків для ризиків із страхови-ми сумами 1,0 млн. грн. і вище дорівнює нулю (згідно з отриманими прогнозами на 2008 р.). При цьому оптимальна величина ємності перестрахового захисту становить 2,0 млн грн., а розмір власного утримання - 938,0 тис. грн. (46,9 %).
Поміркована	16,2 млн. грн. - якщо технічний результат діяльності перестраховика дорівнює 0,0 % та 22,5 млн. грн. - якщо технічний результат діяльнос-ті перестраховика дорівнює 14,0 %	848,8 тис. грн. - якщо технічний результат діяльності перестраховика дорівнює 0,0 % та 953,2 тис. грн. - якщо технічний резуль-тат діяльності перестраховика дорівнює 14,0 %

Визначено необхідність оцінки рівня кредитного ризику у діяльності перестраховика, який є одним із чинників впливу на рівень фінансової стійкості страхової компанії і через призму аналізу якого страховик має можливість оцінити рівень власної фінансової стійкості. На підставі такого висновку запропоновано механізм оцінки кредитного ризику у діяльності перестрахової компанії, в якій його прогнозний рівень визначається за допомогою рейтингу поступу, що встановлюється на основі розрахунку фінансових показників перестраховика за попередні роки, об'єднаних у шість груп (активи, страхові резерви, інвестиції, доходи, перестрахування, операціна діяльність), та аналізу динаміки їх розвитку. Рівень кредитного ризику може відповідати одному із п'яти значень рейтингу поступу: від „дуже низький”, якщо рейтинг поступу є стабільно стійким, до „дуже високий”, якщо рейтинг поступу є стабільно нестійким.

Проведене дослідження кредитного ризику у діяльності перестраховика - ЗАТ „Страхова група „ТАС” виявило, що із усіх 27 фінансових показників 11 отримали рейтинг поступу „нестійкий”, 5 - „стабільно нестійкий”. На підставі цього було зроблено висновок, що у 2008 р. рівень кредитного ризику у діяльності зазначеної компанії має бути високим.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження методологічних засад та механізму впливу перестрахування на рівень фінансової стійкості страховика зроблено наступні висновки:

1. Обгрунтовано, що фінансова стійкість страховика - це економічна категорія, що характеризує такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, при якому страхова компанія є платоспроможною та здатною своєчасно й у повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання перед страхувальниками в умовах негативного впливу зовнішніх факторів, спричинених зміною параметрів середовища, в якому вона перебуває, та (або) внутрішніх факторів, викликаних настанням одного або низки ризиків страховика. Проведена систематизація, аналіз та узагальнення теоретичних і практичних засад сутності фінансової стійкості страховика надали можливість визначити, що основними її складовими є власний капітал, страхові резерви, перестрахування, інвестиційна діяльність, тарифна політика, кожна з яких має відповідне призначення, виконує лише властиву їм функцію, і в ієрархічному плані може використовуватися як інструмент регулювання її рівня.

2. Перестрахування виникає завдяки неоднорідним та різним за ступенем ймовірності й випадковості настання страховим ризикам, що формують портфель страхової компанії. Розкриття економічної природи перестрахування, яка відображається в механізмі передавання частини страхового ризику від страховика до перестраховика на принципах „найвищої добросовісності” й необхідності оцінки кредитного ризику у діяльності останнього, надало можливість зробити висновок про існування платної фінансової послуги - перестрахування, специфічність якої полягає у задоволенні індивідуальних потреб страхових компаній, її нематеріальному характері, прояві споживчої вартості послуги після її придбання, оплаті послуги до моменту її фактичної реалізації, широкій територіальній диверсифікації, початковій невизначеності наданої послуги як у вартісній оцінці, так і в часі.

3. Встановлено, що взаємовідносини між продавцями і покупцями перестрахової послуги формуються на відповідному ринку, де діють закони попиту та пропозиції. З огляду на це страхова компанія може розробити власний тип поведінки, який буде використовуватися нею у процесі придбання перестрахової послуги, для чого необхідно визначити вплив того чи іншого типу перестрахування на рівень фінансової стійкості страховика на основі масиву статистичної інформації про портфель його ризиків. У цьому контексті розвинена думка про те, що стратегія перестрахування має формувати одну із складових стратегічного плану страхової компанії, в якій визначається мета і завдання перестрахування, обґрунтовується доцільність використання методів досягнення визначених цілей та інструментів виконання поставлених завдань.

4. У процесі дослідження встановлено, що головним позитивном моментом використання пропорційного квотного перестрахування є можливість отримання перестрахової комісії, яка поповнює власний капітал страховика і таким чином підвищує рівень його фінансової стійкості.

Розгляд та аналіз пропорційного перестрахування на базі ексцедента суми надав можливість виявити пряму залежність впливу цього типу перестрахування на рівень фінансової стійкості перестрахувальника від ризику змін, який полягав у стрімкому зростанні обсягу страхових премій і викликаного цим швидкому росту кількості страхових відшкодувань.

5. На підставі результатів дослідження непропорційних типів перестрахування встановлено доцільність використання перестрахування на базі ексцедента збитку за ризиком у випадку дії на страхову компанію ризику помилок та ризику випадкових збитків.

Водночас застосування непропорційного перестрахування на базі ексцедента збитку за подією підвищує рівень фінансової стійкості страховика під час впливу на страховика ризику кумуляції збитків.

Непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитковості ще не набуло широкого використання серед вітчизняних страхових компаній, хоча в окремих випадках воно підвищує рівень фінансової стійкості перестрахувальника, що підтверджується проявом у ході дослідження такої закономірності: в умовах впливу на страховика ризику помилок і ризику випадкових збитків після застосування цього типу перестрахування спостерігається суттєве зниження коефіцієнта збитковості, що є свідченням позитивного впливу перестрахового захисту на фінансову стійкість.

6. Одним із елементів перестрахової послуги є власне утримання страхової компанії, від обсягу якого залежить рівень її фінансової стійкості. У зв'язку з цим запропоновано використовувати механізм визначення оптимального рівня власного утримання перестрахувальника на основі сукупності статистичних даних, зібраних за окремим видом страхування. Критерій оптимальності визначається збалансованістю між здатністю страхової компанії забезпечити фінансову стійкість власними складовими та її залежністю від фінансового стану перестраховика.

7. Ємність перестрахового захисту як інший інструмент регулювання фінансової стійкості вимірюється обсягом страхової ємності. На основі обраної стратегії перестрахування пропонується розраховувати ємність перестрахового захисту із застосуванням матриці прийняття рішення. Такий підхід дозволяє страховику обрати таку ємність перестрахового захисту, яка буде достатньою для виконання ним фінансових зобов'язань із сплати страхових відшкодувань без зниження рівня своєї фінансової стійкості.

8. Використання двох інструментів регулювання рівня фінансової стійкості -власне утримання страховика та ємність перестрахового захисту - дозволяють розраховувати витрати на перестрахування, обсяг яких свідчитиме про рівень фінансової стійкості перестрахувальника. Збільшення частки витрат на перестрахування в обсязі страхових премій і як наслідок зниження чистого андерайтингового прибутку та рентабельності власного капіталу страховика означатиме зниження рівня його фінансової стійкості і навпаки. З огляду на це пропонується визначати мінімальні витрати на придбання перестрахового захисту за допомогою показника технічного результату діяльності перестраховика.

9. Придбання перестрахової послуги означає, що значимість платоспроможності перестраховика як одного з чинників впливу на рівень фінансової стійкості страховика зростає. Невиконання перестраховиком фінансових зобов'язань перед страховою компанією внаслідок його неплатоспроможності може поставити останню у скрутне фінансове становище і навіть призвести до її банкротства. Через дослідження кредитного ризику у діяльності перестраховика страховик має можливість оцінити рівень власної фінансової стійкості. З огляду на відсутність комплексного підходу до аналізу кредитного ризику на вітчизняному рину страхових послуг пропонується механізм оцінки рівня кредитного ризику у діяльності перестраховика за допомогою рейтингу поступу, що визначається на основі розрахунку фінансових показників перестраховика за попередні роки, об'єднаних у шість груп, та аналізу динаміки їх розвитку. Можливість визначити прогнозний рівень кредитного ризику у діяльності перестраховика підвищує значимість запропонованого механізму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Іванюк І.С. Теоретичні підходи до визначення категорії „фінансова стійкість страхової компанії” / І.С. Іванюк, Д.С. Маруженко // Фінанси України. - 2006 - № 11. - С. 77-89 (0,72 друк. арк.).

2. Маруженко Д.С. Концептуальні засади визначення перестрахування як специфічної фінансової послуги / Д.С. Маруженко // Наукові праці НДФІ. - 2007. - Вип. 2 (39). - С. 181-194 (0,73 друк. арк.).

3. Маруженко Д.С. Міжнародний ринок перестрахування: нове століття - нові виклики / Д.С. Маруженко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2006. - Вип. 82. - С. 92-94 (0,44 друк. арк.).

4. Маруженко Д.С. Планування витрат на перестрахування в бюджеті страхової компанії / Д.С. Маруженко // Наукові праці НДФІ. - 2005. - Вип. 4 (33). - С. 251-260 (0,61 друк. арк.).

5. Маруженко Д.С. Міжнародний досвід страхування і перестрахування ризику „тероризм” / Д.С. Маруженко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2007. - Вип. 94. - С. 50-53 (0,61 друк. арк.).

В інших виданнях:

6. Маруженко Д. Міжнародний ринок перестрахування в контексті розвитку ринку страхових послуг в Україні / Д.С. Маруженко // Страхова справа. - 2003. - № 2. - С. 4-7 (0,42 друк. арк.).

7. Маруженко Д.С. Роль міжнародного ринку перестрахових послуг у розвитку страхування в Україні: матеріали Науково-практ. конф. [“Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень”], (Київ, 23-24 берез. 2006 р.) / НДФІ; редкол.: І.Я. Чугунов (голова) [та ін.]. К.: НДФІ, 2006. Ч.1. - 280 с. - С. 271-279 (0,47 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Маруженко Д.С. Перестрахування як складова забезпечення фінансової стійкості страховика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Науково-дослідний фінансовий інститут Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, Київ, 2010.

Розкрито сутність категорії „фінансова стійкість страховика” та її складових, а також економічна природа перестрахування з метою встановлення механізму передавання страхового ризику від страховика до перестраховика. Здійснено аналіз теоретичних, методологічних та практичних аспектів перестрахування як специфічної фінансової послуги. Досліджено вплив перестрахування на фінансову стійкість страхової компанії, в результаті чого запропоновані рекомендації щодо використання того чи іншого типу перестрахування для підвищення рівня фінансової стійкості страховика.

Запропоновано інструменти регулювання рівня фінансової стійкості страховика за допомогою використання перестрахування, зокрема: розроблено механізм визначення оптимального рівня власного утримання страховика та оптимального обсягу ємності перестрахового захисту, обґрунтовано методику розрахунку мінімального обсягу витрат на перестрахування, визначено механізм оцінки рівня кредитного ризику у діяльності перестраховика.

Ключові слова: фінансова стійкість, форми перестрахування, типи перестрахування, ринок перестрахових послуг, стратегія перестрахування, власне утримання страховика, ємність перестрахового захисту, витрати на перестрахування, кредитний ризик у діяльності перестраховика.

АННОТАЦИЯ

Маруженко Д.С. Перестрахование как составляющая обеспечения финансовой устойчивости страховщика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Научно-исследовательский финансовый институт Академии финансового управления Министерства финансов Украины, Киев, 2010.

Раскрыта сущность категории „финансовая устойчивость страховщика” и составляющих её обеспечения. Определены принципиальные различия между категориями „финансовая устойчивость страховщика”, „финансовая надежность страховщика” „платежеспособность страховщика”.

Обобщен исторический опыт развития перестрахования в Украине и за рубежом. Исследована экономическая природа перестрахования с целью установления механизма передачи страхового риска от страховщика к перестраховщику. С помощью описания форм и типов перестраховочной защиты обобщены функции перестрахования. Проведен анализ теоретических, методологических и практических аспектов перестрахования как специфической финансовой услуги. Предоставлена характеристика рынка перестраховочных услуг, которая дала возможность определить основную проблему участников этого рынка, связанную с возможностью перестраховщиков своевременно и в полном объеме оплачивать возмещения перестрахователям.

...